Соціально-економічний розвиток ФРН

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

німеччина економіка міжнародний співробітництво

Вступ

Розділ I. Загальна характеристика соціально-економічного розвитку ФРН

1.1 Географічне положення ФРН

1.2 Передумови економічного розвитку

1.3 Місце Німеччини у світовому господарстві

Розділ II. Загальна характеристика економічного розвитку ФРН

2.1 Особливості національної економічної моделі ФРН

2.2 Структура та динаміка розвитку економіки ФРН

2.3 Зовнішньоекономічна політика ФРН

Розділ III. Міжнародні економічні зв'язки Німеччини з Україною

3.1 Українсько-німецьке співробітництво

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

В епоху глобалізації зовнішня політика стає набагато більшою, аніж просто внутрішньою політикою всього світу. Держави, суспільства та економічні простори об'єднуються в мережі. Після припинення конфлікту між Сходом і Заходом для німецької зовнішньої політики відкрилися нові шанси - у Європі та в цілому світі. Німеччина взяла на себе велику міжнародну відповідальність, яка випала країні внаслідок змін у світовій політиці, і тепер, разом зі своїми європейськими і трансатлантичними партнерами, вона активно виступає за демократію, права людини й діалог культур. Першочергова мета німецької зовнішньої політики - збереження миру й безпеки в світі.

Основою зовнішньоекономічної політики ФРН є розвиток економічних зв'язків з її головними партнерами: ЄС, США та Японією.

Актуальність описаних проблем обумовила вибір теми курсової роботи, а коло питань, які потрібно розглянути, обумовили мету і завдання наукового дослідження.

Метою курсової роботи є оцінити та виявити основні тенденції підвищення ефективності економіки Федеративної Республіки Німеччини (ФРН).

Для досягнення зазначеної мети у курсовій роботі поставлено та вирішено такі завдання: - дослідити передумови економічного розвитку Німеччини;

- прослідкувати та провести аналіз ролі і місця в світовій економіці впливу зовнішньої та внутрішньої політики ФРН;

- проаналізувати сучасний стан економіки ФРН;

- визначити структуру та динаміку розвитку економіки ФРН;

- провести аналіз зовнішньоекономічної політики Німеччини;

- проаналізувати міжнародні економічні зв'язки Німеччини з Україною.

Об'єкт дослідження: особливості, динаміка та структура розвитку економіки ФРН.

Предмет дослідження: закономірності та особливості структури економіки ФРН.

У дослідженні використані методи теоретичного узагальнення, аналізу, метод порівняльного і статистичного аналізу.

Інформаційну базу дослідження складають законодавчі та нормативно-правові акти, які регулюють внутрішню та зовнішню політику ФРН, матеріали Федерального статистичного відомства ФРН, дані Комісії Євросоюзу з питань міжнародних відносин, матеріали наукових конференцій, монографії, збірники наукових праць, а також інтернет-ресурси.

Курсова робота складається з: вступу, основної частини, висновків, списку використаної літератури та додатків.

Основна частина складається з трьох розділів: загальна характеристика соціально-економічного розвитку ФРН, загальна характеристика економічного розвитку ФРН та міжнародні економічні зв'язки Німеччини з Україною.

Розділ I. Загальна характеристика соціально-економічного розвитку ФРН

1.1 Географічне положення ФРН

Федеративна Республіка Німеччини (ФРН) розташована у центрі Європи. З нею межують дев'ять сусідніх держав: на півночі - Данія, на заході - Нідерланди, Бельгія, Люксембург, Франція, на півдні - Швейцарія та Австрія, на сході - Чехія і Польща. Територія Німеччини складає 357 000 кв. км. На її території знаходиться Північно-Німецька низовина, Середньовисотні гори, Швабсько-Баварська височина (альпійське передгір'я) та Альпи. Крайні точки кордонів: на півночі - селище Лист на острові Зильт, на сході - саксонське село Дешка, на півдні - баварське село Оберстдорф і на заході - селище Зельфкант (Північний Рейн-Вестфалія). Загальна довжина кордону - 3767 км [5].

Населення Німеччини на кінець 2008 р. становило 82 079 500 мешканців, з них 75 мільйонів з німецьким, а 7 мільйонів з іноземним громадянством. З точки зору етнографії у ФРН живуть 70 мільйонів німців та 12 мільйонів іноземців (16%). Найбільші групи - турки та курди (3,5 мільйони), поляки (3,0 мільйони), росіяни (4,0 мільйони), італійці, греки та громадяни колишньої Югославії. Середня густота населення становить 220 чоловік на 1кв.км. Міських жителів понад 85%. У країні налічується 15 великих міст з населенням понад 500 тисяч чоловік.

Основна річка ФРН - Рейн, вона тече через усю країну з півдня на північ. На території ФРН розташовані низов'я річок Ельба, Везер, Емс. Південні райони відносяться до басейну Дунаю. На Баварському плато знаходяться озера: Боденське - 538 кв. км, Хим, Штарнбергер-Зі, Аммер. З Боденського озера бере свій початок ріка Рейн. Дунай бере свої витоки в німецьких горах Шварцвальд.

Середньовисотні німецькі гори (висота перевищує 1000 м над рівнем моря) - це частина широкої гірської дуги, яка тягнеться від центральної Франції аж до центральної Польщі, до якої належать Гарц, Туринський Ліс та Рудави.

На півдні Баварське плоскогір'я тягнеться до північних схилів Альп. Найвищою точкою країни є г. Цугшпітце (2963 м над рівнем моря).

Рель'єф країни підвищується з півночі на південь. На півночі країни - Північно-Німецька низовина з мореними горбами і ділянками зандрового рельєфу, південніше - височини, низькі і середньовисотні гори (600-800 м, іноді до 1400 м), - Гарц, Рейнські Сланцеві гори, Шварцвальд, Чеський Ліс, Шумава та ін. На півдні - Баварське плоскогір'я, обрамлене передовими хребтами Альп (найвища точка країни - г. Цугшпітце вис. 2963 м). (рис.1, додаток А).

Клімат помірний, на півночі морський, в інших районах країни перехідний до континентального [11].

Близько 30% території країни вкрито лісами на півночі - сосна, у центрі і на півдні - ялина. Природні ліси з перевагою широколистяних порід збереглися переважно в горах - найбільш залісені гірські райони Рейнської області. На багатих вапном ґрунтах ростуть дуб, граб, клен, липа. По долинах Дунаю, Рейну, Ельби і деяких інших річок місцями збереглися заплавні ліси з вільхи і тополі з домішкою ясена, верби і липи. У високогір'ях Альп поширені субальпійські й альпійські луги. На північних рівнинах і Баварському плато зустрічаються значні торф'яні болота. На північному заході - невеликі ділянки вересових пустищ із заростями чагарників.

