Стратегія включення Греції в Європейський валютний союз

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

СТРАТЕГІЯ ВКЛЮЧЕННЯ ГРЕЦІЇ В ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ВАЛЮТНИЙ СОЮЗ

ПАНТЕЛІДІС НІКОЛАОС

Київ - 1998

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник:Доктор економічних наук, професор Філіпенко Антон Сергійович, Інститут міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри міжнародних економічних відносин.

Офіційні опоненти: Доктор економічних наук, Степаненко Володимир Опанасович, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, головний науковий співробітник.

Кандидат економічних наук, доцент Єременко Олексій

Кас'янович, Науково-дослідний інститут фінансів при

Міністерстві фінансів України, завідувач відділу.

Провідна установа:Науково-дослідний інститут економіки при Міністерстві економіки України, м. Київ.

Захист відбудеться " 22 " грудня 1998р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої ради Д.26.001.02 в Інституті міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка за адресою:

254119, м.Київ, вул. Мельникова, 36/1 зал засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка, за адресою: 252017, м. Київ, вул. Володимириська, 58, к. 10.

Автореферат розіслано " 21 " листопада 1998 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Мазуренко В.П.

інтеграція валютний союз зона євро

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми і ступінь дослідження проблеми. Сучаний етап розвитку світової економіки та міжнародних економічних відносин характеризується переходом від процесів інтернаціоналізації господарського життя до більш якісно високого ступеню її розвитку - глобалізації світогосподарських зв'язків. Ця фундаментальна тенденція світового розвитку набула особливо чітко вираженого характеру в 90-ті роки ХХ ст., наклавши свій відбиток на міжнародні інтеграційні процеси. В наш час найвищої форми свого розвитку інтеграція набула у формі створення Європейського Союзу (ЄС), де інтеграційні процеси поширилися і на валютну сферу. Інтеграція країн ЄС у валютній сфері знайшла своє завершення в створенні Європейського валютного союзу і запровадженні з початку 1999 р. в обіг в межах цього союзу єдиної валюти - ЄВРО.

Переваги, що їх надає країнам-членам Європейського Союзу валютна інтеграція, спричиняють прагнення інших країн-членів ЄС і, зокрема, Греції інтегруватися в Європейський валютний союз. Аналіз показує, що лише в такий спосіб можна реалізувати критерії високої економічної ефективності і привести внутрідержавні умови господарювання до сучасних високих міжнародних стандартів, адекватних сучасному ступеню багатоаспектного, універсального та динамічного за характером розвитку міжнародних економічних відносин.

Сучасний етап західноєвропейської економічної і зокрема валютної інтеграції характеризується виникненням цілого ряду нових явищ у формуванні та функціонуванні Європейського валютного союзу, які ретельно і всебічно мають враховуватися тими країнами, які прагнуть вступити до цього Союзу. Ці нові явища в інтегрованому валютному просторі країн ЄС породжуються структурними зрушеннями в самому механізмі західноєвропейської економічної інтеграції, зокрема в зростанні виробничих потужностей і відповідно обсягу виробництва товарів та наданні послуг, масштабності та універсалізації економічних зв'язків, в посиленні інтенсивності обміну між окремими господарськими комплексами, в узгодженні механізмів національного та регіонального регулювання реальних економічних процесів та сфери грошово-кредитних та валютних відносин тощо.

Поглиблення валютної інтеграції країн ЄС, впровадження невдовзі в валютну архітектуру Європейського Союзу нової інтегрованої грошової одиниці - ЄВРО, вплив цього нового явища на міжнародні валютні відносини, зокрема на позиції долара США, а також на позицію англійського фунта стерлінгів, нарешті ті структурні зрушення, що стануть знаменувати собою подальший розвиток тенденції до валютного поліцентризму в міжнародних валютно-кредитних відносинах - усі ці нові явища та тенденції мають ретельно враховуватись тими країнами, що прагнуть стати членами ЄС і тим більше тими, що вже практично вирішують проблему вступу до Європейського валютного союзу. До таких країн належить Греція, для уряду якої на сучасному етапі на перший план висунулось завдання відпрацювання науково обгрунтованої, всебічно зваженої, практично вивіреної стратегії включення в Європейський валютний союз. Саме ці важливі і пріоритетні для Греції, а заодно і для інших майбутніх претендентів на членство в ЄС та в Європейський валютний союз, включаючи і Україну, моменти визначають актуальність дисертаційного дослідження.

Проблеми валютної інтеграції в межах ЄС є об'єктом прискіпливої уваги в світовій економічній думці. В умовах існування численних підходів до вирішення проблеми розробки стратегії вступу окремих країн в ЄС, а також в Європейський валютний союз великого значеня набуває наукове узагальнення розвитку реальних інтеграційних процесів, в тому числі і у валютній сфері, а заодно існує потреба в критичному аналізі існуючих теорій та окремих концепцій щодо розвитку інтеграційних процесів. Цей аспект наукового пошуку та наукових узагальнень має велике значення не лише для Греції, яка вже вирішує практично проблему вступу в Європейський валютний союз, але й для майбутнього України, яка як велика, визнана світом європейська держава, в історичній перспективі можливо також буде прагнути вступити як в ЄС так і в Європейський валютний союз.

