Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

Фіскальна політика країн центральної та Східної Європи в євроінтеграційному процесі

Копич Роман Іванович

анотація

фіскальний політика євроінтеграція

Копич Р.І. Фіскальна політика країн Центральної та Східної Європи в євроінтеграційному процесі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини. - Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. - Київ, 2007.

Дисертація присвячена дослідженню проблем фіскальної компоненти економічної політики в процесі інтеграції країн Центральної та Східної Європи до Європейського Союзу. Досліджувані у дисертаційній роботі проблеми обгрунтовано теоріями різних наукових шкіл, працями вітчизняних та зарубіжних вчених.

Визначено основні чинники впливу фіскальної політики на макроекономічні показники у країнах ЦСЄ під час євроінтеграції. Висвітлено теоретичні аспекти реалізації підходів до вибору стратегії фіскальної політики в умовах відкритої економіки та визначено найважливіші механізми та функціональні залежності фіскальної політики. Проаналізовано та виявлено основні умови застосування моделей оптимізації міжчасового споживання для аналізу економічних наслідків реалізації фіскальної політики у євроінтеграційному процесі.

Використовуючи логіку моделі міжчасового споживання для української економіки, проведено емпіричне дослідження впливу дефіциту бюджету на приріст ВВП, промислове виробництво, обмінний курс, процентну ставку, використовуючи метод векторної авторегресії.

Ключові слова: європейська економічна інтеграція, фіскальна політика, міжчасова оптимізація споживання, динаміка ВВП, дефіцит бюджету, зовнішні запозичення

АННОТАЦИЯ

Копыч Р.И. Фискальная политика стран Центральной и Восточной Европы в евроинтеграционном процессе. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.02 - мировое хозяйство и международные экономические отношения. - Институт мировой экономики и международных отношений НАН Украины. - Киев, 2007.

Диссертация посвящена исследованию проблем фискальной компоненты экономической политики в процессе интеграции стран Центральной и Восточной Европы в Европейский Союз. Исследуемые в диссертационной работе проблемы обоснованы теориями разных научных школ, трудами отечественных и зарубежных ученых.

Определены основные факторы взаимовлияния фискальной политики и макроэкономических показателей в странах ЦСЕ во время евроинтеграции. Показаны теоретические аспекты реализации подходов к выбору стратегии фискальной политики в условиях открытой экономики и определены важные механизмы и функциональные зависимости фискальной политики.

Проанализировано основные условия применения моделей оптимизации межвременного потребления для анализа экономических последствий реализации фискальной политики в евроинтеграционном процессе. Используя логику модели межвременного потребления для украинской экономики, проведено эмпирическое исследование влияния дефицита бюджета на прирост ВВП, промышленное производство, обменный курс, процентную ставку, используя метод векторной авторегрессии.

При условии успешного решения вопроса об интеграции Украины в Европейский Союз, что является необходимой предпосылкой для использования дефицита бюджета в контексте межвременной оптимизации частного и государственного потребления, собственно увеличение дефицита, преимущественно за счет увеличенных расходов, становится непосредственным следствием интеграции в ЕС. Однако учтя все взаимосвязи сальдо бюджета для конкретного случая отечественной экономики и потенциальные ограничения для экспансивной фискальной политики в Украине, такие как негативное влияние дефицита бюджета на динамику производства, ВВП и повышение процентной ставки, как это установлено в диссертации эмпирически, увеличение дефицита бюджета стоит отложить во времени. Невзирая на стойкость фискальной позиции, целесообразно следовать стратегии поддержки дефицита бюджета в пределах 3 % от ВВП образца стран Балтии.

Ключевые слова: европейская экономическая интеграция, фискальная политика, межвременная оптимизация потребления, динамика ВВП, дефицит бюджета, внешние заимствования

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розширення східних кордонів Європейського Союзу (ЄС) та інтеграційні процеси кінця ХХ - початку ХХІ ст. становлять інтерес з погляду оцінки ефективності економічної політики країн Центральної та Східної Європи (ЦСЄ). Варто відзначити, що країни з відмінним рівнем економічного розвитку обрали різні стратегії досягнення Маастрихтських критеріїв. Разом з тим, усі країни Східної Європи об'єднує конвергенція до рівня доходу розвинених європейських країн, що стало наслідком проведених структурних реформ та відповідної макроекономічної політики. Хоча обмеження пропозиції грошової маси та фіскальна дисципліна початково дозволили приборкати інфляцію та відновити економічне зростання, по сьогодні залишаються невирішеними низка питань пов`язаних з підготовкою вступу до Європейського валютного союзу (ЄВС). Зокрема, ставиться під сумнів логіка міжчасової оптимізації фіскальної політики як засобу реалізації євроінтеграційної стратегії наближення вступу до ЄС.

