Міжкультурна компетентність – ключова компетентність ххі століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжкультурна компетентність - ключова компетентність ххі століття

Міжкультурна компетентність, яка в контексті дискусій про глобалізацію, інтернаціоналізацію та полікультурність відіграє провідну роль, стала, поза сумнівом, протягом останніх десятиліть ключовою компетентністю. Вона складається з трьох основних субкомпетентностей (часткових компетентностей), які використовуються в конкретних інтеракціях, перебувають у тісній взаємодії одна з одною і являють собою комплекс. Трьома гармонійно діючими частковими компетентностями міжкультурної компетентності є: когнітивна компетентність, афективна компетентність і прагматично-комунікативна компетентність.

Когнітивна субкомпетентність охоплює актуальні для міжкультурних спілкувань знання:

* про інші культури (культурно-специфічні, країно-специфічні знання);

* культурно-теоретичні (знання про принцип функціонування культури, культурні відмінності та їх імплікації);

* саморефлексивність.

Афективна часткова компетентність зосереджує увагу на відношенні до представників інших культур. Зацікавленість і відкритість щодо інших культур, безсумнівно, є безперечною умовою для продуктивного міжкультурного спілкування. Здатність подолати протиріччя між власною та «чужою» системою цінностей і стандартів формує інший важливий компонент афективної субкомпетентності міжкультурної компетентності.

Таким чином, афективну субкомпетентність потрібно розділити на такі структурні елементи:

* інтерес до інших культур;

* співпереживання і здатність розуміння іноземного;

* взаємна толерантність.

Поряд із когнітивною та афективною компетентностями з'являється прагматично - комунікативний компонент міжкультурної компетентності. Ця субкомпетентність включає в себе навички спілкування, які позитивно впливають на продуктивну взаємодію з людьми інших культур, у тому числі на відповідні комунікативні стратегії вирішення проблем.

Прагматично-комунікативна компетентність передбачає:

* використання відповідних комунікативних зразків;

* використання ефективних стратегій вирішення конфліктів [4].

Для кожної з субкомпетентностей властиве те, що процес навчання в решті решт ніколи не підходить до завершення і є процесом усього життя, тому що міжкультурна компетентність являє собою ані статичний стан, ані безпосередній результат окремого навчального досвіду.

У сучасному, усе більш взаємозалежному і багатокультурному світі, кожен, від міжнародних діячів до студентів, потребує вміння успішно спілкуватися і взаємодіяти з представниками інших культур.

Міжкультурна компетентність - це надфахова компетентність, тобто вона належить до так званих ключових компетентностей (або soft skills), які незалежно від конкретної освіти потрібні в багатьох професіях. Вони актуальні для менеджерів, які мають наміри укладати міжнародні угоди, а також для фахівців, які відряджаються за кордон як спеціалісти з різних галузей, для всіх тих, хто працює у сфері міжнародного туризму, для вчених, які беруть участь у міжнародних конференціях, для вчителів та соціальних працівників у доволі багатонаціональних містах, для кадрових консультантів, які повинні оцінювати рівень підготовки кадрів з іншого культурного середовища, а також за необхідності приймати їх на роботу, і не в останню чергу для політиків, які обертаються в міжнародних колах.

Але міжкультурна компетентність у більшості випадків має бути чимось, що набувається або повинно набуватися під час навчання або паралельно навчанню. Особливо хороші передумови для формування міжкультурної компетентності створюють такі дисципліни як іноземна мова, соціологія, історія або етнологія, які сприяли і сприяють розвитку контактів з іншими суспільствами і культурами.

Педагогічне розуміння міжкультурної професійної компетентності враховує специфіку професійної діяльності вчителя і визначається як багаторівнева інтегральна якість особистості (сукупність когнітивних, емоційних і поведінкових особливостей), яка опосередковує педагогічну професійну діяльність, спрямована на установку, підтримку і розвиток ефективних контактів з представниками інших культур, з учнями в класі як мовленнєвими партнерами та іншими учасниками педагогічного процесу [2, с. 23-24].

Поняття «міжкультурна компетентність» охоплює весь спектр індивідуальних здібностей і характеристик, які дозволяють конкретній особі успішно спілкуватися з представниками інших культур, або з тими, хто сприяє цьому спілкуванню.

Міжкультурна компетентність є не тільки уміння, яке ми тренуємо в повсякденному житті і потребуємо кожного дня, а й предмет наукового дослідження.

Звичайно, немає конкретної академічної дисципліни для дослідження міжкультурної компетентності, для цього необхідна взаємодія різних дисциплін. Фактично з самого початку дослідження міжкультурної комунікації та компетентності вони мали сильно виражений міждисциплінарний характер. Уже ранні північноамериканські статті 1960-тих років (interckultural or crosskultural competence/communication) спиралися на результати досліджень різних дисциплін особливо психології та лінгвістики. На сьогодні спектр дисциплін, які беруть участь у дослідженні міжкультурної компетентності, сягає від соціальної психології, лінгвістики та економічних наук через соціологію, педагогіку та антропологію до філософії, гуманітарних наук і до філології.

Міжкультурна компетентність проявляється у власній здатності та здатності інших людей сприймати, осмислювати, оцінювати, поважати та продуктивно використовувати культурні умови і фактори впливу у сприйнятті, судженнях, почуттях і продуктивно використовувати їх у сенсі взаємної адаптації, толерантності, співробітництва.

З поняттям міжкультурної компетентності на сьогодні пов'язані дві основних галузі застосування, які можна приблизно порівняти з поняттями «зарубіжна країна» і «своя країна» - міжнародна і внутрішньо-суспільна взаємодія. При міжнародній взаємодії мова йде про контакти між людьми, які походять з різних національних культур.

Дещо інший погляд на міжкультурну компетентність виникає, якщо подивитися на взаємодію в рамках полікультурно сформованого суспільства. Міжсуспільні контакти представників різних культур у сучасному, яскраво вираженому міграційному світі, стають для більшості людей повсякденним життям.

Базовим поняттям міжкультурної професійної компетентності є поняття «діалог культур» як філософія життя, свідомо вибрана позиція індивіда, соціальної групи, стиль життя (шлях виживання цивілізації у багатомовному плюралінгвістичному світі, процес взаємодії двох індивідуальностей, двох ситуативних позицій, менталітетів) [3, с. 27], порівняння взаємодії та розуміння інших культурних цінностей [1, с. 21]. Саме такий тип взаємовідносин, для якого характерним є співвідношення культур як рівноправних, рівноцінних у їх несхожості та унікальності, і визначається в дослідженнях як діалог культур або між культурна комунікація.

Література

міжкультурний суспільний комунікація когнітивний

1. Вартанов А.В. От обучения иностранным языкам к преподаванию иностранных языков и культур / А.В. Вартанов // Иностр. яз. в школе. - 2003. - №2. - С. 21-25.

2. Калінін В.О. Формування професійної компетентності майбутнього вчителя іноземної мови засобами діалогу культур: дис. … кандидата пед. наук: 13.00.04 / Калінін Вадим

Олександрович. - Житомир, 2005. - 295 с.

3. Пассов Е.И. Коммуникативное иноязычное образование (Концепция развития индивидуальности в диалоге культур) / Е.И. Пассов. - Липецк, 1998. - 158 с.

4. Erll A., Gьmnich M. Interkulturellen Kompetenzen / A. Erll, M Gьmnich. - Stuttgart: Klett,

2007. - 180 S.

Размещено на Allbest.ru