Напрямки та види діяльності Міжнародного банку реконструкції та розвитку
Сутності Міжнародного Банку Реконструкції та розвитку як суб’єкту світового ринку позичкового капіталу, дослідження особливостей його діяльності, формування ресурсів, здійснення кредитних операцій, а також особливості кредитування МБРР України.
| Рубрика | Международные отношения и мировая экономика |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 06.03.2012 |
| Размер файла | 74,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
КУРСОВА РОБОТА
з теми: «Напрямки та види діяльності Міжнародного банку реконструкції та розвитку»
Зміст
Вступ
1. Сутність Міжнародного банку реконструкції та розвитку
1.1 Міжнародний банк реконструкції та розвитку як суб'єкт світового ринку позичкових капіталів
1.2 Створення, цілі та еволюція діяльності МБРР
1.3 Організаційна структура МБРР
2. Напрямки та види діяльності Міжнародного банку реконструкції та розвитку міжнародний банк позичковий капітал кредитування
2.1 Формування ресурсів МБРР
2.2 Кредитні операції МБРР
2.3 МБРР та спільне фінансування
2.4 Стратегічний план Міжнародного банку реконструкції та розвитку
3. Співробітництво Міжнародного банку реконструкції та розвитку з Україною
Висновки
Використана література
Вступ
Міжнародні та регіональні валютно-кредитні установи з'явилися у XX ст. Вони створені та діють на основі міждержавних угод та покликані регулювати міжнародні економічні відносини. Їх мета -- сприяти розвитку зовнішньої торгівлі й міжнародного та регіонального валютно-фінансового співробітництва, підтримувати рівновагу платіжних балансів країн, що входять до них, регулювати курси їхніх валют, надавати кредити цим краї нам і гарантувати приватні позики за кордоном.
Міжнародні та регіональні валютно-фінансові організації мають свої цілі, вирішують різні завдання та діють на глобальному та регіональному рівнях. Їх діяльність є важливою складовою світового та регіонального співробітництва й інтеграції. Україна, розвиваючи співробітництво з багатьма з них, намагається інтегруватися у світову економічну систему.
Світовий банк являє собою групу споріднених організацій, тому досить часто говорять про групу Світового банку. До неї входять: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (саме його інколи називають скорочено Світовим банком), Міжнародна асоціація розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Багатостороння агенція гарантування інвестицій, а також Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфліктів.
Офіційні цілі членів Групи Світового банку -- зменшення бідності і підвищення життєвих стандартів країн-членів шляхом сприяння економічному розвитку останніх і залучення ресурсів з розвинутих країн до країн, що розвиваються. Зазначимо, що основна різниця між Світовим банком і МВФ полягає в тому, що МВФ більше концентрує свою увагу на питаннях короткострокової фінансової стабільності в країнах, тоді як Світовий банк зосереджується переважно на середньо - та довгострокових (за терміном реалізації) проектах структурних та галузевих перетворень в економіках країн. Ось чому, коли йдеться про фінансову стабілізацію в Україні, то це питання насамперед стосується діяльності МВФ. Коли ж мова йде про структурні і галузеві реформи, то тут на перший план серед міжнародних фінансових організацій по стає Світовий банк. який концентрує свою увагу на перетвореннях на мікрорівні. на питаннях приватизації, дерегуляції галузевих перетворень, сприяє реформуванню енергетичної галузі, сільського господарства, соціального сектора тощо.
Найважливішу роль серед названих міжнародних організацій відіграють Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), який є головною установою Групи Світового банку. Окрім МБРР, до структури Групи Світового банку входять Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Багатостороння агенція гарантування інвестицій (БАГІ), а також Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфліктів (МЦУІК).
МБРР -- одна з найбільших і найвпливовіших у світі міжнародних фінансово-кредитних установ, яка надає довгострокові по зики під державні програми тільки урядам і центральним банкам країн-членів. Членами МБРР можуть бути тільки члени МВФ. Основна різниця між МВФ та МБРР полягає в тому, що МВФ більше концентрує свою увагу на питаннях короткострокової фінансової стабільності в країнах, тоді як МБРР зосереджується переважно на середньо - та довгострокових проектах структурних та галузевих перетворень в економіках країн-членів. Якщо з якихось причин МВФ призупиняє свої програми в будь-якій країні, це призводить до припинення програм кредитування з боку МБРР.
