Головні надбання українсько-британських відносин першої половини 1990-х років: до 20-ї річниці незалежності України

Размещено на http://www.allbest.ru/

україна британія співпраця кучма

Головні надбання українсько-британських відносин першої половини 1990-х років: до 20-ї річниці незалежності України

Труш О.М.

24 серпня 2011 року Україна відзначить 20-ту річницю незалежності. За таких обставин актуальним є аналіз особливостей формування геостратегії та зовнішньополітичної концепції України як незалежної держави, а також досвіду реалізації відносин із провідними суб'єктами сучасної системи міжнародних відносин. Зокрема, одним із ключових партнерів України на західному напрямку її зовнішньої політики є Велика Британія. За словами Президента Віктора Януковича, в Україні високо цінують дружні відносини між нашими державами та покладають великі сподівання на їх подальший плідний та взаємовигідний розвиток [13]. Дослідження українсько-британських відносин на їх початковому періоді (1991-1996 рр.) дасть можливість аналізу здійснення співпраці між двома країнами в контексті розвитку міжнародних відносин, внутрішніх трансформаційних процесів в Україні з метою оптимізації подальшої її інтеграції в європейське та світове демократичне співтовариство. Сьогодні важливо не повторювати помилок минулого, позбутися застарілих стереотипів і упереджень, консолідувати суспільство навколо національної ідеї розбудови України як європейської держави та активного учасника міжнародних процесів.

Метою статті є висвітлення ключових аспектів проблематики реалізації співпраці між Україною та Великою протягом 1991-1996 років, а також комплексний аналіз особливостей діяльності Посольства України у Великій Британії.

Історіографія дослідження проблематики українсько-британських відносин представлена рядом праць українських вчених: Н. Яковенко, Ю. Крушинського, І. Храбана, В. Майка, П. Ігнатьєва, В. Дударьова, М. Пічугіної, О. Неприцького, Л. Ямпольської, у яких зазначена проблема найчастіше розглядається за окремими аспектами і в контексті зовнішньої політики Великої Британії. У монографічних дослідженнях Н. Яковенко та Ю. Крушинського [12,с. 17] вперше зроблений комплексний аналіз основних досягнень, проблем та перспектив відносин двох країн в контексті основних тенденцій розвитку сучасної системи міжнародних відносин. Відзначимо також монографію А. Грубінка [1], присвячену комплексному конкретно-історичному аналізу процесу становлення і розвитку українсько-британських міждержавних відносин у 1991-2004 роках, в якому детально розглянуто особливості геополітичних умов їх реалізації, визначено ключові геополітичні чинники впливу. Однак наведені дослідження не відображали аналізу діяльності Посольства України у Великій Британії, чим і зумовлена особлива увага автора до даного питання.

Після здобуття в 1991 році незалежності Україна почала будувати свою зовнішню політику, базуючись на низці принципів. Стратегічною метою нашої країни була повноцінна інтеграція в політичні, економічні, культурні, торгівельні західноєвропейські зв'язки. На перетині цих векторів почала формуватися структура міждержавних відносин Великої Британії і України. Для України комплекс відносин із Великою Британією слугував насамперед засобом утвердження незалежності та суверенітету держави, розбудови її структур управління та забезпечення національної безпеки, сприяв економічним перетворенням у країні.

На початку 90-х років XX століття Велика Британія, як і раніше, продовжувала вважатися впливовою світовою державою середнього розміру, хоча і з меншими матеріальними можливостями, які заважали їй проводити глобальну політику. Її зовнішня політика характеризувалася спробами пристосувати свої традиційні глобальні інтереси до зменшених можливостей. Британські політичні кола з тривогою спостерігали за розпадом СРСР, адже, як відомо. Велика Британія країна консервативних традицій, яка з обережністю ставиться до різних політичних змін. Саме тому до появи незалежної України Велика Британія досить повільно почала «звикати», критично придивлялася до її політики та не поспішала розвивати тісне співробітництво.

