Діяльність Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ)

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

План

Вступ

Що таке ОБСЄ?

Історія створення ОБСЄ та основні напрямки

Проблеми діяльності ОБСЄ

Місії ОБСЄ

Діяльність ОБСЄ в зонах конфліктів на терені СНД

Потенціал українського внеску у підтримання миру в регіоні СНД та роль України щодо організації

Висновок

Список літератури

Вступ

ОБСЄ - найбільша з усіх існуючих організацій з підтримки безпеки, наймолодша і володіє найбільш великий потенціал у сфері підтримання стабільності. ОБСЄ - досить нове утворення, офіційно оформлене лише в 1995р., Але почало своє формування в 1975р. після підписання Гельсінських угод. У сучасному світі, що стоїть на порозі нового тисячоліття, питання безпеки важливі як ніколи. В купе з питаннями екології, боротьби з міжнародною злочинністю та економічними питаннями вони, на мій погляд, стануть найбільш актуальними для прийдешнього століття. Світове співтовариство не раз намагалося виробити єдиний механізм для спільної підтримки безпеки. Цей процес бере свій початок ще з часів утворення Ліги Націй і залишається одним з найбільш актуальних до цього дня. Природно, що численні суперечності між групами держав, соціальні та політичні відмінності, аспекти зовнішньополітичних концепцій завжди були дестабілізуючими при спробах вироблення єдиного для всіх механізму. Створені ж структури часто виявляються недієздатними або недостатньо авторитетними для прийняття і, що найбільш важливо, виконання рішень, пов'язаних з підтриманням миру і стабільності. Не виключенням є і сьогоднішня ситуація. Процес розрядки, прямим наслідком якої і стало утворення ОБСЄ, схоже, зупинився на невизначений термін, що ставить під сумнів дієвість міжнародних механізмів, покликаних сприяти загальному миру і відкритості. У ситуації, коли самий головний орган з підтримання міжнародної безпеки - Рада Безпеки ООН - виявився недостатньо авторитетний у запобіганні війни, ризикує знову повернути світ в часи «холодної війни», важко говорити про конструктивну роль інших регіональних утворень з підтримки миру, серед яких і знаходиться ОБСЄ. Тим не менш, потенціал цієї організації величезний, і їй ще належить використовувати всі свої можливості для реалізації на практиці своїх цілей і принципів. Саме тому головним напрямом моєї роботи було, перш за все, розкриття потенційних можливостей ОБСЄ як найбільш перспективної регіональної організації безпеки. І, хоча нещодавні югославські події і показали неефективність миротворчих дій ОБСЄ на Балканах, вона зіграла і продовжує відігравати конструктивну роль з підтримки стабільності в інших регіонах Європи й Азії. У роботі приділено багато уваги опису діяльності місій ОБСЄ як конкретних механізмів щодо реалізації рішень, прийнятих організацією.

Що таке ОБСЄ?

Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) представляє собою організацію з безпеки, в яку входять 54 держави (членство 55 держави - Югославії - було призупинено в 1992р.), Розташовані на території «від Ванкувера до Владивостока». У цьому регіоні ОБСЄ є головним міжнародним інструментом для раннього виявлення, попередження і запобігання конфліктів, а також регулювання криз і постконфліктній реабілітації. ОБСЄ займається широким колом питань безпеки, включаючи контроль над озброєнням, превентивну дипломатію, заходи щодо зміцнення довіри, права людини, спостереження за проведенням виборів, економічну та екологічну безпеку. Рішення приймаються на базі косенсуса - всі вхідні в організацію держави мають рівний статус. Все це виділяє організацію серед інших організацій та інститутів Європи. 54 держави - члена включають континентальну Європу, Кавказ, Центральну Азію та Північну Америку. ОБСЄ також співпрацює з середземноморськими та азійськими партнерами. Можна сказати, що ОБСЄ таким чином поєднує євроатлантичною і євразійською товариство «від Ванкувера до Владивостока».

