Територіальна організація агропромислової інтеграції України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Рада по вивченню продуктивних сил України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Спеціальність: 08.10.01 - Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка

Територіальна організація агропромислової інтеграції України

Олійник Тарас Ярославович

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НАН України Данилишин Богдан Михайлович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, голова

Офіційні опоненти:

Доктор економічних наук, професор Ступень Михайло Григорович, Львівський аграрний університет, декан землевпорядного факультету, завідувач кафедри земельного кадастру;

Кандидат економічних наук Нижник Олена Михайлівна, Міністерство економіки України, директор департаменту регіонального розвитку;

Провідна установа: Інститут регіональних досліджень НАН України, відділ регіональної соціально-економічної політики та територіального управління, м. Львів

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор економічних наук, професор Коваль Я.В.

Анотація

Олійник Т.Я. - Територіальна організація агропромислової інтеграції України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.10.01 - розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, м. Київ, 2006.

У дисертації розкрито теоретико-методологічні засади агропромислової інтеграції України у світове співтовариство на основі раціонального використання експортного потенціалу регіонів. Розроблено основи механізму формування зовнішньоекономічного потенціалу АПК, обґрунтовано методичні основи дослідження агропромислової інтеграції України з іншими країнами.

Виявлені чинники формування зовнішньоекономічного потенціалу АПК України. Проведений аналіз сучасного стану регіональної та товарної структури зовнішньоекономічних зв'язків АПК України. Запропоновані концептуальні засади щодо вдосконалення територіальної організації агропромислової інтеграції України.

Ключові слова: агропромислова інтеграція, територіальна організація зовнішнього агропромислового потенціалу, регіональна і товарна структура зовнішньої торгівлі АПК, економічна ефективність.

Аннотация

Олийнык Т.Я.- Территориальная организация агропромышленной интеграции Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.10.01 - размещение производительных сил и региональная экономика. - Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины, Киев, 2006.

В диссертации раскрыты теоретико-методологические основы агропромышленной интеграции Украины в мировое сообщество на базе рационального использования экспортного потенциала регионов. Разработаны основные принципы механизма формирования внешнеэкономического потенциала АПК. Выделены основные формы агропромышленной интеграции Украины. Обосновано методологические подходы к ее исследованию, которые включают программный, информационный, аналитический и концептуально-конструктивный этапы.

Определена система факторов формирования внешне экономического потенциала АПК Украины: региональная дифференциация экспортного продовольственного потенциала отдельных регионов; глобализация и регионализация; геополитическое и транспортное положение; новые формы активизации сотрудничества.

Проведен комплексный анализ экспорта и импорта основных товарных групп продовольственной продукции, а также механизма их регулирования. Охарактеризована многовекторность геопространственной структуры внешних экономических связей АПК.

Предложены основные направления совершенствования региональной и товарной структуры внешней торговли АПК Украины, которые предусматривают расширения экспорта со странами ЕС, углубления агропромышленного сотрудничества с СНГ, активное участие в продовольственных рынках других региональных экономических объединений.

Обоснована необходимость реформирования и приведения к международным стандартам таможенно-тарифного регулирования постановок продовольственной продукции в связи с вступлением во ВОТ.

Ключевые слова: агропромышленная интеграция, территориальная организация внешнеэкономического агропромышленного потенциала, региональная и товарная структура внешней торговли АПК, экономическая эффективность.

Annotation

Oliynik T.YA. The territorial organization of agro-industrial integration of Ukraine. - Manuscript.

The dissertation to award the first higher degree of candidate of sciences on specialty 08.10.01 - the allocation of productive forces and regional economy. - The council of study of productive forces of Ukraine of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2006.

The main aim of dissertation was to open the theoretical and methodological principles of agricultural and industrial integration of Ukraine into the world society on the basis of rational using of export potenеtial of regions. Was worked out the basis of mechanism of forming of external economical potential of AIC (Agro-industrial Complex), were grounded the methodological basis of investigation of agricultural and industrial integration of Ukraine with other countries.

Were exposed the causes of forming of external economical potential of AIC of Ukraine.

Was held the analysis of modern condition of regional and trade structure of external economical connections of AIC of Ukraine.

Were offered the conception ideas of perfection of territorial organization of industrial integration of Ukraine.

Key words: agro-industrial integration, territorial organization of external agro-industrial potential, regional and trade structure of external commerce of AIC, economical efficacy.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Важливим напрямком зовнішньої політики України є агропромисловий вектор. В останні роки він став об`єктом уваги не лише наукових, а й практичних працівників. Зростання його ролі в зовнішніх економічних зв'язках України є результатом розвитку агропромислового комплексу і поглиблення міжнародного поділу праці та посилення глобалізації. Агропромислова інтеграція України у світове співтовариство виступає прогресивним явищем і свідчить про зовнішній агропромисловий потенціал економіки держави.

В перспективі роль агропромислового вектора у зовнішніх економічних зв'язках України буде зростати. Тому вже в сучасних умовах розвиток і раціональне розміщення агропромислового виробництва як однієї з найважливіших областей людської діяльності набули першочергового значення.

Формування нових, високоефективних зовнішньоекономічних зв'язків АПК є однією з проблем України в умовах ринкової трансформації економіки. Вони виступають найважливішою умовою функціонування і розвитку економіки України, забезпечення її політичного і економічного суверенітету. Для розширення унікальності України у системі світогосподарських зв'язків необхідна науково-обгрунтована стратегія регіонального розвитку та спеціалізації зовнішньоекономічного потенціалу АПК держави. Вибудувати таку стратегію можна на основі вивчення різноманітних факторів формування зовнішньоекономічних зв'язків окремих регіонів країни.

