Угода з імпорту лікарських засобів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Дана курсова робота є розробкою зовнішньоекономічної угоди з імпорту лікарських засобів та повним маркетинговим аналізом ранку лікарських засобів України та міжнародної арени.

Метою курсового проекту є моделювання зовнішньоекономічної угоди. Метою написання проекту є надбання практичних навичок при роботі з інформаційними джерелами при проведенні маркетингових досліджень та вивченні зовнішнього ринку, нормативними документами та їх практичним застосуванням у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а також отримання необхідних навичок при підготовці та складанні зовнішньоторговельного контракту.

Основні завдання курсового проекту полягають в:

поглибленні і закріпленні теоретичних знань та отриманні практичних навичок з дисципліни «Міжнародна економічна діяльність України»;

формуванні творчого та системно-дослідного підходу до вирішення проблем вибору та реалізації форм та методів зовнішньоекономічної діяльності;

отриманні професійної компетенції менеджера з конкретної проблеми, що досліджується;

набутті досвіду самостійної праці з різними інформаційними джерелами;

здобутті досвіду організації та техніки проведення зовнішньоекономічних операцій.

Предметом курсової роботи є зовнішньоекономічна угода з імпорту лікарських засобів із Сербії в Україну та оцінка ефективності даного контракту.

Об'єктом даного проекту є лікарські засоби, що імпортуються.

1. Аналітична маркетингова оцінка ринку лікарських засобів

лікарський препарат імпорт контракт

1.1 Аналіз українського ринку

Антибіотики (АБ) - одна з найчисленніших за номенклатурою та найпоширеніших за медичним застосуванням потужних стосовно фармакологічних властивостей груп лікарських засобів (ЛЗ), з якою протягом майже всього XX сторіччя і до сьогодні пов'язані успіхи фундаментальної та клінічної медицини у лікуванні багатьох інфекційних захворювань.

Обсяг фармацевтичного ринку України (за цінами виробників) за підсумками січня-липня 2010 року склав 11,1 млрд. грн., що на 17,5 в. п. перевищує аналогічний показник 2009 року. При цьому, на госпітальний сегмент ринку доводиться всього близько 7% від загального обсягу продажів в Україні (за підсумками січня-липня 2009 року - 11%). Необхідно відмітити що госпітальний сегмент виявився найбільш чутливим до скорочення попиту, що пов'язано з залежністю обсягів закупівель лікарсько-профілактичними закладами України від державного фінансування. У загальному обсязі продажів фармацевтичної продукції в Україні, за підсумками І півріччя 2010 року, на лікарські засоби припадає близько 60%, на вироби медичного призначення - 32%, косметичну продукцію - близько 3% від загального обсягу продажів. Питома вага вітчизняних препаратів у натуральному вимірі, за результатами І півріччя 2010 року становила близько 60%, при цьому темпи збільшення продажів вітчизняних препаратів становили у середньому 30%, іноземних - 15-20%.

Необхідно відзначити, що за підсумками січня-липня поточного року спостерігається поступове відновлення та збільшення обсягів імпорту фармацевтичної продукції в Україну, що частково пов'язано з відносною стабілізацією валютних курсів, зростанням реальної заробітної плати населення. Так, обсяг імпорту готових лікарських засобів за період з січня по липень 2010 року склав 8,3 млрд. грн. (+15% порівняно с аналогічним періодом 2009 року). Найбільшими країнами-імпортерами фармацевтичної продукції в Україну у аналізованому періоді були: Германія, Індія, Угорщина, Франція та інші країни. Основними компаніями-імпортерами в Україну фармацевтичної продукції є ТОВ «БаДМ», ТОВ СП «Оптима-Фарм» Лтд, ТОВ «ВВС-Лтд», ЗАТ «Альба Україна», ТОВ «Санофі-Авентіс Україна» та інші підприємства.

Серед вітчизняних підприємств-виробників фармацевтичної продукції можна відзначити наступні підприємства: Корпорація «Фармак», «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод», Корпорація «Артеріум» («Київмедпрепарат», «Галичфарм»), Корпорація «Стірол», «Дарниця», «Здоров'я», «Лекхім», «Київський завод вітамінів» і т.д. В цілому український ринок є досить концентрованим та має високий рівень конкуренції. Вітчизняними виробниками, за підсумками січня-липня поточного року, було вироблено готової продукції на суму 3,5 млрд. грн. (+29% порівняно з аналогічним періодом 2009 року). Активізація попиту з боку населення на лікарські засоби українського виробництва і як наслідок збільшення обсягів виробництва було досягнуто частково за рахунок суттєвого збільшення рекламних та маркетингових витрат підприємств-виробників, пов'язаних з просуванням продукції на ринок.

Як відомо, український фармаринок є досить імпортозалежним. В загальному об'ємі фармацевтичної продукції, що реалізується в Україні, частка іноземних препаратів займає приблизно 80%. Серед 14697 зареєстрованих в Україні станом на 31.01.2011 лікарських засобів, частка іноземних ліків охоплює 10785 препаратів. Підсумки розвитку вітчизняного фармацевтичного ринку протягом 2010 року показують (після деякого падіння у 2009 році) подальший стрімкий ріст долі імпортних препаратів в Україні.

Ринок медичних виробів: зареєстровано та дозволено до застосування - 4010 найменувань, з них: зарубіжного виробництва - 3269, вітчизняного - 741. Аптечні заклади - понад 21 тис. аптечних закладів, з яких: 9,5 тис аптек, близько 1 тис. аптечних складів, решта - аптечні пункти та кіоски.