Наближення вступу до ЄС супроводжувалося істотним погіршенням сальдо бюджету та збільшенням державної заборгованості, насамперед в країнах-лідерах трансформаційного та інтеграційного процесу (Польща, Угорщина, Чехія, Словенія), але це не перешкоджало гальмуванню інфляції та економічному зростанню. Важливо виявити засадничі причини такого явища, його макроекономічні наслідки і практичні висновки для фіскальної політики в країнах - потенційних кандидатах на вступ до ЄВС у ширшому контексті виникає потреба аналітичного узагальнення генези та розробки концептуального підходу щодо використання фіскальної політики як одного з елементів євроінтеграційної стратегії.

Методологічні основи аналізу фіскальної політики у перехідних економіках закладені в роботах таких видатних зарубіжних дослідників економістів, як А. Афонсо, Г. Бергер, Дж. Ганеллі, М. де Мело, К. Деніцер, Гж. Колодко, М. Обстфельд, К. Рогофф, І. Шекель. Ключові аспекти ролі фіскальної політики у формуванні економічної стратегії розвитку держави в умовах ринкової трансформації досліджуються у працях вітчизняних вчених Ю. Біленко, В. Гейця, А. Гальчинського, Т. Вахненко, Я. Жаліло, В. Новицького, О. Плотнікова, А. Скрипника, О. Сльозко, В. Шевчука, С. Якубовського та інших. Проте у вітчизняних дослідженнях проблема використання фіскальної політики як інструмента стимулювання економічного зростання в низько інфляційному середовищі та одночасно елемента євроінтеграційної стратегії ще не набула достатньої системності з погляду виявлення взаємодії коротко- та довгострокових чинників.

Цим обумовлена потреба проведення дослідження макроекономічних наслідків фіскальної політики країн ЦСЄ, з урахуванням їх досвіду, та визначення стратегічних пріоритетів і доцільної модифікації фіскальної політики на різних етапах трансформаційного процесу економіки нашої країни. Вказаним зумовлено вибір теми дисертації, її мета та завдання.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до наукового напряму кафедри міжнародного економічного аналізу і фінансів Львівського національного університету імені Івана Франка в контексті підготовки державної наукової теми “Валютно-фінансові та інституційні механізми економічного розвитку країн Центральної та Східної Європи” (державний реєстраційний №01044009559).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних засад та прикладних методик з формування ефективних підходів до вибору стратегії фіскальної політики в Україні на основі комплексного дослідження механізмів та інструментів фіскальної політики в умовах євроінтеграції країн ЦСЄ.

Відповідно до поставленої мети дисертаційної роботи визначено наступні конкретні завдання:

– розкрити суть та визначити основні чинники впливу фіскальної політики на макроекономічні показники у країнах ЦСЄ під час євроінтеграції;

– висвітлити теоретичні аспекти реалізації підходів до вибору стратегії фіскальної політики в умовах відкритої економіки;

- визначити найважливіші механізми та функціональні залежності фіскальної політики в сусідніх країнах ЦСЄ;

- проаналізувати теоретичні засади моделей фіскальної політики та обгрунтувати вибір моделі для проведення емпіричного дослідження;

- ідентифікувати характер зв`язку між мобільністю капіталу та сальдо бюджету та встановити стійкість фіскальної позиції досліджуваних країн;

- дослідити конкретні механізми забезпечення (чи відсутності) стійкості фіскальної позиції у країнах ЦСЄ;

- провести вибір стратегії фіскальної політики для української економіки, використовуючи досвід сусідніх країн - членів ЄС, та визначити цільові орієнтири фіскальної політики нашої країни;

- виявити інструментальні чинники фіскальної політики та обгрунтувати їх необхідність для реалізації євроінтеграційної політики.

Об`єктом дослідження є фіскальна політика, що проводилася з початку трансформаційного процесу та після вступу до ЄС країнами ЦСЄ.

Предметом дослідження є вплив фіскальної політики та її макроекономічні наслідки для нових країн - членів ЄС під час євроінтеграційного процесу.

Методи дослідження. У дисертації застосовані історико-логічний і системний підходи до аналізу економічних явищ, широко використані як загальнонаукові, так і спеціальні методи дослідження економічних явищ і процесів, зокрема: економіко-математичний метод системного аналізу використано при визначенні характеру макроекономічного впливу фіскальної політики; метод факторного аналізу причинно-наслідкових залежностей у проведенні фіскальної політики застосовано з метою виявлення пануючих тенденцій та особливостей у кожній з досліджуваних країн; балансовий метод - при аналізі розподілу країн з різним показником дефіциту бюджету; економетричний аналіз - для визначення взаємовпливу дефіциту бюджету та основних макроекономічних показників; статистичний метод - при розробці схем, графіків, таблиць та додатків.

