Міжнародні валютно-фінансові організації

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Поняття кредитної політики міжнародних фінансових організацій

2. Кредитування міжнародними банками підприємств України

3. Шляхи реалізації міжнародної кредитної політики

ВИСНОВОК

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП

міжнародний кредит банк україна

Міжнародні валютно-фінансові організації створюються на базі багатосторонніх угод між державами, їхня мета -- сприяти розвитку зовнішньої торгівлі і міжнародного та регіонального валютно-фінансового співробітництва, підтримання рівноваги платіжних балансів країн, що входять до них, регулювання курсів їх валют, надання кредитів цим країнам та гарантування приватних позик за кордоном. Основними завданнями державної політики України у сфері підвищення ефективності співробітництва з МФО є: удосконалення процедури та методологічної бази підготовки проектів з метою досягнення цілей, дотримання графіків та визначених бюджетів у процесі їх реалізації; перехід на казначейське обслуговування у процесі виконання проектів МФО; удосконалення системи управління проектами МФО; удосконалення механізму правового регулювання питань щодо здійснення місцевих запозичень та надання державних гарантій, врахування у державному бюджеті позик, що надаватимуться МФО, та відповідного співфінансування за рахунок внутрішніх джерел; оптимізація процедури проектного циклу та синхронізація їх з процедурами МФО; удосконалення системи контролю, моніторингу та оцінки ефективності використання фінансових ресурсів МФО; підвищення якості розроблення проектних документів та експертизи спільних з МФО проектів; удосконалення механізму взаємодії між Мінекономіки - координатором співробітництва з МФО і Мінфіном - фінансовим агентом держави з одного боку та органами виконавчої влади - відповідальними виконавцями проектів і бенефіціарами з іншого; створення автоматизованої бази даних, яка забезпечить інформаційне та аналітичне супроводження проектів МФО на всіх стадіях та сприятиме проведенню постійного моніторингу виконання проектів, виявленню ризиків; посилення відповідальності позичальників за своєчасне та цільове використання кредитних ресурсів МФО.

1. Поняття кредитної політики міжнародних фінансових організацій

Як показав аналіз діяльності міжнародних установ, кожна міжнародна фінансово-кредитна організація займає свій прошарок у структурі фінансової допомоги країнам, що переживають труднощі. В цьому контексті, на нашу думку, значно покращило б ефективність діяльності МФКО в світі, якби всі міжнародні фінансові установи, розроблюючи свою довоготермінову політику, погоджували її один з одним. Головною метою операцій МФКО, на наш погляд, повинно бути не тільки сприяння розвитку країн у світі, але й подолання соціальних негараздів, в першу чергу бідності в цих державах. Тобто, політика міжнародних кредиторів повинна включати не тільки монетарні та фіскальні складові розвитку, а й потреби людей в економічному середовищі. Крім того, з нашої точки зору, міжнародні банки повинні надавати країнам, що отримують допомогу, більше самостійності і можливостей в управлінні процесами реформування. Перш за все, надання кредитних коштів не повинно використовуватися як засіб політичного тиску на уряди країн. Всі країни, що отримують фінансову допомогу міжнародних фінансово-кредитних організацій, повинні мати однакові умови доступу до кредитів в залежності від їх рейтингової оцінки.

На сьогодні процес кредитування МФКО регламентується цілою низкою нормативних документів, насамперед законами, які свідчать про вступ України до певних фінансових установ, визначають умови зовнішнього інвестування в українську економіку та порядок отримання позик іноземних кредиторів. Головними перешкодами розвитку процесу кредитування МФКО лишаються нормативна неврегульованість багатьох питань, особливо це стосується застави, банкрутства, питання власності на землю, вимог міністерств і відомств. Крім того, значним недоліком правового забезпечення у сфері іноземного кредитування в Україні є недосконалість багатьох нормативних документів, що постійно змінюються, доповнюються, взагалі скасовуються або суперечать один одному.

