Законодавче регулювання іноземних інвестицій у національну економіку здійснюється кількома законами України, ухваленими протягом 1991-1996 років Верховною Радою, і декретом Кабінету Міністрів України.

3.2 Інвестиційна політика в Україні у 2010 році

Проводилась активна діяльність щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні.

Зокрема, відповідно до Указу Президента України від 11.04.10 №625 відновлено склад Консультативної Ради з питань іноземних інвестицій в Україні і утворено експертну комісію Консультативної Ради, одним із основних завдань якої визначено розроблення пропозицій щодо усунення перешкод у здійсненні іноземними інвесторами діяльності в Україні.

За результатами шостого засідання Консультативної ради, яке відбулось 20 жовтня, Президентом України видано Указ від 28.10.10 №1513 «Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні», який передбачає підготовку законопроекту про стимулювання інноваційної діяльності та виробництва високотехнологічної продукції, пропозицій щодо визначення компенсаційних механізмів для інвесторів у СЕЗ та ТПР, активізації концесійної діяльності, запровадження спрощеного порядку виділення земельних ділянок для реалізації інвестиційних проектів тощо.

Відповідно Кабінетом Міністрів прийнято постанову від 30.11.05 №1119 «Деякі питання ввезення (пересилання) товарів у спеціальні (вільні) зони та вивезення товарів за їхні межі». Це дало можливість продовжити реалізацію інвестиційних проектів через спрощений механізм митного оформлення товарів (надання простих векселів на сплату ввізного мита та податку на додану вартість по операціях з імпорту товарів для перероблення та подальшого їх експорту) суб'єктами підприємництва, які реалізують інвестиційні проекти у СЕЗ, на територіях яких до прийняття закону України від 31 березня 2010 р. №2505 був запроваджений режим спеціальної митної зони.

Для підприємств, що реалізують інвестиційні проекти у СЕЗ і ТПР передбачена норма щодо продовження строку погашення податкових векселів (до 180 днів) при ввезенні обладнання та комплектуючих деталей до нього. Це дасть можливість протягом тривалого часу зберігати обігові кошти підприємства для використання їх, зокрема, у виробництві, для закупівлі сировини тощо.

За результатами сьомого засідання Консультативної ради з питань іноземних інвестицій, яке відбулося 16 грудня 2005 р. під головуванням Президента України, Мінекономіки розроблено проект Указу Президента України «Про затвердження плану першочергових заходів державної політики «Створення передумов для інвестиційного прориву в Україні». Заходи (дорожня карта) згруповані за наступними напрямками: щодо питань права власності; питань права інтелектуальної власності; правових питань; землекористування; спеціальних режимів стимулювання інвестиційної діяльності; фіскальної та податкової політики; банківських та небанківських фінансових установ; комплексного розвитку економіки; інформаційних технологій та зв'язку; сільського господарства та харчової промисловості; іміджевої політики.

Для створення сприятливих більш чітких правових та організаційних умов для діяльності іноземних інвесторів відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 02.08.10 №666 утворено Український центр сприяння іноземному інвестуванню, а урядовим розпорядженням від 02.08.10 №303 затверджено склад його наглядової ради.

Також відповідно до указів Президента України утворено Національну раду України з інвестицій та інновацій як дорадчий орган при Президентові України (від 19.07.05 №1116) та Державне агентство України з інвестицій та інновацій як центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом (від 30.12.05 №1873).

З метою врегулювання перебування в Україні внутрішньокорпоративних цесіонаріїв на підприємствах з іноземними інвестиціями прийнято постанову Кабінету Міністрів «Про внесення змін до пункту 7 Порядку оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні», якою передбачається видача дозволів на працевлаштування працівникам, які належать до категорії «внутрішньокорпоративні цесіонарії» (керівний персонал, менеджери та спеціалісти) та до категорії осіб, які надають послуги без комерційної присутності в Україні на строк найму, на відміну від інших категорій, для яких термін дії дозволу не може перевищувати один рік.

