Міжнародна торгівля

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Територіальний аспект структури міжнародної торгівлі

Світова торгівля розподіляється і змінюється нерівномірно як територіально, так і за видами продукції, товарними формами та видами торговельних відносин. Сучасні тенденції в структурі та динаміці світової торгівлі зумовлені динамікою розвитку суспільного поділу праці у світогосподарській сфері. Знання структури світової торгівлі та її динаміки необхідні для успішного ведення міжнародного бізнесу.

Географічна структура світової торгівлі відображає як загальний стан світової економіки, так і її структуру, що ґрунтується на класифікації країн, котра використовується в дослідженнях і розрахунках установ та організацій ООН. За цією класифікацією країни поділяються на три основні групи (з підгрупами):

* промислово розвинуті країни (ПРК) з ринковою економікою та високим рівнем доходів населення;

* країни з перехідною економікою (колишні країни з централізовано плановою економікою);

* країни, що розвиваються, включаючи нові індустріальні країни (НІК).

Після Другої світової війни домінуюче становище в торгівлі займали США. У 1953 р. їх експорт перевищував сумарний експорт Англії, Франції та Німеччини. З тих пір частка США в міжнародній торгівлі знизилась майже наполовину. З 1989 р. їх випереджає ФРН, яка посідає перше місце серед світових експортерів. Знизилась частка Англії, а Японія, яка у 1963 р. посідала лише 14-те місце, перемістилась на 3-є місце, істотно наблизившись до США. Поліпшили свої позиції Франція та Італія. В групі країн, що розвиваються зростання експорту відбулося в країнах Перської затоки - виробників нафти. У Південно-Східній Азії значно збільшили експорт Тайвань, Гонконг, Південна Корея та Сінгапур. Вчотирьох вони реалізують 9,6% світового експорту проти 6,5% Японії. Ці країни забезпечують 16% загального імпорту промислової продукції в США та 29% для Японії (головним чином високотехнологічні товари).

Такі країни, як Бразилія, Мексика, Аргентина, Індія, а тепер і Китай, мають досить місткий національний ринок. Одні з них (Бразилія, Мексика) більше орієнтовані на експорт, інші (Індія, Аргентина) - більше на внутрішній ринок.

Конкуренція НІК проявляється на трьох рівнях: на внутрішньому ринку деяких з них, на внутрішніх ринках усієї сукупності країн, що розвиваються, і на ринку промислово розвинутих країн. На ринку ПРК країни, що розвиваються, завойовують такі сектори, як текстиль, одяг, шкіри, транзистори, телевізори тощо.

Закон порівняльних переваг невблаганно розширює в ПРК ринки збуту для трудомісткої продукції країн, що розвиваються.

90-ті роки минулого століття внесли помітні зміни щодо частки провідних країн в світовій торгівлі. Про це свідчать таблиці 1 і 2, що характеризують частку найбільших експортерів та імпортерів у 2002 р.

Таблиця 1. Найбільші експортери та імпортери товарів у 2002 p.

Дані таблиць свідчать про те, що США повернули собі лідируюче місце серед світових експортерів, яке вони посідали після Другої світової війни. Після розпаду СРСР жодна з країн - спадкоємниць колишнього Союзу, включаючи з Росією, не увійшла до десятки лідерів світової торгівлі. Місце СРСР у першій десятці міцно зайняв Китай.

Інтенсивність товарних потоків значно розрізняється по країнами та регіонами. Понад 40% світового експорту та імпорту припадає на Західну Європу, приблизно 15% - на Північну Америку.

Таблиця 2. Частка регіонів у світовому експорті (2002 р., %)

Переважна частина світової торгівлі припадає на ПРК. Протягом десятиліття частка цих країн становила 70% світового товарообігу. При цьому близько 80% експорту ПРК призначається для інших промислово розвинутих країн. На частку країн, що розвиваються, припадає 22 - 25%, на країни з перехідною економікою - 8 - 4%. Експорт країн, що розвиваються, до аналогічних країн становить лише близько 25% усього експорту, 2/3 експорту спрямовується на ринки розвинутих країн.

Дані про динаміку міжнародної торгівлі показують, що за останнє десятиліття експорт ПРК зріс майже у 2 рази, а країн, що розвиваються, - менше ніж у 1,5 рази. Імпорт - відповідно у 1,5 рази і більш ніж у 2 рази.

