Становлення та розвиток співробітництва України та південно-африканської республіки

Размещено на http://www.allbest.ru

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

23.00.04 - Політичні проблеми міжнародних

систем та глобального розвитку

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Становлення та розвиток співробітництва України та південно-африканської республіки

Музика Геннадій Олександрович

КИЇВ - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті міжнародних відносин

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент

КОМІРЕНКО Іван Данилович,

кафедра міжнародних відносин та зовнішньої політики

Інституту міжнародних відносин Київського національного

університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: 1) доктор політичних наук, професор

ПЕРЕПЕЛИЦЯ Григорій Миколайович,

Національний інститут стратегічних досліджень, заступник директора;

2) кандидат історичних наук, професор

ЛАДИЧЕНКО Тетяна В'ячеславівна,

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова,

завідувач кафедри методики викладання історії та

суспільно-політичних дисциплін.

Провідна установа: Інститут світової економіки і міжнародних

відносин НАН України, м. Київ

Захист дисертації відбудеться 12 червня 2003 р. о 14 годині на засіданні

Спеціалізованої вченої ради Д 26.001.29 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:

04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного

університету імені Тараса Шевченка за адресою:

м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 10.

Автореферат розісланий 7 травня 2003 року.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради М.С. Каменецький

Актуальність дослідження. Після набуття незалежності Україною був взятий курс на проведення багатовекторної зовнішньої політики, встановлення взаємовигідного співробітництва з провідними державами різних регіонів планети. На Африканському континенті в якості одного з пріоритетних партнерів постала Південно-Африканська Республіка, що зумовлюється цілим рядом чинників політичного та економічного характеру. Як визначається у базовому документі українського зовнішнього курсу, Постанові Верховної Ради України від 2 липня 1993 р. „Про Основні напрями зовнішньої політики України”, співпраця з ключовими країнами Африки, в тому числі з Південно-Африканською Республікою, „може відкрити потужні джерела інвестицій в українську національну економіку” та „сприяти... прискореному вирішенню економічних та соціальних проблем України”, а також „допомагатиме диверсифікувати міжнародні зв'язки України, сприятиме утвердженню економічної незалежності, зміцненню її позицій у світі”. З огляду на згадане, „активний розвиток політичних, економічних, науково-технічних, культурних та інших стосунків” з державами Африки, в цілому, та ПАР, зокрема, розглядається в якості одного з пріоритетів (п. г) ст. 1 розд. ІІІ Постанови).

Подібна оцінка потенціалу українсько-південноафриканського співробітництва продовжує залишатися актуальною. Незважаючи на складність перехідного періоду, ПАР переживає етап народногосподарського відродження, інвестиційний і виробничий „бум”, що супроводжується посиленням внутрішньої стабільності та зміцненням зовнішньополітичних позицій країни в регіоні та на планеті, активізацією дипломатичної діяльності у двосторонньому й багатосторонньому форматі та в рамках міжнародних організацій. На зростання могутності Південно-Африканської Республіки працюють інтеграційні процеси на Півдні материка, провідну роль в яких відіграють міжнародні об'єднання під егідою ПАР. Збільшуються потужності і потреби ПАР у галузі науки і техніки, інформації та освіти. Зазначені тенденції зумовлюють розширення участі ПАР у міжнародних процесах співробітництва, стимулюють її до пошуку нових політичних та економічних партнерів, у тому числі на пострадянському просторі. Важливо підкреслити, що ПАР виступає в якості одного з провідників багатополюсної концепції світоустрою, яка багато у чому перекликається з українським баченням моделі міжнародних відносин.

З огляду на згадані тенденції та можливості, що з цього випливають, питання розвитку відносин України з Південно-Африканською Республікою набирає все більшої актуальності як у практичному, так і в науковому плані. ПАР вбачає в Україні політичного та торговельно-економічного партнера із значним потенціалом. Великий інтерес для ПАР та інших держав Африки становлять вітчизняні досягнення в галузі науки і технологій, як перспективний напрямок двосторонніх відносин розглядається співпраця в освітянській сфері. З точки зору об'єктивної оцінки наявних ресурсів, українська сторона готова до розбудови взаємовигідного партнерства з ПАР.

У той же час, доводиться констатувати, що зовнішню політику України у вимірі відносин з африканськими державами в цілому, і ПАР зокрема, продовжує стримувати ряд чинників, здебільшого суб'єктивних за своєю природою. Насамперед, йдеться про відсутність помітного прогресу в галузі конкретного зовнішньополітичного планування, розробки і втілення чіткого курсу відносно співпраці з Південно-Африканською Республікою. Певні критичні зауваження можна зробити і на адресу вітчизняної наукової думки, що приділяє недостатню увагу проблематиці співробітництва України з ПАР та іншими державами Африканського континенту.

Вищевикладене підсилює актуальність розробок, що мають на меті здійснити комплексний аналіз досвіду українсько-південноафриканського співробітництва, розглянути проблему теоретико-концептуального забезпечення курсу України стосовно ПАР, запропонувати оновлене бачення орієнтирів та пріоритетів зовнішньої політики у цьому регіоні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи відображає один із напрямків комплексної програми науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Розбудова державності України” (номер державної реєстрації 0196U015204), програми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Розробка міжнародно-правових, політичних та економічних основ розбудови Української держави” (номер державної реєстрації 0197U003322), науково-дослідної теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України” (номер державної реєстрації 01БФО48-01).