Отож, актуальність вибраної теми дисертаційного дослідження обумовлена:

необхідністю подальшої розробки теорії економічної і зокрема валютної інтеграції країн-членів ЄС, розробки на основі теоретичних узагальнень практичних рекомендацій щодо інтеграції країн і зокрема Греції в Європейський валютний союз;

необхідністю на основі теоретичних узагальнень нових явищ та розвитку сучасних інтеграційних процесів у валютной сфері ЄС розробки науково обгрунтованої стратегії включення країн і передусім Греції в Європейський валютний союз;

появою нового фактичного матеріалу та здійсненням відповідних практичних кроків в напрямку валютної інтеграції країн ЄС і зокрема підготовкою до впровадження в обіг колективної грошової одиниці - ЄВРО.

Слід наголосити, що проблема розробки науково обгрунтованої стратегії включення Греції в Європейський валютний союз є актуального і для України, оскільки Україна як країна, що трансформується, з одного боку, має враховувати ту нову ситуацію, що виникне у валютно-кредитних відносинах з впровадженням в обіг нової грошової одиниці - ЄВРО, а з іншого - зміцнювати ринкові відносини, а відтак рухатись до європейської економічної, включаючи валютну інтеграцію. А це ознанчає, що наукове відпрацювання стратегії включення тієї чи іншої країни в ЄС, а також в Європейський валютний союз має для України важливе теоретичне та практичне значення.

Проблеми європейської економічної інтеграції, механізм функціонування та взаємодії окремих національних господарських комплексів в межах ЄС, а також окремі аспекти валютної інтеграції в межах цього співтовариства вже знайшли своє більше чи менше висвітлення в українській та світовій економічній літературі. Певний доробок в наукове обгрунтування проблеми інтеграції країн Європейського співтовариства і зокрема включення їх в Європейський валютний союз внесли такі українські економісти-міжнародники, як А.С. Гальчинський, О.В. Плотніков, С.Я. Боринець, В.О. Степаненко, В.М. Суторміна, А.С. Філіпенко, Л.Л. Кістерський, В.М. Федосов, О.І. Шнирков, В.Д. Сікора, М.А. Дудченко, О.К. Єременко, П.О. Порошенко, А.В. Міхньов та інші.

Процеси західноєвропейської економічної інтеграції глибоко досліджували численні російські вчені. Серед них особливо варто виділити професорів Л.І. Глухарєва, Л.А. Дробозіну, Л.М. Красавіну, С.М. Нікітіна, В.М. Усоскіна, Р.Е. Єнтова, В.Н. Шенаєва, Ю.В. Шишкова та інших.

Великий доробок в дослідження валютної інтеграції в Европейському співтоваристві зробили грецькі, західноєвропейські та американські вчені-економісти. Серед них такі, як Вавурас И.С., Георгопулос А., Алексакіс П., Колірас П.Г., Хрістідіс Г., Маравегіас Н., Янітсіс Т., Георгакопулос Т., Казакос П., Кірязіс Н., Ліберакі А., Мосхос Д., Тсукаліс Л., Кацелі Л.Т., Яннопулос Г.Н., Хрістодулу Д., Міхалопулос Г., Томадакіс С.В., Дреттакіс М.Г. , Іоакимідіс П., Д. Гей, В. Горден, П. Коффі, Г. Габерлер, Г. Магніфіко, Д. Вільямсон, Д. Міде, Т. Сцитовські, Р. Малден, Р. Маккіннон, П. Кенен, Д. Флемінг, К. Гудгарт, Б. Балашша, Е. Тауер, А. Лафер, Г. Хрісті, М. Фратіані, К. Макгартні, Р. Ваубель, Р. Барель, А. Бріттон, Д. Мейєс, І. Бег, Н. Кальдор та ін.

Але дослідження більшості вчених концентруються переважно на аналізі окремих проблем та механізму дії валютної інтеграції в рамках ЄС. Щодо розробки стратегії включення Греції в Європейський валютний союз, то цей аспект проблеми ще мало досліджений як у грецькій, так і в світовій економічній літературі. Усе це обумовило вибір теми дисертаційної роботи та її актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами та планами. Дисертація виконана в контексті розробки кафедрою міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин наукової теми: “Механізм комплексного забезпечення зовнішньоекономічних аспектів суверенітету України” (№ 97134), яка є складовою наукового проекту комплексної наукової програми Київського університету ім. Тараса Шевченка “Розбудова державності України”.

Мета і завдання дослідження. Мета даної роботи полягає в тому, щоб розробити теоретичні основи валютної інтеграції, процес формування та етапи розвитку Європейського валютного союзу; розкрити механізм функціонування цього союзу; здійснити системний аналіз внутрішніх економічних факторів, які впливають на вступ Греції в Європейський валютний союз; простежити процес адаптації фінансової, грошово-кредитної та валютної політики Греції до інтегрованої політики країн Європейського співтовариства.

Для досягнення поставленої мети в дисертації в логічній послідовності вирішуються наступні теоретичні завдання: на основі проведеного системного аналізу теорії та практики виявити реальні передумови і чинники включення Греції в Європейський валютний союз та на основі цього комплексного аналізу розробити основні принципи й напрями реалізації стратегії валютної інтеграції Греції в Європейський валютний простір.

В ході дослідження проблеми з метою реалізації поставленої мети в роботі були виявлені особливості розвитку Європейського валютного союзу на заключному етапі валютної інтеграції, коли країни ЄС впритул підійшли до впровадження в обіг спільної валюти - ЄВРО. В зв'язку з цим в дисертаційній роботі переосмислено та теоретично обгрунтовано цілий ряд аспектів та нових тенденцій, що виникли на заключному етапі Європейської валютної інтеграції. В процесі вирішення завдання дослідження була зосереджена увага на такому малодослідженому досі аспекті проблеми вироблення стратегії включення Греції в Європейський валютний союз, як принципи та механізм координації грошово-кредитної та валютної політики цієї країни до уніфікованої монетарної політики ЄС.

