Формування доктрини дворівневості у політичній думці Гжегожа Костжеви-Зорбаса

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФОРМУВАННЯ ДОКТРИНИ ДВОРІВНЕВОСТІ У ПОЛІТИЧНІЙ ДУМЦІ ГЖЕГОЖА КОСТЖЕВИ-ЗОРБАСА

Ґеник М.А.

Важливим фактором успіху геополітичних і суспільно-економічних трансформацій наприкінці XX ст. стали концепції польської опозиції, спрямовані на пропаганду спільності інтересів народів Центрально-Східної Європи (ЦСЄ), необхідність підтримки незалежності України, міжнаціональне примирення, непорушність кордонів та лібералізацію політики щодо національних меншин. Великий внесок у розробку нової доктрини східної політики Польщі здійснив діяч польської опозиції, політолог, журналіст, дипломат і державний діяч Гжегож Костжева-Зорбас. Концепцію "дворівневості" у зовнішній політиці Польщі початку 1990-х років називають також "концепцією Костжеви-Зорбаса".

Незважаючи на висвітлення багатьох аспектів формування східної політики Польщі у постбіполярний період, політичні концепції Г. Костжеви не стали предметом спеціальних досліджень. Окремі публікації про нього належать В. Домагальському [1], Й. Стжельчик [3] та ін. Метою статті є розкриття концепцій Г. Костжеви у питаннях східної політики та їхнього впливу на формування зовнішньополітичних доктрин Варшави. Джерельну базу склали матеріали архіву Інституту національної пам'яті, приватних архівів В. Мокрого і П. Казанецького, інтерв'ю з Г. Костжевою [4] та інформація його приватного сайту [5] і т.д.

Гжегож Костжева-Зорбас народився 1958 р. у Варшаві, закінчив Вищу театральну школу та отримав післядипломну освіту у галузі національної безпеки в університеті Джорджтауна (1993). Він захистив докторат у галузі міжнародних відносин в Університеті Джона Гопкінса у Вашингтоні (1998), де був учнем З. Бжезінського. Г. Костжева є автором публікацій з питань міжнародних відносин і національної безпеки. Опозиційну діяльність розпочав від 1978 р. Він був діячем студентських організацій, а в період військового стану редагував опозиційні видання "Sluzba Infomiacyjna Studentow" і "Biuletyn Ороги" та співпрацював в опозиційних та еміграційних виданнях "Wi§z", "Mysl Niezalezna", "Tygodnik Mazowsze", "Kontakt" (Париж), "Rzeczpospolita Polska" (Лондон) та ін. Член Клубу католицької інтелігенції та радник "Солідарності" з питань східної політики. У своїх публікаціях використовував псевдоніми Marcin Mi^guszowiecki й Adam Realista.

Формування нової концепції польської східної політики займало одне з пріоритетних місць в публікаціях заснованого у 1985 р. Г. Костжевою журналу "Nowa Koalicja". На обкладинці було поміщено карту регіону ЦСЄ, народи якого і розглядалися як нова коаліція. До 1989 р. вийшло 8 номерів.

У програмній статті "Nowej Коа1іді" стверджувалося, що у Європі є багато народів, поневолених радянським імперіалізмом і тоталітаризмом. Усі спроби визволення окремо і поодинці приречені на поразку. Тому пропонувалося співробітництво народів між Балтикою і Балканами у реалізації спільних геополітичних інтересів. "Вони мають спільну основну мету: повернення незалежності і суверенності, гарантованого OOH права на самовизначення, здобуття позиції рівнорядного партнерства з сусідніми наддержавами, створення у Європі порядку справедливості і рівноваги, отримання взаємної користі з дружби і співпраці в європейському дусі". Автори статті зазначали, що надії на визволення дає значний людський, цивілізаційний, економічний і духовний потенціал народів ЦСЄ, який Москва не в силах переважити і над котрим панує внаслідок його дезінтеграції. Умовою використання цього потенціалу є взаємозближення. Співпраця народів мала створити нову коаліцію [6, s.1-2; 7, s. 126; 8, s. 66-72].

