Організація обліку реекспортних операцій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організація обліку реекспортних операцій

ЗМІСТ

1. Організація відображення в обліку курсових різниць

2. Організація обліку реекспортних операцій

3. Практичне завдання

Використана література

1. Організація відображення в обліку курсових різниць

Курсова різниця -- це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти одного найменування при різних валютних курсах.

Курсова різниця це та сума, яка виникає під час обліку активів і пасивів за курсом НБУ на момент здійснення операцій по розрахунках, або на момент складання звітності, і які виражені в іноземній валюті.

Реальна оцінка валютних ресурсів залежить від коливання валютного курсу.

Валютним курсом для цілей бухгалтерського обліку, відповідно до П(С)БО 21, вважається встановлений НБУ курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

Офіційний курс своєї грошової одиниці встановлюється НБУ на підставі результатів торгів валютними цінностями на міжбанківській валютній біржі.

Офіційний курс національної грошової одиниці використовується при здійсненні всіх безготівкових операцій:

1. Купівлі та продажу іноземної валюти.

2. У бухгалтерському обліку всіх операцій, відображених в інвалюті.

3. Розрахунків з бюджетом та митницею.

4. При плануванні та аналізі зовнішньоекономічної діяльності.

5. Ціноутворенні.

6. Складанні оперативної, бухгалтерської і статистичної звітності.

7. Для міждержавних розрахунків.

Офіційний курс використовують усі резиденти і нерезиденти, які проводять діяльність на території України, незалежно від форм власності і господарювання та видів здійснених операцій.

Установлення валютного курсу на біржі називається котируванням валют.

Існує два методи котирування валют:

Прямий -- валютний курс відображає ціну одиниці іноземної валюти через національну валюту.

Непрямий -- за одиницю прийнята національна валюта, курс якої виражається у визначеній кількості іноземних грошових одиниць.

Котирування валют для торгово-промислової клієнтури зазвичай базується на крос курсі -- співвідношенні між двома валютами, що випливає з їх курсу стосовно до третьої валюти (як правило, до долара).

При здійсненні обліку курсових різниць необхідно визначити:

* об'єкти обліку;

* розмір балансової вартості іноземної валюти;

* звітний період, у якому були здійснені операції, їюв'язані з рухом валютних ресурсів.

Об'єктом обліку при визначенні суми курсових різниць є:

* наявні грошові кошти;

* ресурси в установах банків;

* ресурси в дорозі;

* грошові і платіжні документи;

* цінні папери;

* ресурси в розрахунках з юридичними і фізичними особами;

* залишок цільового фінансування з бюджету;

* заборгованість в інвалюті.

При визначенні суми курсових різниць перерахунку не підлягають такі активи:

* основні ресурси;

* нематеріальні активи;

* малоцінні й швидкозношувані предмети;

* сировина і матеріали;

* устаткування;

* товари.

Вартість перелічених активів оцінюється в національній валюті України в сумі, що обчислена за чинним курсом НБУ:

* на дату здійснення господарської операції в іноземній валюті з якою пов'язано зарахування цих активів на баланс підприємства;

* на кінець звітного періоду;

* на дату погашення заборгованості у звітному періоді.

Таким чином, відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, курсові різниці виникають або на дату проведення розрахунку (операції), або на дату складання бухгалтерської звітності (де звітним періодом є місяць).

Відповідно до П(С)БО 3, усі курсові різниці, умовно, поділяються на:

Операційні -- які виникають під час господарських операцій з активами і по зобов'язанням підприємства, пов'язаних з операційною діяльністю;

Неопераційні -- які виникають під час господарських операцій з активами і зобов'язанням підприємства в інвалюті, які пов'язані з інвестиційною і фінансовою діяльністю підприємства.

При віднесенні курсової різниці до операційної чи неопераційної необхідно керуватися тим, якою операційною, інвестиційною чи фінансовою є сама операція, в результаті проведення якої дана курсова різниця утворилася.

Позитивна курсова різниця «транзитом» проходить через:

* рахунок 714 «Дохід від операційної курсової різниці»;

* рахунок 744 «Дохід від неопераційної курсової різниці».

Негативна курсова різниця -- «транзитом» проходить через:

* рахунок 945 -- втрати від операційної курсової різниці;

* рахунок 974 -- втрати від неопераційної курсової різниці, з дальшим списанням на рахунок 79 «Фінансовий результат».

Відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, курсові різниці бувають операційні і неопераційні (табл. 1.1).

Порядок визначення результату переоцінки заборгованості:

Для дебіторської заборгованості:

а) при збільшенні курсу НБУ -- виникає позитивна різниця між балансовою вартістю дебіторської заборгованості й офіційним валютним курсом НБУ -- дохід;

б) при зменшенні курсу НБУ -- виникає негативна різниця -- це витрати.

Для кредиторської заборгованості:

а) при збільшенні курсу НБУ -- виникає негативна різниця -- витрати;

б) при зменшенні курсу НБУ -- виникає позитивна різниця -- дохід. Курс НБУ на день здійснення господарської операції або на дату балансу впливає тільки на монетарні статті обліку.

Таблиця 1.1

Причини перерахунку курсових різниць

Порядок обліку курсових різниць визначено у табл. 1.2.

Таблиця 1.2

Порядок відображення курсових різниць

2. Організація обліку реекспортних операцій

Реекспорт -- це вивезення за межі України та продаж іноземним суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності товарів, раніше імпортованих на територію України.

У статті 196 Митного кодексу України визначено митний режим, відповідно до якого, товари не пізніше встановленого законодавством терміну з моменту їх увезення на митну територію України вивозяться з цієї території в режимі експорту.

Митний режим реекспорту є одним з нових режимів, уведених у 2004 році Митним кодексом України, яким передбачено режим вивезення товарів, за якого не стягуються митні платежі та не застосовуються заходи економічної політики -- реекспорт.

Розрізняють реекспорт без увезення імпортного товару в країну та реекспорт з увезенням в країну, коли товар прямує транзитом через територію країни в країну реекспорту.

Режим реекспорту, відповідно до українського законодавства, включає:

* завезення товарів, які були завезені раніше, але які не підлягали в країні експортера будь-якій переробці;

* операції, що здійснюються без завезення товарів у країну-експортера і не обліковуються в ії митній статистиці;

* товари, що були реалізовані на міжнародних аукціонах, товарних біржах в Україні.

Підприємство закуповує товар в одній країні та продає його іншій фірмі з іншої країни. Операція складається з двох частин -- імпорту та експорту даного товару. Якщо товар прямує транзитом через територію країни, то ПД В при проходженні ввізного товару через кордон країни не стягується. Виторг від реекспорту, що надходить на транзитний рахунок підприємства, розподіляється відповідно до встановленого порядку.

Реекспортні операції можуть здійснюватися і без увезення в свою країну. Вони здійснюються торгівельними фірмами з метою отримання прибутку завдяки різниці цін на той самий товар на різних ринках. Підставою для реекспорту можуть бути декілька ситуацій.

По-перше, це використання традиційних організаційних форм торгівлі на зовнішньому ринку, таких як міжнародні біржі та аукціони. Реекспорт в цьому випадку є природнім продовженням торгової операції, яка потребує для продажу через біржу або аукціон ввезення товару в країну його місця розташування з дальшим його вивезенням покупцем третьої країни.

По-друге, ситуація вимушеного експорту може виникнути у процесі призупинення нормального ходу зовнішньоторгівельної операції у випадку відмови покупця оплатити товар у момент прибуття його в порт призначення або стану банкрутства покупця, який настав на період відправлення йому товару.

По-третє, реекспорт виступає також складовою більш складної зовнішньоторгівельної операції, наприклад, за реалізації великих проектів будівництва за кордоном, які потребують закупівель окремих видів матеріалів та комплектного обладнання в третіх країнах, минаючи ввезення його в країну експортера.

Застосування митного режиму реекспорту регулюється розділом 32 Митного кодексу України, а також постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2003 р. №1211 «Деякі питання реекспорту товарів» і наказом Держмитслужби України від 07.10.2003 р. №661 «Про затвердження Порядку застосування митного режиму реекспорту до товарів, які перетинають митний кордон України».

Під митним режимом реекспорту містяться товари, що вивозяться з України в режимі експорту. Розташуванню товарів під митний режим реекспорту має передувати фактичне завезення їх в Україну, хоча затвердженим Держмитслужбою України Порядком застосування митного режиму реекспорту дозволено розташовувати під митний режим реекспорту товари підприємствам, які не завозили визначені товари в Україну.

Оскільки під цей режим містяться товари, що вивозяться з митної території України в режимі експорту, то можна припустити, що вони вивозяться для вільного обігу без зобов'язання про їх повернення на цю територію і без встановлення умов їх використання за межами України. Такий висновок можна зробити на підставі визначення митного режиму реекспорту.