Актуальність обраної теми підтверджується постійними запозиченнями Україною коштів на розвиток економіки та соціальної сфери. Метою даної роботи є дослідження Міжнародного Банку реконструкції та розвитку як світової фінансово-кредитної установи, дослідження його взаємозвїзків з Україною та розгляд перспективних напрямів подальшого співробітництва. Предметом дослідження є МБРР. Задачами курсової роботи є розгляд сутності Міжнародного Банку Реконструкції та розвитку як суб'єкту світового ринку позичкового капіталу, дослідження особливостей його діяльності, формування ресурсів, здійснення кредитних операцій, а також особливості кредитування МБРР України та перспективні напрями їх подальшого співробітництва.
1 Сутність Міжнародного банку реконструкції та розвитку
1.2 Міжнародний банк реконструкції та розвитку як суб'єкт світового ринку позичкових капіталів
Міжнародний ринок позичкових капіталів - це система економічних відносин, що забезпечує акумуляцію і перерозподіл позичкового капіталу між країнами в залежності від економічних і політичних факторів. Він безпосередньо виступає як сукупність попиту і пропозиції на позичковий капітал постачальників і кредиторів різних країн.
Міжнародний ринок позичкових капіталів - це поєднання двох міжнародних ринків: грошового ринку і ринку капіталів. Перший з них поєднує пропозицію і попит на позичковий капітал, що функціонує як народний купівельний і платіжний засіб. Грошові засоби, що акумулюються ним, а також короткострокові позики необхідні для обслуговування сфери обігу, головним чином міжнародної торгівлі. На міжнародному ринку капіталів позичковий капітал виступає як само зростаюча вартість. Позики надаються тут на значний термін, і, як правило, використовуються з метою фінансування капіталовкладень. В залежності від конкретних форм залучення засобів для фінансування, міжнародний ринок капіталів, в свою чергу, поділяється на кредитний ринок і ринок цінних паперів.
Міжнародний ринок позичкових капіталів має свою інституціональну структуру. Її основу утворюють професіональні учасники ринку, які є посередниками між кінцевими позичальниками і кредиторами різних країн. Це великі транснаціональні банки, фінансові компанії, фондові біржі і інші фінансово-кредитні установи.
Міжнародний ринок позичкових капіталів має і певну географічну локалізацію. Він включає в себе ряд міднародних фінансових центрів, які акумулюють і розподіляють по всьому світу величезні маси позичкових капіталів. Провідним фінансовим центром світу вважається Нью-Йорк. Особливо значна його роль в емісії акцій і облігацій, а також в торгівлі цінними паперами. Головним європейським фінансовим центром є Лондон. Він займає перше місце у світі за обсягом міжнародних валютних, депозитних і кредитних операцій. Йому належить провідна роль і в розвитку нових операцій з цінними паперами. В сфері надання довгострокових займів в Західній Європі традиційно виділяються Цюріх і Франкфурт-на-Майні. Люксембург спеціалізується на короткострокових і середньострокових кредитних операціях. В 80-х роках неухильно зростала роль Токіо як міжнародного фінансового центру. Порівняно недавно з'явилися нові фінансові центри у Гонконзі, Бахрейні, Панамі, а також на Багамських, Кайманових і ірландських Антільських островах.
Інтернаціоналізація сфери матеріального виробництва призводить до інтернаціоналізації фінансової сфери. Наслідком такої ситуації є виникнення цілого ряду міжнародних фінансових інститутів, серед яких Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), або Світовий банк, Банк міжнародних розрахунків (МБР), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), міжнародні регіональні банки розвитку, Міжнародний валютний фонд (МВФ).
