Формування конкурентоспроможності нових індустріальних країн Азії в умовах транснаціоналізації світової економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування конкурентоспроможності нових індустріальних країн Азії в умовах транснаціоналізації світової економіки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Одним із проявів стрімкої глобалізації сучасного світового господарства є значне збільшення масштабів діяльності транснаціональних корпорацій (ТНК). З огляду на це перед урядами країн постає важливе завдання формування такої стратегії підвищення конкурентоспроможності їхніх економік, у якій закладено ефективну взаємодію з міжнародним інвестуванням ТНК для прискорення економічного зростання і виходу на стадію інноваційного розвитку економіки. Формування такої стратегії є складним процесом, багато аспектів цього завдання ще недостатньо теоретично досліджені й апробовані практично.

Транснаціоналізація розглядається в роботі як вплив ТНК на економіку країни-реципієнта й відповідно процес змін в країні під впливом функціонування глобальних мереж виробництва міжнародних корпорацій.

Актуальність обраної теми визначається також гострою потребою в розробленні політики ефективної взаємодії всіх елементів такої складної системи, як «ТНК - економіка країни-реципієнта». Особливої значимості набуває і ретельна статистична перевірка припущень та гіпотез про позитивний вплив ТНК на окремі складові конкурентоспроможності країни, що розміщує іноземне виробництво. Усе це зумовлює надзвичайну актуальність наукового осмислення окремих аспектів впливу ТНК на економічний розвиток.

У рамках цієї дисертаційної роботи основним напрямом дослідження є аналіз впливу транснаціональних корпорацій на експортний потенціал, рівень розвитку висококваліфікованих кадрів і науково-технічний потенціал як головні складові конкурентоспроможності країни. Базою для дослідження були обрані нові індустріальні країни Азії (НІК), такі, як Республіка Корея (Корея), Республіка Сінгапур (Сінгапур) та Тайвань, провінція Китаю (о. Тайвань). Такий вибір був зроблений не випадково. Вже тривалий час ці країни активно залучають прямі іноземні інвестиції (ПІІ), тому на їхньому прикладі можна дослідити роль ТНК у динамізації економічного розвитку й зростанні експортного потенціалу.

Глибокий і всебічний аналіз зазначених вище питань дає змогу розробити рекомендації щодо державної політики залучення іноземних інвестицій для підвищення конкурентоспроможності економіки України.

Проблемі теоретичного дослідження поняття конкурентоспроможно-сті економіки країни і, зокрема, впливу міжнародного інвестування на конкурентоспроможність економіки країни-реципієнта присвятили свої роботи такі зарубіжні вчені, як Б. Баласса, М. Бломштром, Е. Боренштейн, Ж. Ванг, Б. Гардінер, С. Гареллі, Д. Даннінг, А. Кокко, Й. Де'Круз, Д. Лекроу, Р. Ліпсі, П. Ллойд, А. Маршалл, К. Мійямото, К. Морган, Р. Нарула, М. Портер, Е. Рамстетер, А. Ругман, Дж. Сакс, Ф. Сйохолм, Р. Солоу, М. Фрідмен, М. Хадад, Р. Хагінс, Б. Яворчик.

Вагомий внесок у вивчення цієї тематики зробили й вітчизняні вчені-економісти, зокрема Л. Антонюк, Я. Базилюк, О. Власюк, А. Гальчинський, Я. Жаліло, Б. Кваснюк, Д. Лук'яненко, В. Новицький, О. Рогач, С. Соколенко, А. Філіпенко, О. Шнипко, О. Шнирков, С. Якубовський та інші.

З огляду на вищевикладене цю тему й було обрано для дослідження в дисертаційній роботі, що визначило коло розглянутих теоретичних і практичних питань.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконано відповідно до теми підрозділу 3 «Механізм взаємодії економіки України зі світовим господарством в умовах глобалізації», яка була складовою загальної наукової теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України» №01БФ048-01 (2001-2005 рр.) і теми підрозділу 3 «Інтеграційна стратегія входження України в європейський економічний простір», яка є складовою загальної наукової теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Інтеграція України у європейські правові, політичні та економічні системи» №06БФ048-01 (2006-2010 рр.).

Мета і завдання дослідження. Дисертаційне дослідження має на меті проаналізувати взаємозв`язок іноземного інвестування ТНК та складових конкурентоспроможності економіки НІК Азії, перевірити гіпотезу щодо факту позитивного впливу інвестицій на підвищення конкурентоспроможності економіки цих країн, а також подати пропозиції щодо державної політики підвищення конкурентоспроможності економіки України.

Досягнення поставленої мети дисертаційної роботи передбачає розв'язання таких завдань, які й визначають структуру роботи:

дослідити теоретичну сутність конкурентоспроможності економіки країни, виявивши показники і чинники формування її високої конкурентоспроможності;

проаналізувати методологію оцінювання конкурентоспроможності економіки країни в рейтингах зі світової конкурентоспроможності, які є найавторитетнішими і найповнішими дослідженнями цієї концепції;

простежити вплив іноземних інвестицій ТНК на конкурентоспроможність економіки країни-реципієнта, розкривши механізм дії ТНК на експортний потенціал, рівень висококваліфікованих кадрів і науково-технічний потенціал як складових конкурентоспроможності економіки країни;

визначити специфіку діяльності ТНК на різних стадіях формування конкурентоспроможності економіки НІК Азії;

довести гіпотезу про позитивний вплив ТНК на конкурентоспроможність економіки НІК Азії;

встановити періоди настання максимальних ефектів від вкладених інвестицій в економіку НІК Азії з метою виявлення першочерговості залучення прямих іноземних інвестицій у певні сфери господарства;

науково обґрунтувати пріоритетність цілей і завдань України при розробленні стратегії підвищення конкурентоспроможності економіки.

