Роль платіжного балансу у розвитку країни

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Сутність і структура платіжного балансу

Платіжний баланс складається з метою обліку результатів зовнішньоекономічної діяльності країни. Він є найважливішим джерелом інформації, яка дозволяє судити про ефективність участі країни в міжнародному поділі праці і служить основою для прийняття рішень у галузі зовнішньоекономічної політики. Платіжний баланс - це статичний документ, в якому в систематизованому вигляді відображені всі зовнішньоекономічні операції країни з іншими державами за певний період часу. Платіжний баланс характеризує співвідношення платежів, що надходять в країну з-за кордону, і платежів, здійснених нею за кордоном.

Зовнішньоторговельні операції, що показують надходження валюти в країну, відображаються в платіжному балансі зі знаком «плюс». Платежі та витрати за кордоном заносяться в баланс зі знаком «мінус».

Приплив валюти з-за кордону має місце в результаті наступних надходжень:

- Виручки від експорту товарів і послуг;

- Доходів від діючих за кордоном підприємств;

- Відсотків і дивідендів від міжнародних цінних паперів, що належать юридичним особам даної країни;

- Однобічних переказів, або трансфертів (переклади пенсій громадянам, які приїхали з-за кордону, грошові перекази родичам, іноземна допомога);

- Позик, наданих іноземними державами і фірмами;

- Грошових коштів від продажу іноземцям підприємств, будівель, землі та іншої нерухомості;

- Виручки від реалізації цінних паперів за кордоном.

Відтік валюти з країни відбувається при імпорті товарів і послуг, грошові перекази за кордон, кредитиіноземним державам і фірмам купівлі іноземних цінних паперів.

Структура платіжного балансу

Платіжний баланс має наступні розділи:

- Торговельний баланс, тобто співвідношення між вивезенням і ввезенням товарів;

- Баланс послуг і некомерційних платежів (баланс «невидимих» операцій);

- Баланс руху капіталів і кредитів

Торговий баланс.

Історично зовнішня торгівля виступає вихідною формою міжнародних економічних відносин, що зв'язує національні господарства у світове господарство. Завдяки зовнішній торгівлі складається міжнародний поділ праці, що поглиблюється і вдосконалюється з розвитком зовнішньої торгівлі та інших міжнародних економічних операцій.

Показники зовнішньої торгівлі традиційно займають важливе місце в платіжному балансі. Співвідношення вартості експорту та імпорту товарів утворює торговий баланс. Оскільки значна частина зовнішньої торгівлі здійснюється в кредит, існують відмінності між показниками торгівлі, платежів і надходжень, фактично проведених за відповідний період.

Економічне значення активу або дефіциту торговельного балансу стосовно конкретної країни залежить від її положення в світовому господарстві, характеру її зв'язків з партнерами і загальної економічної політики. Для країн, які відстають від лідерів за рівнем економічного розвитку, активний торговельний баланс необхідний як джерело валютних коштів для оплати міжнародних зобов'язань по інших статтях платіжного балансу. Для ряду промислово розвинених країн (Японія, ФРН і ін) активне сальдо торговельного балансу використовується для створення другої економіки за кордоном.

Пасивний торговий баланс вважається небажаним і звичайно оцінюється як ознака слабкості зовнішньоекономічних позицій стани. Це правильно для країн, що розвиваються, зазнають нестачу валютних надходжень. платіжний баланс капітал кредит

Для промислового розвитку країн це може мати інше значення. Наприклад, дефіцит торгового балансу США (з 1971 р.) пояснюється активним просуванням на їхній ринок міжнародних конкурентів (Західної Європи, Японії, Гонконгу, Тайваню, Південної Кореї та інших країн) по виробництву товарів все більшої складності. У результаті складається міжнародного поділу праці більш ефективно використовуються ресурси у світових масштабах. Дзеркальним відображенням дефіциту зовнішньої торгівлі США служить активне сальдо по цих операціях у згаданих партнерів, які використовують валютні надходження для закордонних капіталовкладень, у тому числі в США.

Баланс послуг.