Джерельною та статистичною базою дисертації є матеріали Міністерства економіки України, Державного комітету статистики України, статистичні дані Національного банку України, офіційні публікації Європейської Комісії, Міжнародного валютного фонду, Світового банку, монографічні дослідження вітчизняних та зарубіжних науковців.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що в роботі на базі комплексного дослідження сучасних тенденцій та напрямів фіскальної політики, було визначено інструментальні чинники реалізації міжчасових ефектів оптимізації фіскальної політики в економіках країн ЦСЄ під час та після інтеграції до ЄС; узагальнено основні тенденції фіскальної політики та розроблено науково-практичні рекомендації щодо використання євроінтеграційного досвіду ведення фіскальної політики для вітчизняної економіки. Зокрема в роботі:

вперше:

- виявлено специфічні закономірності еволюції фіскальної політики країн ЦСЄ залежно від тривалості перехідного процесу, динаміки макроекономічних показників, ступеня економічних перетворень і успіхів на шляху європейської інтеграції; проведено періодизацію основних тенденцій у фіскальній політиці досліджуваних країн з використанням аналізу трендових значень сальдо бюджету як найбільш інтегрованого показника фіскальної політики, що дозволило провести класифікацію етапів фіскальної політики, визначити цілі, сприятливі обставини та ризики на кожному з них (часові межі зробленої класифікації екстрапольовано на період після 2007 р. з метою врахування реалій європейської інтеграції);

- обгрунтовано та ідентифіковано характер зв`язку між сальдо бюджету та мобільністю капіталу (її характеризує диференціал процентних ставок у даній країні та за кордоном); виявлено, що збільшення дефіциту бюджету в країнах ЦСЄ стало наслідком сприятливого здешевлення зовнішніх запозичень, але це засвідчує “автоматичне” регулювання фіскальної позиції залежно від вартості державних запозичень (відповідно дефіцит бюджету може вважатися “перехідним” у тому розумінні, що в міру подорожчання державних запозичень відбуватимуться поліпшення сальдо бюджету); водночас вставлено факт присутності (чи відсутності) фіскальної стійкості в економіках країн ЦСЄ за двома теоретичними підходами, що виявили схожі результати та дозволили врахувати досвід як успішних країн, так і “проблемних” країн;

отримали подальший розвиток:

- концепція реалізації ефективних національних стратегій і тактичні підходи до фіскальної політики на основі врахування функціональних взаємозв`язків та механізмів впливу; передусім показано, що вплив на динаміку ВВП і сальдо поточного рахунку може бути взаємним і реалізовуватися через збільшення сукупного попиту, де сальдо бюджету є однією з компонент (характер встановлених взаємозв`язків залежить від конкретного випадку досліджуваної економіки);

- визначення інструментальних чинників фіскальної політики в Україні, які відповідають євроінтеграційній стратегії, а саме фіскальні (податки та структура видатків), загальноекономічні (враховують залежність від макроекономічних умов) та політико-економічні (враховують зовнішньополітичні пріоритети);

удосконалено:

- теоретичні моделі оптимізації міжчасового споживання, які адаптовано до умов трансформаційних економік, в яких додаткові механізми впливу фіскальної політики створює врахування динаміки обмінного курсу та процентної ставки на основі передбачуваного зміцнення рівноважного значення грошової одиниці та конвергенції процентних ставок до рівня ЄВС;

- розуміння функціонального впливу вітчизняної фіскальної політики, що дозволило визначити потенційні обмеження для експансійної фіскальної політики в Україні; розроблено експертний прогноз та орієнтири сальдо бюджету в Україні на 2007 - 2020 роки на основі проведеного аналізу та емпіричного дослідження взаємовпливів фіскальної політики та макроекономічних показників, а також досвіду проведення фіскальної політики у країнах ЦСЄ; експертний прогноз налічує три сценарії подій в залежності від обраної траєкторії сальдо бюджету.

Практична цінність дослідження полягає в тому, що здійснені узагальнення та рекомендації щодо вибору оптимальної стратегії фіскальної політики можуть використовуватися центральними органами виконавчої влади при розробці заходів фіскальної політики для досягнення тривалої фінансової стабілізації, стійкого економічного зростання та посилення євроінтеграційної складової міжнародної політики України. Матеріали роботи також можуть бути використані науковими працівниками при подальшому дослідженні проблем фіскальної політики, викладачами вищих навчальних закладів - при підготовці лекцій, спецкурсів та навчальних посібників із питань фіскальної політики.

Результати дослідження використовуються у навчальному процесі факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка при підготовці фахівців із спеціальності “Міжнародні економічні відносини”, зокрема, у лекційних курсах “Фіскальна політика ЄС”, “Податки та податкові системи країн ЄС”.

