Перспективи створення зони, вільної від ядерної зброї, на Близькому Сході

Размещено на http://www.allbest.ru/

Перспективи створення зони, вільної від ядерної зброї на Близькому Сході

Ковбень М.М.,

Марусич Т.С.

На сьогоднішній день питання ядерних програм Ірану, Північної Кореї та можливості розробки власних програм іншими країнами створює значні дестабілізуючі фактори на міжнародній арені. Як показує історичний досвід, одним з найефективніших заходів регулювання розробки військових ядерних програм є створення без'ядерних зон, прикладами яких є договори Тлателолко, Раротонга та Пеліндаба. В даній роботі ми спробуємо проаналізувати можливості створення зони вільної від ядерної зброї на Близькому Сході.

Мета і завдання дослідження дослідити історичний розвиток та сьогоднішній стан ядерного нерозповсюдження на Близькому Сході, визначити реалістичність створення в 2012 році на Близькому Сході зони, вільної від ядерної зброї.

Суміжні з темою нашого дослідження питання досліджували такі зарубіжні дослідники, як В. Сотников, Д. Горностаев, М. Кіммерлінг та ін.. Серед українських науковців, що займалися даною проблематикою, необхідно відзначити С. Галаку, Г. Перепелицю, А. Шевцова, Є. Маляревського.

На Оглядовій конференції ДНЯЗ, яка проходила 2010 року в Нью-Йорку (США), питання про створення зони вільної від ядерної зброї на Близькому Сході, набуло найважливішого значення, і його обговорення знайшло відображення у підсумковому документі цієї зустрічі [1]. Попередня Оглядова конференція 2005 р. закінчилась гучним провалом, в першу чергу через особливе ставлення до проблеми ядерного роззброєння Адміністрації Дж. Буша. Політика США того періоду була спрямована на отримання Америкою військової переваги за рахунок власного технологічного відриву від інших країн світу, заради цієї мети Сполучені Штати денонсували Договір по ПРО, утримувались від укладання будь-яких угод щодо скорочення СНО, наголосили про плани розміщення елементів власної стратегічної ПРО в Європі. Це настільки суттєво погіршило американсько-російські відносини, що укладання нових угод із ядерного роззброєння стало практично неможливим. Головним позитивом Конференції 2010 року став сам факт прийняття заключного документу в умовах участі 172 країн світу, коли рішення приймаються консенсусом. Цей документ детально розглядає стан справ щодо виконання кожної статті ДНЯЗ і містить чіткі вимоги та рекомендації до країн-учасниць на найближчу і середньострокову перспективу.

По суті, більшість учасників Оглядової конференції з числа арабських країн пішли на компроміс при розробці проекту заключного документу, обмежившись згадуванням у тексті документа того, що необхідно скликати в 2012 році конференцію з розгляду практичного встановлення зони вільної від зброї масового знищення (ЗМЗ) на Близькому Сході. У зв'язку з цим варто провести історичний екскурс питання, на основі якого можна зробити прогнозні оцінки створення такої зони.

У 1974 році Єгипет і Іран запропонували створити зону вільну від ядерної зброї на Близькому Сході [2]. З тих пір Генеральна асамблея OOH прийняла кілька резолюцій, які були спрямовані на підтримку цієї ідеї, щоправда без особливого успіху, головним чином через опозицію з боку Ізраїлю (який, як відомо, володіє ядерною зброєю) та Сполучених Штатів (що протягом тривалого часу підтримують Ізраїль). У квітні 1990 року президент Єгипту Хосні Мубарак пішов далі і запропонував створити на Близькому Сході зону, вільну від всіх типів зброї масового знищення [2]. Однак на шляху створення такої зони продовжували стояти серйозні перешкоди. Ядерний потенціал Ізраїлю і його відмова приєднатися до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) разом з тривалою стратегічною та політичною напруженістю в регіоні заблокували просування до цієї мети. У той час як Єгипет і інші арабські країни наполягають на вступ Ізраїлю в ДНЯЗ як неядерної держави, Ізраїль вважає, що спочатку має бути укладена комплексна мирна угода між ним і арабськими сусідами. Крім того, демаркація такої зони з складнощами піддавалася б визначенню, оскільки саме поняття Близького Сходу дуже розмите. Географічно зона, вільна від ядерної зброї на Близькому Сході могла б частково перекривати зону, вільну від ядерної зброї в Африці, оскільки Єгипет та інші держави Північної Африки розташовані в зоні, яка покривається Пеліндабським договором (Договір про створення зони, вільної від ядерної зброї в Африці).