Об'єктом дослідження є економіка НІК Азії.

Предметом дослідження є взаємозв`язок між процесами міжнародного інвестування ТНК і складовими конкурентоспроможності економіки НІК Азії.

Методи дослідження. У дисертаційній роботі використано широкий інструментарій взаємодоповнюючих загальноприйнятих методів наукового пізнання. При дослідженні поняття конкурентоспроможності країни та вивченні методології складання рейтингів конкурентоспроможності використано методи кількісного і якісного порівняння, аналізу й синтезу, абстрагування, описово-аналітичний, аналізу літературних та інформаційних джерел (розділ 1). Шляхом системного аналізу визначено механізм впливу ТНК на складові конкурентоспроможності НІК Азії (розділ 2). При побудові таблиць, графіків і діаграм, обчисленні індексів використано загальнонаукові й спеціальні методи: абстрактно-логічний, матричний, графічний, емпіричний і статистичний. Для доведення існування статистичного зв'язку між інвестиціями ТНК та конкурентоспроможністю країни застосовано апарат регресійно-кореляційного аналізу (розділ 3). Використано офіційні матеріали міжнародних організацій (ЮНКТАД, СОТ, Світового банку, Світового економічного форуму, Міжнародного інституту розвитку менеджменту), інші зарубіжні й вітчизняні інформаційні матеріали та літературні джерела.

Наукова новизна одержаних результатів. Найважливішими результатами дисертаційного дослідження, що характеризують їхню новизну, розкривають особистий внесок автора у розроблення досліджуваної проблеми і виносяться на захист, є такі:

вперше:

виявлено функціональну залежність між показниками конкурентоспроможності з рейтингу Міжнародного інституту розвитку менеджменту (МІРМ) та відповідними показниками конкурентоспроможності з рейтингу Світового економічного форуму (СЕФ), що дає змогу дослідити динаміку рейтингу конкурентоспроможності економіки країни, в умовах відсутності одного із зазначених показників у певному часовому інтервалі;

на статистичних матеріалах НІК Азії за період 1960-2001 років та України за період 1996-2005 років побудовано економетричну модель взаємодії ПІІ та трьох складових конкурентоспроможності економіки країни (експортний потенціал, рівень висококваліфікованих кадрів і науково-технічний потенціал), що допомагає підтвердити гіпотезу про позитивний вплив ПІІ на формування конкурентоспроможності економіки цих країн;

удосконалено:

визначення лагів максимального впливу ПІІ та державних коштів на три складові конкурентоспроможності економіки НІК Азії (експортний потенціал, рівень висококваліфікованих кадрів і науково-технічний потенціал). Для Кореї та о. Тайвань ефект від ПІІ був менш інертним, аніж від державних витрат у разі їхнього вкладення у розвиток науково-технічного потенціалу і сферу освіти. Для Сінгапуру навпаки - державні кошти мали коротший термін прояву у сфері науки й освіти. Для трьох країн отримано схожий результат при розгляді розвитку експортного потенціалу, де затримка прояву від державних коштів була меншою порівняно з ПІІ;

методологію оцінювання динаміки конкурентоспроможності економіки країни за рахунок обґрунтування доцільності введення абсолютної шкали оцінки рейтингів, яка дає достовірну інформацію про зміну конкурентоспроможності економіки країни;

набули подальшого розвитку:

теоретична модель стадій розвитку конкурентоспроможності економіки країни М. Портера. На основі дослідження зміни комплексу макроекономічних показників економіки НІК Азії (ВВП на душу населення, темпу зростання промислового виробництва, структури ВВП, структури експорту, частки робочої сили з вищою освітою та припливу ПІІ), визначено часові рамки переходу цих країн на відповідні стадії розвитку конкурентоспроможності їхньої економіки. Так, перший етап тривав від початку 1960-х до середини 1980-х років, другий - від середини 1980-х до другої половини 1990-х, та третій - від другої половини 1990-х років до цього часу;

система чинників динамізації економічного розвитку НІК Азії (історичних, природних, економічних, політичних, культурних, демографічних). Обґрунтовано, що найвпливовішим чинником була політика уряду країн у наданні пріоритету розвиткові науки й освіти на початковому етапі індустріалізації у 1960-х роках;

дослідження стратегії підвищення конкурентоспроможності економіки України. Подано низку пропозицій щодо розвитку експортного потенціалу, людського капіталу і науково-технічного потенціалу України.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що вони можуть бути використані органами державної влади різних рівнів під час підготовки аналітичних матеріалів про основні засади стратегії структурної перебудови економіки й формування сучасних чинників її конкурентоспроможності, під час розроблення нормативно-правових актів із питань розвитку інвестиційного потенціалу підприємницького середовища та в процесі розроблення стратегії залучення іноземних інвестицій в Україну. Результати й матеріали дослідження можуть також бути застосовані під час викладання спецкурсів у вищих навчальних закладах економічного профілю.