Різноманітна фауна: козулі і благородні олені, кабани, зайці, лані, сарни, муфлони, фазани, куріпки; зустрічаються також лисиці, борсуки, їжаки; із птахів - глухарі, тетеруки, вальдшнепи та інші. На морських берегах - колонії водоплавних птахів. У прибережних водах водиться промислова риба - оселедець, тріска, макрель. На ватах збереглися невеликі популяції тюленів [10].

Найважливіші корисні копалини - кам'яне вугілля (загальногеологічні запаси 230 млрд. т), у тому числі Рурський кам'яновугільний, Саарський вугільний, Ахенський вугільний басейни, буре вугілля (70 млрд. т), у тому числі Нижньорейнський басейн; калійні солі (9 млрд. т) - район Ганноверу (західне продовження Штасфуртського соленосного басейну), басейн Верра - Фульда. Відомі також родовища нафти (76,1 млн. т), газу (південна частина Середньоєвропейського нафтогазового басейну, Рейнського і Передальпійського басейнів), залізної руди (1,9 млрд. т) - Гіфхорн, Зальцгнттер, Зігерланд, барито-цинкових (Мегген), свинцевих (Мехерних), свинцево-цинкових (Раммельсберг, Рур) руд, флюориту, графіту (Пассау) тощо [31].

1.2 Передумови економічного розвитку

Фактори, що піднесли економіку ФРН до сьогоднішнього рівня, можна об'єднати в три основні групи:

1. історико-економічні;

2. природничі;

3. геополітичні.

Історико-економічні особливості розвитку. До XIX ст. країна складалася з 300 світських та духовних держав-князівств і 50 імперських міст, які формально входили до складу «Священої Римської Імперії». В останній чверті XIX ст. з них була утворена єдина німецька держава. XX ст. вона ініціювала початок двох світових війн. Після поразки в Другій світової війні країна була поділена на дві частини: східну - НДР (Німецьку Демократична Республіку) та західну - ФРН (Федеративну Республіку Німеччину), які з 1949 по 1990 рр. перебували у складі двох протилежних світових суспільно-політичних систем. Після об'єднання у 1990 р. регіон колишньої НДР дістав назву «нові федеральні» (східні) землі. Процес інтеграції земель виявився складним не стільки з економічної точки зору, скільки з огляду на психологію людей, що протягом більш як 40 років жили в зовсім різних соціально-економічних умовах [12].

Природно-ресурсовий потенціал країни доволі вичерпаний. Головним багатст вом Німеччини є кам'яне та буре вугілля. Рурський басейн посідає за запасами перше місце в Західній Європі, проте умови видобутку складні. Є також великі запаси калійних солей. Промислове значення мають поклади будівельних матеріалів. За особливостями рельєфу країну можна поділити на три частини: Північнонімецьку низовину, Середньо-німецькі гори, підвищену Південну Німеччину (Шварцвальд, Швабські Альпи, Франконські Альпи. Територія країни добре освоєна і густо заселена. Клімат помірний з переходом від морського на півночі до помірно континентально го на півдні, сприятливий для проживання населення. У Німеччині густа річкова мережа. Найбільшу протяжність у межах країни мають Рейн, Дунай та Ельба. Державні заходи, а також програми ЄС дали змогу майже розв'язати екологічні проблеми Руру і Рейну. Важливу природоохоронну функцію відіграють лісові масиви, що займають майже 1/4 території країни. У 70-х рр. створені перші національні парки - це значні території, що охороняються державою.

З переходом від індустріальної до постіндустріальної стадії розвитку значення природних ресурсів в економіці знижується. Проте тривалий час добра забезпеченість ФРН основними видами сировини сприяла зростанню їх економічної могутності [32].

Геополітичні фактори економічного розвитку Німеччини обумовлюються особливостями її географічного положення й історичною орієнтацією на групу розвинутих країн, до якої належать і вона сама.

Найважливішою особливістю географічного положення Німеччини є розташування її між економічно високорозвиненими країнами на заході та менш розвиненою частиною Європи на сході. Зручне економіко-географічне положення країни сприяло організації на її території численних центрів, де проводяться ярмарки світового масштабу - Ганновер, Кельн, Франкфурт-на-Майні, Лейпциг.

В Німеччині впродовж міжвоєнного періоду спостерігалася наявність тенденції до виразної регіоналізації, традиційно обумовлена особливостями процесів націо- та державотворення. Внаслідок поразки у Першій світовій війні ФРН трансформувалась у напівпрезидентську республіку, реалізовувалась федеративна модель, яка зберігала серйозну автономію та самобутність державних утворень, що увійшли до складу уніфікованої держави. Геополітика як політологічна концепція, що вбачає в політиці держави визначальну роль географічних чинників, за глобальних політичних змін, які гостро постали на зламі XX--XXI ст., набуває нового значення і змісту. Це пов'язано насамперед із невідповіністю реаліям традиційних моделей реалізації державно-політичних прагнень. Просторове розташування ФРН, розміри її території, чисельність її населення, природні ресурси в поєднанні з її потенційними можливостями в науковій, економічній та інших сферах суспільного життя дають їй змогу і право мати статус великої європейської держави з відповідною геополігичною поведінкою та геостратегічною орієнтацією [17].

1.3 Місце Німеччини у світовому господарстві

Економіка Німеччини за об'ємом номінального валового внутрішнього продукту займає перше місце в Європі і третє - серед провідних країн світу після США і Японії.

Темпи економічного зростання Німеччини в 2007 р. лише трохи поступаються темпам зростання країн єврозони. ВВП Німеччини складає 27,0% від ВВП країн єврозони.

За об'ємом експорту товарів в 2007 р. (969,1 млрд. євро) Німеччина четвертий рік поспіль стала світовим лідером, обігнавши США і Китай. Позитивне сальдо зовнішньоторговельного товарообігу досягло абсолютного рекорду з моменту утворення ФРН і склало 198,7 млрд. євро (159,5 млрд. євро в 2006 р.).

За підсумками 2007 р. ФРН входить до числа найбільших виробників продукції світу в наступних галузях: машинобудування, автомобілебудування, суднобудування, хімічна промисловість, біотехнологія, туризм.

ФРН є найбільшим виробником чавуну і сталевого прокату в ЄС і займає 6-е місце в світі після Китаю, Японії, США, Росії і Південної Кореї.

Продовжуючи залишатися глобальним експортером капіталу, збільшила в 2007 р. нетто-об'єм своїх інвестицій за кордоном до 651,0 млрд. євро (+44,1% до 2006 р.), в т. ч. прямих інвестицій - до 122,3 млрд. євро (+62,0% до 2006 р.). Нетто-об'єм іноземних інвестицій у Німеччині склав 430,16 млрд. євро (+43,1% до 2006 р.), в т. ч. прямих інвестицій - 37,2 млрд. євро (-15,4% до 2006 р.).

