Збереження нематеріальної культурної спадщини як один з важливих напрямків діяльності країн СНД в ЮНЕСКО

Размещено на http://www.allbest.ru/

Збереження нематеріальної культурної спадщини як один з важливих напрямків діяльності країн СНД в ЮНЕСКО

Василенко В.О.

Важливе місце в міжнародному житті займає Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО). В світі постійних конфліктів між державами, небезпеки втручання великих країн у внутрішні справи малих вона сприяє збереженню миру у світі шляхом поширення освітніх, наукових і культурних зв'язків. Значним аспектом діяльності організації є охорона нематеріальної (духовної) культурної спадщини. Країни СНД активно співпрацюють з ЮНЕСКО в даній сфері. Здобувши незалежність, держави пострадянського простору беруть курс на розвиток власної зовнішньої політики. Співпраця країн СНД з ЮНЕСКО це складова їхньої міжнародної діяльності. В зв'язку з процесами глобалізації безліч форм нематеріальної культури опинилися в тяжкому становищі, будучи приреченими на загибель. Людське співтовариство повинне займатися охороною, популяризацією, захистом цих цінностей, адже, якщо зникає традиційна культура, народ втрачає свою самобутність. Важливе значення для нас має стаття дослідниці О. Мельничук [8]. Вона присвячує свою роботу Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини. Для нашого проблематики ця робота є надзвичайно цінна з точки зору розуміння Конвенції 2003 року про охорону нематеріальної культурної спадщини та історії її прийняття, також авторка зазначає про діяльність в сфері охорони нематеріальної культурної спадщини однієї з країн СНД України, але, нажаль, інших країн пострадянського простору вона не торкається. Науковець В. Акуленко [1], який висвітлив діяльність ЮНЕСКО щодо охорони культурних цінностей, подає цінний фактологічний матеріал про Конвенції організації в даній проблемі. Але автор професійний юрист і оцінює документи з правової точки зору. О. Костенко [7] проаналізувала взаємовідносини України та ЮНЕСКО, подаючи важливу інформація про діяльність однієї з країн СНД в ЮНЕСКО, але, нажаль, хронологічно робота доведена до початку 90 років ХХ ст. Виходячи з цього можна зробити висновки, що проблема діяльності країн пострадянського простору в ЮНЕСКО щодо збереження нематеріальної культурної спадщини має низку мало-досліджених аспектів. Авторка вважає за необхідне зробити спробу на основі документів, конвенцій, матеріалів конференцій проаналізувати діяльність країн пострадянського простору в ЮНЕСКО щодо збереження нематеріальної культурної спадщини людства, дослідити позиції країн пострадянського простору щодо Конвенції 2003 року про охорону нематеріальної культурної спадщини, довести необхідність подальшої співпраці країн СНД з ЮНЕСКО в даній сфері.

На нашу думку, потрібно зазначити про те, що, взагалі, збереження культурної спадщини людства це один з головних напрямків діяльності ЮНЕСКО, що прослідковується в низці документів, які були прийняті організацією, таких як: Конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту (1954 р.); Конвенція про засоби, направлені на заборону і попередження незаконного ввозу, вивозу і передачі власності на культурні цінності (1970 р.); Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (1972 р.); Конвенція про охорону підводної культурної спадщини (2001 р.); Конвенція про охорону нематеріальної культурної спадщини (2003 р.); Конвенція про охорону і заохочення різноманітності форм культурного самовираження (2005 р.). Тому, на нашу думку, є всі підстави вважати, що ЮНЕСКО досить активно співпрацює в даній сфері.

Перш за все, варто зазначити, що розрізняють матеріальну і нематеріальну спадщину людства. В Попередньому проекті Міжнародної конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини зафіксовано, «що ЮНЕСКО являється єдиною міжнародною організацією, повноваження якої прямо передбачають охорону спадщини у всіх її аспектах, включаючи найбільш вразливу, нематеріальну спадщину, невідкладна необхідність в охороні якої вимагає прийняття нової конвенції для заповнення прогалини в міжнародному праві» [11, 4].