Основні висновки і результати дисертаційного дослідження впроваджені у практичну діяльність Ради конкурентоспроможності України (довідка №01.03.06 від 28.03.06), Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва (довідка №2490 від 31.03.06), Українського центру сприяння іноземному інвестуванню (довідка №01-01/42 від 05.04.06), ДКБ «Південне» (довідка №924/2421 від 06.04.06), Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України (акт про впровадження результатів науково-дослідної роботи від 16 травня 2006 р.), у процесі навчально-методичного забезпечення і викладання дисциплін «ТНК і економічне зростання» та «Світова економіка» в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка №048-070 від 23.03.06) та в Подільському державному аграрно-технічному університеті (довідка №71-14-170 від 04.04.06).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням. Усі наукові результати, які наведені в дисертації і виносяться на захист, отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та наукові результати дисертації доповідалися й обговорювалися на кафедрі міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, шести конференціях: міжнародній науково-практичній конференції «Механізми співпраці України з міжнародними фінансовими інститутами» (20.11.2003, м. Київ); конференції молодих учених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (14.10.2004, м. Київ); міжнародній науково-практичній конференції «Україна у пост-біполярній системі міжнародних відносин» (18-19 листопада 2004 р., м. Київ); міжнародній науково-практичній конференції «Моделювання міжнародних відносин» (29-30 квітня 2004 р., м. Київ), третій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих учених «Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку» (10.03.2005, м. Київ); четвертій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих учених «Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку» (03.03.2006, м. Київ).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані в 6 одноосібних наукових статтях у провідних наукових фахових виданнях, які внесені до відповідних переліків ВАКу України, та у 3 тезах доповідей на науково-практичних конференціях. Загальний обсяг публікацій на тему дослідження - 3,8 д. а. (зокрема наукових статей - 3 д. а.).

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний текст дисертації викладено на 195 сторінках, що містять 39 таблиць і 40 рисунків. Список використаних джерел із 186 найменувань подано на 15 сторінках. Додатки займають 26 сторінок, на яких розміщено, крім текстового матеріалу, 20 таблиць і 5 рисунків.

Основний зміст роботи

конкурентоспроможність економіка транснаціоналізація

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, показано ступінь її розроблення, зв'язок роботи з науковими програмами і темами, сформульовано мету і завдання дослідження, визначено об'єкт, предмет, методи дослідження, наукову новизну одержаних результатів та їхнє практичне значення.

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи дослідження конкурентоспроможності країни» викладено теоретичне осмислення концепції конкурентоспроможної країни, проаналізовано методологію визначення конкурентоспроможності країни, розкрито теоретичні аспекти проблеми взаємодії ТНК і конкурентоспроможності країни-реципієнта.

Численні дослідження конкурентоспроможності економіки країни як зарубіжних, так і вітчизняних учених свідчать про набуття цим терміном широкого вжитку. Однак універсального визначення цієї концепції в економічній теорії на сьогодні немає. На наш погляд, конкурентоспромож-ність країни можна визначити як економічну категорію, що відображає взаємодію комплексу економічних параметрів, які характеризують ефективність функціонування економіки в порівнянні з іншими країнами.

У наведеному визначенні вже закладено те, що це поняття без порівняння з іншими країнами не має сенсу, а також наголошено на важливості наявності в країні розвиненого комплексу конкурентних переваг. До таких параметрів, які в сукупності й визначають високу конкурентоспроможність країни, на нашу думку, можна віднести такі: добробут населення, ефективну зайнятість, високий рівень освіти, розвинений експортний потенціал, продуктивне використання чинників виробництва, розвинений науково-технічний потенціал і дотримання принципів сталого розвитку.

У дисертації проведено порівняльний аналіз алгоритмів побудови рейтингів конкурентоспроможності, які складаються такими відомими світовими організаціями, як Світовий економічний форум (СЕФ), Міжнародний інститут розвитку менеджменту (МІРМ) та приватної фірми J.E. Austin Associates. У результаті автором виведено математичну формулу перерахунку показника конкурентоспроможності рейтингу МІРМ у відповідний показник рейтингу СЕФ.

Перший висновок, отриманий унаслідок цього перерахунку, полягає в тому, що обидва рейтинги добре корелюють між собою. Окрім того, у звіті зі світової конкурентоспроможності СЕФ за 2003-2004 роки показано, що індекси макро - та мікроконкурентоспроможності також значно корелюють. Отже, для багатьох цілей економічного аналізу достатньо розглядати лише один із цих показників. Оскільки Україна не розглядається в рейтингу МІРМ, було зроблено перерахунок за формулою і виявлено узгодженість із реальними даними - відносна позиція України після перерахунку не змінилася. По-друге, виявлено ваду алгоритмів побудови рейтингів, - їхнє складання за відносною шкалою, що може призводити до неоднозначного трактування динаміки економічного розвитку країни. Тому запропоновано, по-перше, поряд із номером позиції в рейтингу наводити дані про кількість країн, які згадані в аналізі, і, по-друге, розробити «стандарт конкурентоспроможності країни» на основі абсолютної шкали шляхом вибору однієї або кількох країн, усебічного аналізу стану їхніх економік і впровадження стандарту.