Мета дисертаційної роботи полягає в аналізі відносин України з Південно-Африканською Республікою з позицій забезпечення національних інтересів України, визначенні можливих перспектив подальшого розвитку українсько-південноафриканського співробітництва.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення наступних завдань:

- дослідити підґрунтя становлення співробітництва України з Південно-Африканською Республікою;

- проаналізувати сучасний стан українсько-південноафриканських політичних відносин як у форматі багатосторонньої дипломатії (у рамках Організації Об'єднаних Націй), так і на двосторонньому рівні, дати їм оцінку, вичленити головні тенденції, притаманні їх поступу;

- дослідити співробітництво між Україною та Південно-Африканською Республікою в торговельно-економічній сфері;

- дослідити українсько-південноафриканську співпрацю в науково-технічній і освітянській галузях;

- проаналізувати актуальні проблеми нинішнього етапу українсько-південноафриканських відносин, дати оцінку відповідності наявних обсягів українсько-південноафриканського партнерства його реальному потенціалу;

- запропонувати шляхи подальшого просування взаємин між Україною та ПАР, визначити основні перспективні напрямки нарощення взаємовигідної українсько-африканської співпраці;

- дати оцінку особливостям ПАР як центру економічної та політичної могутності, що можуть бути використані в національних інтересах України.

Об'єктом дослідження є українсько-південноафриканські відносини.

Предметом дослідження є співробітництво України та Південно-Африканської Республіки в політичній, економічній та науковій галузях. співробітництво африканський україна економічна

Методологічну основу роботи визначили її основна мета і завдання. Дослідження здійснено на загальних принципах системного аналізу із застосуванням методів геополітики та геоекономіки. За допомогою системного підходу було розкрито системний характер співпраці України і ПАР, структуровано комплекс українсько-південноафриканських зв'язків, а також проаналізовано основні напрямки їх розвитку. Методи геополітики та геоекономіки прислужилися в контексті аналізу інтеграційних процесів на Півдні Африки в аспекті посилення політичного та народногосподарського потенціалу ПАР.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з початку 1990-х до початку 2000-х років. Нижня межа хронологічних рамок визначена початком 1990-х років, що ознаменувалися набуттям Україною державної незалежності та, отже, створенням умов для проведення нею власної зовнішньої політики. Верхня - початком 2000-х років, на які припадає інтенсифікація українсько-південноафриканського діалогу, його наповнення практичним змістом. Наявні відступи від хронологічних рамок були допущені виключно з метою підсилити значення досвіду співробітництва України з країнами Африки в цілому, і ПАР зокрема, набутого в період до 1991 року для становлення і розвитку сучасних українсько-південноафриканських відносин.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній здійснено одну з перших у вітчизняній політології спроб дослідити проблематику розвитку відносин між Україною та ПАР, а також розглянути процес становлення та розбудови українсько-південноафриканського співробітництва як важливої складової зовнішньої політики України. Дане дослідження ретроспективно відображає становлення та розвиток українсько-південноафриканських відносин, аналізує актуальну проблематику цих відносин, моделює їх пріоритети та перспективи з політологічної точки зору. Наукову новизну дисертаційної роботи визначають такі основні положення:

- в контексті аналізу досвіду українсько-південноафриканських відносин періоду 1960-х - 1980-х років доведено, що сприяння України зусиллям світової спільноти з демократизації політичної системи ПАР та подолання кризи на Півдні Африки стало одним з важливих чинників розвитку співпраці України та пореформеної ПАР, а також сприяло зростанню міжнародно-політичного авторитету України за рубежем;

- досліджено роль України в процесі розблокування міжнародних політичних зв'язків ПАР та, згодом, у комплексній міжнародно-правовій реабілітації ПАР. Доведено, що участь України у заходах світової спільноти з надання міжнародного сприяння демократичним реформам у ПАР шляхом дозованого зняття санкцій ООН позитивно вплинула на подальший розвиток українсько-південноафриканських відносин.

- доведено, що політична співпраця України і ПАР в рамках ООН принесла позитивні результати як в аспекті сприяння зростанню авторитету обох держав на міжнародній арені, так і у плані конкретного конструктивного впливу їх дипломатичної діяльності на ситуацію в Африці в галузі міжнародної безпеки та стабільності, сталого розвитку, екології.

- визначено специфічну роль політичного діалогу в контексті всього комплексу українсько-південноафриканських зв'язків, яка полягає, зокрема, у виконанні ним таких функцій: 1) визначення принципів співробітництва та розбудова нормативно-правової бази, 2) захист і стимулювання контактів в економічній, науково-технічній та освітянській сферах, 3) поточне управління розвитком двосторонньої співпраці.

- вивчено динаміку поступу українсько-південноафриканських відносин в народногосподарській галузі, визначено деякі основні чинники, що гальмують це співробітництво: недостатність договірно-правової бази та внутрішнього законодавчого забезпечення, відсутність цілеспрямованої державної політики з підтримки проникнення на ринок ПАР та регіону вітчизняних виробників, обмеженість інформації про можливості співпраці українських та південноафриканських суб'єктів підприємництва.

- обґрунтовано необхідність конструктивного використання таких особливостей ПАР, як висока ступінь виробничого та науково-технічного розвитку, з метою посилення аналогічних галузей України шляхом цілеспрямованого просування співробітництва на даних напрямках.

- представлено авторське бачення особливої ролі ПАР як осередку інтеграції на Півдні Африки та її геополітичних і геоекономічних „воріт”, що рекомендується використовувати в цілях закріплення України в господарчому та політичному житті регіону.

