Міжнародна конкурентоспроможність хімічної галузі України: оцінка та механізми управління нею

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжнародна конкурентоспроможність хімічної галузі: оцінка та механізми управління нею

1. Розрахувати основні показники конкурентоспроможності галузі:

Хімічна промисловість є однією з головних галузей економіки, яка показує значні темпи зростання в останні роки. Хімічна промисловість відіграє важливу роль в економічному розвитку практично всіх галузей промисловості та інших сфер діяльності. Досягненнями хімії визначають конкурентоспроможність таких галузей як машинобудування, автомобілебудування, авіабудування, енергетика, лісова та легка промисловість, сільське господарство. Більше того, без розвитку хімічної промисловості неможливе поліпшення стану навколишнього середовища та вирішення таких глобальних проблем, як нестача ресурсів, енергії та продовольства. Значна роль хімічної промисловості у світовій економіці пояснюється високим попитом на продукцію даної галузі (таблиця.1).

Таблиця 1

Частка хімічної промисловості в світовій торгівлі, 2010р.

Розглядаючи динаміку експорту та імпорту в процентному співвідношенні, можна сказати, що частка світової експортованої продукції хімічної промисловості у 2010 році склала 11,9% від загальної світової торгівлі товарами. Найбільша питома вага в обсягах експорту продукції хімічної промисловості належить європейським країнам, Північній Америці та Азії. Частка світової імпортованої продукції хімічної промисловості склала 11,9%. Основними регіонами-імпортерами продукції стали Європа, Південна і Центральна Америка, Північна Америка і країни СНД. Європа виробляє близько 1 / 4 світової хімічної продукції, особливу роль в експорті продукції грає «тонка» хімія (фармацевтика, парфумерія, фототовари тощо), хімія побутового призначення та полімери. Північна Америка (США та Канада) експортує продукцію газохімічних виробництв і агрохімікати. Країни СНД та Середнього Сходу поступово розширюють потужності свого виробництва, завдяки чому вони збільшують частку експорту і зменшують частку імпорту, оскільки володіють здатністю частково підтримувати свої потреби за рахунок власного виробництва, решта припадає на імпортовану продукцію.

Таблиця 2

Основні показники міжнародної конкурентоспроможності галузі за певний період дослідження

Аналізуючи дані таблиці, можна зробити висновок, що в період с 2006 по 2010р. найбільш питому вагу в експорті продукції хімічної промисловості займали фармацевтична продукція (114,6%), ефiрнi олії та косметичні препарати (160,5%), мило та мийні засоби (57,9%). Значно зменшився експорт бiлкових та вибухових речовин (-35,4 % та -81,75% відповідно). Основною імпортованою продукцією стали органiчнi хiмiчнi сполуки (25,4%), фармацевтична продукція (76,6%), добрива (101%) , фото- або кiнематографічні товари (59,1%).Знизився імпорт пороху та вибухових речовин (-75,7%), білкових речовин (-36,3). У суміжної галузі (Полімерні матеріали, пластмаси та каучук) спостерігається скорочення об'ємів експортованої (-14,7%) та збільшення об'ємів імпортованої (44,8%) продукції. Зміна в експорті та імпорті хімічної промисловості за останні п`ть років тісно пов`язана з об`ємами та якістю виробляємої продукції, а також приєднанням України до Світової Організації Торгівлі.

За період с 2006-2010гг. ведучими експортерами продукції хімічної промисловості стали (Табл.3)

Таблиця 3

Ведучі експортери продукції хімічної промисловості (млн.дол.)

Рис. 1 «Ведучі експортери продукції хімічної промисловості 2006-2010 рр. (млн.дол.)»

Західна Європа залишається провідним регіоном за рівнем розвитку галузі: на її частку припадає 32% виробництва продукції галузі в світі. Структура хімічної промисловості Західної Європи відрізняється високою часткою випуску наукоємної продукції високої вартості та великого експортного значення.