Зовнішньоекономічні зв'язки АПК України - це продукт агропромислового освоєння регіону. Ряд аспектів формування зовнішньої агропромислової інтеграції України розглядаються у наукових працях І. Бураківського, В. Власюк, П. Гайдуцького, А. Гальчинського, Б. Губського, Б. Данилишина, А. Кандиби, С. Кваші, А. Лисецького, О. Луки, І. Лукінова, В. Мунтіяна, Б. Пасхавера, Н. Почерніна, П. Савчука, С. Соколенка, В. Степенка, Л. Чернюк та ін.

Однак проблема дослідження регіональних їх особливостей відображена в наукових працях ще недостатньо. Особливо мало уваги звернуто вивченню територіальної організації агропромислової інтеграції України у світове співтовариство, що й зумовило актуальність теми дослідження.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження тісно пов`язана з науково-дослідними роботами, що проводяться у Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема в рамках теми 3.1.5.63 “Схема (Прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів (областей) на тривалу перспективу” (номер держреєстрації 0100V00657).

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є вивчення механізму формування зовнішньоекономічних зв'язків АПК України та розробка напрямків вдосконалення їх територіальної організації. Для досягнення даної мети були поставлені наступні задачі:

- науково-методичне обґрунтування механізму територіальної системи зовнішньоекономічних зв'язків АПК країни та її регіонів;

- узагальнення системи методів вивчення зовнішньоекономічних зв'язків АПК країни;

- обґрунтування методичних основ дослідження зовнішньоекономічних зв'язків АПК країни;

- виявлення основних чинників формування зовнішньоекономічних зв'язків АПК України;

- дослідження тенденцій та особливостей формування зовнішньоекономічних зв'язків АПК України;

- розробка стратегії перспективного розвитку зовнішньоекономічних зв'язків АПК України і її регіонів в умовах економічних трансформацій.

Об`єктом дослідження даної роботи є процеси, що відбуваються в зовнішньоекономічному секторі АПК України.

Предмет дослідження - науково-методологічні основи територіальної агропромислової інтеграції України в умовах формування ринкових відносин.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають теоретичні положення вітчизняної та зарубіжної економічної науки з питань зовнішніх економічних зв'язків, Закони України, законодавчі акти Президента України, Верховної Ради, Постанови Кабінету Міністрів України.

При проведенні дисертаційного дослідження для розв'язання поставлених у роботі задач, використовувались різноманітні методи: - системний аналіз, монографічний для обґрунтування методології та методики дослідження; порівняльний, структурний аналіз, картографічний, статистичний для вивчення особливостей територіальної організації зовнішньоекономічних зв'язків АПК;економіко-математичного моделювання для прогнозування розвитку зовнішньоекономічних зв'язків АПК України.

Інформаційну базу роботи склали статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства економіки України, інших міністерств та відомств, а також аналітичні огляди та науково-методичні публікації з досліджуваної теми в періодичних виданнях.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукову новизну дисертаційного дослідження визначають такі результати:

вперше

- розроблено теоретико-методологічні основи механізму формування зовнішньоекономічного потенціалу АПК України, який впливає на агропромислову інтеграцію України у світове співтовариство;

- обґрунтовано методичні основи дослідження агропромислової інтеграції України, які передбачають виділення наступних етапів: програмний; інформаційний; аналітичний; концептуально-конструктивний;

удосконалено

- зміст поняття категорії “агропромислова інтеграція України”, під якою розуміється форма інтегрування України у світове співтовариство на основі раціонального використання експортного агропромислового потенціалу регіонів;

- методичні підходи до вивчення системи чинників формування зовнішньоекономічного потенціалу АПК України, які на відміну від існуючих, враховують процеси глобалізації, регіоналізації і геополітичне положення;

- теоретико-методологічні засади комплексної оцінки регіональної та товарної структури формування зовнішньоекономічного потенціалу АПК України, що забезпечує підвищення ефективності його розвитку;

дістали подальший розвиток

- основні підходи для подальшої розбудови товарної і регіональної структури зовнішньоекономічного потенціалу АПК України, що дозволяє розширити участь у світовій агропромисловій інтеграції;

- обґрунтування концептуальних засад щодо вдосконалення територіальної організації експортної складової АПК України як важливої основи соціально-економічного розвитку держави.

Практичне значення отриманих результатів. Сформульовані у дисертаційній роботі наукові результати й рекомендації є методологічною й практичною основою економічної оцінки зовнішньоекономічного потенціалу АПК України та її регіонів, що може стати підґрунтям для реалізації регіональної державної політики у агропромисловій сфері, поліпшення зовнішньоекономічних зв'язків нашої держави, вдосконалення їх територіальної організації.

Рекомендації по вдосконаленню територіальної організації агропромислової інтеграції України у світове співтовариство як теоретичну базу для розробки проекту Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року використано в Секретаріаті Кабінету Міністрів України (довідка № 39-30/6 від 21 серпня 2006 р.).

Матеріали розробок щодо вдосконалення регіональної структури зовнішньої торгівлі АПК України використовуються в практичній діяльності Міністерства аграрної політики України ( довідка № 11-5/490 від 18 серпня 2006 р.).