Практичне значення дисертації. Матеріали та висновки даної дисертаційної роботи можуть знайти своє використання у практичній діяльності Міністерства закордонних справ України, інших міністерств, відомств, органів державної влади. Вони можуть прислужитися політичним діячам, дипломатам та науковцям, причетним до формулювання та проведення в життя зовнішньої політики України на південноафриканському напрямку, а також підприємцям, що співпрацюють або планують співпрацювати з компаніями ПАР та інших країн Африки. Дисертація може бути корисною при подальшій розробці цієї проблематики, а також при підготовці нормативних і спеціальних курсів у вузах з політології, міжнародних відносин і зовнішньої політики, зовнішньої політики України, зовнішньої політики Південно-Африканської Республіки. Фактологічний матеріал та висновки дослідження були використані Рахунковою Палатою України при підготовці аналітичних матеріалів з проблем українсько-південноафриканського співробітництва та компанією “Либідь” при підготовці зовнішньоторговельного контракту.

Апробація результатів дослідження. Основні висновки та положення дисертації були оприлюднені на науково-теоретичних конференціях Інституту міжнародних відносин (13 квітня 2000 р. - „Політичне співробітництво України та ПАР. Сучасний стан та можливі напрямки розвитку”, 18 жовтня 2001 р. - До концепції зовнішньої політики України відносно країн Північної Африки”), доповідалися і обговорювалися на кафедрі міжнародних відносин та зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин та знайшли відображення у п'яти наукових публікаціях, у тому числі тези виступу на науково-теоретичній конференції 13 квітня 2000 р.

Структура дисертації відповідає характеру визначених цілей, завдань і предмету дисертаційного дослідження та складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку основних джерел та літератури. Обсяг дисертації - 200 сторінок, бібліографія складає 250 найменувань українською, російською та англійською мовами на 16 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкривається сутність наукової проблеми та її значущість, обґрунтовується її актуальність, встановлюється зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначається її предмет та об'єкт, формулюються мета і завдання дослідження, окреслюються його хронологічні межі, висвітлюються наукова новизна і практичне значення отриманих результатів‚ а також апробація висновків дисертації і наукові публікації‚ у яких викладені результати дослідження.

У першому розділі - „Методологія, джерельна база дослідження та стан наукової розробки теми” - визначено загальну методику дослідження, проаналізовано його джерельну базу, розглянуто стан наукової розробки теми.

Методологічною основою даної роботи послужило поєднання системного підходу до аналізу становлення і розвитку українсько-південноафриканського співробітництва, методів геополітики та геоекономіки, поряд із застосуванням загально-логічного, проблемно-історичного і аналітико-прогностичного підходів. З метою дослідження окремих аспектів теми були задіяні методи і засоби концепції діалектичного взаємозв'язку внутрішньої та зовнішньої політики, а також аналіз процесів формування та здійснення зовнішньої політики держави.

Суттєву допомогу автору в розробці методології дослідження надали праці О.А. Коппель та О.С. Пархомчук („Міжнародні системи. Світова політика”), П.О. Циганкова („Теория международных отношений”), Л. фон Берталанфі (“General Systems Theory”), О.В. Лазоренко та О.О. Лазоренко („Теорія політології”).

Основу для вивчення засад розвитку українсько-південноафриканського співробітництва становлять офіційні документи двосторонніх відносин та зовнішньої політики України та Південно-Африканської Республіки. Це, насамперед, міждержавні договори, міжурядові й міжвідомчі угоди, офіційні комюніке, інші документи двосторонньої дипломатії, укладені між Україною та Південно-Африканською Республікою на різних рівнях, нормативно-правові акти, що фіксують цілі та завдання, основні пріоритети і принципи міжнародної діяльності України, у тому числі на південноафриканському напрямку - Конституція України, Постанова Верховної Ради України „Про основні напрямки зовнішньої політики України”, Концепція національної безпеки України, а також виступи президентів і високих посадових осіб двох держав (Президента України Л.Д. Кучми, Міністра закордонних справ України А.М. Зленка, колишнього Міністра Кабінету Міністрів України В.П. Пустовойтенка, Президента ПАР Т. Мбекі, Посла ПАР в Україні Д. фан Тондера тощо) з питань просування українсько-південноафриканського діалогу. В ході написання дисертації також було вивчено широке коло архівних документів та матеріалів МЗС України та ряду офіційних установ ПАР.

Важливим для розкриття наукової проблеми дисертації стало опрацювання офіційних документів Організації Об'єднаних Націй, прийнятих у контексті співпраці України та Південно-Африканської Республіки, зокрема, резолюцій Генеральної Асамблеї та Ради Безпеки ООН, рішень Спеціального комітету ООН проти апартеїду тощо. Реалізації завдань, поставлених у дослідженні, сприяло також вивчення архівних матеріалів Міністерства закордонних справ України довідкового та аналітичного характеру, рівно як і документів та матеріалів, наданих Посольством ПАР в Україні, а також опублікованих Департаментом закордонних справ та Департаментом статистики ПАР.