Початковий період українсько-британських відносин можна умовно поділити на два етапи: інституційний період (1991-1993 pp.) та період активізації (1994-1996 pp.). Двосторонні міждержавні контакти розпочалися восени 1991 року. В листопаді у Києві відкрито Генеральне Консульство Великої Британії, а 14 грудня укладено Спільне комюніке щодо встановлення консульських відносин, в якому висловлювалося бажання встановити і розвивати всебічне співробітництво в різних сферах. 31 грудня 1991 року Велика Британія визнала Україну як незалежну державу, визнання було підтверджено в листі Прем'єр-міністра Великої Британії Дж. Мейджора Президенту України Л. Кравчуку. Дипломатичні відносини між двома державами встановлені Юсічня 1992 року.

Надзвичайним і Повноважним Послом України у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії було призначено професора С. Комісаренка, який розпочав свою діяльність 9 вересня 1992 року. 15 вересня в Лондон прибула передова група посольства в складі радника-посланника професора М. Білоусова і першого секретаря І. Логінова, відповідального за консульські справи. У грудні 1992 року до Лондону приїхала Т. Козюба секретар-друкарка, а в січні 1993 року радник з науково-технічних питань P Франко, бухгалтер Н. Корогод та водій-механік Є. Корогод [9,арк.13]. Таким чином, робота велась дуже обмеженим складом працівників, що вимагало суміщати обов'язки і концентрувати зусилля тільки на окремих, найважливіших напрямках. Найбільша складність полягала в тому, що працівники Посольства почали працювати, не маючи дипломатичного досвіду.

19 січня 1992 року було відкрито Посольство Великої Британії в Україні. Послом Сполученого Королівства в Україні став дипломат зі значним послужним списком С. Хіманс, який першим із британських дипломатів вручив вірчі грамоти Президенту Л. Кравчуку.

Обговорення засад українсько-британських відносин та проблем українського державотворення, зокрема ядерного роззброєння України, відбулося під час офіційного візиту до України в січні 1992 року Міністра закордонних та у справах співдружності Великої Британії Д. Херда. Низку домовленостей щодо розвитку двосторонньої економічної, торгівельної, гуманітарно-культурної співпраці було укладено під час візиту-відповіді Міністра закордонних справ України А. Зленка до Великої Британії у вересні 1992 року. А в ході візиту до Лондона Міністра оборони України К. Морозова 6-11 грудня 1992 року була досягнута домовленість про двостороннє співробітництво між збройними силами України і Великої Британії [10,арк.52].

В цей період була активною діяльності Посольства України у Великій Британії. На початковому етапі свого існування Посольство домагалось розуміння позицій нашої держави відносно ядерної зброї. Ця позиція роз'яснювалась в бесідах з відвідувачами Посольства, журналістами, державними та громадськими діячами. Так, 23 грудня 1992 року, було надіслано з цією метою листа до газети «Файненшнл Тайме», 29 грудня дано інтерв'ю першій програмі телебачення Бі-Бі-Сі, 4 січня 1993 року інтерв'ю для Лондон Броадкастінг Систем [9,арк. 14]. Така активність Посольства привернула увагу Парламенту, де почались обговорення питань про надання гарантій безпеки Україні і надання гарантій про незастосування ядерної зброї проти неї.

В економічному напрямку Посольство докладало зусилля для встановлення зв'язків з найбільш важливими фінансовими та бізнесовими організаціями Великої Британії. Щільні ділові стосунки були започатковані з Європейським банком реконструкції та розвитку, банк погоджувався фінансувати деякі проекти в Україні. В 1992-1993 рр. були встановлені ділові зв'язки з такими впливовими британськими організаціями: «De La Rue ріс» найбільша в світі приватна компанія по виробництву цінних паперів та банківського устаткування, «ІСІ» одна з найбільших хімічних та агрохімічних фірм, «Allied Lions» одна з найбільших харчопереробних фірм [9,арк.16].