Пропозиції щодо подальшого розвитку агропромислової інтеграції України в умовах структурної трансформації економіки використані Радою по вивченню продуктивних сил України НАН України при розробці перспективної схеми розміщення продуктивних сил України (довідка № 145 від 20 серпня 2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Викладена в роботі сукупність науково-практичних результатів належить особисто авторові та є його науковим доробком. У дисертаційному дослідженні розкрито авторський підхід до вирішення важливого завдання суспільного розвитку - обґрунтування шляхів підвищення ефективності територіальної організації агропромислової інтеграції України.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретико-методологічні й практичні результати дисертаційного дослідження доповідались на конференціях: “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (Київ,1999, 2001,2004); “Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: стан і перспективи вирішення” (Київ,2000, 2002);“ Географічна наука та освіта в Україні” ( Київ, 2000, 2003); “Проблеми регулювання зовнішньоекономічної діяльності сільськогосподарською продукцією” (Київ,2001); “Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво: міжнародні відносини, економіка, політика, географія, історія, право” (Луцьк, 2005, 2006).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображені в 21 наукових працях, серед них - 3 у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій - 7,5 друк. аркушів.

Обсяг і структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 190 стор. тексту, який містить 27 таблиць та 29 рисунків. Список використаних джерел налічує 236 найменувань, викладених на 18 сторінках.

2. Основний зміст роботи

зовнішньоекономічний інтеграція агропромисловий

У першому розділі “Теоретико-методологічні передумови аналізу розвитку продуктивних сил АПК України в умовах посилення економічного регіоналізму” розкрито теоретичні основи формування зовнішньоекономічних зв'язків АПК в сучасних умовах, обґрунтовані їх основні види, запропоновано методичні основи дослідження.

Зовнішньоекономічний сектор АПК України - це територіальне технолого-економічне й організаційне поєднання органів та організацій, які здійснюють зовнішньоекономічні функції АПК. Іншими словами, це форма здійснення агропромислової інтеграції України у світове співтовариство на основі раціонального використання експортного агропромислового потенціалу регіонів. Він має компонентну, територіальну та організаційно-управлінську структури.

Компонентна структура зовнішніх економічних зв'язків АПК відображає склад, сукупність його функціональних елементів, які розкривають її роль в міжнародному поділі праці. Основними його компонентами є : товари, що включені до зовнішньоекономічного обігу; об'єкти і споруди інженерного забезпечення, транспортних засобів, службових блоків, складів тощо; органи управління , які здійснюють експортно-імпортні операції.

Територіальна структура характеризує особливості просторового розміщення об'єктів зовнішньоекономічного вектора АПК, співвідношення і територіальну взаємодію експортно-імпортних операцій.

Організаційно-управлінська структура включає ієрархічно впорядковану систему органів управління зовнішньоекономічною діяльністю АПК, їх функціональні правові обов'язки, тобто територіально реалізує механізм прийняття рішень.

Зовнішньоекономічні зв'язки АПК реалізуються за допомогою процесу переміщення через митний кордон України агропромислових товарів, митного регулювання, пов'язаного з встановленням та створенням пунктів і зборів, процедурою митного контролю та оформлення.

Процес зовнішньоекономічної діяльності АПК сприяє участі нашої країни у міжнародному поділі та інтеграції праці. Одним із напрямків цієї діяльності є прибуток держави, корпорацій, окремих фірм та підприємств, який відбувається на основі врахування і використання кон'юнктури зовнішнього ринку, тобто співставлення пропозицій у вигляді агропромислових товарів з реальними традиційними потребами на них у зарубіжних країнах.

Стан розвитку зовнішньоекономічних зв'язків АПК України в значній мірі впливає на формування продовольчої її безпеки, яка є невід'ємною складовою економічної безпеки.

До найважливіших форм зовнішньо-економічних зв'язків АПК України належать: експорт та імпорт продовольчих товарів; надання суб'єктам господарювання АПК функцій зовнішньоекономічної діяльності України, послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності; наукова, науково-технічна, науково-виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності, навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі для потреб АПК; спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами в агропромисловій сфері; підприємницька діяльність на території України пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів агропромислової зовнішньоекономічної діяльності за межами України; організація та здійснення діяльності підприємств АПК в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та ін. подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, формування та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту; товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності АПК та іноземними суб'єктами господарської діяльності.

Процес дослідження агропромислового вектору зовнішньої політики України можна розбити на чотири основних етапи.

Перший етап - програмний, під час якого розробляється програма наукового дослідження, в якій визначаються об`єкт і предмет, визначається мета та завдання дослідження зовнішньої агропромислової інтеграції.

На другому інформаційному етапі наукового пізнання проводиться збір та обробка інформації із застосуванням в першу чергу таких методів, як статистичний та монографічний. Джерелами інформації стосовно агропромислового вектору зовнішньої політики є інформація Державного комітету статистики України, Міністерства аграрної політики, Міністерства економіки. Об'єкт й предмет до сліджень вирізняються масовістю, що зумовлює велике зна чення для них статистичних методів. Особливість цих методів власне і полягає в тому, що вони застосовуються для узагальнення й аналізу відповідни х статистичних показників.

На третьому етапі відбувається аналіз інформації, статистична інформація систематизується та обробляється, що дає змогу поглибити дослідження об`єкту. При цьому широко застосовується системний аналіз -- метод під готовки та обґрунтування рішень щодо розв'язання складних комплексних проблем агропромислової інтеграції. Методологія системного аналізу ґрун тується на системному вивченні явищ. Його сутність полягає в тому, що всі об'єкти зовнішньоекономічної діяльності АПК розглядаються у вигляді систем. Агропромисловий вектор зовнішньої політики України підпадає під основні системні ознаки: цілісність, структурність, взаємозв`язок з середовищем, ієрархічність, множинність опису та ін.

Системний підхід передбачає розгляд наступних аспектів: багатовекторність зовнішньоекономічних зв'язків АПК України (регіональні економічні об'єднання - ЄС, ЧЕС, СНД та ін.); динаміка та територіальні особливості зовнішньої торгівлі (обсяги зовнішньоторговельного обороту АПК, експорту та імпорту; інвестицій в АПК; товарна структура експорту та імпорту продовольчої продукції; галузева структура іноземних інвестицій в об'єкти АПК; просторові напрямки експорту та імпорту продовольчої продукції).