ОБСЄ практикує широкий і всеосяжний підхід до питань безпеки, а саме: захист і сприяння в розвитку прав людини і основних свобод, співпрацю в галузі економіки та екології є такими ж важливими питаннями в підтримці і зміцненні миру і безпеки як і політичні та військові питання. Їх рішення є головною метою діяльності ОБСЄ. Різні аспекти розглядаються як взаємопов'язані і взаємозалежні. Протягом всього часу існування організації країни - члени активно сприяють зміцненню додаткових заходів у різних сферах безпеки - політичної, військової, економічної, соціальної. Ще один приклад того, що дія ОБСЄ ґрунтується на розумінні безпеки як всеосяжної є участь організації у всіх стадіях розвитку конфліктів, від раннього попередження та запобігання конфлікту до сприяння в вирішенні конфлікту і постконфліктній реабілітації.

Історія створення ОБСЄ та основні напрямки

Історія створення ОБСЄ бере свій початок з підписання 1 серпня 1975г. 33 державами Європи, а також США і Канадою в Гельсінкі Заключного акту Наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ). Цей документ, вироблений на основі інтенсивних трирічних консультацій, отримав назву «10 заповідей розрядки» 1. «Заповіді» включали в себе положення про повагу суверенітету, непорушності кордонів, відмови від використання сили при вирішенні конфліктів, визнання територіальної цілісності і права народів на самовизначення, невтручання одних країн у внутрішні справи інших, повага прав людини і свобод, співпраця між державами і дотримання міжнародних законів.

З тих пір процес розрядки і вироблення загального напрямку для вирішення проблем континенту повільно розвивався, що виразилося у проведенні ряду зустрічей представників держав-учасників гельсінського наради. Було очевидно,, механізм, розроблений на основі «10 заповідей», підписаних країнами, підходив для цього більше, ніж військові блоки. Після об'єднання Німеччини, розпаду СРСР і розпуску Організації Варшавського Договору в Європі і США розгорнулася широка дискусія з проблеми будівництва нової системи безпеки. Опрацьовувалися різні сценарії її розвитку з урахуванням того, що на перший план виходили питання економіки, екології, демократії, культури, інформації, а військово-політичні категорії, здавалося, переставали відігравати провідну роль. Таким чином, 5-6 грудня 1994р. на Будапештському саміті було прийнято рішення перетворити з 1 січня 1995р. НБСЄ в Організацію з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) зі своїм статутом і юридично-правовою базою. ОБСЄ стала першою всеосяжної організацією, сфокусованої на загальноєвропейському процесі (на відміну від ЄС і НАТО, які залишаються «полюсом тяжіння») і дійсно з часом може стати форумом загальноєвропейського діалогу та співпраці. У 1995-1996 рр. були розроблені сценарії «трьох концентричних кіл», згідно з яким передбачалося тісну взаємодію «малого кола» ЗЄС з «середнім колом» НАТО і «великим колом» ОБСЄ. При цьому сценарії, що говорять про повернення до політики балансу сил замість інтеграційних підходів у вирішенні питань безпеки, піддавалися критиці. Особливо говорилося про Росію, про її роль в новій європейській системі. Так Геншер, колишній міністр закордонних справ ФРН, говорив: «Заходу потрібна сильна Росія як партнер у справі європейського будівництва... У більш загальному плані мова йде про зміну всієї Європи, а зовсім не про приєднання Сходу до Заходу континенту »2

Чому процес становлення ОБСЄ як всеохоплюючої організації безпеки настільки важливий для Європи?

По-перше, для реалізації нової концепції безпеки потрібні відправні точки - загальні для всіх. У принципах ОБСЄ це - демократія, забезпечення прав людини, верховенство закону, ринкова економіка, соціальна справедливість і відповідальність за збереження навколишнього середовища - поняття, що не зустрічають заперечень практично у всіх країнах-учасницях.

По-друге, основа ОБСЄ - рівноправність для всіх держав-учасників, що ставить у рівне положення всі країни, не беручи до уваги рівень їх економічно-соціального розвитку, і відкриває двері для широкого діалогу з різних, в тому числі і економічних проблем.

По-третє, військові союзи не можуть забезпечити всеосяжну безпеку, так як об'єднують військовий потенціал держав, щоб протистояти загальному противнику. Потенційний супротивник, у свою чергу, шукає союзників для протистояння, що не сприяє зміцненню довіри між великими групами держав. Спільноти ж беруть за основу спільні цінності і своєю активністю сприяють вникання країн в інтереси один одного, створення «прозорості» і довіри. Але: оскільки спільноти цілком покладаються на невійськові засоби, вони «не в змозі протистояти навмисної агресії. Вони безсилі, коли освіта спільнот терпить крах і спалахує війна ».