У роботі наголошується на тому, що ПІІ ТНК із розміщенням виробництва в певній економіці надають країні пакет «видимих» і «невидимих активів», які у взаємодії стимулюють до розкриття динамічних порівняльних переваг країни-реципієнта; одночасно впливають на доходи, технологію, людські ресурси, екологію, торгівлю тощо. Показано, що прямий вплив ТНК на один із чинників супроводжується непрямим впливом на інший.

Потенційний внесок ТНК у формування високої конкурентоспроможності економіки країни полягає в тому, що вони, по-перше, поліпшують стан людських ресурсів за рахунок проведення тренінгів своїх робітників, клієнтів і постачальників, виплати вищої зарплатні, співпраці з освітніми й дослідницькими центрами країни тощо. По-друге, сприяють розвитку експортного потенціалу шляхом забезпечення продуктивності використання факторів виробництва, стимулювання конкуренції на внутрішньому ринку, приналежності до кластерів і стратегічних партнерств, удосконалення виробничої та управлінської діяльності, утримання й розширення ринкової ніші. По-третє, сприяють розвитку науково-технічного потенціалу шляхом передачі нових технологій, знань, торгових марок, розроблених маркетингових і стратегій операційної діяльності. По-четверте, забезпечують країну широкою базою споживачів та постачальників, а також центрами з післяпродажного обслуговування і, зрештою, інвестування ТНК є додатковим фінансовим джерелом, яке може відіграти значну роль у модернізації господарського комплексу країни-реципієнта і побудови сучасної інфраструктури (рис. 1).

Обґрунтовано, що основними умовами ефективності ПІІ в країні, яка заохочує інвестиції, є здатність «поглинати» нові знання, принесені ТНК; певний рівень промислового розвитку і розвитку фізичної інфраструктури; орієнтація освіти на потреби стратегічних галузей економіки й розвиток системи проходження практики паралельно з вивченням теорії; розвиненість інституцій країни у сфері захисту інтелектуальної власності, конкурентної політики, технічних стандартів, режиму оподаткування, стимулів щодо інновацій тощо.

Розвиток людського капіталу внаслідок діяльності ТНК, приводить, у свою чергу, до переорієнтації іноземного капіталу на високотехнологічні галузі, до появи нових товарів, нових технологій, зайняття нових ніш на світовому ринку товарів і послуг та розвитку експортного потенціалу країни. Всі ці структурні зрушення (у структурі експорту, зайнятості, виробництва) сприяють підвищенню конкурентоспроможності економіки країни-реципієнта.

У другому розділі «Особливості впливу ТНК на різних стадіях формування конкурентоспроможності НІК Азії» розроблено методологію виділення окремих стадій еволюції конкурентоспроможності економіки НІК Азії, здійснено аналіз операцій ТНК у цих країнах на певних стадіях економічного розвитку, висвітлено їхню роль у підвищенні конкурентоспроможності досліджуваних країн. Окрім того, відображено важливість політики уряду в сприянні ефективному взаємозв'язку ТНК і економічних систем азіатських країн.

Актуальність дослідження саме Кореї, Сінгапуру та о. Тайвань полягає в тому, що вони перейшли з кінця 90-х років на найвищу стадію розвитку конкурентоспроможності, рушійною силою якої є інноваційні товари і послуги. Ці країни - найяскравіший приклад позитивного впливу інвестування ТНК в економіку країни-реципієнта.

Разом із переходом на різні стадії економічного розвитку змінювалися й пріоритети діяльності ТНК у цих країнах, постійно набуваючи нових якісних і кількісних змін. Характерною особливістю останньої стадії конкурентоспроможності є перетворення цих країн на плацдарм розташування науково-дослідних центрів і штаб-квартир провідних ТНК та входження їх до п'ятнадцяти світових країн-виробників інноваційної продукції. Згадані країни поставили собі за мету увійти до п`ятірки високотехнологічних експортерів світу до 2020 року.

У дисертації, на основі аналізу теоретичної моделі стадій розвитку конкурентоспроможності економіки країни М. Портера й зміни комплексу макроекономічних показників, визначено й обґрунтовано часові рамки переходу на різні стадії конкурентоспроможності економік азіатських країн і сформульовано різницю в операціях ТНК у цих країнах. Такими показниками було обрано: ВВП на душу населення, темп зростання промислового виробництва, секторальну структуру ВВП, структуру експорту, частку робочої сили з вищою освітою і приплив ПІІ.

Для трьох НІК Азії була характерна однакова зміна перелічених вище величин і на цій основі виділено стадії. Так, із 1960 року до середини 1980-х років країни проходили початкову стадію, де рушійним джерелом їхнього зростання були наявні у них дешеві чинники виробництва: робоча сила, географічне розташування поблизу Японії і порівняно розвинена інфраструктура. Іноземну технологію країни отримували завдяки імпорту й копіюванню. Конкуренція на ринках була ціновою.