Митним кодексом України встановлено, що під митний режим реекспорту розташовуються товари, які надходять з інших країн. Необхідність виконання цієї умови при розташуванні товарів під митний режим реекспорту спричиняє обов'язковість підтвердження даних про країну походження товару, що декларується в порядку, встановленому законодавством України.

Розміщення товарів під митний режим реекспорту не передбачає яких-небудь митних обмежень щодо часу перебування під даним митним режимом: товари можуть бути знову завезені в Україну і оформлені в тому або іншому митному режимі.

Розміщення товарів під митний режим реекспорту не передбачає одержання яких-небудь дозволів митного органу. Однак, для митного оформлення товарів, розташованих у цьому режимі, може знадобитись дозвіл інших державних органів, якщо це передбачено законодавством України. Наприклад, статтею 197 Митного кодексу України і постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2003 р. №1211 «Деякі питання реекспорту товарів» передбачено надання дозволу Мінекономіки України. Зазначеною постановою на Мінекономіки України покладено, з метою виконання міжнародних договорів, видачу дозволів на реекспорт таких категорій товарів, перелік яких оголошується міністерством економіки:

- походженням з України, -- якщо реекспорт здійснюється з території інших країн відповідно до міжнародних договорів України;

- походженням з інших країн, -- якщо реекспорт здійснюється за межі митної території України.

Наказом Мінекономіки України від 10.02.2004 р. №52 затверджено Положення про порядок оформлення і видачу Міністерством економіки і з питань європейської інтеграції України дозволів на реекспорт товарів іноземного походження і товарів українського походження.

Затвердженим Положенням передбачено одержання дозволу на реекспорт українських товарів, що здійснюється з територій інших країн відповідно до міжнародних договорів України. Такий дозвіл видається Мінекономіки України всім іноземним суб'єктам незалежно від форми власності, їх місця розташування і місця реєстрації, що здійснює реекспорт зазначених товарів.

Однією з умов одержання письмового дозволу на реекспорт товарів є обов'язкове відшкодування іноземним суб'єктом Україні, як країні походження товару, суми вивізного (експортного) мита, що сплачується в Державний бюджет України відповідно до законодавства України, якщо чинним міжнародним договором передбачено таке відшкодування.

При здійсненні операцій, пов'язаних з реекспортом товарів, необхідно враховувати і положення Порядку застосування митного режиму реекспорту, затвердженого наказом Держмитслужби України від 07.10.2003 р. №661. Зокрема, для розміщення товарів під цей митний режим може знадобитись ще один дозвіл -- Державної служби експортного контролю на реекспорт товарів, що підлягають експортному контролю, оскільки такі товари мають використовуватися відповідно до визначеної мети і контролюватися державою, яка їх приймає.

При митному оформленні товарів, що реекспортуються, які були імпортовані раніше за рахунок Державного валютного фонду України або валютних фондів місцевих рад народних депутатів України, митні органи можуть зажадати відповідний дозвіл у випадках, установлених Законом України від 16.04.91 р.№ 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність». Статтею 30 цього Закону реекспорт зазначених товарів взагалі заборонено, однак у випадку неможливості використання імпортного товару на території України за призначенням орган, що є розпорядником Державного валютного фонду України або валютного фонду місцевої ради народних депутатів України, може дозволити реекспорт.

Як і у випадку з митним режимом експорту, розміщення товарів під режим реекспорту унеможливлює які-небудь митні обмеження щодо використання товарів за межами України.

Розміщення товарів під митний режим реекспорту не передбачає яких-небудь звільнень від застосування до них заходів митно-тарифного регулювання. Відповідно до статті 199 Митного кодексу України, випливає, що до товарів, які реекспортуються, не застосовуються заходи нетарифного регулювання, крім випадків, визначених законодавством України. Що стосується дозвільної системи України, то у встановлених законодавством випадках товари, що реекспортуються, підлягають санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному та іншому контролю.

Особливості застосування митного режиму реекспорту, що відрізняють його від митного режиму експорту.