В Україні налічується більш ніж 6 тис. дистриб'юторів. Але 80% поставок в аптеки контролює лише близько десяти компаній (Оптіма, Альба, дніпропетровська БаДМ, ВВС, Артур-К та ін.). Вони поставляють препарати приблизно в 20 тис. аптек і аптечних кіосків з оптовою націнкою 10-13%. Вищою є дохідність бізнесу в аптек - роздрібна націнка сягає 25-40%. Виняток становлять протитуберкульозні, інсулінові та онкологічні препарати, роздрібна націнка яких обмежена 10%. Висока дохідність роздробу привертає увагу дистриб'юторів - у більшості з них уже є свої мережі аптек. [13, с. 32-33]

Обсяг фармацевтичного ринку України (за цінами виробників) за підсумками січня-липня 2010 року склав 11,1 млрд. грн., що на 17,5 в. п. перевищує аналогічний показник 2009 року. При цьому, на госпітальний сегмент ринку доводиться всього близько 7% від загального обсягу продажів в Україні (за підсумками січня-липня 2009 року - 11%). Необхідно відмітити що госпітальний сегмент виявився найбільш чутливим до скорочення попиту, що пов'язано з залежністю обсягів закупівель лікарсько-профілактичними закладами України від державного фінансування.

У загальному обсязі продажів фармацевтичної продукції в Україні, за підсумками І півріччя 2010 року, на лікарські засоби припадає близько 60%, на вироби медичного призначення - 32%, косметичну продукцію - близько 3% від загального обсягу продажів. Питома вага вітчизняних препаратів у натуральному вимірі, за результатами І півріччя 2010 року, становила близько 60%, при цьому темпи збільшення продажів вітчизняних препаратів становили у середньому 30%, іноземних - 15-20%. Проте, у грошовому вимірі на вітчизняну продукцію доводиться близько 25-30% загальних продажів, тоді як на імпортну відповідно - 70-75%.

Необхідно відзначити, що за підсумками січня-липня поточного року спостерігається поступове відновлення та збільшення обсягів імпорту фармацевтичної продукції в Україну, що частково пов'язано з відносною стабілізацією валютних курсів, зростанням реальної заробітної плати населення. Так, обсяг імпорту готових лікарських засобів за період з січня по липень 2010 року склав 8,3 млрд. грн. (+15% порівняно с аналогічним періодом 2009 року). Найбільшими країнами-імпортерами фармацевтичної продукції в Україну в аналізованому періоді були: Германія, Індія, Угорщина, Франція та інші країни (Додаток А).

Протягом останніх років українські підприємства-виробники фармацевтичної продукції нарощували обсяги експортних поставок, не став винятком ї 2010 рік. Так, за період з січня по липень поточного року експорт готових лікарських засобів вітчизняного виробництва склав близько 700 млн. грн. (+40% порівняно з січнем-липнем 2009 року), в натуральному вимірі експорт становив близько 7 тис. т (+8% порівняно з аналогічним періодом 2009 року).

Географія експортних поставок здебільшого представлена такими країнами як: Узбекистан, Казахстан, Росія, Білорусь та інші країни. Концентрація експорту фармацевтичної продукції українського виробництва, переважно до країн СНД пояснюється наявністю жорсткої системи контролю якості продукції на європейських ринках, а також необхідністю наявності у виробників GMP сертифікатів. Найбільшими українськими виробниками-експортерами є ВАТ «Фармак», Корпорація «Артеріум» та інші підприємства.

Згідно досліджень агентства «Кредит-Рейтинг», українські підприємства-виробники використовують у виробництві в основному імпортну сировину, що прив'язує як структуру собівартості, так і рівень відпускних цін до коливань курсу національної валюти відносно долара та євро. При цьому сировина та матеріали українського виробництва представлені здебільшого допоміжними матеріалами (упаковка тощо).

З основних тенденцій розвитку фармацевтичного ринку України необхідно також відмітити збільшення українськими підприємствами обсягів виробництва в цілому, а також частки в структурі виробництва препаратів, які відносяться до групи високорентабельної продукції (у т.ч. препарати-дженерики). Крім того, у рамках поетапної модернізації основних фондів, вітчизняні компанії здійснюють сертифікацію виробничих потужностей у відповідності зі стандартами Виробничої практики GMP EC (міжнародні стандарти й правила, які регламентують організацію виробництва й контроль якості фармацевтичної продукції на всіх стадіях технологічного процесу). На думку рейтингового агентства «Кредит-Рейтинг», з однієї сторони наявність GMP сертифікатів підвищує конкурентоспроможність продукції та фактично є допуском українських фармацевтичних компаній на ринки розвинених країн, з іншої сторони, модернізація виробництва за вимогами даних директив може привести до збільшення собівартості і як наслідок росту цін на продукцію, що експортується.