Другий етап розвитку конкурентоспроможності тривав від середини 1980-х років до другої половини 1990-х. На цьому етапі згаданим країнам був притаманний надзвичайно динамічний економічний розвиток, переміщення до них глобального центру з виробництва, оскільки вони стали досягати високої питомої ваги експорту на світових ринках.

Із другої половини 1990-х років країни почали перехід на інноваційну стадію розвитку конкурентоспроможності. Було створено потужну науково-технічну інфраструктуру, умови для повернення науковців із закордону, технопарки, венчурні фонди.

Третій розділ «Економетрична модель впливу інвестицій ТНК на складові конкурентоспроможності НІК Азії» присвячений побудові моделі взаємозв'язку між інвестиціями ТНК та одними із головних складових конкурентоспроможності економіки НІК Азії, такими, як експортний потенціал, науково-технічний потенціал і людський капітал, для доведення висунутої нами гіпотези про здійснення позитивного впливу ПІІ на вищеназвані складові. Крім того, ставилося завдання порівняти ефективність впливу, з одного боку, державних фінансових ресурсів, а з другого - іноземних інвестицій на ці ж самі складові, щоб визначити їхню оптимальну взаємодію.

У існуючих моделях дослідження впливу ПІІ на конкурентоспроможність країни-реципієнта розглядаються або малі проміжки часу, або не порівнюється фактор ПІІ з іншими, що могли б вплинути на підвищення її конкурентоспроможності. Так, наприклад, експерти МВФ Е. Боренштейн, Х. Грегоріо і професор корейського університету Й. Лі оцінювали ефект від ПІІ на економічне зростання 69 країн, що розвиваються за 20 років, корейський учений Бон-Янг Коо - на експортний потенціал Південної Кореї за період 1968-1980 років, американський професор Д. Лекроу - на виробництво й торгівлю товарами і послугами за період 1960-1980 років та інші.

На відміну від розглянутих моделей у цій науковій роботі період розгляду склав від 1960 до 2001 року, який характеризується найдинамічнішим розвитком азіатських країн. Окрім того, ця модель включає розгляд ефектів як від ПІІ, так і від державних коштів країн-реципієнтів на три складові конкурентоспроможності їх економіки (експортний потенціал, рівень висококваліфікованих кадрів й науково-технічний потенціал).

За допомогою математичного апарату лінійного багатофакторного кореляційно-регресійного аналізу було підтверджено висунуті автором гіпотези про існування суттєвого впливу ПІІ на згадані складові конкурентоспроможності економіки НІК.

Побудована модель має такий вигляд:

E=A₀+A₁FDI +A₂GE,

UG= B₀+B₁FDI+B₂GEE,

UP= C₀+C₁FDI+C₂GERD,

де E - обсяг експорту,

A₀, A₁, A₂, B₀, B₁, B₂, C₀, C₁, C₂ - коефіцієнти аналізу ступеня впливу факторів,

FDI (foreign direct investment) - прямі іноземні інвестиції,

GE (government expenditures) - державні витрати,

GEE (government education expenditures) - державні витрати на освіту,

UP (utility patents) - корисні патенти,

GERD (government expenditures on R&D) - державні витрати на НДДКР.

Незалежні параметри було перевірено на мультиколінеарність, і результати дали змогу застосовувати обрані фактори для аналізу. Значення показників регресійної статистики та дисперсійного аналізу підтвердили адекватність побудованої моделі.

Під час розгляду результатів моделі щодо впливу ПІІ на обсяги експорту трьох країн спостерігається загальна тенденція (табл. 1). По-перше, коефіцієнти, які оцінююється є додатними; по-друге, коефіцієнти змінної ПІІ більші за аналогічні коефіцієнти державних коштів, що свідчить про те, що ПІІ мали більший вплив на розвиток експортного потенціалу. По-третє, результати аналізу підтверджують, що державні кошти також відігравали значну роль у розвитку експорту НІК Азії.

Розглядаючи вплив ПІІ на кількість патентів на 1 млн населення, для економіки Сінгапуру був отриманий від'ємний коефіцієнт при змінній ПІІ, що свідчить про відсутність впливу ПІІ на кількість виданих патентів на корисні моделі американським Бюро з патентів і товарних знаків, або про досить незначний вплив цього показника. Такий результат пояснюється, на наш погляд, переважанням філій ТНК у проведенні НДДКР у цій країні, де ними проводиться 92% усіх НДДКР, тобто саме ці філії забезпечують країну новими технологіями і розробками, а Сінгапур, зі свого боку, надає базу високоосвіченої робочої сили. Іншим поясненням може бути те, що сінгапурці отримують патенти на корисні моделі в місцевих органах з інтелектуальної власності, й тому через недостовірність даних отримано такі результати.

За цих обставин, для того щоб перевірити гіпотезу про вплив ТНК на НТП Сінгапуру, нами було проведено додатково аналіз взаємозв`язку ПІІ та іншого показника науково-технічного розвитку країни, а саме кількості науковців і дослідників на один мільйон населення. Модель виявилася адекватною з огляду на високі показники кореляції, F- і t-статистик.