1.2 Створення, цілі та еволюція діяльності МБРР
Міжнародний банк реконструкції й розвитку було засновано одночасно з МВФ як частину нової структури в системі організацій міжнародного співробітництва згідно з рішенням валютно-фінансової конференції ООН, яка відбулася 1--22 липня 1944 р. у м. Бреттон-Вудсі (Нью-Гемпшир, США). 44 країни (найбільші з них -- США, Велика Британія, Франція, Китай, Індія та СРСР), що брали участь у конференції, підписали Заключний Акт про створення МБРР. Він містив так звані Статті Угоди, які стали виконувати роль Статуту МБРР. Більшість із цих країн (29) пізніше ратифікували Статті Угоди, що набрали чинності 27 грудня 1945 р., і стали першими членами МБРР.
Радянський Союз відмовився підписати Угоду про входження до МБРР. Якби СРСР вступив у 1945 р. до МБРР, він міг би ста ти третім, після США і Великої Британії, найбільшим акціонером Банку з внеском в 1,2 млрд. дол. США (13 % загального початкового підписного капіталу). Та СРСР подав заяву про входження до МБРР та філії Всесвітнього банку лише в липні 1991 р. І тільки протягом 1992--1993 рр. 15 країн -- колишніх республік Радянського Союзу -- здобули індивідуальне членство в МБРР.
На сьогодні членами Банку стала більшість країн світу -- 181 у 2004 р., а головними акціонерами за станом на червень 2004 р. є США (16,45 % акцій), Японія (7,89 %), Німеччина (4,51 %) та Франція і Велика Британія (по 4,32 %). Україні як члену та акціонеру МБРР виділено квоту в 10 908 акцій (0,7 %) на загальну суму в 1,3 млрд. дол. США.
Специфіка МБРР полягає в тому, що він не є банком у традиційному розумінні. Якщо йдеться про підписний капітал, позики, гарантії, випуск облігацій, то ця фінансова установа є банк Але характер акціонерів, природа підписки, відсутність дивідендів за акціями МБРР, депозитів і короткострокових позик не відповідають загальноприйнятому розумінню комерційного банку. МБРР -- інвестиційний банк розвитку, який виконує функції посередника між інвестором і дотримувачем, позичаючи в одного й даючи в позику іншому.
За свою 55-річну історію МБРР пройшов шлях від агенції повоєнної реконструкції до інституції глобального значення. Розпочав свою діяльність МБРР 25 червня 1946 р. В перші повоєнні роки його зусилля були спрямовані на фінансування реконструкції зруйнованих війною економік країн Західної Європи. Але після того, як у Західній Європі почав реалізовуватися "план Маршалла", напрям діяльності МБРР змінився: Банк зосередив зусилля на допомозі довгостроковому економічному зростанню країн, що розвиваються. І протягом тривалого часу його діяльність концентрувалася на сприянні розвиткові країн таких регіонів, як Латинська Америка, Азія, Африка і Близький Схід, шляхом фінансування проектів і напрямів економічної політики, що дають змогу реалізувати економічний потенціал цих країн.
З розпадом СРСР на незалежні суверенні держави, зміною соціально-політичної орієнтації країн Центральної і Східної Європи розпочався новий етап у діяльності МБРР. Упродовж 90-х років МБРР розширював свою діяльність насамперед у колишніх соціалістичних країнах. У діяльності МБРР виникли два нові напрями. Їх появу спричинили як відсутність універсальних моделей переходу від центрально-планової економіки до ринкової, так і створення нових політичних і економічних систем у світі. По-перше, це діяльність, пов'язана з перехідними процесами, ринковою трансформацією колишніх соціалістичних країн (радикальна зміна власності, інституційні реформи тощо). По-друге, діяльність, спрямована на вирішення специфічних проблем національного розвитку країн, що розпадаються або виборюють свій національний суверенітет, -- від Бурунді й Росії до Боснії й України.