Основним драйвером зростання західноєвропейської хімічної промисловості послужила відміна торгівельних і неторгівельних бар'єрів між європейськими країнами. В даний час в рамках Європейського союзу існує 500 млн споживачів хімікатів, а об'єм продажів склав в 2009 р. 222 млн дол.. За цей же період внутрістрановоє вжиток продукції хімічної промисловості скоротився з 183 до 110 млн дол., а частка експорту зросла з 16% в 1995 р. до 26% в 2009 р. По рівню продуктивності праці хімічна промисловість поступається лише фармацевтиці. При цьому вона випереджає автомобільну промисловість і виробництво комп'ютерів в 1,4 разу, загальне машинобудування - в 1,7, оброблювальну промисловість - в 1,9, харчову промисловість - в 3,3 рази. На другому місті знаходяться США ( біля 20% світового експорту). Значну часту також займають Саудівська Аравія, Китай, Індія, Японія.

Ведучими імпортерами хімічної промисловості є наступні країни (Рис.2):

Рис. 2 «Ведучі імпортери хімічної промисловості, 2006-2010рр. (млн..дол.)»

Ведучими імпортерами хімічної промисловості у світі є країни західної Європи ( Німеччина, Франція, Бельгія, Італія), США, Китай та Японія. В першу чергу, це пов'язано зі значними темпами розвитку виробництва товарів та послуг, а також розробкою наукоємних технологій. Об'єми імпорту продукції в Україну також збільшились за останні роки. Причиною тому є зниження виробництва продукції внаслідок економічних та політичних подій.

2. Хімічна галузь України

1) Україна - це багатогалузевий комплекс, що включає більше 200 об'єднань і підприємств, що виробляють більше двох десятків тисяч основних і 100 тис. допоміжних найменувань хімічної продукції. Хімічна промисловість - одна з провідних галузей важкої промисловості, якій належить визначальна роль у прискоренні науково - технічного прогресу, підвищення ефективності суспільного виробництва, матеріального і культурного рівня життя народу, має специфічні особливості, пов'язані з технікою, технологією, організацією праці та виробництва. Ці особливості проявляються в характері її матеріально-технічної бази, виробничих зв'язках з іншими галузями промисловості, структурі виробничих фондів, формах розміщення та організації виробництва, структурі витрат на виробництво. Значення хімічної промисловості в господарстві величезне. Її розвиток тісно пов'язане з чорної і кольорової металургією, машинобудуванням та іншими галузями, робить вирішальний вплив на задоволення «потреби» населення товарами побутової хімії. Застосування полімерних матеріалів покращує і прискорює технологічні процеси в промисловості, сприяє вдосконаленню конструкцій машин і устаткування, підвищення якості продукції та зниження її собівартості, забезпечує зростання продуктивності праці. Хімія - основний утилізатор відходів промисловості. Хімічна промисловість відіграє значну комплексоутворюючу роль. Інтенсифікація с / х передбачає: механізацію, автоматизацію і найголовніше - хімізацію виробництва. Хімізація господарства відкриває великі перспективи технічного прогресу в усіх галузях.

Хімічна промисловість є однією з трьох галузей («авангардна трійка»), які визначають рівень економічного розвитку країни, а також в значній мірі впливає на науково-технічний прогрес.

Хімічна галузь України нараховує близько 200 підприємств і об'єднань, в яких зайнято понад 350 тис. осіб. За даними Мінпромполітики, вони виробляють до 20 тис. найменувань продукції на суму 40-45 млрд. грн.. (близько $ 8-9 млрд.). У 2008 році в структурі промислового виробництва хімічна галузь зайняла 6,4% (шосте місце), в структурі ВВП - 2,7%. За даними Держкомстату, в минулому році частка хімічної продукції в структурі експорту склала 8,2%. При цьому спостережуваний в останні вісім років приріст виробництва та експорту хімічної продукції свідчить про те, що принаймні в найближчі декілька років хімічна галузь буде грати ключову роль в українській економіці.