Важливе значення для усвідомлення спільності антитоталітарної боротьби народів ЦСЄ мало Звернення І з'їзду "Solidamosei" до трудящих Східної Європи, ухвалене 7 вересня 1981 р. [9; 10, s. 94-95]. У кількох номерах витяг зі Звернення передруковувався як мотто на передостанній сторінці.

Г. Костжева розробив основні положення нової концепції зовнішньої політики незалежної Польщі, які в 1985 p. Ruch Spoleezny Solidarnosc прийняв як базовий матеріал для створення політичної програми. У цих положеннях стверджувалося, що для визволення Польщі необхідне зближення з країнами чи народами Міжмор'я, що перебувають у подібній геополітичній ситуації, поневолені радянською імперією і мають спільні міжнародні інтереси. До Міжмор'я зараховувалося Чехословаччину, Угорщину, Румунію, балканські країни, Україну, Білорусію, та балтійські країни (Литву, Латвію і Естонію). "Єдність Міжморя, яку мусимо творити, щоб повернути незалежність, є шляхом до визволення, єдність Європи буде найкращою з можливих гарантій свободи". До Європейського Союзу, як об'єднання незалежних і суверенних держав, мали б ввійти залежно від бажання країни Міжмор'я. Усвідомлюючи специфіку простору Міжмор'я, географічну та історичну компактність, можливі труднощі в інтеграції з Західною Європою чи її небажання та для противаги можливому німецькому натискові пропонувалося створити Конфедерацію Міжмор'я. Це об'єднання розглядалося як аналог або частина Європейського Союзу. Члени обох об'єднань повинні відмовитися від територіальних претензій, гарантувати права національних меншин, делегувати частину своєї суверенності наддержавним органам та отримати гарантію міцності своєї суверенності, яку захищатиме потенціал всіх держав. У рамках об'єднань передбачалася ліквідація або мінімалізація бар'єрів для руху людей, цінностей культури, капіталів і товарів. З метою успішного захисту пропонувалося тісний оборонний союз, інтеграція армій, поширення сучасних технологій, технічна уніфікація та спеціалізація виробництва.

Констатуючи кордони як необхідне зло, стверджувалося, що вони повинні розділяти державні структури, а не людей і народів. Вимагалося відкритих кордонів та свободи місця проживання. Відкритість кордонів знизить рівень територіальних суперечок та створить умови для реалізації ідей об'єднаної Європи і Міжмор'я. Зазначалося, що лінію кордону мають право визначати тільки поляки у погодженні з сусідами, тому рішень Тегеранської, Ялтинської і Потсдамської конференцій не визнавалося як юридичної основи для територіального оформлення Польщі. Однак нові договори повинні підтвердити існуючі лінії кордонів. Територіальні зміни і переселення потягнули б занадто високу, драматичну і неприпустиму людську і національну ціну. Насамперед, слід підтвердити існуючі кордони з Україною, Білорусією і Литвою, що стане основою співробітництва зі східними сусідами. "Польща, відступаючи зі своїх колишніх окраїн, отримає цінних, близьких союзників і розпочне будову ладу співробітництва на просторі Міжмор'я, що становить єдиний реальний шлях подолання важкого геополітичного положення". Реваншистські акції здатні розпорошити сили народів Міжмор'я, закриваючи перспективи їх визволення і тривалої незалежності. Територіальні договори повинні також визначати права національних меншин, стосовно яких пропонувалося застосувати принцип адекватності, тобто поляки у Львові чи на Заользі повинні отримати аналогічні права з українцями чи чехами у Польщі.

Г. Костжева виступав за рівність прав національних меншин з іншими громадянами. Передбачалася можливість автономії шляхом здобуття меншинами більшості у територіальних органах влади та введення другої регіональної мови як офіційної.

Стратегією досягнення незалежності вважалося співробітництво народів регіону Міжмор'я зі спільними інтересами і цілями. Таке міжнародне співробітництво у боротьбі мало паралізувати імперський принцип "поділяй і владарюй", зв'язати сили радянського блоку на найширшому фронті та психічно зміцнити народи, що борються, подолавши почуття самітності і безсилля. З метою співробітництва пропонувалося створення координаційної інституції опозиційних осередків народів Міжмор'я на принципах конфедерації. Її планувалося створити на еміграції і поступово поширювати її діяльність в регіон ЦСЄ [11, s. 17-25; 12, s. 56-60].

