Досвід інтеграції Латвії, Литви та Естонії до Європейського союзу як приклад для України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Досвід інтеграції Латвії, Литви та Естонії до Європейського союзу як приклад для України

Ковтун Є.Ю.

Європейський Союз є унікальним явищем наддержавного демократичного утворення європейських країн. Високий рівень співпраці держав Європи в форматі ЄС приводить до того, що з кожним роком все більше і більше країн хочуть приєднатися до цієї організації.

Для України вступ до Європейського Союзу є одним з самих пріоритетних завдань у зовнішній політиці. Такі пострадянські республіки, як Латвія, Литва та Естонія, з якими Україну об'єднує спільне минуле, змогли за дуже короткий термін подолати складнощі перехідного періоду, провести реформування економіки, системи управління державою, соціальної сфери життя та вступити до ЄС. Тому дослідження пройденого реформаційного шляху цих трьох держав має значний практичний інтерес для України.

Критерії членства в EC були досить високими для країн Балтії того часу. Молодим незалежним країнам довелося адаптувати власне законодавство під норми ЄС, а це 31 розділ, що містить сотні законодавчих актів. Реформувати стару систему управління економічною, політичною, соціальною, і іншими сферами життя держави. Балтійські республіки виконали умови вступу не в повному обсязі, але навіть це не завадило державам-членам EC прийняти їх до своїх лав. Цей факт яскраво свідчить про значну політичну зацікавленість збоку об'єднаної Європи в прийомі колишніх прибалтійських радянських республік.

Щоб краще усвідомлювати користь досвіду інтеграції держав Балтії, автор пропонує розглянути процес вступу даних країн до ЄС поетапно.

Першим етапом можна вважати період з 1991 року по 1994 рік. Саме в цей проміжок часу Латвія, Литва та Естонія проходять важкий шлях від визнання своєї незалежності Євросоюзом, до підписання між цими сторонами угод про вільну торгівлю, які стали базисом економічної співпраці між CC та даними державами Балтії, а також запорукою подальшого розвитку зносин між ними. зовнішньоекономічний євроінтеграційний курс

Цей етап можна охарактеризувати, як базисний. Протягом цього часу розвивається поглиблений економічний діалог між ЄС та Балтійськими державами.

Другий етап: 1995 - 1998 pp. Розпочинається він з підписання договорів про асоційоване членство Латвії, Литви та Естонії. В цей період зносини між Балтійськими республіками і ЄС виходять на якісно новий рівень визначення чітких завдань до подальшої співпраці в руслі інтеграції до Євросоюзу. Варто відзначити, що саме в цей період держави Балтії подають заявки на вступ до ЄС.

Третій і останній етап: 1998 - 2003 рр. Також остаточним закінченням цього етапу можна вважати 2004 рік (набуття повноправного членства).

Визначною подією 1998 року і початком третього етапу стало представлення Рішень ради Європейського Союзу з чіткими вимогами до країн-кандидатів на вступ до ЄС.

Протягом цього етапу поглиблюються не тільки економічні зв'язки між EC і країнами Балтії, а і співпраця в політичній, соціальній сферах.

Також Латвія, Литва та Естонія отримавши чіткі вимоги від Євросоюзу починають їх виконувати. Піковою подією етапу можна назвати саміт ЄС у Афінах, підчас якого, 16 квітня 2003 року були підписані угоди про вступ з десятьма країнами: Болгарією, Чехією, Естонією, Угорщиною, Латвією, Литвою, Польщею, Румунією, Словаччиною та Словенією. Зазначимо, що остаточною датою вступу країн Балтії до EC автор вважає 1 травня 2004 року, коли вони разом з сімома іншими державами офіційно набули повноправного членства.