Хімічна промисловість, за своїм експортному значенням - друга, після чорної металургії, галузь української індустрії (8 - 9% експорту країни). А в структурі хімпрому Україні особливо виділяється основна хімія - базова галузь хімічного виробництва, зайнята виробленням неорганічних кислот, лугів, мінеральних добрив, кальцинованої соди, технічних солей, брому і деяких інших хімічних продуктів. Одні тільки підприємства з виробництва добрив дають до 60% всієї хімічної продукції країни. Україна - третій у світі експортер азотних добрив (після Росії і США), великий постачальник на світові ринки аміаку, кальцинованої соди, двоокису титану. Основна хімічна промисловість відіграє провідну роль в економіці цілого ряду регіонів.

2) Значення хімічної промисловості надзвичайно велике. Вона зумовлює науково-технічний прогрес інших галузей, може створювати нові матеріали з наперед заданими властивостями, сприяє найбільш повної переробки відходів інших галузей господарства, виробляє товари народного споживання.

Таблиця 4 Експорт продукції хімічної промисловості, 2005-2009рр.»

Хімічна промисловість України належить до найбільш експортабельним і в галузевій структурі експорту займає друге місце. За період с 2005 по 2009 р. середня частка хімічної промисловості в загальному експорті України склала 8,3 %.

Хімічна промисловість є однією з найважливіших ланок господарства України. Галузь має достатню сировинну базу і складну структуру. Значна частина продукції хімічної промисловості використовується підприємствами інших галузей як сировину і напівфабрикати.

У ціновій конкуренції продукції вітчизняного хімпрома визначальним фактором є енерго- та ресурсомісткість діючих виробництв. Через не завантаженість або зменшену завантаженість виробничих потужностей, часті простої та неритмічність роботи збільшення енергоспоживання спостерігається у виробництві більшості видів хімічної продукції. Згідно з дослідженнями Всесвітнього Банку реконструкції та розвитку, українські підприємства мають найбільшу енергомісткість у світі.

Ціновий чинник буде і надалі відігравати виключно важливу роль у формуванні динаміки багатьох процесів та економічних показників, особливо, якщо врахувати подальше зростання цін на енергоносії та нез'ясованість цінової політики у цій сфері. Тому поступова ліквідація структурних диспропорцій в галузі, реформування її структури у відповідності до потреб внутрішнього та світового товарного ринку за рахунок реалізації виробництва з замкненими технологічними циклами і безвідходних процесів з низькими енергетичними та сировинними витратами дозволять вирішити завдання щодо відновлення місткості ринку хімічної продукції та її конкурентоспроможності.

Окрім цінової конкурентноздатності існують організаційно-технічні фактори, що впливають на розвиток хімічної промисловості. Перелічені фактори пов'язані зі структурною деформованістю виробництв, не вирішенням питань диверсифікації джерел постачання та альтернативних енергоносіїв, а також неспрогнозованістю кон'юнктурних коливань на світовому ринку. Тим часом цінова динаміка є основним фактором, що вирішує конкурентоспроможність продукції на споживчому ринку.

Динаміка інвестиційних вкладень в основний капітал значно відстає від динаміки зростання обсягів валового та чистого прибутку. Основним джерелом залишаються власні кошти підприємств, що реінвестуються: 30- 35% чистого прибутку та 40-45% амортизаційних накопичень.

Через це підприємства відчувають недостатність обігових коштів і примушені перерозподіляти амортизаційний фонд на поточні потреби, перш за все - оплату праці, вилучаючи їх з інвестиційного процесу. Затухання інвестицій з державних фондів (менше 0,1%) спостерігається через те, що держава розраховувала на активність акціонерного або приватного капіталу. Частка прямих закордонних інвестицій в хімічну промисловість України в загальних прямих закордонних інвестиціях н евелика і складає 5,6%. Однак, висока ресурсоємність всіх етапів хімічних виробництв не виправдали очікування на їх збільшення.

Для стратегічних інвесторів перепоною виступають нерозвиненість бізнесової інфраструктури України, невідповідність форм ведення бізнесу міжнародній практиці, неадекватність коливань кон`юнктури на внутрішньому ринку хімічної продукції, його постійне звуження, зниження конкурентноздатності компаній та їх продукції. Портфельних інвесторів стримує низька активність акціонерного капіталу, низьке котирування акцій та відсутність достовірної інформації на фондовому ринку. Обмеженою можливістю для українських хімічних підприємств є залучення банківських кредитів у інвестиційний процес, оскільки кредитні ставки у більшості випадків перевищують показники рентабельності активів галузі.