Результат впливу інвестицій на розвиток НТП і сфери освіти трьох країн виявився спільним. Коефіцієнти при змінній ПІІ менші за коефіцієнти при змінній державних інвестицій. Це означає, що необхідно витратити більше ПІІ для того, щоб збільшити кількість випускників на душу населення або кількість патентів. Цей висновок логічний, оскільки витрати держави на науку й освіту цілеспрямовані і тому безпосередньо впливають на ці сфери, тоді як ПІІ є побічним показником у нашій моделі. Однак, як показали результати, ПІІ також значно впливали на рівень високоосвічених кадрів і науковий потенціал, тобто підтверджується висунута нами гіпотеза про існування позитивного впливу ПІІ на розвиток цих сфер у НІК Азії.

У дисертації виявлено і обґрунтовано періоди максимального прояву впливу ПІІ на три вищезазначені складові конкурентоспроможності й порівняно їх із періодами впливу державних витрат (табл. 2).

Шляхом зміщення незалежних параметрів на n років уперед і застосування регресійно-кореляційного аналізу для такої «зміщеної» системи нами було отримано уявлення про те, як зміниться адекватність моделі, виходячи із зміни величини множинної кореляції R².

У Кореї ефект від ПІІ у розширення експортних галузей спостерігався через два роки, в Сінгапурі - через чотири роки, на о. Тайвань - через шість років, тоді як ефекти від вкладання державних ресурсів наставали в році здійснення інвестицій в Кореї та на о. Тайвань і через чотири роки - в Сінгапурі. Поясненням такого результату може бути те, що в Сінгапурі та на о. Тайвань ПІІ вкладалися у технологічно складніше виробництво, яке потребувало більше часу на впровадження нових технологій і навчання відповідних кадрів.

У Корею ПІІ надходили переважно у працемісткі галузі виробництва, і значна кількість їх мала форму злиття й поглинання (З&П), коли у Сінгапурі та на о. Тайвань переважали інвестиції у нові проекти, які за своєю специфікою довготриваліші, ніж З&П.

Щодо періоду впливу інвестицій на науково-технічний потенціал, то у Кореї найадекватнішою виявилася модель із 0-річним лагом, що означає те, що інвестиції починали діяти в році їх вкладення, і продовжували діяти рівномірно й з тією ж ефективністю протягом 3 років. Це можна пояснити тим, що, по-перше, фінанси використовувались за призначенням, по-друге, більшість НДДКР у Кореї проводиться у науково-технологічних парках, де тісно співпрацюють промисловий і науковий сектори економіки. Отже, при вкладанні ПІІ у промисловий сектор відбувається швидка реакція наукового сектору на потреби останнього у вигляді численних наукових розробок. На о. Тайвань ПІІ справляли ефективний вплив через рік, що теж є швидким ефектом і що також можна пояснити, проаналізувавши суб'єктів проведення НДДКР, де 50% проводиться філіями ТНК і 50% - науково-технологічними парками. В обох цих утвореннях зосереджено висококваліфіковану робочу силу й провідних науковців країни, які мають достатню кількість фінансів для того, щоб постійно проводити наукові розробки. В Сінгапурі ПІІ починали впливати на зростання бази науковців і дослідників із лагом у один рік.

Вплив ПІІ на кількість випускників університетів, а отже, і на розвиток освіти, спостерігався у Кореї через три роки, в Сінгапурі - через чотири роки, на о. Тайвань - через один рік.

На підставі аналізу емпіричних результатів був зроблений важливий висновок, що державні кошти є ефективніші й відіграють вирішальну роль на початковій стадії розвитку конкурентоспроможності. На першому етапі уряд повинен зосередити свої зусилля на розвитку сфери освіти і науки - у вигляді виділення цільових коштів із бюджету на їхній розвиток. У свою чергу, розвинений ресурс освічених інженерних і наукових кадрів позитивно впливає на привабливість країни для розміщення філій ТНК.

У четвертому розділі «Досвід залучення ПІІ в НІК Азії і формування стратегії підвищення конкурентоспроможності України» розглянуто чинники низької конкурентоспроможності України, проведено регресійно-кореляційний аналіз впливу ПІІ на конкурентоспроможність економіки України, на основі досвіду розвитку конкурентоспроможності НІК Азії подано пропозиції щодо підвищення конкурентоспроможності економіки України.

До основних чинників слабкої конкурентоспроможності економіки України належать: непослідовність державних програм реформування економіки; низька якість державних і громадських інститутів (судової системи, інституту захисту прав власності, політичної і законодавчої нестабільності й корумпованості); недостатнє фінансування сфер охорони здоров'я, освіти і науки; низька здатність країни адаптувати нові технології (нерозвиненість технологічної інфраструктури: технологічних парків, венчурних фондів тощо); несприятливий інвестиційний клімат; відсутність ефективної довгострокової макроекономічної політики; нерозвиненість фінансової системи.

У роботі обґрунтовано, що на ранніх стадіях розвитку економіки, коли бракує внутрішніх ресурсів, приплив ПІІ може стати основним джерелом модернізації української економіки, оскільки є не лише джерелом фінансів, а й нових технологій, нових методів управління і організації виробництва. З роками дедалі більшу роль у високих темпах розвитку країни відіграє мобілізація внутрішніх заощаджень за рахунок створення урядом країни сприятливих умов для накопичення.