По-четверте, ОБСЄ єдина реальна загальноєвропейська організація безпеки. У період після 1990р. вона обзавелася рядом нових органів, що роблять її дієздатною і за рамками організації. До них належать-Постійна рада, Бюро з демократичних інститутів і прав людини у Варшаві, Верховний комісар у справах національних меншин і Центр із запобігання конфліктам. Крім того, вона послала місії спостерігачів майже в усі вогнища конфліктів у Східній Європі з метою з'ясування на місці ситуації і можливостей мирного врегулювання конфліктів. До того ж ОБСЄ включив як «регіональної угоди», відповідно до гл. VIII Статуту ООН, у глобальну систему колективної безпеки. Щоправда, поки все це виявилося неефективним.

Проблеми діяльності ОБСЄ

Головні проблеми, які стоять перед ОБСЄ, зводяться до наступних:

Зоні дії ОБСЄ бракує умов для формування ефективного спільноти безпеки. Вона охоплює демократичні і авторитарні держави і тягнеться від сучасних, багатих західноєвропейських та північноамериканських товариств до бідних, традиційних суспільств Центральної Азії. У цій зоні відсутні гомогенність, загальні цінності, взаємна емпатія та багатосторонні, інтенсивні контакти, чого вимагають спільнота безпеки. І в найближчому майбутньому тут нічого не зміниться.

ОБСЄ в якості системи колективної безпеки недієздатна. Хоча вона може з допомогою своїх механізмів врегулювання криз і всупереч волі будь-якої країни розслідувати її дії, що ставлять під загрозу мир, або порушення статуту ОБСЄ на її території (принцип «консенсус мінус один»), але як тільки мова заходить про прийняття конкретних заходів, всі 54 члени, включаючи зацікавлена держава, повинні дати на це свою згоду (напрошується порівняння з ООН, де потрібна лише консенсус п'яти постійних і більшості інших членів Ради Безпеки).

НАТО і ЄС випереджають ОБСЄ у військовому та економічному сприяння з питань безпеки. Однак ОБСЄ має найбільш прогресивним у міжнародному масштабі інструментом для того, щоб виявити основи нестабільності в Європі. Довгострокові місії ОБСЄ на місцях та інститут Верховного комісара у справах національних меншин можуть сприяти реалізації на практиці захисту прав меншин, завчасному виявленню етнонаціоналістичних конфліктів та посередництва між сторонами для того, щоб взагалі не допустити ескалації насильства, а також встановити взаєморозуміння між колишніми воюючими сторонами після призупинення цієї ескалації. Поки, проте, цей інструмент показав свою неспроможність.

Варто було б подумати про активізацію діяльності ОБСЄ у сфері екологічної безпеки, з огляду на спільності цього питання для всіх країн. У природоохоронній сфері важливо активізувати зусилля щодо подальшого розвитку екологічної програми дії для Центральної та Східної Європи, схваленої в 1993р. на конференції в Люцерні, а також щодо підвищення рівня безпеки АЕС та інших ядерних об'єктів. Країни - учасниці ОБСЄ повинні також активно включиться в здійснення Програми ООН з охорони навколишнього середовища - ЮНЕП, а також дотримуватися міжнародні угоди щодо захисту навколишнього середовища, з відновлення і підтримання сталого екологічного балансу. Враховуючи першорядну важливість і терміновість вирішення екологічних проблем, слід запропонувати розробити і прийняти Програму негайних дій або Хартію по захисту навколишнього середовища, а також створити Бюро зі співробітництва, спостереження та оцінки виконання існуючих зобов'язань в області екології. Повинні бути вжиті заходи, що стосуються засудження та покарання тих, хто руйнує навколишнє середовище, аж до кримінальних.

Неодноразово пропонувалося розгорнути такі напрями діяльності ОБСЄ як криміногенне, моральне й інші виміри. У рамках криміногенного вимірювання можна було б проводити Рада міністрів внутрішніх справ, безпеки, прокуратури та інших правоохоронних органів із залученням «Інтерполу» і «Європолу», поставити питання про створення за аналогією Агентства по боротьбі з злочинність в рамках ОБСЄ.