Особистий внесок здобувача. Усі наукові положення, які формують наукову новизну дисертаційної роботи і отримані автором особисто досягнення та наукова новизна, представлені у дисертації, що виноситься на захист, є результатом власних осмислень і наукових досягнень автора. Це стосується також наукових праць, що використані автором у дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації пройшли апробацію на чотирьох міжнародних наукових конференціях, зокрема: 9-й Польсько-Словацько-Українській конференції “International Comparisons of Socio-Economic Consequences of Transition Processes in Central-East European Countries” (6-8 листопада 2002 р., Польща, Краківська економічна академія); Міжнародній науковій студентсько-аспірантській конференції “Економіка посткомуністичних країн в умовах глобалізації” (23-24 квітня 2004 р., м. Львів, Львівський національний університет ім. Івана Франка); 9-й міжнародній науковій конференції “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: міжнародний рух капіталу” (15-17 вересня 2004 р. м. Форос, Тернопільська академія народного господарства); 5-й міжнародній науково-практичній конференції “Мотивація інноваційної-інвестиційної діяльності підприємств та ринку праці в контексті інтеграції України до ЄС” (18-21 травня 2005 р. м. Хмельницький, Хмельницький національний університет).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 8 наукових праць, зокрема 6 у провідних наукових фахових виданнях.

Обсяг і структура дисертації. Структура наукової роботи зумовлена метою та завданням дослідження складається з вступу, трьох розділів, проміжних висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Дисертація викладена на 218 сторінках, обсяг основного тексту становить 168 сторінок, містить 7 таблиць на 6 сторінках, 28 рисунків на 15 сторінках, 6 додатків на 37 сторінках. Список використаних джерел налічує 151 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність обраної теми, її науково-теоретична й практична значущість, сформульовано мету, завдання, об`єкт, предмет та методи дослідження.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади фіскальної політики у відкритих економіках” розглянута генеза фіскальної політики під час трансформаційного процесу та підготовки до інтеграції до ЄС, проведено класифікацію етапів фіскальної політики, ідентифіковано функціональні залежності та механізми впливу фіскальної політики на макроекономічні показники, систематизовано моделі відкритої економіки, які враховують фіскальну політику, та обгрунтовано вибір теоретичного інструментарію для проведення дослідження.

Проведений докладний аналіз генези фіскальної політики на основі типологізації та періодизації окремих етапів дозволив виявити та систематизувати характерні особливості досліджуваних країн ЦСЄ в євроінтеграційному процесі. Особливості кожного з етапів фіскальної політики узагальнено у таблиці 1. Простежується зміна пріоритетів залежно від конкретного етапу трансформаційного процесу. На етапі фінансової стабілізації (1989-1994 рр.) головним було гальмування інфляції та реструктуризація підприємств державного сектора. Поліпшення сальдо бюджету відігравало важливе значення в антиінфляційному зміцненні передевальвованої грошової одиниці. Під час переходу до стійкого економічного зростання (1995-1999 рр.) фіскальна політика орієнтувалася на підвищення довіри до економіки, поліпшення сальдо поточного рахунку і оптимізацію зовнішніх запозичень. Підготовка інтеграції до ЄС (2000-2004 рр.) відрізняється збільшенням дефіциту бюджету в країнах-першочергових кандидатах, що може пояснюватися як виконанням вимог Acquis Communautaire, так і міркуваннями стимулювання динаміки економічного зростання. Поглиблення європейської інтеграції, з одного боку, ставить певні вимоги, що передбачають збільшення урядових видатків, а з іншого боку, полегшує фінансування дефіциту бюджету. Із вступом до ЄС на чільні позиції виходять обмеження дефіциту бюджету на рівні 3% від ВВП, відповідно до Маастрихтських вимог, та поступове використання фіскальної політики для антициклічного регулювання економіки.

Визначені особливості еволюції фіскальної політики, передусім погіршення дефіциту бюджету в країнах-першочергових кандидатах на вступ до ЄС, дозволили ідентифікувати механізми впливу та функціональні взаємозв`язки фіскальної політики, що стосуються визначених характеристик окремих етапів фіскальної політики, а співвідношення між ними з погляду пріоритетності можуть змінюватися у часі.

Таблиця 1. Класифікація етапів фіскальної політики у трансформаційних економіках

Примітка: згруповано автором

До найважливіших механізмів фіскальної політики належить вплив на динаміку ВВП і поточний рахунок, який може бути взаємним і реалізовується передусім через збільшення сукупного попиту, де сальдо бюджету - одна із компонент. Для умов трансформаційної економіки не виключено, що фіскальна політика має безпосередній вплив на сукупну пропозицію через динаміку інфляції і реального обмінного курсу (РОК). Особливості зазначених взаємозв'язків значною мірою залежать від впливу фіскальної політики на процентну ставку, обмінний курс і приватні заощадження.

При проведенні фіскальної політики потрібно враховувати не лише можливості фінансування дефіциту бюджету за допомогою зовнішніх запозичень, але й зворотній вплив потоків капіталу на умови проведення фіскальної політики. Порівняно самостійний вплив здійснюють програми приватизації. На дієздатність кожного з механізмів тією чи іншою мірою впливає специфіка трансформаційної економіки, хоча співвідношення між загальним і специфічним (особливості окремих країн) залишається невизначеним.