1.2 Аналіз світового ринку

Світовий фармацевтичний ринок є складним, багаторівневим, поліфункціональним утворенням зі стабільно високими темпами зростання виробництва, продажу і, відповідно, показниками рентабельності. Ці причини пов'язані зі специфікою лікарських препаратів як товару, попит на який зростає незалежно від економічних і політичних чинників. На три фармацевтичні регіони планети (США, Європа і Японія) припадає близько 80% всього ринку лікарських препаратів. Незважаючи на суттєвий розвиток Китаю, Індії, Бразилії та Туреччини, фармацевтичний ринок США залишається найбільшим у світі зі щорічними темпами зростання (понад 8%). Частка США в глобальному фармацевтичний ринок становить 36%, тоді як 5 років ця величина становила 54%. Сьогодні в Європі відзначається деяке зниження темпів росту фармацевтичний ринок (на 1-2% на рік за рахунок входження до нього східноєвропейських країн). При цьому Франція, Німеччина, Великобританія, Італія та Іспанія забезпечують понад 70% обсягів продажу фармацевтичної продукції в Європі. Фармацевтичний ринок Японії, частка якого становить 13% світового обсягу продажу фармацевтичної продукції, останнім часом росте стрибкоподібно (від 1-2% до 5-6% на рік). Помітними темпами розвиваються фармацевтичний ринок Китаю, Індії, Бразилії та Туреччини (приріст реалізації фармацевтичної продукції становить 11% на рік, а частка у складі світового фармацевтичний ринок - 17%). Так, Індія сьогодні є одним із найбільших у світі виробників генериків, посідає 4-е місце за обсягом виробленої продукції, має близько 70% світового виробництва АФІ. Передбачається значний розвиток фармацевтичний ринок Китаю, що є ініціатором сучасних технологій, в першу чергу біотехнологій.

Структура реалізації окремих фармакотерапевтичних груп лікарських препаратів в основному зумовлена національними та регіональними особливостями, хоча мають місце і загальні тенденції. Так, на північноамериканському ринку найбільші обсяги продажу лікарських препаратів, що діють на ЦНС та серцево-судинну систему; на ринках Німеччини, Франції, Італії, Великобританії та Іспанії більше реалізуються препарати для терапії серцево-судинних захворювань. В Японії також лідируючі позиції за обсягами реалізації посідають препарати, які впливають на серцево-судинну, травну системи та метаболізм. Існують національні переваги стосовно лікарських форм: у Великобританії та Нідерландах це таблетки, у Франції - свічки, в Німеччині - препарати для ін'єкцій. Особливо високі темпи зростання виробництва та продажу відзначаються на ринку онкологічних препаратів. Понад 70% усіх онкологічних препаратів реалізуються в США (45%) і п'яти провідних європейських країнах (26%).

Основні розробки нових лікарських препаратів ведуться в найбільш значущих терапевтичних сферах (онкологія, кардіологія, неврологія і психіатрія, гастроентерологія, діабет і т.п.), біофармацевтичні компанії поступово починають витісняти традиційних виробників з таких ніш, як боротьба з надмірною масою тіла, астмою й алергією, серцево-судинними захворюваннями і атеросклерозом, купірування раптового і хронічного болю. Сьогодні це дуже насичений ринок, на якому 10 біопрепаратів, що найбільш часто продаються, можуть приносити понад 50% усіх доходів. Серед інших терапевтичних напрямів виділяється виробництво гіполіпідемічних препаратів. Зростає й ринок ліків для ветеринарії. На нього все активніше виходять такі великі виробники, як «Pfizer», «Abbott Laboratories» і «Novartis AG».

Середній термін розробки оригінального лікарських препаратів - 10-15 років. І якщо 20 років тому цей процес коштував трохи більше 300 млн. дол., то сьогодні вартість розробки оригінального лікарських препаратів підвищилася більш ніж у 3 рази; ще дорожче створення біотехнологічного препарату. При цьому тільки 3 із 10 препаратів, що потрапили на ринок, приносять прибуток, більший або такий, що дорівнює тій сумі, яка була витрачена на їх розроблення. Останнім часом на світовий ринок щорічно надходить близько 30 інноваційних препаратів. Приблизно така ж кількість очікується і в найближчий час. Проте їх частка в загальній вартості глобального фармацевтичного ринку буде менша тому, що більшість нових препаратів націлена на спеціалізовані ринкові ніші та на спеціальні напрями лікування. Крім того, набирає обертів процес заміни оригінальних препаратів генеричними. Лікування з використанням тільки патентованих лікарських препаратів обходиться пацієнтові в 3 рази дорожче, ніж аналогічний курс із застосуванням непатентованих ліків (Відтворений лікарський препарат). Діяльності фармацевтичних компаній притаманне прагнення виходу на зовнішній ринок з метою збільшення прибутку шляхом розширення продажу, а також запровадження нових патентованих лікарських препаратів у багатьох країнах. Частка реалізації фармацевтичної продукції провідних західноєвропейських компаній на зарубіжних ринках перевищує 50%. [12, с. 126-130]

Сучасними особливостями та тенденціями розвитку світового фармацевтичний ринок є: насиченість фармацевтичною продукцією; зменшення витрат на державну медицину внаслідок реформи національних систем охорони здоров'я; посилення ролі державного регулювання охорони здоров'я взагалі та фармацевтичної галузі зокрема; збільшення витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, підвищення ефективності виробництва та оптимізації структури затрат; укрупнення фармацевтичних компаній; створення стратегічних альянсів та укладання угод між фірмами про спільне створення ліків; розроблення лікарських препаратів з прицільним механізмом дії; широкий розвиток біотехнології, генної інженерії; створення персоналізованих лікарських препаратів за принципом «найбільш ефективні ліки для даного пацієнта зараз», що стало метою нової галузі - фармакогеноміки, яка виникла внаслідок поєднання традиційної фармакології та біотехнології (Фармакогеноміка); збільшення виробництва та реалізації лікарських препаратів-генериків; диверсифікація видів діяльності фармацевтичних компаній (виробництво препаратів для ветеринарії, виробництво та реалізація медичного обладнання, участь у вирішенні питань організації охорони здоров'я та ін.); поширення в роботі компаній бенчмаркінгу (Бенчмаркінг), орієнтованого на аналіз діяльності конкурентів (в основному тих, що лідирують), і визначення найбільш ефективних напрямків проведення конкурентної боротьби; зростання витрат та зусиль фармацевтичних компаній на просування лікарських препаратів на ринок. Найближчими роками фармацевтичний ринок продовжуватиме абсорбувати зміни, які сприятимуть формуванню нової економічної реальності в цьому секторі світової економіки.