У розділі здійснюється огляд основних публікацій вітчизняних авторів, що торкалися проблематики становлення і розвитку відносин України з країнами Африканського континенту, у тому числі з ПАР. У цьому контексті, необхідно зазначити, що питання співробітництва України та Південно-Африканської Республіки, рівно як і українсько-африканських відносин, взагалі, до цього часу не стало предметом окремого дослідження. Абсолютна більшість праць українських науковців, що була опублікована до набуття Україною незалежності, розглядає українсько-африканські взаємини крізь призму співробітництва України та країн, що розвиваються, в цілому, не виділяючи їх у самостійну ділянку міжнародних відносин України. Сучасна ж українська політологічна думка, на жаль, приділяє недостатню увагу проблематиці розбудови українсько-південноафриканського співробітництва. Окрім кількох наукових праць, зокрема, робіт Т.В. Ладиченко з історії країн Африканського континенту, захищеної у 2002 році в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка дисертації П.М. Ігнатьєва на тему „Співробітництво України з державами Співдружності Націй: проблеми становлення та розвитку”, в якій розглядалися, у тому числі, деякі питання відносин України з державами Африки-членами Співдружності, а також ряду публікацій у періодичних виданнях та нечисленних наукових статей, дослідницькі роботи з цього питання, видані в Україні, нам не відомі.

Праці вітчизняних науковців радянського періоду значно прислужилися в ході аналізу ролі української дипломатії у міжнародних зусиллях, спрямованих на демонтаж режиму апартеїду та ліквідацію конфлікту на Півдні Африки, з точки зору політичних надбань для відносин України та ПАР на сучасному етапі, а також при дослідженні потенціалу українсько-південноафриканської співпраці в галузі економіки, науки і техніки на прикладі народногосподарських зв'язків України та африканських держав. Зазначені питання висвітлюються у монографіях таких авторів, як В.Я. Андрущенко, В.В. Вахрушев, О.І. Воробйов, І.О. Гуржій, О.В. Звєрєв, Ю.М. Кочубей, О.М. Левіщенко, О.І. Лукаш, В.Н. Мартиненко, В.М. Мохуренко, В.М. Ревякін, М.П. Стрепетова, Г.Й. Удовенко.

Проблематика становлення політичних, економічних, науково-технічних та освітянських зв'язків незалежної України з державами Африканського континенту, зокрема з ПАР, порушується у ряді публікацій у вітчизняних періодичних виданнях. Для реалізації завдань даної дисертації корисним було ознайомлення з доробком С. Лебедька, І. Жданова, О. Токарева, С. Шевченко, І. Литвина, М. Махінчука, А. Суходольського, В. Пустовойтенка, Є. Руденка, М. Макаревича, Д. Конопка, В. Бадрака, які розглядали окремі аспекти розвитку українсько-південноафриканського діалогу на сучасному етапі. Опрацювання робіт вітчизняних вчених-фахівців з питань зовнішньої політики України, аналізу її інтересів у рамках системи міжнародних відносин, зокрема, Г.М. Перепелиці та Б.О. Парахонського, дало авторові змогу більш чітко окреслити коло зовнішньополітичних пріоритетів України на південноафриканському напрямку, визначити перспективні вектори розвитку співробітництва України і ПАР.

Під час роботи над дисертацією було використано цілу низку досліджень зарубіжних вчених. Так, для вивчення проблематики, пов'язаної із поступом інтеграційних процесів на Півдні Африки, ролі і місця у них Південно-Африканської Республіки, перебігом реформування її економіки, а отже, перспективами зростання її геополітичних та геоекономічних амбіцій і потреб, значно прислужилися праці російських науковців І.В. Черкасової, Г.Н. Вачнадзе, Л.В. Гончарова та Ю.Н. Черкасова.

Питання вироблення зовнішньополітичної стратегії пореформеної ПАР у міжнародних відносинах, визначення пріоритетів для її дипломатії в регіоні та у світі, а також вибору зовнішньополітичних і зовнішньоторговельних партнерів детально розглядається у статтях та монографіях південноафриканських фахівців В. Малана, Г. Міллза, Т. Маннінга, К. Страусса, Р. Еванса, П. Макгоуена, Д. Віллерса, Ш. Дізей, В. Карлснеса, М. Мюллера, В. Бірда, Ф. Мелі.

В ході роботи над дисертацією було опрацьовано широке коло архівних і поточних документів та матеріалів зовнішньої політики України, наданих Міністерством закордонних справ України, документів і матеріалів зовнішньої політики ПАР, наданих Посольством цієї держави в Україні, а також опублікованих Департаментом закордонних справ та Департаментом статистики ПАР, багато з яких вперше введено або поновлено у науковому обігу.

У другому розділі - „Українсько-південноафриканське співробітництво в політичній галузі” висвітлюється проблематика становлення і розвитку політичного діалогу України і Південно-Африканської Республіки, визначаються його етапи і основні напрямки.

З'ясовано, що внесок української дипломатії періоду до набуття Україною незалежності до зусиль світового співтовариства та антирасистських сил ПАР, спрямованих на ліквідацію режиму апартеїду, припинення руйнівного впливу його агресивної зовнішньої політики на регіон та врегулювання конфлікту на Півдні Африки, став важливим політичним надбанням України з точки зору зміцнення її міжнародного авторитету та розвитку її співробітництва з пореформеною Південно-Африканською Республікою.

На основі вивчення еволюції зовнішньополітичної стратегії ПАР після демонтажу системи апартеїду та завершення періоду міжнародної ізоляції доведено зацікавленість Південно-Африканської Республіки у розбудові політичних контактів з Україною у світлі нових геополітичних можливостей та інтересів сучасної ПАР. Розглядаючи Україну в якості „країни середнього класу”, тобто держави, яка, володіючи достатньою економічною, технологічною і військовою потужністю, намагається відігравати важливу роль у своєму регіоні та помітну у світі, розробники зовнішнього курсу ПАР вважають, що Україна є подібною до ПАР і тому може ефективно співпрацювати з нею при вирішенні певних проблем сучасності.