Теоретично обгрунтувано можливість задіяння інтегрованих в межах валютного союзу антикризових механізмів, які б зменшили вплив світової фінансової та валютної кризи на валютно-фінансову систему ЄС та на економіку Греції.

Предметом дослідження є Європейський валютний союз як сфера інтеграції до нього Греції, а відтак відпрацювання відповідної стратегії і тактики здійснення економічної та валютної політики з метою адаптації Греції у валютний простір ЄС.

Об'єкт дослідження - механізм функціювання Європейського валютного союзу в контексті інтеграції до нього Греції.

Теоретичною і методологічною основою дослідження є сучасні теорії економічної й валютної інтеграції в контексті існуючих в світовій економічній думці наукових уявлень про розвиток інтернаціоналізації економічного життя та факторів, що приводять до його глобалізації. В основу методологічних підходів лягли принципи системного аналізу явищ та тенденцій розвитку світової економіки, застосування діалектичного методу взаємодії та взаємозалежності економічних структур, економіко-статистичні методи дослідження світогосподарських процесів.

Статистичною і фактологічною основою дослідження стали численні наукові праці українських, грецьких та економістів інших країн з проблем Європейської економічної та валютної інтеграції. Статистичною базою для написання дисертації явились довідкові та статистичні матеріали, що публікуються спеціалізованими установами ЄС, окремими країнами-членами ЄС і зокрема Греції.

Наукова новизна дисертаційного дослідження проблеми формування стратегії включення Греції в Європейський валютний союз полягає в наступних результатів, які відображають особистий внесок дисертанта в розробку даної теми:

обгрунтовано теоретичні основи формування Європейського валютного союзу з урахуванням нових явищ, що виникли в процесі європейської валютної інтеграції на завершальному її етапі - підготовці до впровадження в обіг єдиної європейської валюти - ЄВРО;

розкрито внутрішні валютно-фінансові фактори інтеграції Греції в європейський валютний союз, пов'язані з такими макроекономічними індикаторами, як рівень інфляції, облікова ставка Центрального банку, обмінний курс національної грошової одиниці, дефіцит державного бюджету, розмір державного боргу країни;

сформульовано та науково обгрунтовано концептуальні основи і програмні положення інтеграції Греції в Європейський Союз, що випливають з особливостей сучасного стану грецької економіки і теорії інтеграції “різних швидкостей”, що запроваджується у західноєвропейській спільноті;

запропоновано інструменти і механізми реальної конвергенції Греції в систему європейської валютної інтеграції, які передбачають поетапне приєднання до системи Єдиного європейського банку, валютних ринків, валютного регулювання і валютного контролю;

здійснено системний аналіз сучасного стану доходної та видаткової частини державного бюджету Греції, розкриті чинники, що призводять до його дефіциту, визначені шляхи досягнення більш збалансованого бюджету та проведення ефективної фінансової політики як важливої передумови інтеграції Греції у європейський валютний союз;

виявлено нові підходи до реструктуризації державного боргу шляхом його конверсії у довгострокові зобов'язання, впровадження механізму переуступки, продажу, елімініювання інших негативних факторів з метою створення сприятливіших рамкових умов вступу Греції до валютної зони Євро;

розкрито і науково обгрунтовано прогнозні соціально-економічні наслідки конвергенції Греції до Європейського валютного союзу, що може спричинити на першому етапі певне зниження господарської кон'юнктури і ділової активності в країні, зважаючи на необхідність здійснення жорсткої грошово-кредитної і валютно-фінансової політики.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вони сприяють розробці конкретної політики розвитку й поглиблення інтеграції країн не лише членів ЄС, але й окреслюють більш-менш чіткі контури майбутньої конвергенції з Європейським Союзом нових незалежних держав, зокрема України. Розроблено практичні рекомендації щодо удосконалення політики валютного регулювання, механізму курсоутворення, платіжно-розрахункових операцій тощо.

Практичну цінність має також визначення макроекономічних індикаторів здійснення антикризової валютної політики, нейтралізації деструктивних процесів, які в наш час розвиваються в фінансовій та валютних сферах багатьох країн світу, включаючи й Грецію та Україну.

Окремі розділи роботи, зокрема розділ “Суть та структура Європейського валютного союзу” можуть бути використані при підготовці робочих програм у вищих навчальних закладах економічного профілю і зокрема там, де читаються курси “Міжнародні економічні відносини”, “Міжнародні фінанси”, “Міжнародні валютно-кредитні відносини”.

Впровадження та апробація теоретичних результатів дисертації.

Основні результати дисертаційного дослідження було обговорено і схвалено на методологічному семінарі кафедри міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка, а також на науково-практичних семінарах аспірантів Інституту.

Головні положення і висновки, що окреслюють наукову новизну роботи, доповідались на міжнародних конференціях “Реформування зовнішньоекономічної сфери України”(19-20 жовтня 1995 р., м. Київ) та “Міжнародний бізнес: теорія та українська практика” (24-25 жовтня 1996 р., м. Київ).

З теми дисертації також представлені 4 наукові публікації, загальний обсяг яких становить 2,0 д.а.

Структура дисертації.

