Українці в Польщі: проблема збереження етнонаціональної ідентичності як чинник українсько-польських відносин

Размещено на http://www.allbest.ru

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

Спеціальність 23.00.04 - Політичні проблеми міжнародних систем

та глобального розвитку

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних нау

Українці в Польщі: проблема збереження етнонаціональної

ідентичності як чинник українсько-польських відносин

Кирилич Василь Петрович

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті міжнародних відносин

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор історичних нак, професор

КРИЖАНІВСЬКИЙ Володимир Прокопович,

кафедра порівняльної політології та регіонознавства Інституту

міжнародних відносин Київського національного університету

імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, доцент

Оніщенко Ірина Григоріївна,

Європейський університет фінансів,

інформаційних систем, менеджменту та бізнесу,

м.Київ, проректор з гуманітарної освіти та виховання

кандидат історичних наук,

Калакура Олег Ярославович,

Інститут політичних та етнонаціональних досліджень

НАН України, м.Київ,

науковий співробітник

Провідна установа: Інститут світової економіки

та міжнародних відносин НАН України, м.Київ

Захист відбудеться 29 жовтня 2001р. о 14 годині на засіданні

Спеціалізованої вченої ради Д 26.001.29 в Інституті міжнародних

відносин Київського національного університету

імені Тараса Шевченка за адресою:

Київ-199, вул. Мельникова 36/1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського

національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:

м.Київ, вул.Володимирська, 58, к.10.

Автореферат розісланий “26” вересня 2001 року

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради Каменецький М.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У потоці історичних перетворень, що звершилися на рубежі 80 - 90-х рр. минулого століття - трансформації суспільно-політичного устрою країн Центрально-Східної Європи, дезінтеграції СРСР і виникнення на його території нових незалежних держав, повороту міжнародних відносин до демократизації - сформувалися нові можливості для діяльності та розвитку національних меншин. Рух за суспільно-політичні та соціально-економічні зміни сягнув болючої для Польщі І вистражданої національними меншинами проблеми - відмови від концепції однонаціональної держави і визнання наявності національних меншин та гарантування їх прав.

Значний інтерес викликало становище української суспільності в Польщі наприкінці 80-х - початку 90-х рр., у час, який вніс нові корективи до справи національних меншин. Уже на парламентських виборах 1989р. привернення уваги до становища меншин створило умови для обрання до Сейму українця В. Мокрого, чого не траплялося в цій країні з довоєнних часів. Про активізацію життя української громади у той час красномовно говорить факт виникнення цілої низки громадських організацій та неухильного зростання кількості українських шкіл й учнів, що навчаються рідною мовою. Пожвавилося культурне та церковно-релігійне життя української меншості. На порубіжжі 80 - 90-х рр. легалізовано Греко-католицьку церкву, заборонену в Польщі після псевдособору 1946 р. З проголошенням Україною незалежності польське українство постало активним посередником у становленні та розвитку двосторонніх відносин між Україною та Республікою Польща.

Однак незважаючи на проголошення Республікою Польща концепції поліетнічної держави, питання національних меншин залишається відкритим, що зумовлено передусім відсутністю правової бази з питань їх правового захисту й задоволення потреб. Продовжують мати місце асиміляційні процеси, що проявляються у зростанні кількості змішаних шлюбів та незізнанні в національній приналежності чималої кількості українців з огляду побоювання втрати становища в польському суспільстві. Негативний вплив на становище української суспільності у Польщі має неприхильне й подеколи вороже ставлення польського оточення до українців, породжене довголітньою боротьбою обох народів і підсилюване комуністичною пропагандою, яка закріплювала в очах польського суспільства негативний стереотип українця як злочинця й ворога поляків та Польщі. Деструктивними виявилися спроби штучних поділів у лоні української громади, що стосується, передусім, появи так званого "лемківського сепаратизму" і римування його проявів державними органами Польщі. З-поміж нерозв'язаних проблем польського українства особливо вирізняється Ікання із засудженням акції "Вісла" Сеймом Республіки Польща та реабілітацією незаконно запроторених до тюрем і концентраційного табору в Явожні. Окреслене коло питань і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження й означило її актуальність.

Актуальність теми дисертаційного дослідження визначається необхідністю наукового аналізу сучасного становища української суспільності в Польщі, виявлення основних її проблем та окреслення шляхів їх розв'язання і відсутністю в сучасній українській політологічній науці спеціального дослідження під кутом зору визначення основних чинників, що слугують фундаментом збереження етнонаціональної ідентичності польських українців як чинника українсько-польських взаємин.

