Пряме іноземне інвестування у світогосподарських процесах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Пряме іноземне інвестування у світогосподарських процесах

іноземний інвестиція економічний

Серед широкого кола питань, що розглядаються світовою економічною теорією, проблематика іноземного інвестування на сьогоднішній день належить до найбільш суттєвих. Вона широко представлена в економічній літературі як самостійний об'єкт і в рамках вивчення глобальних процесів. Необхідність подальшого теоретичного осмислення її сучасних аспектів зумовлена появою нових тенденцій в інтернаціоналізації господарських процесів і нових об'єктів інвестування - країн перехідної економіки, підвищенням значущості країн, що розвиваються, деідеологізацією міжнародних економічних відносин і, відповідно, відмовою від поділу світу на дві протилежні системи.

Значення теми дисертації обумовлено необхідністю дослідження досвіду міжнародного підприємництва у зв'язку з курсом України на активнішу інтеграцію в світовий поділ праці, що здійснюється на багатосторонній основі та різних рівнях: експорту-імпорту, руху довгострокових капіталів, технології, банківських капіталів тощо; з'ясування ролі іноземних інвестицій в процесі трансформації її економіки та обгрунтування напрямів оптимізації їх використання.

Сьогодні аналіз світового господарства та обміну неможливий дослідження глобалізації, найбільш істотним проявом якої є швидке збільшення обсягу прямого іноземного інвестування. З початку 80-х рр. щорічні темпи його зростання вагомо перевищували темпи зростання світового валового національного продукту, сукупних національних інвестицій та експорту, що стало одним з вирішальних факторів подальшого поглиблення міжнародного поділу праці, світової глобалізації, лібералізації економіки. Особливістю сучасних світо господарських процесів є посилення руху капіталів (порівняно з традиційною формою - зовнішньою торгівлею), загальне підвищення ролі прямого інвестування, яке вже визначає масштаби торговельних потоків і впливає на інші форми зовнішньоекономічної взаємодії. За обсягами поставок товарів і послуг на зарубіжні ринки прямі іноземні інвестиції (ПІІ) перевищили торгівлю, самі ринки набувають більш глобального характеру, діяльність транснаціональних корпорацій приводить до взаємозрощування національних виробничих потенціалів і функціонування систем інтегрованого міжнародного виробництва корпорацій, включаючи їх союзи.

Ці фундаментальні структурні зміни породжують новий підхід до вивчення іноземного інвестування та його впливу на економіку країн вкладення капіталу і базування, поглиблення дво- та багатосторонніх інвестиційних відносин. Особливе значення це має для країн перехідної економіки з точки зору забезпечення ресурсів і технологій для ринкової трансформації і міжнародної конкурентоспроможності. Зміна конфігурації зовнішньої торгівлі та інвестицій привела до того, що конкуренція дедалі більше здійснюється через інвестиції. Потребують врахування останні тенденції в регулюванні іноземного інвестування, генеровані, з одного боку, глобалізацією світової економіки та новими можливостями чинення негативного ефекту на економіку приймаючих країн і нормальну діяльність національних фірм за рахунок антиконкурентної практики інвесторів, - з іншого.

Актуалізується взаємодія з іноземним капіталом країн перехідної економіки та України. Колишній наголос у зовнішньоекономічній стратегії на розвитку зовнішньої торгівлі пояснює теоретичну та практичну пріоритетність останньої порівняно з іншими формами економічного співробітництва. Нова роль іноземних інвестицій мусить бути врахована при перебудові структури економіки, вирішенні першочергових завдань, має сприяти входженню національного економічного комплексу в світогосподарське середовище.

Деідеологізація міжнародних економічних відносин спричинила зміну пріоритетів у сучасних дослідженнях. Ортодоксальні критики міжнародного підприємництва та теорії «конвергенції» гальмували розвиток вітчизняної теорії та практики. Постулюючи неминучу співучасть у капіталістичній експлуатації, відмову від соціалістичних принципів господарювання та можливість втрати економічної незалежності, вони завдали шкоди співробітництву з іноземним капіталом. Тому тепер, коли таке співробітництво стало невід'ємним компонентом переходу до ринкової економіки, вже потрібно не доводити його значущість, а шукати шляхів значущість, а шукати шляхів оптимального пов'язання механізму ринкової економіки України, що формується, з умовами світового ринку, органічного поєднання завдань підвищення ефективності національного народногосподарського комплексу з інтересами іноземних партнерів. Поки що наша країна слабо вбудована в систему міжнародного поділу праці, а її довгострокові пріоритети інтеграції недостатньо обгрунтовані і практично виключені з реалій господарської політики.

