Візова політика Республіки Польща щодо України (2004-2008 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Візова політика Республіки Польща щодо України (2004-2008 рр.)

Після розширення ЄС у 2004 р. Україна опинилася на кордоні Євросоюзу, що створило принципово нову геополітичну ситуацію. Передусім загострилося питання щодо запровадження для України м'якого візового режиму з країнами Європейського Союзу, адже вступ Польщі до ЄС позначився перш за все на українсько-польських міграційних процесах. Позицію України визначало бажання максимального мінімізування небажаних наслідків цих процесів, запровадження такого режиму видачі віз, який би не створював перешкоди, передусім простим громадянам. При обговоренні згаданої проблематики українським політикумом висловлюється думка, що інтеграція східноєвропейських країн до ЄС призвела до появи нової лінії розподілу Європи. На нашу думку, запровадження урядами цих країн візового режиму поїздок з Україною мало на меті радше політичні цілі демонстрацію свого прагнення інтегруватися до ЄС, відповідати його нормам. Підтвердженням цього стала позиція Республіки Польща (РП).

Після набуття Польщею членства в ЄС характер відносин між Україною та Республікою Польща почав змінюватися, перетворюючись з відносин між державами з однаковим міжнародно-правовим статусом, на відносини з особливою регіональною поставою між ЄС та його східним сусідом [1,16-18]. Попри це Польща залишилася «адвокатом» України на міжнародній арені, позаяк усіляко підтримувала євроінтеграційні намагання нашої держави.

Водночас тривала інтеграція України до міжнародного ринку праці, що вже не супроводжувалася критичним, як для періоду 1996-2000 рр., відтоком робочої сили за межі країни [2,11-16]. Розвивалося міжнародне співробітництво з питань державного та наддержавного регулювання міжнародної міграції робочої сили та біженців, Україна включилася до планів співпраці ЄС із Міжнародною організацією з міграції (МОМ) та Міжнародною організацією праці (МОП) у сфері координації, організації та здійснення програм щодо міграції. На законодавчому рівні порядок співробітництва України з даними організаціями унормував Закон України «Про прийняття Статуту Міжнародної організації з міграції таЗмін до Статуту» від 11 липня 2002 р. за яким Верховна Рада постановила визнати Статут Міжнародної організації з міграції 1953 р. [3,15]. Також набув чинності Закон України «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом міністрів України та МОМ щодо статусу МОМ в Україні та співробітництво у сфері міграцій» від 13 липня 2000р., що визначав основні напрямки роботи Представництва МОМ в Україні [4,109].

Зважаючи на великі обсяги транскордонних контактів та з метою збереження дружніх стосунків з Україною Польща декілька разів відкладала запровадження віз, хоча це було однією з передумов її вступу до ЄС. Постійне відтерміновування Польщею запровадження візового, як цього вимагали країни ЄС, було зумовлене цілою низкою важливих, але неуникненних чинників. Першим кроком на шляху до запровадження візового режиму було переоснащення та збільшення кількості консульських установ Республіки Польща в Україні, адже в перші місяці після початку процесу видачі віз була очевидною неготовність консульської мережі, хоча Польща для усунення черг у консульських представництвах, видачу віз розпочала ще з 1 вересня, а візовий режим було запроваджено з 1 жовтня 2003 р. Національні польські візи для громадян України мали діяти до запровадження в Польщі Шенгенського візового режиму.

Після тривалих переговорів та узгоджень Республіка Польща встановила візовий режим із Україною у жовтні 2003 р. 13 лютого 2003 р. президенти Л. Кучма і А. Квасневський повідомили про досягнення сторонами згоди щодо запровадження візового режиму на засадах асиметричності: візи для українських громадян в Польщу ставали безоплатними, натомість Україна вирішила не вводити візовий режим для польських громадян. Після узгодження всіх деталей було підписано Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Польща «Про умови поїздок громадян» від 30 липня 2003 р. [5,800], яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів «Про затвердження Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Польща про умови поїздок громадян» від 2 жовтня 2003 р. [6,55]. Цей договір став документальним підтвердженням зміни політики перетину кордону між Польщею та Україною, адже кожна країна, що вступила до ЄС, мала запровадити візи для громадян сусідніх країн, не членів ЄС, як мінімум за півроку до дати вступу [7,15].