Визначення шляхів збереження етнонаціональної ідентичності відкриває нові можливості - глибше усвідомити процес саморозвитку :польського українства як найважливішої умови етнонаціональної ідентичності та його вплив на динаміку українсько-польських взаємин.

Актуальність дослідження обумовила сутність наукової проблеми дисертаційної роботи - умови, шляхи і проблеми збереження етнонаціональної ідентичності української меншини в Польщі як чинника українсько-польських відносин.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження здійснене в рамках комплексної програми науково-дослідницьких робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка - "Розробка міжнародно-правових, політичних та економічних основ розбудови Української держави" (номер держреєстрації 97128).

У рамках означеної комплексної проблеми дисертаційна робота відображає один із напрямів діяльності кафедри порівняльної політології та регіонознавства Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка - "Соціально-політичні та національно-культурні аспекти становлення Української держави" (номер держреєстрації 97126).

Мета дисертаційної роботи полягає в об'єктивному і всебічному аналізі життя української громади в Польщі, виявленні внутрішніх і зовнішніх чинників, що сприяють або ж стоять на перешкоді збереженню етнонаціональної ідентичності українців у Польщі, визначенні проблем і шляхів їх розв'язання та виявленні характеру впливу польського українства на українсько-польські відносини.

У контексті сформульованої мети визначено головні завдання дослідження:

- виявлення сучасного становища української громади в Польщі у її зв'язку з суспільно-політичними обставинами в країні проживання;

- аналіз етнополітики Польщі щодо національних меншин та виявлення тенденцій і характеру її розвитку;

- визначення рівня акцептації українців польським суспільством та з'ясування причин негативних стереотипів;

- встановлення головних чинників збереження етнонаціональної ідентичності українців у Польщі та розкриття діалектики їх взаємозв'язку;

- вичленування кола проблем, що переживає українська громада, з'ясування їх характеру й окреслення можливих шляхів розв'язання;

- виявлення характеру впливу української меншини в Польщі на формування українсько-польських взаємин;

- вироблення та подання на адресу відповідних державних установ практичних рекомендацій і пропозицій, що випливають з результатів наукового дослідження. етнонаціональна ідентичність українська громада

Об'єктом дисертаційного дослідження є українська спільнота в Польщі у контексті формування українсько-польських відносин.

Предметом дослідження є форми і методи громадсько-політичної, культурно-освітньої та церковно-релігійної діяльності української меншини в Польщі; внутрішні і зовнішні чинники процесу збереження її етнонаціональної ідентичності, роль у ньому України, а також проблемні питання і можливі шляхи їх вирішення та здатність впливу польського українства на українсько-польські взаємини.

Хронологічні межі дисертаційного дослідження охоплюють період кінця 80-х ї 90-і рр., які історично співпадають з розпадом світової системи соціалізму і трансформацією суспільно-політичного устрою країн Центрально-Східної Європи. Польща одна з перших зреагувала на ці зміни. Нижня межа досліджуваного періоду - 1988 р. - підготовка і проведення "круглого столу" з метою вироблення задовільної для правлячих політичних кіл й опозиції доктрини щодо суспільно-політичного становища в Польщі. Встановлення верхньої межі періоду дослідження нами не визначалося з огляду на динамічний характер проблеми і набуття актуальності під сучасну пору.

Деякі відступи від нижньої межі досліджуваного періоду зумовлені необхідністю фактологічного підсилення висвітлення окремих аспектів життя українців у Польщі.

Методологічну основу дослідження складають загальнофілософські методи поєднання загального, особливого й одиничного.

В основу дослідження покладений етнополітологічний метод, який видався найбільш ефективним при з'ясуванні сутності етнонаціональних проблем, і зокрема етнонаціональної ідентичності, в контексті збереження українською меншиною в Польщі власної самобутності.

У плані розв'язання поставлених автором завдань ефективними виявилися системний, структурно-функціональний, порівняльно-аналітичний та інші методи. Спираючись на порівняльно-аналітичний метод дослідження, у дисертації зроблено спробу не тільки простежити процес збереження етнонаціональної ідентичності українців у Польщі як чинника українсько-польських взаємин на різних етапах складної для них історії, але й скорегувати мету дослідження та уточнити деякі положення і висновки. Дисертант виходив з того, що наукове вирішення завдань дослідження неможливе без дотримання принципів історизму та об'єктивізму. Автором використано також метод системного аналізу документів і літератури.