3) На економічні показники діяльності підприємств у хімічній промисловості впливають різні чинники. Багато в чому це пов'язано і з умовами їх акціонування, і з формуванням власного капіталу. Проаналізуємо основні результати діяльності хімічних підприємств за період 2005-2009рр . Перш за все слід відзначити спад обсягу промислового виробництва. Рівень виробництва в хімічному комплексі в 2009 р. склав 58% від рівня 2000р. При цьому коефіцієнт використання виробничих потужностей у виробництвах різної хімічної продукції коливався в межах 22% (хімічні волокна і нитки) і 54% (мінеральні добрива).

Падає рентабельність продукції хімічних підприємств. У табл. 5 наведено дані по рентабельності продукції галузей хімічного комплексу.

Таблиця 5

Рентабельність продукції (робіт, послуг) за галузями хімічного комплексу,%

З кожним роком зростає число збиткових підприємств.

Одним з механізмів раціоналізації власного капіталу є його реструктуризація. Під реструктуризацією слід розуміти проведення комплексу заходів організаційного, технічного, фінансового характеру, що дозволяють підприємству відновити свою конкурентоспроможність.

Природно, підходи до реструктуризації, до її повноті, напрямками залежать від стану, в якому знаходиться підприємство. У випадках, коли є певні труднощі в здійсненні своєї діяльності, необхідна розробка стратегії реструктуризації, яка передбачає збереження корпоративної власності і навіть збільшення її за рахунок можливих злиттів з іншими товариствами, організаціями, фондами, а також отримання кредитів, дотацій на інвестування високоефективних проектів з малим строком окупності вкладень.

У випадках глибоко кризового стану підприємств можуть мати місце рішення про оголошення їх банкрутами. Тут реструктуризація має на меті повернення дієздатності підприємству, перетворення їх в діючі. З цих позицій представляють інтерес положення західних економістів про кризову ситуацію, згідно з якими виділяються три стадії (Рис. 3)

Рис. 3 «Розвиток кризової ситуації»

Згідно з цими характеристиками, більшість підприємств хімічної промисловості знаходиться на пізній стадії кризи і за її межами. Оскільки державою були допущені серйозні прорахунки в процесі їх акціонування і в механізмі їх функціонування, успішна і якісна реструктуризація може бути здійснена лише за активної його участі та управлінні цим процесом. Основні питання державного регулювання в цій галузі включають наступні:

1) підтримка у залученні інвестицій - забезпечення можливості залучати кредити банків, створення механізму зацікавленості банків у кредитуванні АТ, проведення державної політики залучення іноземних інвестицій;

2) державний контроль за узгодженням аспектів реструктуризації між різними суб'єктами. Сюди відноситься правове обгрунтування найбільш ефективних ланцюжків переробки сировинних ресурсів, контроль за міжрегіональними зв'язками, забезпечення взаємозв'язку реструктуризації приватного бізнесу, корпорацій, природних монополій, суб'єктів федерації;

3) розробка процедур банкрутства з використанням строго індивідуальних підходів до кожного підприємства;

4) регулювання цін природних монополій, включаючи пряме державне встановлення цін, перегляд принципів ціноутворення на деякі види продукції та ув'язку рівнів цін на продукцію з можливою реструктуризацією боргів підприємств;

5) вплив на підприємство і середовище її функціонування шляхом взаємного і цілеспрямованого використання державних заходів впливу: адміністративних, податкових, бюджетних, митних, зовнішньополітичних та інших.

3. Багатогалузевий хімічний комплекс України

1) Багатогалузевий хімічний комплекс України складається з хімічної, нафтохімічної та хіміко-фармацевтичної галузей промисловості. Продукція хімічного комплексу різноманітна і налічує тисячі найменувань. Комплексу притаманне: розвинені внутрішньогалузеві і міжгалузеві зв'язки, широко розвинені процеси комбінування і кооперування, специфічні умови праці.