У березні 1986 р. Г. Костжева-Зорбас опрацював проект створення Європейського Гельсінського Комітету (ЄГК) як форму регулярної співпраці демократичної опозиції ЦСЄ, включно з Росією і Східною Німеччиною. У проекті Декларації ЄГК стверджувалося неподільність Європи та свободу як іманентну рису Європи. ЄГК проектувався як неурядова міжнародна організація, членами якої могли бути окремі особи, групи і організації. Основною ціллю діяльності передбачалося контроль за дотриманням прав людини [13, s. 7- 10]. На етапі глибокої кризи комуністичного табору "Nowa Koalicja" наголошувала на винятковій ролі України в процесі геополітичних трансформацій: "Без Вільної України не буде Великої Європи. (...) Без вільної України не впаде остання в світі імперія" [14, s. 1]. Редакція "Nowej Koalicji" усвідомлювала важливість українського фактора для змін у ЦСЄ, базуючись на Декларації в українській справі 1977 р. [15, s. 40-41].

Г. Костжева та "Nowa Koalicja" ініціювали акцію, спрямовану на досягнення порозуміння щодо непорушності польського східного кордону. Значного розголосу набула спільна декларація шести опозиційних організацій, особливо активних в розгляді питань східних сусідів. 16 грудня 1984 р. у Варшаві організація "Свобода-Справедливість-Незалежність", політичний рух "Визволення", Ліберально-Демократична партія "Незалежність" (ЛДПН), видавництво "In Согроге", політична група "Воля" та група часопису "Niepodleglosc" - виступили із "Пропозицією спільної позиції щодо польсько-українського, польсько-білоруського та польсько-литовського кордону". У декларації стверджувалося, що територіальні конфлікти багаторазово ділили, сварили і грізно ослаблювали як поляків, так і українців, білорусів і литовців. Єдиним способом подолання таких конфліктів вважалося збереження теперішніх кордонів. Ця заява була опублікована в в 1-му номері "Nowej Koalicji" на польській і англійській мові, а в 2-му - на польській, українській, білоруській і литовській. Пізніше її передрукували інші опозиційні видання [16; 17, s. 4; 18, s. 12-13; 19, s. 61-63; 20, s. 86-90].

Згадані опозиційні політичні організації звернулися до Президії Конференції українських політичних партій і організацій (КУППО) з пропозицією визнання існуючих кордонів і отримали позитивну відповідь [21, s. 6]. Ініціативу Польських Незалежницьких Організацій схвалила також УГВР [16; 22, s. 1-2; 23, с. 3-5; 24; 25, s. 3].

Активізація польсько-українського діалогу дала можливість досягнути у березні 1987 р. у Парижі домовленості між КУППО, з одного боку, та ЛДПН і організацією "Свобода-Справедливість-Незалежність", з другого боку. Визнання існуючих кордонів кваліфікувалося як необхідна умова польсько-української співпраці у боротьбі за незалежність.

Сторони підтримували право національних меншин на вільний розвиток та зобов'язувалися поборювати всі прояви національної дискримінації з боку держави і суспільства. Сторони дійшли згоди стосовно необхідності створення у Польщі ієрархії УГКЦ на чолі з єпископом, української системи освіти та надання права українцям на повернення на свої землі, з яких були безправно виселені комуністичними властями. Відповідно підтримувалося також право поляків, проживаючих на У країні, на власну систему освіти та безперешкодний національний розвиток. Останній пункт домовленості стверджував, що тільки спільна політична боротьба поляків і українців та інших народів Міжмор'я може привести до здобуття ними вільних і незалежних держав [16; 26, s. 1; 27, s. 6; 28, s. 1, 28; 29; 30, s. 2; 31, s. 51-52].