Щоб сприяти розвиткові українсько-польських відносин та співпраці між Польщею та Україною візовий режим передбачав можливість отримання віз для багаторазових поїздок та довгострокове перебування. Візи, що давали право на перебування на території Республіки Польща можуть бути: короткостроковими (надавали право на в'їзд та нетривале перебування на території Республіки Польща чи багаторазове перебування, яке у сукупності тривало не більше ніж 90 днів за період 6 місяців), довгостроковими (надавали право на в'їзд та безперервне перебування на території Республіки Польща не більше ніж 180 днів, чи кількаразове перебування за період одного року), а також візи з терміном дії до 5 років, які уможливлювали багаторазові поїздки до Польщі за максимального терміну перебування 365 днів за весь термін дії візи.

Запровадження віз для українців мало у Польщі значно більше прихильників, ніж супротивників. Населення вірило, що запровадження віз для громадян України сприятиме зниженню рівня злочинності, а також упорядкує ситуацію на кордоні [8,35].

Із іншого боку запровадження візового режиму було невигідним для економіки Республіки Польща та соціальної стабільності, особливо у східній частині країни. Хоча справжній бум прикордонної торгівлі та розвитку торговельного співробітництва та на ринку праці припав на середину 1990-х рр., коли її обсяги дозволяли Польщі врівноважувати зовнішньоторговельний дефіцит [8,33-34], проте і на поч. ХХІ ст. вони залишалися досить значними. Так, у 2000 р. громадяни країн східних сусідів здійснили в Польщі закупівель на суму 2,2 мільярди злотих, у 2001 р. на суму близько 2,8 мільярда злотих [9,16-17]. Зокрема, згідно з підрахунками Комітету з питань репатріації та іноземців Республіки Польща у 2002 р. українці зробили в Польщі закупівель на 200 мільйонів євро. Обсяги так званої незареєстрованої торгівлі зі східними сусідами становили, за деякими джерелами, в середньому близько 700 мільйонів доларів США, зокрема, частка польсько-української незареєстрованої торгівлі становить 300 350 мільйонів доларів [10,45].

За даними головного командування прикордонної служби Республіки Польща, за період січня травня 2004 р., порівняно з аналогічним періодом 2003 р., кількість відвідувачів Польщі з України зменшилась на 16,2 % (з Росії на 6,6 %, з Білорусі на 14 %) [11]. Не викликало сумнівів, що зниження кількості приїжджих до Польщі з країн Східної Європи було прямо пов'язаним із запровадженням візового режиму. Як свідчили дані соціологічного дослідження, проведеного робочою групою проекту «Схильність студентів Волинської області до трудової міграції та їх ознайомлення з проблемою торгівлі людьми» у травні 2006 р., незважаючи на застосування м'якого візового режиму, 14% українців вважали, що внаслідок введення візового режиму вони більше не зможуть в'їздити до країн-членів ЄС. На думку 18% візовий режим впливатиме на плани відвідати країни ЄС [12,14].

Другим етапом входження Республіки Польща до ЄС стало приєднання до Шенгенської зони простору без контролю на внутрішніх кордонах, який об'єднує території 24 держави: Австрії, Бельгії, Данії, Фінляндії, Франції, Німеччини, Ісландії, Італії, Греції, Люксембургу, Нідерландів, Норвегії, Португалії, Іспанії, Швеції, Естонії, Латвії, Литви, Мальти, Польщі, Словаччини, Словенії, Угорщини, Чехії.

Цей акт ґрунтовно змінив умови видачі віз для громадян України: видані до 20 грудня 2007 р. залишилися дійсними й після цієї дати, але за умови перебування винятково на території Польщі, бо не надавали права в'їзду на територію інших країн-учасниць шенгенського простору.

Новий Шенгенський кордон став необхідною умовою виконання Республікою Польща Шенгенської угоди. Але, обидві країни, Польща та Україна, потребували гнучкої політики щодо Шенгенської зони. У випадку Польщі, це було ще більш важливо, оскільки вона дотримується своїх обіцянок щодо підтримки України задля подальшого розширення ЄС. У той же час, основною перепоною на шляху лібералізації візового режиму для громадян України з боку ЄС було перебування нашої держави у Шенгенському негативному списку. У зв'язку з цим важливого значення в контексті практичної реалізації зовнішньополітичних пріоритетів України набувало вилучення нашої держави з цього переліку, що мало уможливлювати суттєві зрушення у питанні спрощення візових формальностей для громадян України з боку Євросоюзу.

Із 21 грудня 2008 р. консульські установи РП видають шенгенські візи, для відвідування всіх країн Шенгенської зони, і національні які дають право перебувати лише на польській території. У спеціально підписаному в жовтні 2008 р. з Україною протоколі польська влада, проте, передбачила можливість безкоштовної видачі віз для 14 категорій громадян України та низку інших полегшень.