Однак, незважаючи на вжиті заходи, у 2010 р. спостерігалося зниження активності інвесторів, в основному, через невизначеність ситуації з правами власності, відміни пільг з оподаткування та обмеження інвестиційних ресурсів товаровиробників (збільшення коштів для фінансування затрат на оплату праці). У 2010 р. порівняно з 2009 р. очікуваний приріст інвестицій в основний капітал становитиме не більше 3%.

За результатами січня-вересня 2010 р. спостерігалося істотне уповільнення темпів зростання обсягу інвестицій в основний капітал. Підприємствами та організаціями усіх форм власності за рахунок усіх джерел фінансування освоєно 51,6 млрд. грн. інвестицій в основний капітал, що на 3,4% більше ніж за аналогічний період попереднього року (за січень-вересень 2009 р. - на 34,5%).

Основним джерелом інвестування залишались власні кошти підприємств та організацій (61,6% усіх капіталовкладень).

Зростання соціальної складової у державних видатках значно зменшило обсяг державних інвестицій, що відповідно позначилось на інвестиційній діяльності окремих галузей економіки. Порівняно з аналогічним періодом 2009 р. істотно (майже втричі) скоротилась питома вага коштів, освоєних за рахунок коштів державного бюджету, місцевих бюджетів - у 1,3 рази. Натомість у 1,8 рази збільшилась частка капіталовкладень, освоєних за рахунок кредитів банків та інших позик. Частка коштів іноземних інвесторів у загальному обсязі інвестицій в основний капітал становила 5,5% проти 3,1% у січні-вересні 2009 року.

Приріст прямих іноземних інвестицій у 2010 р. становив 7328,2 млн. дол. США, приріст до початку року - на 81%.

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в економіку України, на 1 січня 2011 р. становив 16375,2 млн. дол. США (з урахуваннями обсягів інвестицій, отриманих на підставі даних НБУ та ФДМУ - щодо різниці між ринковою та номінальною вартістю акцій, майна тощо, не облікованої у статистичній звітності окремих підприємств).

Це становить 349 дол. на одну особу. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, включаючи позичковий капітал, на 1 січня 2011 р. становив 17301,9 млн. дол. США. Портфельні інвестиції нерезидентів, що входять до статутних фондів підприємств України, становлять 296,2 млн. дол. США.

Основними країнами-інвесторами української економіки є: Німеччина
(5505,3 млн. дол. США), Кіпр (1562 млн. дол. США), Австрія (1423,6 млн. дол. США), США (1374,1 млн. дол. США), Сполучене Королівство (1155,3 млн. дол. США), Російська Федерація (799,7 млн. дол. США), Нідерланди (721,8 млн. дол. США) тощо.

Понад 45% загального обсягу прямих іноземних інвестицій отримали підприємства промисловості. У 2010 р. значні обсяги інвестицій сконцентрувались на підприємствах металургії та з обробки металу - 1232,3 млн. дол. США.

У 2010 р. з України в економіку інших країн світу спрямовано 31,4 млн. дол. США прямих інвестицій. Інвестування здійснювалось переважно у вигляді грошових внесків. Загальний обсяг інвестицій з України в економіку країн світу на 1 січня 2011 р. становив 218,2 млн. дол. США, у т.ч. у країни СНД - 107,9 млн. дол. США (49,5% до загального обсягу), в інші країни світу - 110,3 млн. дол. США (50,5%).

3.3 Проблеми і перспективи інвестиційної діяльності України

Незважаючи на певні успіхи у формуванні сприятливого інвестиційного клімату, залишається ще багато проблем, які вимагають свого вирішення. Йдеться, перш за все, про: нестабільність правового середовища для ділової активності; невизначеність з правами власності; нестабільність податкового законодавства, високий рівень та велика кількість податків; невідповідність українського законодавства міжнародним стандартам і нормам; відсутність механізму стимулювання рефінансування; недосконале корпоративне управління; відсутність системи застави землі під кредити, що майже виключає можливість іноземного інвестування у сільське господарство України; недостатньо розвинута інфраструктура бізнесу, зокрема - відсутність потужної страхової компанії, яка б покривала комерційні ризики під час реалізації особливо масштабних інвестиційних проектів, обмеженість довгострокових і недорогих банківських ресурсів, відсутнє швидкісне транспортне сполучення з усіма промисловими та сировинними центрами; неефективна судова система тощо.