Місії ОБСЄ

Місії ОБСЄ та інші представництва в тих чи інших регіонах - головне вираження роботи організації. Вони прямують у країни, що потребують, на думку ОБСЄ, допомоги для втілення в життя політичних рішень. Як вже було сказано, ОБСЄ діє у всіх фазах розвитку конфлікту: раннє попередження, превентивна дипломатія, сприяння у вирішенні конфлікту, постконфліктна реабілітація. В загальних рисах завдання і цілі місій наступні: сприяти тим політичним процесам, які ставлять за мету запобігти або залагодити конфлікт, а також забезпечити своєчасну інформованість представників ОБСЄ про розвиток ситуації в даній країні або регіоні. Завдання, цілі і залучення місій у що відбуваються в тій чи іншій країні процеси можуть істотно варіюватися, підкреслюючи гнучкість цього інструменту врегулювання.

Для всіх місій, проте, ключовими питаннями є соціальні, питання демократії та забезпечення сили закону. Місії ОБСЄ відрізняються і за кількістю представників, варіюючись від чотирьох чоловік (місії ОБСЄ щодо взаємодії у Центральній Азії, центри ОБСЄ в Алма-Ати, Ашгабаті та Бішкеку) до більш ніж двох тисяч (місія в Косово).

Всі місії співпрацюють з міжнародними та неурядовими організаціями у сферах своєї роботи.

Місії та інші представництва зазвичай прямують рішенням Постійної Ради з угоди приймаючої країни. Спочатку вони зазвичай розгортаються на період від шести місяців до одного року, і поновлюються у міру необхідності. Більшість членів місій призначаються державами-учасницями і є представниками цивільних або військових інститутів. Місії очолюють голови місій, представники країн-членів ОБСЄ, яких призначає голова організації. Діяльність місії управляє і підтримує Центр із запобігання конфліктів при Секретаріаті, Департамент управління та операцій і голова ОБСЄ.

Місії почали свою діяльність в першій половині 90-х років. Їх створення було викликано необхідністю «запобігти разгорание внутрішньодержавних конфліктів, можливих при зміні режимів державного правління в Східній Європі».

Зоною найбільш пильної уваги ОБСЄ є південно-східна Європа. Чотири найбільші місії в даному регіоні - місія ОБСЄ в Косово, місія ОБСЄ в Боснії і Герцеговині, місія ОБСЄ в Хорватії та представництво ОБСЄ в Албанії. П'ята місія знаходиться в колишній югославській республіці Македонія. Балкани - перший регіон, в який були послані місії ОБСЄ. Це були місії в Косово, Сандьяк і Воєводіну у вересні 1992р. і в колишню югославську республіку Македонія (восени того ж року).

Місії та інші представництва ОБСЄ також знаходяться на Кавказі, східній Європі, двох прибалтійських державах і центральної Азії. Далі розглянуто діяльність місій по регіонах.

Місія ОБСЄ в Косово - найчисленніша, найбільш мобільна і ускладнена з усіх місій, зроблених ОБСЄ. Завданнями цієї місії було забезпечення виконання резолюцій Ради Безпеки ООН 1160 і 1199, збереження перемир'я, контролювання пересувань військ, забезпечення допомоги у поверненні біженців і переміщених осіб, спостереження за проведенням виборів, допомога у формуванні виборних органів самоврядування і поліції, сприяння дотриманню прав людини та побудови демократії.

Місія була сформована внаслідок підписаного 16 жовтня 1998р. в Белграді угоди між ОБСЄ та Республікою Югославія. Його підписали голова ОБСЄ, польський міністр закордонних справ Броніслав Геремек і югославський міністр закордонних справ Жівадін Йованович. Угода передбачала створення місії з 2000 неозброєних спостерігачів - представників країн-членів ОБСЄ. Місія була заснована Постійним Радою 25 жовтня 1998р. У мандат місії говорилося, що завданнями її є:

- Забезпечити порозуміння між усіма політичними опонентами в Косово відповідно до резолюції 1199 Ради Безпеки ООН, переконатися, що протиборчі сторони дотримуються перемир'я і не використовують зброю для репресій проти місцевого населення, поліпшити соціальну обстановку і створити умови для повернення біженців та переміщених осіб, розпочати змістовний діалог про виведення політичної ситуації з кризи. Всі приклади незгоди чи досягнення успіху у вирішенні даних питань повинні бути повідомлені в Постійна рада ОБСЄ, Рада Безпеки ООН та інші організації;

