Всесвітня Митна Організація

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Реферат на тему:

«Всесвітня Митна Організація»

Київ 2012

План

1. Історія Всесвітньої Митної Організації

2. Цілі організації та інструменти

3. Організаційний устрій

4. ВМО та Україна

5. Висновки

Список літератури

1. Історія Всесвітньої Митної Організації

Важливим напрямом багатостороннього регулювання митно-тарифної практики є створення міжнародних об'єднань і організацій, які ставлять за мету уніфікацію та стандартизацію системи митного регулювання зовнішньоекономічних операцій. Рух у даному напрямі насамперед диктувався розвитком кризових тенденцій, які охопили більшу частину економічно розвинутих країн наприкінці 20-х - на початку 30-х років. "Велика депресія" 1929-1933 рр. довела необхідність координації багатьох питань макроекономічної політики на багатосторонньому рівні.

Відсутність у передвоєнні роки міжнародних інституцій, які визначали б "правила гри" в міжнародних економічних відносинах на мегарівні з метою протидії економічній кризі, призвела до сепаратних дій окремих країн, що значно поглибило економічну кризу. За умов спаду, що наближався, в США для захисту від конкуруючого імпорту і для стабілізації економіки був прийнятий закон Холі-Смута, за яким середній рівень митних зборів був спочатку піднятий до 44,7 %, а в 1932 р. досяг 59,1 %. Після цього відбулося значне підвищення ставок у тарифах більшості західних країн, що мало пагубні наслідки для світової економіки: за 1922--1932 рр. обсяги світової торгівлі скоротилися майже на 60 %.

Новий імпульс у розвитку даного процесу відбувся у зв'язку зі змінами структури міжнародного товарообміну. Оскільки щорічно його номенклатура поповнюється новими й ускладненими товарами, суттєво розширюється і коло суб'єктів зовнішньоекономічних зв'язків, які виходять на світовий ринок з метою реалізації своїх економічних інтересів. Тому вироблення "єдиних правил гри" для всіх країн світу у сфері митної політики є нагальною потребою не тільки для розвитку світової системи господарювання, але й для реалізації економічного потенціалу окремих країн через зовнішньоекономічні зв'язки. Система міжнародного співробітництва в митній справі пройшла декілька еволюційних етапів.

Першу міжнародну митну організацію було створено в 1890 р. Бона мала назву Міжнародний союз для публікації митних тарифів (Брюссель) і виконувала, скоріше, інформаційні, ніж організаційні функції. Тому окремі питання у сфері митного законодавства (спрощення митних формальностей, зведення до мінімуму заборон та обмежень в зовнішній торгівлі, співробітництво в боротьбі з контрабандою та ін.) вирішувались на Женевських конференціях 1923 та 1928 рр.; у 30-ті роки XX століття -- Лігою Націй, коли було підписано угоду "Про спрощення митних процедур та інших формальностей". Після Другої світової війни співробітництво в цьому напрямі тривало: положення щодо митних процедур було включено до установчих документів Міжнародної торгової організації.

У 1948 р. за ініціативою 13 західноєвропейських держав за допомогою Постійного бюро тарифів було організовано Економічну і Митну комісії, основні функції яких полягали в запровадженні загальної товарної номенклатури та розробці принципів оцінки товарів з митними цілями. Комісія також вивчала способи уніфікації митних процедур. 15 грудня 1950 р. члени робочої групи цієї комісії підписали Брюссельську конвенцію, на якій було проголошено про створення Ради Митного Співробітництва (РМС) (Customs Cooperation Council) як постійно діючого самостійного міжнародного органу. Конвенція про створення РМС набула чинності 4 листопада 1952 р. З жовтня 1994 р. РМС було перейменовано на Всесвітню митну організацію (ВМО).

Діяльність Ради почалася з роботи І сесії 26 січня 1953 р. в Брюсселі. На першому засіданні були присутні представники 17 держав-членів Ради: Австрії, Бельгії, Франції, Німеччини, Греції, Іспанії, Швеції, Швейцарії, Туреччини, Великої Британії, Північної Ірландії.

У 1961 р. в Раді налічувалося 29 держав, у 1971 -- 66, 1981 -- 93, 1986 -- 97, 1987 -- 103, 1997 р. -- 132, 2004 р. -- 142 держави. Радянський Союз став членом РМС у 1991 р. 19 червня 1992 р. Україна стала повноправним членом Ради митного співробітництва. В 1997 р. Україна вибрана до Фінансового комітету, а в 1998 р. -- в Політичну комісію.