По багатьом міжнародним економічним рейтингам Німеччина займає провідні позиції в Європі та світі [21].

За наслідками дослідження, проведеного в шести європейських країнах для газети Handelsblatt в січні 2008 р., Німеччина пропонує найбільш сприятливі умови для капіталовкладень і підприємницької діяльності в Європі, 59% менеджерів з 1200 опитаних оцінюють конкурентоспроможність Німеччини як «відмінну» або «хорошу». За п'ятибальною шкалою (1 - «дуже добре», 5 - «дуже погано») ФРН отримала оцінку 2,3 бала. У 2002 р. в ході аналогічного опитування тільки 13% учасників дали таку високу оцінку. Найбільш конкурентоздатною економікою в світі, на думку європейських менеджерів, володіє Китай (1,8 балів). Конкурентоспроможність США оцінена в 2,6 балів.

31 жовтня 2007 р. опубліковано дослідження Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) під назвою «Звіт про глобальну конкурентоспроможність 2007-2008». Згідно звіту, за 12 місяців Німеччина поліпшила свої позиції в світовому рейтингу, зайнявши в загальному списку 5-е місце (у 2006 р. - 7 місце) (таблиця 1, додаток Б).

2 вересня 2007 р. компанії Allianz Insurance і Dresdner Bank опублікували результати дослідження економічного стану окремих країн світу (17 країн і єврозона), яке проводиться один раз в 3 роки на основі даних чотирьох індикаторів. Починаючи з 2000 р., Німеччина займає в загальному рейтингу 5-е місце. В порівнянні з 2003 р., Німеччина поліпшила показники по індексах «Економічне зростання» - 8-е місце (2003 р. - 17-е місце) і «Стійкість фінансового і екологічного розвитку» - 9-е місце (2003 р. - 12-е місце). У індексах «Економічні показники діяльності» і «Наявність капіталу, роботи і технологічних знань» позиції Німеччини погіршали: 7-е місце (2003 р. - 5-е місце) і 9-е місце (2003 р. - 8-е місце) відповідно (таблиця 2, додаток Б).

Проте по ряду показників економічного розвитку Німеччина все ще відстає від багатьох провідних країн світу.

21 січня 2008 р. американський дослідницький фонд Heritage Foundation і газета The Wall Street Journal опублікували черговий «Індекс економічної свободи» (2008 Index of Economic Freedom). При складанні Індексу приймалися до уваги наступні критерії: торгова, монетарна і податкова політика, вплив влади на економіку, об'єми інвестицій, стан ринку фінансових послуг, цінове регулювання, захист прав власності, стан «чорного ринку» (всього 10 критеріїв). При складанні рейтингу використовується 100-балльная шкала, де 100 - найкращий з можливих результатів, а нуль - найгірший. В рамках рейтингу оцінювалися 157 держав світу. Німеччина зайняла в рейтингу 23-е місце (71,2 балів). У 1995 р. вона займала 17-е місце, а минулого року - 22. За оцінкою експертів, німецька свобода торгівлі (86% по рейтингу) все більше залежить від правил Євросоюзу. Разом з тим, залишаються високими оцінки в таких областях, як право власності (90%) і свобода від корупції (80%) [4].

У вересні 2007 р. Всесвітній банк опублікував результати моніторингу економічного клімату в країнах і регіонах світу «Doing Business 2008». Всього дослідженням Всесвітнього банку було охоплено 178 держав - на 3 більше, ніж в 2006 р. По загальному показнику в рейтингу перше місце зайняв Сінгапур. Німеччина знаходиться на 20-му місці (21-е місце в попередньому році). Найслабкіші показники ФРН - ринок праці (137 місце) і рівень захисту інвесторів (83-е місце). Перевагами ФРН є: умови отримання кредиту (3-е місце) і умови для проведення зовнішньоторговельних операцій (10-е місце). (таблиця 3, додаток В).

Економіка Німеччини тісно інтегрована в світову господарську систему і тому залежна від кон'юнктури світової економіки. ФРН є яскраво вираженою экспортоорієнтованою країною. У 2007 р. відношення експорту товарів і послуг до ВВП в поточних цінах збільшилося до 47,0% (45,1% в 2006 р.). Тому для Німеччини дуже важливим чинником розвитку економіки є збереження стабільності курсу євро по відношенню до долара США [1].

До інших зовнішніх чинників, що надали в 2007 р. вплив на економіку ФРН, можна віднести наступні:

- значна залежність від кон'юнктури в США;

- наслідки іпотечної кризи в США;

- зростання цін на енергоносії.

За попередніми даними Федерального статистичного відомства Німеччини, в 2007 р. реальний ВВП ФРН збільшився на 2,5% в порівнянні з попереднім роком. Динаміку зростання реального ВВП зображено в таблиці 4.

Таблиця 4. Динаміка зростання реального ВВП Німеччини (до попереднього року)

1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007
+ 1,8%	+ 2,0%	+ 2,0%	+ 3,2%	+ 1,2%	+ 0,0%	- 0,2%	+ 1,1%	+ 0,8%	+ 2,9%	+ 2,5%

Найбільший внесок до зростання ВВП внесли: позитивне сальдо зовнішньоторговельного балансу (1,4% з 2,5% зростання ВВП) і валовий внутрішній попит (1,0%).

Об'єм ВВП в поточних цінах склав 2423,80 млрд. євро (+4,3% до 2006 р.). Зростання ВНП країни також склало 4,3%, а об'єм - 2446,4 млрд. євро.

У економіці Німеччини переважаюче значення мали наступні сектори:

- фінансовий сектор (також оренда і діяльність підприємств-виробників послуг) - 26,3% від ВВП;

- промисловість (без будівництва) - 23,2%;

- державні і приватні виробники послуг - 19,7%;

- торгівля, громадське харчування і готельна справа, транспорт - 15,9%;

- будівництво - 3,6%;

- лісове і сільське господарство, рибальство - 0,8%.

У 2007 р. валовий експорт товарів та послуг ФРН збільшився на 8,3% і досяг суми в 1133,04 млрд. євро (1046,48 млрд. євро в 2006 р.), а валовий імпорт товарів та послуг - на 4,6% до 962,12 млрд. євро (920,10 млрд. євро в 2006 р.). Сальдо валового зовнішньоторговельного обороту виросло в 2007 р. до рекордної суми в 170,85 млрд. євро (+35,2% до 2006 р.).

Загальний об'єм валового зовнішньоторговельного обороту (товари + послуги) збільшився в 2007 р. до 2.095,16 млрд. євро (+6,5% до 2006 р.) і склав 86,4% від ВВП ФРН (84,7% в 2006 р.).