Якщо абстрагуватися від ситуації поточного політичного напруження, то очевидно, що українська економіка і корпоративний сектор перебувають на тій стадії розвитку, за якою іде період стабільного зростання. Проте для того, щоб прогнозувати прихід іноземного капіталу в Україну, абстрагуватися від чинника майбутніх змін в політичних розкладах країни неможливо.

Західний інвестор, який звичайно сприймає Україну як корпорацію, мав би сподіватися, що її акції будуть користуватися неймовірним попитом: адже це структура, що розвивається, і до того ж що рішуче порвала з тоталітарним політичним режимом. Тим часом шаленого попиту на українські активи не спостерігається. Радше навпаки. Згідно з інформацією Національного банку, показники платіжного балансу України у 2010 році скоротилися в 2,7 разу - з $6,804 млрд. до $2,531 млрд. При цьому НБУ повідомив про причини таких плачевних результатів: різке зростання відтоку капіталу з України до $3,5 млрд. і негативне сальдо торгівлі товарами в $1,135 млрд. Потрібно завважити, що дані про рекордно високі прямі іноземні інвестицій у 2010 р. в розмірі 7,33 млрд. дол. (що в 4,7 разу більше, ніж в 2009 р.) обережних інвесторів не ввели в оману: в цьому випадку покупці дійсно редукували українські активи в один меткомбінат і два банки.

Висновки

Економічні зв'язки країн зумовлюють необхідність обміну грошової одиниці однієї країни на грошову одиницю іншої. Пропорцію обміну валют називають валютним, або обмінним, курсом.

Сучасний етап розвитку грошово-валютних відносин характеризується множинністю валютних курсів. Відбувається постійний пошук найефективніших засобів щодо стабілізації та регулювання валютних курсів. Так, системі золотого стандарту найбільше відповідали фіксовані валютні курси, паперово-грошовому обігу притаманні плаваючі. Існують і так звані змішані валютні курси.

Фіксовані валютні курси передбачають наявність твердих зареєстрованих паритетів, що покладені в основу валютних курсів і підтримуються державними валютними органами.

Плаваючі валютні курси змінюються під впливом попиту і пропозиції на ринку.

Однією з основних, форм міжнародних економічних відносин є міжнародний рух капіталу. Капітал є тим ресурсом, без якого неможливе виробництво будь-якого товару, створення матеріальних благ. Переміщення його за кордон у виробничій, грошовій чи товарній формі веде до утворення іноземної власності чи іншої форми зобов'язань, які дають право на систематичне отримання прибутків. Країна може приймати та інвестувати за кордон підприємницький капітал, давати і отримувати міжнародні позики. Приплив капіталу з-за кордону є одним з джерел фінансування імпорту.

Міжнародний рух факторів виробництва (капіталу, ресурсів, робочої сили) регулюється тими ж законами, що і міжнародна торгівля товарами: фактори переміщуються в ті країни, де за них більше платять (вище процентна ставка, заробітна плата, ліцензійні платежі тощо).

Міжнародний рух капіталу - однобічне переміщення за кордон певної вартості і товарній чи грошовій формі з метою отримання прибутку чи підприємницької вигоди.

За джерелами походження міжнародні потоки капіталу поділяються на державні (офіційні) й недержавні (приватні).

Міжнародні інвестиції - це довгострокові вкладення капіталу за кордоном з метою отримання прибутку.

Розрізняють дві основних форми іноземних інвестицій:

прямі іноземні інвестиції;

портфельні іноземні інвестиції.

Під прямими інвестиціями слід розуміти підприємницький капітал за кордоном, що забезпечує контроль над підприємствами, в які він вкладений. За міжнародною статистикою частка іноземної участі в акціонерному капіталі фірми, що дає змогу досягти такого контролю, прийнята у розмірі 25%, за американською статистикою - 10%, а за австралійською та канадською - 50%.

Упродовж 2010 р. проводилась активна діяльність щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні.