Разом з Конвенцією про створення РМС було підписано Конвенцію про оцінку товарів з митними цілями і Конвенцію щодо митної номенклатури. Основними завданнями ВМО є дослідження можливостей митного співробітництва і уніфікації митної практики держав-учасниць, підготовка проектів міжнародних митних угод і рекомендацій з питань міжнародних митних відносин.

2. Цілі організації та інструменти

Провідними функціями даної структури є: організація обміну інформацією щодо митного законодавства і митних процедур; врегулювання суперечок, пов'язаних з тлумаченням діючих митних конвенцій; забезпечення більш високого ступеня нормалізації й уніфікації митних систем (ст. З Конвенції).

ВМО є міжнародно визнаним у світі центром митної експертизи та відіграє лідируючу роль в обговоренні, розвитку та вдосконалюванні техніки митної справи та митного законодавства. Діяльність організації формується виходячи з запитів її членів. Інструменти та передовий досвід ВМО визнані в якості основи для роботи сучасних митних служб.

Головною метою ВМО є підвищення ефективності роботи митних служб країн-членів організації за допомогою заходів, що сприяють їх національному розвитку: зміцнення національної безпеки, збільшення надходження податків та ведення статистики зовнішньої торгівлі.

Для досягнення своїх цілей ВМО розробила ряд наступних інструментів:

· Міжнародна конвенція з гармонізированої системи опису і кодування товарів (ГС) була прийнята в 1983 та вступила в силу в 1988 році. Ця номенклатура використовується в різних цілях в якості основи для розрахунку митних тарифів та ведення міжнародної митної статистики. Система включає в себе біля 5000 товарних позицій, кожна з яких має шестизначний код, наданий згідно з чітко визначеними правилами, з метою досягнення єдиної класифікації товарів. ГС також використовується для розробки торгівельної політики, розгляду правил походження товарів, моніторингу контрольованих товарів, розрахунку податків, тарифів на перевезення, контролю за квотами та цінами, а також для проведення економічних досліджень та аналізу.

· Міжнародна конвенція зі спрощення та гармонізації митних процедур (оновлена Кіотська конвенція) була прийнята в 1974 і переглянута в 1999 році. Конвенція вступила в силу в 2006 році. Вона включає в себе декілька основних принципів: прозорість та передбачуваність операцій митного контролю; стандартизацію та спрощення митних декларацій та супровідних документів; спрощені процедури для уповноважених операторів; максимальне використання інформаційних технологій; мінімально необхідний митний контроль при дотриманні митних правил; застосування процедур митного контролю, заснованих на аналізі ризиків та аудиту; проведення сумісних операцій за участю інших прикордонних служб; партнерство з приватним сектором. Ковенція також передбачає дійові міри по спрощенню процедур торгівлі та ефективному контролю, а також містить нові обов'язкові вимоги щодо їх застосування. Оновлену Кіотську конвенцію часто помилково приймають за Кіотський протокол до Рамкової Конвенції ООН по зміні клімату.

3) Конвенція про карнет АTA та Конвенція щодо тимчасового ввезення (Стамбульська конвенція). Обидві Конвенції є інструментами ВМО з тимчасового ввезення товарів. Система АТА, яка є частиною обох Конвенцій, дозволяє свободу пересування через кордони та тимчасове ввезення товарів на митну територію, звільняючи від сплати податків та мита. Товари супроводжуються одним документом, відомим, як карнет АТА. Функціонування системи АТА забезпечується за допомогою міжнародних гарантій.

4) Декларація з професійної етики (Декларація Аруша) була прийнята в 1993 та переглянута в 2003 році. Декларація носить необов'язковий характер і представляє собою ряд основних положень для просування принципів професійної етики та боротьби з корупцією в митній сфері.

5) Система рамкових стандартів із забезпечення безпеки та сприяння глобальній торгівлі (SAFE) була прийнята в 2003 році. Цей юридично необов'язковий документ містить в собі стандарти із забезпечення безпеки ланцюга постачань та спрощення процедур міжнародної торгівлі, дозволяє реалізовувати інтегроване управління ланцюгом постачань для всіх видів транспорту, сприяє розвитку зв'язків між митними службами з метою виявлення ризикових товарів, а також сприяє співпраці митних органів та ділових кіл за допомогою введення концепції уповноваженого економічного оператора.

3. Організаційний устрій

ВМО керується Радою та Політичною комісією, в яку входить 24 члени, а фінансові справи веде Фінансовий Комітет, в який входить 17 членів. ВМО працює через свої Комітети, а Рада коригує роботу з ключових питань Стратегічного Плану ВМО, який щорічно розглядається Радою. Також діє Робоча група Високого рівня з інституційного рівня, навчання та технічної допомоги, Комітет з аудиту та Підкомітет з інтеграції.