Актуальність теми полягає в необхідності збагачення економічної теорії за рахунок переусвідомлення, адекватного осмислення та відображення модифікації умов, тенденцій та перегрупування факторів, що детермінують пряме інвестування на рівні міжнародних економічних відносин та формулювання рекомендацій щодо їх застосування.

Світова економічна криза, що почалася влітку 1997 р., внесла певні корективи до оцінки сучасних світогосподарських процесів, проте не змінила домінант, які регулюють проведення прямого інвестування.

Ступінь розробки проблеми. Питання розвитку та регулювання іноземного інвестування постійно знаходяться в полі зору багатьох дослідників.

Проте їм загалом притаманний аналіз досить вузького кола аспектів, що об'єктивно пояснюється комплексним характером проблеми.

З деяких основних теоретичних та практичних її напрямів у світовій економічній літературі є вагомі наукові досягнення. Істотний вклад у їх розробку зробили спеціалісти з міжнародних валютно-фінансових та кредитних питань - Р.Алібер, Д.Кашмен, Р.Манделл (США); проблем макро- та мікроекономічних підходів у даній площині - К.Кодзіма, Т.Озава (Японія) чи аналізу змін у виробництві та споживанні окремих товарів - Р.Вернон, Л.Уеллс (США); що працюють над можливостями альтернативного вибору щодо здійснення іноземного інвестування - С.Хірш, Т.Хорст (США); з'ясовують взаємозв'язок політичної стабільності з економічними чинниками - Д.Най, В.Тінг, Б.Фрей, Ф.Шнейдер, Х.Шоллхаммер (США); сфера інтересів яких знаходиться у вивченні появи нових форм прямих інвестицій, що залежать від розмірів фірми, стану галузей та країн базування - М.Кессон, І.Гідді та С.Янг (США) або аналізу неакціонерних форм прямих інвестицій в залежності від виду продуктів і характеристик зарубіжного ринку - А.Рагмен (США); роботи фахівців з іноземного дивестування - Дж.Боддевін, Р.Торнедена, Б.Вілсона (США). Розробку загальних положень даної проблематики здійснили М.Макдермотт (США), С.Менарді (Італія), С.Латуш, А.Жакмен, Р.Сандретто (Франція) та інші.

Проте, не применшуючи наукового значення досліджень вищезгаданих авторів, необхідно наголосити, що головну роль у з'ясуванні причин іноземного інвестування відіграли концепції трьох фахівців. С.Хаймер (США) пояснив його регулюючим впливом наявних (специфічних) переваг фірм. Дж.Даннінг (США), еклектична теорія якого слугує методологічною основою обгрунтування та регулювання іноземного інвестування завдяки наявності у фірми не лише монополістичних переваг і можливостей для їх інтерналізації, але й вигідності присутності фірми. І, нарешті, присутності фірми. І, нарешті, М.Портер (США) розробив теорію конкурентних переваг і на її основі розкрив мотивацію і специфіку інвестування. За широтою підходів, напрямів, загальним науковим доробком та кількістю публікацій беззаперечний пріоритет належить американським дослідникам.

Водночас багато аспектів проблеми доволі глибоко розроблені в працях російських вчених: Ю.В.Аджубея, М.М.Богуславського, Т.Єршової, В.П.Караваєва, Л.Ф.Лебедєвої, П.І.Хвойника, Ю.С.Ширяєва. Різні напрями іноземного інвестування висвітлені провідними українськими вченими-економістами - О.Г.Білорусом, В.М.Гейцем, М.С.Герасимчуком, Б.Є.Кваснюком, Г.Н.Климко, Д.Г.Лук'яненко, Ю.Ф.Макогоном, Є.Г.Панченко, А.М.Поручником, А.П.Рум'янцевим, В.С.Савчуком, В.Р.Сіденко, В.О.Супруном, А.С.Філіпенко, М.Г.Чумаченко, А.А.Чухно.