Як і в багатьох країнах світу, в Україні вимоги міжнародних кредиторів щодо реформування економіки призвели до катастрофічних наслідків, які характеризувалися такими кризовими явищами як падіння ВВП, розрив господарчих зв'язків та падіння рівня виробництва, гіперінфляція. На нашу думку, вступивши на шлях радикальних економічних перетворювань, урядовцям України слід було спочатку визначити певну стратегію у відносинах з міжнародними фінансовими установами. Більш ніж десятирічний досвід співробітництва нашої країни з міжнародними кредиторами характеризується ситуацією, коли ці організації нав'язували перелік необхідних дій, які іноді суперечили інтересам нашої держави, що призвело до зростання зовнішньої заборгованості, падіння виробництва та рівня життя, втрати багатьох ринків збуту продукції українських виробників, безробіття тощо. Проте, дослідження результатів реформ надає, на наш погляд, можливість висвітлення і головних переваг співпраці України з МФКО, а саме макроекономічну стабілізацію, подолання значного дефіциту державного бюджету, формування резервів Національного банку для підтримки стабільності національної валюти, створення конкурентноспроможного середовища на ринку України, здійснення приватизаційних перетворень тощо.

Деякі країни Східної та Центральної Європи досягли значних економічних результатів саме завдяки підтримці міжнародними кредиторами їх реформ. Країни з невисоким рівнем реформ, такі як Білорусь та Узбекистан, змогли утримати стару структуру виробництва шляхом субсидій та цільового кредитування. Країни, які провели найбільші реформи, такі як Чехія і Польща досягли найвищого рівня зростання. Аналізуючи економічні показники останніх років, можна дійти висновку, що найтяжча ситуація склалася саме в країнах з помірними реформами, таких як Україна, оскільки традиційні галузі народного господарства переживають занепад, а реформи ще не дали своїх результатів.

2. Кредитування міжнародними банками підприємств України

Дослідження практики кредитування міжнародними фінансовими установами українських підприємств основані на ретроспективному аналізі даних більшості проектів за участю міжнародних банків. Такий аналіз показав, що міжнародним фінасово-кредитним організаціям належить перше місце за обсягами наданих позик серед всіх міжнародних кредиторів України. Так загальний обсяг позик МФКО на початок 2008 року вже в 1,7 рази перебільшував обсяг кредитів, отриманих від іноземних держав і в 3 рази перебільшував обсяг позик іноземних банків.

При кредитуванні міжнародними банками існує багато відмінностей від вітчизняної практики, а саме набагато ширший обсяг обов'язкової фінансової, технічної та маркетингової звітності, що надається кредитору, залучення міжнародних аудиторських та консалтингових компаній для перевірки діяльності позичальників, сплата додаткових платежів та комісійних банку, що значно збільшує витрати на проект. Методики визначення кредитоспроможності позичальника підбираються диференційно щодо кожного клієнта і в основному базуються на вивченні звіту про рух коштів.

Багато уваги під час кредитування міжнародними фінансовими організаціями приділяється ефективності та окупності майбутнього проекту. Як правило, в міжнародній практиці для цього використовуються так звані дисконтні методи розрахунку ефективності потенційного проекту: метод чистої теперішньої вартості, метод граничної ефективності, метод бюджетування інвестицій та інші. Проте, з нашої точки зору, українським позичальникам буде доречно виконати власний розрахунок ефективності, оснований на традиційних методах (показники ефективності і окупності проекту) на попередній стадії відносин з МФКО для визначення доцільності нового проекту в цілому.

Як показує аналіз структури іноземних інвестицій в Україну, існують значні диспропорції у розподілі інвестиційних коштів серед галузей економіки, оскільки, передусім, інвесторів цікавлять галузі, які можуть забезпечити швидкі і високі прибутки, а саме - харчова промисловість (20% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій в Україну) і внутрішня торгівля (відповідно 19%). В той же час, дуже важливі галузі отримують інвестиції в значно менших розмірах.

Разом з тим, кошти Світового банку спрямовуються і в ті галузі економіки, в які інші іноземні інвестори не зацікавлені вкладати свої капітали (Рис. 1). Основними кредитними проектами Міжнародного банку реконструкції та розвитку стали угоди щодо розвитку ринку електроенергії (317 млн. дол. США), реабілітації гідроелектростанцій (114 млн. дол. США), реабілітації та розширення теплопостачання в Києві (200 млн. дол. США), проект з розвитку насінництва (32 млн. дол. США), експериментальний проект у галузі вугільної промисловості (15,8 млн. дол. США).

Рис.1. Кредитні проекти СБ в Україні за галузями економіки, в процентах станом на 01.01.2009

Дослідження динаміки кредитування Європейським банком реконструкції та розвитку українських підприємств виявило щорічне зростання загальної суми кредитного портфелю цієї установи у порівнянні з минулими роками. Так, в 2007 році темп зростання склав 143% до минулого року, в 2008 році цей показник був 123% до минулого року.