Розглядаючи дану проблему, на думку авторки, слід наголосити на тому, що певний час в міжнародних документах головна увага приділялася саме матеріальній спадщині. Мабуть, це відбувалося тому, що пам'ятки культури є першою візитною карткою будь-якої держави, а також матеріальна культура в разі воєнної небезпеки знаходиться в особливо небезпечному становищі, на відміну від нематеріальної культури, яку в принципі зруйнувати і викрасти неможливо. Ось чому, на наш погляд, матеріальній культурі надавалося набагато більше уваги з боку міжнародної організації. Тому надзвичайно важливою подією є прийняття ЮНЕСКО у 1989 році Рекомендації про збереження традиційної культури та фольклору. Вона сприяла розвиткові міжнародного співробітництва у сфері охорони, збереження, захисту усної традиції та фольклору. На нашу думку, це стало фактично першим кроком на шляху збереження нематеріальної культурної спадщини. Про важливість нематеріальної культурної спадщини засвідчує факт початку здійснення двох програм: система «живі скарби людства» (1993 р.)і «Проголошення шедеврів усної і нематеріальної спадщини людства» (1997 р.) [12, 2]. Остання займає значне місце в діяльності ЮНЕСКО. Всього було тричі проголошено шедеври всесвітньої усної і нематеріальної спадщини людства. Це торкнулася й країн СНД. Зокрема, з 2001 по 2005 роки організація проголосила 90 об'єктів шедеврами, з них державам пострадянського простору належать: чоловічий поліфонічний спів (Грузія), азербайджанський мугам (жанр традиційної музики Азербайджану), мистецтво акинов, киргизьких епічних сказателів (синтез музики і акторської майстерності), стародавня музична манера виконання «шашмакон» (Таджикистан і Узбекистан), гра на дудуку (духовий музичний інструмент Вірменії), якутський народний епос Олонхо (Російська Федерація).

Таким чином, ми бачимо передумови створення загального світового документу, який би регулював всі важливі питання в збереженні нематеріальної культурної спадщини. Це сталося 17 жовтня 2003 року, коли на 32-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було прийнято Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини. Але ратифікація її відбулася лише 20 квітня 2006 року, коли 50-а країна світу визнала документ.

Що ж до самого поняття «нематеріальна культурна спадщина», то в тексті конвенції в Статті 2, пункту 1 зазначається: «Нематеріальна культурна спадщина» означає звичаї, форми уявлення і вираження, знання і навички, а також пов'язані з ними інструменти, предмети, артефакти і культурні простори, визнані співтовариствами, групами і, в деяких випадках, окремими особами в якості частини їх культурної спадщини» [10, 60]. Тобто, ми спостерігаємо зовсім новий вид культурної спадщини людства.

На думку авторки, найактивніше з країн СНД в галузі збереження нематеріальної культурної спадщини працює Білорусія, так як вона була першою з держав пострадянського простору, яка ратифікувала Конвенцію про охорону нематеріальної культурної спадщини. Це видно з переліку держав-учасниць станом на 15 лютого 2006 року за даними «Вісника нематеріальної культурної спадщини» [3], який розміщений на сайті Бюро ЮНЕСКО в Москві. Варто зазначити, що з 50-ти країн, які першими ратифікували Конвенцію, були також Молдова і Вірменія. Отже, це були перші країни пострадянського простору, які почали активно співпрацювати в сфері збереження нематеріальної культури.