Зазначені механізми по-різному реалізовуються в численних моделях відкритої економіки, які можна систематизувати в межах п'яти відмінних теоретичних концепцій: класичної (І), кейнсіанської (ІІ), змішаної (ІІІ), нелінійної (IV), міжчасової (V). Встановлено, що моделі міжчасового споживання пропонують набагато ширший спектр аналітичних конструкцій, які дозволяють моделювання не лише коротко- і довгострокових відмінностей, але й відмінних наслідків фіскальної політики у розрізі перманентних і стохастичних змін, гнучкості цін, а також способу здійснення - через зниження податків чи збільшення урядових видатків. Якщо у моделях на зразок Манделла-Флемінга чи з включенням кривої Філіпса це не має принципового значення, то у моделях міжчасового споживання особливості поведінки споживачів створюють вагомий механізм залежності від способу здійснення фіскальної політики. Поведінка країн ЦСЄ відповідає логіці міжчасової моделі оптимізації приватного і державного споживання, коли поточне погіршення сальдо бюджету, як засіб збільшення сукупного попиту виступає чинником майбутнього поліпшення фіскальної дисципліни за умови динамічного зростання ВВП і сприятливого зниження процентної ставки.

У другому розділі “Міжчасова стратегія фіскальної політики у євроінтеграційному процесі” ідентифіковано характер зв`язку між мобільністю капіталу та сальдо бюджету, встановлено стійкість фіскальної позиції досліджуваних країн, досліджено конкретні механізми реалізації міжчасових ефектів фіскальної політики та емпірично протестовано відповідні функціональні взаємозалежності.

Аналіз характеру зв`язку між мобільністю капіталу та сальдо бюджету показує, що збільшення дефіциту бюджету в країнах ЦСЄ наприкінці інтеграційного процесу ймовірно стало наслідком сприятливого здешевлення зовнішніх запозичень. Це полегшило виконання вимог для вступу до ЄС і загалом не становить загрози для цінової і грошової стабільності, якщо збережуться високі темпи економічного зростання і не відбуватиметься надто стрімке підвищення ставки LIBOR. Інакше поліпшення сальдо бюджету вимагатиме цілеспрямованих адміністративних заходів для підтримання стійкості фіскальної позиції.

Аналіз фіскальної стійкості країн ЦСЄ за двома альтернативними методами виявив схожі результати. Недвозначно стійкою є фіскальна політика у Словенії, що цілком очікувано з погляду незначних дефіциту бюджету та зовнішньої заборгованості. У Хорватії, Угорщині, Латвії та Україні, де виявлено що урядові видатки зростають швидше, ніж надходження до бюджету, встановлено ймовірний брак фіскальної стійкості. Водночас в іншій країні з не менш загрозливим дефіцитом бюджету - Польщі - набагато більше підстав вважати, що обраній траєкторії експансійної фіскальної політики бракує самодостатності згідно з більшістю статистичних тестів. Це може означати, що для зменшення дефіциту бюджету і гальмування темпів зростання зовнішнього боргу потрібні відповідні адміністративні заходи. Все виглядає на те, що в країнах ЦСЄ не можна повністю покладатися на еволюційне вирішення фіскальних проблем за рахунок прискорення темпу зростання ВВП чи зниження процентної ставки, як чинника зменшення витрат на обслуговування зовнішнього боргу.

У найбільш загальному вигляді проблему міжчасової ефективності фіскальної політики описує задача оптимізації приватного споживання:

(1)

згідно обмежень

,(2)

де - дисконтний коефіцієнт для споживання у приватному секторі;

, - податки, урядові видатки та споживання у поточному і майбутньому періодах часу відповідно;

і - поточне і майбутнє рівноважне значення доходу;

- процентна ставка;

- заборгованість приватного сектора;

- сукупне споживання (за сумою двох періодів)

Іншими словами, приватні споживачі максимізують функцію корисності через вибір такої траєкторії споживання у поточному та майбутньому періодах, яка враховує відповідні зміни у рівнях видатків і надходжень у бюджет.

Схематично логіку функціональних зв'язків міжчасової моделі продемонстровано на рис. 1.

Рис. 1. Взаємодія макроекономічних чинників у міжчасовому контексті

Якщо у традиційній моделі Манделла-Флемінга дефіцит бюджету безпосередньо впливає на обмінний курс (через приплив капіталу), то у міжчасових моделях проміжною ланкою виступає приватне споживання. Також не виключено, що дефіцит бюджету є компліментарним до приватних інвестицій і, таким чином, враховує потенціал збільшення ВВП на віддаленішу перспективу. Приплив капіталу не лише врівноважує різницю між заощадженнями та інвестиціями, але й має порівняно самостійне значення з погляду вступу до ЄС. Додатково враховано можливість самодостатнього зміцнення рівноважного значення обмінного курсу та зниження процентної ставки.