З кінця 90-х років відбулася певна переорієнтація в політиці МБРР, в основу якої нині покладено глобальний підхід до вирішення проблем розвитку світової спільноти. Зокрема, відповідно до нової "Комплексної стратегії розвитку" діяльність Банку спрямована на зміцнення міжнародної фінансової архітектури. Головне завдання Банку в цій сфері визначається як "сприяння створенню інституційного, структурного та соціального фундаменту для забезпечення стійкості економіки окремих країн у більш стабільної глобальної економіки". Конкретна участь МБРР у здійсненні глобальної програми розвитку спрямована на:
- створення міцної й регульованої фінансової системи;
- підтримку соціальної політики, яка забезпечує соціальну і політичну стабільність.
1.3 Організаційна структура МБРР
У Статуті МБРР, відомому як Статті Угоди, закладено структуру його функціонування. Тільки країни--члени МВФ можуть стати членами МБРР. Ця вимога пояснюється тим, що країни--члени МБРР повинні проводити свою валютно-фінансову політику згідно з положеннями Статуту МВФ. Кожна країні представлена управляючим на рівні міністра фінансів або голови центрального банку, а також його заступником. Управляючі утворюють Раду управляючих -- керівний орган МБРР. Вона збирається раз на рік для обговорення діяльності й політики Банку. За Радою управляючих закріплені певні повноваження, зокрема право прийому й виключення членів, збільшення та скороченій акціонерного капіталу.
Повноваження з проведення основних операцій МБРР делеговані Раді виконавчих директорів, яка нині налічує 24 виконавчих директори. Кожна з п'ятьох країн -- найбільших акціонерів призначає одного виконавчого директора. Інші країни об'єднані в 19 виборних груп, кожна з яких також призначає одного виконавчого директора.
Кількість країн у виборній групі і, відповідно, кількість країн, яких представляє один виконавчий директор, дуже різниться. На приклад, Китай, Росія і Саудівська Аравія мають кожна власну виборну групу і представлені окремим виконавчим директором. Водночас в одну виборну групу об'єднані 25 франкомовних країна Африки. Згідно зі Статтями Угоди виконавчі директори виконують свої обов'язки під час постійно триваючої сесії, що відбувається у штаб-квартирі МБРР у Вашингтоні. Директорат розглядає питання щодо пропозиції позик, бюджету МБРР, забезпечує проведення його політики. Більшість рішень ухвалюється не в процесі голосування, а на основі консенсусу.
Головою Ради виконавчих директорів є Президент Банку. За традицією на цю посаду призначається виконавчий директор, який представляє США. Президент несе відповідальність за оперативну діяльність МБРР та організаційні й кадрові питання. Він очолює штат, працівники якого представляють більш ніж 100 країн світу. У Статтях Угоди констатується, що і Президент, і д штатний персонал зобов'язані виконувати службові обов'язки тільки в інтересах Банку; ніяка інша діяльність, навіть для власної країни, неприпустима.
2. Напрямки та види діяльності Міжнародного банку реконструкції та розвитку
2.1 Формування ресурсів МБРР
Основні фінансові ресурси МБРР, які є джерелом його позик, формуються за рахунок капіталу, забезпеченого членами Банку, запозичень на світових фінансових ринках і надходжень від погашення позик та інвестицій.
Обсяг кредитних ресурсів МБРР, що формуються шляхом підписки країн-членів на його акції, доволі незначний. Це зумовлено характером забезпечення статутного капіталу Банку. Загальний початковий підписний капітал МБРР становив 10 млрд. дол. США, але розширення кредитної діяльності Банку потребувало його збільшення. Перше таке збільшення відбулося в 1959 р. і пізніше здійснювалося неодноразово. Так, надання членства 15 республікам колишнього СРСР супроводжувалося збільшенням статутного капіталу на 9,3 млрд. дол. США (за рішенням Ради управляючих, ухваленим у квітні 1992 р.). На сьогодні статутний капітал МБРР зріс до 189,5 млрд. дол. США.