Роль хімічного комплексу в економіці країни зумовлена дією таких факторів: висока ефективність хімічних процесів і технологій; зростаюча потреба в нових матеріалах і речовинах, які не зустрічаються в природі або за властивостями перевищують природні аналоги; розширення сировинної бази.

Україна має потужну сировинну базу для хімічної промисловості, тобто запаси приблизно всіх видів мінеральної хімічної сировини: вугілля, природного газу, нафти, сірки, карбонатної сировини, кухонної і калійної солей, титанових руд тощо. З основних видів мінеральної сировини в країні тимчасово не виявлені родовища фосфорної сировини (відомі лише незначні родовища фосфоритів і апатиту).

Хімічна промисловість є присутнім у всіх економічних районах:

· Східний - фосфорні мінеральні добрива, хімічні речовини, гумотехнічні вироби, лінолеум, хімічні-фотографічна продукція, побутова хімія.

· Подільський - виробництво мінеральних добрив (Вінниця), побутова хімія (Могилів-Подільський, Хмельницький, Скалат), лакофарбова (Вінниця), хіміко-фармацевтична (Тернопіль).

· Причорноморський - добрива, лаки, фарби, пластмаси - Одеса, Херсон, Сімферополь.

· Донецький - Донецьк, Макіївка, Горлівка, Костянтинівка, Алчевськ.

· Поліський - Луцьк, Рівне, Коростишів.

· Центральний - ВАТ «Київгума», ВАТ «Київський завод реактивів, індикаторів та аналітичних препаратів», ВАТ «Київський завод гумових та латексних виробів», ЗАТ «Київський експериментальний завод побутової хімії», концерн «УКРТАРА», ВАТ «Укрпластик», ВАТ « Росава »,« Валса », завод гумово-технічних виробів, завод азбестотехнічних виробів ВАТ« Трібо », об'єднання« Азот »,« Аврора »і« Хімволокно ».

· Карпатський - парфумерні та косметичні вироби, фармацевтичні препарати (Львів, Чернівці, Мукачево, Івано-Франківськ).

· Придніпровський - коксохімічні заводи, азотні мінеральні добрива (Дніпродзержинськ).

У територіальній організації виробництва хімічного комплексу широкий розвиток набули промислові вузли: Лисичансько-Рубіжанський, Дніпропетровсько-Дніпродзержинський, Калузький, Горлівка-Донецький, Красноперекопський, а так само великі хімічні центри: Київ, Біла Церква, Черкаси, Суми, Одеса, Харків І.Т . д.

2) Серед факторів, що впливають на досягнення необхідного рівня конкурентоспроможності, можна виділити обов'язкові для хімічних підприємств та їхньої продукції.

Для оцінки рівня конкурентоспроможності хімічних підприємств важливе встановлення конкретного складу факторів, їх кількісна та якісна оцінка.

Економічна ефективність функціонування хімічного підприємства в умовах зміни виробничих відносин залежить від груп факторів, що відбивають:

- Ступінь якості та екологічність продукції, що випускається підприємством (I група);

-Ступінь задоволення запитів споживачів (II група);

- Ефективність виробничої діяльності підприємства (III група);

- Ступінь переваги (конкурентоспроможність) оціночних показників підприємства за групами факторів I ... III над аналогічними показниками інших підприємств (IV група).

Сучасні пропорції, що склалися у промисловому виробництві України суперечать світовим тенденціям та досвіду розвинених країн, за якою структуру виробництва складає продукція з високим ступенем обробки; значна частка високотехнологічних наукомістких виробництв та таких, що мають завершені технічні цикли виготовлення продукції кінцевого споживання. Отже, структурні зрушення в економіці України, поки що, не мають стійкого характеру та вцілому були неефективними.

Всі виявлені фактори щодо деформації галузевої структури промислового виробництва властиві хімічному комплексу України. На підприємствах хімічної та нафтохімічної промисловості зосереджено біля 7% основних виробничих фондів, що забезпечують більше 9% вартості промислового експорту та 8% податкових надходжень до бюджету.