Однак, поряд з цим, стан економічних зв'язків Великої Британії з Україною на початку 1990-х років, за свідченням працівників Посольства, не відповідав існуючим можливостям. Позиція Департаменту торгівлі та промисловості щодо України як до партнера у торгівлі і особливо у інвестиційних справах була упередженою і грунтувалася на уяві, що в Україні панує безладдя, бюрократичне свавілля і корупція. Тому британські корпорації, які консультувалися в урядових структурах, нерідко одержували поради утримуватись від бізнесових контактів і від інвестицій в Україні [14,арк.87].

6 жовтня 1993 року у Королівській Сендхерстській військовій академії у Кемберлі біля Лондону відбулася конференція на тему «Центральна і Східна Європа: західні інтереси і західні відповіді». На конференції був присутній Посол С. Комісаренко. Українська тематика окремо не обговорювалася, однак у доповіді професора Королівського інституту міжнародних справ Дж. Тейлора було зазначено, що «після вирішення проблеми з ядерною зброєю в Україні їй має надаватись більш істотна економічна допомога» [16,арк.23].

Економічні зв'язки Посольство почало будувати і з Шотландією. Так, С. Комісаренко мав у вересні 1993 року зустріч з професором університету в Глазго Б. Волесом, який за дорученням Міністерства в справах Шотландії розробив для України проект розбудови її енергетичної програми та склав проект економічної кооперації між Україною та Шотландією. Були обговорені головні риси складених проектів, шляхів їх реалізації [11,арк.45].

В інформаційному напрямку значна увага Посольства приділялася вивченню преси Великої Британії та роботі з журналістами, яким надавались необхідні довідки, інформація про Україну. Більшість матеріалів преси на українську тематику була присвячена питанням ядерного роззброєння та економічній реформі в Україні. Ядерні питання трактувалися здебільшого з упередженістю: Україну звинувачували у «затягуванні» ядерного роззброєння [9,арк.16]. Поряд з цим в британській пресі з 1993 року почали з'являтися заклики до уряду надавати більше уваги Україні, задовольняти її потреби в галузях безпеки, економіки. В газетах «Тайме», «Гардіан», «Обсервер» були опубліковані листи С. Комісаренка з висвітленням політики України. Найбільшу увагу до подій на Україні приділяла газета «Файненшнл Тайме», яка публікувала репортажі про українську політику та економіку [14,арк.87].

Такими були перші кроки Посольства України у Великій Британії щодо розбудови двосторонніх відносин та розвитку українсько-британського співробітництва.

Центральною ж подією інституційного періоду українсько-британських відносин став візит до Великої Британії 9-12 лютого 1993 року української делегації на чолі з Президентом JI. Кравчуком. Результатом переговорів Президента України з Прем'єр-міністром Великої Британії Дж. Мейджором стало укладення широкомасштабного Договору про принципи відносин і співробітництво між Україною та Сполученим Королівством Великої Британії і Північної Ірландії. У документі сторони висловлювали прагнення будувати двосторонні відносини «на засадах взаємної довіри і розуміння, партнерства і співробітництва». Договір передбачав співпрацю обох країн у межах міжнародних організацій, надання Великою Британією Україні гарантій безпеки відразу після приєднання останньої до СТАРТ-1. Сполучене Королівство зобов'язувалося підтримувати Україну в її відносинах з ЄС. Керівництво двох держав у ході візиту уклало і низку інших документів: угоди «Про сприяння і взаємний захист інвестицій», «Про співробітництво в галузях освіти, науки і культури», меморандум «Про взаєморозуміння щодо технічної допомоги» тощо.