За даними Федерального статистичного відомства Німеччини, в 2007 р. вперше з 1969 р. зафіксований профіцит державного бюджету - 70 млн. євро. При цьому ще роком раніше держбюджет ФРН був дефіцитним і складав мінус 1,6% ВВП. Проте, вже тоді Німеччина виконала основні умови Маастріхтського договору, згідно якому дефіцит держбюджету в країнах ЄС не повинен перевищувати 3% від величини ВВП. Причиною позитивного бюджетного сальдо ФРН за підсумками 2007 р. стало значне збільшення податкових надходжень (таблиця 5).

Таблиця 5. Сальдо державного фінансування (у % до номінального ВВП)

2002 р.	2003 р.	2004 р.	2005 р.	2006 р.	2007р.
-3,7	-4,0	-3,8	-3,4	-1,6	+0,0

Слід зазначити, що дефіцит мав тільки федеральний бюджет (-19,6 млрд. євро), а бюджети федеральних земель, муніципальних органів і соціального страхування були виконані з профіцитом (+5,1 млрд. євро +5,9 млрд. євро і +9,1 млрд. євро відповідно).

Зростання економіки в Германії минулого року привело до збільшення зайнятості до найвищого показника після об'єднання країни в 1990 р. Як повідомило Федеральне статистичне відомство Німеччини, в 2007 р. середньорічний показник склав 39,7 млн. чол., що на 649 тисяч або 1,7% більше, ніж в 2006 р. Число тих, що працюють по найму збільшилося на 595 тис. до 35,3 млн. чол. Число індивідуальних і приватних підприємців виросло на 54 тисячі (+1,2%) і склало 4,4 млн. чоловік. За останні 17 років структура зайнятості в економіці Німеччини істотно змінилася. У сфері послуг число зайнятих виросло з 59,5% в 1991 р. до 72,4% минулого року [23]. У реальному секторі економіки, включаючи будівельну галузь, число працівників скоротилося з 36,6% до 25,4%. У сільському і лісовому господарстві, а також рибальстві працює в два рази менше людей (2,1%), чим 17 років тому (таблиця 6, додаток Г).

У 2007 р. у ФРН було відмічено найвище зростання споживчих цін з 1994 р. Ціни на споживчі товари за рік виросли на 2,2%, а в грудні 2007 р. - на 2,8% (таблиця 7, додаток Д).

Отже, Німеччина лежить у центрі Західної Європи між Північним і Балтійським морями на півночі й Альпами на півдні. Найважливішою особливістю географічного положення країни є розташування її між економічно високорозвиненими країнами на заході та менш розвиненою частиною Європи на сході. Зручне економіко-географічне положення країни сприяло організації на її території численних центрів, де проводяться ярмарки світового масштабу - Ганновер, Кельн, Франкфурт-на-Майні, Лейпциг. ФРН здійснює великий вплив на формування міжнародних економічних відносин. Факторами, що піднесли економіку ФРН до сьогоднішнього рівня, можна назвати: історико-економічні, природничі, геополітичні.

Країна займає перше місце в Європі за кількістю виробленої промислової продукції, вона є одним з основоположників створення більшості міждержавних організацій і блоків в галузях економіки, фінансів, банківської системи, окремих напрямках промисловості і сільського господарства, вона пропонує найбільш сприятливі умови для капіталовкладень і підприємницької діяльності в Європі.

Німеччина є членом „Великої вісімки” країн світу, Європейського Союзу (ЄС), Організації Північноатлантичного договору (НАТО), Західноєвропейського союзу; входить до 10 країн-лідерів за рівнем ВВП і займає 5 місце, поступаючись лише США, Китаю, Японії і Індії.

Розділ II. Загальна характеристика економічного розвитку ФРН

2.1 Особливості національної економічної моделі ФРН

Німецька економіка організована за принципом "соціальної ринкової економіки". Її основним елементом є поєднання принципів свободи на ринку і соціального балансу.

Концепція соціальної ринкової економіки була розроблена для відновлення Федеральної Республіки Німеччини після другої світової війни як альтернатива державному регулюванню економіки. Наслідки війни для Німеччини були катастрофічними: об'єм промислового виробництва в 1946 р. складав близько 33 % від довоєнного рівня, сільське господарство було відкинуте на 30 років назад, виробництво сталі скоротилося в 7 разів, видобуток вугілля впав більш ніж в 2 рази [27]. Німеччина позбулася 25 % своєї території, близько 12 млн. чол. було виселено, кожен другий німець був безробітний, 20 % житла було повністю зруйновано, а 25 % пошкоджено [13].

Політична реалізація в 1947 - 1949 рр. пов'язана з іменами Людвіга Ерхарда і Альфреда Мюллер-Армака. Людвіг Ерхард був першим міністром економіки, а потім і Федеральним канцлером Федеральної Республіки Німеччина. Його історична заслуга полягає в розробці концепції соціального ринкового господарства і її конкретної реалізації у формі економічного ладу у Федеральній Республіці Німеччина [8]. Термін «соціальна ринкова економіка» сформульований Мюллер-Армаком.

Модель соціальної ринкової економіки припускає в певних межах вільні дії ринкових сил. Пропозиція товарів росте і диференціюється, постачальники мають мотивацію до інновацій, доходи і прибуток розподіляються відповідно до індивідуальних досягнень. Одночасно не допускається надмірна концентрація ринку і забезпечується участь працівників в ухваленні основних економічних рішень і тим самим їх причетність до досягнень суспільства [6].

Стратегічною метою нової політики Німеччини було - забезпечення соціальної справедливості та високого рівня соціальних гарантій, проте шлях реалізації основних складових нової моделі лежав через “шокову терапію” малопопулярних, але необхідних заходів оздоровлення економіки, ними виявилися:

1. Грошова реформа, у ході якої рейхсмарки було скасовано і кожний німець отримав по 40 дойчмарок, потім до них додали ще по 20. Половина збережень німців в банках переоцінювалася за курсом 1:10, а друга за - 1:20, грошові зобов'язання підприємств перераховувались за курсом 1:10. Також було анульовані практично всі фінансові зобов'язання установ фашистського рейху.

2. Реформа цін. Через відміну різних обмежень і адміністративного регулювання ціни досягли піку, а потім почали знижуватися у відповідності з попитом та пропозицією на окремі товари та послуги. Було ліквідовано “чорний ринок” продуктів харчування, а коливання цін чітко гармонізувалася з підвищенням заробітної плати, яка залежала тепер від зростання продуктивності праці.

3. Реформа підприємницької моделі. Основною ланкою господарства ФРН у повоєнні роки став малий та середній бізнес, а за діяльністю монополій вводився нагляд з боку держави, що викликало незадоволення основних післявоєнних товаровиробників, які прагнули до контролю над німецьким ринком.

4. Кредитна та податкова реформа, яка зробила доступними отримання кредитів під невисокий відсоток представниками бізнесу та окремими громадянами, а зниження податкового тиску сприяло підвищенню ділової активності.