3) Україна займає 82-е місце в рейтингу конкурентоспроможності, розробленому Всесвітнім економічним форумом.

Україна стоїть в оточенні таких країн як Ботсвана (80), Тринідад і Тобаго (81) і Намібія (83). В 2010 році Україна посідала 89 сходинку цього рейтингу, а в 2009 - теж 82. Відповідно до думки експертів ВЕФ, найбільшими проблемами на Україну залишаються корупція (16,0), податкове регулювання (14,4), доступ до фінансування (13,6), неефективна державна бюрократія (10,3).

За окремими показниками Україна посідає такі місця в світі: інфраструктура - 71 місце, макроекономічна середу - 112, за рівнем охорони здоров'я і початкової освіти - 74, вищої освіти та професійної підготовки - 51, за ефективністю ринку товарів - 129, ефективності ринку праці - 61, розвитку фінансового ринку - 116, складності ведення бізнесу - 103, рівню інновацій - 93.

Для підвищення ефективності ринку хімічної продукції необхідні реформи, спрямовані на посилення конкуренції, в т.ч. спрощення процедур податкового регулювання, реєстрації бізнесу, більш ефективне застосування антимонопольного законодавства, удосконалення процедури банкрутства і т.д. Важливо також знизити податковий тиск на бізнес, забезпечити подальше зниження бар'єрів у зовнішньої торгівлі та на шляху руху прямих іноземних інвестицій.

4) На підприємствах хімічної та нафтохімічної промисловості зосереджено біля 7% основних виробничих фондів, що забезпечують більше 9% вартості промислового експорту та 8% податкових надходжень до бюджету.

Протягом 2007р. у хімічній та нафтохімічній промисловості на 6,2% перевищено рівень виробництва 2006р.,що на 3% більше від рівня 2006р. та на10,6% менш - 2003р. У 2006р. Зафіксовано зростання обсягів продукції у фармацевтичному виробництві (на 7,5%), виробництві мила та миючих засобів, засобів для чищення та полірування, парфумерних та косметичних засобів (на 0,4%), лаків і фарб (на 6,5%). Водночас на підприємствах з виробництва основної хімічної продукції обсяги зменшились на 0,6%, штучних і синтетичних волокон - на 0,5%. Одержано приріст продукції у виробництві пластмасових виробів (на 21,1%) при скороченні випуску у виробництві гумових виробів (на 6,9%). У хімічному комплексі України працює 3804 підприємства (у 2005р.- 3672; 2004р. - 3419; 2001р. - 2802), більше 85% яких змінили державну форму власності на колективну, а біля 67% із них акціонувалися. В хімічному виробництві зайнято біля 5,4% промислово-виробничого персоналу країни.

Відмінною властивістю, яка характеризує теперішній стан хімічної промисловості України - невідповідність галузевої структури виробництва та її неадекватність потребам галузей вітчизняного матеріального виробництва: загальна частка хімічних продуктів низького та середнього ступеню переробки зросла до 75%, а міжгалузеве споживання хімічної продукції знизилось майже до 40%. Також вітчизняну промисловість характеризує низький рівень хімічної частки матеріальних витрат у потенційно хімікомістких галузях: легкої промисловості - 3,4%; машинобудівної - 2,85%; у будівництві - 3,2%; що не відповідає міжгалузевій структурі більшості країн світу, які мають а налогічні пропорції промислового виробництва. Зниження купівельної спроможності населення посилює цю тенденцію і це є першою проблемою конкурентоспроможності хімічної продукції.

4. Стимулювання хімічного комплексу

До першочергових засад стимулювання та сталого розвитку хімічного комплексу слід віднести:

- урегульованість макроекономічних інтересів держави з галузями хімічного комплексу;

- поглиблення інтеграції в світову економічну систему та вирішення питань економічної безпеки;

- забезпечення переходу на інноваційну модель розвитку хімічного комплексу України;

- удосконалення структури хімічного комплексу та промислового комплексу регіонів шляхом ефективної міжрегіональної господарської взаємодії та розвитку їх продуктивних сил.