Темпи зростання ринку у оптових цінах постачальників, свідчать про те, що питома вага іноземних ліків на ринку України зростає, оскільки приріст споживання у грошах, менше приросту вітчизняного виробництва.

2. Правове обґрунтування можливості здійснення зовнішньоекономічної угоди з імпорту лікарського препарату

2.1 Законодавча база

Згідно із законом України «Про лікарські засоби» від 04.04.96 {Із змінами, внесеними згідно із Законами №70/97-ВР від 14.02.97, ВВР, 1997, №15, ст. 115; №783-XIV (783-14) від 30.06.99, ВВР, 1999, №34, ст. 274; №3370-IV (3370-15) від 19.01.2006, ВВР, 2006, №22, ст. 184; №362-V (362-16) від 16.11.2006, ВВР, 2007, №3, ст. 30; №1034-V (1034-16) від 17.05.2007, ВВР, 2007, №34, ст. 446; №1364-VI (1364-17) від 20.05.2009, ВВР, 2009, №39, ст. 554; №2165-VI (2165-17) від 11.05.2010, ВВР, 2010, №31, ст. 415}. Лікарські засоби допускаються до застосування в Україні після їх державної реєстрації, крім випадків, передбачених цим Законом.

Державна реєстрація лікарських засобів проводиться на підставі заяви, поданої до Міністерства охорони здоров'я України або уповноваженого ним органу. У заяві про державну реєстрацію лікарського засобу зазначаються: назва та адреса виробника; назва лікарського засобу і його торговельна назва; назва діючої речовини (латинською мовою); синоніми; форма випуску; повний склад лікарського засобу; показання та протипоказання; дозування; умови відпуску; способи застосування; термін та умови зберігання; інформація про упаковку; дані щодо реєстрації лікарського засобу в інших країнах.

До заяви додаються: матеріали доклінічного вивчення, клінічного випробування та їх експертиз; фармакопейна стаття або матеріали щодо методів контролю якості лікарського засобу, проект технологічного регламенту або відомості про технологію виробництва; зразки лікарського засобу; його упаковка; документ, що підтверджує сплату реєстраційного збору.

За результатами розгляду зазначених матеріалів Міністерство охорони здоров'я України або уповноважений ним орган у місячний термін приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації лікарського засобу.

Якщо лікарський засіб зареєстрований в Україні, забороняється протягом п'яти років з дати такої реєстрації (незалежно від строку чинності будь-якого патенту, який має відношення до лікарського засобу) використовувати реєстраційну інформацію для подання заяви про державну реєстрацію іншого лікарського засобу, крім випадків, коли право посилатись або використовувати таку інформацію одержано в установленому порядку.

На зареєстрований лікарський засіб заявнику видається посвідчення, в якому зазначається строк дії, протягом якого лікарський засіб дозволяється до застосування в Україні.

Лікарський засіб може застосовуватись в Україні протягом п'яти років з дня його державної реєстрації. За бажанням особи, яка подала заяву про державну реєстрацію лікарського засобу, термін, протягом якого він дозволяється до застосування на території України, за рішенням реєструючого органу може бути скорочено.

У разі виявлення невідомих раніше небезпечних властивостей лікарського засобу Міністерство охорони здоров'я України або уповноважений ним орган може прийняти рішення про повну або тимчасову заборону на його застосування.

Після закінчення терміну, протягом якого зареєстрований лікарський засіб було дозволено до застосування в Україні, лікарський засіб може застосовуватись за умови його перереєстрації.

Рішення про відмову в державній реєстрації лікарського засобу приймається, якщо не підтверджуються висновки щодо його ефективності та безпечності.

У державній реєстрації може бути відмовлено у разі, коли внаслідок такої реєстрації будуть порушені захищені патентом чинні майнові права інтелектуальної власності, в тому числі при виробництві, використанні, продажу лікарських засобів.

Порядок державної реєстрації (перереєстрації) лікарського засобу та розміри збору за державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарського засобу визначаються Кабінетом Міністрів України Не підлягають державній реєстрації лікарські засоби, які виготовляються в аптека за рецептами лікарів та на замовлення лікувально-профілактичних закладів із дозволених до застосування діючих та допоміжних речовин.

Державний контроль якості лікарських засобів - це сукупність організаційних та правових заходів, спрямованих на додержання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування вимог законодавства щодо забезпечення якості лікарських засобів.

Державний контроль якості лікарських засобів здійснюється органами державної виконавчої влади в межах повноважень, визначених законодавством України.

Спеціальним органом державного контролю якості лікарських засобів є Державна інспекція з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я України з безпосередньо підпорядкованими їй державними інспекціям з контролю якості лікарських засобів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Державну інспекцію з контролю якості лікарських засобів очолює Головний державний інспектор України з контролю якості лікарських засобів, який призначається на посаду і звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра охорони здоров'я України.

Начальники державних інспекцій з контролю якості лікарських засобів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є одночасно головними державними інспекторами, а їх заступники - відповідно заступниками головних державних інспекторів з контролю якості лікарських засобів.

Інші спеціалісти державних інспекцій, на яких покладено здійснення державного контролю за якістю лікарських засобів, одночасно є державними інспекторами з контролю якості лікарських засобів.