У липні 1993 року відбувся візит в Україну заступника міністра закордонних справ Великої Британії Д. Хогга, а 6-12 грудня у Лондоні перебував Голова Верховної Ради України І. Плющ. Результати обох візитів підвели підсумки перших років українсько-британських відносин, відбулось погодження позицій щодо поточних питань та визначення найближчих перспектив подальших відносин. Візити заклали основи двосторонньої міжпарламентської співпраці.

В 1994-1996 роках українсько-британські відносини виходять на якісно новий етап, набувають нового імпульсу. У травні 1994 року відбувся візит Міністра закордонних справ та у справах співдружності Великої Британії Д. Херда до України. Головна мета візиту зміцнення зв'язків між Україною та Європою, інтеграція України в ЄС і НАТО. У ході візиту обговорювались також питання ядерної безпеки та приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ). Д. Херд висловив підтримку керівництву України у врегулюванні «Кримського питання». Він зазначив, що «британська позиція в цьому питанні є гранично чіткою: Крим є складовою частиною України, він знаходиться в межах її кордонів, визнаних світовим співтовариством. Отже, непорозуміння мають вирішуватися урядом України та керівництвом Криму без застосування сили або силових методів» [2,с. 149].

«Кримське питання» обговорювалося і в ході розмови Посла Великої Британії в Україні С. Хіманса з А. Зленком у травні 1994 року. С. Хіманс зазначив, що з боку Великої Британії планується програма економічної допомоги Криму. Він повідомив, що англійська фірма «British Gas Petroleum», яка розробляє спільно з Україною проекти по забезпеченню транспортування та використання газу, має намір запросити президента Криму до Лондону для проведення переговорів [3,арк.56].

Варто зазначити, що для Великобританії, як і для Заходу вцілому, досить важливо було знати, чи підуть на Україні економічні реформи, чи визначиться остаточно ця держава в політичному плані. Під час зустрічі «Великої сімки» в Неаполі у липні 1994 року глави урядів провідник світових країн висловились про якнайскоріше приєднання України до ДНЯЗ. А для покращення стану економіки в Україні побажали терміново здійснити кроки по стабілізації реформ, які включали б лібералізацію цін та приватизацію. Зі свого боку «Велика сімка», у тому числі Велика Британія, згодна надавати суттєву технічну та фінансову допомогу і забезпечувати українським товаровиробникам кращий та більш легкий доступ на її ринки [15,арк.24].

В Лондоні у Форін Офісі був створений спеціальний підрозділ, який відав справами, пов'язаними з Україною. У ході бесіди завідуючого даного підрозділу Дж. Шарпа із радником-посланником М. Білоусовим зазначалося, що Форін Офіс готовий виступити із закликом до того, щоб Україна підписала Угоду про партнерство і співробітництво з ЄС в травні-червні 1994 року. Він вважав, що Україну треба заохотити, щоб не склалося враження, що до неї звертаються тільки з вимогами. Крім того Дж. Шарп торкнувся питання про можливість участі України в Пакті стабільності і безпеки Європи [6,арк. 97].

У грудні 1994 року Україна як без'ядерна держава нарешті приєдналася до ДНЯЗ. Прем'єр-міністр Великої Британії Дж. Мейджор 5 грудня 1994 року поставив підпис під Меморандумом про надання гарантій безпеки у зв'язку з приєднанням України до ДНЯЗ, що дозволило вивести українсько-британські відносини на новий рівень, у першу чергу в сфері стратегічної військово-політичної взаємодії. Цей факт та подальша активна співпраця між країнами у сфері безпеки та оборони дали підстави розглядати Сполучене Королівство як стратегічного партнера України в сучасній системі безпеки.

У 1995 році новим Послом Великої Британії в Україні був призначений Р. Рів. Більш за все Посла цікавили питання економічного співробітництва. За його словами, він мав широкі зв'язки з впливовими британськими фінансовими та банківськими колами і сподівався використати ці зв'язки для розбудови співробітництва з Україною [7,арк. 158]. P Рів повідомив МЗС України, що 8 червня 1995 року Палата Громад Парламенту Великої Британії ратифікувала Угоду про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС. Він також зазначив про підтримку Великою Британією України в питанні її членства в Раді Європи (РЄ) [8,арк.84].