Теоретичною основою дослідження послужили надбання українських учених, які є базовими для розуміння сучасних етнонаціональних процесів, зокрема проблеми збереження етнонаціональної ідентичності.

Наукова новизна дисертаційної роботи визначається тим, що вона є однією з перших спроб в українській політологічній науці комплексно дослідити на основі документів та джерел життя української громади в Польщі кінця 80 - 90-х рр. XX ст. та виявити вплив польського українства на українсько-польські відносини шляхом аналізу основних чинників збереження її етнонаціональної самобутності. На підставі аналізу широкого кола джерел, чимала кількість яких уперше вводиться в науковий вжиток, доведено, що суспільно-політичні зміни в Польщі кінця 80-х початку 90-х рр. зумовили відродження української меншини, уможливлене концепцією культурного плюралізму етнополітики Республіки Польща.

У дисертації визначено головні чинники збереження етнонаціональної ідентичності українців у Польщі - позитивна динаміка демографії і соціального статусу українських меншин, наявності інституцій для задоволення освітніх, культурних і церковно-релігійних потреб, політика сприяння Республіки Польща у питанні задоволення національно-культурних запитів української меншини та підтримка польського українства Україною. Піддано аналізу характер впливу української меншини на формування українсько-польських відносин і встановлено, що польське українство слугує позитивним фактором українсько-польських взаємин та запропоновано авторську концепцію щодо розв'язання ключових проблем із листу прав та задоволення потреб української спільноти у Польщі.

На основі головних науково-практичних положень І висновків дисертації підготовлено й скеровано практичні рекомендації та пропозиції Міністерству закордонних справ України та профільному Комітетові Верховної Ради України, спрямовані на розв'язання важливих проблем української меншини в Польщі

Суттєвий елемент новизни дослідження полягає в тому, що у ньому містяться факти і висновки, які уточнюють окремі положення, висловлені в наукових розвідках попередників, доповнюють і розширюють наукові уявлення з питань, пов'язаних з проблемами захисту прав і задоволення потреб українців у Польщі на зламі тисячоліть.

Практичне значення результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що дана праця може бути використана Міністерством закордонних справ України, профільним Комітетом Верховної Ради України та підрозділами інших державних установ, діяльність яких пов'язана Із захистом прав українців, розсіяних світами.

Одержані результати могли б бути корисними для політико-правової практики державного врегулювання співжиття титульної нації з національними меншинами та етногрупами і бути використаними з метою подальшого поглиблення українсько-польського стратегічного партнерства.

Видається за можливе використання окремих положень дисертаційного дослідження при підготовці остаточного варіанту концепції державної України.

Матеріали дисертації можуть бути використані при написанні спеціальних розділів у науково-навчальних посібниках із суспільствознавчих дисциплін та підручниках, в яких розглядаються окремі аспекти етнонаціональної проблематики.

Апробація результатів дисертаційного дослідження.

Основні наукові положення дисертаційної роботи оприлюднено у виступах на науково-практичних конференціях - "Українська зовнішня політика та дипломатія: десять років незалежності" (Київ, Дипломатична академія України при МЗС України, 2001), "Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні" (Київ, Українська академія державного управління при Президентові України, 2001). Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на розширеному засіданні кафедр порівняльної політології та регіонознавства й міжнародних відносин і зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Публікації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження опубліковано у чотирьох одноосібних наукових статтях.

Структура дисертаційного дослідження обумовлена можливостями джерельної бази, метою та основними завданнями роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, шести підрозділів та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 198 сторінок. Список використаних джерел та літератури - 24 сторінки (271 найменування).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі до дисертаційної роботи розкрито сутність І стан наукової проблеми, обгрунтовано актуальність теми; визначено об'єкт і предмет дисертаційного дослідження, його методологічні засади; встановлено зв'язок з науковими програмами, штанами Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка; сформульовано мету і завдання дослідження, висвітлено наукову новизну І практичне значення одержаних результатів; вказано на апробацію висновків дисертації І кількість наукових публікацій, у яких викладені результати дослідження.

У першому розділі роботи "Концептуально-теоретичні засади та джерельно-документальна база дослідження" зроблено аналіз теоретико-концептуальної та політологічної літератури за тематикою дисертації, висвітлено джерельну базу, використану автором, та визначено перспективи вивчення проблематики української суспільності, розсіяної світами.