Сконцентрованість на проблемах ЗМЗ на Близькому Сході зросла слідом за розкриттям таємної програми створення ядерної зброї в Іраку після війни в Перській затоці 1991 року. Незабаром після закінчення цього конфлікту Рада Безпеки OOH прийняла резолюцію № 687, яка робить акцент на денуклеаризації Близького Сходу з метою сприяти розвитку регіональної безпеки [3]. На Мадридській (1991) мирній конференції, яка посадила Ізраїль, палестинців і багато інших країн Близького Сходу за один стіл, учасники погодилися вжити багатосторонніх зусиль з метою регіонального контролю за озброєннями і безпекою. Вони заснували робочу групу з контролю за озброєннями і регіональною безпекою на Близькому Сході (ACRS). Однак внаслідок розбіжностей з питання про зону, вільну від зброї масового знищення, між Ізраїлем і Єгиптом ця група не проводила офіційних зустрічей з вересня 1995 року [2].

Оглядові конференції ДНЯЗ 1995 і 2000 pp. висловили чітку підтримку ідеї створення зони, вільної від ядерної зброї на Близькому Сході. Резолюція по Близькому Сходу, прийнята на Конференції з перегляду ДНЯЗ 1995 року, закликала всі держави в регіоні вступити до Договору і поставити всі свої ядерні об'єкти під гарантії МАГАТЕ (хоча Ізраїль прямо не був згаданий при прийнятті цієї резолюції, так як він є єдиною державою на Близькому Сході не учасником ДНЯЗ) [1]. Ця резолюція також вимагала від всіх держав регіону працювати з метою створення зони, вільної від ядерної зброї на Близькому Сході, так само, як і від інших видів зброї масового знищення, і закликала всі держави члени ДНЯЗ, особливо держави, що володіють ядерною зброєю, підтримати цю мету. Виконання резолюції 1995 року на Близькому Сході вимагає створення механізму звітності усередині оглядового процесу ДНЯЗ. Тим не менше з моменту прийняття даної резолюції практичний прогрес на цьому шляху досягнутий не був.

Експерти по Близькому Сходу і нерозповсюдження ядерної зброї вважають малоймовірним, що цей регіон погодиться створити подібну зону, вільну від ядерної зброї до того моменту, як буде завершений процес мирного врегулювання на Близькому Сході. Спори між Ізраїлем та його сусідами є найбільш значною перешкодою на шляху створення такої зони. З одного боку, малоймовірно, що Ізраїль відмовиться від свого потенціалу ядерного стримування до тих пір, поки не відчує, що його національній безпеці ніщо не загрожує. З іншого боку, сусіди Ізраїлю стверджують, що існування ядерної програми в Ізраїлі загрожує їх безпеці.

У той час як Ізраїль є єдиною країною на Близькому Сході, що, як вважається, має ядерну зброю (Ізраїль офіційно не підтверджує і не заперечує наявність у нього військового ядерного потенціалу, зберігаючи до цих пір двозначність у даному питанні), він може бути не єдиною державою, що має програму створення ядерної зброї. За останні роки посилилися протиріччя з приводу іранської ядерної програми, а Рада керуючих МАГАТЕ вже прийняла ряд резолюцій, що виражають занепокоєння з приводу неясності навколо ядерної програми Тегерану. І хоча МАГАТЕ продовжує розслідувати іранську ядерну програму, США, Ізраїль і ряд європейських країн (Франція, Великобританія, ФРН та інші) вже висловили особливу занепокоєність з приводу очевидної відсутності бажання в Ірану виконувати свої зобов'язання по ДНЯЗ, а багато питань про відповідність Ірану вимогам ДНЯЗ залишаються без відповіді.