Країни пострадянського простору проводять різні конференції, семінари, симпозіуми щодо питань збереження нематеріальної спадщини. Зокрема, 15 17 грудня 2004 року в Казані відбувся Регіональний семінар по просуванню Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини країн Європи та Північної Америки. Мета даного семінару пояснити значення Конвенції 2003 року, прискорити її ратифікацію, створити можливості обміну досвідом в сфері збереження нематеріальної культурної спадщини. Одразу варто звернути увагу на окремі доповіді представників країн СНД на цій конференції. В Національній доповіді Республіки Молдова наголошувалося на тому, що в державі існує декілька законодавчих актів, які закликають захищати нематеріальну культурну спадщину. Це «Закон про культуру», прийнятий 27 травня 1999 року, «Закон про художні народні промисли», прийнятий 16 травня 2003 року. В країні діє Національний Центр Народної Творчості, якому допомагає Союз музикантів Республіки Молдова. Варто зазначити, що «Національна ярмарка народних майстрів «Tezaur» є справжнім соціальним явищем, як серед самих народних умільців, так й серед відвідувачів» [5]. Великого значення має також проект «Молдавське весілля «. Що ж до Білорусії, то її представник наголосив на тому, що країна активно діє в питанні охорони нематеріальної культурної спадщини, а також він згадав про створення проекту на отримання гранта ЮНЕСКО з проблеми «Весняні обряди Східного Полісся». В доповіді Вірменії говорилося, що країна в листопаді 2004 року затвердила концепцію «Про художнє виховання». В цей же рік були проведені дві міжнародні конференції з питань народної культури Кавказу в Єревані і Тбілісі. Було зазначено, що Вірменія підтримує відносини з науковими організаціями з секретаріату ЮНЕСКО, що виражається в спонсоруванні багатьох міжнародних симпозіумів та публікацій. Це «Вірменія і християнський Схід» (2000 р.), «Вірменські святі і народні місця паломництва» (2001 р.) [9]. Доповідь Азербайджану включала в себе інформацію про документи, які регулюють охорону нематеріальної культурної спадщини: «Про культуру» (1998 р.), «Про юридичний захист прикладів азербайджанського фольклору» (2003 р.), «Про килим» (2004 р.) [2]. В 2003 році азербайджанський мугам був включений в список шедеврів усної і традиційної культурної спадщини. На нашу думку, даний Регіональний семінар мав велике значення для розвитку співпраці країн СНД в сфері охорони нематеріальної культурної спадщини, так як держави пострадянського простору могли виступити зі своїми докладами і показати роль своєї країни в рішенні даної проблеми. А також на конференції було висвітлено багато правових аспектів Конвенції 2003 року, що сприяло ратифікації документу збоку країн СНД та їхньої подальшої співпраці з ЮНЕСКО в сфері збереження нематеріальної культурної спадщини. На думку авторки, Російська Федерація активно працює в галузі збереження нематеріальної культури. 27 28 жовтня 2005 року в Росії відбувся круглий стіл щодо проблем мов корінних народів Сибіру, які знаходяться під загрозою зникнення. А в Список шедеврів усної і нематеріальної спадщини ввійшов якутський народний епос Олонхо. На нашу думку, тут необхідно згадати ще про шкатулку «Олонхо», яка в 1976 році поступила в фонди Національного художнього музею Якутії. ЇЇ автор видатний художник-косторіз Т.В. Амосов. Його робота була в Москві і в результаті різних пошкоджень повернулася фактично зруйнованою. Відновлення пам'ятки вимагало вивчення технологічних особливостей манери й почерку автора. Але все ж таки шкатулку вдалося відновити [6,72 73]. Також в Росії був проведений фестиваль Тувинської культури «Кизил-Москва», яка представила унікальну фольклорну традицію республіки Тува пісенно-музичну.

