Сертифікація на міжнародному і регіональному рівні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Хімічній факультет

Кафедра неорганічної хімії

Доповідь

З дисципліни: "Хімічна інформація"

Сертифікація на міжнародному і регіональному рівні

Виконав:

студент групи ХФ-12-2

Осокін Евгеній Сергійович

Перевірів:

доцент Маторіна К.В

Днепропетровск 2013 р.

Зміст

1. Поняття стандартизації, сертифікації та її види

2. Нормативні документи з стандартизації

3. Основи міжнародної стандартизації та сертифікації продукції

Висновок

Список використаної літератури

1. Поняття стандартизації, сертифікації та її види

Стандартизамція -- діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному призначенню, усуненню бар'єрів у торгівлі і сприянню науково-технічному співробітництву.

Під стандартизацією розуміється діяльність, спрямована на досягнення впорядкування в певній області за допомогою встановлення положень для загального і багатократного вживання відносно реально існуючих і потенційних завдань. Ця діяльність виявляється в розробці, публікації вживанні стандартів.

Стандартом називається документ, в якому в цілях добровільного багатократного використання встановлюються характеристики продукції, правила здійснення і характеристики процесів виробництва, експлуатації, зберігання, перевезення, реалізації і утилізації, виконання робіт або надання послуг. Стандарт також може містити вимоги до термінології, символіки, упаковки, маркування або етикеток і правил їх нанесення.

Сертифікація (англ. Certification) - процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу встановленим законодавством вимогам. [1] Допомогу у отриманні сертифікації продукції надають компанії ACC-GROUP.com.ua, Sertikon.com.ua, CertMaster.com.ua та деякі менш відомі.

Види

Міжнародна стандартизація -- стандартизація, що проводиться на міжнародному рівні та участь у якій відкрита для відповідних органів усіх країн.

Регіональна стандартизація -- стандартизація, що проводиться на відповідному регіональному рівні та участь у якій відкрита для відповідних органів країн певного географічного або економічного простору.

Національна стандартизація -- стандартизація, що проводиться на рівні однієї країни.

Об'єктами стандартизації є продукція, процеси та послуги, зокрема матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність та уніфікація, правила, процедури, функції, методи чи діяльність, персонал і органи, а також вимоги до термінології, позначення, фасування, пакування, маркування, етикетування.

2. Нормативні документи з стандартизації

У процесі стандартизації вибираються норми, правила, вимоги, характеристики що стосуються об'єктів стандартизації, які оформляються як окремого, нормативного документа стандартизації. Розрізняють такі нормативні документи:

1. Стандарт - нормативний документ розроблений з урахуванням консенсусу, затверджений визнаним органом, направлений замінити досягнення оптимальної ступеня упорядкування в окремої області. У стандарті встановлюються для загального і багаторазового використання загальні принципи, правила, характеристики, що стосуються різноманітних видів діяльності, чи його результатів наукових досліджень про, технічних здобутків і традицій практичний досвід. І тоді її використання принесе оптимальну вигоду суспільству. Стандарти діляться на міжнародні, регіональні, національні і адміністративно-територіальні. Вони приймаються відповідними міжнародними, регіональними, національними та регіональними органами по стандартизації. Всі ці категорії стандартів призначені для кола споживача до існуючих норм стандарти періодично переглядаються длявписания у яких змін, щоб їхні вимоги відповідали рівню науково-технічного прогресу. У літератури за терміном стандарт розуміється одне з різновидів тих нормативних документів, проте, попри цей термін може застосовуватись і ворожість до еталона, зразком чи опису продукту процесу або ж послуги.

2. Документи технічних умов встановлюють технічні вимоги до продукту, процесу, послуги. Зазвичай, у документі ТУ вказуються методи чи процедури, які треба використовуватиме перевірки дотримання вимог даного нормативного документа у тих ситуаціях, коли це потрібно.