Структура дисертації підпорядкована меті та завданням дослідження, які детерміновані логікою наукового пошуку та ступенем розробки теми. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури. Роботу викладено на 165 сторінках. При її написанні використано близко 130 джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі міститься загальна характеристика проблеми, обгрунтовуються важливість та актуальність теми дослідження, окреслюється її теоретичне і практичне значення, наукова новизна, цілі і завдання дослідження.

У першому розділі дисертації "Суть та структура Європейського валютного союзу" розкриваються теоретичні та методичні засади дослідження суті та економічної природи Європейського валютного союзу, висвітлюються передумови його формування, аналізуються різні концептуальні підходи, що їх дотримуються численні зарубіжні єкономісти щодо визначення причин та факторів створення в Західній Європі Економічного і валютного союзу.

В дисертації доводиться, що в кінцевому рахунку питання в значній мірі зводиться до того, на якому рівні знаходяться країни, якою є структура їх економік на початковому етапі валютної уніфікації. В роботі підкреслюється, що однією із основоположних тез, яка дискутується серед економістів - це вибір оптимальних масштабів валютного союзу, за яких створення цього союзу принесло б його учасникам очікувану вигоду. Критерієм для вирішення цієї проблеми є оптимальне співвідношення вигод та можливих втрат окремих країн учасників Європейського валютного союзу. А ця обставина в свою чергу тісно пов"язана з фактором державного втручання в економічні процеси і зокрема у регулювання валютної сфери окремих країн. В роботі констатується, що країни втручаються в економіку кожна в межах своїх географічних кордонів і це втручання в економіку спрямоване в першу чергу на вимірювання багатьох макроекономічних показників, доведення їх до того рівня, який вимагається самим валютним союзом. Ця обставина вимагає проведення ефективної регіональної політики, яка б забезпечила повну компенсацію втрат, що їх зазнали б в першу чергу малі відкриті економіки периферії Союзу. Хоча, як підкреслюється в дисертації, визначити більш-менш точно співвідношення вигод та втрат країн, що інтегруються у Європейський валютний союз, є на сучасному етапі завданням досить складним.

Визрівання необхідних передумов для створення Європейського союзу супроводжується передусім валютною уніфікацією. Координація національних фінансових та грошових політик, та їх піднесення в кінцевій стадії на рівень Європейського валютного союзу, необхідність в урівноваженному розвитку окремих країн на усій території цього союзу й впровадження для цього інститутів проведення наднаціональної економічної політики спричинять в кінцевому рахунку валютну уніфікацію між країнами - учасницями Союзу.

Особливе значення для функціонування Європейського валютного союзу має високий рівень економічного розвитку країн-учасниць, а також, відкритість, стабільні курси та стійкі ціни.

Кінцевий висновок, що випливає з аналізу передумов формування та функціонування Європейського валютного союзу, полягає в наступному: в сучасних умовах глобалізації економічної діяльності та жорсткої конкуренції на світових ринках, розвиток валютного інтеграційного процесу в ЄС приносить більше вигід, ніж втрат для країн-учасниць Європейського валютного союзу. І навпаки ізольованість економічного розвитку та закритість господарства відносно решти світу тягне за собою певну небезпеку для економічного розвитку країн.

Західноєвропейська валютна інтеграція, зазначається в роботі, пройшла в своєму розвитку цілий ряд етапів. Вже в умовах загострення кризи Бреттонвудської валютної системи уряди країн ЄЕС робили певні кроки, спрямовані на досягнення внутрішньої валютної стабільності країн-учасниць Спільного ринку.

В 1970 р. Комісія ЄЕС вперше висунула ідею створення "валютного союзу" і накреслила певні передумови для її реалізації. Перший крок був зроблений в грудні 1971 р, коли на основі Смітсонівських угод межі коливань валют країн-членів ЄС були встановлені на рівні з 1% до 2,5% відносно долара США. В квітні 1972 року країни "Спільного ринку” дійшли до згоди звузити амплітуду коливань валютних курсів країн Співтоваривства і встановити їх в межах 2,25%.

Була розроблена схема узгодження валютних курсів країн-членів Співтоваривства як між собою так і відносно долара США, яка відома під назвою "валютна змія в тунелі".

Водночас, аналіз показує, що в межах країн Спільного ринку не була послідовно дотримана процедура валютної уніфікації внаслідок чого три з чотирьох самих "твердих" валют Європейського співтовариства виявилися за межами "валютної змії". Таким чином, експеримент з "валютною змією", незважаючи на набуті певні досягнення валютної уніфікації та регулювання валютних курсів на міждержавному рівні, в цілому не досяг поставленої мети. Це обумовлювалось, з одного боку, тим, що в цей час ще не було достатніх об'єктивних економічних передумов, а з іншого, - не було здійснено належних зусиль до координації спільних дій країн регулювання валютних відносин в межах всього Європейського співтовариства.

Важливим кроком до досягнення валютної уніфікації в межах Західної Європи, наголошується в дисертації, було створення у 1979 році Європейської валютної системи. Метою цієї системи було досягнення стабільності курсів валют країн Співтовариства, а також приборкання інфляції. В межах Європейської валютної системи була створена Європейська валютна одиниця - European Currency Unit (ECU). Вартість цієї розрахункової одиниці формувалася на базі так званого валютного кошика, що включав в себе грошові одиниці кожного члена ЄС. Ця кількість одиниць залежить від питомої ваги тієї чи іншої країни в сукупному економічному потенціалі Співтовариства та в торгівлі. Передбачалося кожні п"ять років переглядати питому вагу кожної валюти, що включалася до EКЮ.