- Забезпечити тісний зв'язок з силами та організаціями, присутніми в Косово;

- Спостерігати за виборами в Косово, гарантувати їх відвертість і справедливість відповідно до прийнятих правил і процедур;

- Надавати допомогу в створенні в Косово інститутів управління і поліцейських сил;

- Повідомляти Постійному Раді ОБСЄ, Раді Безпеки ООН і іншим органам та організаціям про вжиті заходи і робити рекомендації з питань, порушених у резолюції 1199 Ради Безпеки ООН. Місія в Косово була створена терміном на 1 рік з застереженням про її продовження за запитом Голови ОБСЄ або уряду Югославії. Вона прибула до Косово в жовтні 1998р. Штаб-квартира місії розташовувалася в Пріштіні, зі зв'язковим офісом у Белграді та місцевими представництвами в п'яти містах краю. Пізніше були створені координаційні центри в кожній опстіне (адміністративної одиниці Косова). Деякі з цих центрів мали представництва в невеликих містах і селах опстін, їх кількість варіювався залежно від обстановки в конкретній місцевості. Місія в Косово тісно співпрацювала з деякими міжнародними організаціями, зокрема з ООН (з Верховним Комісаром у справах біженців), НАТО і Міжнародним Комітетом Червоного Хреста.

Місія в Україні

Місія розпочала свою роботу 24 листопада 1994р. Штаб-квартира її розташована в Києві, а в квітні 1996р. відкрито відділення в Сімферополі.

Місії було довірено встановлення контактів з владою і політичними інститутами, а також представниками різних громад з метою збору інформації, допомоги у запобіганні розбіжностей і підвищення взаєморозуміння. Завданням місії також є надання регулярних звітів про всі аспекти ситуації в автономній Республіці Крим, про фактори, що впливають на ситуацію і робота з пошуку вирішення проблем у цій галузі. Місія сприяє дотриманню принципу свободи інформації та готує звіти про ситуацію з правами людини і дотриманням прав національних меншин в Криму. З початку свого існування найбільшу увагу в своїй роботі місія приділяє питанню статусу Криму як автономної частини України. Круглий стіл, організований в Локарно в травні 1995р. з ініціативи ОБСЄ, вніс відчутний внесок у просування діалогу між владою Києва та Сімферополя з вирішення даної проблеми. Місія також брала участь в організації круглого столу в Голландії в березні 1996р. з метою узгодження конституцій Криму і Україні. Багато чого в роботі місії пов'язано з питаннями багатонаціональності Криму і з поверненням до Криму понад 250 тисяч виселених людей та їх нащадків, переважна більшість яких становлять кримські татари. Круглий стіл, організований за допомогою місії в Ялті у вересні 1995р., Допоміг у знаходженні шляхів вирішення пов'язаних з цим проблем. З тих пір місія, тісно співпрацюючи з іншими міжнародними організаціями, спостерігає за виконанням українських законів про громадянство кримських татар, а також співпрацює з українськими та узбецькими властями в питаннях, що стосуються збереження узбецького громадянства, які зачіпають близько 65 тисяч кримських татар. У червні 1998р. друга міжнародна конференція з пожертвуванням виділила кілька мільйонів доларів для допомоги в реінтеграції колишніх депортованих. Це частина процесу сприяння.

Місія постійно збільшує концентрацію зусиль у сфері все ще не вирішених економічних і соціальних проблем Криму. Вона також провела декілька семінарів, конференцій та симпозіумів, що стосуються економічних та екологічних питань на Україну. Після того як місія виконала частину покладених на неї завдань, Постійна Рада ухвалила рішення про скорочення її чисельності з шести до чотирьох осіб у грудні 1997р.

Як видно, місії ОБСЄ охоплюють дуже широку сферу діяльності, починаючи від контролю за виконанням різних угод і закінчуючи допомогою поліції. Питання про ефективність діяльності місій є питанням рамок повноважень ОБСЄ.