В проблемі збереження нематеріальної культурної спадщини важливе місце посідає мова, адже це не тільки засіб комунікації, а й спосіб передачі системи цінностей і соціальної ідентифікації. ЮНЕСКО надає величезне значення збереженню мовного різноманіття, що є невідкладним завданням, враховуючи зникнення мов. Зараз в світі існує близько 6000 мов. Тисячі з них не використовуються системою освіти. В цій ситуації ЮНЕСКО грає ключову роль в сфері збереження багатоманітності мов і традицій. ЮНЕСКО запустила проект «Червона книга зникаючих мов» в 1993 році. Щорічно Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури 21 лютого відмічає Міжнародний день рідної мови. В 1999 році рішенням 30-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було вирішено відмічати цей день для того, щоб підкреслити важливу роль мовної багатоманітності в світі і підтримати широке використання рідних мов. Що стосується області культури, то після того, як в 2001 році Генеральна конференція прийняла Всезагальну декларацію про культурну різноманітність, ЮНЕСКО більш ретельно враховує мовний фактор при наданні державам-членам допомоги в розробці планів проведення діяльності і політики в області культури [13, 2]. Щодо країн СНД, то при підтримці Бюро ЮНЕСКО в Москві був створений багатомовний інформаційний Інтернет-портал «Куйаар обсерваторія культурної різноманітності: традиції і творчість народів Республіки Саха (Якутія)» і трьохмовний веб-сайт «Атлас азербайджанської народної музики». Це все показує, що держави пострадянського простору стоять на шляху збереження своєї мовної традиції. Взагалі, Конвенція про охорону нематеріальної культурної спадщини переслідує завдання збереження мови як носія нематеріальної культурної спадщини. Ось чому, мова в даному питанні відіграє важливу роль. В березні 2003 року ЮНЕСКО скликає експертів, щоб активізувати діяльність Організації зі збереження мов, що знаходяться під загрозою. Експерти порекомендували ряд планів дій для роботи ЮНЕСКО на найближчі роки: надання державам-сторонам консультативних послуг щодо мір збереження мов, що знаходяться під загрозою; створення в цих цілях адміністративно-фінансового механізму; розширення функцій ЮНЕСКО в якості основного джерела інформації з питань мовної різноманітності і загрози зникнення. ЮНЕСКО також виробляє значний об'єм інформації і створює бази даних як в друкованій, так і в онлайновій формі, що містять відомості про спеціалістів, засобів інформації і приймаючих рішення осіб, які пов'язані зі збереженням і заохоченням мов. Варто зазначити, що в Російській Федерації є багато різних національностей зі своїми мовними особливостями, а в Україні, це питання пов'язане, зокрема, з кримськими татарами. Як бачимо, мова, дійсно, відіграє ключову роль в збереженні нематеріальної культурної спадщини, адже вона як ланка що з'єднує людину з традиційною культурою.

Слід зазначити, що країни повинні періодично надавати доповіді щодо заходів, ужитих з метою реалізації Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини, а також відомостей про досвід, набутий ними в даній сфері. «У такий спосіб має забезпечуватись зворотній зв'язок між державами й міжнародною спільнотою.» [8, 16]. В даному випадку доцільне привести слова виконуючого обов'язки постійного представника України при ЮНЕСКО О. Дем'янюка: «Співробітництво країн-членів з ЮНЕСКО має бути «магістраллю з двостороннім рухом», інтенсивність якого визначається взаємними інтересами» [4, 75]. Дійсно, є всі підстави погодитися з вищесказаним, адже тільки при активній співпраці держав СНД та ЮНЕСКО результати можуть бути значущими.

Діяльність країн СНД в ЮНЕСКО щодо збереження нематеріальної культурної спадщини є важливою складовою співпраці держав пострадянського простору з цією організацією. 17 жовтня 2003 року була прийнята Конвенція про охорону нематеріальної культурної спадщини (ратифікована 20 квітня 2006 року). Білорусія найперша з країн СНД ратифікувала цей документ і почала активно співпрацювати з ЮНЕСКО в даній сфері. Держави пострадянського простору намагаються вирішувати питання збереження нематеріальної культурної спадщини. Країни СНД проводять семінари, симпозіуми, конференції з приводу проблеми збереження традиційної культури. Зокрема, 15 17 грудня 2004 року в Казані був проведений Регіональний семінар ЮНЕСКО щодо просування Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини країн Європи та Північної Америки. Ця зустріч показала небайдужість держав пострадянського простору до проблеми збереження нематеріальної культурної спадщини. Важливе місце в охороні, популяризації і захисті нематеріальної культури належить мові як носію інформації, засобу комунікації і передачі традицій з покоління в покоління. На нашу думку, країнам пострадянського простору варто більш активно діяти в цьому напрямку, організовуючи групи, центри, які забезпечуватимуть заходи щодо збереження нематеріальної культури, виконуючи положення Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини. Тому спільна діяльність країн СНД та ЮНЕСКО з цього питання допоможе зберегти пам'ятки нематеріальної культури для майбутніх поколінь.