Аналітичні переваги міжчасової моделі підкреслює можливість декомпозиції змін у фіскальній політиці на перманентні та стохастичні. Якщо приватне споживання та урядові видатки мають компліментарний характер, тимчасове збільшення поточних урядових видатків підвищує граничний коефіцієнт заміщення, тоді як протилежний вплив має тимчасове збільшення майбутніх ур видатків. У першому випадку приватне споживання перерозподіляється на користь поточного періоду, а в другому випадку - на майбутній період. Протилежними є висновки для випадку, коли приватне споживання і урядові видатки мають заміщуючий характер. Присутність доволі різноманітних теоретичних сценаріїв підвищує вагу емпіричного дослідження відповідних функціональних залежностей.

Для емпіричного дослідження макроекономічних ефектів використано метод векторної авторегресії (VAR/VEC), який дозволяє простежити у часі міжчасовий характер фіскальної політики. Головною перевагою моделей VAR/VEC вважається можливість спрощеної ідентифікації причинно-наслідкових зв`язків на основі приведених форм структурних моделей. Для повноти дослідження впливу фіскальної політики на макроекономічні показники використано дві функціональні моделі: з інвестиціями (1) та процентною ставкою (2), за якими збільшення дефіциту бюджету виразно перешкоджає економічному зростанню на період до року в Угорщині, Польщі та Чехії, тоді як надалі вплив дефіциту бюджету набуває протилежного забарвлення, чого слід очікувати від експансійної фіскальної політики в обраному міжчасовому контексті. Практично лише у Словенії міжчасові ефекти виглядають слабшими, передусім для специфікації з процентною ставкою та обмінним курсом.

У третьому розділі “Стратегія фіскальної політики України (міжчасовий аспект)” розглянуто методичні аспекти вибору стратегії фіскальної політики в контексті міжнародної інтеграції України, а також проведено емпіричне тестування впливу фіскальної політики на макроекономічні показники в українській економіці по аналогії з країнами ЦСЄ, що дозволило визначити цільові орієнтири фіскальної політики та запропоновано багатоваріантний сценарій розвитку подій.

Проводячи паралелі з країнами ЦСЄ, все виглядає на те, що українська економіка знаходиться на етапі переходу до стійкого економічного зростання, який характеризувався незначним дефіцитом бюджету у більшості досліджуваних економік. Скорочення дефіциту бюджету на даному етапі посилює тенденцію до поліпшення сальдо поточного рахунку, але масштабному використанню рестрикційної фіскальної політики перешкоджає потреба у стимулюванні внутрішнього попиту. Іншими словами, відбувається балансування між підтриманням рівноваги платіжного балансу та наданням експансійних стимулів для реального сектора. На даний момент потенційні обмеження для експансійної фіскальної політики в Україні простежуються за декількома напрямами. По-перше, присутність проблеми “подвійного дефіциту” - бюджету і поточного рахунку - означає, що можливе погіршення поточного рахунку в зв'язку з подорожчанням енергоносіїв підвищує актуальність досягнення переконливого профіциту бюджету для зниження сукупної абсорбції та нейтралізації очікувань цінової і грошової нестабільності. По-друге, сальдо бюджету виступає своєрідним “якорем” для динаміки цін та обмінного курсу, що не дозволяє користатися звичним механізмом збільшення дефіциту бюджету для стимулювання сукупного попиту. По-третє, заплановане зниження податків повинно проводитись без погіршення сальдо бюджету, що зумовлює необхідність поєднання надходжень від приватизації з одночасним зменшенням урядових видатків. По-четверте, на сьогодні немає можливостей поліпшення сальдо бюджету за допомогою девальвації гривні, оскільки це провокуватиме інфляційні настрої. По-п'яте, підтриманню навіть поміркованого дефіциту бюджету перешкоджають високі процентні ставки, що збільшують майбутні кошти обслуговування зовнішнього боргу.

Завершення переходу до стійкого економічного зростання може створити ситуацію, коли виникнуть передумови для збільшення дефіциту бюджету в звичному міжчасовому контексті. Безпосередніми передумовами для збільшення дефіциту бюджету можуть слугувати: 1) податкова реформа; 2) збільшення державних інвестицій; 3) очікуване зниження процентної ставки; та 4) зміцнення гривні. Проаналізувавши у проекції на країни “люксембурзької групи”, які на наступному етапі підготовки вступу до ЄС збільшили дефіцит бюджету, що пояснюється розрахунком на поточні та майбутні вигоди від збільшення урядових видатків понад досягнутий збір податків, характеризувалося збільшенням державного боргу - внутрішнього і зовнішнього. На противагу решті країн, Естонія, Латвія і Литва вибрали консервативнішу стратегію підтримання дефіциту бюджету в межах 3% від ВВП, що пояснюється стрімким, ніж в решті країн, погіршенням сальдо поточного рахунку та обережнішим ставленням щодо зовнішнього фінансування дефіциту бюджету.