5. Соціальна реформа. Її головною метою був більш-менш рівномірний розподіл соціальних благ у т.ч. безоплатна освіта, страхова медицина, довготермінова допомога по безробіттю тощо [14].

Найбільш глибокою була криза початку 90-х років. Особливість її полягала у тому, що на циклічну кризу (раз на 10-12 років) наклався процес приєднання Східної Німеччини, більшість підприємств якої не витримала конкуренцію з боку європейських компаній. Внаслідок цього швидко зростало безробіття, загальний рівень якого у землях колишньої НДР у середині 90-х рр. перевищував 17%.

Наприкінці 80-х - поч. 90-х років ХХ ст. Німеччина мала таку соціально-економічну модель розвитку, якій заздрили практично в усьому світі, а за асортиментом та якістю надання соціальних послуг вона поступалася тільки скандинавським країнам [2].

Особливості німецької економічної системи:

По-перше, при домінуванні ознак ринкової економіки, існує державне регулювання, яке охоплює ті сфери господарства, де ринкові механізми виявляються недієздатними, малоефективними (освіта, оборона, національна безпека, сільське господарство, суднобудування, вугільна промисловість);

По-друге, державні підприємства дотримуються всіх ринкових законів: менеджери самостійно приймають ділові рішення, несуть за них повну відповідальність, підприємства діють на комерційних засадах. Якщо державні підприємства виконуютьсоціальні зобов'язання, наприклад, прибирання вулиць, планування міст, прокладання автошляхів, вони діють як публічні підприємства, які не мають на меті отримання прибутку;

По-третє, особи, які не беруть участі у створенні ринкового доходу (люди похилого віку, діти, хворі, безробітні), отримують допомогу від держави, яка забезпечує їм пристойний рівень життя;

По-четверте, держава в соціальному ринковому господарстві проводить активну політику регулювання економічного зростання, захисту конкуренції, соціальної підтримки незахищених верств суспільства.

Німецька модель близька до японської. Вплив держави менший, спрямований на вирішення соціальних питань. Вирішальна роль належить банкам, яким надана велика автономія [21].

2.2 Структура та динаміка розвитку економіки ФРН

Німеччина належить до високорозвинених постіндустріальних країн світу. В загальній структурі господарства переважає сфера послуг - 68 %. Промисловість становить 31 % і сільське господарство - 1 %. За обсягом економічного виробництва вона займає третє місце в світі, а у світовій торгівлі -- друге.

Промисловість є основою німецької економіки, де переважають невеликі підприємства. Загальний розвиток промисловості в останні десятиріччя супроводжувався, з одного боку, постійним ростом ВНП, а з другого - відчутними структурними змінами, що стало наслідком зменшення більш, ніж вдвічі, частки видобувної промисловості за рахунок значного зменшення видобутку кам'яного вугілля, зменшення частки галузей легкої промисловості, зокрема текстильної, взуттєвої і зростання частки нових галузей - хімії, нафтопереробки, електротехніки, автомобілебудування.

Хімічна промисловість є найважливішою галуззю індустрії основних матеріалів і виробництва промислових товарів Німеччини. За експортом хімічної продукції Німеччина займає перше місце у світі.

У хімічній промисловості розвивається виробництво кислот і мінеральних солей, синтетичного азоту, сірчаної кислоти, а також лаків і фарб.

У Німеччині виділяються два великі райони хімічної промисловості: Північний - Рейн-Вестфалія, де ця галузь базується на переробці вугілля і використанні відходів його коксування, а також імпортної нафти. Значними центрами хімічної промисловості є Леверкузен, Кельн та ін. Другим великим районом є Прирейнський, де розвиваються нафтохімія, виробництво лаків і фарб Найвідомішими центрами хімічної промисловості є Людвіґсгафен і Франкфурт-на-Майні.

Найпопулярнішими фірмами, які займаються виробництвом хімічної продукції, є "БАСФ", "Гехст" і "Байер". Вони виробляють до 40% продукції галузі і 60 % її експортують.

Автомобілебудування Німеччини займає третє місце у світі. У 2007 р. було випущено 6 млн. автомобілів, у тому числі 5,5 млн. легкових, що становить понад 14 % світового виробництва.

П'ять найпопулярніших у світі фірм: "Даймлер-Бенц'", "БМВ", "Фольксваген", а також "Опель" і "Форд'" випускають у Німеччині понад 90% усіх автомобілів. При цьому "Форд" - німецька філія американського концерну "Форд", а "Опель" - дочірнє підприємство американської фірми "Дженерал Моторс". Виробництво автомобілів розкидане по всій Німеччині, але головними центрами автомобільної промисловості є Вольфсбург, Енден, Рюссельсгайм, Брауншвайг, Кельн, Штутгардт, Нюрнберг, Мюнхен.

Німеччина займає перше місце в Європі за виробництвом суден (Кіль, Гамбург, Бремен, Дуйсбург). Аерокосмічна промисловість виготовляє цивільні та військові літаки, ракетну техніку.

Нафтопереробна промисловість Німеччини переважно базується на імпортній нафті. Власний видобуток нафти забезпечує потреби країни менше, ніж на 5%. Значними центрами нафтопереробки є Кельн, Карлсруе, Інгольштадт, Ґельзенкірхен, Гамбург, Бремен, Вільгельмсгафен [33].

Німеччина має високорозвинене сільське господарство, яке повністю задовольняє потреби населення у місцевій сільськогосподарській продукції. Основою сільськогосподарського виробництва в Німеччині є сільська сімейна ферма. Понад 90 % усіх ферм обробляють земельні площі, які є меншими від 50га.

Висока інтенсивність сільськогосподарського виробництва забезпечується широкою механізацією і електрифікацією, використанням добрив і сучасних засобів боротьби зі шкідниками. Структура сільськогосподарського виробництва Німеччини характеризується переважанням тваринництва (70%) над рослинництвом.

Сприятливі умови для розвитку тваринництва мають передгір'я Альп та приморські території півночі. Майже 80 % молочної худоби фермери утримують стадами не більше 40 голів. За наявністю великої рогатої худоби Німеччина займає друге місце у Західній Європі (після Франції).

Повсюдно в Німеччині поширене свинарство, за поголів'ям свиней Німеччина займає четверте місце у світі і перше у Європі.

Рослинництво характеризується відносно високою питомою вагою кормових культур, які разом із пасовищами і природними луками є надійною базою розвитку тваринництва. Товарною продукцією рослинництва є зернові культури, зокрема пшениця, ячмінь, а серед технічних культур - цукровий буряк, хміль.

Основою зернового господарства є пшениця, високоурожайні сорти якої дають врожаї до 70 ц/га. Також вирощують жито, овес, ячмінь. За валовим збором зерна країна займає третє місце в Європі.