Баланс послуг включає платежі й надходження з транспортних перевезень, страхування, електронної, телеграфної, телефонного, поштового та іншим видам зв'язку, міжнародному туризму, обміну науково-технічним і виробничим досвідом, експертним послугам, змісту дипломатичних, торговельних та інших представництв за кордоном, передачу інформації , культурним і науковим обмінам, різним комісійним зборам, рекламі, ярмаркам і т.д. Послуги є динамічно розвивається сектор світових економічних зв'язків; його роль і вплив на обсяг і структуру платежів і надходжень постійно зростають.

Із зростанням рівня добробуту в розвинених країнах різко збільшилися масштаби міжнародного туризму, у складі якого значну частину складають ділові поїздки у зв'язку з інтернаціоналізацією сучасного виробництва.

Розвиток міжнародного виробництва, науково-технічна революція і інші чинники інтернаціоналізації господарського життя стимулювали торгівлю ліцензіями, ноу-хау, іншими видами науково-технічного та виробничого досвіду, лізингові операції (оренда устаткування), ділові консультації і інші послуги виробничого і персонального характеру.

За прийнятими у світовій статистиці правилами в розділ «послуги» входять виплати доходів по інвестиціях за кордоном і відсотків за міжнародними кредитами, хоча за економічним змістом вони ближчі до руху капіталів і послуг. У платіжному балансі виділяються статті: надання військової допомоги іноземним державам, військові витрати за кордоном. Вони як би примикають до операцій послуг.

За методикою МВФ прийнято також показувати особливою позицією в платіжному балансі односторонні переклади. У їх числі:

- Державні операції - субсидії іншим країнам по лінії економічної допомоги, державні пенсії, внески вміжнародні організації;

- Приватні операції-перекази іноземних робітників, фахівців, родичів на батьківщину. Цей вид операцій має велике економічне значення. Італія, Туреччина, Іспанія,

Греція, Португалія, Пакистан, Єгипет та інші країни приділяють велику увагу регулюванню виїзду за кордон своїх громадян на заробітки, оскільки використовують це джерело значних валютних надходжень для розвитку економіки. Для ФРН, Франції, Великобританії, Швейцарії, США, ПАР та інших країн, тимчасово залучають іноземних робітників і фахівців, навпаки, такі перекази коштів служать джерелом дефіциту цієї статті платіжного балансу. Перерахування операції послуг, руху доходів від інвестицій, операції військового характеру і односторонні переклади називають «невидимими» операціями, маючи на увазі, що вони не відносяться до експорту та імпорту товарів, тобто відчутних цінностей. У їх складі виділяються три основні групи угод: послуги, доходи від інвестицій, односторонні перекази.

Баланс руху капіталів і кредитів.

Баланс руху капіталів і кредитів виражає співвідношення вивозу і ввозу державних і приватних капіталів, наданих і отриманих міжнародних кредитів. За економічним змістом ці операції поділяються на дві категорії: міжнародний рух підприємницького та позичкового капіталу.

Підприємницький капітал включає прямі закордонні інвестиції (придбання і будівництво підприємств за кордоном) і портфельні інвестиції (купівля цінних паперів закордонних компаній). Прямі інвестиції є найважливішою формою вивозу довгострокового капіталу і роблять великий вплив на платіжний баланс. У результаті цих інвестицій розвивається міжнародне виробництво, яке інтегрує національні економіки в світове господарство на більш високому рівні і міцніше, ніж торгівля. У 1992р. накопичена вартість прямих прикордонних інвестицій всіх країн, підрахована методом підсумовування щорічних вкладень наростаючим підсумком, склала близько 2 трлн. доларів. Вивіз підприємницького капіталу відбувається інтенсивніше, ніж зростання виробництва і зовнішньої торгівлі, що свідчить про його провідну роль в інтернаціоналізації господарського життя. Більше двох третин вартості прямих закордонних інвестицій становлять взаємні капіталовкладення розвинутих країн. Це означає, що господарські зв'язки між ними зміцнюються більшою мірою, ніж з рештою світу.

Міжнародний рух позичкового капіталу класифікується за ознакою терміновості. Довгострокові і середньострокові операції включають державні і приватні позики і кредити, надані на термін більше одного року. Одержувачами державних позик і кредитів виступають переважно відстають від лідерів країни, в той час як передові розвинені держави є головними кредиторами.

По-іншому виглядає картина з приватними довгостроковими позиками і кредитами. Тут також розвиваються країни вдаються до запозичення у приватних кредитно-фінансових інститутів розвинутих країн. Але і в розвинених країнах корпорації активно використовують залучення ресурсів зі світового ринку у формі випуску довгострокових цінних паперів або банківського кредиту.