Діяльність ОБСЄ в зонах конфліктів на терені СНД

Нагірний Карабах

ОБСЄ залучена до врегулювання Нагірно-Карабаського конфлікту з 1992 року, коли було вирішено скликати конференцію в Мінську під егідою Організації Об'єднаних Націй, аби забезпечити форум переговорів щодо мирного врегулювання конфлікту. Мінська Конференція так і не досягла підписання мирної угоди між конфліктуючими сторонами. Однак, завдяки зусиллям "Мінської Групи" вдалося налагодити переговорний процес між конфліктуючими сторонами і в кінцевому рахунку знайти політичне вирішення конфлікту. Голова Групи зробив багато у справі посередництва між сторонами. Результатом цих зусиль стало досягнення угоди про припинення вогню в 1994 році. З того часу в регіоні більш не було серйозних військових дій.

У 1995 році, діючий голова ОБСЄ призначив свого персонального представника для врегулювання конфлікту на Мінську Конференцію. Його завдання полягає в тому, щоб представляти Керівництво ОБСЄ в питаннях, що стосуються конфлікту, особливо щодо виконання існуючої угоди про припинення вогню і створення умов для розгортання миротворчих операцій ОБСЄ. Персональний представник здійснює постійний контроль "лінії контакту" сторін. Крім того, завданням персонального представника є здійснення допомоги Комітету з планування, допомоги сторонам у розвитку механізмів довіри та безпеки, включаючи прямі контакти.

На основі мандату ОБСЄ встановленого на саміті у Будапешті у 1994 році, ОБСЄ готувалася до можливої операції з врегулювання Нагірно-Карабаського конфлікту, за умов якщо сторони укладуть мирну угоду. Будапештський Документ у цьому контексті говорить про можливе розгортання багатонаціональних миротворчих сил ОБСЕ. Комітет з Планування, заснований у Відні, розробив план такої операції. Точне призначення та характер залучення ОБСЄ до процесу вирішення цього конфлікту залежало, тим не менш, від фактичної потреби зацікавлених сторін.

Характер операції з врегулювання цього конфлікту в регіоні був би дуже складний, проте там існує величезна необхідність у відновленні зруйнованих війною територій та поверненні сотень тисяч біженців і переміщених осіб. Контроль над правами людини і допомога у відновленні будівництва теж необхідні сторонам. З огляду на це, тісна співпраця, що залучає цілий ряд міжнародних організацій (наприклад. ООН, Комісія ООН по справах біженців, ОБСЄ, ЄС) набуває надзвичайної важливості.

Придністров'я

Поточна ситуація. Об'єднані миротворчі сили складають приблизно 1300 чоловік (Росія, Молдова і Придністров'я). Україна надає 10 військових спостерігачів, згідно рішення Одеського Документу від 20 березня 1998 року.

Нові пропозиції. Колишній Прем'єр-міністр Є. Примаков, призначений у червні 2000 року Президентом В. Путіним на посаду Голови Державної Комісії з питань політичного врегулювання Придністровського конфлікту, запропонував заснувати Війська для підтримки миру та стабільності (PSMF) чисельністю приблизно в 1600 чоловік. Вони повинні були складатися з військових Російської Федерації та України, до яких буде приєднана Група ОБСЕ з Міжнародного Контролю для забезпечення прозорості операції. Запропоновано, щоб PSMF були під мандатом ОБСЄ і під командуванням російського генерала. Залучені сторони не погодились на цю пропозицію, і тому пан Примаков, як повідомляють, розробляє нові пропозиції.

Декілька країн ОБСЄ запропонували, щоб PSMF були сформовані з трьох міжнародних контингентів: РФ, України та третьої країни чи групи країн, яка поки що залишалася не визначеною. Це може виявитися складним вибором, враховуючи політичну чутливість Придністров'я до певних країн (наприклад НАТО).

Україна також могла б надати декілька військових спостерігачів.

Посол В.Х. Хілл, Голова Місії ОБСЄ до Молдови, зробив подібну пропозицію, в якій розмір і можливості мандату JPKF скорочені приблизно до 500 чоловік.

Вибір на короткий термін. Пропозиції, які викладені в Заходах зміцнення довіри й безпеки (CSBM) могли б бути реалізовані та впроваджені саме у Придністровському регіоні. Україна, як один із посередників у процесі врегулювання конфлікту - поряд із Росією та ОБСЄ - відіграє при цьому визначну роль.

На різних форумах ОБСЄ Україна декілька разів зазначала свою готовність забезпечити тилову підтримку таких міжнародних миротворчих дій. Українські військові експерти також зазначали прагнення України просувати процес виведення оперативних військ Російської Федерації з території Придністров'я.