Дуже важливу частину світової торгівлі становить регіональна торгівля. Лідирує в цьому напрямі ЄС, частка як у світовій торгівлі сягає 38,7%. При цьому внутрішньорегіональні потоки ЄС становлять близько 25% міжнародної торгівлі.

Інтеграція тихоокеанських країн охоплює понад 27% світової торгівлі і має тенденцію до зростання. Істотна частина світової торгівлі припадає на товарообмін між країнами, які пов'язані між собою історично та географічно. Наприклад, США - Канада, Мексика - Латинська Америка або Японія - країни Азії, що розвиваються, та ін.

Таблиця 3. Внутрішньоблокова торгівля в 2002 р.

2. Структура міжнародної торгівлі за групами та видами продукції

Товарна структура світової торгівлі значною мірою визначається законом порівняльних переваг. «Недостатні елементи», необхідні для відтворюваного процесу, країни імпортують з-за кордону. Для покриття імпорту товари, за якими країна має порівняльні переваги, ідуть на експорт.

Протягом останніх десятиліть у світовій торгівлі відбувся значний розвиток спеціалізації у виробництві товарів, яка супроводилася структурними змінами як основних груп товарів (продовольчі товари та сировина; руди, мінерали та кольорові метали; паливо; промислові товари), так і окремих видів усередині груп товарів. За період 1963-1987 pp. частка промислових товарів у світовому експорті зросла з 52 до 69 і до 75% у 2002 р. Частка продовольчих товарів, а також руд, мінералів та кольорових металів зменшилась майже наполовину. Серед промислових товарів особливо швидко зростала торгівля виробами електроніки, електромеханічними, текстильними та хімічними товарами. Значно змінилася частка готових виробів (з 51% у 1960 р. до 75% у 2002 р.). Товарну структуру світової торгівлі (експорт та імпорт) і її динаміку характеризують дані табл. 4, 5, 6.

Таблиця 4. Товарна структура світового експорту (2002 р.)

Таблиця 5. Структура експорту послуг (2002 р.)

На товари припадає 80% усієї міжнародної торгівлі, на послуги - 20%.

Таблиця 6. Темпи розвитку виробництва й торгівлі групами товарів (в середньому 1990-2002 рр.)

Загальні зміни в товарній структурі міжнародної торгівлі - це скорочення частки сировинних товарів (з 44% у 1980 р. до 21,9% у 2002 р.)і збільшення частки готових виробів (з 56% у 1980 р. до 78,1% у 2002 р).

В товарній структурі експорту та імпорту ПРК вища частка експорту готової продукції у порівнянні з її імпортом, вища питома вага імпорту палива, приблизно рівна частка імпорту та експорту сировини, харчових та сільськогосподарських продуктів, зменшення частки експорту та збільшення частки імпорту текстильних виробів, збільшення імпорта хімічних продуктів, машин і транспортного устаткування.

У товарній структурі КР спостерігається скорочення частки палива, харчових продуктів та сільськогосподарської сировини - в експорті, та машин, продукції металообробної промисловості - в імпорті.

У країнах з перехідною економікою з усіх позицій частка як у експорті, так і в імпорті (крім палива) в загальному обсягу товарообігу істотно скоротилась.

Науково-технічний прогрес дедалі більше впливає на динаміку структури світової торгівлі. Нині переважна частина інноваційної продукції створюється і реалізується всередині ПРК. Водночас у торгівлі промисловими виробами з'явились товарні потоки, які перейшли з експорту ПРК в експорт країн, що розвиваються. Формування таких потоків пов'язане з «життєвим циклом» нових товарів. Новий товар, як правило, з'являється у ПРК з високим рівнем доходів, оскільки економічно новітні товари належать до предметів розкоші. З часу, коли продукт стає більш стандартизованим, його виробництво в країні з високим рівнем технології втрачає сенс. Виробництво цього товару переміщується в інші країни, котрі можуть використати стандартну технологію і дешеву робочу силу. Нарощуючи випуск, ці країни (наприклад, КР) набувають порівняльної переваги і в певний час можуть стати експортерами цього товару. А батьківщина інноваційного товару може втратити свою порівняльну перевагу, (якщо не з'являться нові інновації), і перетвориться на імпортера цього товара.