Короткострокові операції включають міжнародні кредити терміном до року, поточні рахунки національних банків в іноземних банках (авуари), переміщення грошового капіталу між банками. В останні два десятиліття міжбанківські короткострокові операції на світовому грошовому ринку придбали великий розмах. Якщо в 60-70-ті роки переважало стихійне переміщення «гарячих» грошей, що посилювало інфляцію і кризу Бреттонвудської валютної системи, то в 80-і роки основний потік короткострокових грошових капіталів (щорічно 100-150 млрд. доларів) направляється в США, який притягається порівняно високими процентними ставками та курсом долара (на початку 90-х років знизився до 70 млрд. доларів).

Заключні статті платіжного балансу відображають операції з ліквідними валютними активами, в яких беруть участь державні валютні органи, в результаті чого відбувається зміна величини і складу централізованих офіційних золото - валютних резервів.

2. Економічні фактори, що впливають на стан платіжного балансу

Платіжний баланс має прямий і зворотний зв'язок з відтворенням. З одного боку, він складається під впливомпроцесів, що відбуваються у відтворенні, а з іншого - впливає на нього, оскільки впливає на курсові співвідношення валют, золото - валютні резерви, валютне положення, зовнішню заборгованість, напрям економічної, у тому числі валютної, політики , стан світової валютної системи. Платіжний баланс дає уявлення про участь країни в світовому господарстві, масштабах, структурі і характері її зовнішньоекономічних зв'язків. У платіжному балансі відбиваються: a. Структурні диспозиції економіки, що визначають різні можливості експорту і потреби імпорту товарів, капіталів і послуг; б. Зміни в співвідношенні ринкового і державного регулювання економіки; в. Кон'юнктурні чинники (ступінь міжнародної конкуренції, інфляції, зміни валютного курсу та ін.) На стан платіжного балансу впливає ряд чинників.

1. Нерівномірність економічного і політичного розвитку країн, міжнародна конкуренція.

2. Циклічні коливання економіки. У платіжних балансах знаходять вираз коливання, підйоми і спади господарської активності в країні, оскільки від стану внутрішньої економіки залежать її зовнішньоекономічні операції. Коливання платіжного балансу,обумовлені механізмом промислових циклів, сприяють перенесенню внутрішньоекономічних циклічних процесів з однієї країни в інші. Зростання виробництва викликає збільшення імпорту палива, сировини, устаткування, а при уповільненні темпів економічного зростання ввезення товарів скорочується. Експорт товарів, капіталів, послуг більшою мірою реагує на зміни умов світового ринку. При млявому господарському розвитку вивіз капіталу зазвичай збільшується. При прискореному розвитку економіки, коли зростають прибутки, посилюється кредитна експансія в країні, підвищується процентна ставка, темп вивозу капіталу падає. У силу асинхронності сучасного економічного циклу його коливання впливають на платіжний баланс найчастіше непрямо. Світові економічні кризи призводять до великомасштабних дефіцитів платіжних балансів то одних, то інших країн.

3. Зростання закордонних державних витрат. Важким тягарем для платіжного балансу є зовнішні урядові витрати, які переслідують різноманітні економічні та політичні цілі.

4. Мілітаризація економіки і військові витрати. Непряме вплив військових витрат на платіжний баланс визначається їх впливом на умови виробництва, темпи економічного зростання, а також масштабами вилучення з цивільних галузей ресурсів, які могли б використовуватися для капіталовкладень, зокрема в експортні галузі. Якщо експортні галузі завантажені військовими замовленнями, а кошти, які можна застосувати для розширення вивозу товарів, спрямовуються на військові цілі, це приводить до скорочення експортних можливостей країни. Гонка озброєнь викликає збільшення імпорту військово-стратегічних товарів, в тому числі багатьох видів сировини (нафти, каучуку, кольорових металів), понад нормальні потреб мирного часу.