3. Звід правил, як і документ ТУ то, можливо самостійним стандартом, або самостійним документом, або частиною стандарту. Звід правил зазвичай розробляють для процесів проектування, монтажного устаткування й конструкцій технічної експлуатації чи обслуговування об'єкта. Технічні правила які у документі носять рекомендаційних характер.

4. Регламент - документ у якому містяться обов'язкові правові норми. Приймає регламент орган влади, а чи не орган по стандартизації як інші нормативні документи. Різновиди регламенту: технічний - містить технічні вимоги об'єкта стандартизації. Технічний регламент зазвичай доповнюються методичними документами.

Розрізняють такі види стандартів:

1. Основний стандарт - нормативний документ який містить загальне чи керівні місце розташування визначення області.

2. Термінологічний - у якому об'єктом стандартизації є терміни. Такий стандарт містить визначення (тлумачення) термінів та приклади його застосування.

3. Стандарт на методи випробувань встановлює методики, правила, процедури різних випробувань, і пов'язаних із нею дій.

4. Стандарт продукції містить вимоги до продукції що забезпечують відповідність продукції її призначенню. Можливо повний та неповним. Повний стандарт встановлює як вищезгадані вимоги, а й правила відбору проб, проведення випробувань, упаковки, екипіровки, збереження і. т.д. неповний стандарт місти частина вимог до продукції (якість, правилам поставки).

Відповідальність за порушення обов'язкових вимог стандартів

Відповідальність існує поза порушення стандарту, який є обов'язкова посилання. Це посилання вказує, що повне дотримання згаданих у ній стандартів є єдині шлях у досягненні відповідного товару вимогам технічного регламенту. Відповідно до Закону РФ «Про стандартизацію» відповідальність порушення її положень несуть юридичні чи фізичні особи, органи держуправління. Відповідно до які у РФ законодавством відповідальність носить кримінальний, адміністративний і цивільно-правової характер, порушення виявляються службами держконтролю і нагляду над дотриманням суб'єктами господарської діяльності обов'язкових вимог держстандартів. Порушення посадовими особами чи громадянами зареєстрованих як індивідуальні підприємці обов'язкових вимог держстандартів при реалізації, транспортуванні і збереження продукції тягне за собою накладення штрафу у вигляді від 5 до 100МРОТ. Таке ж покарання визначено про ухиляння юридичних чи фізичних осіб від вимог пред'явлення продукції, і навіть даних про ній відповідної документації органам держнагляду.

З січня 1997 р. спеціальна кримінальна відповідальність обман споживача у ставленні до якості товару встановленого договором, і навіть за виробництво товарів та послуг який вимогам безпеки. Кримінальна відповідальність порушення вимог стандартів продукції виробничого призначення не передбачена, а адміністративна відповідальність встановлено за недотримання обов'язкових вимог при її продажу (поставці), транспортуванні і збереження. Громадянсько-правова відповідальність порушення вимог до якості визначається з урахуванням положень до цивільного законодавства.

3. Основи міжнародної стандартизації та сертифікації продукції

Підприємці, які беруть участь у міжнародному економічному співробітництві, повинні дотримуватися встановлених міжнародних і національних норм і вимог, що стосуються характеристик випущеної продукції. Виконання правових і організаційних вимог до стандартизації та сертифікації продукції є важливим чинником забезпечення її конкурентоздатності на зовнішніх ринках. Стандартизація -- це розробка і встановлення вимог, норм, правил, які забезпечують право споживача на придбання товарів належної якості за прийнятною ціною, а також на безпечність і комфортність праці. Об'єктом стандартизації є продукція, процес, послуги, для яких розробляються певні вимоги, характеристики, параметри, правила.