Цукровий буряк дає високі врожаї у Нижній Саксонії, Північній Рейн-Вестфалії, Баварії, а хміль вирощується переважно у Баварії. За виробництвом хмелю країна займає перше місце у світі.

Виноградарство і садівництво розвинене в долинах рік півдня Німеччини, а також на схилах мальовничих гір Шварцвальд.

Сфера послуг є одній з домінуючих галузей економіки ФРН. У 2007 р. у сфері послуг було зайнято що 72% працюють, а частка сфери послуг у ВВП склала в 61,9%, що в абсолютних показниках відповідає 1,5 трлн. євро. Слід зазначити, що в останні три роки частка послуг в структурі ВВП Німеччини продовжувала відносно знижуватися в середньому на 1% у рік, що є показником якісного випереджаючого зростання виробничих галузей економіки. Сфера послуг продовжує залишатися двигуном зростання економіки Німеччини і зайнятості населення, сприяє підвищенню конкурентоспроможності німецької продукції на світовому ринку.

Офіційна статистика ФРН розрізняє наступні сектори сфери послуг:

- торгівля і готельний сектор;

- транспорт і передача даних;

- фінансові послуги (кредитові і страхові);

- послуги в секторі нерухомості, оренда рухомого і нерухомого майна, інші послуги юридичним особам;

- охорона здоров'я, ветеринарія, соціальні послуги;

- послуги в області виховання і освіти;

- інші суспільні і приватні послуги.

За даними Федерального статистичного відомства Німеччини, об'єм сфери послуг в 2007 р. збільшився, з урахуванням інфляції, в порівнянні з попереднім роком на 2,7%. Найбільше зростання цього року спостерігалося в секторі, пов'язаному з наданням послуг юридичним особам, зростання об'єму цього сектора в структурі ВВП Німеччини склало 3,2%. У попередні роки зростання спостерігалося виключно в секторах, пов'язаних з наданням споживчих послуг, таких як торгівля і готельна справа, суспільні і приватні послуги.

Це зв'язано, в першу чергу, з тим, що у зв'язку з розподілом праці в економіці ФРН, що збільшується, і зростанням міжнародної конкуренції росте попит підприємств всіх галузей економіки на передачу непрофільних функцій підприємствам сфери послуг з метою оптимізації собівартості і конкурентоспроможності своєї продукції. Зростання, що продовжується, у всіх секторах сфери послуг пов'язане також з появою нового вигляду послуг, у виникненні яких ключову роль зіграв розвиток інформаційних і телекомунікаційних технологій.

Великий вплив на структуру сфери послуг Німеччини роблять такі соціальні чинники, як висока тривалість життя, збільшення вільного часу у працівників, зміна структури сім'ї, необхідність безперервного підвищення кваліфікації, мода на ведення здорового способу життя і заняття спортом.

Таблиця 6. Динаміка зростання об'єму і частки сфери послуг в структурі ВВП Німеччини, млрд. євро

Рік	Торгівля, готельна справа і транспорт	Фінансові і страхові послуги послуги для підприємств	Інші суспільні і приватні послуги	Послуги всього	Частка у ВВП, %
2005	358,0	601,4	462,4	1421,8	63,3%
2006	375,0	618,1	468,0	1461,1	62,9%
2007	386,1	637,9	476,6	1500,6	61,9%

Транспортна галузь є однією з найшвидших областей національного господарства Німеччини, що розвиваються, з щорічними темпами зростання від 6 до 7%, річним оборотом у розмірі більше 180 млрд. євро і 2,6 млн. працівників. Транспорт - це третя по величині галузь економіки Німеччини після торгівлі і автомобільної промисловості. Розвинена транспортна система є неодмінною умовою сучасного суспільства, зростання економіки, зайнятості і добробуту громадян.

У Германії діє одна з найрозвиненіших у світі інфраструктур залізничного, автомобільного, повітряного і водного транспорту.

Протяжність залізниць Німеччини є найбільшою в Європі і складає 40327 км. (Франція - 31852 км; Великобританія - 17128 км; Італія -16014 км).

По протяжності швидкісних автодоріг (автобанів) Германія також знаходиться на першому місці в Європі з показником 12044 км.

По протяжності швидкісних автодоріг (автобанів) Германія також знаходиться на першому місці в Європі з показником 12044 км, тоді як у Франції загальна довжина автобанів складає 10379км, в Іспанії - 10296 км. Загальна протяжність автомобільних доріг складає 231 тис. км, з них федеральних магістральних доріг - 53400 км (12044 км - автобани і 41139 км - інші дороги).

Німеччина має в своєму розпорядженні мережу федеральних водних шляхів загальною протяжністю біля 7500 км. На річку Рейн припадає дві третини річкових вантажних перевезень.

На морському транспорті в 2007 р. продовжилася тенденція збільшення об'єму перевезень вантажів: з 301 млн. т до 310 млн. т (+3,0% до 2006 р.). Морський вантажний флот Німеччини налічує 3179 одиниць судів, з них - 1473 контейнеровозів. Всього за 2007 р. перевезена рекордна кількість контейнерів (TEU) - більше 3,5 млн.

На Північному морі Німеччина має 12 великих і декілька дрібних морських портів, на Балтійському морі - 11 великих портів. Найбільша кількість вантажів - близько 263 млн. т було оброблено в основних 5 портах: Гамбург, Вільгельмсхафен, Бремен/Бремерхафен, Паросток і Любек. На ці порти доводиться більше 85% обороту всіх вантажів, з них через порт Гамбурга проходить 38%.

У інфраструктурі повітряного транспорту існує мережа з 25 міжнародних аеропортів, найбільшими з яких є аеропорти, що знаходяться в наступних містах: Франкфурт-на-Майні, Мюнхен, Дюсельдорф, Берлін, Гамбург, Штутгарт.

Для розвитку транспорту Федеральне міністерство транспорту, будівництва і розвитку міського господарства Німеччини проводить дослідження, розробляє і затверджує довгострокові програми. У 1992 р. був прийнятий "Федеральний план розвитку транспортних шляхів" (BVWP 92) на перспективу до 2012 р. Після передбачених перевірок і коректувань, які проводяться через кожні п'ять років, в 2003 р. був прийнятий новий план BVWP 2003, в якому визначені уточнені показники розвитку транспорту і необхідні для цього інвестиції до 2015 р.

У жовтні 2006 р. на основі вивчення тенденцій розвитку економіки був прийнятий "Інвестиційний рамковий план транспортної інфраструктури на період з 2006 до 2010 р." (ІРП). По новому плану ІРП передбачаються наступні орієнтовні показники по інвестиціях, наведені в таблиці 7.