Не дивлячись на існувавші проблеми, які виникали в Європейській валютній системі до і після її створення, все ж вона функціонувала впродовж всього минулого періоду задовільно. Для збереження встановленних меж коливання між двома валютами учасників Європейської валютної системи,центральні банки, яким належали ці валюти, здійснювали валютну інтервенцію з метою утримання стабільності валют; центробанк країни з сильною валютою продавав свою вимогу і водночас скуповував слабу валюту і навпаки, центральні банки країн зі слабою валютою продавали сильну валюту і скуповували свою валюту. Центральні банки мали можливість необмеженного кредитування від Європейського фонду валютного співробітництва або від центральних банків інших країн-членів Європейської валютної системи.

В роботі зазначається, що нові кроки в бік Європейської валютної інтеграції були здійснені з прийняттям Єдиного європейського Акту (1987 рік), який явився другою за значенням нормою після Римського договору. Цей Акт запропонував програму дій для досягнення Єдиного внутрішнього ринку на території Європейського Союзу до кінця 1992 року. Єдиний європейський Акт накреслив проходження трьох стадій: перша-передбачала економічну координацію країн-членів ЄС та відкриття ринків з тим, щоб всі валюти країн-членів Співтовариства увійшли в обмежені параметри валютних коливань між собою. Друга стадія, (з початку 1994 р.) передбачала просування в бік формування інституціональної структури валютної архітектури, зокрема створення Єдиної європейської системи центральних банків. Третя стадія торкалася кінцевої стадії формування Європейського валютного союзу - впровадження в обіг єдиної валюти- ЄВРО. Країни Європейського Союзу розділилися на три групи: одинадцять країн беруть участь в третій стадії формування Європейського валютного союзу. Три країни (Велика Британія, Данія та Швеція) виконують усі критерії валютної конвергенції, проте ще утримуються від вступу в третю стадію валютної інтеграції Західної Європи. Греція, яка бажає брати участь в третій стадії валютної інтеграції, поки що не відповідає критеріям Конвергенції Маастріхтського Договору.

Маастріхтський Договір, що був підписаний в лютому 1992 року в м.Маастріхті (Нідерланди), включає в себе дві важливі домовленості, які переслідують мету створення, з одного боку, політичного союзу та економічного і валютного союзу, - з іншого .

Основними принципами Економічного і валютного Союзу є наступні :

країни-члени Співтовариства мають сформувати й проводити єдину економічну політику, що базується на координації внутрішньої економічної політики країн-членів;

країни-учасниці мають встановити в себе остаточні валютні курси, які стануть на кінцевому етапі підмурками для впровадження в обіг єдиної валюти ЄВРО;

країни-учасниці Економічного і валютного союзу повинні досягти в себе стабільності цін, фінансових систем, стабільних платіжних балансів.

В дослідженні підкреслюється, що Греція, оцінюючи реально свої можливості конвергенції в Економічний та валютний союз, визначила свою участь у ньому - 2001 р. Саме такий термін в союзі позбавляє країну від можливих негативних наслідків, які могли бути від вступу в Союз непідготовленою за всіма узгодженими та прийнятими в Маастріхтському договорі умовами.

Визначення спільної валютної політики в межах Європейського Союзу та її здійснення покладається на Європейську систему центральних банків. Вона має формувати та здійснювати грошову політику союзу;

здійснювати валютні операції;

володіти та управляти офіційними валютними запасами країн-членів;

* сприяти нормальному функціонуванню систем платежів та розрахунків.

Європейська система центральних банків складається із Європейського Центрального банку та національних центральних банків. Європейський центральний банк наділений повноваженнями видавати ліцензії на емісію банкнот в Союзі. Це право надається також і національним центральним банкам країн-учасників Союзу.

Водночас, в роботі робиться висновок, що положення Маастріхтського договору, в частині що стосується валютної інтеграції, не позбавлені ряду слабких, не досить досконалих сторін. Так, залишаються не до кінця відпрацьованими критерії конвергенції, критерії стабільності валютних курсів. Предметом дискусій серед членів Європейського валютного союзу є деякі фінансові критерії і зокрема критерії державного боргу та бюджетного дефіциту. Нарешті, Маастріхтський договір нерівномірно поєднує критерії номінальної та реальної конвергенції країн, що беруть участь в європейському інтеграційному процессі. В договорі приділяється увага критеріям номінальної конвергенції і недооцінюється значимість реальної конвергенції країн-учасниць, що складає певну небезпеку для майбутнього Валютного союзу.

У другому розділі "Внутрішні валютно-фінансові фактори інтеграції Греції в Європейський валютний союз" аналізується фінансовий сектор економіки Греції та висвітлюється її грошово-кредитна і валютна політика. В роботі на численних наукових фактах доводиться, що незважаючи на безсумнівний економічний прогрес, що його досягла країна в останні роки, фінансове становище Греції залишається критичним. Це знаходить свій прояв у великих фінансових дефіцитах, які значно перевищують відповідні показники інших країн-членів ЄС. Розміри державного боргу Греції найбільші в порівнянні з іншими країнами Європейського Союзу.

Що стосується державних фінансів, то більша частина надходжень до державного бюджету покривається за рахунок стягнення прямих та непрямих податків, а також за рахунок відрахувань в органи соціального страхування. При цьому на непрямі податки припадає левова частина надходжень до державного бюджету, що обтяжливо для економічно незабезпечених верств населення. Крім того, податки загострюють проблему інфляції.