Досвід держав Балтії, набутий ними в процесі європейської інтеграції є дуже корисним для України на її шляху до Європейського Союзу. Головна запорука успішності реалізації Стратегії інтеграції до ЄС це перехід від декларування намірів стати повноправним членом EC до конкретних дій. Конкретні кроки мають бути спрямовані в першу чергу на зменшення ролі держави в управлінні економікою, покращення ситуації в сфері боротьбі з корупцією та тіньовою економікою. Всі ці кроки доводилося робити і прибалтійським державам, але у них це зайняло значно менше часу а це один з найважливіших факторів, що свідчить про доцільність перейняття досвіду у Латвії, Литві та Естонії. Україна ж с 1994 року практично стоїть на місці. Наступним кроком на шляху європейської інтеграції Україна має стати Угода про вільну торгівлю, але задля її укладення необхідне проведення економічних реформ, які б відповідали рекомендаціям збоку ЄС. Ці реформи мають бути спрямовані на: посилення незалежності Національного банку України; зміцнення фіскальної системи та підвищення прозорості процесу приватизації; зменшення участі держави у ціноутворенні з метою запобігання погіршення умов торгівлі та функціонування економіки. Позитивний досвід адаптації законодавства також варто було б запозичити у Латвії, Литви та Естонії. Нашим законодавцям варто працювати на випередження, не чекаючи ініціатив щодо поглиблення співробітництва збоку EC необхідно починати складний процес імплементації норм acquis communaiitaire до бази національного законодавства. Задля його успішності потрібне виділення достатньої кількості коштів. Одним із важливих кроків, також, став вступ України до СОТ.

Цінним для України є досвід функціонування інституцій держав Балтії, які відповідають за європейську політику держави.

Політична стабільність Україні, що має наміри набути повноправного членства у ЄС, відіграє важливу роль. В Україні в останні роки спостерігається незмінність євроінтеграційного курсу, але політична нестабільність виступає дестабілізуючим фактором. Наприклад переговори щодо вступу до ЄС Мальти були зупинені на два роки у 1995 - 1996 році. Це стало результатом приходу до влади політичних сил, які виступали проти європейської інтеграції [1, с. 4]. В Латвії, Литві та Естонії хоча і спостерігалася часта зміна урядів у 1990-х роках, вектор зовнішньої політики спрямований на EC продовжував зберігатися.

Україна та країни Балтії мають багато спільних рис, по-перше, їх об'єднує радянське минуле, по-друге, це країни, що на початку 1990-х почали будівництво самостійної та демократичної держави, проголосивши курс на співпрацю з Європейським Союзом. Розширення Європейського союзу, яке відбулося у 2004 році вплинуло безпосередньо і на Україну. Для України в стратегічному плані розширення ЄС є важливим чинником подальшої європейської інтеграції, за рахунок якої виникають більш широкі можливості розвитку всебічного співробітництва та поглиблення взаємодії з ЄС [2].

Вже після розширення ЄС став одним з найбільших торгівельних партнерів нашої держави. Відносини У країни з Європейським Союзом, на відміну від держав Балтії, розвивалися не так стрімко та мали менше здобутків. Правовою основою співробітництва України з EC на 10 років стала Угода про партнерство та співробітництво, яка набула чинності у 1998 році. Хоча цей документ врегульовував співробітництво у політичній, економічній та гуманітарній сферах, він не містив положень про можливості майбутнього членства України у ЄС. Отже найближчий час швидше за все питання повноправного членства України у EC серйозно підійматися не буде. Європейський Союз у своїй стратегії 1999 року щодо України чітко висловив наміри лише співпрацювати з нашою державою та надавати допомогу для вирішення економічних та соціальних проблем, при цьому навіть не називалися перспективи асоційованого членства. Таку лінію мала продовжити Політика сусідства Європейського Союзу, Україна, отримавши статус країни-сусіда, у середньостроковій перспективі не зможе розраховувати на набуття принаймні асоційованого членства у ЄС.

Програма інтеграції України у EC довгий час реалізовувалася не у повному обсязі, головною причиною був брак коштів. Варто зазначити і позитивні зрушення у європейській інтеграції нашої держави. В першу чергу це інституціональне закріплення євроінтеграційного курсу, яке проявилося у створенні урядового комітету з питань економічної політики та європейської інтеграції, трансформуванні Міністерства економіки в Міністерство економіки і з питань європейської інтеграції, введенні посади Державного секретаря з питань європейської інтеграції в Міністерстві закордонних справ, утворенні нового Управління з питань європейської інтеграції в Секретаріаті Кабінету Міністрів. Також були зроблені кроки спрямовані на адаптацію українського законодавства до законодавства Європейського Союзу.