За статутом ЄБРР не менш ніж 60 % обсягу його фінансування повинні бути спрямовані на реалізацію проектів кредитування приватних підприємств. За даними цієї установи, на початок 2009 року, банк підписав в Україні 57 проектів на загальну суму близько 1,4 млрд. євро, 46 з яких призначається для реалізації у приватному секторі на загальну суму 889,7 млн. євро.

Основними галузями, на які зроблено акценти в кредитному портфелі Європейського банку реконструкції та розвитку в Україні, є фінансовий сектор (кредитні лінії для малих та середніх підприємств, кредити українським комерційним банкам) - 316,5 млн. євро (22 %), нафтогазовий комплекс - 141,2 млн. євро (10%) і харчова промисловість - 134,2 млн. євро (9 %) (Рис. 2).

На нашу думку, вищенаведені дані ще раз підтверджують висновок про більш комерційне спрямування діяльності Європейського банку реконструкції та розвитку порівнюючи з іншими міжнародними фінансово-кредитними організаціями, оскільки ця установа в побудові своєї стратегії керується не тільки політичними цілями, а й отриманням прибутку.

- 2006 р.

- 2007 р.

- 2008 р.

Рис. 2. Проекти ЄБРР у приватному секторі за галузями економіки у 2006 - 2008 роках, в процентах

У багатьох випадках кредитування основною умовою початку дії міжнародної кредитної угоди для державних і деяких приватних підприємств є отримання гарантії Кабінету Міністрів України. Як і в кредитуванні приватного сектора, основними іноземними кредиторами в наданні позик підприємствам державного сектору є Світовий банк та Європейський банк реконструкції та розвитку.

В основному позиками ЄБРР в державному секторі є великі проекти, спрямовані на підтримку енергетичної галузі (268,5 млн. євро), транспорту і міської інфраструктури (199,7 млн. євро)(Рис. 3).

- 2006 р.

- 2007 р.

- 2008 р.

Рис. 3. Проекти ЄБРР у державному секторі за галузями економіки у 2006 - 2008 роках, в процентах

Тобто, кредити ЄБРР у державному секторі спрямовані на підтримку і подальший розвиток життєво важливих галузей.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що найбільші обсяги кредитування Європейським банком реконструкції та розвитку спрямовані в ті галузі, які мають чималі проблеми і потребують найбільших інвестицій.

Ефективність організації процесу кредитування МФКО із залученням державного гарантування значною мірою залежить від оптимального механізму надання гарантій КМУ. В Україні існує багато проблем з питань кредитування проектів під державні гарантії: недосконала державна політика щодо гарантування позик міжнародних кредитних організацій, відсутній відповідний контроль за наданням позик, нераціональний механізм повернення боргів у державний бюджет, відсутність чіткої інформації щодо зовнішнього боргу України у засобах масової інформації.

3. Шляхи реалізації міжнародної кредитної політики

Міжнародна фінансово-кредитна політика -- це сукупність заходів і рекомендацій держави у сфері міжнародних фінансів. Реалізація міжнародної фінансової політики відбувається через укладення міжнародних угод, видання нормативних актів, усі форми державного регулювання фінансової сфери. Міжнародна фінансова політика може бути довгостроковою та поточною. Довгострокова політика передбачає структурні зміни в галузі міжнародних фінансів. Поточна політика -- це оперативне регулювання фінансових ринків.

З функціонального погляду в структурі міжнародної фінансово-кредитної політики можна виділити валютну, податкову, кредитну політики. Валютна політика -- це сукупність заходів, що здійснюються у сфері міжнародних валютних та економічних відносин відповідно до поточних та стратегічних цілей країни. У процесі еволюції визначаються різні форми та завдання валютної політики: подолання валютної кризи та забезпечення валютної стабілізації, девальвація та ревальвація національної валюти, валютні обмеження, диверсифікація валютних резервів, установлення режиму валютних паритетів та курсів тощо.

Кредитна політика -- це політика, спрямована на регулювання міжнародних кредитних відносин. Ступінь втручання держави у сферу міжнародних кредитних відносин різний, але форми втручання у різних країнах майже однакові. На практиці існує протиріччя між обмеженістю національних форм регулювання та потребами сфери міжнародного кредитування. Спроби координації умов національного регулювання привели до розвитку міждержавного регулювання міжнародного кредиту, яке здійснюється у формі координації умов експортних кредитів та гарантій, узгодження розмірів допомоги країнам, що розвиваються, регламентації діяльності міжнародних валютно-кредитних та фінансових організацій.