Проблема дослідження іноземного інвестування невичерпна. Попри всі вищезазначені здобутки, не розроблені загальні закономірні умови його здійснення на основі системного та факторного аналізу, комплексний облік яких може прислужитися в практиці їх регулювання на внутрішньому та міжнародному рівнях. До інших питань належать: з'ясування рис, притаманних попереднім та сучасному етапам розвитку інтернаціоналізації господарських процесів і обставин, які мають бути враховані в зовнішньоекономічній практиці; проведення порівняльного аналізу іноземного інвестування в різних групах країн, особливо в умовах системної трансформації постсоціалістичних країн, обґрунтування економічної стратегії покращення інвестиційно-підприємницького клімату України.

Предметом дослідження є прямі зовнішньоінвестиційні взаємозв'язки, які відбуваються у світогосподарських процесах на основі загальних і специфічних закономірностей та умов здійснення.

Об'єктом дослідження є сучасні тенденції розвитку, механізм, методи регулювання та результати іноземного інвестування у розвинених країнах, країнах, що розвиваються, і країнах перехідної економіки. Це дало можливість дійти досить важливих висновків щодо покращення інвестиційно-підприємницького клімату України.

Мета дослідження полягає у виявленні та узагальненні умов і факторів, сучасних методів, механізмів та моделей регулювання іноземного інвестування, що склалися в результаті еволюції ринкової економіки і конституюють поліелементну систему, основоположними елементами якої є ринок, суб'єкти та об'єкти інвестування і держава. Зроблено спробу конкретизації теоретичних положень загальної теорії іноземного інвестування та формулюванні практичних рекомендацій щодо їх використання.

Для реалізації сформульованої мети необхідно сконцентруватися на таких завданнях:

- розкрити суть іноземних інвестицій як економічної категорії;

- відслідкувати та встановити каузально-функціональний зв'язок між іноземними інвестиціями та іншими базовими економічними параметрами;

- сформулювати загальні умови та фактори здійснення іноземного інвестування;

- дослідити генезис і особливості іноземного інвестування на різних етапах економічного розвитку на основі запропонованої власної на основі запропонованої власної періодизації з обгрунтуванням характерних рис для кожного етапу;

- виявити специфіку сучасного етапу глобалізації господарських процесів і його якісний та кількісний взаємозв'язок з іноземним інвестуванням;

- проаналізувати останні тенденції світового прямого інвестування, його конкретні прояви в різних групах країн, із з'ясуванням причин більшої ефективності у залученні ПІІ одними і неуспіху - іншими;

- дослідити традиційні та нові механізми страхування інвестицій;

- розкрити та класифікувати основні концепції мотивації іноземного інвестування та методи його регулювання на рівнях - внутрішньому (країн базування та вкладення капіталу) та зовнішньому (двосторонньому, регіональному та загальносвітовому);

- з'ясувати головні домінанти інвестиційно-підприємницького клімату України, зокрема, негативні моменти, що стримують внутрішнє та іноземне інвестування;

- оцінити надходження та використання зовнішніх коштів;

- обгрунтувати пріоритетні галузі та види виробництва для зарубіжного інвестування;

- розробити концептуальні засади вдосконалення регулювання іноземного інвестування в Україні.

Методологія дослідження базується на діалектичному методі пізнання та комплексному і системному аналізі економічних категорій, процесів і явищ в рамках динаміки міжнародних економічних відносин. Автор спирався на загальнонаукові методи досліджень - історизм, аналіз і синтез, абстракцію, індукцію та дедукцію, методи логічного та порівняльного аналізу, виявлення прямих та зворотних зв'язків між соціально-економічними явищами, сучасні методологічні та теоретичні положення вітчизняної та зарубіжної економічної науки. Ми намагалися дотримуватися зваженого підходу при оцінці та використанні попередніх методів, здобутків і висновків вітчизняних вчених, де існує багато раціональних моментів, нехтування якими об'єктивно призведе до хибних результатів та збіднення наукових досягнень. Крім того, визнаючи деякі недоліки в науковій методології економічної теорії соціалістичного періоду, дисертант все ж вважає, що повна відмова від постулатів марксистської політичної економії несе загрозу заперечення значущості конструктивних елементів загальної теорії пізнання.