Стандартизація здійснюється на міжнародному, регіональному, національному рівнях. Міжнародна стандартизація -- діяльність, у якій беруть участь органи стандартизації різних країн. Провідна роль у міжнародній стандартизації належить двом неурядовим міжнародним організаціям -- Міжнародній організації зі стандартизації (ІСО) і Міжнародній електротехнічній комісії (МЕК). Важливою для міжнародної стандартизації є діяльність двох міжурядових організацій -- Світової організації торгівлі і Європейської економічної комісії ООН. Регіональними організаціями у сфері стандартизації є Європейський комітет зі стандартизації (СЄН),

Європейський комітет зі стандартизації в електротехніці (СЄНЕ-ЛЕК), Міжскандинавська організація зі стандартизації (ІНСТА), Панамериканський комітет стандартів (КОПАНТ).

Міжнародні неурядові організації ІСО і МЕК розробили низку правил щодо застосування стандартів. Міжнародні стандарти ІСО представляють собою варіант технічних вимог до продукції (послуг), що полегшує обмін товарами та послугами між економічними агентами світового ринку (ці вимоги не обов'язкові для всіх країн--учасниць). Стандарт ІСО у випадку його використання імп-лементується в національну систему стандартизації. Національні комітети можуть подавати свої пропозиції, а ІСО може ухвалити рішення про застосування національного стандарту як міжнародного з урахуванням впливу стандарту на розвиток міжнародної торгівлі, гарантування безпеки людей, захисту довкілля. Особливістю стандартів ІСО є те, що лише 20 % загального числа їх містить вимоги до конкретної продукції, а основна частина нормативних документів стосується вимог безпеки, взаємозамінності, технічної сумісності, методів випробувань продукції, інших загальних і методичних питань. Використання стандартів ІСО передбачає встановлення конкретних технічних вимог у контрактах купівлі-продажу. ІСО узагальнила досвід багатьох країн і в 1987 році було опублікована серія стандартів ІСО 9000-9004, які передбачали сертифікацію систем управління якістю на підприємствах (фірмах). Нове доповнене видання стандартів ІСО опубліковано в 1994 році. У розвинених країнах гармонізовано з міжнародними до 70--80 % загальної кількості національних стандартів.

Стандарт ІСО 9000 містить вказівки щодо вибору та використання стандартів відповідно до конкретної ситуації в діяльності фірми. Стандарти ІСО 9001-9003 -- це моделі систем забезпечення якості на різних стадіях виробничого процесу. Стандарт ІСО 9004 -- це методичні вказівки для загального керівництва якістю на підприємстві (фірмі).

Стандарти ІСО серії 9000 визнані майже усіма країнами світу. Вони застосовуються як національні і запроваджені багатьма фірмами. ТНК вимагають від своїх постачальників обов'язкового запровадження на їх виробничих підприємствах міжнародних стандартів ІСО серії 9000. Відсутність сертифіката на систему якості перешкоджає виходу фірми на світовий ринок. На основі стандартів ІСО 9000 великі фірми розробляють стандарти загальногалузе-вого характеру або для власного використання.

Інші міжнародні організації -- Світова організація торгівлі, Всесвітня туристська організація (ВТО), Міжнародний союз електрозв'язку (МСЕ), Міжнародний залізничний союз, Європейська організація автотуризму -- розробляють стандарти у відповідних галузях. Неабияку роль у галузі гармонізації стандартів і технічних вимог відіграє Європейська економічна комісія ООН.

Важливою сферою діяльності міжнародних організацій є сертифікація продукції, яка надходить у міжнародний товарооборот. Сертифікація -- це підтвердження відповідності продукції заданим вимогам, що здійснюється за певними правилами. Забезпечення відповідності -- це заява, яка свідчить про те, що продукція (процес, послуга) відповідає визначеним вимогам.