Крім того, США, Ізраїль та інші країни підозрюють, що Сирія таємно отримувала ядерну технологію військового призначення з Північної Кореї, що могло б незабаром призвести до розробки ядерної зброї. У вересні 2007 року ВПС Ізраїлю зруйнували об'єкт в містечку Аль-Кібар на річці Євфрат, який, як стверджували офіційні посадовці США та Ізраїлю, був реактором, який міг би виробляти плутоній для ядерної зброї, у випадку якщо б він був зданий в експлуатацію [4]. Сирія наполегливо заперечує ці твердження. Але, незважаючи на неодноразові запити МАГАТЕ, Сирія відмовляється надати будь-яку подальшу інформацію про цей об'єкт, і загадка Аль-Кібар залишається невирішеною. Крім того, нагадаємо, що ще в 1981 році ізраїльські ВПС розбомбили і вивели з ладу іракський реактор "Осірак", на якому, як вважали у Вашингтоні і Тель-Авіві, Ірак напрацьовував збройовий плутоній [5].

Однак у той час, як напруженість з приводу ізраїльської ядерної зброї та іранської ядерної програми продовжують перешкоджати створенню на Близькому Сході зони, вільної від зброї масового знищення, інші ускладнення в ядерній сфері в регіоні раптово закінчилися в 2003 році. Проблеми з приводу можливого відновлення програми зі створення ядерної зброї Іраку були використані в якості виправдання для розгортання американської операції "Іракська свобода", яка призвела до повалення режиму Саддама Хусейна в квітні 2003 року. Проте подальші пошуки силами антисаддамовскої коаліції знайти свідчення дій Багдада з метою знову почати програму створення ядерної зброї, провалилися. Це підтвердило більш ранні висновки МАГАТЕ про відсутність у Іраку програми створення ядерної зброї.

У грудні 2003 року Лівія, яку тривалий час підозрювали в розробці ядерної зброї і яка начебто отримувала ядерні технології та обладнання від нелегальної мережі пакистанського фізика-ядерника А.К. Хана, оголосила про те, що припиняє всі свої програми створення зброї масового знищення. Крім того, Лівія ратифікувала свій додатковий протокол до Угоди про гарантії з МАГАТЕ [2].

У той час як ці події зменшили занепокоєння в галузі ядерного розповсюдження в регіоні, перманентний конфлікт і нестабільність затьмарюють перспективи створення зони, вільної від зброї масового знищення на Близькому Сході в найближчому майбутньому. Як вже було зазначено на початку статті, рішенням Оглядової конференції ДНЯЗ (2010) було вирішено запланувати скликання не пізніше 2012 року Конференції для реалізації практичних кроків у справі створення зони, вільної від зброї масового знищення на Близькому Сході, але тільки при тій умові, що виконання резолюції Оглядової конференції ДНЯЗ по Близькому Сходу (1995) не призведе до суттєвого прогресу у цьому напрямку [1]. Іранська атомна програма активно обговорювалась, зокрема у виступі Держсекретаря Клінтон на відкритті конференції та заключній заяві СІЛА на конференції 2010 року. Було підкреслено, що Іран є єдиною країною із присутніх, яку Рада керівників МАГАТЕ зазначила як таку, що не виконує власних зобов'язань із ядерних гарантій і яка нічого не зробила для зміцнення довіри міжнародної спільноти своїми діями на цій оглядовій конференції. Проте в заключному документі іранська проблема взагалі не згадується, насамперед через небажання зриву прийняття цього документа та через фактичне узгодження на цей час РБ OOH нових санкцій проти Ірану.