Досвід НІК Азії переконує в необхідності надання пріоритетної підтримки урядом наукомістким технологічним галузям економіки у формі виділення коштів із бюджету і сприяння іноземному інвестуванню. В Україні ж на сьогодні склалося неефективне галузеве розподілення ПІІ, оскільки більшість інвестицій ідуть у галузі з низькою доданою вартістю.

Регресійно-кореляційний аналіз впливу ПІІ на три вищеназвані складові конкурентоспроможності економіки України за період від 1996 до 2005 року переконує, що ПІІ мають значущий вплив на всі три складові конкурентоспроможності економіки України. Модель виявила слабку залежність, або навіть брак залежності від державних інвестицій у ці галузі, що є, на наш погляд, свідченням відсутності достовірної інформації і непрозорості у розподіленні державних грошових потоків.

Факт існування впливу ПІІ в усіх трьох галузях свідчить про необхідність їхнього залучення в економіку України.

На підставі вивчення досвіду формування конкурентоспроможності НІК Азії та участі в цьому процесі капіталу транснаціональних корпорацій нами було подано низку пропозицій щодо державної стратегії підвищення конкурентоспроможності України, зокрема:

у розвитку експортного потенціалу: сприяти модернізації стратегічних галузей у вигляді надання їм грантів, субсидій, впровадження механізму прискореної амортизації як інструментів стимулювання інвестицій у розширення основного капіталу; реформувати систему справляння податків, наприклад, знижувати ставку податку на нерозподілений прибуток або звільняти підприємства від сплати податків на певний термін; створювати спеціальні інвестиційні фонди фінансової і консалтингової підтримки малого та середнього бізнесу, фонди гарантування виконання кредитних зобов'язань підприємств тощо; сприяти створенню привабливого інвестиційного клімату шляхом підтримання макроекономічної стабільності, стабільності законодавства, створення ефективного інституту захисту власності, розроблення механізму інвестиційних стимулів, системи заходів протидії корупції, послідовного встановлення ліберального режиму припливу капіталів, спрощення процедури реєстрації підприємств з іноземною власністю, створення центрів із розгляду скарг і захисту іноземних інвесторів, підписання міжнародних дво - та багатосторонніх інвестиційних договорів, сприяння розвитку фінансової системи країни тощо.

для поліпшення людського капіталу країни: збільшувати державні витрати на розвиток освіти і, зокрема, професійної освіти; запровадити загальнонаціональну систему прийняття компаніями на практику й тренінги студентів; переорієнтувати освіту у бік вивчення математичних наук і найпоширеніших у використанні іноземних мов; докорінно покращити систему вступу абітурієнтів в університети з метою відбору талановитої молоді;

для розвитку науково-технічного потенціалу країни: створювати умови для трансферу нових технологій, комерціалізації знань, використання й захисту створеної інтелектуальної власності; відкривати нові науково-дослідні інституції; підвищувати кваліфікацію науковців через програми обміну між країнами; сприяти розвитку партнерських відносин між підприємствами, університетами і науково-дослідними установами; створювати фонди фінансування технологічних розробок.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і обґрунтовано нове вирішення наукового завдання щодо уточнення основних рис взаємодії системи «інвестиції ТНК - конкурентоспроможність економіки країни-реципієнта» та з'ясовано умови ефективної взаємодії цієї системи. Результати проведеного дисертаційного дослідження дають змогу зробити такі найважливіші висновки, які характеризуються науковою новизною і мають теоретико-методологічне й науково-практичне значення:

Інвестиції ТНК є одним із поширених інструментів стимулювання економічного розвитку. Більшість сучасних теоретичних і емпіричних досліджень впливу інвестування ТНК на економіку країни-реципієнта підтверджує, що економічні ефекти від ПІІ переважно сприяють структурним зрушенням і підвищенню конкурентоспроможності її економіки.

Показниками високого рівня конкурентоспроможності економіки країни є розвинений експортний, освітній і науково-технічний потенціали країни, високий рівень життя, ефективна зайнятість, продуктивне використання чинників виробництва й дотримання принципів сталого розвитку.

Серед рейтингів із світової конкурентоспроможності таких авторитетних організацій, як Світовий економічний форум, Міжнародний інститут розвитку менеджменту і приватної фірми J.E. Austin Associates, найвиваженішим і найсистематичнішим виявився рейтинг МІРМ; на підставі значної кореляції (R=0.86) між рейтингами СЕФ та МІРМ знайдено функціональну залежність; вадою складання рейтингів є їхнє оцінювання за відносною шкалою, що може призводити до неоднозначного трактування динаміки конкурентоспроможності економіки країни. Тому обґрунтовано необхідність, по-перше, поряд із номером позиції в рейтингу наводити дані про кількість країн, які згадані в аналізі, і, по-друге, розробити «стандарт конкурентоспроможності країни» на основі абсолютної шкали шляхом вибору однієї або кількох сучасних країн, усебічного аналізу стану їхніх економік і впровадження стандарту.