Статистичною та інформаційною базою дисертації слугували дані офіційної національної статистики, Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі, Міністерства економіки, Державного комітету статистики

України; статистичні видання та аналітичні огляди міжнародних організацій та установ - Організації Об'єднаних Націй, Світового банку, Міжнародного валютного фонду, ГАТТ-СОТ. Широко застосовувалися положення та висновки українських і зарубіжних фахівців. Наукова новизна дисертаційного дослідження та особистий внесок автора полягає у конкретизації та вдосконаленні положень загальної теорії іноземного інвестування. Отримані такі основні висновки та результати:

- доведено квантифікований характер категорії «іноземні інвестиції» на основі взаємозв'язку з рядом базових макроекономічних процесів і макроекономічних процесів і параметрів (економічне зростання, науково-технічний прогрес, портфельне інвестування, структура економіки, зайнятість, регіональний розвиток, конкуренція, експорт, платіжний баланс, валютний курс, процентні ставки, інфляція і т.д.), встановлено основні аспекти його прояву в національних умовах, що створює нові можливості для регулювання зовнішніх надходжень коштів. На цій же основі обгрунтовано критерії оцінки загального та інвестиційного стану економіки при прийнятті інвесторами рішень щодо інвестування, зокрема: а). темпи зростання ВВП; б). динаміка експорту та імпорту; в). знак сальдо і темпи зростання торговельного балансу; г). стан платіжного балансу, в першу чергу, по поточних операціях; д). величина і динаміка валютних резервів; е). сукупна оцінка в доларах середньої заробітної плати і грошових доходів тощо;

- запропонована авторська концепція дослідження основних тенденцій та умов здійснення прямого іноземного інвестування та розкрито нові фактори, що генерують зовнішні вкладення коштів: наростання відкритості економіки; посилення внутрішньофірмового обороту в рамках міжнародного виробництва; врахування пануючого в суспільстві менталітету; конкуренція; торговельна політика; прагматизм, який включає в себе рівень національної рентабельності; проведення приватизації; наявність угоди з Міжнародним валютним фондом і т.д.;

- визначено специфіку сучасного етапу глобалізації світо господарських процесів та роль в ньому інвестування за рахунок: а). якісно нових взаємовідносин між транснаціональними корпораціями і державами; б). активізації впливу підприємницької діяльності перших на ущільнення взаємозалежності світу; в). обгрунтування положення стосовно нової, домінуючої ролі іноземних інвестицій в світовій економіці та перетворення зовнішньої торгівлі у підпорядковану форму міжнародних економічних відносин; г). модифікації конкуренції, яка вже здійснюється і через прямі інвестиції;

- проведена періодизація етапів прямого іноземного інвестування на підставі базових іманентних рис для кожного з них, що сприяло отриманню знань про його специфіку та сучасні тенденції розвитку (в т.ч. активізація міжнародних злиттів і поглинань, зміни в структурі власності ТНК, гармонізація відповідності національного законодавства та критеріїв ефективності виробництва інтернаціональним критеріям), якими слід керуватися при розробці зовнішньоекономічної стратегії;

- розвинуто теорію перехідного періоду в аспекті узагальнення головних тенденцій функціонування, реформування та лібералізації економіки на постсоціалістичній стадії, згідно якої до головних з них належать: 1). спад виробництва; 2). скасування централізованого планування та нераціональних виробничих зв'язків; 3). падіння централізованих капіталовкладень, особливо у важкій промисловості; 4). Демілітаризація економіки; 5). скорочення традиційних регіональних зовнішньоекономічних зв'язків та їхня переорієнтація на розвинуті країни; 6). Збільшення імпорту та зниження конкурентоздатності технічно та економічно нтоздатності технічно та економічно застарілої продукції багатьох вітчизняних галузей. Виділені спільні риси реформування господарських комплексів: 1). макроекономічна стабілізація;

2). активний рух в бік ринкової економіки (лібералізація цін та торгівлі, створення законодавства в сфері права власності, оподаткування, банківської системи, проведення приватизації та економічної реструктуризації, формування ринкових інститутів: фондових бірж, грошово-кредитних інструментів, антимонопольного законодавства, законодавства про банкрутство); 3). стабілізація економіки; 4). зміцнення національної валюти з досягненням внутрішньої конвертованості; 5). лібералізація регулювання прямих іноземних інвестицій (усунення законодавчих перепон для іноземних інвесторів, ліквідація вимог до ліцензування, введення заохочувальних стимулів, надання інвестиційних гарантій, відкриття раніше заборонених галузей, лібералізація земельної власності, дозвіл на участь у приватизації);