Ключовими Комітетами ВМО є: Постійний Технічний Комітет, який включає Підкомітет управління інформацією. Комітет з питань одержання вимог митного законодавства і боротьби з порушеннями митних правил Комітет з Гармонізованої Системи Опису та Кодування Товарів, який включає Підкомітет з перегляду Гармонізованої Системи та

Науковий Підкомітет Технічний Комітет з митної вартості Технічний Комітет з Правил походження товарів

Регіональна структура ВМО

Заради забезпечення свого представництва в кожному регіоні світу, ВМО розробила та впровадила таку регіональну структру:

1. Східна та Південна Африка, Ботсвана, Бурунді, Комори, Ефіопія, Кенія, Лесото, Мадагаскар, Малаві, Маврикій, Мозамбік, Намібія, Руанда, Південна Африка, Свазіленд, Танзанія, Уганда, Замбія, Зімбабве.

2. Південна Африка, Близький та Середній Схід Алжир, Єгипт, Ірак, Ізраіль, Йорданія, Ліван, Лівійська Арабська Джамахерія, Морокко, Катар, Саудівська Аравія, Судан, Сирійська Арабська Республіка, Туніс, Об'єднані Арабські Емірати.

3. Північна, Південна, Центральна Америка та Кариби Аргентина, Багами, Бермуди, Бразилія, Канада, Чилі, Колумбія, Куба, Гватемала, Гвіана, Гаїті, Ямайка, Мексика, Парагвай, Перу, Трінідад і Тобаго, США, Уругвай

4. Європа, Албанія, Вірменія, Австрія, Азербайджан, Бельгія, Болгарія, Хорватія, Кіпр, Чеська Республіка, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Угорщина, Ісландія, Ірландія, Італія, Казахстан, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Росія, Словаччина, Словенія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Туреччина, Туркменістан, Україна, Об'єднане Королівство, Узбекистан.

5. Далекий Схід, Південна та Південно - Східна Азія, Австралія та Тихоокеанські острови Австралія, Бангладеш, Китай, Гонконг, Індія, Індонезія, Іран, Японія, Корея, Макао, Малайзія, Монголія, Мьянмар, Непал, Нова Зеландія, Пакистан, Філіппіни, Сінгапур, Шрі Ланка, Таїланд, В'єтнам.

6. Західна та Центральна Африка Ангола, Буркіна Фасо, Камерун, Капе Верде, Центральноафриканська Республіка, Конго, Кот д'Івуар, Габон, Гамбія, Гана, Гвінея, Ліберія, Малі, Мавританія, Нігер, Нігерія, Сенегал, Сьерра Леоне, Того, Заїр

· Засідання ВМО відбувається один раз на рік у червні в Брюсселі (Бельгія). Засідання можуть також проводитись у державах, які є членами Ради. Делегації країн-учасниць, як правило, представлені головами національних митних служб. Кожна держава-учасниця має один голос і представлена відповідно одним делегатом. Рішення Сесії приймаються 2/3 голосів присутніх членів ВМО. Щорічно на сесії вибирається Президент, Віце-президент і Генеральний секретар. Офіційна мова -- англійська, французька.

· Бюджет Всесвітньої митної організації (500 млн бельгійських франків на рік) формується із внесків держав-учасниць. Розмір внесків відповідає системі внесків в ООН. Внески держав-учасниць складають: США -- 25 %, Японія -- 17, Німеччина -- 8, Італія -- 5, Франція -- 5, Велика Британія -- 4, Канада -- З, Іспанія - 2, Україна -- 1,72 %.

· З 1978 p. використовується основна Брюссельська митна номенклатура, яка стала підґрунтям побудови національних митних тарифів у сфері зовнішньоторговельних відносин близько 150 держав. Використання Брюссельської номенклатури значно спростило і здешевило облік зовнішньоторговельних операцій на національному рівні і надало можливість зіставлення митних тарифів окремих країн.

· Рада митного співробітництва у 1984 р. прийняла рішення щодо використання системи регіонального представництва за такою структурою регіонів: Північна Африка, Близький та Середній Схід; Південь Сахари (англомовні країни); Північ Сахари (франко-, іспано- та португаломовні країни); Далекий Схід, Південна та Південно-Східна Азія, Австралія та Тихоокеанські острови; Північна Америка, Південна Америка, Центральна Америка та Карибський басейн; Європа (40 країн).