Питання вступу України до РЄ обговорювалося і під час бесіди Посла С. Комісаренка із головою Британської парламентської делегації до РЄ Лордом Фінсбергом у березні 1995 року. Посол України виклав аргументи стосовно прискорення вступу України до РЄ. Він зазначив, що Україна є найстабільнішою державою серед колишніх країн СРСР, що успішно відбулись прямі демократичні президентські та парламентські вибори, і що численні доповнення демократичного характеру суттєво змінили зміст діючої Конституції часів УРСР. Лорд Фінсберг пояснив затримку прийняття України до РЄ тим, що вона досить повільними темпами надсилає до РЄ інформацію, яка вимагалася. Однак він запевнив, що все ж Україна випередить Росію у вступі до РЄ. Фінсберг також висловив свою думку, що бажано було б, щоб якомога скоріше була прийнята нова Конституція в Україні, тому слід активізувати зусилля в цьому напрямку [4,арк.96].

Слід також зазначити і про те, що в розглядуваний період Велика Британія почала сприймати Україну як державу з високим сільськогосподарським потенціалом. 17 жовтня 1995 року відбулась зустріч Посла С. Комісаренка із міністром сільського господарства Великої Британії Д. Хоггом. На думку останнього, зусилля України слід було спрямовувати на подальше відкриття європейського ринку для Українських товарів. Він наголошував, що транспортна структура сільськогосподарського сектору України має бути пріоритетним курсом політики українського уряду, а головними складовими курсу повинні стати широка приватизація і впровадження нових методів управління. Допомогою в цьому можуть слугувати нові проекти, втілення яких в Україні можуть фінансуватися британським фондом «Ноу-Хау» [5,арк.45]. Крім того Д. Xoгг зазначив, що Міністерство торгівлі і промисловості Великої Британії надає велике значення розвитку ділового партнерства з Україною і через це Міністерство можна проводити лінію на заохочення британських підприємців до співробітництва з Україною в галузі сільського господарства.

І все ж центральними подіями періоду активізації українсько-британських відносин стали офіційні візити Президента України Л. Кучми до Великої Британії у грудні 1995 року та Прем'єр-міністра Сполученого Королівства Дж. Мейджора до України у квітні 1996 року.

У ході візиту Президента України Л. Кучми до Великої Британії обговорювались питання економічного співробітництва.

Була підписана Спільна декларація, в якій сторони зобов'язувались сприяти розвиткові торгівлі, інвестицій і обміну торгівельними виставками. Також було підписано декілька документів, зокрема. Угода про співпрацю у сфері автомобільного транспорту і Угода про науково-технічне співробітництво.

Під час візиту Прем'єр-міністра Великої Британії Дж. Мейджора до України порушувалась проблема інтеграції України до європейських структур, питання європейської безпеки і розширення НАТО на Схід. Візит завершився підписанням двосторонніх документів: Угоди про арешт і конфіскацію доходів та знарядь, пов'язаних зі злочинною діяльністю, і Угоди про надання взаємодопомоги в боротьбі з незаконним обігом наркотиків.

Отже, розглянувши головні надбання українсько-британських відносин першої половини 1990-х років, можна помітити, що інституційний період (1991-1993 pp.) розвитку двосторонніх зв'язків не вирізнявся глибиною співробітництва і в основному відповідав загальній для західноєвропейських країн тенденції щодо обережного ставлення до нових незалежних держав.

Ta не зважаючи на це, протягом цього періоду відбулось встановлення українсько-британського діалогу, налагоджено роботу Посольства України у Великій Британії, закладено необхідну договірно-правову та організаційну базу, започатковано двосторонні контакти та співпрацю в різних сферах. В період активізації відносин (1994-1996 pp.) почалось поступове «звикання» Великої Британії до незалежної України.