У редакційній статті "Nowa Koalicja" високо оцінила "Заяву". "Нова ситуація дозріває у всій ЦСЄ, під багатьма кутами зору: від економічних до релігійних, вже щонайменше від середини сімдесятих років. Однак власне тепер настала пора жнив". Редакція вказувала на принципові зміни у відносинах двох найбільших народів регіону. "Добрі польсько-українські відносини є необхідною умовою спочатку визволення, а потім рівноваги і розвитку центрально-східної частини європейського континенту, подібно як французько-німецьке зближення і примирення визначає обличчя західної частини". Редакція закликала наслідувати приклад французів і німців, зокрема тому, що у майбутньому чотири народи мали стати елементами єдиної об'єднаної Європи, в якій немає місця застарілим конфліктам. Заява кваліфікувалася як підписання першого документу між незалежними опозиційними польськими та українськими осередками після міжурядової угоди 1979 р. [16; 32, s. 4-6].

Після 1989 р. польська опозиція отримала можливість впливу на формування державної політики. Г. Костжева виклав наступні принципи курсу у справі кордонів: "Визнання територіального status quo, тобто взаємна відмова від територіальних претензій, у т.ч. посередніх вимог, наприклад вимог територіальної автономії (...) По-перше теперішні кордони в принципі співпадають з етнічними, по-друге, будь-яке ставлення під сумнів кордонів відкрило б справжню скриньку Пандори зі всіма наслідками також для польських західних кордонів. Повна повага прав національних меншин з обох боків кожного кордону. Прагнення до відкритості кордонів (...), вільний рух людей, інформації та ідей залишається нашою метою" [33; 34].

Важливе місце у політичних концепціях Г.Костжеви займала лібералізація національної політики. В публікаціях "Nowej Koalicji" аналізувався стан, виконання і необхідність реформування законодавства Польщі у галузі національних меншин [35]. Велику роль в опрацюванні напрямків цієї політики відіграла Комісія у справах національних меншин Громадянського Комітету. До неї ввійшли представники польських опозиційних середовищ, а також білоруського, литовського, українського і єврейського суспільств у Польщі. Головою комісії став Марек Едельман, заступником - Я. Куронь, секретарем - Г. Костжева. Завданням комісії було інформування Громадського комітету та суспільство про проблеми національних меншин, міжнаціональні відносини та приготування дій у цій галузі. Комісія мала готувати та давати експертну оцінку проектів правових актів, покликаних гарантувати рівноправність меншин [29].

Г. Костжева, характеризуючи принципи національної політики, зазначив, що вони ґрунтуються на поглядах Літературного Інституту, КОРовської опозиції та журналу "Nowa Koalicja". Курс національної політики передбачав повну повагу прав національних меншин по обидва боки кордонів, гарантування політичних і освітніх прав, культурну автономію, доступ до засобів масової інформації [33; 34]. Г. Костжева відмічав необхідність взаємного визнання права на суверенність. При цьому він підкреслив, що право Польщі на суверенність східними сусідами не ставиться під сумнів, тоді як деякі польські політичні рухи не схильні визнавати це право за українцями, білорусами чи литовцями [33; 34].

Г. Костжева у меморіалі на ім'я міністра закордонних справ К. Скубішевського виклав основні напрямки польської східної політики. Він виконував у 1990-1992 pp. в період урядів Т. Мазовецького, Я.К. Бєлецького і Я. Ольшевського функції заступника директора департаменту Європи та директора Департаменту планування і аналізу в Міністерстві закордонних справ. Реалізовував доктрину дворівневості (dwutorowosci), яка передбачала підтримку незалежності східних сусідів шляхом утримування паралельних контактів з Москвою та республіками, які виборювали суверенність.