Четвертий етап передбачає розробку основних напрямків вдосконалення територіального аспекту формування агропромислового вектору зовнішньої політики. На основі порівняння оптимальної моделі та існуючої визначаються територіальні диспропорції у розвитку зовнішньоекономічного вектора АПК України. Аналіз ефективності зовнішньої торгівлі продовольчою продукцією дає змогу здійснити вибір оптимальної товарної структури експорту та імпорту, а також територіального розподілу зовнішньоекономічних потоків з метою раціоналізації структури цих зв'язків, досягнення максимального економічного ефекту.

У другому розділі дисертації “Чинники формування інтеграційних процесів в АПК України” виявлені чинники формування зовнішніх економічних зв'язків АПК України і дана комплексна оцінка їх впливу на агропромислову інтеграція України у світове співтовариство.

На формування зовнішньоекономічних зв'язків АПК України впливають зовнішні і внутрішні чинники. До зовнішніх належать глобалізація і регіоналізація світової економіки, геополітичне положення країни. Їх дія проявляється в залежності товарної та регіональної структури агропромислової інтеграції від світових продовольчих ринків. Кон'юнктура на світових продовольчих ринках і ринкове ціноутворення мають координаційну функцію і діють як механізм природного відбору життєздатних зовнішньоекономічних структур. Впливаючи на зовнішній агропромисловий сектор економіки країни, світогосподарські зв'язки спонукають до пошуку оптимального варіанту участі в міжнародному поділі праці. Зовнішній агропромисловий сектор економіки країни спроможний впливати на економічне зростання через те, що чинники зростання перебувають під впливом зовнішньоекономічних операцій.

Найважливішим зовнішнім чинником агропромислової інтеграції України у світове співтовариство є глобалізація, основними характерними ознаками якої виступають: розширення торгівлі та її лібералізація; інтернаціоналізація обороту капіталу та усунення перешкод для його руху; глибокі зміни у фінансовій сфері, що більше, ніж інші форми співробітництва, відчуває наслідки електронної революції; розгортання діяльності транснаціональних корпорацій (ТНК) та їх зростаюча експансія; переважаюча орієнтація попиту на світовий продовольчий ринок; утворення міжнародних фінансових інститутів та ін.

Вивчення зовнішньоекономічних зв'язків АПК України і змін, що у них відбуваються під дією ринкових трансформацій, неможливе без аналізу геополітичного положення. Кожна країна в процесі свого розвитку сама створює і визначає ряд моментів свого геополітичного положення. З позицій геополітичного положення можуть бути пояснені особливості територіальної та галузевої структур зовнішньої торгівлі продукцією АПК. А оскільки ринкові трансформації проявляються саме в трансформаціях галузевої та територіальної структур агропромислового виробництва, то можемо дійти висновку, що чинник геополітичного положення є одним з таких, що має значний вплив на цей процес.

Внутрішні чинники визначаються рівнем виробництва агроресурсів, розвитком органів державного регулювання, макроекономічною політикою, станом ринкової інфраструктури.

Основою формування зовнішньоекономічного сектору АПК України є агроресурсний потенціал, під яким розуміємо виробництво і промислову переробку різних видів сільськогосподарської продукції. Останніми роками в Україні відбувалося поступове зростання обсягів виробництва продукції сільського господарства. Зміни обсягів продукції головним чином відбуваються за рахунок змін обсягів продукції рослинництва, яка, в свою чергу, значною мірою залежить від погодних умов. Так, за останні 6 років найменш результативним за обсягами виробництва був 2003 рік, коли складні кліматичні умови спричинили різкий спад обсягів виробництва продукції рослинництва, зокрема зернових культур.

Суттєвий вплив на впровадження ринкових трансформацій у агропромисловій сфері України мають чинники макроекономічного характеру: стан грошово-кредитного сектору, фіскальної та фінансово-бюджетної політики країни, рівень розвитку ринкової інфраструктури, об'єми прямих іноземних інвестицій в АПК України, зовнішньоекономічна діяльність (структура імпорту-експорту), структура доходів - витрат населення, інноваційна діяльність, приватизаційний процес, рівень розвитку малого підприємництва. Одночасно вони виконують роль індикаторів здійснення ринкових реформ, оскільки за рівнем розвитку, наприклад ринкової інфраструктури, чітко можна судити про об'єми зовнішніх економічних операцій, здійснюваних не в тіньовому секторі економіки. Зрештою, всі вищеназвані показники піддаються регуляторній політиці відповідних органів держуправління, які покликані забезпечити сприятливий макроекономічний клімат для впровадження ринкових трансформацій. Це фіскальна, фінансово-бюджетна політика і інвестиційний клімат України.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності АПК в Україні здійснюється за допомогою: Законів України, передбачених в Законах України актів тарифного та нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції, економічних заходів оперативного регулювання в межах законів України, рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутним документом в межах законів України; угод, що укладаються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.

До органів місцевого управління зовнішньоекономічної діяльності належать місцеві ради народних депутатів та виконавчі і розпорядчі органи, територіальні підрозділи (відділи) органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України.