Таблиця 7. Інвестиції у транспортну галузь, млрд. євро

Найменування джерела /об'єкта	Шляхове господарство залізниць	Автошляхи	Водні шляхи	Сума	Інші сектори	Всього
План федерального бюджету 2006 - 2010	16,6	19,9	2,8	39,3	9,3	48,6
Утримання мережі 2006 - 2010	12,5	10,0	2,6	25,1	0	25,1
Потреба у фінансуванні проектів, що діють і знову розпочатих проектів з 2006 р.	25,2	22,4	2,5	50,1	0	50,1

2.3 Зовнішньоекономічна політика ФРН

В епоху глобалізації зовнішня політика стає набагато більшим, аніж просто внутрішньою політикою всього світу. Держави, суспільства та економічні простори об'єднуються в мережі. Після припинення конфлікту між Сходом і Заходом для німецької зовнішньої політики відкрилися нові шанси - у Європі та в цілому світі. Німеччина взяла на себе велику міжнародну відповідальність, яка випала країні внаслідок змін у світовій політиці, і тепер, разом зі своїми європейськими і трансатлантичними партнерами, вона активно виступає за демократію, права людини й діалог культур. Першочергова мета німецької зовнішньої політики - збереження миру й безпеки у світі [34].

Німеччина належить до прихильників співвимірних реформ міжнародних організацій. Для цього є вагомі причини: по-перше, жодна інша порівнювана з Німеччиною країна не залучена так усебічно в багатосторонню систему співпраці в політичному, економічному й військовому сенсі. По-друге, німецька зовнішня політика враховує ту відповідальність, яка надзвичайно зросла і яку Німеччина бере на себе в міжнародному плані відповідно до прохання світової спільноти - в цьому контексті Німеччина домагається усебічної реформи структур ООН, до якої належить і надання їй постійного місця у Раді Безпеки.

Новий зовнішньополітичний простір, якого Німеччина досягла після відновлення державної єдності в 1990 році, Федеральний уряд почав використовувати лише після початку нового тисячоліття - хоча спершу це й не було помітно.

Німецька зовнішня політика підтримує створення структур громадянського суспільства; вона бере активну участь у подоланні катастроф і в антитерористичній боротьбі, виступає за реалізацію демократії та прав людини. Німеччина насправді використовує свою нову роль для досягнення і збереження прав людини, миру й діалогу - на Близькому Сході та в інших конфліктних регіонах.

Понад 55% експорту Німеччини доводиться на чотири товарні групи - автомобілебудування, загальне машинобудування, хімічні і електротехнічні товари. Німецьким компаніям належить перше місце в експорті готових хімічних товарів (17%).

Країна займає перше місце в 22 з 43 підгалузей загального машинобудування, серед них - гірничо-шахтне, поліграфічне устаткування, устаткування для гумової промисловості і виробництва пластмас, вимірювальні прилади, деревообробне, металургійне устаткування. Німеччина займає провідне місце в експорті текстиля - близько 12% світових постачань і третє місце в світі після КНР і Італії в експорті одягу - 6 - 7% [15].

Країна займає четверте місце в світі по експорту сільськогосподарської продукції після США, Франції і Нідерландів, будучи одночасно найбільшим її імпортером. Основу експорту складають молочні і м'ясні продукти.

За даними СОТ, в 2007 році Німеччина зайняла 3-е місце в світі (після США і Великобританії) по експорту послуг, загальний об'єм яких склав більше 140 млрд. дол. США. У деяких галузях (наприклад, експорт будівельних і поштових послуг) Німеччина зайняла лідируючі позиції в світі. По експорту транспортних послуг ФРН знаходиться на другому місці, а в таких секторах як логістика, фінансові послуги, телекомунікації німецькі підприємства відносяться до найбільш значущих експортерів послуг (таблиця 9, додаток Е).

За даними таблиці, найбільша питома вага (49,2%) в загальній товарній структурі експорту Німеччини займає продукція машинобудівної і електротехнічної промисловості. Так само достатньо висока частка продукції хімічної і оброблювальної промисловості (13,7% і 13,9% відповідно). За період 2006-2008 рр. спостерігається позитивна динаміка зростання експорту продукції всіх галузей промисловості. Що ж до питомої ваги, то для сировинних товарів, в тому числі для паливної мінеральної сировини, і інших товарів можна відзначити, що їх питома вага виросла. Для сировинних товарів - 1,6% до 1,7%, для інших товарів - з 2,4% до 5,7%. У зв'язку з цим знизилася питома вага продукції харчової (з 3,5% до 3,2%), хімічної (з 13,8% до 13,7%), машинобудівної і електротехнічної промисловості (з 52,1% до 49,2%). Питома вага продукції оброблювальної промисловості залишилася незмінною (13,9%). Виходячи з отриманих розрахунків, можна зробити висновок про те, що Німеччина більшою мірою спеціалізується на експорті продукції машинобудівної і електротехнічної промисловості, а також продукції хімічної і оброблювальної промисловості.

У імпорті основна частка відводиться на готові промислові товари і напівфабрикати. Ці групи дають основний приріст імпорту за рахунок таких товарів, як автомобілі, підйомно-транспортні засоби, електротехнічні вироби, текстиль, одяг, енергоносії, кольорові метали, сталевий прокат, мінеральна сировина (таблиця 10, додаток Ж).

З таблиці видно, що найбільша питома вага (35,6%) в загальній товарній структурі імпорту Німеччини займає продукція машинобудівної і електротехнічної промисловості. Так само достатньо висока частка продукції хімічної і оброблювальної промисловості, мінеральної паливної сировини (11,1%, 13,1% і 12,3% відповідно). За період 2006-2008 рр. спостерігається стабільне зростання імпорту продукції всіх галузей промисловості. Що ж до питомої ваги, то для сировинних товарів, в тому числі для паливної мінеральної сировини, та інших товарів можна відзначити, що їх питома вага виросла. Для сировинних товарів - 3,3% до 3,4%, для інших товарів - з 4,1% до 8,4%. У зв'язку з цим знизилася питома вага продукції харчової (з 5,9% до 4,9%), хімічної (з 11,5% до 11,1%), машинобудівної, електротехнічної (з 39,4% до 35,6%) і оброблювальної промисловості (з 13,6% до 13,1%). Виходячи з отриманих розрахунків, можна зробити висновок про те, що Німеччина більшою мірою імпортує продукцію машинобудівної і електротехнічної промисловості, а також продукції хімічної і оброблювальної промисловості і мінеральна паливна сировина.

Найважливішими торговими партнерами Німеччини є промислові держави Заходу. Завдяки процесу економічної інтеграції країн ЄС, що продовжується, стрімкий розвиток отримала внутрішньоєвропейська торгівля.

Найважливішим торговим партнером Німеччини як і раніше залишається Франція. Другим за величиною ринком збуту німецької продукції після Франції стали США.