Констатується, що сутність і природа національної ідентичності висвітлюється у низці праць як вітчизняних, так і зарубіжних учених. Однак єдиного підходу до визначення її суті не сформовано. Аналіз існуючих поглядів на суть національної ідентичності дає підстави потверджувати, що найбільш прийнятним є розуміння, при якому створюються додаткові можливості дослідження як кожного окремо взятого суспільного феномену ідентичності (етнічної та національної), так і їх перехідного різновиду -етнонаціональної ідентичності.

Автором проаналізовано широке коло розвідок вітчизняних учених з етнополітичних проблем. Висвітлюючи стан дослідницької думки з проблем теорії етнополітики та вивчення феномену етнічної й національної ідентичностей, автором піддано аналізу роботи І.Варзара, М.Вівчарик, З.Картунова, О.Майбороди, Л.Нагорної, О.Нельги. М.Обушного, І.Оніщенко, Ю.Римаренка, Л.Шкляра, М.Шульги та інших українських учених. Теоретичні формування національної свідомості стали предметом наукових досліджень С.Арутюнова, Ю.Бромлея, Л.Дрообіжевої, М.Чебоксарової. Окремі аспекти розвитку етнічної, національної та Інших ідентифікацій особи знайшли своє відображення у публікаціях О.Заремби, В.Євтуха, Є.Камінського, Г.Касьянова, В.Кременя, І.Кресіної, В.Крижанівського, М.Степико. У працях цих та інших вітчизняних науковців переосмислено традиційні уявлення щодо тлумачення низки понять етнополітологічної науки, визначення місця і ролі етнічного й національного в політичних процесах. Теоретичні висновки і запропоновані ідеї стали певним орієнтиром і виявилися доволі корисними в процесі дослідження феномену етнонаціональної ідентичності.

Значний інтерес у контексті розв'язання дисертаційних завдань мають роботи зарубіжних учених - П.Браса, Ф.Гекмана, Р.Джона, Е.Еріксона, Е.Сміта та інших, в яких розкривається сутність національної ідентичності, аналізується її природа у площині соціологічної теорії та доводиться необхідність перегляду домінуючих теорій політичної соціології, які виникли в західно-європейських країнах.

Важливу цінність у контексті з'ясування сутності національної меншини та встановлення меж відмінностей між окремими типами етнічних груп склали праці польських етнополітологів - Г.Бабінського, Й.Бичковського, К.Кваснєвського, Г.Халупчака, Г.Януша та ін.

Окреслені автором завдання зумовили використання масиву наукових досліджень з українського питання в Речіпосполитій Польській, нагромаджених вітчизняними й зарубіжними вченими, наукові інтереси яких пов'язані з проблематикою зарубіжного українства, й українців у Польщі зокрема. Грунтовним дослідженням становища українців у Польщі стала праця М.Трухана "Українці в Польщі (І944-1984 рр.)", в якій учений подав детальний аналіз справи нових кордонів, переселення, діяльності УПА, акції “Вісла”, яка розпорошила українців по всій Польщі. З-посеред небагатьох публікацій з даної проблеми варто поцінувати грунтовні наукові розвідки Ю.Макара, в яких аналізуються насущні проблеми української спільноти в Польщі наприкінці XX ст. При підготовці дисертаційного дослідження помітною підмогою послужили праці з проблем польського й світового українства знаних вітчизняних учених - Л.Васильєвої, І.Винниченка, М.Горного, В.Євтуха, Ф.Заставного, О.Калакури, Ю.Покальчука, С.Попика, З.Трощинського та інших. Різні аспекти життя української суспільності в Польщі висвітлюють відомі україністи - Р.Дрозд, С.Заброварний, С.Козак, М.Лесів, В.Мокрий, Б.Осадчук, М.Чех та інші. Чимало цінних відомостей з досліджуваної проблеми містять колективні праці українських учених “Українці в світі” (із серії "Україна крізь віки"), історико-етнографічні дослідження "Лемківщина", "Холмщина і Підляшшя", "Українці в зарубіжному світі " та інші.

Аналіз сучасного стану українсько-польських відносин зумовив шкористання ґрунтовних наукових розвідок Є.Бара, В.Будкіна, В.Глібова, Д.Горуна, Я.Дашкевича, Р.Дрозда, Є.Козакевича, Я.Конєвої, М.Рябчука та інших.