Іншим важливим питанням є власне технічна сторона видачі віз громадянам України: черги за анкетами для подання документів, тривалий термін очікування візи. І це за умов, що прикордонні регіони мають значний надлишок робочої сили та найвищі показники безробіття. Щоденні проблеми з отриманням віз визначали зовсім іншу, не європейського рівня, реальність.

Для зменшення потоку здобувачів віз польський дипломатичний корпус запровадив нову послугу реєстрацію на отримання віз через Інтернет. Близько 1 400 віз щодня отримували українські громадяни у Генеральних консульствах Республіки Польща у Львові та Луцьку [13]. Нововведення стосувалося як індивідуальних, так і колективних заявок. Після проведення реєстрації, заповнення візової анкети можна було отримати підтвердження реєстрації з яким варто було звертатися до Генерального консульства у визначені години конкретного дня. Генеральне Консульство Республіки Польща у Луцьку заохочувало використання цього способу реєстрації, особливо після 12 грудня 2006 р., коли розпочалося оформлення віз із фотографією, сканування якої сповільнювало процедуру видачі візи. В той же час Польща не планувала залучати посередницькі фірми при видачі віз громадянам України. Про це повідомили в Консульському департаменті Міністерства закордонних справ Польщі.

Після вступу Республіки Польща до зони Шенгену необхідно було відрегулювати законодавчі норми щодо поїздок громадян України, позаяк попередні автоматично стали не дійсними. Уряди України та Республіки Польща 26 березня 2008 р. підписали протокол про внесення змін до Угоди про умови поїздок громадян між Україною та Республікою Польща, підписаної ще у липні 2003 р. [14,50]. Дана угода передбачала, що вартість розгляду заяви про видачу польської національної візи буде така ж, як розмір оплат шенгенської візи. Ця угода також зазначала певні категорії громадян України, які звільняються від оплат за прийом та розгляд візової анкети, серед них родичі, подружжя, що мали дійсний дозвіл на проживання на території держав-членів ЄС, члени офіційних делегацій, члени органів державної влади та місцевого самоврядування, учні, студенти, аспіранти, учасники міжнародних спортивних заходів, учасники наукових, культурних та мистецьких заходів, журналісти, пенсіонери, водії, які здійснюють міжнародні вантажні та пасажирські перевезення на територією держав-членів ЄС зареєстрованими в Україні транспортними засобами.

Шенгенська угода передбачала отримання національної візи лише для довгострокового перебування (понад три місяці) тільки на території Польщі. При цьому, перебування на території інших країн Шенгена допускалося лише на період транзитної подорожі через ці країни (не більше п'яти днів) [13].

Тому можливість безвізових подорожей між Україною та ЄС є їхньою стратегічною метою, а запроваджена українсько-польська асиметрична візова модель має стати взірцевою у стосунках усіх країн ЄС з Україною [15,10-11]. Для реалізації цього плану та мінімізації наслідків запровадження країнами ЄС Шенгенського візового режиму з Україною потрібно було налаштувати всі служби і вирішити питання на двох рівнях як на загальнодержавному (Україна-ЄС) та на регіональному (УкраїнаРеспубліка Польща) рівнях.

Підтвердженням цього слугувала Угода між Україною і ЄС про спрощену процедуру отримання віз, яка визначала основну форму візового режиму для України. Цей договір набув чинності 1 січня 2008 р., що підтверджує Закон «Про ратифікацію Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про спрощення оформлення віз» від 15 січня 2008 р. [16,6]. Угодою передбачено так звану зменшену ціну на короткострокові візи в сумі 35 євро. Шенгенська віза видається для короткотермінового перебування (не більше 3-х місяців) і дає право громадянам держав, які не є членами Шенгенського договору пересуватися по території усіх країн шенгенської зони. Крім того, унормовувалася можливість апеляційного оскарження у випадку невидачі візи, а також уніфікація всіх процедур запиту та видачі документів.