Уряди країн-членів забезпечують статутний капітал нетрадиційним шляхом: вони купують акції, але в момент підписки сплачують лише частку вартості кожної акції. Спочатку належало сплатити 20 % загальної суми підписки країн-членів на акції МБРР, але пізніше збільшення статутного капіталу супроводжувалося постійним скороченням сплачуваної частки додаткової підписки на нові акції. І тепер сплачувана частка становить лише З % вартості підписки на акції МБРР. Сплачена частка підписки поділяється на дві частини, одна з яких сплачується золотом або в доларах США, інша -- у власній валюті країни-члена в обсязі. еквівалентному стандартній доларовій вартості капіталу МБРР. Несплачена частина вартості підписки на акції МБРР залишається недоторканою "до запитання" і має сплачуватися лише в тому разі, якщо Банк виявиться неплатоспроможним. Цей капітал не може бути використано на покриття адміністративних видатків або надання позик. Несплачена сума є головним чином гарантійною часткою статутного капіталу для захисту інтересів кредиторів МБРР. Саме вона становить той гарантійний фонд, під який МБРР позичає кошти на міжнародних фінансових ринках.
Більшість своїх фінансових ресурсів МБРР отримує завдяки операціям на світових фінансових ринках. Стратегія МБРР щодо залучення ресурсів полягає не лише в забезпеченні достатніх довгострокових ліквідних активів для надання позик, а й у мінімізації вартості залучених коштів. З цією метою Банк диверсифікує свою програму залучення коштів на фінансових ринках за валю тами, країнами, строками погашення, інвесторами, намагається максимально підвищити привабливість власних цінних паперів.
Характерною особливістю МБРР як міжурядової організації є залучення значної частини коштів на ринках приватного капіталу. Банк продає облігації та інші гарантії заборгованості пенсій ним фондам, страховим компаніям, корпораціям, комерційним банкам і приватним особам у більш ніж 100 країнах світу. Банк також залучає кошти шляхом продажу облігацій і векселів безпосередньо урядам, їхнім представництвам та центральним банкам. Він є головним позичальником на міжнародних ринках капіталу і найзначнішим позичальником-нерезидентом практично в усіх країнах, де продаються його цінні папери.
МБРР залучає головним чином середньо - і довгострокові ресурси терміном від 2 до ЗО років, але найбільшу кількість становлять 5- і 10-річні боргові зобов'язання. Основними інструментами запозичення є єврооблігації (почали випускатися зі 1980 р.) та глобальні облігації (з 1989 р.). Облігації Банку - це деноміновані в доларах США боргові зобов'язання, що одночасно випускаються в обіг у Нью-Йорку, Лондоні й Токіо як місцеві облігації. Облігації Банку є особливо привабливими для кредит торів, оскільки істотно підвищують ліквідність інвестицій власники облігацій можуть легко здійснювати операції купівлі продажу в межах трьох основних ринків або між ними й національними фінансовими ринками. Облігації Банку належать до найбільш забезпечених у світі з найвищим рейтингом (ААА). Завдяки цьому Банк спроможний брати позики на світових фінансових ринках на найкращих умовах.
Звичайно МБРР залучає позичкові кошти в "провідній" валюті, а надає кредити в "цільовій". Дія регулювання валютного складу запозичених коштів відповідно до власних кредитних ресурсів МБРР використовує валютні й процентні свопи, які дають змогу обміняти зобов'язання у "провідній" валюті на зобов'язання в будь-якій з "цільових" валют. Звичайно кількість запозичених "провідних" валют зменшується після проведення свотів. Наприклад, у 2001 фінансовому році мобілізація коштів була здійснена в дев'яти різних валютах, а після проведення свопів їх залишилося лише три. Валютні й процентні свопи дають змогу зменшити не тільки кількість запозичених "провідних" валют, а й вартість залучення ресурсів порівняно з безпосереднім позичанням у "цільових" валютах, оскільки надають Банку можливість отримувати кредитні кошти в необхідній "цільовій" валюті за ціною, нижчою від їх ринкової ціни -- чинної процентної ставки в цій валюті.