- виявлено значення прямих іноземних інвестицій на початкових та подальших етапах системної трансформації при переході від централізовано планової до ринкової економіки та доведено, що: а). вони не можуть виступати як інструмент подолання (компенсації) внутрішніх економічних вад і заміщення внутрішнього реформування національного комплексу; б). не доведено їх вирішальну значущість: надходження є результатом макроекономічної стабілізації та покращення соціально-економічної ситуації, а не їх причиною; в). на них не можна акцентувати увагу як на первісному головному важелі економічного зростання; г). більш реалістичною є реалізація стратегії переважного опору на інтенсифікацію внутрішніх інвестиційних процесів, для чого слід забезпечити: активізацію інвестування в основний капітал; підвищення питомої ваги внутрішніх заощаджень у ВВП; нарощування експорту;

- систематизовані головні теорії регулювання іноземного інвестування та окреслені практичні можливості їхнього застосування при розробці конкретних механізмів залучення іноземних інвестицій в різні країни, в т.ч. Україну, зокрема: а). концепції С.Хаймера та її положень, що змушують вдаватися до «захисного» інвестування - для збереження традиційних ринків, зокрема, у країнах СНД, проникнення на нові та проведення зваженої геополітики; б). теорії «життєвого циклу» продукту Р.Вернона - при кооперованій взаємодії зі споживачами української продукції, особливо працюючих у межах єдиних виробничих циклів; в). еклектичної теорії Дж.Даннінга при обліку та забезпеченні переваг фірми при розміщенні міжнародного виробництва - для ведення ефективних взаємозв'язків з іноземними інвесторами та регулювання їх діяльності;

г). поглядів М.Портера щодо необхідності обліку стану конкурентного середовища; д). теорій дивестування капіталу, що пояснюють генезис і механізм зазначеного явища;

- розкрита система регулювання прямих інвестиційних процесів в умовах глобалізації за рахунок оцінки методів сучасної регламентації діяльності інвесторів на внутрішньому (країн базування і приймаючих країн) та зовнішньому (двосторонніх угод, регіональному та загальносвітовому) рівнях, що передбачає використання системного підходу при відпрацюванні загального режиму діяльності іноземних інвесторів та зменшення їх негативного впливу на економіку приймаючих країн;

- встановлено, що транснаціоналізація світової економіки, лібералізація інвестиційних режимів та поглиблення регіональних інтеграційних процесів спричинили необхідність регулювання поведінки інвесторів на міжнародному рівні, а також зв'язок між торгівлею та інвестиціями досяг такого рівня, що їх автономне регулювання втрачає сенс. Це обумовлює необхідність: 1). врахування у міжнародних інвестиційних угодах можливостей справедливої інтеграції країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою у світове господарство, стимулювання в них більшого обсягу надходжень, ретельнішого враховування інтересів реципієнтів; 2). створення умов, за яких лібералізація не зашкодить національній безпеці; 3). поступового та послідовного проведення лібералізації як на міжнародному, так і національному рівнях з забезпеченням таких умов, щоб не було підірвано права і позиції національних інвесторів (розробки її етапів, конкретних засобів та важелів для різних країн, врахування у міжнародних договірних інструментах їх специфіки та рівнів розвитку); 4). Контролювання антиконкурентної практики, передавання технології та фіксація зобов'язань інвесторів, які в нинішніх умовах набувають ключового значення; 5). тісне кореспондування проблем конкуренції з політикою у торговельній та інвестиційній сферах і регулюванням внутрішньої економічної діяльності, завдяки чому принципи забезпечення доступу на ринок і конкуренції, що впроваджуються за допомогою однієї групи заходів, не підриватимуться іншими; 6). серйозного урахування обставин пристосування до умов конкуренції, особливо для вітчизняних фірм, які раніше користувалися захистом;

- на основі комплексного та системного підходів проаналізовано сучасний стан інвестиційно-підприємницького клімату України та вперше досліджені головні способи відпливу капіталу з неї; розроблено новий концептуальний підхід та сформульовані пропозиції щодо комплексної оптимізації системи та методів регулювання іноземного інвестування в т.ч. на основі необхідності акцентування уваги в економічній стратегії на активізації внутрішнього інвестування та вдосконаленні таких десяти чинників: 1). законодавчої бази; 2). надання пільг; 3). розвитку промислово-фінансових груп; 4). функціонування фондового ринку; 5). діяльності банків; 6). здійснення приватизації; 7). проведення конверсії; 8). Селективної політики стосовно регіонів, галузей та видів виробництва для іноземного інвестування; 9). взаємовідносин з міжнародними фінансовими організаціями; 10). обліку зовнішньополітичного фактора.