Визначено, що відносини України та ПАР у політичній галузі виконують ряд важливих функцій у контексті просування українсько-південноафриканської співпраці в цілому. Показано, що політичний діалог України і ПАР є важливим системоутворюючим чинником, що використовується сторонами як інструмент встановлення базових принципів, векторів та орієнтирів співробітництва, окреслення нормативно-правової бази, а також управління їх поступом.

На базі аналізу діяльності дипломатії України в Організації Об'єднаних Націй у 1992 - 1994 роках доведено конструктивну роль України в розблокуванні міжнародних зв'язків ПАР по мірі просування демократичних реформ всередині Республіки. Визначено, що Україна, разом із іншими країнами світу, надала сприяння ПАР у відновленні статусу повноправного члена міжнародної спільноти, мінімізації руйнівних наслідків політичних, економічних та інших санкцій, накладених на ПАР у попередній період.

Здійснено узагальнення досвіду українсько-південноафриканської співпраці у форматі багатосторонньої дипломатії, насамперед, у рамках ООН. Проаналізовано процес становлення координації зовнішньополітичних позицій двох держав з актуальних проблем міжнародних відносин сьогодення, зокрема, у сфері безпеки і збереження миру, охорони довкілля та забезпечення сталого міжнародного розвитку. Розкрито взаємозв'язок розвитку двостороннього політичного діалогу та ефективності діяльності української і південноафриканської дипломатії в ООН, доведено позитивне значення українсько-південноафриканського співробітництва для підтримання миру та стабільності на Африканському континенті.

У третьому розділі - „Українсько-південноафриканські відносини в економічній, науково-технічній та освітянській галузі” висвітлюються актуальні питання поступу співробітництва України і ПАР у зазначених сферах, аналізуються їх проблеми та надбання, окреслюються їх перспективи.

Доведено, що південноафриканська економіка, попри певні труднощі, пов'язані як з окремими проблемами процесу реформ, так і з зовнішньою кон'юнктурою, знаходиться на стадії зростання. Дана тенденція посилюється успіхом інтеграційних зусиль у субрегіоні, спонсором та основним генератором яких виступає ПАР. Зазначені фактори в сумі зумовлюють не тільки зростання торговельних, виробничих та інноваційних можливостей ПАР, зміцнення її народногосподарського потенціалу, але й нарощення реального підґрунтя для проведення нею незалежної, самобутньої зовнішньої політики, розширення її геополітичних та геоекономічних амбіцій. Показано, що в руслі даної тенденції відбувається активізація економічного співробітництва ПАР із зовнішнім світом, що може бути використано в національних інтересах України.

Визначено наявність ряду істотних відмінностей між економікою Південно-Африканської Республіки та інших африканських держав. На основі вивчення структурних особливостей південноафриканського національного господарства доведено, що поміж інших держав Африканського континенту ПАР є більш прийнятним контрагентом України з точки зору відповідності критеріям платоспроможності, довіри та бізнесової культури, присутності ділової інфраструктури тощо.

Здійснено огляд діяльності української дипломатії з питання просування економічних інтересів України на південноафриканському напрямку, проаналізовано розвиток українсько-південноафриканського співробітництва у торговельно-економічній, науково-технічній та освітянській галузях. Визначено, що, попри перспективи двосторонніх відносин у цій сфері, нинішній їх стан не віддзеркалює ні наявні можливості, ані загальний рівень довіри та налаштованості на співпрацю, досягнутий в діалозі України та ПАР. Окреслено коло найбільш важливих проблем, що справляють стримуючий вплив на поступ торговельно-економічного співробітництва України та Південно-Африканської Республіки, запропоновано шляхи розблокування процесу нарощення українсько-південноафриканських народногосподарських контактів.

З'ясовано, що характер викликів, які постали перед Південно-Африканською Республікою після переходу до нерасового суспільства, визначає специфіку запитів ПАР на світовому ринку послуг. Десятки років політики і практики апартеїду та сегрегації у даній сфері викликали появу глибокого розриву у рівні розвитку людських ресурсів у залежності від расової класифікації. Зберігаються істотні відмінності у соціально-економічному становищі різних етнічних груп та районів країни, що накладає свій негативний відбиток на політичні та економічні процеси в ПАР. В якості засобу подолання згаданої ситуації властями ПАР розглядається комплекс національних програм розвитку, спрямованих на досягнення паритетності між расовими общинами у сфері освіти, професійної підготовки, умов життя та доступу до робочих місць. Важливою складовою цих програм є використання можливостей міжнародного співробітництва, насамперед у формі задіяння потужностей зарубіжних країн у плані надання освітянських послуг, чим доцільно скористатися Україні, запропонувавши себе в якості контрагента ПАР.

Доведено, що переконаність політичного керівництва та ділової еліти ПАР у необхідності розвитку науково-технічного потенціалу країни з метою технологізації національного господарства, підвищення його конкурентоспроможності в умовах вільного світового ринку є причиною активізації зусиль ПАР у напрямку забезпечення власної економіки притоком сучасних наукових розробок, інновацій та ноу-хау. В якості одного із засобів досягнення даної цілі розглядається залучення південноафриканською наукою інтелектуальних ресурсів ззовні шляхом налагодження коопераційних або підрядних зв'язків із закордонними науково-дослідними центрами, що створює об'єктивне підґрунтя для перспективного українсько-південноафриканського співробітництва на даному напрямку.