Положення про Державну інспекцію з контролю якості лікарських засобів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Державний контроль за додержанням умов виробництва лікарських засобів здійснюють Державний комітет України з медичної та мікробіологічної промисловості та уповноважені ним державні органи.

На територію України можуть ввозитись лікарські засоби, зареєстровані в Україні, за наявності сертифіката якості, що видається виробником.

Контроль за ввезенням на митну територію України лікарських засобів здійснюється Державною інспекцією з контролю якості лікарських засобів.

Незареєстровані лікарські засоби можуть ввозитись на митну територію України для:

1. проведення доклінічних досліджень і клінічних випробувань;

2. реєстрації лікарських засобів в Україні (зразки препаратів у лікарських формах);

3. експонування на виставках, ярмарках, конференціях тощо без права реалізації;

4. індивідуального використання громадянами.

Порядок ввезення лікарських засобів у зазначених випадках визначається Міністерством охорони здоров'я України.

У випадках стихійного лиха, катастроф, епідемічного захворювання тощо за окремим рішенням Міністерства охорони здоров'я України дозволяється ввезення незареєстрованих в Україні лікарських засобів зарубіжних країн за наявності документів, що підтверджують їх реєстрацію і використання в цих країнах.

Оптова, роздрібна торгівля лікарськими засобами на території України здійснюється підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності на підставі ліцензії, яка видається в порядку, встановленому законодавством.

Суб'єкт господарювання може здійснювати оптову, роздрібну торгівлю лікарськими засобами за умови відповідності ліцензійним умовам провадження певного виду діяльності. [9]

На території України можуть реалізовуватись лише зареєстровані лікарські засоби, крім випадків, передбачених цим Законом.

Реалізація лікарських засобів здійснюється лише за наявності сертифіката якості, що видається виробником.

Реалізація (відпуск) лікарських засобів громадянам здійснюється за рецептами та без рецептів лікарів.

Забороняється реалізація (відпуск) громадянам неякісних лікарських засобів або таких, термін придатності яких минув або на які відсутній сертифікат якості, що видається виробником.

Правила приписування лікарських засобів, а також перелік лікарських засобів, які можуть реалізовуватись без рецептів лікарів, затверджуються Міністерством охорони здоров'я України.

Україна бере участь у міжнародному співробітництві у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів. Із цією метою розробляються і виконуються міжнародні наукові програми, здійснюються обмін інформацією, прогресивними методами та технологіями створення і виробництва лікарських засобів, їх експорт та імпорт, професійний і науковий контакт працівників охорони здоров'я тощо.

Держава розвиває і підтримує всі форми міжнародного співробітництва у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів, що не суперечать законодавству України.

Згідно до закону України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.90 при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Регулювання внутрішнього ціноутворення на експортну та імпортну продукцію (послуги) визначається Кабінетом Міністрів України. [11, с. 109-112]

Міжреспубліканський обмін продукцією здійснюється за договірними цінами.

Також лікарські засоби та їх рух контролюють Державний фармакологічний центр України, Державна інспекція з контролю якості лікарських засобів, Державна служба лікарських засобів і виробів медичного призначення, Академія медичних наук, Міністерство фінансів України тощо. [6]

2.2 Нормативно-правові умови здійснення проекту

Реалізація типової комерційної угоди передбачає послідовні етапи, що супроводжуються оформленням відповідних документів, які є продовженням і одночасно складовою єдиного технологічного процесу.

Перший етап підготовки міжнародної торговельної угоди передбачає встановлення ділового контакту з іноземними партнерами. Звернення з боку покупця:

а) надсилання потенційному або вже відомому продавцеві замовлення;

б) направлення запиту виробнику продукції, яка цікавить;

в) оголошення торгів і запрошення до участі фірми, які можуть прийняти та виконати умови торгів;

г) надсилання можливому виробнику комерційного листа про наміри у відповідь на його рекламу або інформацію;

д) надсилання потенційному експортеру комерційного листа про наміри вступити у переговори, як відповідь на його пропозицію;

е) надсилання експортеру остаточного акцепту його пропозиції.

Другий етап підготовки міжнародної торговельної угоди це оформлення замовлення споживачем, що означає письмову вказівку покупця щодо постачання йому товарів або надання послуг шляхом оформлення відповідного документа-замовлення. Він зазвичай оформлюється на спеціальному бланку.

У замовленні також зазначається останній термін відповіді продавця, до кінця якого покупець вважається пов'язаним визначеними умовами. Якщо протягом такого терміну продавець акцептує замовлення, то договір вважається укладеним.

Одночасно оформлюється закупівельний ордер - наказ про виконання постачання або індент - закупівельний ордер у випадку участі в експортній поставці посередника-агента. Замовлення зазвичай відсилають за наявності тривалих стосунків з постачальником, вони відображають індивідуальні умови угоди.

У торговельній практиці має місце також телефонне замовлення, яке повинне мати письмове підтвердження з відміткою «підтвердження» та зазначенням номера замовлення (з метою уникнення дублювання). Замовлення може бути прийняте лише з одночасним складанням графіку поставок.

Перший і другий етапи укладання комерційної угоди належать до так званої підготовчої стадії.

Третій етап підготовки міжнародної торговельної угоди - вибір умов постачання та форм розрахунку за її виконання, що передбачає:

* розрахунок експортної ціни;

визначення можливості надання покупцю комерційної знижки, яка зменшує як базисну ціну, так і суму контракту;

розподіл витрат з доставки та страхування, в тому числі фрахт між продавцем ї покупцем;

розподіл обов'язків з пред'явлення до оплати комерційних документів.