Зокрема, відповідно до Указу Президента України від 11.04.10 №625 відновлено склад Консультативної Ради з питань іноземних інвестицій в Україні і утворено експертну комісію Консультативної Ради, одним із основних завдань якої визначено розроблення пропозицій щодо усунення перешкод у здійсненні іноземними інвесторами діяльності в Україні.

Список використаних джерел

Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник / С.Я. Боринець. - 2-ге вид., перероб. й доп. - К.: Т-во «Знання», КОО, 1999. - 305 с.

Бородіна В.М. Теоретичні основи прямих іноземних інвестицій / В.М. Бородіна // Вісник. Міжнародні відносини. - К., 2000. - Вип. 17 - С. 30-35.

Дмитриченко Л.А. Инвестиционные процессы и формирование структуры экономики Украины // Прометей: региональный сборник научных трудов по экономике №2 (5). - 2001. - С. 254-262.

Зюкова Н.Б. Активізація інвестиційних процесів в Україні як основа економічного зростання // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України. Серія «Економічні науки». - Полтава, 2003, №1. - С. 19-21.

Економіка підприємства: Підручник. За ред. акад. С.Ф. Покропивного. 2-е вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с.

Ковальчук О.В. Моніторинг інвестиційних процесів в Україні // Актуальні проблеми економіки. - 2003. - №7. - С. 36-42.

Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини. - Львів, 2002. - 277 с.

Козлюк Я.Я. Інвестиційний процес в Україні: проблеми і перспективи // Науковий вісник ВДУ. - 2001. - №2: Географічні науки. - С. 85-86.

Кочанова П.В. Інвестиційний процес і його особливості в економіці України // Проблеми науки. - 2002. - №5. - С. 22-24.

Курс экономики / Под ред. Б.А. Райзберга. - М., 1997. - С. 205-214.

Луцишин Н.П., Малімон Н.А. Формування правового механізму регулювання діяльності іноземних інвесторів в Україні / // Науковий вісник ВДУ. - Луцьк, 2003. - №8. - С. 96-100.

Макуха С.М. Експорт капіталу: суть і форми // Фінанси України. - 2002. - №11. - С. 77-83.

Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. - К.: КНЕУ, 2003. - 948 с.

Панчишин С. Макроекономіка: Навч. посіб. - К.: Либідь, 2001.

Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. - К.: Лібра, 1998. - 392 с.

Підгайна О. Міжнародний досвід державного управління інвестиційним процесом // Управління сучасним містом. - 2003. - №7-9. - С. 121-128.

Підйомний О.М. Управління інвестиційними процесами на фінансових ринках. - К., 2003. - С. 130-139.

Реверчук С.К., Реверчук Н.И., Скоморович I.Г. та ін. Інвестологія: наука про інвестування: Навчальний посібник / За ред. докт. екон. наук, проф. С.К. Реверчука. - К.: Атіка, 2001. - 264 с.

Редькін О., Гришина О. Лібералізація інвестиційних процесів в Україні // Фінанси України. - 2002. - №2. - С. 115-123.

Рипейська Л.С. Спеціальні економічні зони як механізм стимулювання інвестиційного процесу в Україні // Регіональні перспективи. - 2001. - №4. - С. 23-24.

Розвиток організаційно-економічних механізмів активізації інвестиційних процесів в Україні // Вісник Дніпропетровського державного фінансово-економічного інституту: Економічні науки: Т. 1. - Д., 2000. - С. 333-443.

Солонінко К.С. Макроекономіка: Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. - Київ: ЦУЛ, 2002. - 320 с.

Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч. посібник / Під заг. ред. А.І. Кредисова. - К., 1998. - 448 с.

Цегольник П. Проблеми та напрями активізації інвестиційних процесів в Україні // Управління сучасним містом. - 2003. - №7-9. - С. 128-134.

Чистякова Н.М. Державне регулювання інвестиційних процесів в Україні // Фінанси України. - 2001. - №3. - С. 116-122.

Чистякова Н.Н. Стимулирующая роль налогов в инвестиционном процессе // Науковий вісник ВДУ. - 2001. - №3.: Економічні науки. - С. 224-228.

Оф сайт // Режим доступу. - httр://www.me.gov.ua.

httр://www.itt.net.ua.

Размещено на Allbest.ru