Теоретичне та практичне значення дисертаційної роботи полягає в тому, що ряд її положень в вкладом у розробку теорії ринкової економіки та міжнародних економічних відносин. Їх було впроваджено при виконанні проваджено при виконанні планової теми відділу проблем зовнішньоекономічної діяльності Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України 1.93/06.97 «Проблеми багатостороннього регулювання міжнародної торгівлі» (1997-1998 рр.) (номер державної реєстрації 0197У015225) за напрямами «Інвестиційні заходи, що відносяться до торгівлі (система TRIM)», «Заходи проти обмежувальної ділової практики», «Розвиток інвестиційного режиму Європейського Союзу», а також державних науково-технічних програм 08.05.03/032-93 Д «Участь іноземного капіталу в модернізації і нарощуванні виробничого та експортного потенціалу України» та 07.02.00/56-К95 «Регулювання експортної діяльності в умовах інтенсивних ринкових перетворень».

На наукові доповіді, написані в результаті збору первинного матеріалу щодо іноземного інвестування в Республіці Крим і Російській Федерації (у співпраці з Б.С.Арагау), надійшли позитивні відгуки з Міністерства статистики України за підписом начальника управління статистики зовнішньоекономічних зв'язків В.В.Родіонова № 01/2-05/43 від 19 квітня 1994 р. та з Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків України за підписом заступника міністра А.І.Гончарука №08-29/471 від 15 грудня 1994 р. про використання в практичній діяльності зазначених міністерств.

Другий відгук стосується й інших двох наукових доповідей: «Останні тенденції розвитку світового ринку капіталів» та «Механізм і напрями сучасного зарубіжного інвестування».

На монографію «Зарубіжний досвід залучення іноземних інвестицій», що опублікована у співпраці з С.В.Сіденко та Б.С.Арагау, отримані свідоцтва про використання в практичній роботі Комісії у закордонних справах і зв'язках з СНД Верховної Ради України за підписом заступника Голови

Комісії Є.В.Мармазова № 06-14/11-385 від 22 червня 1995 р. і Міністерства закордонних справ України за підписом заступника міністра В.Д.Хандогія № 17/30-248 від 23 червня 1995 р.

Результати дослідження останніх тенденцій розвитку світового ринку капіталів, механізму, форм і напрямків сучасного зарубіжного інвестування, використані в опублікованій монографії «Від кризи до росту» (у співпраці з В.М.Гейцем, Б.Є.Кваснюком, С.І.Киреєвим і Т.М.Степанковою) - Київ: Міжнародний центр перспективних досліджень; Інститут економіки НАН України, 1994), а конкретні пропозиції на її основі знайшли відображення в науковій доповіді «Пропозиції до Концепції довгострокової промислової політики та економічного співробітництва України», направлені Міністерству економіки та Адміністрації Президента України. Дана обставина підтверджена листом з Інституту економіки НАН

України № 122-13/706 від 15 листопада 1995 р. за підписом заступника директора Інституту, члена-кореспондента НАН України М.С.Герасимчука.

Наукові висновки та положення дисертаційного дослідження дають можливість якісно нової оцінки ряду сучасних тенденцій світового розвитку і можуть бути використані при подальшій розробці та коригуванні зовнішньоекономічної політики України, оптимізації регулювання та використання іноземних інвестицій. Проведений аналіз інвестиційно-підприємницького клімату України впроваджено у практичних розробках Центру розвитку і реконструкції економіки при Кабінеті

Міністрів України. Обгрунтовані пропозиції, що стосуються поліпшення законодавчої бази залучення іноземних інвестицій в Україну та дослідження форм відпливу капіталу з неї, подані в Кабінет Міністрів України, що зафіксовано в листі № 137 від 25 вересня 1996 р. за підписом директора Центру, доктора економічних наук, професора В.С.Найдьонова. Наукова доповідь «Напрями вдосконалення інвестиційно-підприємницького клімату України» та її положення, що стосуються розширення можливостей диверсифікації зовнішньоекономічних зв'язків і корекції взаємовідносин з міжнародними фінансовими інституціями (Світовим банком, Міжнародним валютним фондом тощо) в Україні, включення іноземного капіталу до структури національних пріоритетів, участі регіонів та вітчизняних галузей виробництва у світовому поділі праці використовуються у практичній діяльності Комітету у закордонних справах і зв'язках з СНД Верховної Ради України, що засвідчено листом №06-14/12-184 від 11 листопада 1998 р. за підписом Заступника Голови Комітету, народного депутата України, кандидата економічних наук, доцента О.Г.Пухкала.