Для мінімізації вартості запозичених ресурсів МБРР застосо вує також широкий спектр фінансових інструментів:
- структуровані цінні папери, які за допомогою похідних інструментів перетворюються на звичайні зобов'язання;
- короткострокові фінансові інструменти й інструменти з плаваючою процентною ставкою або достроковим погашенням;
- угоди про продаж з наступним викупом зобов'язань на ринку (репо);
- рефінансування запозичених коштів з більш високою ставкою процента, коли це дає змогу отримати суттєвий виграш.
Щоб обмежити вплив кон'юнктури фінансових ринків на перебіг власних операцій щодо мобілізації капіталу, МБРР підтримує певний рівень ліквідних активів. Цей рівень коливається, але загалом обсяг ліквідних активів відповідає близько 45--50 % передбачуваної потреби в чистих готівкових коштах на наступні три фінансові роки. Ліквідні активи МБРР утворюють його інвестиційний портфель. Вони інвестуються тільки у фінансові інструменти з фіксованим доходом й активно обертаються на міжнародних фінансових ринках.
МБРР є головною позиковою установою Групи Всесвітнього банку. Основні принципи його кредитної діяльності зафіксовані у Статтях Угоди. Насамперед це надання зовнішніх позик тільки на продуктивні цілі з урахуванням здатності погашення заборгованості в майбутньому і стимулювання економічного зростання країн-позичальниць. Позики надаються лише урядам країн, що розвиваються, або під їхню гарантію державним і приватним організаціям та корпораціям. Що бідніша країна, то сприятливіші умови, на яких вона може отримати ресурси у МБРР. За Стату том МБРР. загальна сума несплачених і фактично наданих кредитних коштів, включаючи гарантії, не може перевищувати загальної вартості підписного капіталу, резервів і прибутку. Цією величиною визначається нормативний ліміт кредитування МБРР.
Позики МБРР надаються здебільшого на 15 -- 20 років і мають 5-ти річний пільговий період, протягом якого сплачуються тільки процентна ставка і кошти на резервування кредитної лінії для клієнта. Повернення ж основної суми позики починається лише з шостого року. Ці позики мають плаваючу (змінну) ставку, яка коригується кожні шість місяців. Кредитна ставка за по зиками МБРР базується на власних витратах МБРР на залучення позичкового капіталу. До цієї затратної бази додається маржа в 0,5 % для покриття власних витрат МБРР. Додатково позики Банку включають комісійні збори -- 0,75 % на невибраний зали шок кредиту протягом року. Починаючи з 1989 р. комісійні збори становили 0,25 % усіх позик МБРР, оскільки Банк щорічно зменшував на 0,5 % цю платню за кредит. З 1993 р. МБРР скоротив на 0,25 % піврічну ставку позикового процента для тих боржників, що здійснюють усі платежі з обслуговування боргу протягом ЗО днів після початку терміну сплати. Сьогодні понад 80 % позичальників Банку користуються цією пільгою.
Коливання процентних ставок за позиками МБРР безпосередньо визначається вартістю його власних позик на ринках капіталу. Залежать вони також від розподілу залучених коштів Банку між кредитуванням і інвестиціями, а також від різниці в частках витрат за конкретними валютами.
Звичайно Банк надає позики тільки в тій валюті, в якій він позичав кошти. Це мінімізує ризик, пов'язаний з коливанням валютних курсів. Стандартний кредитний продукт МБРР -- позики, засновані на цільовому валютному пулі. Це багато валютне зобов'язання, валютний склад якого регламентується: не менше 90 % пулу мають підтримуватися в пропорції 1 дол. США за фіксовану кількість японських єн (125) або євро (1). Щоб полегшити позичальникам керування валютними і процентними кошиками, МБРР з лютого 1993 р. розпочав надавати одно валютні позики. Валютою позики можуть бути долари США, японські єни, євро (раніше -- німецькі марки, французькі франки), фунти стерлінгів або будь-який набір цих валют. Процентна ставка за такими позиками прив'язана до шестимісячної ставки ЛІБОР для кожної з валют позики.