Визначним здобутком є отримання Україною статусу держави з ринковою економікою у 2005 році та вступ у Світову Організацію Торгівлі. Досвід держав Балтії для України може бути корисним у процесі адаптації законодавчої бази, у системі роботи інституцій, які відповідають за європейську інтеграцію нашої держави. Головним для України є реальне впровадження усіх заходів, необхідних для інтеграції у ЄС та політична стабільність [3, с. 109].

Розширення EC було сповнене як позитивних здобутків, практично у всіх сферах життя політичній, економічній, гуманітарній та соціальній, так і певних втрат, в першу чергу, в торговельно-економічній сфері та галузі людських контактів. До позитиву, на думку автора можна віднести те, що після розширення Україна стала безпосереднім сусідом ЄС, що визначило посилення впливу EC на Україну, зокрема, в контексті подальшої демократизації українського суспільства і зміцнення європейської орієнтації населення України. У торговельно-економічній сфері в довгостроковій перспективі можливе також отримання преференцій, Євросоюз може стати досить ємким ринком збуту українських товарів та джерелом українського імпорту і стати для У країни надійним торговельним партнером. За 2002 рік експорт товарів до ЄС склав 5,7 млрд. дол. США проти 4,4 млрд. дол. США до країн СНД [4, с. 6]. Якщо відносини Україна ЄС розвиватимуться за тим самим сценарієм, що із державами Балтії, то підписання У годи про вільну торгівлю відкриє безперешкодний доступ українським товарам на європейські ринки. До негативних явищ, що матимуть місце найближчим часом можна відзначити наступне: перехід нових держав-членів до єдиного митного тарифу EC та збільшення рівня тарифного захисту щодо низки товарів українського експорту; поширення на нові держави-члени EC європейських угод щодо лібералізації торгівлі з окремими країнами та групами країн, а також митних переваг, які надаються країнам, що розвиваються, що може призвести до відносного погіршення конкурентних позицій деяких українських товарів на відповідних ринках. Обмеження доступу українських товарів до ринків нових країн-членів, обумовить експортні втрати України в таких сферах як металургія, сільське господарство, транспорт та погіршення конкурентних позицій. Тому, у нашій державі варто було б розпочинати модернізацію відповідних галузей промисловості задля підвищення їхньої конкурентоспроможності, як це робилося у Латвії, Литві та Естонії.

Європейська інтеграція для країн Балтії стала головним фактором, який в значній мірі вплинув на розвиток цих країн. На думку автора, шлях до Європейського Союзу виступив головним каталізатором проведення реформ та економічного зростання. Хоча на момент вступу до ЄС, економічні показники Латвії, Литви та Естонії були одними з найнижчих серед країн-членів, економіка прибалтійських республік характеризувалася високими темпами зростання та вони набагато випередили усі колишні радянські республіки. З набуттям повноправного членства у EC збільшилася політична вага цих держав, зріс їхній міжнародний імідж. Набутий цими країнами досвід може бути в значній мірі корисним для України. Керівництво нашої держави проголосило вступ до EC одним зі стратегічних питань зовнішньої політики, але відносини з Європейським Союзом поки що знаходяться на початковому етапі. Така ситуація склалася за рахунок повільності реформ в нашій державі та небажання керівництва Європейського Союзу починати нову хвилю розширення.

Список використаних джерел

1. EU/Ukraine Action plan. Brussels: Commission of the European Communities, 2005. 43 p.

2. Завадський В.М. // Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук "Європейська інтеграція країн Балтії (1991 - 2004 рр.)".

3. Балтійський досвід європейської інтеграції для України // Історичні і політологічні дослідження: Зб. ст. / Гол. ред. П.В. Добров. Донецьк: Вид-во ДонНУ, 2007. № 5 (35). - С. 105-111.

4. Стан зовнішньоекономічних відносин України з країнами Європейського Союзу за 2002 2004 pp. K.: Державний Комітет статистики України, 2004. 75 с.

Размещено на Allbest.ru