У рамках доктрини дворівневості міністр закордонних справ К. Скубішевський у жовтні 1990 р. відвідав Москву, Мінськ і Київ. На переговорах з українським міністром А. Зленком Підписана міністрами "Декларація про принципи і основні напрямки польсько-українських відносин" фіксувала взаємне визнання сторонами своєї суверенності, передбачала встановлення консульських відносин, а у майбутньому повних дипломатичних відносин. Сторони відмежовувалася від всяких територіальних претензій та зобов'язалися поважати права національних меншин. А. Романовський дуже високо оцінив досягнуті домовленості. "Вперше після 1920 р. поляки і українці вели офіційні державні переговори без нічийого посередництва. Також вперше з XIV ст. суверенні польські власті погодилися в ім'я добросусідських відносин на санкціонування втрати Львова" [36, p. 428; 37, s. 4]. концепція східна політика незалежність

Згідно з положеннями доктрини дворівневості Польща була першою державою, яка визнала проголошення незалежності 24 серпня 1991 р. Пізніше Г. Костжева очолював польську делегацію на переговорах стосовно виведення радянських військ з Польщі. У квітні-липні 1992 р. - директор бюро оборонної політики в МВС. Активно займався науковою роботою, у 1992-1993 pp. проводив дослідницьку роботу в СІЛА над проблемами глобалізації і тероризму в Інституті дослідження дипломатії (Institute for the Study of Diplomacy), потім у 1993-2004 pp. - науковий працівник Осередку американських досліджень Варшавського університету; в 1998-1999 директор програми в Фундації Центру міжнародних відносин; 1999-2003 ад'юнкт в Інституті політичних досліджень Польської академії наук. Г. Костжева у 2009 р. безрезультатно балотувався на виборах до Європейського парламенту.

Політична думка Г. Костжеви-Зорбаса демонструє еволюцію поглядів польського політикуму в усвідомленні важливої ролі незалежності східних сусідів Польщі для безпеки і стабільності ЦСЄ.

Список використаних джерел

1. Domagalski W. Grzegorz Kostrzewa-Zorbas // http://www.encyklopedia-solidar- nosci.pl/wiki/index.php?title=Grzegorz_Kostrzewa-Zorbas.

2. Grzegorz Kostrzewa-Zorbas //http://www.slownik-mezaleznidlakultmy.pl/index.p hp?page=wysyp&sel=K&klucz=762&s.

3. Strzelczyk J. Ucieczka ze Wschodu: Rosja w polskiej polityce, 1989-1993.- Warszawa: Ofieyna Wydawnieza Rytm, 2002. - 487 s.

4. Інтерв'ю з Гжегожем Коетшевою-Зорбаеом, Варшава, 18.07.2009.

5. www.kostrzewa-zorbas.pl.

6. Organizaeja RP WSN Wyzwolenie. Wspolnota losow і celow // Nowa Koalicja- Warszawa: Niezalezna Ofieyna Wydawnieza-№ I, - 1985. - S. 1-2.

7. Organizaeja Wolnosc-Sprawiedliwosc-Niepodleglosc- Ruch Polityezny Wyzwolenie. Wspolnota losow і celow // Nowa Koalieja.- Warszawa: Wydawnietwo Kr^g. - №3, - 1987.

8. Mieguszowiecki M., Realista A. Razem jestesmy silniejsi. O potrzebie koalicji IiarodowEiTOpy Srodkowo-Wsehodniej //NowaKoalieja-№ I. - 1985. - S. 66-72.

9. Archiwum Instytutu Pami^ei Narodowej w Warszawie - Sygn. IPN BU MSW II 1637. - Npgn.

10. PoslaniePierwszego ZjazduDelegatowNSZZ "Solidamosc" do ludzipracy Europy Wschodniej, № 17/81 //IKrajowy ZjazdDelegatowNSZZ"Solidamosc". Statut. Uchwala programowa z Aneksem. Dokumenty Zj azdu / Do uzytku wewn^trzzwi^zkowego.- Gdansk: Biuro Infonnacji Prasowej Komisji Krajowej NSZZ "Solidamosc", [1981]. - S. 94-95.

11. Polska і Mi^dzymorze. Wokol drog dzialania і programu przy szlosci (Ruch Spoleczny Solidamosc). - Wroclaw: Kret, 1986.

12. Zmaterialo wprogramowychWSN. Fragmenty opracowania "Polska і Mi^dzymorze. Wokol drog dzialania і programu przyszlosci" //Nowa Koalicja-№I. - 1985. - S. 56-60.