Основним процесом цього етапу є визначення контрактної ціни, яка визначається як фактична (ціна товару в місці знаходження на момент продажу) та базисна (з урахуванням вартості пакування, транспортування, витрат зі страхування, мита, умов постачання та платежу).

На третьому етапі відбувається безпосереднє підписання контракту купівлі-продажу. [1]

Четвертий етап підготовки комерційної угоди - виконання замовлення. Він передбачає забезпечення готовності товару до відвантаження, транспортування, страхування та митне очищення. Митне очищення передбачає: декларування вантажу, підтвердження митної вартості товару, сплату мита, податків і зборів. Підготовка товару до відвантаження супроводжується низкою необхідних допоміжних операцій, таких як сортування, формування партій, пакування відповідно до правил, норм та стандартів приймаючої країни, оформлення супровідних документів, які відображають кількісні параметри товару. [8]

Однак найважливішою стадією виконання контракту є постачання, коли відбувається передача товару покупцю на базисних умовах, які визначають вид транспорту в процесі доставки, порядок перевезень, спосіб взаємного повідомлення сторін про готовність товару тощо, з наступним відшкодуванням вартості. [15, с. 61-63]

Перелік нормативно-правових актів України, що регулюють питання форми, порядку укладання та виконання зовнішньоторговельних договорів (контрактів):

1. Цивільний кодекс УРСР; Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

2. Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»;

3. Закон України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах»;

4. Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності»;

5. Указ Президента України від 4 жовтня 1994 року №566/94 «Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб'єкти підприємницької діяльності України»;

6. Указ Президента України від 4 жовтня 1994 року №567/94 «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів»;

7. Указ Президента України від 10 лютого 1996 року №124/96 «Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності»;

8. Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»;

9. постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21 червня 1995 року №444 «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті».

3. Зовнішньоекономічний контракт з імпорту лікарських засобів

Договір №__241__

м. Київ «_02_» _квітня___ 2011 р.

ВАТ «УКРфарм», в особі голови правління Форчака Слободана Борисовича, що діє на підставі Статуту іменований далі «Постачальник», з одного боку, та ВАТ «Айболіт», надалі «Покупець», в особі головного лікаря Груши Аркадія Сергійовича., діючого на підставі Статуту з другого боку, уклали даний Договір про наступне:

1. Предмет договору.

1.1. Даний договір є основним документом, що визначає права та обов'язки сторін по поставці товару Покупцю, їх асортимент, обсяги, ціну та вартість.

1.2. Найменування товару: лікарські засоби для роздрібної торгівлі. Ціна за одиницю товару, кількість товару визначені в специфікації, яка додається до цього договору, і є його невід'ємною частиною.

1.3. Сторони договору зобов'язуються належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання, що випливають з умов даного договору.

2. Термін та умови поставки.

2.1. Товар постачається Постачальником, його власним спеціалізованим транспортним засобом, що може забезпечити дотримання технології «холодового ланцюгу», до місцезнаходження медичного складу Покупця.

2.2. Товар постачається партіями відповідно до попередньої усної за допомогою телефонного зв'язку або письмової заявки, направленої факсом уповноваженої особи Покупця, не пізніше 3 діб з моменту такої заявки. Дана умова діє на протязі всього терміну дії даного договору.

2.3. Днем виконання поставки чергової партії по договору вважається відмітка про отримання Покупцем товару в накладній.

2.4. Кількість товару, що є предметом Договору, може бути змінено в залежності від виділених асигнувань та потреб Замовника.

3. Гарантії якості.

3.1. Постачальник гарантує, що поставлений за даним договором товар виготовлений з дотриманням діючих стандартів та вимог. Постачальник надає Покупцю сертифікати якості, протоколи аналізу Державної інспекції контролю якості лікарських засобів на весь асортимент товару згідно специфікації та накладної, по мірі поставки товару.

3.2. Товар відгружається на адресу Покупця з терміном придатності не менше 80 відсотків від загального терміну зберігання відповідного товару при умові їх зберігання відповідно до установлених норм та правил.

3.3. Поставка товару супроводжується сертифікатом якості та реєстром лікарських засобів.

3.4. Упаковка, в якій відправляється товар, повинна повністю забезпечувати його збереження під час перевезення.

3.5. У разі поставки товару у зворотній тарі, Покупець зобов'язаний повернути Постачальнику зворотну тару у 10-денний строк від дати поставки.

4. Вартість договору.

4.1. Очікувана вартість договору складає _16279,00_ грн. шістнадцять тисяч двісті сімдесят дев'ять гривень 00 коп.). ПДВ не передбачений.

4.2. Очікувана вартість договору може бути змінено Покупцем, в залежності від реального фінансування видатків.

5. Ціна товару.

5.1. Покупець оплачує поставлений товар за ціною, яка вказана у специфікації, яка додається до цього договору, і є його невід'ємною частиною. Після узгодження цін на товар з підстав, передбачених даним договором, Покупець оплачує поставлений товар за погодженими цінами між сторонами.

5.2. Ціна на товар протягом усього терміну дії договору є незмінною, тобто такою, що зафіксована у специфікації, окрім випадку зміни істотних умов, що впливають на ціну товару. Ціни підлягають коригуванню виключно за умов зазначених у пунктах 5.3. та 5.4. і тільки після попереднього узгодження між Сторонами договору в дотримання умов цього договору.

5.3. Істотними умовами, що впливають на ціну товару може бути ріст курсу іноземної валюти, за яку закуповується товар по відношенню до української валюти - гривні. За умови, що такий товар не був закуплений за дії попереднього курсу іноземної валюти.