Що стосується німецького імпорту, то США займають тут друге місце, поступаючись лише Франції. За ними слідують Нідерланди і Італія.

З 1999 р. почав рости об'єм німецької зовнішньої торгівлі з країнами Центральної і Східної Європи, включаючи країни СНД. Польща закріпила за собою позицію провідного торгового партнера Німеччини на сході Європи [30].

В цілому 70 - 75 % об'єму німецької зовнішньої торгівлі доводиться на європейські держави, приблизно 13 % - на азіатсько-тихоокеанський регіон, близько 10 % - на Північну Америку і приблизно по 2 % - на Африку і Латинську Америку (таблиця 11, таблиця 12, додаток К).

Важливим завданням німецької економіки є розширення європейського внутрішнього ринку, збереження старих і освоєння нових ринків за межами ЄС. Такій стратегічній позиції ФРН в рамках її зовнішньоекономічної політики відповідає ліберальна зовнішньоторговельна політика, в якій особливе значення надається усуненню митних бар'єрів і інших торгових обмежень.

Основою зовнішньоекономічної політики ФРН є розвиток економічних зв'язків з її головними зовнішньоекономічними партнерами: ЄС, США і Японією. Велика увага приділяється розширенню присутності німецьких фірм на ринках країн Південно-Східної Азії, Латинської Америки, півдня Африканського континенту, Східної і Центральної Європи. Першорядне значення надається зміцненню ЄС, в якому Німеччина займає ключове місце.

Отже, після Другої світової війни в розвитку Німеччини відбулися зміни, пов'язані зі збільшенням території та населення. Головною тенденцією в економічному розвитку була індустріалізація. ФРН вступила у фазу інтенсивного розвитку. Важливим розвитком господарства були науково-технічний прогрес, подальше поглиблення всесвітнього поділу праці, інтернаціоналізація виробництва.

На сучасному етапі Німеччина - це високорозвинута індустріальна країна. Вона є головним виробником продукції машинобудування і ведучим експортером машин та обладнання серед країн ЄС. Також ФРН є лідером в автомобілебудуванні.

Зовнішня торгівля - одна з найбільш динамічних галузей економіки ФРН займає друге місце в світі. Зараз за об'ємом експорту Німеччина посідає друге місце в світі, також країна має позитивне сальдо зовнішнього товарообігу.

Зовнішні зв'язки відіграють ключову роль в економічному житті Німеччини. З самого початку вона виступала за тісні міжгалузеві зв'язки в світовій економіці. ФРН виступає за подальшу лібералізацію світової торгівлі з більшим врахуванням екологічних та соціальних аспектів.

Найважливішими торгівельними партнерами Німеччини є промислові держави Заходу. Країна є учасницею найбільш розвинутого інтеграційного угрупування - ЄС.

Основою зовнішньоекономічної політики ФРН є розвиток економічних зв'язків з її головними партнерами: ЄС, США та Японія.

Розділ III. Міжнародні економічні зв'язки Німеччини з Україною

3.1 Українсько-німецьке співробітництво

Серед найактивніших партнерів України є Німеччина, її геополітична роль визначається не лише високими і сталими темпами економічного зростання, а, насамперед, стабільним фінансовим становищем.

Німеччина посідає вигідну стратегічну позицію в Європі і є одним із промислових та фінансових гігантів світу. Вона здійснює активну інвестиційну політику.

Німецькі політики дотримуються традиційних постулатів вітчизняної дипломатії, вважають Австрію, Чехію, Хорватію, Словенію, а також Україну та Росію сферою свого впливу. Важливу роль вони відводять Україні, беручи до уваги її геоекономічний потенціал і зростаючу зовнішньополітичну роль як однієї з великих держав Європи [3].

Німеччина однією з перших 26 грудня 1991 р. визнала незалежність України; 17 січня 1992 р. між двома державами були встановлені дипломатичні відносини. 17 лютого, посол ФРН у Києві фон Бассевітц вручив вірчі грамоти і став першим послом іноземної держави в Україні, а 16 березня 1992 р. офіційно розпочало роботу посольство України в Бонні.

Підтримка Німеччини - визнаного лідера інтеграційних процесів на континенті - означає для України готовність Європи співпрацювати з нею як із перспективним, передбачуваним партнером, визнання її вагомим чинником політичної стабільності в європейському просторі.

Договірно-правова база відносин між Україною і ФРН складається з 59 документів міжнародно-правового характеру, підписаних протягом 1992-2007 років, з яких 38 укладені на міждержавному та міжурядовому рівнях. З метою договірно-правового врегулювання питань соціального забезпечення українських та німецьких громадян завершується процес погодження проекту Угоди між Україною та ФРН про соціальне забезпечення, яка регулюватиме конкретні механізми виплати пенсій та інших видів соціальної допомоги громадянам України на території ФРН, а також шляхи співробітництва між виконавчими інституціями обох країн в рамках реалізації угоди.

Військово-політичне та військове співробітництво між Україною та Німеччиною здійснюється на основі підписаних у серпні 1993 року між міністерствами оборони угод “Про співробітництво у військовій галузі” та “Про взаємне забезпечення офіційних і робочих візитів”, а також “Про підготовку військовослужбовців Збройних Сил України у закладах Бундесверу в рамках військової навчальної допомоги”. Військово-політичне та військове співробітництво розвивається в рамках діючих угод і річної програми військового співробітництва між Збройними Силами України та Бундесвером, характеризується інтенсивною співпрацею, основаною на обміні взаємними робочими візитами і контактами між відповідними структурами МО України, Генерального штабу Збройних Сил України та Федеральним міністерством оборони Німеччини, Головними штабами видів збройних сил та іншими відомствами і установами Бундесверу [29].

Консульська присутність України на території Німеччини забезпечується генеральними консульствами в Гамбурзі, Мюнхені, Франкфурті-на-Майні, Відділенням Посольства України в Бонні.

Українсько-німецька співпраця у галузі культури та освіти розвивається на базі підписаної у 1993 р. Міжурядової угоди про культурне співробітництво. Механізмом координації співпраці у цій галузі слугує Змішана комісія з культурного та освітнього співробітництва. Результатом успішного розвитку співробітництва у галузі освіти стала підтримка Німеччиною України щодо її залучення до Болонського процесу. Співпраця між Україною та ФРН в сфері науки і освіти також підтримується Німецькою академічною службою обмінів (ДААД). Загалом, протягом 1993 - 2007рр. Німецька академічна служба обмінів виділила майже 36 млн. євро для підтримки взаємних обмінів майже 14 000 студентів, випускників та науковців обох країн, з них - понад 11000 візитів з України до Німеччини. У 2007-2008 навчальному році ДААД направила 9 лекторів, які викладали в українських ВНЗ у Харкові, Чернівцях, Дніпропетровську, Донецьку, Києві, Львові та Одесі.