Досвід країн ЦСЄ пропонує два принципово відмінні підходи до фіскальної політики: 1) високодефіцитну стратегію країн “люксембургської” групи та 2) низькодефіцитну стратегію країн Балтії. Відповідно на часовому горизонті після 2010-2011 рр. можливі два варіанти розвитку подій, які умовно можна назвати високодефіцитним і низькодефіцитним. З огляду на невисокий зовнішній борг та високу процентну ставку в Україні є всі передумови для можливості збільшення дефіциту бюджету та його зовнішнє фінансування, керуючись логікою моделі міжчасової оптимізації, проте враховуючи специфіку української економіки та емпірично встановлені особливості фіскальної політики, таке завдання є “викликом” для нашої економіки. Важливо наголосити, що лише впорядковане вирішення обох питань - стабілізації політичного життя та чіткого вибору на користь європейської інтеграції - дозволяє перейти до траекторії підвищеного “інвестиційного” дефіциту бюджету. Позитивним прикладом такої стратегії може слугувати Польща. Проте, як було встановено епіричним дослідженням, обернена взаємозалежність зв`язків фіскальної політики в українській економіці стає на заваді використання польського досвіду. В Україні немає підстав для підтримання дефіциту бюджету, оскільки це погіршує динаміку промислового виробництва і ВВП та підвищує процентну ставку. Досить несприятливою є обернена залежність між збільшенням доходу - промислового виробництва і ВВП - та сальдо бюджету. Виходячи з реалій вітчизняної економіки, доцільно слідувати низькодефіцитній старатегії країн Балтії, що дозволить у майбутньому якнайшвидше досягнути Маастрихтських критеріїв з одночасною імплементацію європейських стандартів уникнувши екстраординарних адміністративних заходів.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено науково-теоретичне обгрунтування сутності, змісту та взаємозв`язків, особливостей фіскальної політики у трансформаційних процесах країн ЦСЄ на шляху до євроінтеграції. Розроблено науково-прикладні методи, моделі, механізми, що забезпечують наукове та практичне використання отриманих результатів для проведення оптимальної фіскальної політики в українській економіці. Головні науково-теоретичні, методологічні та практичні результати полягають у наступному:

1. Проведена класифікація етапів фіскальної політики виявила основні сприятливі обставини та ризики для кожного з них. На етапі фінансової стабілізації визначними цілями фіскальної політики стали гальмування інфляції та зміцнення грошової одиниці, що ускладнювалися високою доларизацією економік, високими коштами обслуговування зовнішнього боргу та спадом виробництва. Проте позитивно на досягнення цих цілей вплинула вчасно проведена приватизація та лібералізація ринкових цін. На другий етап розвитку фіскальної політики молодих трансформаційних економік сприятливо вплинула “акумуляція” економічних реформ та пожвавлення виробництва, які дозволили збалансувати бюджетну політику. Достатньо ризиковано виглядала передчасна імплементація євростандартів та підвищена вразливість до макроекономічних шоків. Третій етап підготовки до вступу до ЄС характеризувався нестабільними потоками капіталу та зрослими соціальними вимогами, зокрема завдяки грантам і субсидіям з бюджету ЄС, зниженням коштів обслуговування зовнішніх запозичень та зростанням довіри інвесторів, що дозволило стимулювати ВВП.

2. Одним з найважливіших механізмів фіскальної політики є взаємовплив динаміки ВВП і поточного рахунку, що реалізовується через збільшення сукупного попиту, на який безпосередньо впливає сальдо бюджету. Не меншої уваги заслуговує динаміка обмінного курсу (включно з його очікуваннями), проте цей механізм впливу фіскальної політики у трансформаційних економіках є порівняно другорядним. Якщо тотожність Рікардо не дотримується, то сальдо бюджету з легкістю трансформується у погіршення сальдо поточного рахунку, передусім за умови значного припливу портфельних інвестицій. За таких умов реалізації довгострокового зв'язку між сальдо бюджету і доходом може перешкоджати погіршення сальдо поточного рахунку та, пов'язані з цим очікування грошової і цінової нестабільності. Важливо врахувати зміни продуктивності праці та швидкість конвергенції процентної ставки до рівня ЄВС, що вимагає зміцнення грошової одиниці.

3. Для великих країн ЦСЄ адекватним теоретичним інструментом, що здатен пояснити феномен стрімкого погіршення сальдо бюджету напередодні вступу до ЄС, слугує модель міжчасового споживання. Поведінка досліджуваних країн відповідає логіці моделі міжчасової оптимізації приватного і державного споживання, коли поточне погіршення сальдо бюджету, як засіб збільшення сукупного попиту, виступає чинником майбутнього поліпшення фіскальної дисципліни за умови динамічного зростання ВВП і сприятливого зниження процентної ставки. Оптимальна політика країни з підвищеною процентною ставкою полягає у тому, щоб стратегічно акумулювати зовнішній борг до деякої критичної межі, а лише тоді перейти до радикального поліпшення сальдо бюджету з метою підвищення кредитного рейтингу і здешевлення державних запозичень. Інакше навіть дуже вагоме скорочення сальдо бюджету не матиме очікуваного впливу на вартість боргових зобов'язань.