Метою цієї Угоди є спрощення, на основі взаємності, процедури видачі віз громадянам України для запланованого перебування терміном не більше 90 днів протягом 180 днів. Паралельно було встановлено такі типи багаторазових віз: багаторазові візи зі строком дії 5 років для членів національних і регіональних урядів та парламентів, Конституційних судів та Вищих судів, членам офіційних делегацій, чоловікам та жінкам, дітям, бізнесменам, журналістам; багаторазові візи зі строком дії 1 рік для професійних водіїв, учасників наукових, культурних та творчих заходів, у тому числі університетських та інших програм обміну й спортивних подій та учасників програм міст-побратимів, за умови що упродовж попередніх 12 місяців заявник на оформлення візи отримав принаймні одну візу, скористався нею відповідно до законів щодо в'їзду та перебування країни відвідання та має підстави для подання заяви на оформлення багаторазової візи; багаторазові візи на термін від 2-х до 5-ти років для осіб, що отримали візи строком дії на 1 рік і за умови, що протягом попередніх 24-х місяців вони використали дві річні багаторазові візи відповідно до законів щодо в'їзду та перебування країни відвідання, і все ще мають підстави для подання заяви на оформлення багаторазової візи.

Паралельно між Україною та ЄС було визначено ще одну класифікацію віз, а саме: короткотермінова віза (C). Ця віза видається на одну, дві чи декілька поїздок, термін дії якої може бути різним, але не повинен перевищує трьох місяців упродовж шестимісячного періоду; транзитна віза (B), для осіб, що перед продовженням своєї подорожі до третьої країни повинні здійснити транзитну поїздку територією однієї чи кількох шенгенських країн. Ця віза може видаватись на одну, дві чи, у виняткових випадках, кілька транзитних поїздок, кожна з яких не повинна перевищувати п'яти днів; аеропортна транзитна віза (А), для громадян третіх країн, які здійснюють політ до іншої третьої країни, але роблять проміжну зупинку чи пересадку в аеропорту шенгенської країни; довгострокові національні візи (D), а також дозволи на перебування дійсні виключно на території Республіки Польща.

Наслідки вступу Польщі до ЄС стали відчутні уже на початку 2008 р., так як прикордонна служба Польщі відзначила зменшення в січні-березні 2008 р. пасажиропотоку з України на 25,4%, або 1,21 млн. чол. до 3,57 млн. в порівнянні з аналогічним періодом попереднього року. Про це свідчили також дані польської Прикордонної служби. При цьому, за даними статистики, кількість українців, що перетинали кордон у обох напрямах, скоротилася на 63,3% до 917 тис., а поляків зросла на 16,3% до 2,65 млн. чол. За даними польських прикордонників, у 1 кварталі 2008 р. пасажиропотік на кордоні Польщі, що з 21 грудня 2007 року став кордоном країн Шенгенської угоди, скоротився на 15,3% до 9,33 млн. чол. [17].

Паралельно зі створенням шенгенської зони новітні угоди між Україною та Республікою Польща та між Україною та ЄС активізували діяльність єврорегіонів, а також лібералізували умови малого транскордонного руху. Відтоді західна Україна, зокрема і Волинь, здобули можливість отримувати інвестиції ЄС в інфраструктуру, сільське господарство та поступове покращання рівня життя. Розвиток транскордонного співробітництва та малого транскордонного руху потенційно уможливлюватиме як працевлаштування українців у Польщі і зростання не лише польського, але й європейського туризму до західної України, зокрема Львова, Луцька, Камянець-Подільського, Закарпаття.

У січні 2008 р. у Варшаві завершилися українсько-польські переговори з узгодження проекту угоди про місцевий прикордонний рух. За пропозицією української сторони до преамбули проекту Угоди було включено посилання на визнання Європейським Союзом чіткої перспективи встановлення для громадян України безвізового режиму. Погоджено, що мешканці прикордонної зони здійснюватимуть багаторазові поїздки на територію іншої договірної сторони лише за дозволом на спрощений перетин кордону та без проїзного документа. Вони матимуть право перебувати в межах прикордонної зони сусідньої держави терміном до трьох місяців упродовж шести місяців від дати в'їзду, при цьому термін безперервного перебування не має перевищувати 60 днів з дати в'їзду.

Умовою для отримання дозволу слугуватиме трирічний термін постійного проживання в населених пунктах прикордонної зони. Право на отримання дозволу матимуть також члени сімей, навіть якщо вони постійно проживають у прикордонній зоні менш, ніж три роки. Перший дозвіл видаватиметься жителеві прикордонної зони з терміном дії на роки, наступні дозволи на п'ять років. Плата за оформлення дозволу становитиме 20 євро. Водночас підлягають остаточному узгодженню положення проекту угоди щодо розміру прикордонної зони на територіях держав сторін, категорій громадян, які звільнятимуться від збору за оформлення дозволу. В початковому варіанті Угоди йшлося про 50-ти кілометрову зону, проте Єврокомісія висловила свої зауваження і вимогу зменшити ширину прикордонної зони з 50 до 30 км. Тому Україна та Польща підписали протокол до угоди про малий прикордонний рух щодо зменшення прикордонної смуги з 50-ти до 30-ти кілометрів [19]. Втім ця поступка польського уряду має і пастки. У Польщі за перепустками можна буде від'їздити від кордону тільки на 50 кілометрів у глиб країни. Якщо ж помандруєте далі й вас затримають, то депортують і заборонять в'їздити до будь-якої країни Шенгену Принциповим для України було також і питання про те, що за цією Угодою Львів та Дрогобич не ввійдуть до зони малого прикордонного руху України з Польщею.