Відзначимо і ще один напрям структурних змін у світовій торгівлі. Він характерний для ПРК з високим рівнем доходів, у торгівлі між якими збільшується частка предметів розкоші - товарів тривалого користування та зменшується частка предметів першої необхідності. Зокрема, знижується частка продовольства.

3. Структура міжнародної торгівлі за товарними формами і рівнем торгівельних потоків

експортер міжнародний торгівля територіальний

Традиційно об'єкти міжнародної торгівлі розподіляються на товар-продукт (паливно-сировинні, сільськогосподарські, промислові товари) та товар-послугу, котрий на відміну від товару - продукту не набуває уречевленої форми, а виготовляється і споживається в основному одномоментно і не підлягає зберіганню. Відтак більшість видів послуг ґрунтується на прямих контактах між виробниками та споживачами. Ця обставина відокремлює міжнародну торгівлю послугами від торгівлі товаром-продуктом. Проте ряд послуг продається в комплекті з товаром-продуктом. Особливо це стосується торгівлі наукомісткими товарами.

Із самого початку найбільшу частку вагу в міжнародному товарообігу займали товари-продукти. В міру розвитку міжнародного поділу праці і розгортання науково-технічної революції зросла роль експорту та імпорту послуг (так званого невидимого експорту). Світовий ринок послуг став важливим сегментом світової торгівлі. За даними Світового банку, експорт послуг у 1980-2002 pp. збільшився у 4,3 рази (до 1 570 млрд. дол. США - у середньому на 8% за рік). Частка послуг у структурі міжнародної торгівлі зросла з 15,8% у 1980 р. до 20,0% у 2002 р. Серед власне послуг виключно швидкими темпами зростають інжинірингові, комунікаційні, банківські послуги, страхування, реклама. Значно повільніше відбувається розвиток транспорту і туризму.

Особливе місце в торгівлі послугами займають послуги, що обслуговують інновації (ліцензії та «ноу-хау»).

Протягом останніх десятиліть світова торгівля ліцензіями розвивається швидшими темпами, ніж торгівля товарами-продуктами, особливо у ПРК та НІК. На частку цих країн припадає 99% світового експорту - ліцензій і патентів - та 85% їх імпорту. Розвинуті країни на купівлю ліцензій витрачають у середньому 10% загальних витрат на науково-дослідницьку діяльність. Лідером є США, частка яких становить 2/3 продажів. Виробництво за американськими ліцензіями за кордоном у 2,5 рази перевищує товарний експорт США.

У розвитку світового товарного обігу чітко простежується тенденція до зниження традиційних одиничних товарів і поява нових товарних форм: товар-група, товар-об'єкт, товар-програма.

Одиничний товар був типовим для ранніх стадій становлення міжнародної економіки. Ця різновидність товару завоювала значну сферу поширення у зв'язку з розвитком міжнародного поділу праці, ускладненням та диференціацією суспільних потреб. Однак нині зона одиничного товару відносно звужується. Вона створює нижній, кон'юнктурний поверх світових товарних потоків.

Подальша еволюція товарних форм пов'язана з товаром-групою, товаром-об'єктом та товаром-програмою.

Поширення товару - групи на світових товарних ринках відбувається у двох формах:

* перетворення товарної маси в товари групового асортименту;

* об'єднання товарів у комплектні поставки.

Ця форма панувала на світовому ринку до початку 80-х років. Найбільшими експортерами комплектного устаткування в цей період були Японія, ФРН та США.

Товар-об'єкт (підприємство) пов'язаний із створенням великих підприємств різного призначення, що реалізуються на світовому ринку. Провідним постачальником товару-об'єкта на світовий ринок є США.

Товар-програма пов'язаний з різко вираженим зростанням наукомісткості, з проривом у галузі нових ідей і технологій. Цей товар починається з ідеї, яка в подальшому стикується з необхідною матеріально-речовою базою, трудовими ресурсами, кредитно-фінансовими - можливостями (наприклад, програма створення літака-аеробуса А-ЗХХ).