Особливу увагу в процесі виконання дисертаційного дослідження Івернуто на наукові здобутки польських учених з українського питання 3-поміж інших помітно вирізняються ґрунтовні роботи Г.Халупчака та Г.Броварека. Дослідники намагаються аргументувати думку про українську меншину в Польщі як важливий чинник розвитку відносин між Україною та Республікою Польща. Чималий фактичний матеріал з проблеми, що досліджується, містять роботи Р.Бриковського, Й.Внук-Назарової, Р.Жерелика, М.Іваницького, Ф.Косми, Т.Марциняка, К.Пудла, М.Сирника, С.Степена, Е.Пруса, К.Урбана та інших польських учених. Однак окремі їхні праці не позбавлені тенденційності в тлумаченні лемківської проблеми та діяльності УПА на східних теренах Польщі.

Позаяк джерельна база за походженням є неоднорідною, то її можна умовно поділити на такі групи: а) законодавчі акти вищих органів державної влади Республіки Польща та України і відповідних міжнародних організацій, двосторонні законодавчі акти; б) архівні матеріали Міністерств та громадських організацій; в) документи дипломатичних представництв - угоди, протокольні зустрічі дипломатів, матеріали участі урядових делегацій у переговорних процесах, Інформаційно-аналітичні довідки; г) матеріали суспільно-політичного життя в Республіці Польща, статистичні матеріали, періодична преса, довідкові матеріали в енциклопедичних словниках і довідниках; ґ) документи мемуарно-епістолярного характеру, що прислужилися цікавими фактами і співставленнями та постановкою проблемних питань.

Однак незважаючи на помітний масив історико-політологічних досліджень з української проблематики в Польщі, проблема збереження етнонаціональної ідентичності української суспільності в Польщі як чинника українсько-польських взаємин, виявлення внутрішніх її проблем та окреслення шляхів їх розв'язання не стали предметом спеціального дослідження ні в українській, ні в зарубіжній політологічній науці.

У другому розділі дисертації "Внутрішні чинники збереження етнонаціональної ідентичності українців у Польщі" аналізується сучасне становище української суспільності в Польщі, окреслюється коло основних її проблем та визначаються шляхи можливого їх розв'язання як одного з факторів розвитку українсько-польських відносин.

Відзначається, що започаткований 1989 р. процес змін суспільно-політичного життя та злам комуністичного режиму в Польщі зумовив пожвавлення громадсько-політичного життя і культурного відродження національних меншин.

У розділі досліджується участь української спільноти у політичному житті Республіки Польща, зокрема у виборах до органів місцевого самоврядування та Сейму. Проведений аналіз участі української меншини у політичному житті Польщі дає підстави потверджувати, що невисокий рівень політичної активності польського українства зумовлюється кількома чинниками. З-поміж них основними вважаються - дисперсних характер проживання українців на території Республіки Польща, конфесійний і так званий лемківський фактори та негативний стереотип українця, глибоко закарбований у свідомості поляків.

Однією із складних проблем життя українців у Польщі за умови їх розсіяності є збереження культурної спадщини, представленої пам'ятками української історії та мистецтва. Особливою з точки зору польських чинників - як державних, так і громадських - видається проблема впорядкування могил вояків Української Повстанської Армії, що зумовлено стереотипом тлумачення подій 1942-1947 рр. Відкритим залишається питання повернення пам'яток церковного мистецтва, вилучених органами влади, в результаті акції “Вісла”. Аналіз існуючого стану розв'язання українських проблем у Польщі зумовлює необхідність їх урегулювання на державному рівні за принципом паритетності Відзначається, що досягнення порозуміння в цій частині польсько-українських незгод постане міцним підмурівком у розв'язанні цілого масиву інших, подеколи й другорядних суперечностей, та запорукою послідовного розвитку українсько-польських взаємин.

У розділі наголошується на важливості розвитку українського шкільництва в Польщі та навчання рідною мовою, позаяк вона служить поза материзною не тільки засобом міжособистісного спілкування, а й помітною ознакою національного самозбереження. Оптимальним шляхом мовного виховання української спільноти в Польщі є доведення необхідності знання декількох мов в умовах швидкого розвитку інформаційних технологій, але передусім рідних - української та польської.

Констатується, що з кінця 80-х - початку 90-х рр. спостерігається помітне зростання кількості українських шкіл та пунктів вивчення української мови, устабільнюється ситуація з кадровим забезпеченням рідної школи завдяки вихованню молодих педагогічних кадрів з українського середовища. Однак аналіз стану українського шкільництва в Польщі дає підстави виокремити найголовніші його проблеми: недостатність підручникової і художньої літератури, відсутність можливостей для учительського стажування в Україні та методичного центру і недосконалість механізму надання можливостей навчання в Україні випускникам українських шкіл з Польщі.