13. Redakcja"NK". Przedstawiamy si6dmynimier//NowaKoalicja.-S.I: Wydawnictwo Mysl. - № 7. - 1987 [1989].

14. Deklaracjawsprawieukrainskiej //Nowa Koalicja. - №2 - 1986. - S. 40.

15. Archiwum prywatne W.Mokrego w Krakowie.

16. Markowiez P. Graniee // Zomorzadnose.- Krakow.- 1988.- N 157. - 4 niarca.

17. Bomta M. Problemy etniczne і polityka. Wybrane zagadnienia w opiniach sro- dowisk niezaleznyeh. Ludzie - Partie - Czasopisma.- Krakow: Lowarzystwo Pomost, 2000. - S. 12-13.

18. Do Braei Ukraincow, Bialomsinow і Litwinow! Propozyeja wspohiego stanowi- ska wobec granicy polsko-ukrainskiej, polsko-bialomskiej і polsko-litewskiej // Nowa Koalicja.-№ L - 1985. - S. 61-63.

19. Do braci Ukraincow, Bialomsinow і Litwinow! Propozycja wspohiego stanow- iska wobec granicy polsko-ukrainskiej, polsko-bialomskiej і polsko-litewskiej // Nowa Koalicja. - № 2. - 1986. - S. 86-90.

20. Stanowisko Konferencji Ukrainskich Partii і Organizacji Politycznych w kwestii stosunkow polsko-ukrainskich // Nowa Koalicja - Warszawa: Wydawnictwo Kr^g - №21, - 1987.

21. OswiadczeiiieUkrainskiej Glownej Rady Wyzwolenczej UHWR//ObszarIII. Pismo Konfederacji Polski Niepodleglej. Obszar Lodz. - N 2.- X. 1986. - S. 1-2.

22. До питання українсько-польських взаємин. Заява // Самостійник. Вісник українського незалежного слова - 1986. - Вип. 4-5. - С. 3-5.

23. Les archives de LInstitut Litteraire a Paris (AILP).- Les coupures de presse (CP). - 1987. - Vo 1.2.

24. Laszewski B.L. Sprawy polsko-ukrainskie - czy droga donikad? // Przeglad Polski, - 1987. -7 maja. - S.3.

25. Oswiadczenie wsprawiezasad wspolpracy polsko-ukrainskiej //NowaKoalicja - №5. - 1988.

26. Oswiadczenie w sprawie zasad wspolpracy polsko-ukrainskiej // Niepodleglosc. PisnioLiberahio-Deniokratycznej Partii-№ 14-Maj 1988.

27. Wspohie oswiadczenie polsko-ukrainskie // ABC - № 6. - 1988.

28. Archiwum prywatne PKazaneckiego w Warszawie. Leczka "Ukrainscy studenci. Rada przy ZSP".

29. Oswiadczenie w sprawie zasad wspolpracy polsko-ukrainskiej // Dialogi. Biuletyn Polsko-Ukrainski. - № 5-6. - 1987.

30. Oswiadczenie w sprawie zasad wspolpracy polsko-ukrainskiej // Zamek. B.m.: Wydawnictwo Oleandry. - № 3. - Luty 1989. - S. 51-52.

31. Redakcja "Nowej Koalicji". Znaki przelomu // Nowa Koalicja.- N 5. - 1988. - S. 4-6.

32. AILP-CP. - 1989. - Vol. 4.

33. Zanim b^dziemy Europe Z Grzegorzem Kostrzew^rozmawia Jerzy Stankiewicz // LygodnikPolski,- Warszawa, 1989,-№ 35.-27 sierpnia.

34. Zachwiei P. O prawie nmieiszosciowym w Polsce // Nowa Koalicia. - №35 - 1988. - S.92-102.

35. AILP-CP. - 1992. - Vol. 3. - K. 428.

36. Romanowski A. Przeciw fatalizmowi. Polska і Ukraina: przeszlosc і perspektywy // Tygodnik Powszeclmy. - Nr 28. - 12.07.1992.

Размещено на Allbest.ru