Однією із важливих умов функціонування агропромислового ринку є наявність добре розвиненої ринкової інфраструктури під якою розуміють систему державних, приватних і суспільних інститутів (організацій, установ), що обслуговують інтереси суб'єктів ринкових відносин і забезпечують їх ефективну взаємодію. Основні функції ринкової інфраструктури полягають в тому, що вона через свої елементи здійснює правове і економічне консультування підприємців і захист їх інтересів у державних і приватних структурах; забезпечує фінансову підтримку, кредитування, включаючи лізинг, аудит, страхування нових господарських формувань тощо; сприяє матеріально-технічному забезпеченню і реалізації продукції підприємств; регулює рух робочої сили; створює необхідні умови для ділових контактів підприємців; здійснює маркетингове, інформаційне та рекламне обслуговування та ін.

Тобто, ринкова інфраструктура являє собою систему підприємств, організацій, служб, інших формувань. Це, зокрема, торгуючі формування, до яких відносяться товарні біржі, торгові доми та торгові доми як брокерські контори бірж, аукціонні торги живою та племінною худобою, оптова та оптово-роздрібна торгівля плодоовочевою продукцією, системи цінового моніторингу, продовольчі ринки населених пунктів, інтервенційні фонди продукції тощо. Разом з іншими формуваннями (кредитно-фінансовими, страховими, постачальницькими, транспортними і т.п.) вони покликані обслуговувати процес ринкового товарообміну, забезпечувати його надійність, прозорість, стабільність. В Україні є 24 товарні біржі, які акредитовані Мінагрополітики для надання послуг з укладання угод купівлі-продажу сільськогосподарської продукції та продовольства для державних і регіональних потреб, а також укладання та реєстрації зовнішньоекономічних контрактів. Найбільшими агропромисловими біржами в Україні є: Українська аграрна біржа (м. Київ), Придніпровська товарна біржа (м. Дніпропетровськ), Чорноморська товарна біржа агропромислового комплексу (м. Миколаїв), Одеська товарна біржа (м. Одеса), Вінницька товарна універсальна біржа, товарна біржа агропромислового комплексу центральних областей (м. Черкаси).

Третій розділ “Сучасний стан та основні напрямки вдосконалення регіональних економічних зв'язків АПК України” присвячений системно-структурному аналізу динаміки регіональної і товарної структури зовнішньої торгівлі АПК України, основних векторів іноземного інвестування в АПК України і розробці напрямків вдосконалення агропромислової інтеграції України в світове співтовариство.

Основною формою зовнішніх економічних зв'язків АПК України є зовнішня торгівля продовольчою продукцією. Частка зовнішньоторговельного обігу продукції агропромислового виробництва у загальному зовнішньоторговельному обігу держави у 2005 р. становила 10,7% експорту і 6,6% імпорту.

В загальному товарообороті торгівлі продовольчою продукцією більша частина експорту у 2005 р. належала країнам СНД і Балтії, а серед них найвища питома вага припадала на Росію - 56%, Білорусь - 7%, Туркменістан - 3,5%, Молдову - 1,6%. Серед країн далекого зарубіжжя основна частка експорту належала Італії - 4,5%, Нідерландам - 12,5%, Туреччині - 2,4%.

Основними предметами експорту у 2005 р. були: м"ясо та харчові субпродукти, молокопродукти, зерно, насіння соняшнику та олії з нього, цукор, спирт, шкури. Найбільші обсяги імпорту продовольчої продукції припадали на м'ясо курей, фрукти, прянощі, какао-шоколад, хліб та хлібні вироби, тютюнову сировину.

Обсяги експорту та імпорту продовольчої продукції та частка продукції АПК у загальній вартості визначається рівнем її виробництва в регіонах, наявністю суб'єктів зовнішньоекономічних зв'язків та обсягом споживання. Так, експорт м'яса та харчових субпродуктів найбільший в Столичному та Подільському економічних районах, відповідно найбільше імпортують м'яса у Донецькому регіоні. Експорт овочів найбільший в Південному, Подільському та Центральному регіонах, відповідно найбільшим імпортером їх є Столичний район. Регіональна спеціалізація агропромислового виробництва впливає на товарну структуру експорту та імпорту продовольчої продукції. Характерною особливістю розвитку торгівлі продовольчою продукцією є помітна зміна її обсягів. Це стосується як збільшення обсягів експорту та імпорту цієї продукції в одних регіонах та зменшенням в інших.

Слід відзначити, що обсяги бартерних угод торгівлі продовольчою продукцією протягом останніх 5 років постійно знижується. Так, якщо при експорті у 1994 р. вони складали 59,2%, то у 2005 р. лише 9,4%. Найбільша питома вага бартерних угод при експорті припадала на борошно і крупи (55,4), хутросировину (44,4%), тваринні матеріали (21,9%), фрукти (18%), харчові продукти (16%).

В загальному обсязі експорту зернових культур майже половину займають країни Азії. Такий територіальний розподіл є традиційним для українського експорту.

У 2005 році сільськогосподарськими товаровиробниками було реалізовано 2106 тис. т насіння соняшнику, що на 16,2 % (або 294 тис. т) більше у порівнянні з 2004 роком та на 14 % (або 342 тис. т) менше у порівнянні з 2003 роком. Загальна пропозиція олії рослинної формується головним чином за рахунок власного виробництва. Так, у 2005 році пропозиція олії на 87,1 % складалась з виробництва, та на 12,9 % із імпорту. У 2005 році було імпортовано 205 тис. т, головним чином, тропічної олії. Обсяг соняшникової олії був незначний - 1,1 тис. т.

Збільшення пропозиції олії сприяло розширенню попиту на неї як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках (збільшення експорту). Якщо у 1998 році з країни експортувалось 1009 тис. т насіння, то у 2002 році - 68,2 тис. т. У 2003 році у зв'язку із значними обсягами виробництва експорт склав 868 тис. т, але це суттєво не вплинуло на забезпечення попиту внутрішнього ринку. У 2004 році експорт скоротився до 354 тис. т, а за 2005 рік він дорівнює лише 35,6 тис. т . Скорочення імпорту м'яса та м'ясопродуктів компенсувалось імпортом живих тварин, а саме свиней вагою більше 50 кг. Даний випадок не є типовим для українського імпорту, за останні п'ять років ввозили тільки племінну худобу, а не товарну.