· У бюджеті, прийнятому ВМО на 1993--1994 pp., 6 млн бельгійських франків виділено на розвиток регіоналізації, половина з цих коштів витрачена на боротьбу з порушеннями митних правил, решта -- на навчання. Було створено 18 регіональних центрів з боротьби з порушниками митних правил.

· У 1988 р. розпочався новий етап уніфікації митних правил на базі досконалішої Гармонізованої системи опису і кодування товарів, розробленої Радою Митного Співробітництва за участі експертів багатьох країн і міжнародних економічних організацій. Постійно діючим виконавчим органом ВМО є Секретаріат.

· Організаційна структура сформована відповідно до статей 5 і 6 Конвенції і має такий вигляд: Генеральний секретаріат; Фінансовий комітет; Політичний комітет; Комітет з номенклатури; Комітет щодо системи гармонізації; Комітет з цін; Комітет з оцінки товарів з митними цілями; Комітет з навчання і оцінки; Постійні технічні комітети.

· Основна функція роботи Генерального секретаріату -- це координація дій Ради митного співробітництва. Генеральний секретаріат складається із 100 осіб. Держави-учасниці забезпечують секретаріатові необхідний штат для виконання проектів.

· Вироблення Брюссельської номенклатури, а отже, і Гармонізованої системи опису і кодування товарів безпосередньо здійснювалося двома спеціалізованими органами -- Комітетом з номенклатури і Комітетом з оцінки товарів з митними цілями (з 1973 р. Комітетом з Гармонізованої системи), а також Постійним технічним комітетом, який виконував обов'язки щодо розробки міжнародних митних норм та підготовки глосарію, який забезпечуватиме однозначність у тлумаченні міжнародних митних термінів.

· Основне завдання Комітету з номенклатури, що розпочав свою діяльність з 1960 p., -- це розробка загальних принципів класифікації товарів у національних митних тарифах, спрощення зіставлення мита, ведення переговорів щодо тарифів, забезпечення однозначності класифікації товарів у національних митних тарифах. Комітет виробляє рішення з питань, що виникають унаслідок суперечностей між національними органами і міжнародними організаціями, узгоджує позиції митних органів, прагне забезпечити однозначність у тлумаченні та використанні номенклатури.

· Комітет з оцінки товарів з митними цілями також почав свою роботу в 1960 p., і основна його діяльність спрямована на досягнення максимальної однозначності при оцінці товарів, спрощення ведення переговорів шодо митних тарифів і спрощення зіставлення зовнішньоторговельної статистики шляхом уніфікації бази для оцінки товарів. Комітет видає інформаційні збірники, в яких дає рекомендації з митної оцінки товарів. До функцій комітету входять порівняння і розповсюдження інформації відносно оцінки товарів у різних країнах, вивчення національних правил, процедур і практики окремих держав щодо використання Брюссельських принципів, вироблення рекомендацій РМС і країн-учасниць щодо збереження однозначності в тлумаченні і використанні принципів і єдиних стандартних процедур.

· Постійний технічний комітет вирішує в основному питання, які стосуються безпосередньо митних процедур. Ним розроблено понад 30 рекомендацій, у тому числі щодо налагодження співробітництва між митними адміністраціями, забезпечення одноманітності в практиці дозволів на безмитний імпорт, відшкодування або зменшення мита, полегшення міжнародного транспортування вантажів і туризму, використання рішень конвенцій, спрощення і узгодження митної документації і т. ін. Одним із найважливіших документів, підготовлених Постійним технічним комітетом, є Міжнародна конвенція спрощення і гармонізації митних процедур, яку було прийнято в Кіото у 1973 р.

· У 1995 р. ВМО прийняла стратегічний план розвитку світової митної організації, що реалізується в таких конкретних напрямах, як гармонізація правил визначення походження товарів, уніфікація використання системи HS-кодифікації товарів, впровадження Кодексу митної оцінки WTO, верифікація Конвенції Кіото, що стосується спрощення, гармонізації митних процедур, прийняття програми боротьби з порушеннями положень митного законодавства, допомога і співпраця з країнами, які щойно організовують митну службу або здійснюють її реформування.

· Для визначення стратегії розвитку митних служб у світі та їх завдань велике значення мала декларація, прийнята на форумі UNCTAD у місті Колумбусі (Огайо, США). Текст цієї декларації було підготовлено попередньо на форумі Всесвітньої митної організації і схвалено представниками кількох десятків митних служб на Симпозіумі ООН щодо проблем ефективності міжнародної торгівлі в 1994 р.