Висновки та положення роботи втілені і у викладацькому процесі. Це стосується препринту наукової доповіді «Стратегія розвитку міжнародного підприємництва та іноземних інвестицій в Україні» (Київ, 1993), написаного у співавторстві з Є.Г.Панченко та С.В.Сіденко, який застосовано при читанні лекцій та проведенні семінарських занять в Інституті міжнародних відносин при Київському університеті ім. Тараса Шевченка, що підтверджено листом за підписами завідувача кафедрою управління зовнішньоекономічними зв'язками і маркетингу, доктора економічних наук, професора А.І.Кредисова та завідувача кафедрою міжнародних економічних відносин, доктора економічних наук, професора А.С.Філіпенка №25 від 27 квітня 1993 р. Інші результати були використані у викладанні курсу «Міжнародні економічні відносини» на економічному відділенні Слов'янського державного педагогічного інституту, що підтверджено листом №66-01-234 за підписом ректора Інституту, доктора фізико-математичних наук, професора М.К.Нечволода від 29 грудня 1997 р.; розробленій програмі курсу «Міжнародна інвестиційна діяльність» та його викладанні дисертантом в Інституті муніципального менеджменту та бізнесу (м. Київ), що засвідчено листом ректора Інституту, доктора економічних наук, професора М.Ф.Тимчука №72 від 28 жовтня 1998 р. Вони можуть бути враховані при підготовці інших спецкурсів, посібників і методичних матеріалів.

Апробація роботи. Концепція, основні положення та висновки дисертації доповідались і обговорювались на засіданнях Вченої Ради (29 жовтня 1996 р.) і відділу проблем зовнішньоекономічної діяльності Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України (24 грудня 1996 р. і 18 червня 1998 р.) і кафедри економічної теорії економічного факультету теорії економічного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка (29 грудня 1998 р.).

Аспекти дослідження, що стосуються пріоритетів і напрямів вдосконалення іноземного інвестування в Україні, були викладені на міжнародній науково-практичній конференції «Реформування зовнішньоекономічної сфери України» (м. Київ, 19-20 жовтня 1995 р.). Проблемі взаємозв'язку іноземного інвестування з розвитком експорту України присвячено виступ на науково-практичній конференції «Зовнішньоекономічна діяльність України: проблеми та перспективи», організованій Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі та Українською Академією зовнішньої торгівлі МЗЕЗторгу (м. Київ, 7-8 червня 1996 р.). Аналіз світових тенденцій розвитку регулювання іноземного інвестування, обґрунтування можливостей їх врахування в Україні та шляхи вдосконалення її інвестиційно-підприємницького клімату знайшли відображення в доповіді на Економічному круглому столі №119 «Інвестиційні процеси в Україні» в Представництві Світового банку в Україні (м. Київ, 11 липня 1996 р.).

Зовнішні чинники оптимізації інвестиційно-підприємницького клімату України (на прикладі вдосконалення взаємовідносин з міжнародними фінансовими інституціями та врахування зовнішньополітичного фактора) проаналізовано у виступі на Всеукраїнській конференції «Науково-практичні проблеми інвестиційної та інноваційної політики держави», проведеної економічним факультетом Київського університету імені Тараса Шевченка та Інститутом економіки НАН України (м. Київ, 5-6 червня 1997 р.).

Публікації. Найбільш істотні результати дослідження і зміст дисертації викладено у 27 наукових публікаціях обсягом 34,6 друк. арк. Обсяг і структура роботи. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку літературних джерел з 427 найменувань. Обсяг дисертації налічує 405 сторінок тексту, включаючи 12 додатків на 15 сторінках. Загальний напрям та логіка дослідження визначили таку структуру дисертації. Размещено на Allbest