Інше надто слабке місце надходжень до державного бюджету пов"язане з неефективним управлінням державними підприємствами, які у переважній своїй більшості замість того, щоб приносити прибуток, обтяжують державу своїми боргами.

Аналіз фінансів Генерального уряду Греції показує, що сумарні доходи бюджету зросли з 30,6% від ВВП в 1988р до 39,4% в 1997 р. Поточні видатки за цей же період зросли відповідно з 38,4% в 1988р до 41,4% в 1997 році.

Найважливішим чинником, що спричиняє зростання видатків з державного бюджету Греції, є витрати на заробітну плату державних службовців, кількість яких непомірно велика. Крім того, існує велика кількість підприємств державного сектору, які мало ефективні і тому на них постійно витрачаються бюджетні кошти з метою “оздоровлення”. Отже, для оздоровлення державних фінансів назріла гостра необхідність роздержавлення власності через приватизацію державних підприємств,тобто реалізації моделі, яка одночасно захищала б інтереси трудящих на підприємствах і в той же час не зазнали б шкоди державні інтереси.

Важливою фінансовою проблемою Греції, як випливає з роботи, залишається державний борг, який неухильно зростає. Наприклад, внутрішній борг уряду зріс з 4,726 млрд. дрх. (у 1960 р.) до 28646,7 млрд дрх., у 1996 р. зовнішній борг - відповідно з 4,9 млрд. дрх. (у 1960 р.), до 7003 млрд. дрх. (у 1996 р.). Відносно величини ВВП державний зовнішній борг збільшився за 36 років з 5,3% до 23,7%. Приблизно половина суми державного внутрішнього боргу Греції припадає на облігації внутрішьої державної позики, більше третини загальної суми боргу - це короткострокові векселі під відсотки внутрішнього державного боргу. Таким чином, державний внутрішній борг Греції має короткостроковий характер.З 1982 року по 1996 рік державний зовнішній борг на душу населення зріс з 1839 доларів до 5655 доларів, тобто збільшився майже втричі.

Якщо державний зовнішній борг контрольований і не виходить за певні межі відносно величини ВВП, тоді він сприяє проведенню урядом збалансованої фінансової політики. Щодо Греції, то уряд країни повинен реструктуризувати державний зовнішній борг в бік конверсії боргових компонентів. Активне управління державним боргом є необхідним інструментом проведення ефективної фінансової політики. Тим паче, що державний борг Греції є одним з найбільших серед усіх країн Європейського валютного союзу. Зменшення розмірів державного боргу буде сприяти інтеграції Греції в зону ЄВРО.

Що стосується грошово-кредитної політики Греції, то вона головним чином спрямована на приборкання інфляції. Ця політика зводиться до: політики гальмування кредитного обігу; політики маневрування обліковою ставкою процента; політики встановлення вищої межі кредитів; політики державного бюджету; втручання держави в операції, пов”язані з споживчим кредитом (продажем товарів з відстрочкою платежів); втручання в кредитну систему через механізм регулювання обов”язкових вкладів тощо.

Вдосконалення механізму проведення грошово-кредитної політики дасть позитивний результат не лише для приборкання розвитку інфляційного процесу та ефективного контролю ліквідності, але воно відіграє суттєву роль також для досягнення економічного розвитку в цілому, забезпечить умови для стабільності валютного курсу та зовнішньоекономічної рівноваги.

В третьому розділі “Механізм інтеграції Греції в Європейський валютний союз” критично аналізуються грецькі програми економічної інтеграції в ЄС, дано прогнозні оцінки цілого ряду макроекономічних показників, які сприяютимуть поступовій конвергенції Греції з країнами Співтовариства.

В дисертації сформульовані підходи щодо коригування програми конвергенції Греції в Європейський союз впродовж 1997, 1998 та 1999 років. При цьому констатується, що деякі корекції та зміни економічних параметрів програми конвергенції аж ніяк не означають відмови або принаймі перегляду як самих принципів, так і напрямів та темпів інтеграції Греції в Європейський економічний та валютний союз.

Стосовно валютного аспекту інтеграції, то вступ грецької драхми в так званий механізм валютних ресурсів супроводжується відповідними процедурами валютного регулювання, точніше кажучи девальвацією драхми з метою досягнення “реального співвідношення” між купівельною спроможністю (курсом) драхми та іншими валютнами країн ЄС.

Входження грецької валюти в механізм валютних курсів, що діє з 13 березня 1979 р., є визначальним кроком, що засвідчує про можливий початок участі Греції у валютному союзі лише з 2001 року.

Наступна група питань присвячена в дисертації аналізу інструментів реальної конвергенції Греції в систему європейської валютної інтеграції. При цьому визначається, що номінальна конвергенція передбачає мінімізацію відмінностей в темпах та динаміці цін між країнами-членами Європейського валютного союзу, та нівелювання дії факторів, що впливають на цінові величини. Реальна конвергенція передбачає мінімізацію відмінностей в головних макроекономічних показниках та інших індикаторах та стандартах, як наприклад, рівень життя населення, умови праці, функціонування економічних інститутів та структур тощо. Таким чином, конвергенція являє собою динамічний процес, який час від часу може видозмінюватись, модифікуватися.

Реальна конвергенція крім відомих макроекономічних критеріїв, передбачає три самостійні складові компоненти, а саме: а) наближення країн Співтовариства з боку вирівнювання стандартів життєвого рівня; б) нівелювання розмірів безробіття і відповідно соцільного становища людей, що втратили роботу; в) зближення країн Співтовариства з боку умов пропозиції. Мається на увазі прибутковість від вміщення капіталу, рівень заробітної плати, частка її в сукупному продукті чи доході і т.ін.