З-поміж внутрішніх чинників збереження етнонаціональної ідентичності чільне місце відводиться дослідженню проблеми задоволення церковно-релігійних потреб польського українства. Зазначається, що головною проблемою Українських Церков у Польщі є повернення власного майна і збереження тих культових споруд, котрі визнані державними властями як архітектурно-мистецькі пам'ятки.

.Аналіз громадсько-політичного життя і культурного відродження польського українства, навчання рідною мовою і розвитку шкільництва та задоволення церковно-релігійних потреб як важливих чинників збереження етнонаціональної ідентичності української суспільності в Польщі дає підстави стверджувати, що набутки українства та послідовне розв'язання існуючих проблем можуть послужити суттєвим елементом у справі розвитку українсько-польських взаємин.

У третьому розділі - "Вплив зовнішніх чинників на етнонаціональні процеси української спільноти в Польщі" - досліджується характер впливу зовнішніх чинників на збереження національної самобутності української меншини в Польщі та розвиток українсько-польських взаємин.

Відзначається, що політика Республіки Польща щодо національних меншин з кінця 80-х рр. грунтується на концепції Польщі як поліетнічної держави і переживає процес становлення. Республіка Польща намагається здійснювати політику врахування Європейського досвіду врегулювання міжнаціональних і міжетнічних взаємин, про що свідчить факт ратифікації Сеймом і підписання Президентом Рамкової Конвенції про захист національних меншин.

У розділі піддано аналізу існуючий механізм діалогу органів влади з національними меншинами, головним координатором якого виступає Міністерство внутрішніх справ та Адміністрації; інші центральні відомства реалізовують проекти в рамках визначених повноважень. Важливою формою діалогу владних структур з національними меншинами є Консультації Комісії Сейму з питань національних та етнічних меншин. Автор доходить висновку, що на поточний момент частина політичних сил "правиці" (АWS)*^* Виборчий блок “Солідарність” негативно ставиться до проблем, пов'язаних з національними меншинами, азом чого слугує факт призупинення в Сеймі роботи над Законом "Про національні меншини". Аналіз ситуації в Польщі, суспільних настроїв та розстановки політичних сил у парламенті дає підстави констатувати, що реалізація вимог українських організацій - засудження Сеймом акції "Вісла", реабілітація в'язнів Явожна - під сучасну пору є неможлива, а існуючий механізм регулювання міжнаціональних І міжетнічних відносин засвідчує ефективність розв'язання наболілих для національних меншин питань, що ;вимагає вироблення гнучкої системи захисту їх прав.

Досліджуючи характер акцептації українства польським суспільством, автор відзначає, що демократичні процеси у Польщі наприкінці 80-х рр зумовили вироблення нової формули співжиття етнічних поляків з громадянами Польщі, що належать до національних меншин. Аналіз акцептації України й українця польським суспільством дозволяє стверджувати, що під сучасну пору поляки не сформували об'єктивний образ України, а специфіка їх погляду на східного сусіда обумовлюється власними пресами та пріоритетами їх зовнішньої політики. За результатами проведеного опитування польського політикуму, бізнесових і наукових кіл, Україна - держава з низьким соціально-економічним рівнем розвитку і широким колом нерозв'язаних внутрішніх проблем. Аналіз даних, одержаних зді проведення опитування громадян Республіки Польща, потверджує, що українці акцептуються представниками титульної нації негативно, що зумовлено драматичними подіями другої світової війни та післявоєнних років. Проведені автором дослідження зумовлюють доцільність вироблення формули поєднання і добросусідських взаємин українського і польського народів, сутність якої зводиться до пожвавлення співробітництва обох сусідніх народів на міжрегіональному та особистісному рівнях за принципом - прагнути зрозуміти і порозумітися, бачити і не помічати, виявляти толерантність і виваженість. Однак неможливо зліквідувати стереотипи, що склалися, одним заходом і миттєво, необхідно зосереджувати свої активи в тих сферах, що виявляють взаємні інтереси, діяти цивілізовано і послідовно.