Потенціал українського внеску у підтримання миру в регіоні СНД та роль України щодо організації

безпека співробітництво європа миротворчий

Становлення і розвиток ОБСЄ були складними. На сучасному етапі існують труднощі, пов'язані з суттєвими розходженнями у позиціях провідних держав-членів. Основні суперечності полягали у прагненні деяких держав перетворити ОБСЄ на головну координуючу організацію в регіоні, поставити її над іншими організаціями, зокрема над НАТО, зробити з ОБСЄ свого роду «європейську ООН». Ситуація загострилася у листопаді 2000 р. на восьмому засіданні Ради міністрів ОБСЄ через неможливість знайти консенсусні рішення з питань пріоритетності напрямів діяльності Організації.

Вступивши у січні 1992 р. до НБСЄ. З 1992 р. через миротворчі операції пройшло понад 10 тис. українських військових. Участь України у миротворчих операціях ОБСЄ дістала високу оцінку в ООН. Все це сприяє підвищенню міжнародного авторитету нашої держави, закріпленню за нею іміджу вагомого чинника європейської безпеки і стабільності. Членство України в ОБСЄ забезпечує рівноправну участь нашої держави в обговоренні і вирішенні актуальних проблем міжнародної безпеки і співпраці в регіоні Організації, дає право виносити на цей загальноєвропейський форум питання, пов'язані з виникненням загрози для міжнародної безпеки, вимагати розслідування і обговорення випадків порушення принципів та норм ОБСЄ. Україна зацікавлена в розширенні і поглибленні співпраці з ОБСЄ, її інститутами і структурами з метою забезпечення конкретного внеску у миротворчу діяльність Організації, використання її потенційних можливостей і допомоги відповідно до інтересів та потреб нашої держави.

Діяльність України в ОБСЄ має сприяти прискоренню процесу її євроатлантичної інтеграції як стратегічної зовнішньополітичної мети і повинна узгоджуватися з цілями і завданнями співробітництва України з НАТО, ЄС і Радою Європи - партнерами ОБСЄ в новій європейській архітектурі безпеки.

Однак виникає питання: чому Україна так активно співпрацює з ОБСЄ? На думку деяких політологів, наша держава прагне таким чином активно впливати на процеси в Європі і прискорити процес євроатлантичної інтеграції. Разом з тим, слід мати на увазі, що в світі існують дві євроатлантичні структури - це НАТО і ОБСЄ. Тільки ці організації об'єднують держави, які розташовані по різні сторони Атлантики (європейські країни, США і Канаду). Україна - повноправний член ОБСЄ, таким чином, у цю організацію ми інтегровані. Отже, мова йде про інтеграцію у другу структуру - НАТО - через ОБСЄ.

Слід підкреслити, що посиленої уваги потребує забезпечення активної ролі України як посередника і гаранта у розв'язанні придністровської проблеми, більш повної реалізації миротворчого потенціалу нашої держави у врегулюванні конфліктів у Нагірному Карабаху (Азербайджан), Абхазії та Південній Осетії (Грузія). У цьому контексті важливого значення набуває активне включення України в діяльність міжнародних механізмів, створених для врегулювання зазначених конфліктів.

Крім того, на нашу думку, необхідно домогтися реалізації пропозиції України стосовно вдосконалення в ОБСЄ стратегії запобігання конфліктам у регіоні Організації. З цією метою у жовтні 2001 р. у Києві було проведено представницький семінар під егідою ОБСЄ з питань превентивної дипломатії «Превентивні функції ОБСЄ: досвід, можливості, завдання».

Взаємодія з ОБСЄ відкриває перед Україною серйозні перспективи розвитку співпраці з ЄС, зокрема в питаннях зовнішньої політики і політики в галузі безпеки, розвитку взаємодії між ОБСЄ і європейськими миротворчими силами для забезпечення можливості участі в них військових підрозділів України.

З огляду на те, що ОБСЄ є єдиною організацією з питань безпеки в регіоні, де Україна є повноправним членом, а отже може у повному обсязі відстоювати свої національні інтереси в галузі безпеки, ми зацікавлені у зміцненні цієї Організації та підвищенні її ефективності, і тому реформування ОБСЄ відповідає принциповій позиції України. Курс нашої держави повинен включати активну роботу з метою подолання негативних тенденцій в ОБСЄ, йдеться про сприяння пошуку шляхів усунення розбіжностей і досягнення конструктивних компромісів.