Заключним логічним аспектом дослідження проблеми формування стратегії інтеграції Греції в Європейський валютний союз є аналіз наслідків для економіки Греції її вступу до західноєвропейського валютного простору.

Розвиток єдиного європейського ринку передбачає уніфікацію валюти. Безперечно, що єдиний ринок без єдиної валюти не має сенсу; він за таких обставин буде нестабільним принаймні в галузі грошових та валютних відносин.

Загальними наслідками майбутнього вступу Греції до валютного союзу можуть стати: а) диверсифікація торгівлі між країнами ЄС; б) прискорення інтеграції європейського ринку капіталу та грошового ринку; в) досягнення макроекономічної стабільності.

З дії цих чинників в свою чергу випливає: торгові відносини країн-членів ЄС мають розвиватися рівномірно на кшталт розвитку торгівлі в одній національній економіці.

Стабілізації та розширенню торгівлі в межах Європейського Союзу сприяють:

а) усунення вартості трансакцій (transaction costs);

б) усунення валютних коливань, оскільки всі країни-члени ЄС здійснюють більше половини свого імпорту та експорту внутрі ринку Співтовариства.

Єдина валюта - ЄВРО явиться важливим фактором подальшої інтеграції країн Європейського Союзу, вона також сприятиме розширенню кордонів ЄС за рахунок інших країн, що будуть інтегруватися в Спільноту.

Вплив єдиної валюти буде сприяти дальшому розвитку ринку капіталу та окремих сегментів фондового ринку.

Єдина валюта явиться фактором підвищення ефективності грошово-кредитної та фінансової політики, що в свою чергу сприятиме економічній та соцільній стабільності в країнах Західної Європи.

З впровадженням в обіг нової грошової одиниці - ЄВРО дістане певну вигоду вся світова економіка в цілому. Окрім того, що єдина валюта буде сприяти дальшому поглибленню спільного ринку, вона стане своєрідним “островком стабільності” внутрі регіональної європейської валютної системи, що позитивно відіб'ється на всій світовій економіці та міжнародних економічних відносинах.

ВИСНОВКИ

Здійснений в дисертації комплексний аналіз стратегії конвергенції Греції в Європейський валютний союз дає підстави зробити цілий ряд висновків та наукових узагальнень.

На сучасному етапі розвитку процесів інтернаціоналізації господарсьвого життя, яке все більше набуває глобального характеру, валютна інтеграція країн ЄС, як прояв їх економічної інтеграції є закономірним, природньо історичним процесом. Він відображає собою прогресивні тенденції сучасного суспільно-політичного та економічного розвитку.

Логічним завершенням будь якої економічної інтеграції країн є їх політична інтеграція, незалежно від типу та форм міждержавного адміністративного устрою та інституціональної структури.

Прагнення західноєвропейських країн інтегруватися у валютній сфері і створити відповідні інтегровані валютно-фінансові інституції відбиває собою розвиток реальних процесів інтернаціоналізації економічного, політичного, культурно-духовного життя окремих країн та народів.

Хоча в цілому Маастріхтські угоди втілюють собою прогресивні прагнення країн Західної Європи інтегруватися в економічному, включаючи валютний, політичному та культурно-духовному плані, проте в цих угодах є певні, не до кінця опрацьовані і не досить послідовні програмні положення. Мова йде, наприклад, про нерівномірне поєднання в Маастріхтській хартії принципів номінальної тобто продекларованої і реальної конвергенції. Така незбалансованість акцентів в Маастріхтських угодах може негативно відбитись на цілому ряді інтеграційних процесів в рамках Європейського валютного союзу.

Впровадження з початку 1999 р. в обіг нової валюти ЄВРО справить великий вплив не лише на національні грошові системи країн Західної Європи, але й на всю світову валютно-кредитну систему. В ній більш чітко знайдуть прояв тенденції до поліцентризму в міжнародних валютних відносинах.

Тенденція до поліцентризму в міжнародних валютних відносинах справить певний вплив на валютні та платіжні системи нових незалежних країн, в тому числі й України. Одним з напрямів, на якому ці країни будуть шукати шляхи адаптації до нової валютної ситуації, що виникне в міжнародних валютно-кредитних відносинах з завершальним етапом валютної інтеграції країн ЄС, явиться прагнення країн перехідної економіки прискорити реалізацію відповідних високих економічних та політичних стандартів з тим, щоб втілити в життя цілі свого вступу до ЄС.

Важливою передумовою створення та успішного функціонування Європейського валютного союзу є гармонізація країнами-учасницями союзу економічної і зокрема фінансової та кредитно-грошової політики.

Кожна країна, що прагне інтегруватися в Європейський валютний союз, повинна мати відносно високий рівень розвитку своєї економіки, прогресивну структуру, відповідним чином адаптувати свої макроекономічні показники до світових, зокрема, західноєвропейських економічних та фінансових стандартів.

Визначальними умовами, що мають забезпечити успішну інтеграцію тієї чи іншої країни в Європейський валютний союз, є відкритість її економіки, досягнення стабільності валютного курсу, гармонізація фінансових систем, скорочення рівня дефіциту державного бюджету до мінімальних значень.

Не дивлячись на досягнутий певний прогрес у здійсненні фінансової, макроекономічної стабілізації в Греції, в цілому ж фінансове становище країни ще залишається далеким від відповідних стандартів ЄС. Потребує вдосконалення й певної збалансованості також грошово-кредитна та валютна політика Греції. Програма приєднання Греції до валютного союзу ЄС передбачає вирішення цих проблем до 2001 року.