Отже, в статті висвітлено польську позицію щодо перспектив європейської інтеграції нашої держави, проаналізовано основні наслідки впливу на приєднання Польщі до ЄС на розвиток українсько-польських стосунків.

Прагнучи поєднати виконання вимог вступу до ЄС та збереження добросусідських відносин із Україною, а також враховуючи значення свободи транскордонного руху громадян для польської економіки та соціальної стабільності в східному регіоні країни, Варшава докладала зусиль для підписання з Києвом угоди про умови поїздок громадян, що сприяла збереженню високого рівня взаємних контактів на період до приєднання Польщі до Шенгенської зони.

візова політика режим польща україна

Література

Будків В. В умовах «Ширшої Європи». Україна ЄС: складні підсумки і можливі перспективи.// Політика і Час. 2004.№ 1.С.7-17.

Горун Д. Українсько-польське регіональне співробітництво // Нова політика. 1999. № 3. С.15-18

Закон України «Про прийняття Статусу Міжнародної організації з міграції та Змін до Статуту» № 114 (від 11 лип. 2002 р.) // Урядовий кур'єр. 2002. 31 лип.

Закон України «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом міністрів України та МОМ щодо статусу МОМ в Україні та співробітництво у сфері міграцій» (від 13 липня 2000р.)//Офіційний Вісник України. 2002.№ 2.

Закон України «Про ратифікацію Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про спрощення оформлення віз» від 15.01.2008 //Урядовий кур'єр. 2008. №23. 6 лютого.

Клоц К. Польща: обмеженість тільки рамками держсектора.// Соціальний діалог на галузевому рівні в країнах майбутніх членах Європейського Союзу: Найслабша ланка. / За ред. Юсефа Геллаба та Даніеля Вогхан-Вайтхед. К., Міжнародне Бюро Праці, Європейська Комісія, 2004 р. С.43-47.

Медведчук Н. Результати соціологічного дослідження, проведеного робочою групою проекту «Схильність студентів волинської області до трудової міграції та їх ознайомлення з проблемою торгівлі людьми». // Профілактика нелегальної трудової міграції молоді та методи зниження загрози постраждати від торгівлі людьми: Матеріали науково-практичної конференції. / Укл. С.А. Баборига, Н.В. Годіч / За заг. Ред. Н. Медведчук. Луцьк: ВІЕМ, 2006. С.10-15

О. Гетьманчук. Україна-Польща: прикордонні нотатки

Папеж А. Віза стратегічного партнерства // Політика і культура. 2002. № 7. С.14-17.

Полторацький О. Особливий випадок співпраці // Політика і Час. 2005. № 1. С.7-17.

После Краха: что принесли людям десять лет переходного периода. М., Исследовательский Центр ЮНИСЕФ «ИННОЧЕНтИ». -ноябрь 1999.

Постанова Кабінету Міністрів № 1572 від 2 жовтня 2003 р. «Про затвердження Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Польща про умови поїздок громадян»//Офіційний вісник України від 17.10.2003 2003 р., № 40, стор. 55, стаття 2110.

Постанова Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 263 «Про затвердження Протоколу між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Польща про внесення змін до Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Польща про умови поїздок громадян, підписаної в м. Києві 30 липня 2003 року»//Офіційний вісник України. 2008 р. 11 квітня. № 25. с. 50, стаття 783, Код акту 42703/2008.

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1551-р «Про підписання Протоколу між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Польща про внесення змін до Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Польща про правила місцевого прикордонного руху підписаної 28 березня 2008 р. у м. Києві, та Декларації між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Польща про зміни до Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Польща про правила місцевого прикордонного руху»

Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Польща про умови поїздок громадян від 30 липня 2003 р.//Офіційний вісник України від 30.01.2004 2004 р., № 2, том 2, стор. 800, стаття 115, код акту 27467/2004.

Черневич-Умер Т. После введения виз. // Новая Польша. 2004. № 9. - С.33-37.

Размещено на Allbest.ru