По-перше, товари мають вивозитися за межі митної території України не пізніше ніж через один рік після їх увезення в Україну. Цей термін визначається з дати фактичного завезення товарів в Україну і має підтверджуватися товаросупроводжувальними документами (товаротранспортні накладні, рахунки-фактури (інвойси) та інші документи, що підтверджують перетин ними митного кордону України разом з товарами при ввезенні). При цьому можуть виникнути деякі проблеми у підприємства, яке розміщує товари під митний режим реекспорту, але не здійснювало фактичного увезення їх в Україну.

По-друге, товари не повинні були бути використані з метою одержання прибутку на митній території України. Як і у випадках застосування митного режиму реімпорту, відсутність законодавчого визначення поняття «використання товарів з метою одержання прибутку» призводить до численних непорозумінь у процесі декларування і митного оформлення товарів. Для підтвердження факту використання товарів в Україні з метою іншою, ніж одержання прибутку, митні органи вимагають надання підприємством бухгалтерських документів, довідок, зовнішньоекономічних договорів (контрактів) та інших документів.

І по-третє, товари мають завозитися в тому ж стані, в якому вони перебували в момент їх ввезення в Україну, крім випадків, пов'язаних з наслідками природного зносу або втрат за нормальних умов транспортування і збереження. Затвердженим Держмитслужбою України Порядком застосування митного режиму реекспорту встановлено, що незмінність стану товарів визначається відповідністю:

* найменувань увезених товарів і їх кодів згідно УКТЗЕД найменуванням і кодам товарів на момент їх увезення в Україну;

* технічних характеристик і параметрів товарів технічним характеристикам і параметрам, які встановлені чинними в Україні нормативними актами (міжнародними, національними, галузевими стандартами, технічними умовами й іншими прирівняними до них нормативними документами), а у випадку відсутності таких -- іншими документами, що містять ці зведення.

Тобто для підтвердження незмінності стану товарів, які реекспортуються, підприємство має надати докази, якими можуть бути: маркування або серійний номер на товарах; сертифікат про походження; сертифікат якості; сертифікат відповідності, копії документів, оформлених при ввезенні товарів в Україну і що чітко підтверджують незмінність стану товарів.

При розміщенні товарів під митний режим реекспорту застосовується вантажна митна декларація типу ЕК 11.

Причиною застосування митного режиму реекспорту може бути необхідність вивезення товарів іноземного походження внаслідок їх помилкового постачання або невідповідності встановленим якісним показникам та інші обставини, що виникають при реалізації різних зовнішньоекономічних угод.

Рис. 2.1. Процедура розміщення товарів під митний режим реекспорту

Під час застосування митного режиму реекспорту у підприємства виникають деякі складності, пов'язані з підтвердженням декларантом права на його застосування. Саме це є причиною розміщення товарів іноземного походження під інші митні режими, припустимі для конкретної зовнішньоекономічної операції. Зокрема, товари, які вивозяться, можуть розміщуватися під режими експорту або транзиту.

Особливості застосування митного режиму реекспорту проілюстровані на рис. 2.1.

У зв'язку з різними методами здійснення реекспортних операцій існують різні типи ведення бухгалтерських записів (табл. 2.1, 2.2).

Таблиця 2.1

Типова схема обліку реекспорту методом прямого відвантаження

Таблиця 2.2.

Типова схема обліку реекспорту посередником між нерезидентами, що розташовані в різних країнах

3. Практичне завдання

облік реекспорт курсова різниця

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Бахрамов Ю.М., Глухов В.В. Организация внешнеэкономической деятельности. Особенности менеджмента: Учебное пособие. - СПб.: Лань, 2000. - 448 с.

2. Бутинець Ф.Ф. та ін. Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності. Підручник для студентів вищих навчальних закладів / Ф.Ф. Буганець, І.В. Жиглей, В.М. Пархоменко; За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця; 2-е вид., доп. і перероб. -- Житомир: ШІ "Рута", 2001. - 544с.

3. Внешнеэкономическая деятельность предприятия: Учебник для вузов / Л.Е. Стровский, С.К. Казанцев, Е.А. Паршина и др.; Под ред. проф. Л.Е. Стровского. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: ЮНИТИ, 1999. - 823 с.

4. Грачев Ю.Н. Внешнеэкономическая деятельность. Организация и техника внешнеторговых операций. Учебно-практическое пособие. - М.: ЗАО "Бизнес-школа "Интэл-Синтез", 2000. - 544 с.

5. Кузнецова Н.В. Регулирование внешнеэкономической деятельности в Украине: Практ. пособие - К., СПЛАЙН, 1998. - 220 с.

Размещено на Allbest.ru