Основні положення дисертаційної роботи знайшли своє відображення в наступних публікаціях

1. Пантелидис Николаос. Расширение Европейского союза и Греция // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. Наук. праць - Вип. 2.Ч. ІІ. - К.: Київський університет, 1996- С. 71-75.

2. Пантелидис Николаос. Предпосылки формирования валютного союза и его последствия (теоретический аспект)// Вісник київского університету. - Міжнародні відносини.Вип. 7. Ч. І. К. : Київський університет, 1997- С 131-138.

3. Пантелидис Николаос. Европейский центральный банк и предпосылки его независимости от европейских правительств // Вісник київского університету. - Міжнародні відносини. - К. : Київський університет, 1997- С 65-67.

4. РбнфелЯдзт НЯкпт. №сие з юсб фпх Ехсю. Рьуп Эфпймпй еЯмбуфе нб фп хрпдечфпэме; // КбфбнблщфйкЬ вЮмбфб .Фй нб дйблЭощ. - № 4/98 -КЕ.Р.КБ., Йпэл. / Бхг.1998. С. 125/23-126/24.

Анотація

Пантелідіс Ніколаос. Стратегія включення Греції в Європейський валютний союз.

Дисертацією є рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 - світове господарство і міжнародні економічні відносини. Інститут міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка. Київ, 1998.

Дисертація присвячена дослідженню проблем формування стратегії включення Греції в Європейський валютний союз. В роботі проаналізовані суть та структура Європейського валютного союзу, внутрішні валютно-фінансові фактори інтеграції Греції в цей союз, розкрито механізм та інструменти реальної конвергенції Греції в Європейський валютний простір.

В процесі аналізу опрацьовані та сформульовані теоретичні основи та передумови створення Європейського валютного союзу, висвітлені етапи його розвитку, показаний механізм його функціонування.

Важливим аспектом дослідження є системнй аналіз сучасного розвитку економіки Греції, характеристика її окремих струтурних компонентів і зокрема грошово-кредитної та валютної політики, що проводить уряд Греції.

Особливе місце в дисертації займає такий аспект, як аналіз грецьких програм економічної конвергенції з країнами Європейського союзу, прогнозування тих соціально-економічних наслідків для Греції, які можливі при вступі її до Європейського валютного союзу.

Ключові слова: Європейський валютний союз, валютна інтеграція, реальна та номінальна конвергенція, маастріхтська угода, міжнародні валютно-кредитні відносини, скоординовані загальноєвропейські макроекономічні показники, єдина інтегрована валюта - ЄВРО.

Аннотация

Пантелидис Николаос. Стратегия включения Греции в Европейский валютный союз.

Диссертацией является рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.05.01 - мировое хозяйство и международные экономические отношения. Институт международных отношений Киевского университета имени Тараса Шевченко, Киев, 1998.

Диссертация посвящена исследованию проблем формирования стратегии включения Греции в Европейский валютный союз. В работе проанализированы сущность и структура Европейского валютного союза, внутренние валютно-финансовые факторы интеграции Греции в этот союз, раскрыты механизм и инструменты реальной конвергенции Греции в Европейское валютное пространство. В процессе анализа разработаны и сформулированы теоретические основы и предпосылки создания Европейского валютного союза, обоснованы этапы его развития, показан механизм его функционирования. Важным аспектом исследования является системный анализ современного развития экономики Греции, характеристика ее отдельных структурных компонентов и, в частности, денежно-кредитной и валютной политики, проводимой правительством Греции.

Особое место в диссертации занимает такой аспект, как анализ греческих программ экономической конвергенции со странами Европейского союза, прогнозирование тех социально-экономических последствий для Греции, которые возможны при ее вступлении в Европейский валютный союз. Ключевые слова: Европейский валютный союз, валютная интеграция, реальная и номинальная конвергенция, Маастрихтский договор, международные валютно-кредитные отношения, скоординированные общеевропейские макроэкономические показатели, единая интегрированная валюта - ЕВРО.

Annotation

Pantelidis Nikolaos. Strategy of Greece's inclusion to the European Monetary Union.

The dissertation is a manuscript.

A Candidate of Science in Economy Dissertation in World Economy and International Economy Relations - 08.05.01 - World economy and International economic relations. Institute of international relations of Taras Shevchenko Kyiv University. Kyiv, 1998.

Dissertation is devoted to the research of problems of the formation of the Strategy of Greece's inclusion to the European Monetary Union. Essence and structure of the European Monetary Union, internal currency and financial factors of Greece's integration to this union are analysed, mechanism and instruments of real convergence of Greece to the European Monetary Union are showed. Theoretical basics and prerequisites for creation of the European Monetary Union are elaborated and formed, stages of its (Union) development are light up, mechanism of its functioning is showed. Important aspect of reseach is systems analysis of contemporary development of Greek Economy, description of its separate structural components and in particular characteristics of monetary and credit policy, carried out by Greek government.

A special place is given to such aspect as analysis of Greek programms of ecomomic convergence with the countries of European Union, forecasting of those socio-economic consequences for Greece, which are possible with joining the European Monetary Union.

Key words: European Monetary Union, monetary integration, real and nominal convergence, Maastriht's agreement, international monetary and credit relations, coordinated all European macroeconomic measures, common integrated currency - EURO.

Размещено на Allbest.ru