5.Усіленіе міжнародної фінансової взаємозалежності. У сучасних умовах рух фінансових потоків стало важливою формою міжнародних економічних зв'язків. Це зумовлено збільшенням масштабів вивезення капіталів, розвитком світового ринку позичкових капіталів, включаючи євроринки, фінансові ринки, в умовахлібералізації умов угод. Важливим чинником руху капіталів стали посилення не рівноваги платіжного балансу і потреба в залученні позикових коштів для покриття його пасивного сальдо. У підсумку фінансова взаємозалежність країн стала сильнішою комерційної взаємозалежності. Це посилює валютні і кредитніризики, в першу чергу ризик неплатоспроможності позичальника. Двоїсте вплив вивозу капіталу на платіжний баланс країни-експортера полягає в тому, що він збільшує його пасив, але служить базою для припливу в країну відсотків і дивідендів через певний період. Однак приплив відсотків і дивідендів зменшується при реінвестиції частини прибутків в країні додатка капіталу.

6. Зміни в міжнародній торгівлі. НТР, зростання інтенсифікації господарства, перехід на нову енергетичнубазу викликають структурні зрушення в міжнародних економічних зв'язках. Більш інтенсивної стала торгівля готовими виробами, у тому числі наукомісткими товарами, а також нафтою, енергоресурсами.

У географії товарних потоків намітилося зрушення у бік розширення обміну між промислово розвиненими країнами (70% світової торгівлі; Країни ЄС-38%) при скороченні питомої ваги країн, що розвиваються в їх зовнішній торгівлі. Взаємна торгівля промислово розвинених країн поглинає 80% їх експорту (країн ЄС-58%), а торгівля між країнами, що розвиваються становить лише 1 / 4 їх експорту. Це загострює конкуренцію на світовому ринку.

7. Вплив валютно-фінансових чинників на платіжний баланс. Девальвація зазвичай заохочує експорт, а ревальвація стимулює імпорт за інших рівних умовах. Нестабільність світової валютної системи погіршуєумови міжнародної торгівлі і розрахунків. В очікуванні зниження курсу національної валюти відбувається зсувтермінів платежів по експорту і імпорту: імпортери прагнуть прискорити платежі, а експортери, навпаки: затримують отримання вирученої іноземної валюти. Достатній невеликий розрив у термінах міжнародних розрахунків, щоб викликати значний відплив капіталів з країни.

8. Негативний вплив інфляції на платіжний баланс. Це відбувається в тому випадку, якщо підвищення цін знижує конкурентоспроможність національних товарів, утрудняючи їх експорт, заохочує імпорт товарів і сприяє відтоку капіталів за кордон. Надзвичайні обставини - неврожай, стихійні лиха, катастрофи і т.д. негативно впливають на платіжний баланс

3. Регулювання платіжного балансу

Платіжний баланс здавна є одним з об'єктів державного регулювання. Це обумовлено наступними причинами. По-перше, платіжним балансам властива неврівноваженість, що виявляється в тривалому й великому дефіциті в одних країн і надмірному активному сальдо в інших. Нестабільність балансу міжнародних розрахунків на динаміку валютного курсу, міграцію капіталів, стан економіки. По-друге, після скасування золотого стандарту в 30-х роках ХХ ст. стихійний механізм вирівнювання платіжного балансу шляхом цінового регулювання діє слабо. Тому вирівнювання платіжного балансу вимагає цілеспрямованих державних заходів. По-третє, в умовах інтернаціоналізації господарських зв'язків підвищилося значення платіжного балансу в системі державного регулювання економіки. Завдання його зрівноважування входить у коло основних завдань економічної політики держави поряд із забезпеченням темпів економічного росту, стримуванням інфляції та безробіття.

Матеріальною основою регулювання платіжного балансу служать:

1) державна власність, у тому числі офіційні золото - валютні резерви;

2) зростання частки (до 40-50%) національного доходу, що перерозподіляється через державний бюджет;

3) особиста участь держави в міжнародних економічних відносинах як експортера капіталів кредитора, гаранта, позичальника;

4) регламентація зовнішньоекономічних операцій за допомогою нормативних актів та органів державного контролю.

Державне регулювання платіжного балансу - це сукупність економічних, у тому числі валютних, фінансових, грошово-кредитних заходів держави, спрямованих на формування основних статей платіжного балансу, а також покриття сформованого сальдо. Існує різноманітний арсенал методів регулювання платіжного балансу, спрямованих або на стимулювання експорту, або на обмеження зовнішньоекономічних операцій залежно від валютно-економічного положення і стану міжнародних розрахунків країни.

Размещено на Allbest.ru