5.4. Зміна ціни за одиницю товару також допускається за умови загальноукраїнської тенденції зростання ціни через інфляційні процеси на кожний конкретний препарат з перерахованих у специфікації до цього договору. Умовою застосування даного підпункту є представлення довідки виданої Торгово-промисловою платою у Київській області.

5.5. Зміна ціни на товар Постачальником без попереднього погодження з Покупцем є підставою для розірвання договору Покупцем в односторонньому порядку.

5.6. До ціни товару не включається сплата податків і зборів, ціна зворотної тари, вартість страхування, транспортування, оплату за отримання ліцензії, інші витрати понесені Постачальником у зв'язку з доставкою товару до складу Покупця.

6. Порядок та умови розрахунків.

6.1. Розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом банківського переказу коштів без попередньої передоплати.

6.2. Оплата за даним договором на підставі п. 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України передбачає відстрочку платежу на 30 календарних днів за ціною, вказаною в специфікації до цього договору, що є його невід'ємною частиною.

6.3 У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 5 банківських днів з дня отримання Покупцем бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

7. Приймання по кількості та якості.

7.1. Покупець приймає товар та виставляє претензії Постачальнику відносно кількості та якості, керуючись відповідними нормативними актами України.

7.2. У випадку виявлення бою, недостачі, дефектів, Покупець зобов'язаний повідомити про це Постачальника не пізніше 48 годин після приймання товару з наступним оформленням претензії в 3-денний строк.

7.3. Якщо товар, що постачається виявиться дефективним, робиться його заміна за рахунок Постачальника протягом 3-ох днів з моменту отримання претензії.

8. Відповідальність сторін.

8.1. Відповідальність Постачальника розповсюджується як по умовах даного договору і по специфікації, так і у випадку, якщо Постачальник не в змозі виконати прийняті на себе зобов'язання по термінам, кількості поставки і якості товару, він зобов'язаний про це повідомити Покупця в термін не пізніше, як за 48 годин від моменту, коли наступили ці обставини.

Якщо Покупець не згодний із зміною термінів, кількості та якості товару в одноразовому випадку, який стався з вини Постачальника, він має право звернутися до іншого Постачальника для здійснення разової закупівлі по таким же умовам цього договору, як за ціною, так і по умовах поставки.

8.2. При поставці неякісного товару Постачальником, Покупець не оплачує зовсім цей товар та не приймає його. Постачальник сплачує штрафні санкції у розмірах передбачених законом

8.3. При повторному протягом терміну дії цього договору настанню обставин пов'язаних з неможливістю виконання Постачальником по його вині зобов'язань в частині термінів поставки, кількості та якості, Покупець має право розірвати договір з свого боку в односторонньому порядку та укласти договір з іншим Постачальником на такий перелік продукції, письмово повідомивши Постачальника за 3 робочі дні до розірвання договору в односторонньому порядку.

8.4. У разі відмови Постачальника поставити закупівельний згідно умов цього договору товар, без наявних на це аргументованих причин, він сплачує штраф у розмірі 10 відсотків від вартості договору.

8.5. У разі розірвання Покупцем договору згідно умов пункту 5.5. Постачальник зобов'язаний сплатити суму забезпечення виконання умов договору.

8.6. У разі неналежного виконання Постачальником умов цього договору Покупець має право в односторонньому порядку розірвати цей договір, з обов'язковим попередженням за 5 календарних днів та проводить остаточні розрахунки за фактично отриманий товар протягом 20 робочих днів з дня розірвання Договору. За безпідставного розірвання Постачальником Договору в односторонньому порядку, останній сплачує Покупцю штраф у розмірі 20% від суми договору незалежно від інших штрафів передбачених цим договором.

9. Форс-мажор.

9.1. Сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов'язань по цьому договору, якщо це невиконання викликано обставинами форс-мажору (стихійні лиха, катастрофи, акти уряду, які можуть вплинути на виконання цього договору).

9.2. Сторони у випадку настання форс-мажорних обставин мають право перенести терміни виконання даного договору чи оголосити про припинення його дії.

10. Додаткові умови.

10.1. Для забезпечення виконання господарського зобов'язання за цим договором Постачальник протягом десяти календарних днів з моменту підписання договору надає Покупцю оригінал банківської гарантії на суму коштів у розмірі 1,4 відсотків від вартості цього договору.

10.2. Цей договір складено у 2-ох оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу.

10.3. За взаємною згодою Сторін до умов цього договору можуть бути внесені зміни. Додатки і доповнення до цього договору є дійсними, якщо вони підписані обома сторонами протягом терміну дії даного договору.

10.4. Розірвання договору проводиться в дотримання вимог Господарського кодексу України.

10.4. Взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються діючим законодавством України.

10.5. Спори вирішуються між сторонами в претензійному порядку. Якщо згоди не досягнуто-згідно чинного господарського процесуального законодавства.

11. Термін дії договору.

11.1. Даний договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами і діє до 8.02.2012 р.

11.2. Термін дії договору може бути продовжено на, на умовах визначених у додатковій угоді, за умови, що така процедура не буде прямо заперечена законом або іншим нормативним актом.

12. Юридичні та банківські реквізити сторін.

Замовник 03179, Київ, вул. Чорнобильська, 19 ЄДРПОУ 03157913 р/р №49321472005937 Банк «Аваль» в м. Києві код банку 260716		Виконавець 11000, Белград, вул. Порте Матейне, 70 ЄДРПОУ 09347210 р/р №60008321911537 Банк «Ін вест» в м. Белград код банку 366520

Висновки

При операціях імпорту товарів підприємство прагне вигідно закупити товари за кордоном з метою їхнього подальшого використання у своїй країні. У зв'язку з цим призначення товарів має велике значення. Підприємство закупило товари для їхнього подальшого продажу на території України.