В системі заходів, направлених на стабілізацію виробництва в АПК і подальше розширення експортного потенціалу важлива роль відводиться залученню та раціональному використанню іноземних інвестицій.

Інвестиційна діяльність в АПК України, сьогодні характеризується наявністю значних кризових явищ головними причинами яких є макроекономічні фактори. Перш за все, це скорочення власних інвестицій товаровиробників внаслідок різкого погіршення їх фінансового стану та знецінення інвестиційних ресурсів в умовах інфляції; зменшення обсягів прямої державної інвестиційної підтримки, яке не було компенсовано за рахунок власних і залучених джерел фінансування; різке погіршення умов отримування кредитів, розміри відсотків по яких перевищують рівень беззбитковості кредитів; криза фінансово-кредитної банківської системи; зростання неплатежів, порушення господарських зв'язків, руйнування матеріально-технічного постачання, поглиблення диспаритету тощо.

Серед галузей господарства найбільші іноземні інвестиції поступають у внутрішню торгівлю, харчову промисловість, машинобудування і металообробку, фінансові послуги (відповідно : 16,4; 20,6; 8,2 і 8,5 %). Решта інвестицій надходять в науку, охорону здоров"я, побутове обслуговування, зовнішню торгівлю, будівництво, хімічну промисловість.

Серед іноземних фірм-інвесторів АПК , які успішно займаються підприємництвом в Україні, це "Монсанто", "Каргілл", "Кейс" (США), "Даймлер-Бенц", Головний кооператив "Райффайзен", "Янке" (ФРН), "Ілта Холдінг С.А. " (Швейцарія) та багато інших. Слід відзначити, що загальний обсяг іноземних інвестицій в АПК України все ще недостатній.

Найбільш пріоритетними і одночасно прибутковими сферами для іноземного інвестування в АПК є: впровадження високопродуктивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та утримання худоби і птиці; оновлення і модернізація на базі нових технологій підприємств харчової промисловості, а також тих, що займаються заготівлею та зберіганням зерна та іншої сільськогосподарської продукції; створення потужностей та сировинної бази для виробництва обладнання для олійножирової, м"ясо-молочної, борошномельно-круп"яної та хлібопекарської промисловості; налагодження випуску ефективних хімічних засобів захисту сільськогосподарських рослин і тварин; надання виробничих послуг сільскогосподарським та іншим агропромисловим підприємствам.

Основними напрямками інтегрування АПК України у світову економіку слід вважати: створення спільних підприємств (СП), формування вільних економічних зон (ВЕЗ) агропромислового типу.

Створення СП дає можливість більш інтенсивно залучати іноземний капітал, валютні надходження від агропромислової діяльності будуть значно зміцнювати регіональну економіку. Для підвищення ефективності функціонування СП необхідними є подальше вдосконалення принципів зовнішньоекономічної діяльності, подолання процесів інфляції та забезпечення стабільності в економіці. Саме ці фактори здатні підвищити зацікавленість великих іноземних компаній у спільній підприємницькій діяльності та сприяти входженню України до міжнародних організацій.

Іншим напрямком залучення іноземних інвестицій є формування ВЕЗ агропромислового типу. Такими можуть стати обмежені території, де встановлюються особливі економіко-правові, фінансово-кредитні, митні умови господарювання для вітчизняних та зарубіжних юридичних осіб. Це дало б значний поштовх для розвитку соціальної інфраструктури, забезпечило б приплив вільноконвертованої валюти в місцеві бюджети, збагатило б управлінський досвід і, звичайно, прискорило б вихід на міжнародний ринок продовольчих товарів. Подібні зони повинні створюватись на територіях, агропродовольчі ресурси яких користуються попитом на світовому ринку.

Станом на 1 січня 2005 року іноземними інвесторами було вкладено в аграрний сектор країни близько 90 млн. дол. США, або приблизно 2 % від загального обсягу іноземних інвестицій в економіку країни. Це - незначна сума і частка іноземних капіталів. Для порівняння слід зазначити, що частка сільського населення становить 32 %, сільськогосподарських працівників -12%, основних фондів - 11, валової доданої вартості - 17 % у відповідних загальноекономічних показниках. Тільки 173 підприємства скористались можливостями залучення іноземних інвестицій, або трохи більше 1 % від загальної кількості великих підприємств, що обробляють більше тисячі гектарів сільськогосподарських угідь.

Відмінною від загальної по економіці є і структура залучення іноземних інвестицій в аграрний сектор за країнами походження. Загалом в економіку України з 10 країн світу (США, Нідерланди, Кіпр, Великобританія, Російська Федерація, Німеччина, Віргінські острови, Швейцарія, Республіка Корея, Австрія) надійшло 76 % прямих інвестицій, в тому числі з США -17%. В аграрний сектор майже третина іноземних інвестицій надійшла з США, ще третина - з Великобританії , Кіпру , Німеччини , Нідерландів, Віргінських островів. Найвища частка аграрного спрямування іноземних інвестицій характерна саме для американського капіталу - 4 %. По інших країнах цей показник не перевищує 1,5 %.

Найбільш успішними регіонами у залученні іноземних інвестицій в сільське господарство є Донецька (12,4%), Київська (11%), Дніпропетровська (9%) та Одеська (6,2%) області.