Президент Барак Обама у квітні 2009 р. у Празі проголосив про нові пріоритети Америки в цій галузі і запевнив світ у прагненні СІЛА побудувати світ без ядерної зброї. Практична реалізація нової політики призвела до суттєвого корегування програми Євро-ПРО та зближення з Росією. Як наслідок, були створені передумови для розблокування стагнації в галузі ядерного роззброєння. Заради успішного проведення Оглядової конференції СІЛА та РФ напередодні зробили важливі кроки: було розроблено та укладено новий Договір СНО-3 замість СНО-1, термін дії якого сплинув 5 грудня 2009 p., СІЛА прийняли нові ядерну доктрину і стратегію національної безпеки, вперше оприлюднили дані щодо власного ядерного арсеналу. Це стало одним з ключових факторів, що зробив можливим актуалізацію риторики про зону, вільну від ядерної зброї на Близькому Сході. Окремою є ситуація з ядерним статусом Ізраїлю. Незважаючи на свій неофіційний ядерний статус він проводить "політику мовчання" жодного разу не коментував власні ядерні розробки і не робив офіційних заяв з цього приводу. Користуючись статусом привілейованого партнера СІЛА і перебуваючи під американською опікою Ізраїль всі роки фактично ігнорує всі вимоги світової спільноти і резолюції всіх Оглядових конференцій. Цей факт є причиною постійного конфлікту Близькосхідних країн зі СІЛА, які звинувачують Америку у подвійних стандартах. Під тиском арабських країн і Туреччини вперше за 20 років питання щодо військової ядерної програми Ізраїлю було внесено на сесію Ради керівників МАГАТЕ. За підсумками дискусії Рух неприєднання (118 країн) та Ліга арабських країн в жорсткій формі запропонували Генеральному директору МАГАТЕ Юкіо Аматі підготувати доповідь стосовно ядерної зброї Ізраїлю. Напередодні відкриття Оглядової конференції Юкіо Аматі надіслав головам МЗС всіх країн-учасниць МАГАТЕ листи з закликом чинити тиск на Ізраїль і вимусити його приєднатись до ДНЯЗ (що пізніше було підтримано під час конференції). При підготовці заключного документа Конференції СІЛА спочатку відмовлялись навіть згадувати Ізраїль поряд з Індією та Пакистаном в контексті неофіційних ядерних держав, проте не витримали тиску і погодились на формулювання "важливості приєднання Ізраїлю до ДНЯЗ". Була підтверджена і важливість прийнятої ще в 1995 р. і підтвердженої у 2000 р. резолюції по Близькому Сходу, в якій було заявлено про необхідність створення там зони, вільної від ядерної зброї та інших видів зброї масового ураження. Значним прогресом на цьому напрямі є офіційне доручення конференції Генеральному секретареві OOH та трійці держав-депозитарів ДНЯЗ (одночасно і авторів резолюції 1995 р. по Близькому Сходу), провести в 2012 році окрему Конференцію щодо розгляду цього питання.

Проте, коротко розглянувши історію питання про створення зони, вільної від ядерної зброї на Близькому Сході, хотілося б дати деякі прогнозні оцінки самої можливості і реалії створення такої зони в цьому регіоні. По-перше, навіть незважаючи на те, що офіційні ізраїльські представники підтримують саму цю ідею, наявність у Ізраїлю незадекларованого ядерного потенціалу робить проблематичною можливість створення такої зони в регіоні Близького Сходу. Слід також враховувати і той факт, що багато арабських держав сусідів Ізраїлю, як і раніше вважають цей потенціал, як вже зазначалося вище, загрозою своїй безпеці, а Єгипет, Сирія та деякі країни не готові на даний момент (і, ймовірно, в найближчому майбутньому) до оголошення регіону Близького Сходу зоною, вільною від зброї масового знищення. зона вільна ядерна близький