4. Отримані результати проведеного аналізу характеру зв`язку між міжнародною мобільністю капіталу та сальдо бюджету є свідченням “автоматичного” регулювання фіскальної позиції залежно від вартості державних запозичень. Залежність сальдо бюджету від LIBOR є ознакою ендогенності цього показника в ширшому макроекономічному контексті. Засаднича логіка полягає у тому, що зниження LIBOR веде до збільшення зовнішніх запозичень для фінансування дефіциту бюджету, тоді як подорожчання кредитних ресурсів зумовлює обмеження такої практики. Відповідно, дефіцит бюджету може вважатися “перехідним” у тому розумінні, що в міру подорожчання державних запозичень відбуватиметься еволюційне поліпшення сальдо бюджету.

5. Вивчення фіскальної стійкості країн ЦСЄ дозволило врахувати їхній досвід у проведенні фіскальної політики. Зокрема, аналіз фіскальної стійкості в Угорщині та Польщі на основі статистичних тестів показав, що для зменшення дефіциту бюджету і гальмування темпів зростання зовнішнього боргу за умови обраної траєкторії експансійної фіскальної політики, потрібні відповідні адміністративні заходи. Безперечно стійкою виявилась фіскальна політика Словенії. Частково підтвердилася гіпотеза самодостатності фіскальних показників у Хорватії, Словаччини, Латвії та Україні. Отриманий результат свідчить, що дані країни мають резерви для підтримання дефіциту бюджету зокрема і збільшення державного боргу загалом.

6. Узагальнюючи зроблені емпіричні оцінки, вартують уваги щонайменше два висновки. По-перше, вагомі свідчення на користь моделі міжчасового споживання збільшує довгострокова сприятлива залежність економічного зростання загалом та інвестицій зокрема від дефіциту бюджету. Незважаючи на брак фінансової стійкості, найперспективніше логіка моделі міжчасового споживання простежується у Польщі, де окрім сприятливого зв'язку між динамікою доходу та збільшенням дефіциту бюджету відбувається поліпшення сальдо бюджету з одночасним зміцненням грошової одиниці та зниженням процентної ставки. По-друге, до збільшення дефіциту бюджету можуть схиляти очікуване зміцнення грошової одиниці та зниження процентної ставки.

7. У разі успішного вирішення питання про інтеграцію України до ЄС, що є необхідною передумовою для використання дефіциту бюджету в контексті міжчасової оптимізації приватного та державного споживання, власне збільшення дефіциту, переважно за рахунок зрослих видатків, стає безпосереднім наслідком організаційних заходів щодо інтеграції до ЄС. Проте врахувавши всі взаємозв`язки сальдо бюджету для конкретного випадку вітчизняної економіки та потенційні обмеження для експансійної фіскальної політики в Україні, такі як негативний вплив дефіциту бюджету на динаміку виробництва, ВВП та підвищення процентної ставки, як це встановлено емпірично, збільшення дефіциту бюджету варто відкласти в часі. Незважаючи на стійкість фіскальної позиції, доцільно слідувати стратегії підтримання дефіциту бюджету в межах 3 % від ВВП зразка країн Балтії.

Список опублікованих праць за темою дисертації

У провідних наукових фахових виданнях:

1. Копич Р.І. Еволюція фіскальної політики у трансформаційних економіках // Журнал європейської економіки. -2004. -Том 3. - №4. - С. 452-472.

2. Копич Р.І. Макроекономічні чинники фіскальної політики країн з перехідною економікою // Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини - №15. - Львів. -2005. - С. 315-323.

3. Копич Р.І. Вплив мобільності капіталу на фіскальні показники країн Центральної Європи // Вісник ТАНГ. - № 5-1. - Тернопіль: ТАНГ. -2004. - С. 162-167.

4. Копич Р.І., Мамедханова З.А. Грошова політика, інвестиції, економічне зростання і ринок праці напередодні вступу до ЄС: приклад Польщі // Вісник ХНУ. - № 3-2. - Хмельницький: ХМУ. -2005. - С. 93-97.

5. Копич Р.І. Фіскальна політика в Україні: сучасний стан та перспективи // Регіональна економіка. - № 1 (39). - Львів. -2006. - С. 140-148.

6. Копич Р.І. Оцінка стійкості фінансової позиції держави на прикладі країн Центральної та Східної Європи // Економіка і прогнозування. - №2. - Київ. -2006. - С. 25-36.

В інших виданнях

7. Shevchuk V., Kopych R. Budget Deficit and Real Exchange Rate: the Case of Ukraine, Poland and Czech Republic // International Comparisons of Socio-Economic Consequences of Transition Processes in Central-East European Countries. - Krakow University of Economics. - 2002. - P. 35-51.

8. Копич Р.І. Аналіз фіскальної політики країн-кандидатів до ЄС // Економіка посткомуністичних країн в умовах глобалізації // Матеріали міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції. - Львів. - 2004. - С. 158.

Размещено на Allbest.ru