Основним джерелом фінансування інвестицій у харчову промисловість є власні кошти підприємств (головним чином, амортизаційні відрахування, оскільки прибутковість галузі залишається низькою). При цьому слід зауважити, що значна частина таких відрахувань використовується на капітальний ремонт, який, як відомо, є найменш ефективною формою відтворення основного капіталу.

Найбільший приріст іноземних інвестицій у 2005 році у харчову промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів спостерігається у Київській (28,8%), і Одеській (8,1%) областях, а найменший -у західних регіонах України: Рівненська (0,03%), Чернівецька (0,2%) та Хмельницька (0,4%) області.

Розширення позицій агропромислового комплексу України на світових ринках СНД, ЄС та інших країн безпосередньо залежить від швидкості і спрямованості структурної перебудови експортно-імпортного потенціалу. Стимулювання розвитку експортно-імпортного потенціалу галузі можливе лише на засадах сучасних структурно-трансформаційних процесів з акцентом на розвиток експорту. Підвищується роль фінансових важелів у диверсифікації та перебудові зовнішньоекономічної діяльності. Здійснення зовнішньоекономічної діяльності вимагає дотримуватись в першу чергу національних інтересів. Добитися широкого застосування протекціоністських заходів щодо імпорту та обмеження несправедливої конкуренції з боку зарубіжних фірм та інших партнерів на внутрішньому ринку можливе лише за умови досконалої структури зовнішньоекономічної діяльності. Всебічний захист інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на зовнішньому ринку вимагає досконалого механізму регулювання експортно-імпортних процесів, в тому числі зваженого підходу щодо імпорту товарів, які пропонується класифікувати наступним чином: товари критичного імпорту, товари пріоритетного імпорту і товари квотового імпорту. Сучасний стан розвитку зовнішньоекономічної діяльності потребує нових стратегічних підходів до формування експортно-імпортної політики. Тут варто врахувати ступінь відкритості економіки та АПК зокрема, що в цілому фокусує все значніші зрушення в бік відкритої економіки.

Висновки

У результаті проведеного дослідження структури і територіальної організації агропромислової інтеграції України у світове співтовариство отримані наступні висновки:

1. Обґрунтовано, що зовнішньоекономічний сектор АПК здійснює зовнішньоекономічні зв'язки продовольчої продукції на основі раціонального використання продовольчого потенціалу відповідної території з метою вирішення національних економічних, політичних та інших інтересів. Він виступає територіальним технолого-економічним і організаційним поєднанням органів і організацій, які виконують різні зовнішньоекономічні функції АПК через систему митної діяльності. В основі зовнішньоекономічних зв'язків АПК лежать інтегративні функціональні компоненти: товари, що включені до зовнішньоторговельного обігу; об'єми і споруди інженерного забезпечення, транспортних засобів, службових блоків, складів; органи управління експортно-імпортними операціями.

2. Виявлені основні форми зовнішньоекономічних зв'язків АПК України: експорт та імпорт продовольчих товарів; надання суб'єктам господарювання АПК функцій зовнішньоекономічної діяльності України;наукова, науково-технічна, науково-виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі для потреб АПК;спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами в агропромисловій сфері; організація та здійснення діяльності підприємств АПК в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; формування та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту.

3. Сформульовані найважливіші принципи формування регіональних зовнішньоекономічних зв'язків АПК України: демократичного централізму, який враховує централізоване керівництво агропромисловими процесами і регіональні особливості; пропорційності й оптимальності виробництва продовольчої продукції і рівня регіонального споживання з врахуванням експорту надлишку продукції та імпорту дефіцитних видів продовольчих товарів; узгодження територіального і галузевого аспектів передбачає врахування специфіки агропромислового потенціалу регіону при плануванні балансу виробництва продовольства; наукової обґрунтованості розвитку регіональних зовнішньоекономічних секторів АПК України; необхідності врахування продовольчої безпеки сусідніх держав і регіонів, недопущення експансії неякісних імпортних продуктів та продовольчих товарів.

4. Розроблено методичні основи дослідження територіальної організації агропромислової інтеграції країни, яке необхідно проводити в чотири етапи. На першому етапі визначається об'єкт та предмет, мета та завдання дослідження зовнішньої агропромислової інтеграції. Другий етап складається із збору та обробки статистичної інформації, яка характеризує територіальну організацію продуктивних сил агропромислової інтеграції країни в світове співтовариство. Третій етап полягає в аналізі рівня та ефективності територіальної організації товарної і регіональної структури зовнішньої торгівлі АПК. І на кінець, четвертий етап спрямований на розробку основних напрямків вдосконалення територіальної організації агропромислової інтеграції країни.

5. Встановлено найважливіші чинники розвитку і територіальної організації агропромислової інтеграції України, до яких належать: регіональна диференціація експортного продовольчого потенціалу окремих регіонів: глобалізація і регіоналізація; геополітичне і транспортно-географічне положення; нові форми активізації співробітництва (спільні підприємства, вільні економічні зони агропромислового типу, єврорегіони).

6. Проведено комплексний аналіз експорту основних товарних груп продовольчої продукції та механізму їх регулювання. Регіональна структура експорту продовольчої продукції свідчить про багатовекторність зовнішньоекономічних зв'язків АПК. Зроблено висновок, що для підвищення ефективності зовнішньо економічних зв"язків АПК України необхідно враховувати ряд пріоритетних напрямків. Курс на євроінтеграцію України буде сприяти розширенню експорту з країнами ЄС. Необхідно поглиблювати агропромислове співробітництво з СНД, зокрема з Росією. В той же час варто зберігати позиції на продовольчих ринках інших країн та регіональних економічних об'єднань.