По-друге, неухильний, як вважають багато спеціалістів, прогрес Ірану в справі реалізації військової ядерної програми і можливе створення Тегераном засобів ядерного стримування, спрямованих перш за все проти Ізраїлю і СІЛА, відкидають перспективу створення зони, вільної від ядерної зброї на Близькому Сході до вихідної точки. У разі якщо Тегеран все ж отримає ядерну зброю, розмістить ядерні боєголовки на своїх балістичних ракетах, здатних покрити всю територію Ізраїлю, і в разі їх застосування проти "цього сіоністського утворення" (за термінологією іранського президента М. Ахмадінежада) і, як наслідок цього, ядерного удару удару в відповідь з боку Ізраїлю по Ірану, що завдасть непоправної шкоди створенню зони, вільної від ядерної зброї на Близькому Сході, ідея створення такої зони може бути остаточно похована.

По-третє, навіть незважаючи на те що Іран географічно не входить в зону Близького Сходу і навіть у разі створення ним віртуального ядерного потенціалу (тобто потенціалу ядерної зброї, що не пройшов фізичних випробувань, але готовий до швидкого виробництва та розміщення на іранських ракетних носіях) і, як наслідок цього, попереднього рішення (удару) Ізраїлю або спільно Ізраїлю і СІЛА по іранських ядерних об'єктах і наступного виникнення регіонального конфлікту, який може охопити весь Великий Близький Схід, створення зони, вільної від ядерної зброї на Близькому Сході також буде неможливим.

По-четверте, воно буде неможливим і в силу створення Іраном ядерної зброї і подальшого ефекту "ядерного доміно" і "ядерного ренесансу" серед арабських країн-сусідів Ірану, таких як країни Перської затоки, Кувейт, Саудівська Аравія і навіть Туреччина, що географічно не входить в регіон Близького Сходу, але входить до Великого Близького Сходу. Тобто створення ними своїх засобів ядерного стримування Ірану через побоювання різкого зростання регіональної могутності шиїтського Ірану проти сунітських арабських держав також унеможливлює перспективи створення зони, вільної від ядерної зброї.

По-п'яте, вже згадувана вище незавершеність процесу мирного врегулювання на Близькому Сході, а також поява ЗМЗ у таких недержавних гравців, як організації "Хамас" і "Хезбола", що вважаються терористичними на Заході і в Ізраїлі, також робить перспективу створення зони, вільної від ядерної зброї на Близькому Сході вельми проблематичною.

Окрім того, необхідною передумовою створення зони, вільної від ядерної зброї на Близькому Сході має стати зміцнення системи експортного контролю насамперед ефективне виконання резолюції OOH № 1540 від 28 квітня 2004 року, згідно з якою всі країни беруть на себе зобов'язання утримуватися від надання будь-якої підтримки недержавним суб'єктам, які мають намір розробити, придбати, виготовити, отримати, перевезти, передати або застосувати ядерну, хімічну або біологічну зброю та засоби її доставки. Особливістю документа є те, що його положення детально окреслюють низку конкретних заходів, які мають бути реалізовані на національному рівні з метою досягнення цілей резолюції. У відповідності з існуючими внутрішньодержавними процедурами країни зобов'язані забезпечити ухвалення та дотримання ефективних законодавчих актів, що забороняють будь-якому недержавному суб'єктові здійснювати перелічені вище дії щодо ЗМУ, зокрема в терористичних цілях, а також спроби таких дій, участь у них як спільника, сприяння їм або їх фінансування.

Окрім заходів нормативного характеру, країни мають забезпечити запровадження внутрішнього контролю для попередження розповсюдження ЗМУ та засобів її доставки, в тому числі ефективного контролю за матеріалами, необхідними для виробництва ЗМУ А при сьогоднішній ситуації на Близькому Сході забезпечити перераховані вище елементи буде вкрай важко, оскільки в регіональній системі міжнародних відносин активно простежуються інтереси одразу кількох держав-ревізіоністів, що не збираються слідувати приписам ДНЯЗ та його протоколів.