Виникли реальні можливості для повноцінного налагодження і розвитку тісних відносин між Україною і Сполученим Королівством Великої Британії і Північної Ірландії. Україна домоглося підтримки з боку Великої Британії її зовнішньополітичних ініціатив, суверенних прав, територіальної недоторканості.

А набуття статусу без'ядерної держави не тільки вивело українсько-британські відносини на якісно новий рівень, а й дозволило досягти Україні на середину 90-х років XX століття вагомих зовнішньополітичних результатів на євроатлантичному напрямку.

Список використаних джерел

1. Грубінко А. Українсько-британські відносини 1991-2004. Тернопіль: Видавничий відділ ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2005. 336 с.

2. Грубінко А. Українсько-британські відносини на рубежі XX і XXI століть в контексті формування нового геополітичного простору // Наукові записки ТНПУ імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія / За ред. проф. М.М. Алексієвця. Вип. 3. Тернопіль. 2005. С. 147-156.

3. Запис бесіди з послом Великобританії в Україні C. Хімансом 4 травня 1994 року // Державне управління архіву МЗС України (далі ДЖМЗСУ), Офіційний фонд (далі ОФ), спр. 7265, арк. 56-57.

4. Запис бесіди з головою Британської парламентської делегації до РЄ Лордом Фінсбергом 17 березня 1995 р. // ДЖМЗСУ, ОФ, спр. 7682, арк. 96-98.

5. Запис бесіди з міністром с/г Великобританії Д. Хоггом 17 жовтня 1995 року // ДЖМЗСУ, ОФ, спр. 7684, арк. 45.

6. Запис бесіди із завідуючим підрозділом України у Форін Офісі Дж. Шарпом (із щоденника М. Білоусова) // ДЖМЗСУ, ОФ, спр.7556, арк.97-99.

7. Запис бесіди із новопризначеним Послом Сполученого Королівства в Україні РоємРівом 15 травня 1995 р. (зіщоденника C.Комісаренка)// ДЖМЗСУ, ОФ, спр. 7682, арк. 158-160.

8. Запис бесіди із Послом Великобританії в Україні Роєм Рівом 10 червня 1995 р. (зі щоденника Г.Удовенка) // ДЖМЗСУ, ОФ, спр. 7677, арк. 84-85.

9. Звіт про роботу Посольства України в Сполученому Королівстві Великобританії та Північної Ірландії з 15.09.92 по 15.02.03 // ДЖМЗСУ, фонд Закордонного управління (далі ЗУ), спр. 2, арк. 13-17.

10. Інформація з посольства України у Великобританії (1992 р.) // ДЖМЗСУ, ЗУ, спр. 1, арк. 51-53.

11. Інформація про поточну роботу Посольства України у Великобританії за 20-24 вересня 1993 // ДЖМЗСУ, ЗУ,'спр. 2, арк. 45-46.

12. Крушинський В. Британська Європа чи Європейська Британія. Великобританія в європейських інтеграційних процесах. K., 2003. 214 с.

13. Партнер і друг України // Урядовий кур'єр. 14 травня 2010 р.

14. Політичний лист Про політику Великобританії щодо України та з основних міжнародних питань // ДЖМЗСУ, ЗУ, спр. 5, арк. 85-90.

15. Про зустріч «Великої сімки» у Неаполі 9-10 липня 1994 р. (із щоденника М.Білоусова) // ДУАМЗСУ, ОФ, спр. 7521, арк. 24-26.

16. Про конференцію у Королівській Сендхерстській військовій академії Великобританії (із щоденника М. Білоусова) // ДЖМЗСУ, ЗУ, спр. 3, арк. 21-23.

17. Яковенко Н. Велика Британія в сучасній системі міжнародних відносин: заявка на європейське лідерство. K.: Науковий світ, 2003. 227 с.

Размещено на Allbest.ru