Податкова політика -- інструмент державного регулювання експорту та імпорту товарів, послуг та капіталу. Вона діє через реалізацію норм податкового механізму, що застосовується до резидентів, які діють за кордоном, та до іноземних платників податків. Звичайно, міжнародні системи оподаткування різних країн відрізняються одна від одної, але є певні подібності і взаємні домовленості. Податкова політика може застосовуватись для обмеження чи сприяння надходжень у країну імпортних товарів, послуг та капіталу.

Більшість країн здійснює політику, захищаючи власні інтереси. Об'єктивно існує ціла низка аргументів на користь співробітництва держав, а отже, і на користь наднаціональної координації їхньої міжнародної політики. Проведення взаємовигідної міжнародної політики можливе двома способами: співробітництвом у цій сфері (країни обмінюються інформацією про свої цілі, стратегії, економічну діяльність та ін.) чи через координацію міжнародної політики (країни визначають свою політику, керуючись взаємною вигодою).

Координація регулювання фінансових ринків має своїх прибічників і супротивників. Розвиток комп'ютерних, телекомунікаційних і транспортних технологій дав можливість проводити арбітражні операції, що регулюються. Це операції кредит-но-фінансових установ, спрямовані на використання різниці в нормативному регулюванні різних держав для переказу капіталів з країн із жорстким режимом регулювання в країни, які мало в чому обмежують фінансову та банківську діяльність. Прибічники координації міжнародного фінансового регулювання виступають за відкритий доступ на фінансові ринки, за уніфікацію регулювання в різних країнах. Координація валютної політики реалізується в основному завдяки встановленню фіксованих обмінних курсів та проведенню контролю над світовою грошовою масою. Деякі економісти пропонують більш широкі та гнучкі правила координації валютної політики.

Міжнародні та регіональні валютно-фінансові організації створюються на базі багатосторонніх угод між державами. Їхні завдання -- сприяти розвитку міжнародного валютно-фінансового співробітництва, підтримувати рівновагу платіжних балансів країн, що входять до них, регулювати курси їхніх валют, надавати кредити та гарантії.

Один з найвдаліших експериментів сфери міжнародного співробітництва та координації політики -- Банк міжнародних розрахунків (БМР). Його основне призначення -- виконання функції розрахункової палати для центральних банків усього світу. Він є центром міжнародного співробітництва в банківській та валютній сферах. БМР організовує періодичні зустрічі експертів і конференції персоналу центральних банків та регулюючих органів країн-учасниць, надає інформацію про фінансові та валютні ринки, володіє базою статистичних даних щодо міжнародних банківських проблем.

В останні роки в Європі зросли масштаби фінансової інтеграції та координації валютно-фінансової політики в межах ЄС.

ВИСНОВОК

Таким чином міжнародні валютно-фінансові організації створюються на базі багатосторонніх угод між державами, їхня мета -- сприяти розвитку зовнішньої торгівлі і міжнародного та регіонального валютно-фінансового співробітництва, підтримання рівноваги платіжних балансів країн, що входять до них, регулювання курсів їх валют, надання кредитів цим країнам та гарантування приватних позик за кордоном.

Міжнародна фінансово-кредитна політика -- це сукупність заходів і рекомендацій держави у сфері міжнародних фінансів. Реалізація міжнародної фінансової політики відбувається через укладення міжнародних угод, видання нормативних актів, усі форми державного регулювання фінансової сфери. Міжнародна фінансова політика може бути довгостроковою та поточною. Довгострокова політика передбачає структурні зміни в галузі міжнародних фінансів. Поточна політика -- це оперативне регулювання фінансових ринків.

Формами реалізації міжнародної фінансової політики є планування, укладання міжнародних угод, видання нормативних актів, оперативне керівництво та контроль з боку компетентних державних органів. У міру зростання кризових явищ спостерігається посилення державного регулювання у всіх формах.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навч. посібник / О.І. Береславська, О.М. Наконечний, М.Г. Пясецька та ін.; За заг. ред. М.І. Савлука. -- К.: КНЕУ, 2002. -- 392 с.

2. Шмырёва А.И., Колесников В.И., Климов А.Ю. Международные валютно-кредитные отношения. - СПб: Питер. 2001. - 272с.

3. Міжнародні фінанси: Підручник / О.І. Рогач, А.С. Філипенко, Т.С. Шемет та ін.: за ред. О.І. Рогача. - К.: Либідь, 2003. - 784с.

Размещено на Allbest.ru