За результатами аналізу, здійсненого в рамках розділу, підготовлені рекомендації з інтенсифікації українсько-південноафриканського співробітництва у сфері торгівлі, народногосподарських зв'язків, науки, техніки і освіти.

У висновках автор підбиває підсумки дослідження та робить відповідні узагальнення.

ВИСНОВКИ

1. Співробітництво України з країнами Африканського континенту, в цілому, та Південно-Африканською Республікою, зокрема, становить один з важливих елементів системи міжнародних зв'язків України, перспективний напрямок її зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності. Відносини партнерства у політичній галузі, що складаються між Україною та ПАР, все більшою мірою проявляють себе в якості чинника посилення позицій України на міжнародній арені, зростання її політичного авторитету в умовах багатополярного світу. Національним інтересам України відповідає подальше нарощення українсько-південноафриканських торговельно-економічних контактів, що розглядаються як засіб диверсифікації народногосподарських взаємин України, фактор збільшення її економічного та науково-технічного потенціалу.

2. Дипломатія України, поруч із дипломатією ряду інших країн світу, зробила вагомий внесок у зусилля міжнародного співтовариства, спрямовані на ліквідацію режиму апартеїду, що існував у Південно-Африканській Республіці до 1994 року, та припинення його агресивної зовнішньої політики, а також на подолання кризи на Півдні Африки. Міжнародна діяльність України даного періоду сприяла організації системи санкцій проти расистської ПАР, здійснення міжнародно-політичного, економічного та морального тиску на її урядові кола, надання підтримки внутрішнім та регіональним силам антиапартеїдної боротьби, що, у підсумку, заклало об'єктивні передумови для зміни державного устрою ПАР на демократичних засадах і ліквідації вогнища конфлікту в регіоні. Участь України в міжнародній боротьбі проти апартеїду як теорії та реальної політики расистської ПАР справила позитивний вплив на імідж України, стала чинником генерування її міжнародно-політичного капіталу у взаєминах з пореформеною ПАР.

3. Політичний діалог України і ПАР відіграє особливу роль у просуванні українсько-південноафриканських взаємин. Він виконує ряд функцій системного характеру, слугуючи детермінантою нормативно-правового поля двостороннього партнерства, механізмом поточного регулювання розвитку співпраці та засобом координування зовнішньополітичних зусиль сторін з метою спільної реалізації їх національних інтересів. У рамках двостороннього політичного співробітництва Україна та ПАР визначають основні настанови і магістральні напрямки взаємин у низці галузей на перспективу, вживають заходи для подолання проблемних питань співпраці та її інтенсифікації.

4. Українсько-південноафриканські політичні відносини динамічно розвиваються як на двосторонньому рівні, так і у форматі міжнародних організації, насамперед ООН, її органів та спеціалізованих установ. Українська та південноафриканська дипломатії активно взаємодіють з широкого спектру проблематики, актуальної для міжнародних відносин сучасності. Пріоритетними для України та ПАР в ООН є такі нагальні питання, як збереження міжнародного миру та безпеки, гарантування глобальної і регіональної стабільності, забезпечення сталого розвитку країн „третього світу”, подолання соціально-економічних та гуманітарних криз на Африканському континенті, розбудова дійової системи охорони довкілля та екологічного балансу планети. Українсько-південноафриканський діалог з зазначеної тематики приніс конкретну віддачу у вигляді реалізованих за спільного сприяння ініціатив, що знайшли своє втілення у резолюціях Генеральної Асамблеї і Ради Безпеки ООН, практичних кроках світового співтовариства, спрямованих на розв'язання актуальних проблем сьогодення. Співробітництво України і Південно-Африканської Республіки у політичній сфері є фактором взаємного посилення сторін у міжнародних відносинах, зміцнення їх авторитету, інструментом їх координованого впливу на систему міжнародних відносин у такому ключі, що визначається їх національними інтересами.

5. У період після досягнення Україною незалежності активно просувалися українсько-південноафриканські зв'язки у галузі економіки. Виходячи з розуміння необхідності просувати торговельно-економічне партнерство та усвідомлення його об'єктивних перспектив, Україна і ПАР уживають заходи для його наповнення реальним змістом. Сторони докладають зусиль з метою розробки комплексної договірно-правової бази, що регулює народногосподарські відносини України та Південно-Африканської Республіки, сприяють її оновленню у відповідності до вимог сучасності, зокрема, в аспекті створення сприятливого клімату для торговельної, коопераційної та інвестиційної діяльності їх резидентів.

6. Цінним з науково-практичної точки зору є досвід управління поступом економічних відносин, який доцільно використовувати в ході налагодження аналогічних стосунків з іншими державами Африки на південь від Сахари. Важливим елементом стратегії та методології розвитку українсько-південноафриканських господарських зв'язків є координування дій сторін за допомогою використання інструментів економічної дипломатії, зокрема, обговорення шляхів подолання проблемних моментів й інтенсифікації співпраці у спосіб як обміну візитами, так і діалогу за дипломатичними каналами.

7. Одним з найбільш перспективних векторів двосторонньої співпраці України та Південно-Африканської Республіки є науково-технічне й освітянське співробітництво. Відносини України та ПАР у даній сфері регламентуються настановами договірно-правової бази, яку доцільно охарактеризувати як сучасну, таку, що відповідає потребам комплексного юридичного забезпечення партнерства. У межах даного періоду українсько-південноафриканські контакти у галузі науки і освіти здійснюються здебільшого у формі зв'язків між окремими державними дослідницькими та освітянськими закладами. Дана схема є оптимальною для нинішнього етапу українсько-південноафриканських взаємин, рекомендуємо застосовувати її як взірець для розбудови науково-технічних і освітянських відносин з іншими країнами Африканського континенту.

