Сторона Румунії щодо спору з Україною про острів Зміїний

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки України

Закарпатський державний університет

Міжнародний бізнес і міжнародне право

Кафедра міжнародного права та міжнародних відносин

Реферат

з дисципліни: «Міжнародне публічне право»

Сторона Румунії щодо спору з Україною про острів Зміїний

Виконала:

студентка 2 курсу

денної форми навчання

спеціальність «Міжнародне право»

Танич Олена Василівна

ст. викл. Колотуха І.О.

Ужгород-2013

Зміст

румунія демілітація конфлікт зміїний

Вступ

1. Виникнення та протікання конфлікту

2. Заперечення Румунією статусу острову Зміїного

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Однією з основних проблематик міжнародного суспільства в ХХІ сторіччі є питання енергетики та обмежених джерел нафти і газу. Питання, пов'язанні з цією проблематикою, все частіше стають темою різноманітних самітів на рівні глав держав, конференцій міжнародних організацій, форумів наукових зустріч. Нерідко з'являються ситуації, коли питання контролювання енергетичних джерел спричиняє бурхливі дебати на міжнародному рівні, що нерідко може спричинити виникнення конфлікту. Якраз один з багатьох подібних конфліктів є темою цієї роботи, в якій проводиться аналіз відносин між Румунією та Україною. Причиною вибраного конфлікту була суперечка між Румунією і Україною в питанні делімітації морського кордону в Чорному морі між двома державами, делімітації континентального шельфу, багатого на мінеральні ресурси, та визначення виключних економічних зон навколо острова Зміїний. Особливо важливою подією в рамках цього конфлікту було те, що суперечка не призвела до ескалації і виникнення агресивної фази конфлікту, а також те, що в рішенні спору на прохання обох сторін прийняв участь Міжнародний суд ООН. В роботі буде проаналізовані позиції обох держав, їх інтереси та вимоги відносно урегулювання конфлікту. Також буде встановлена мета, роль та робочі методи Міжнародного суду впродовж судового процесу від 2 вересня 2008 до 3 лютого 2009 при вирішенні цього конфлікту.

1. Виникнення та протікання конфлікту

Характер двосторонньої суперечки між Румунією і Україною має своє коріння глибоко в минулому. В середньовіччі острів Зміїний належав Османській імперії, але в 1829 році впродовж російсько-турецької війни острів був завойований Російською імперією. Однак в Кримській війні (1853-1856) він був втрачений, а після російсько-турецької війни та рішення, прийнятого на Берлінському конгресі (1878), острів перейшов до власності Румунії. В квітні 1944 року Чорноморська флотилія висадилась на острові та захопила Зміїний. Від 23 травня 1948 року він перейшов під юрисдикцію СРСР. Радянський союз дивився на острів, як на ідеальне місце про спостереження за військовими базами НАТО, розміщених на території Туреччини та Греції, тому розташували там підрозділ протиракетної оборони. В 1980 роках в цьому регіоні виявили значні запаси нафти та газу, а зі сторони Радянської республіки Румунія пролунали вимоги стосовно континентального шельфу в області острова Зміїний. Всі претензії Румунії не мали успіху. З іншого боку, Румунія навіть не мала правової підстави, щоб вимагати повернення острова.

Приналежність Зміїного Радянському союзу була підтверджена білатеральною угодою з року 1961, а також в році 1975, коли Румунія підписала Заключний акт Наради з безпеки та співробітництва в Європі. Після проголошення незалежності України, котра дістала у спадщину регіон навколо острова Зміїний від Радянського союзу, з боку Румунії з новою силою з'являлися вимоги стосовно цієї області. Вже від 1990 років Бухарест відкрито налягав на найскорішому розділенні територіальних вод, а також вимагав від міжнародного суспільства вплинути на позицію Києва з використанням різноманітних санкцій. Найбільш радикально налаштовані націоналісти закликали навіть до «силового вирішення цього питання». Це однак не обмежило Україну укріпити свою прикордонну охорону та збудувати на острові причал для своїх судів. Окрім цього на Зміїному була збудована пошта, банківський філіал та науково-дослідна лабораторія.

Суперечки за виключні економічні зони між Румунією та Україною датуються початком 1997 року. В той час Київ і Бухарест підписали «Договір про відносини добросусідства і співробітництва». В статті 2 цього документу «Договірні Сторони згідно з принципами і нормами міжнародного права та принципами Гельсінського Заключного Акта підтверджують як непорушний існуючий між ними кордон і тому утримуватимуться тепер і в майбутньому від будь-яких зазіхань на цей кордон, а також від будь-яких вимог чи дій, спрямованих на загарбання і узурпацію частини чи всієї території іншої Договірної Сторони». В цій самій статті сторони домовилися укласти окремий договір про режим кордону та вирішити питання про делімітацію їхнього континентального шельфу та виключних економічних зон в Чорному морі. Також питання добування мінеральної сировини в Чорному морі не було вирішене.

Тобто Румунія і Україна підтвердили раніше підписані угоди, відповідно яким острів Зміїний вважався українською територією, і встановили державний кордон, але «…за виключенням тієї частини визначеної вище лінії державного кордону, яка проходить від північної точки стику державних кордонів України, Румунії та Республіки Молдова до південної точки стику державних кордонів цих держав, і продовжується від прикордонного знака N 1439 (віха) по зовнішній межі територіального моря України навколо острова Зміїний до точки з координатами 45 град. 05 хв. 21 сек. північної широти, 30 град. 02 хв. 27 сек. Східної довготи, яка є точкою стику з державним кордоном Румунії, що проходить по зовнішній межі її територіального моря».