Література

нематеріальний культурний спадщина

1. Акуленко В.І. Культурні права людини, громадянина і народу / І. Акуленко // Пам'ятки України: історія та культура. 2003. № 3. - с. 2 11.

2. Akhundova N. The national report of the republic of Azerbaijan on the «Safeguarding of the intangible cultural heritage» (Регіональний семінар ЮНЕСКО по продвижению конвенции об охране нематериального культурного наследия стран Европы и Северной Америки. Казань, Российская Федерация, 15 17 декабря 2004) [Електронний ресурс] / Akhundova N. Режим доступу до доповіді: //http://www.unesco.ru/files/docs/clt/kazan/azerbaijan-report-en Офіційний сайт Бюро ЮНЕСКО в Москві.

3. Дем'янюк О.П. Гуманітарними засобами. ЮНЕСКО магістраль з двостороннім рухом / О.П. Дем'янюк // Політика і час. 2001. №11. С. 70 -77.

4. Колодезникова Е.К. Реставрация шкатулки «Олонхо» Т.В. Амосова / Е.К. Колодезникова // Діалог: музей и общество: материалы междунар. науч.-практ. конф. «Диалог : музей и общество на пороге ХХІ века», проведенной в рамках проекта ЮНЕСКО «культура мира в России 2000», 9 10 октября 2000 г. Якутск, 2001. С. 72 73.

5. Костенко О.Ю. ЮНЕСКО: захист культури захист гуманізму / О.Ю. Костенко // Дніпро 1994. № 1. С. 84 86.

6. Мельничук О.І. Концепція нематеріальної культурної спадщини. Формування в міжнародному праві / О.І. Мельничук // Пам'ятки України: історія та культура. 2003. №3. С. 12 17.

7. Петросян Э., Меликян Л. Национальный доклад Республики Армения об охране нематериального культурного наследия (Регіональний семінар ЮНЕСКО по продвижению конвенции об охране нематериального культурного наследия стран Европы и Северной Америки. Казань, Российская Федерация, 15 17 декабря 2004). Э. Петросян , Л. Меликян. Режим доступу до доповіді: http://www. unesco.ru/files/docs/clt/kazan/armenia-report Офіційний сайт Бюро ЮНЕСКО в Москві.

8. ЮНЕСКО. Генеральная конференция. Сессия (32; 2003; Париж). Акты Генеральной конференции: 32-я сессия: 29 сентября 17 октября 2003 г., Париж. Париж: ЮНЕСКО, 2004.

9. ЮНЕСКО. Генеральная конференция. Сессия (32; 2003; Париж). Предварительный проект Международной конвенции об охране нематериального культурного наследия и доклад Генерального директора о положении дел в этой области, где требуется проведение нормотворческой деятельности, и о возможной сфере ее охвата. Париж: ЮНЕСКО, 2003. 23 с.

10. ЮНЕСКО. Генеральная конференция. Сессия (31; 2001; Париж). Разработка нового международного нормативного акта по охране нематеріального культурного наследия. Париж: ЮНЕСКО, 2001. 21 с.

11. ЮНЕСКО. Исполнительный Сонет. Сессия (171; 2005; Париж). Доклад генерального директора об общей стратегии Межсокторыальной программы в области языков ЮНЕСКО. Париж: ЮНЕСКО, 2005. 7 с.

Размещено на Allbest.ru