У розділі розглянуто форми взаємодії України з польським українством і відзначено, що найефективнішою формою взаємин є міжособистісні контакти, що не виключає необхідності розвитку інших форм взаємодії - на міждержавному та міжрегіональному рівнях. Узагальнення результатів дослідження з проблеми співробітництва між Україною та польським українством дає підстави автору визначити основні напрями пожвавлення взаємин, серед яких: розбудова інфраструктури інформаційної мережі України, передусім відкриття її журналістських представництв у регіоні значного згромадження українців, безпосередня участь провідників Української держави у виробленні спільних проектів та визначенні шляхів і форм ділового співробітництва з українством у Польщі.

Відзначається, що розвиток співробітництва між Україною й українською суспільністю в Польщі сприяє процесові внутрішньої консолідації польського українства, збагачує його різнобічну діяльність, а отже, слугує одним з елементів наповнення змісту взаємин двох сусідніх країн - України і Республіки Польща.

У висновках викладено узагальнюючі положення дослідження та сформульовано рекомендації щодо наукового і практичного використання одержаних результатів.

Висвітлення окремих аспектів сучасного стану української меншини в Польщі дає підстави стверджувати, що суспільно-політичні зміни в Республіці Польща наприкінці 80-х - початку 90-х рр. уможливили новий етап розвитку і національного відродження української спільноти.

Розвиток шкільництва, плекання рідної культури, мови й активне церковно-релігійне життя слугують підвалиною в збереженні надбань попередників та виховним потенціалом для молодших поколінь.

Демократичні процеси в Республіці Польща активізували участь українців в громадсько-політичному житті, що здійснюється шляхом функціонування та діяльності як державних, так і позадержавних форм відповідних установ і організацій, а також за допомогою українських національних структур.

Етнополітика сучасної Польщі .базується на засадах культурного плюралізму, створення рівних прав для задоволення національно-культурних потреб меншин. Однак дискусії в колі політиків з окремих положень Закону "Про національні меншини" та зволікання з його схваленням унеможливлюють визначення правового статусу національних меншин у Польщі.

Демократичні перетворення в Польщі зумовили позитивне сприйняття корінним польським населенням чехів та німців, натомість не викликають особливої прихильності в поляків литовці, білоруси, а румуни та українці здобули найнижчий показник симпатій. Аналіз досліджуваної проблеми потверджує, що альтернативи поєднанню І добросусідству між українським та польським народами немає, а формулою порозуміння і примирення міг би послужити відомий вислів - "Прощаємо і просимо прощення".

Незважаючи на демократичні процеси в Польщі, і надалі нерозв'язаними залишаються українські проблеми, головними серед яких є - засудженая Сеймом операції "Вісла" та анулювання декретів 1947 і 1949 рр., згідно з якими конфісковано майно приватних осіб, організацій та Церков; правове визначення механізму повернення переселенців на споконвічні землі та надання їм І їх нащадкам державної допомоги, брак реабілітації учасників визвольної боротьби українського народу та визнання в'язнів концтабору в Явожні жертвами сталінських репресій.

Можливість збереження етнонаціональної ідентичності українців у Польщі визначається такими чинниками: а) позитивною динамікою демографії і соціального статусу української меншини та достатнім рівнем її національної свідомості; б) наявністю інституцій для задоволення освітніх, культурних і церковно-релігійних потреб; в) політикою сприяння Республіки Польща національним меншинам й українській зокрема; г) об'єктивним сприйняттям поляками української меншини; ґ) підтримкою української спільноти Україною.

Українська меншина прагне бути діяльним учасником розвитку українсько-польських взаємин, що базується на принципах пошанування суверенітету другої сторони, визнанні партнерства та співробітництва. Враховуючи сьогоднішній потенціал українства та можливості його розвитку, воно може успішно виконувати роль посередника, з'єднуючого елемента обох держав та суспільств і позитивно впливати на розвиток українсько-польських взаємин.

З уваги на пожвавлення взаємодії України з українською спільнотою в Польщі та з метою збереження етнонаціональної ідентичності польського українства видається доцільним вирішення державними органами влади в Україні питань, серед яких ключовими є: а) вироблення Програми підтримки зарубіжного українства на період 2001-2005 рр.; б) ухвалення Закону України "Про закордонного українця"; в) пожвавлення процесу створення Українського інституту культури в Польщі (м.Варшава); г) створення надійного та ефективного механізму захисту прав та задоволення культурно-освітніх і церковно-релігійних потреб зарубіжного українства; ґ) внесення змін до діючих правил перетину кордону з метою спрощеного в'їзду в Україну українських шкільних груп та мистецьких колективів із Польщі; д) створення регіональних навчально-методичних центрів для підтримки українських шкіл у Польщі.