Єдиний шлях, при якому розглядається можливість реального створення зони, вільної від зброї масового знищення на Близькому Сході, це вступ Ізраїлю в ДНЯЗ як неядерної держави, і відмова Тегерану від своїх ядерних амбіцій за прикладом тієї ж Лівії. Проте в даний час в короткостроковій і середньостроковій перспективі це видається нереальним.

Що ж до проведення Конференції з питань практичних заходів для створення зони, вільної від зброї масового знищення на Близькому Сході не пізніше 2012 року, то її реальним підсумком могла б стати хіба що декларація про наміри всіх зацікавлених сторін у регіоні, включаючи Ізраїль і Іран, включаючи положення про те, що їх ядерні програми є мирними, а також, можливо, оголошення Близького Сходу зоною, вільною від хімічної, біологічної та інших неядерних видів ЗМЗ. Але в будь-якому випадку вже сам факт прийняття рішення про проведення такої конференції на Оглядовій конференції ДНЯЗ у Нью-Йорку (2010) є позитивним актом. Справа тепер за країнами, які входять у цей конфліктний і неспокійний регіон, а також за офіційними ядерними державами ДНЯЗ, які повинні працювати з метою залучення всіх країн регіону в таку зону. В цьому плані найімовірнішим є розвиток подій, при якому світова спільнота продовжуватиме чинити тиск на Ізраїль для визнання ним свого ядерного статусу. Однак щодо створення в регіоні Близького Сходу зони, вільної від ядерної зброї, то тут можна спостерігати класичну дилему безпеки, коли ні Іран, ні Ізраїль не збираються відмовлятися від своїх ядерних амбіцій. Крім того, якщо в випадку з Ізраїлем ядерна зброя є гарантією безпеки держави, особливо з огляду на досить вороже міжнародне середовище, то для IPI ядерна зброя має стати основним зовнішньополітичним інструментом, як це було в випадку з КНДР. Однак як показує практика ядерної гонки озброєнь СРСР та США, потрібно доволі багато часу та сприятливі обставини для поступового ядерного роззброєння. Натомість якщо в найближчий час великі держави й США зокрема не знайдуть аргументів, якими можна змусити Іран відмовитися від своєї ядерної програми, то ми не тільки ризикуємо не стати свідками створення зони, вільної від ядерної зброї, а навіть навпаки виникає імовірна загроза регіональної ядерної гонки озброєнь, наслідки якої будуть глобальними. Тому єдиним адекватним вирішенням цієї дилеми залишається врегулювання питання найближчим часом, і створення зони, вільної від ядерної зброї на Близькому Сході в цьому контексті виглядає чи не най адекватнішим шляхом вирішення питання.

Список використаних джерел

1. Підсумки восьмої Оглядової конференції договору про нерозповсюдження ядерної зброї і перспективи юридичного оформлення гарантій безпеки Україні/ Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України / Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/ 290.html.

2. Будет ли роздана безъядерная зона на Ближнем Востоке?/ Тюменский государственный университет// Режим доступу: http://tmim.utnm.ru/wp-content/uploads.html.

3. Резолюция Совета Безопасности ООН 687 / Сайт Організації об'єднаних націй// Режим доступу: http://www.un.org/russian/documen/scresol/1991/res687.htm.

4. Сирия согласилась допустить инспекторов МАГАТЭ на объект в Хомсе/ Сайт російського атомного співтовариства// Режим доступу: http://www.atomic-energy.ru/ news/2011/03/03/19228.

5. Операция сад/ Сайт профессора Виктора Вольского // Режим доступу: http:// volsky.us/operation_orchard.html.

Размещено на Allbest.ru