Важливим напрямом діяльності України в ОБСЄ сьогодні є також продовження активного використання цієї Організації для сприяння європейській та євроатлантичній інтеграції України. З цією метою необхідно продовжувати розвивати співпрацю з групою держав - членів ЄС. Зокрема, розширити практику регулярних консультацій з групою ЄС щодо спільного вироблення і реалізації ініціатив та підтримки (у разі прийнятності для України) пропозицій групи ЄС в ОБСЄ.

Інтересам нашої держави відповідає подальший розвиток співробітництва між ЄС та ОБСЄ, активне сприяння використанню миротворчих сил, що формуються ЄС, в рамках діяльності ОБСЄ. Конструктивна співпраця між ЄС і ОБСЄ може здійснюватися на основі «Програми запобігання насильницьким конфліктам», яка була ухвалена ЄС у ході засідання Європейської Ради у Ґетеборзі у червні 2001 р. і яка містить важливі пропозиції щодо взаємодії з ОБСЄ на засадах взаємозміцнюючого, ефективного партнерства і принципу відносної переваги.

Підсумовуючи, можна констатувати, що Організація з безпеки та співробітництва в Європі, переступивши поріг нового тисячоліття, робить сьогодні новий крок у протиборстві з сучасними викликами і загрозами стабільності й безпеці у своєму регіоні.

Внесок України в галузі раннього попередження та запобігання конфліктів, а також в урегулювання кризових ситуацій і її зусилля по будівництву миру після завершення конфлікту, високо оцінена ОБСЄ. Виходячи з цього ОБСЄ очікує подальшого збільшення миротворчих зусиль України в цьому відношенні. В структури ОБСЄ буде запрошена більша кількість кандидатів з України для діяльності в Місіях ОБСЄ на місцях. У випадку, якщо ОБСЄ запровадить операцію з підтримання миру, то участь держав буде залежати від тих вимог які будуть визначені у відповідному мандаті на цю операцію. Без сумніву, що Україна поряд із усіма іншими державами, які бажають зробити свій внесок в такі миротворчі дії, теж здатна приймати гідну участь в миротворчих операціях ОБСЄ.

Висновок

ОБСЄ діє на великій території, в основному в регіонах, що стали ареною конфліктів і озброєних зіткнень в результаті краху соціалістичної системи і Радянського Союзу. Саме до таких належать колишні радянські республіки і, великою мірою, балканські країни. На сьогоднішній день можна говорити про те, що механізм дії ОБСЄ, незважаючи на його активність і наявність розгалуженої системи органом, все-таки неефективний у запобіганні потенційних конфліктів. Тим не менш, аналіз місій ОБСЄ показує, що організація діє дуже гнучко та мобільно, і що питання ефективності її дії, можливо, пов'язаний з обмеженістю її повноважень. До того ж світ знову дав зрозуміти, що питання конкретних політичних амбіцій і військово-стратегічних інтересів, як і раніше стоять вище, ніж абстрактна «загальна безпека». Тим не менш, ОБСЄ може сконцентрувати свої зусилля в інших напрямках, як, наприклад, екологічному або боротьби зі злочинністю, а також постконфліктній реабілітації, якщо вже механізм запобігання конфліктів виявляється поки недієздатним.

Список літератури

1. Губерський Л.В. На чому ґрунтується міжнародний авторитет // Політика і час. - 2002. - №4. - С.8.

2. Лоссовський І., Оснач М. Як форум політичного діалогу // Політика і час. - 2002. - №3. - С.32.

3. Гавриленко О. http://www.uceps.com.ua; Гончаренко С. Mirror Weekly, 2000 - 2001; Мошес А., Затулін К.Ф. Національна інформаційна служба Ru, 2001. - http://www.ukrain.ru.

4. Головченко В.І., Тамм А.Є. Міжнародні відносини і зовнішня політика країн Центральної та Східної Європи. - Харків, 2001. - С.66.

5. Пархаліна Т. Про нову архітектуру безпеки в Європі / / Світова економіка і міжнародні відносини. №12, 1999.

6. Створення нової системи європейської безпеки та роль міжнародних організацій. М., 1996.

Размещено на Allbest.ru