Розв'язання зазначених проблем у великій мірі спричиниться до поліпшення самопочуття української спільноти у Польщі та здобуття кращих перспектив, що є надзвичайно важливим з уваги на територіальну розсіяність українців, і постане суттєвим елементом наповнення реальним змістом лратегічного партнерства України та Республіки Польща.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

І.Кирилич В.П. Рідна мова і шкільництво як важливі чинники збереження національної Ідентичності українців у Польщі //Вісник Львівського національного університету ім. І.Франка. Серія "Міжнародні відносини".- 2000. - Вип.2.- С. 253-259.

2.Кирилич В.П.Проблема задоволення духовних потреб українців у Польщі //Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 2000.- Вип.23 (част.І). -С.48-55.

3.Кирилич В.П. Державна етнополітика Польщі та питання збереження самобутності української меншини. 1989-1998рр. //Науковий Вісник Дипломатичної академії України. - 2000.-Вип.4.- С.82-87.

4.Кирилич В.П. Акцептащя України й українця польським суспільством (компаративний аналіз) //Вісник Київського національного університету ім. Т.Шевченка. Міжнародні відносини.- 2001.- Вип.20.-С. 73-79.

АНОТАЦІЇ

Кирилич В.П. Українці в Польщі: проблема збереження етнонаціональної ідентичності як чинник українсько-польських відносин. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук зі спеціальності 23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку - Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, 2001.

Дисертацію присвячено дослідженню проблеми збереження етнонаціональної Ідентичності української меншини в Польщі в контексті українсько-польських взаємин.

Автором визначено внутрішні та зовнішні чинники збереження національної самобутності української спільноти в Польщі та розкрито діалектику їх взаємозв'язку, піддано аналізу державну етнополітику Республіки Польща та характер акцептації України й українця польською суспільністю. У дисертаційному дослідженні вичленовано основні проблеми польського українства та окреслено шляхи їх можливого розв'язання, виявлено характер впливу української меншини в Польщі на формування українсько-польських взаємин.

Ключові слова: етнонаціональна ідентичність, етнополітика, національна меншина, чинник, акцептація, взаємини.

Кирилич В.П. Украинцы в Польше: проблема сохранения зтнонациональной идентичности как фактор украинско-польских взаимоотношений. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.04 - политические проблемы международных систем и глобального развития. - Институт международных отношений Киевского национального университету имени Тараса Шевченко, Киев, 2001.

Диссертация посвящена проблеме сохранения этнонациональной идентичности украинского меньшинства в Польше в контексте украинско-польских отношений. В работе анализируются внутренние и внешние факторы влияния на сохранение национальной идентичности украинской общественности в Польше.

Исследуется состояние украинцев в Польше, выделяются главные проблемы и предлагаются пути их разрешения. Отдельным элементом в оценке факторов влияния на этнонациональные процессы рассматриваются государственная этнополитика современной Польши.

На базе обширного документального материала детально анализируется вопрос о восприятии поляками украинцев и рассматриваются возможные пути урегулирования существующих противоречий между двумя соседними народами.

Автор определяет характер влияния украинской общественности в Польше на формирование украинско-польских отношений и отмечает, что польские украинцы могли бы стать посредником в развитии двухсторонних отношений.

Ключевые слова: этнонациональная идентичность, национальное меньшинство, этнополитика, фактор, восприятие, взаимоотношения, титульная нация.

Kyrylych V.P. The Ukrainians in Poland: preservation of ethno-national identity as the factor of the ukrainian-polish relatinship.- Manuskript.

Thesis for the Ph.D. in Politics by speciality 23.00.04 - Political Problems of International Systems and Global Development - Taras Shevchenko National University, Institute of International Relations, Kyiv, 2001.

The dissertation is devoted to the issue of the ethno-national preservation of the Ukrainian minority in Poland in the given new political stance.

The author presents analysis of both internal and external factors contributing to retaine ethno-national identity of the Ukrainian community in Poland, highlighted the correlation of these factors. The ethnic State Policy of Poland and its ways of perception of Ukraine and Ukrainians by Poland has been investigated respectively. The reseach singled out the main stumbling blocs of the Polish Ukrainians, highlighted the possibilities of their settlement and showed the consequences of the Ukrainian minority impact on the development of the Ukrainian-Polish relationship.

Key words: ethnic-national identity, national minority, factor, perception, relations.

Размещено на Allbest.ru