7. Вивчення динаміки обсягів і структури імпорту продовольчої продукції дало можливість оцінити ступінь захисту національного товаровиробника, насиченість внутрішнього ринку товарами. Встановлено, що на шляху до входження в СОТ доцільно поступово реформувати і приводити до міжнародних стандартів митно-тарифне регулювання, зокрема знижувати ставку ввізного мита, враховуючи призначення товару. Необхідно створити систему обмеження імпорту товарів харчової промисловості з урахуванням ступеня дефіцитності товару, його ролі для внутрішнього ринку, можливості власного виробництва. Така система протекціонізму, включаючи посилення тарифного режиму, механізми сезонних імпортних мит, а також заходи нетарифного регулювання, зумовить зменшення обсягів імпорту продовольчої продукції.

8. В структурі експортних поставок продуктів харчування переважають продукти низького ступеня обробки, зокрема продукти рослинного походження (в першу чергу зернові культури), жири та олії тваринного походження та живі тварини і продукти тваринного походження. Серед готових харчових продуктів переважає цукор. В останні роки дещо зростає частка готових харчових продуктів, проте для її розширення необхідно збільшувати випуск високоякісних продуктів у відповідності з вимогами міжнародних стандартів.

9. Визначено пріоритети входження АПК в систему світових господарських зв'язків, основними з яких є: структурна перебудова експортно-імпортного потенціалу з гарантуванням продовольчої безпеки країни; розширення продовольчих товарів критичного, пріоритетного та квотового імпорту; обмеження лібералізації зовнішньої торгівлі та посилення ролі держави; вдосконалення системи моніторингу та прогнозування кон'юнктури світового продовольчого ринку; зміцнення ринкової інфраструктури; дальший розвиток форм територіального зосередження митної діяльності, зокрема створення митних мобільних груп.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Олійник Я.Б., Запотоцький С.П., Олійник Т.Я. Регіональна продовольча політика// Регіональні проблеми розвитку продуктивних сил АПК.- К.: РВПС України НАН України, 1999. - С. 188-191. Особистий внесок автора: розкриті особливості формування регіональної продовольчої політики.

2. Олійник Т.Я. Економіко-екологічні проблеми бізнесу і підприємництва в регіональних АПК України //Економіка, фінанси, державне управління. - Львів: ЛНУ, 1998. - С. 19-20.

3. Олійник Т.Я.Вплив природокористування на формування продовольчої безпеки населення України //Економіка природокористування і охорони довкілля. -К.:РВПС України НАН України, 2004. - С. 196-202.

4. Олійник Я.Б., Олійник Т.Я. Концептуальні основи розвитку регіональних продовольчих комплексів України//Сучасний стан, напрями відновлення та перспективи розвитку харчової і переробної промисловості Закарпаття.-Ужгород: Патент, 1998. - С. 73-78.Особистий внесок автора: розкриті основні напрямки розвитку рослинницько-промислових підкомплексів.

5. Олійник Я.Б., Олійник Т.Я. Агропромислова інтеграція України у світове господарство //Соціально-економічні дослідження в перехідний період : проблеми і перспективи транскордонного співробітництва в аспекті процесів європейської інтеграції. - Луцк: Вежа, 2000. - С. 42-49. Особистий внесок автора: розкриті основні напрямки розвитку зовнішньої агропромислової інтеграції України.

6. Олійник Т. Зовнішні економічні зв”язки м .Києва // Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість.- К.: Вид-во Європ. Союзу, 2003.-Том. 6. - С. 129-131.

7. Olienik Ja, Olienik T. Zwiazki ekonomiczne Ukraine i Polski// Badania geograficzne w Poznawaniu srodowiska.-Warsсhawa: 2004. - С. 580-581. Особистий внесок автора: розкриті особливості зовнішніх економічних зв”язків України і Польщі.

8. Олійник Т.Я. Методичні підходи до картографування експортно-імпортного потенціалу АПК України //Картографія та вища школа. - К.: Укрморкартографія,1999.- Вип.4. - С. 53-56.

9. Олійник Т.Я. До питання маркетингу продовольчого ринку. Маркетинг: теорія і практика, К.:КНЕУ, 1999. - С. 148-149.

10. Олійник Т.Я. Картографування іноземного інвестування економіки України // Картографія та вища школа.-К.: Укрморкартографія, 2000.Вип.5. - С. 81-82.

11. Олійник Я.Б., Олійник Т.Я. Вивчення курсу “Основи регіональної діагностики у вищій школі” // Картографія та вища школа. - К.: Обрії, 2005.-Вип. 10. - С. 221-227. Особистий внесок автора: розкрита сутність регіональної діагностики, її структура, методи здійснення.

12. Олійник Т.Я. Зовнішньоекономічні зв"язки АПК України// Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України.-К.:Обрії, 1999. - С. 88-89.

13. Олійник Т.Я. До питання формування міжнародних інвестиційних проектів в харчовій промисловості України//Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: стан і перспективи вирішення. - К.: Обрії, 2000. - С. 205-206.

14. Олійник Т.Я. Зовнішньоекономічні зв'язки України як об'єкт дослідження // Географічна наука та освіта в Україні. - К.: Фітосоціоцентр, 2000. - С. 49.

15. Олійник Т.Я. Формування міжнародної логістики у зовнішньоекономічних зв'язках АПК/ Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України. - К.: Ніка-Центр, 2001. - С. 97-98.

16. Олійник Т.Я. Особливості зовнішньої торгівлі України сільськогосподарською продукцією//Проблеми регулювання зовнішньоекономічної діяльності сільськогосподарською продукцією. -К.:ІМВ, 2001. - С. 120-121.

17. Олійник Т.Я.Інвестиційний клімат в АПК України //Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України; сучасний стан і перспективи вирішення - К.: Обрії, 2002. - С. 173-175.