4. ВМО та Україна

всесвітній митний торгівля контрафакт

Неможливо уявити розвиток митної системи України без імплементації положень найважливіших митних конвенцій, які укладено в рамках діяльності Всесвітньої митної організації, предметом яких є найбільш важливі сфери митного регулювання, а саме:

1. Конвенція про створення Ради митного співробітництва 1950 р. (Україна підписала дану конвенцію у 1992 р. і фактично стала членом даної організації).

2. Митна конвенція про контейнери 1972 р.

3. Міжнародна конвенція про безпеку контейнерів 1972 р.

4. Митна конвенція про міжнародні перевезення вантажів з використанням книжки МДП 1975 р. (Україна бере участь з 1995 р.).

5. Конвенція ООН з боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин 1988 р.

6. Найробійська конвенцію 2000 р.

7. Міжнародна конвенція про Гармонізовану систему опису та кодування товарів (зі змінами) (приєднання відбулося згідно з Указом Президента України від 17 травня 2002 року № 616/2002).

8. Женевська міжнародна конвенція про узгодження умов проведення контролю вантажів на кордонах (приєднання відбулося згідно з Указом Президента України від 4 липня 2002 р. №616/2002).

9. Міжнародна конвенція про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства (приєднання відбулося згідно з Указом Президента України від 23.05.2000 № 699/2000).

Положення деяких конвенцій фактично вже використовується Україною. Це, наприклад, Вантажна митна декларація, порядок і метод визначення митної вартості, режим функціонування митних складів.

Україна укладає угоди і з регіональними об'єднаннями. Так, 16 червня 1994 р. було підписано "Угоду про партнерство та співробітництво" з Європейським співтовариством, де в статті 76 "Митниця" було зафіксовано, що метою співробітництва є забезпечення виконання всіх положень, що мають бути прийняті щодо торгівлі на основі взаємної вигоди, та досягнення зближення української митної системи з митною системою Співтовариства.

Співробітництво, зокрема, передбачає:

* обмін інформацією;

* удосконалення методів роботи;

* запровадження об'єднаної номенклатури та єдиного адміністративного документа;

* взаємозв'язок між транзитними системами Співтовариства та України;

* спрощення перевірки та оформлення, які стосуються перевезення товарів;

* підтримку введення сучасних митних систем;

* організацію семінарів і навчальних циклів.

На протязі 1991--2004 років Україною було підписано більше 40 двосторонніх міжурядових угод з іншими державами про взаємну адміністративну допомогу в митних справах. Міжурядові угоди, що базуються на рекомендаціях Світової митної організації, підписано практично з усіма країнами СНД (крім Киргизії), деякими країнами ЄС (Великою Британією, Францією, Австрією, Грецією, Фінляндією, Бельгією, Італією) та іншими країнами світу в галузі попередження, розслідування та припинення порушень митного законодавства.

5. Висновки

ВМО є незалежним міждержавним органом, діяльність якого на сьогодні зосереджена в таких сферах: вирішення питань безпеки та поліпшення світової торгівлі, розвиток потенціалу національних митних служб, боротьба з підробками та контрафактом.

Організацією розробляються і подаються державам членам пропозиції і рекомендації, які стосуються різноманітних напрямів їхньої діяльності у митній справі, здійснюється підготовка проектів конвенцій і поправок до вже діючих конвенцій з митних питань, здійснюється співробітництво з іншими міжурядовими організаціями з питань, що входять до її компетенції тощо.

Мета утворення ВМО -- це не тільки створення виконавчого апарата, необхідного для втілення в життя конвенцій, вироблених під егідою організації, спеціально створеної заради співробітництва держав у митних питаннях. Організація наділена досить широкими повноваженнями для того, щоб, як відзначається в установчому акті, «забезпечити можливо більш високий рівень погодженості й однаковості їх митних систем і підсилити вивчення проблем, що виникають у ході розвитку і поліпшення митної техніки та митного законодавства».

Список літератури

1. Гребельник О. П. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005

1. Международное торговое право: Некоторые вопросы теории и практики / Под ред. В. Лисовского. % М., 1979. % С. 33.

2. Конвенція про створення Ради митного співробітництва. Брюсель, 15 грудня 1950 р. // www.rada.gov.ua.

3. Таможня. - 2005. % № 18. - С. 6.

4. Коммюнике, приуроченное к открытию саммита Большой двадцатки, посвященного проблемам мирового финансового кризиса. Всемирная таможенная организация. Брюссель, 2009.

5. ВСЕСВІТНЯ МИТНА ОРГАНІЗАЦІЯ: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ, С.В. Ківалов http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ms/2009_6/ms-6-2009-Kivalov-(3-9).pdf

10. http://www.wcoomd.org/ сайт Всесвітньої Митної організації

Размещено на Allbest.ru