Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

"ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ І СПОРТУ УКРАЇНИ

Індивідуальне завдання

з дисципліни "Міжнародні кредитно-розрахункові операції"

на тему: "Міжнародні розрахунки за допомогою векселя"

Студентки групи 3581-3

Мілохіної Анастасії

Запоріжжя

2013

Вступ

Мабуть, жоден з інструментів сучасного фінансового ринку, крім, звичайно, самих грошей не може зрівнятися за своєю історією і значенням з векселем. Саме розвиток вексельного обігу призвело до обезналичиванию всіх грошових розрахунків: витисненню з грошового обігу металів - золота і срібла, заміна еквівалентів мінового обороту паперовими символами. Вексель послужив основою для створення інших видів платежів і розрахунків - банкнот, чеків, акредитивів. Розвиток різноманітних інструментів ринку цінних паперів - акцій, облігацій, депозитних сертифікатів і їх похідних, йшло так само на базі векселя.

Векселі активно використовувалися і використовуються в міжнародних розрахунках і внутрішніх угодах країн. Промисловцям і комерсантам векселя дають можливість оплачувати свої покупки з відстрочкою платежу - бути засобом оформлення і забезпечення кредитів як комерційних, так і банківських.

Міжнародні розрахунки за допомогою векселя

Міжнародні розрахунки - це грошові розрахунки між суб'єктами міжнародної діяльності, що пов'язані з рухом товарно-матеріальних цінностей і послуг у міжнародному обігу. Форма міжнародних розрахунків - це спосіб оформлення, передавання та оплати товаророзпорядчих і платіжних документів, що використовуються в міжнародній практиці.

Розрізняють низку форм міжнародних розрахунків, а саме такі: акредитиви, інкасо, авансові платежі, платіж на відкритий рахунок, банківський переказ, вексель, чек, пластикові картки. Міжнародні розрахунки регулюються національними нормативними та законодавчими актами, міжнародними законами, банківськими правилами та звичаями.

Особливості міжнародних розрахунків такі:

· вони є об'єктом уніфікації,

· здійснюються в різних валютах,

· зазнають впливу валютних обмежень.

Вексель, як інструмент кредитно-розрахункових відносин з'явився результатом багатовікового розвитку товарно-грошового господарства.

Його поява була пов'язана з необхідністю переведення грошей з однієї місцевості в іншу, а так само при обміні монет, що мають ходіння в одній місцевості, на валюту іншої держави. Це породжувало безліч труднощів: ризик бути пограбованим, заборона на вивезення монет за межі країни, де вони карбувалися, та й просто фізичні труднощі переходу через громіздкість монет.

Як вихід з положення, що з'явилася угода, пов'язана з перекладом і обміном грошей і складалася у внесенні певній особі суми грошей в одному місці з зобов'язанням останнього сплатити таку ж суму в іншому місці монетою, що має ходіння в тому місці, тобто вексельної угоди (від німецького Wechel - обмінювати, змінювати).

міжнародний розрахунок вексель переказний

Поштовхом до розвитку вексельних відносин послужила практика банкірів, міняв середньовічної Італії. Купець, вирушаючи на ярмарок і не ризикуючи брати з собою велику суму готівки, звертався до свого банкірові, вносив гроші і отримував від нього лист банкірові у місці призначення з проханням про видачу еквівалентної суми.

Банківський вексель - вексель, виставлений банкоматом даної країни на свого іноземного кореспондента. Придбавши такий вексель у національних банків, боржники (імпортери) пересилають його кредиторам (експортерам), погасивши в такий спосіб свої боргові зобов'язання. Вексельна форма міжнародних розрахунків передбачає використання векселя - простого чи переказного.

Простий вексель (боргове зобов'язання) - це безумовне письмове зобов'язання однієї особи перед іншою виплатити певній особі за наказом векселедавця чи пред'явника обумовлену суму грошей на вимогу або на фіксовану дату, або на визначений момент у майбутньому.

Переказний вексель - це безумовний письмовий наказ, адресований однією особою (векселедавцем) іншій особі (платникові) і підписаний особою, яка видала вексель про виплату на вимогу або на певну дату суми грошей третьому учасникові (одержувачу) за його наказом, або пред'явникові.

У вексельній угоді беруть участь три сторони:

· векселедавець (трасант) - особа, яка виписує вексель і дає наказ про його оплату;

· платник за векселем (трасат) - особа, якій адресований наказ про оплату векселя;

· одержувач грошей за векселем (бенефіціар) - особа, яка виставляє вексель до оплати й отримує гроші за векселем.

Основну відповідальність за оплату векселя несе трасат, який через акцепт векселя підтверджує свої зобов'язання щодо його оплати. Разом з ним несуть солідарну відповідальність (крім особливих випадків) й інші учасники угоди - векселедавець і особи, які в процесі обігу векселя дістали право користування ним за допомогою передавального напису.

Загальна схема розрахунків за векселем така. Трасант розплачується векселем з одержувачем грошей (бенефіціаром). Останній виставляє вексель платникові (трасату) для акцепту. Акцептуючи вексель, трасат визнає його законним і підтверджує свої зобов'язання щодо оплати векселя. У разі неоплати векселя трасатом цей вексель буде пред'явлений векселедавцю.

Бувають випадки, коли векселедавець одночасно є й одержувачем грошей за векселем. У такому разі текст векселя такий: "Заплатіть мені або за моїм наказом.".

У сучасній господарській практиці порівняно з XІX і початком XX ст. сфера використання переказних векселів як платіжного засобу значно звузилася. Головна сфера його використання сьогодні - зовнішня торгівля. Тут вексель має ряд важливих переваг, будучи інструментом кредитування і засібом урегулювання боргів. Він дозволяє примирити інтереси покупця і продавця. Так, покупець, видавши вексель, отримує відстрочку платежу і може мобілізувати необхідну суму, реалізувавши куплений товар. З іншого боку, продавець, отримавши вексель як оплату за відвантажений товар, має можливість або зберігати його до закінчення строку, або заплатити цим векселем своїм контрагентам за поставку товару, або продати вексель банку й отримати за ним суму достроково з відрахуванням певного відсотка (дисконту).

Вексель може бути оплачений на вимогу або після пред'явлення. Але у багатьох векселях зазначається, що оплата здійснюється через N днів після пред'явлення. Пред'явлення в такому разі є моментом звернення до платника для акцептування векселя. Можливий варіант, коли оплата векселя передбачається через певну кількість днів після його складання.

Вексель може бути іменним ("Платіть"), ордерним ("Платіть N або за його наказом") і пред'явленим ("Платіть пред'явнику"). Ордерний вексель передбачає можливість передавання права на отримання грошей за векселем іншій особі за допомогою передавального напису (індосаменту).

Відмінності простого векселя від переказного:

· це не наказ, а зобов'язання платити;

· векселедавець і платник - одна особа;

· простий вексель не потребує акцепту.

Особливим різновидом переказного векселя є банкнота, випущена центральним банком. Вексельна операція не обов'язково пов'язана з банком, можлива пряма оплата векселя боржником кредитору. Однак у банківській справі вексель відіграє особливо важливу роль. Кожна позика, видана банком, документується борговим зобов'язанням (векселем), де вказані умови погашення кредиту. Таке боргове зобов'язання є головним юридичним свідченням боргу.

Функції векселя