8. Разом з тим, за рядом напрямків ступінь розвитку українсько-південноафриканських відносин не завжди відповідає їх реальному потенціалу. На відміну від політичного діалогу, який просувається динамічно та результативно, українсько-південноафриканські торговельно-економічні зв'язки поки що не демонструють високих показників. Основною проблемою народногосподарського співробітництва України і ПАР залишається низький рівень товарообігу, актуальною є недостатність контактів у галузі інвестування. Партнерство у даній галузі стримує ряд чинників, зокрема, негативний вплив на поступ торговельної та інвестиційної активності справляє відсутність визначеності у питанні власності в Україні, недосконалість вітчизняного законодавства в аспекті гарантування капіталовкладень та захисту підприємницької діяльності. Дається взнаки такий фактор, як обмежена інформованість південноафриканських ділових кіл стосовно характеристик ринку, виробничних та технологічних потужностей України. Свій відбиток накладає і відсутність практично апробованих механізмів захисту інтересів суб'єктів підприємництва-резидентів України в ПАР та навпаки.

9. Засобом подолання згаданих негативів може стати здійснення комплексних заходів, спрямованих на підвищення прозорості та керованості правового і адміністративного середовища, в якому розвиваються торговельно-економічні відносини України та Південно-Африканської Республіки. Доцільним було б форсувати адаптацію національного права України до міжнародних стандартів у сфері регулювання бізнесової діяльності. З огляду на складність цього процесу, рекомендується використати як проміжний варіант практику двостороннього договірного надання взаємних юридичних гарантій стосовно капіталів і власності резидентів України та ПАР. Україні необхідно також більш активно застосовувати інструментарій економічної дипломатії для заповнення інформаційного вакууму, що склався, відстоювання на ринку ПАР позицій вітчизняних виробників і постачальників, лобіювання їх інтересів на державному рівні. З метою гнучкого реагування на виклики партнерства, доцільно було б створити під патронатом офіційної влади України і ПАР центр з розвитку українсько-південноафриканських зв'язків у народногосподарській, науково-технічній та освітянській галузях, що представляв би широкий спектр зацікавлених державних та приватних установ, фірм, організацій обох країн. В його рамках могла б відбуватися поточна координація співробітництва як за цілими напрямками, так і за конкретними проектами, здійснювалося б оперативне розв'язання його проблемних питань.

10. На сучасному етапі існує солідна база для подальшого нарощення взаємовигідних відносин України та Південно-Африканської Республіки. Сторони нагромадили значний досвід співробітництва у ряді галузей, який потребує подальшого практичного розвитку. Україна має просувати політичний діалог з Південно-Африканською Республікою з метою збільшення свого зовнішньополітичного потенціалу, розширення свого впливу в міжнародних відносинах за рахунок, зокрема, близькості з ПАР, її союзниками, іншими країнами Африканського континенту. У площині міжнародної політики пріоритетним є співробітництво з питань стабільності та безпеки, сприяння розвитку держав „третього світу” і країн з перехідною економікою, збереження довкілля. Двостороннє політичне співробітництво України та ПАР, у свою чергу, має слугувати локомотивом розбудови контактів у цілому комплексі галузей українсько-південноафриканського партнерства. Саме на рівні політичних контактів повинні закладатися основи народногосподарської, наукової і освітянської співпраці, обговорюватися шляхи реалізації та захисту інтересів їх громадян, юридичних осіб, держав. Важливим є і такий аспект двостороннього політичного партнерства, як взаємне лобіювання інтересів України у регіоні Півдня Африки, а ПАР - на теренах СНД.

11. Цілий ряд характеристик економічного та науково-технічного потенціалу Південно-Африканської Республіки (насамперед, високий рівень розвитку виробничих сил, капіталізації, технологічної насиченості народного господарства, широта міжнародних торговельних та фінансових зв'язків ПАР) обумовлює перспективність українсько-південноафриканського співробітництва у галузі економіки. Існують широкі можливості у галузі двосторонньої торгівлі, інвестицій, виробництва. Україна може надавати ПАР послуги в сфері науки (продаж технологій та ноу-хау, здійснення інноваційних розробок на замовлення, проведення досліджень на спільних засадах) і освіти (контрактне навчання слухачів з ПАР, надіслання викладачів до південноафриканських навчальних закладів). Українські фахівці могли б здійснювати розвідку покладів корисних копалин, а також цілий комплекс проектних робіт, пов'язаних з їх експлуатацією. Пріоритетним є також налагодження співробітництва у сферах: інвестиційної діяльності, спільного виробництва, формування спільної цінової політики щодо однотипних товарів та послуг з метою обопільного підвищення доходів та уникнення конкуренції. У центрі уваги української зовнішньої політики та дипломатії має перебувати таке перспективне поле взаємодії, як діалог з питання сприяння прийому України до Світової Організації Торгівлі, членом якої є Південно-Африканська Республіка, а згодом - розбудова партнерства всередині цієї впливової міжнародної економічної організації.

ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Музика Г.О. Пріоритети та принципи зовнішньої політики України в Африці // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2000 р. - Випуск 22. - Ч. ІІ. - С. 34-38

2. Музика Г.О. З історії співробітництва України з країнами Африканського континенту // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2000 р. - Випуск 23. - Ч. ІІІ. - С. 19-29

3. Ігнатьєв П., Музика Г. Україна - Субсахарська Африка: чи залишаться можливості співробітництва невикористаними? // Вісник Української Академії Державного Управління при Президентові України. - 2001 р. - № 4. - С. 303-312

4. Музика Г.О. Співробітництво України та країн Африканського континенту в ООН з питань безпеки // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2002 р. - Випуск 32. - Ч. І. - С. 125-134

5. Музика Г.О. Політичне співробітництво України та Південно-Африканської Республіки. Сучасний стан та можливі напрямки розвитку // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2000 р. - Випуск 21. - Ч. І. - С. 61-64 / тези виступу.

АНОТАЦІЇ:

Музика Г.О. Становлення та розвиток співробітництва України та Південно-Африканської Республіки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук зі спеціальності 23.00.04 - Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ‚ 2003.

Дисертація присвячена аналізу становлення та розвитку співробітництва України та Південно-Африканської Республіки в 1990-і - 2000-і роки. В ній актуалізується доцільність та перспективність налагодження широких українсько-південноафриканських відносин у галузях політики, економіки, науки, техніки та освіти. Розглядається проблематика налагодження реального партнерства двох країн за окремими напрямками, характеризуються основні етапи та визначається динаміка їх становлення. Значну увагу приділено дослідженню актуальних проблем просування зв'язків України і ПАР та формулюванню рекомендацій з активізації співробітництва. Осмислюється наявний досвід українсько-південноафриканського діалогу з метою його конструктивного використання у перспективі в контексті наповнення реальним змістом двосторонніх відносин.

Ключові слова: зовнішня політика, міждержавне співробітництво, Південно-Африканська Республіка, геополітика, інтеграція, міжнародна безпека.

Музыка Г.А. Становление и развитие сотрудничества Украины и Южно-Африканской Республики. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.04 - Политические проблемы международных систем и глобального развития. - Институт международных отношений Киевского национального университета имени Тараса Шевченко. - Киев, 2003.

Диссертация посвящена анализу процесса становления и развития сотрудничества Украины и Южно-Африканской Республики в 1990-е - начале 2000-х годов.

В рамках данного диссертационного исследования рассматриваются актуальные вопросы налаживания украинско-южноафриканских отношений в области политики, экономики, науки, техники и образования. Установлено, что для продвижения сотрудничества Украины и ЮАР в данных сферах сложились объективные предпосылки, обусловленные такими факторами, как сходство международно-политического статуса обеих стран, близость их позиций по ряду актуальных проблем международных отношений, соотносимость уровней их народнохозяйственного и научно-технического развития.

Рассматривается широкий спектр вопросов двустороннего и многостороннего сотрудничества Украины и ЮАР в сфере политики. Отмечается, что в контексте становления украинско-южноафриканского диалога как элемента системы внешнеполитических связей постсоветской Украины конструктивную роль сыграло участие украинской дипломатии 1960-х - 1980-х гг. в деятельности международного сообщества, направленной на демократизацию общественно-политического строя ЮАР, нейтрализацию отрицательных последствий ее агрессивной внешней политики для региональной и международной безопасности, ликвидацию очага напряженности на Юге Африки. В работе затрагивается проблематика использования политических механизмов в двусторонних отношениях в качестве инструмента координации их развития. Рассматривается развитие украинско-южноафриканских контактов в рамках ООН, определяется позитивный характер воздействия консолидации позиций и дипломатических усилий Украины и ЮАР на политический авторитет обеих сторон.

Анализируется особая роль пореформенной Южно-Африканской Республики в интеграционных процессах на юге Африканского континента, в данной связи оцениваются возможности по использованию статуса ЮАР в субрегионе с точки зрения обеспечения политических и экономических интересов Украины в граничащих с ЮАР странах на основе модели „взаимного представительства”.

На основе изучения специфики потребностей национального хозяйства ЮАР обосновывается целесообразность усилий в плане обеспечения выхода Украины на рынок соответствующих товаров и услуг ЮАР и ее региона. Аргументируется необходимость расширения украинско-южноафриканского сотрудничества в сфере науки и высоких технологий, а также дальнейшего наращивания связей в области образования.

Анализируются проблемные вопросы двусторонних отношений, предлагаются пути их возможного решения.

Ключевые слова: внешняя политика, межгосударственное сотрудничество, Южно-Африканская Республика, геополитика, интеграция, международная безопасность.

G.O. Muzyka. Building up and Development of the Cooperation between Ukraine and the Republic of South Africa.

Thesis to the Ph.D. in Politics, Specialization 23.00.04. - Political Problems of International Systems and Global Development. - Taras Shevchenko National University. - Kyiv, 2003.

The study highlights the process of developing relations of partnership and cooperation between Ukraine and the Republic of South Africa in 1990-s - early 2000-s. The thesis demonstrates the impact of the Ukraine-South Africa bilateral political partnership upon evolution of both Ukraine's and South Africa's status in the world politics. The author analyses the prospects of furthering the Ukraine-South African relations in the field of politics, economy, science, technology and education. The study identifies the factors impeding the development of the Ukraine-South African cooperation and outlines some ways suggested to respond these challenges. The author sets out the key objectives to be achieved by the Ukrainian foreign policy concerning the South Africa.

Key words: foreign policy, international partnership, the Republic of South Africa, geopolitics, integration, international security.

Размещено на Allbest.ru