2. Заперечення Румунією статусу острову Зміїного

Румунія першою почала висовувати заперечення щодо статусу Зміїного, коли в 2001 році плавуча бурова установка «Сиваш» підприємства «Чорноморнафтогаз» виявила поклади мінеральної сировини на відстані 40 км на південь від острова. Приблизні прогнози визначили, що в цьому регіоні може знаходитися близько 10 мільйонів тонн нафти і 10 мільярдів м3 газу. Вимоги безпосередньо на острів в Бухаресті не мали, тому що знали, що відсудити Зміїний їм не вдасться. Залишилася єдина можливість, а то спробувати довести, що Зміїний не є острів, але скеля без права на територіальні води.

Наступною цікавою річчю було то, що згідно з деякими свідченнями Румунія домовилася з британською транснаціональною корпорацією British Petroleum, що розділить з нею прибутки з видобутку нафти і газу навколо острова Зміїний. Тому British Petroleum вирішила підтримати Румунію і задіяти своїх фахівців в судовому процесі. Аналітик Іван Владіміров зрозумів це так, що румунська сторона вирішила, що український «Чорноморнафтогаз» виконав своє завдання розвідки нафтового родовища і тепер прийшов час залишити прибуткові операції видобутку «чорного золота» та газу іншій стороні.

Участь закордонних нафтових корпорацій впродовж конфлікту також не вилучує керівник Центру енергетичних досліджень Костянтин Бородін. Він впевнений, що однією з головних причин конфлікту, виниклого в 1990 роках між Україною та Румунією, є інтереси групи британсько-голландських та американських нафтових корпорацій. Він також вказує на факти, відповідно яким в 1997 році британсько-голландська корпорація Royal Dutch Shell виграла тендер на розробку цього шельфу, але робота не була почата, і в результаті скінчення строку корпорація втратила свою ліцензію в 2002 році. Потом через українські політичні дебати про допуск іноземців та проблеми пов'язані з законодавством про розділ продукції все закінчилося гучним скандалом з великим світовим гравцем Vanco Energy. Костянтин Бородін прийшов до висновку, що західні корпорації вирішили добувати нафту в Румунії, ніж співпрацювати з проблематичною Україною. Залишилося лише розділити континентальний шельф та виключні економічні зони між Румунією і Україною.

У вересні 2004 року Румунія подала меморандум до Міжнародного суду ООН, в якому між іншим йшла річ про зміну статусу Зміїного і необхідність признати його скелею, а не островом. У разі, якщо б Зміїний набув статусу скелі, це б дозволило Румунії пересунути свій кордон, і 75 тис. км2 континентального шельфу, багатого на мінеральні ресурси, дісталися б Румунії. В той час в українських мас-медіа з метою вплинути на громадську думку з'являлися спірні статті. В цих статтях говорилося про те, що Румунія в Гаагському суді нібито претендує не тільки на частину шельфу, але на острів Зміїний. Це було обумовлено тим, що румунська сторона в Гаазі скаржилась на не легітимність передачі острова Радянському союзу в 1948 році.

Україна не хотіла залишитися у стороні, і в 2006 році також подала меморандум з викликом признати Зміїному статус острова та залишити йому вказану ділянку шельфу. Отже обидві сторони намагалися встановити контроль в територіальних водах і дістати право на континентальний шельф, багатий на нафту і газ. Як вже було вказано, спірним пунктом в цьому випадку була необхідність визначити статус Зміїного. Румунія повторювала, що це є скеля, а в разі признання йому статусу скелі, він би не мав право на континентальний шельф, як виключну економічну зону. В Бухаресті наполягали на тому, що Зміїний не має постійних мешканців і прісну воду для самостійної підтримки життя та економічної діяльності. Тому з погляду міжнародного морського права Зміїний є скеля. Україна не погодилась з подібним формулюванням, і в лютому 2007 року на остові розпочали будувати житлове селище з назвою Білий, що дозволило стверджувати, що Зміїний є острів, а не просто скеля. Від того часу острів Зміїний був приєднаний до Кілійського району Одеської області, що було підтверджено рішенням парламенту України.

В реакції на початок будівництва Міністерство закордонних справ Румунії запросило українську сторону стриматися в питані статусу чорноморського остова і не будувати там «штучних селищ». Це прохання було обумовлено тим, що спірне питання поки що не було вирішене і подібне українське рішення суперечить основам міжнародного права.

Висновки

Румунія, і Україна прийняли рішення Міжнародного суду в Гаазі. Лишається лише питання, до якої міри деякі політичні діячі України будуть готові спростувати постанову одної з самих признаних організацій ООН. На сьогоднішній день, здається, що ситуація навколо острова Зміїний є вирішена і закрита, а дебати і спекуляції проходять тільки на рівні власних вражень та українських мас-медіа, котрі впливають на громадську думку, але усе ж не мали б привести до обновлення конфлікту.

Список використаних джерел

1. Юго-запад Одессика. Историко-краеведческий научный альманах. - Вып. 4. - О.: Optimum, 2007. - 304 с.

2. Острів зміїний за крок до вердикту// Віче. - 2008, грудень. - 8 с.

3. Зміїний скеля чи острів?// Львівська газета. - 2008. - № 138 (446). - 5 с.

5. Україна-Румунія: Судитися чи радитись?// Зеркало недели. - 2005. - № 32.

Размещено на Allbest.ru