Вартість товару - це контрактна ціна імпортованого товару (16279 грн.). Імпортні витрати дорівнюють сумі вартості товару, транспортних і організаційних витрат. (1200,00 грн.)

Імпортний дохід - це гривневий виторг за імпортований товар склав 1234,60 грн.

Імпорт товару вигідний, тому що імпортний доход перевищує імпортні витрати (1234,60 >1200,00). Однак так як ця умова також не є достатньою з'ясуємо чи вигідна закупівля товарів за кордоном або ж їх вигідніше закупити у середині країни. Якщо імпортний прибуток перевищує внутрішній прибуток, то імпортувати товари вигідно. Імпортний прибуток являє собою різницю імпортного доходу й імпортних витрат. Внутрішній прибуток, відповідно, - різниця внутрішнього доходу і внутрішньої вартості товару. Оскільки припускається, що ціни на імпортний і вітчизняний аналогічний товар є однаковими, імпортний дохід дорівнює внутрішньому доходу, а внутрішня вартість - це оптова ціна на цей товар усередині країни. Маємо 1234,60 <20000,00, тобто імпорт невигідний.

Коефіцієнти ефективності імпорту товару

коефіцієнти ефективності імпорту товарів споживання.

Для того, щоб імпорт товару споживання був вигідний, необхідно, щоб імпортний дохід перевищував імпортні витрати. Це відбиває базовий коефіцієнт ефективності імпорту товарів споживання:

Е

де Е - базовий коефіцієнт ефективності імпорту товарів споживання;

В_і - внутрішній виторг від продажу імпортного товару;

В _іm - вартість імпортного товару;

Т _в - транспортні витрати;

О_в - організаційні витрати.

Якщо Е 1, імпорт товару ефективний.

Е=212,32 / (16279,00+1200,00)=0,012

Для визначення ефективності імпорту необхідно також розрахувати альтернативний коефіцієнт ефективності імпорту товарів споживання:

Е

де Е - альтернативний коефіцієнт ефективності імпорту товарів споживання,

В - вартість вітчизняного товару, аналогічного імпортному.

Якщо Е 1, імпорт товару є ефективним.

Е =(212,32 -16279,00-1200,00)/ 163,49 -12000=-17266,68/-11836,51= 1,5.

Тобто, виходячи із розрахунків контракт з імпорту є вигідним. Досить вагомими витратами є акцизний збір та податки ПДВ, тому прибуток від такої угоди буде незначним, для уникнення втрат від непередбачуваних ризиків краще відмовитись від здійснення такої угоди або закуповувати товар в середині країни.

Список джерел

1. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» // Відомості Верховної Ради, 1991, №29. - Ст. 377 (з подальшими змінами). Див. сервер ВР України. www.rada.kiev.ua.

2. Закон України Про єдиний митний тариф // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №12. - С. 50. (з подальшими змінами).

3. Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі вiд 05.02.2008

4. Графік зобов'язань по товарах з додатками. Фармацевтична продукція. Перелік міжнародних непатентованих найменувань (МНН), призначених для фармацевтичних (фармакологічних) речовин Всесвітньою організацією охорони здоров'я, що звільнені від мита вiд 25.01.2008

5. Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію) від 02.12.2010

6. Закон України Про лікарські засоби вiд 04.04.1996 (Із змінами, внесеними згідно із Законами №70/97-ВР від 14.02.97, ВВР, 1997, №15, ст. 115; №783-XIV (783-14) від 30.06.99, ВВР, 1999, №34, ст. 274; №3370-IV (3370-15) від 19.01.2006, ВВР, 2006, №22, ст. 184; №362-V (362-16) від 16.11.2006, ВВР, 2007, №3, ст. 30; №1034-V (1034-16) від 17.05.2007, ВВР, 2007, №34, ст. 446; №1364-VI (1364-17) від 20.05.2009, ВВР, 2009, №39, ст. 554; №2165-VI (2165-17) від 11.05.2010, ВВР, 2010, №31, ст. 415)

7. ЗУ про Національний перелік основних лікарських засобів і виробів медичного призначення, затвердженого від 29.03.2006 (з подальшими змінами). Див. сервер ВР України. www.rada.kiev.ua.

8. ЗУ Про Єдиний митний тариф вiд 05.02.1992

9. Стандартизація. Специфікація. Якість. 2010, №3, с. 12. Адаптація секторального законодавства України до законодавства ЄС та угоди ТВТ СОТ. М. Мухарський.

10. Економіка України. 2008, №5, с. 77-84. Ігри у процесі укладання і виконання угод купівлі-продажу. В. Мортіков.

11. Підприємництво, господарство і право, 2008, №10, с. 109-112. Державне регулювання системи цін на лікарські засоби в Україні. Л. Дешко.

12. Право України, 2008, №12, с. 126-130. Державне регіональне ціноутворення на лікарські засоби в країнах ЄС та інших країнах. Л. Дешко.

13. Фінансовий контроль, 2010, №5, с. 32-33. Чим нас лікують? І.М. Ідачина.

14. Надзвичайна ситуація, 2009, №3-4, с. 74-77. Від хімічної пробірки та аптеки. Г. Ковтун.

15. Отдел маркетинга, 2010, №10, с. 61-63. Договор поставки. О. Беликов.

16. Міжнародна торгівля / Навчальний посібник/ред. Н.В. Крилова, К: Знання, 2008, 366 с.

Размещено на Allbest.ru