Сертифікація може бути обов'язковою та добровільною. Обов'язкова сертифікація здійснюється на основі національного законодавства і забезпечує доказ відповідності товару (процесу, послуги) вимогам технічних регламентів, обов'язковим вимогам стандартів. Основними критеріями обов'язкової сертифікації є безпека, екологічність, охорона здоров'я людей. Добровільна сертифікація проводиться за ініціативою юридичних або фізичних осіб на договірних умовах між заявником і органом із сертифікації в системах добровільної сертифікації. Рішення про добровільну сертифікацію зазвичай приймаються у зв'язку з проблемами конкурентноздатності товару, просуванням товару на ринок, особливо зарубіжний, зі зростанням попиту на сертифіковані товари. Сертифікація повинна сприяти розвитку міжнародної торгівлі, оскільки для сертифікованого товару скорочуються терміни одержання дозволу на ввезення в іншу країну, не вимагається проведення повторних випробувань в приймаючій країні, якщо визнано сертифікат постачальника.

Проте сертифікація в сучасних умовах стає засобом протекціонізму для захисту внутрішнього ринку від товарів іноземного виробництва і застосовується як технічний бар'єр у торгівлі. Для цього використовуються:

1. Ускладнення адміністративної процедури випробувань товарів, що імпортуються;

2. Жорсткий контроль якості;

3. Запровадження стандартів (національних і регіональних), які стосуються процедури випробувань, що відображається на порядку визнання зарубіжних сертифікатів;

4. Становлення обов'язкових національних стандартів або технічних регламентів під впливом ТНК, які беруть активну участь у стандартизації на національному рівні.

У міжнародній практиці склалися жорсткі правила щодо визнання зарубіжного сертифіката на імпортну продукцію. Тому експортеру продукції необхідно отримати сертифікат відповідності авторитетної, визнаної у всіх країнах організації. Для цього потрібні тривалий період часу і значні фінансові витрати.

Усуненню технічних бар'єрів у торгівлі сприяють угоди про взаємне визнання, які ґрунтуються на тому, що одна сторона приймає результати системи сертифікації, надані іншою стороною. Односторонні угоди полягають у прийнятті однією стороною результатів роботи іншої сторони. Двостороння угода включає прийняття кожною стороною результатів роботи іншої сторони. Багатостороння угода -- це угода про взаємне визнання результатів роботи понад двох сторін. Проблеми, пов'язані з технічними бар'єрами і шляхами їх усунення, відображені в Угоді з технічних бар'єрів у торгівлі, укладеній у межах ГАТТ/СОТ. У сфері сертифікатних бар'єрів Угода стосується аспектів процедури і визнання оцінки відповідності, міжнародних і регіональних систем оцінки відповідності, інформації про технічні регламенти, стандарти і процедури. Загальний принцип Угоди полягає в тому, що для імпортної продукції необхідно створювати не менш сприятливий режим, ніж для товарів внутрішнього виробництва.

Висновок

Стандартизація і сертифікація тісно пов'язані з метрологією, що визначає національні системи виміру. Для реалізації на практиці міжнародних угод необхідно застосовувати нормативні документи, що встановлюють правила забезпечення ідентичності вимірів. Такі нормативні документи розробляються відповідно до потреб міжнародних організацій -- Міжнародної організації міри і ваги, Міжнародної організації законодавчої метрології.

Список використаної літератури

стандартизація сертифікація ідентичність вимір

1. http://bukvar.su/promyshlennost-proizvodstvo/91199-Standartizaciya-i-sertifikacii.html.

2. http://globalscience.ru/article/read/ua18324/.

3. http://bookbrains.com/book_548_chapter_18_TEMA_14_mіzhnarodnі_ta_regіonalnі_organіzaсії_zі_standartizaсії_tasertifіkaсії_produkсії_(robіt,_poslug).html.

4. http://pidruchniki.ws/12090613/ekonomika/mizhnarodni_regionalni_organizatsiyi_standartizatsiyi_sertifikatsiyi_produktsiyi_robit_poslug.

5. http://uk.wikipedia.org/wiki/Стандартизація.

Размещено на Allbest.ru