Розвиток нових товарних форм здійснюється на верхньому, стратегічному поверсі світових товарних потоків і ґрунтується на поглибленні міжнародного поділу праці, розвитку міжфірмового та внутрішньофірмового поділу праці. Але перехід від однієї товарної форми до іншої не витісняє попередньої. Кожна різновидність продовжує розвиватися, співіснуючи з іншою. Міжнародна торгівля одиничними товарами створює кон'юнктурний товаропотік з традиційною формою угод (контракти). Нові товарні форми, пов'язані з товаром-групою, товаром-об'єктом і особливо з товаром-програмою, створюють стратегічний товаропотік. Останній ґрунтується на довготривалих виробничих зв'язках зі спеціалізації і кооперування, на великомасштабних угодах, пов'язаних із спільним фінансуванням або спорудженням об'єктів, метою яких є вирішення великих народногосподарських проблем на основі включення в систему світогосподарських інвестиційно-виробничих зв'язків. Формою угоди тут виступають договір, концесія, генпідряд.

Поява нових товарних форм породжує виникнення нових послуг. Йдеться, насамперед про процес софтизації, тобто зростання частка інформаційних послуг. Значення останніх в епоху переходу від індустріального до постіндустріального (інформаційного) суспільства домінує. Необхідно вказати і на зростання значення кредитно-фінансових послуг. Це значення, як правило, пов'язують з просуванням на світовий ринок товару-об'єкта і то-вару-програми. Особливого значення при просуванні такої товарної форми як товар-програма набувають науково-технічні, інжинірингові та консультаційні послуги.

Ціни на товар-групу, товар-об'єкт і товар-програму формуються під впливом ряду специфічних чинників:

а) тривала взаємодія з економічним середовищем товарного ринку (насамперед валютно-кредитного), який потребує прогнозування тенденції кредитних та валютних умов на ціну;

б) диференційованость якісних показників товару-групи, яка потребує врахування в ціні кінцевого ефекту його використання, тобто пов'язання її з показниками функціонування товару-групи, що закуповується або продається, та обчислення ціни шляхом побудови «цінової етажерки»;

в) об'єднання в товарі-об'єкті, товарі-програмі багатьох різнорідних компонентів (конструкції, різноманітні машини, устаткування, робочої сили, кредитних грошей тощо) надає акумулюючого впливу на ціну. У цьому випадку застосовується кумулятивний питомий показник: валютні капіталовкладення, віднесені до одиниці потужності, кінцева продуктивність об'єкта або валютні витрати на перетворення одиничного осередку виробничої інфраструктури (товар-програма).

У зв'язку із зростанням ролі ТНК у світовій економіці поряд з рівнем товарообміну між країнами швидко розвивається наднаціональний рівень товарообігу. Це - внутрішньокорпораційний обмін, тобто торгівля між підприємствами однієї і тієї ж транснаціональної корпорації, які знаходяться в різних частинах світу.

Наднаціональна торгівля охоплює значну частину стратегічного поверху світової торгівлі і має справу значною мірою з новими товарними формами. За внутрішньокорпоративним обміном - майбутнє світових торговельних відносин. На сьогодні його частка становить понад 1/3 світових товарних потоків.

Зростання частки внутрішньокорпораційного і міжкорпораційного обміну висунув основний метод світової торгівлі торгівлю - напрямки (без посередників). Поява у світовому товаропотоці нових товарних форм, особливо таких, як товар-об'єкт і товар-програма, сприяє трансформації торговельних посередників у безпосередніх учасників довготривалих угод.

Торгівля - напрямки ведеться в основному на верхньому, стратегічному поверсі світового товарообміну. Нині торгівля - напрямки становить близько 50% товарообігу. На торговельних посередників, які діють в основному на кон'юнктурному поверсі світового обміну, припадає понад 50% світової торгівлі.

Література

1. Економіка зарубіжних країн: Підручник / А.С. Філіпенко, В.А. Вергун, І.В. Бураківський та ін. - К.: Либідь, 2001. - 416 с.

2. Козик В.В., Папкова Л.Л. Світова економіка та міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. - Л., 1999. - 158 с.

3. Козик В.В., Папкова Л.Л., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. - К: Знання-Прес, 2000. - 277 с. - (Вища освіта XX століття).

4. Міжнародні економічні відносини: Сучасні міжнародні економічні відносини: Підруч. для студентів екон. вузів і ф-тів / А.С. Філіпенко, С.Я. Боринець, В.А. Вергун та ін. - К.: Либідь, 1999. - 255 с.

5. Світова економіка: Підручник / А.С. Філіпенко, О.І. Рогач, О.І. Шнирков та ін. - К.: Либідь, 2003. - 582 с.

Размещено на Allbest.ru