- розвиток та впровадження екологічно безпечних, енергоефективних та ресурсозберігаючих замкнених технологічних циклів і технологій очищення;

- стимулювання розвитку вітчизняної сировинної бази за рахунок інновацій у переробці нафти, газу, полімінералів, коксохімічної сировини та продуктів коксування, стовідсоткової утилізації та переробки відходів;

- нормативність щодо планування та підтримки частини хімпідприємств на етапі їх реструктуризації, реалізації крупномасштабних проектів, (наприклад, технологічних або екологічних).

За визначеним колом проблем, подолання деформованості структури галузевих виробництв, збереження та розширення конкурентних можливостей хімічної продукції, відновлення ефективного функціонування хімічного комплексу України залежить від якості партнерських стосунків лідерів виробництв.

Динамічне пожвавлення внутрішнього попиту зі збереженням експортоорієнтованих галузей та виробництв, у стимулюванні розвитку яких зацікавлені галузі-споживачі: агропромислова, легка, будівельна, енергетика, металургія, машинобудування, соціальна інфраструктура та інших, вирішує подолання суперечностей, що склалися.

Розробляючи свої корпоративні стратегії, компаніям доцільно передбачати створення спільних з вітчизняними підприємствами вертикально інтегрованих підприємств, де переробники сировини в кінцеву продукцію виступатимуть як основні інвестори, а галузі-споживачі забезпечуватимуть стабільний попит, наприклад, відповідно до регіональних программ розвитку територій. Серед основних заходів можна виділити наступні:

- інвестиції у випуск нових видів продукції сприяють підвищенню ефективності виробництва та є важливим фактором економічного зростання;

- модернізація виробництва супроводжується удосконаленням організації та складових виробництва задля отримання приросту його ефективності;

- реорганізація виробництва базується на побудові нової системи організації виробництва;

- корпоратизація виробництва призводить до змін у відносинах учасників ринку щодо обміну інформацією, спільної праці у різних проектах;

- нова корпоративна кадрова політика передбачає підвищення компетентності працівників підприємства, їх креативності.

У контексті наукового співробітництва та реалізації стратегії України щодо єдиного економічного простору, комплексно використовуючи виробничий, науково-технічний, трудовий потенціал та конкурентні переваги в міжнародному поділі праці, підприємства хімічного комплексу України зможуть об'єднати спільні зусилля державних органів влади та нових власників, запобігаючи регресивно-деструктивним тенденціям та зберігаючи економічну безпеку країни.

Використані джерела:

1. Концепция развития химической промышленности Украины в 1998-2010 гг. Бутко М.П., Оліфіренко Л.Д. Інвестиційна домінанта стратегічного розвитку хімічної промисловості України// Зб. наук. праць «Прометей». - Донецьк: ДЕГІ, 2006

2. Л.В. Моторная, «Разработка методологии оценки и повышения конкурентоспособности химических предприятий», 2004

3. «Отчет о Конкурентоспособности Украины 2010», Фонд “Эффективное Управление” в сотрудничестве с Всемирным Экономическим Форумом, 2010

4. Оліфіренко Л.Д., к.е.н., доцент Чернігівський державний технологічний університет «Головні чинники конкурентноздатності хімічного комплексу України», 2009

5. Рейтинговый отчет cisUKRN 001-001 о присвоении кредитного рейтинга, Украина, 2010

6. Рзаєв Г.І. Показники оцінки конкурентоспроможності підприємств, їх переваги та недоліки // Вісник Хмельницького національного університету. Т.1. Економічні науки. - 2009

7. Управління конкурентоспроможністю підприємства : навч. посіб. / С.М. Клименко, Т.В. Омельяненко, Д.О. Барабась, О.С. Дуброва, А.В. Вакуленко. - К. : КНЕУ, 2008

8. Государственная поддержка украинского экспорта - http://ukrexport.gov.ua/rus/

9. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України - http://me.kmu.gov.ua/

10. Офіційний вебсайт Держкомстату України - http: //www.ukrstat.gov.ua

11. Світова Організація Торгівлі - http://www.wto.org/

Размещено на Allbest.ru