Між ступенем відкритості економіки до інвестицій і суб `єктами проведення НДДКР у цих країнах існує залежність. У найлібералізованішому до ПІІ Сінгапурі 99% усіх НДДКР проводять філії ТНК. У найдовше закритій до ПІІ Кореї більшість НДДКР (67%) проводять власні підприємства, на о. Тайвань, що за роками відкриття посідає проміжне місце, філії ТНК проводять 50% досліджень; характерною особливістю останньої стадії розвитку конкурентоспроможності є перетворення цих країн на плацдарм розташування науково-дослідних центрів і штаб-квартир провідних ТНК та входження їх до п'ятнадцяти світових країн-інноваторів; головна заслуга у досягненні високої конкурентоспроможності економіки НІК Азії належить політиці урядів країн, які ще в 1960-х роках визначили пріоритетним розвиток науки і технологій і цілеспрямовано створювали всі необхідні умови для розвитку цих сфер господарства.

Досвід НІК Азії підтвердив, що інвестиційний клімат - це керований процес, який є результатом довготривалих дій з боку уряду. Основними чинниками, що сприяють формуванню інвестиційного клімату, є стабільність законодавства, високий рівень захисту інтелектуальної власності, наявність інвестиційних стимулів, низький рівень оподаткува-ння в країні, створення вільних економічних зон і стійке зростання валового продукту.

Найсуттєвіший вплив ПІІ мали на розвиток експортного потенціалу, тоді як державні кошти виявилися ефективнішими щодо їхнього впливу на розвиток науки й освіти.

На початковому етапі формування конкурентоспроможності економіки уряд повинен зосередитися на сфері освіти і науки у вигляді виділення цільових коштів із бюджету на їхній розвиток. Протягом цього етапу експортний потенціал може розвиватися за рахунок зовнішнього інвестування у вигляді ПІІ. Лише коли буде створено базу висококваліфікованих кадрів і розвиненого науково-технічного потенціалу, можна переходити до другого етапу, на якому кошти держави треба спрямовувати на розвиток експортноорієнтованих галузей. Важливе значення має додержання балансу між ринком висококваліфікованих кадрів і кількістю філій ТНК: з одного боку, добре підготовлені наукові й кваліфіковані кадри почнуть «витікати» з країни, якщо в ній не буде створено потрібної кількості робочих місць, носіями яких є ТНК, а з другого - нестача кадрів зменшує привабливість країни з погляду розміщення іноземних підприємств.

Зростання ПІІ має визначений позитивний вплив на три перелічені вище складові конкурентоспроможності економіки України, тоді як суттєвого впливу з боку держави не виявлено, що свідчить про те, що для коректнішого аналізу цієї взаємодії потрібна достовірніша інформація, доступність якої стане можливою після забезпечення урядовою політикою виходу багатьох підприємств із тіні; автоматичне відкриття економіки до ПІІ не приведе до позитивного результату, логічніше буде дотримуватися помірковано-протекціоністської політики, яку використовувала Корея, допускаючи ПІІ спочатку в стратегічні галузі для їхньої модернізації. Водночас треба переорієнтовувати сферу освіти залежно від стратегічних потреб галузей України, як це відбувалося в Сінгапурі та на о. Тайвань.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Шкарпетіна М.Ю. Вплив ТНК на розвиток науково-технічного потенціалу приймаючої країни на прикладі НІК Азії // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. - Вип. 56: У 2 ч. - К.: Інститут міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка. - 2006. - Ч. 2. - С. 216 - 223.

2. Шкарпетіна М.Ю. Міжнародна конкурентоспроможність нових індустріальних країн Азії // Фінанси України. - 2005. - №6 (115). - С. 131-137.

3. Шкарпетіна М.Ю. Розгляд зв'язку між показниками рейтингів конкурентоспроможності країн світу // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. - Вип. 47: У 2 ч. - К.: Інститут міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка. - 2004. - Ч. 2. - С. 53-58.

4. Шкарпетіна М.Ю. Роль ТНК у формуванні висококваліфікованих кадрів у НІК Азії // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. - Сб. науч. трудов. - Д.: ДонНУ. - 2006. - Ч. 3. - С. 1075-1079.

5. Шкарпетіна М.Ю. Теорії міжнародної конкурентоспроможності країни // Міжнародна економіка: Зб. наук. праць. - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. - 2004. - Вип. 43. - С. 179-191.

6. Шкарпетіна М.Ю. Теоретико-методологічні основи визначення та аналізу конкурентоспроможності країни // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. - Вип. 53: У 2 ч. - К.: Інститут міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка. - 2005. - Ч. 2. - С. 284-291.

7. Шкарпетіна М.Ю. Вплив програм МВФ на конкурентоспромож-ність України // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. - Вип. 46: У 2 ч. - К.: Інститут міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка. - 2004. - Ч. 2. - С. 81-83.

8. Шкарпетіна М.Ю. Розгляд зв'язку між показниками рейтингів конкурентоспроможності країн світу // Моделювання міжнародних відносин: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., присвяченої 170-річчю КНУ імені Тараса Шевченка та 60-річчю Інституту міжнародних відносин: - К.: Інститут міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка. - 2004. - С. 163-167.

9. Шкарпетіна М.Ю. Етапи реалізації стратегії досягнення конкурентоспроможності НІК Азії // Шевченківська весна: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. студентів, аспірантів та молодих учених, присвяченої 60-річчю Великої Перемоги / За заг. ред. проф. О.К. Закусила. - Вип. III: У 2-х ч. - Ч. 2. Природничі, технічні та економічні науки. - К.: Логос, 2005. - С. 289-290.

Размещено на Allbest.ru