Стандартна умова позик МБРР -- так зване негативне зобов'язання, спрямоване на захист фінансових інтересів Банку. Суть негативного заставною застереження полягає в зобов'язанні позичальника надати Банку додаткове забезпечення у вигляді прав контролю над активами, щоб інші кредитори не могли отри мати переваг щодо заборгованості країни--позичальниці Банку.
Принцип кредитної політики МБРР полягає в тому, що він не переглядає встановлені проценти або основні платежі за позика ми і не бере участі в угодах щодо перегляду боргів стосовно нада них ним позик. Це дає йому можливість мінімізувати портфель боргових зобов'язань тих країн, які мають позики зі статусом хронічної заборгованості. Кількість неплатоспроможних країн, які не мають змоги своєчасно обслуговувати боргові зобов'язання за позиками МБРР, незначна: 5--7 щорічно, відповідно незначний і обсяг простроченої заборгованості Банку. Для покриття таких сумнівних позик створено страховий фонд. Рівень резервних вимог на покриття цих позик визначається на основі перспектив сплати хронічної простроченої заборгованості, а також оцінки загального фінансового ризику решти частини портфеля позик. Утім, на практиці МБРР жодного разу не мав фактичних збитків за позиками або гарантіями, наданими країнам-позичальницям. Навпаки, Банк, що формально є некомерційною, неприбутковою установою, від самого початку своєї діяльності щорічно отримує значні прибутки. Проблема полягає в тому, що чистий прибуток МБРР формується головним чином за рахунок позичальників, які здебільшого є бідними країнами. Так за 1990 -- 1994 рр. Бразилія сплатила Банку на 5,3 млрд. дол. більше, ніж отримала. Хоча одержання прибутку і сприяє підвищенню кредитоспроможності МБРР, він постає як установа, що поглинає більше капіталу, ніж надає. Така політика Банку зазнає різкої критики, насамперед з боку країн, що розвиваються.
2.2 Кредитні операції МБРР
Увесь спектр позик, які надає МБРР, поділяється на дві великі групи -- інвестиційні позики і системні» кредити на структурну перебудову економіки. Тривалий час основна частина фінансової й технічної допомоги МБРР тим своїм країнам-членам, що розвиваються, здійснювалась у вигляді надання позик під конкретні проекти. Які особливості інвестиційного кредитування Банку? МБРР є і кредитною установою, і установою розвитку. І кожний проект, що фінансується, має відповідати обом умовам, що випливають із завдань Банку: з одного боку, сприяти економічному розвиткові країни-позичальниці; з іншого -- забезпечувати повернення позичених коштів. Звичайно МБРР не фінансує повної суми витрат за про ектом. Надані позики забезпечують лише витрати на фінансування загальної вартості проекту в іноземній валюті. Решта витрат має покриватися за рахунок внутрішніх джерел фінансування або інших зовнішніх джерел. Причому позичальник або держава повинні покрити деяку частку або всю суму витрат у місцевій валюті.
Традиційними об'єктами фінансування МБРР є такі елементи базової інфраструктури, як шляхи, зв'язок, транспорт і енергопостачання, які вирізняються передусім високою капіталомісткістю і відносно низькою рентабельністю. Упродовж перших двох десятиріч своєї діяльності МБРР 2/3 загального обсягу позик надавав на проекти з виробництва електроенергії й забезпечення транспортних перевезень. І хоча проекти з організації інфраструктури й досі залишаються важливою ланкою фінансової діяльності Банку, в останні роки він значно урізноманітнив свою діяльність. Акцент перенесено з традиційних проектів розвитку базової інфраструктури на ширші програми, мета яких полягає в забезпеченні економічного зростання та удосконаленні розподілу доходів. Скоротилося фінансування великих промислових проектів, значно розширилися напрями надання позик: з'явилися позики на розвиток сільського господарства, розробку родовищ нафти і газу, міське будівництво і розвиток комунально-побутових послуг, водопостачання, розвиток малих підприємств приватного сектора, удосконалення освіти, розв'язання проблеми харчування тощо. Зазнала змін і політика фінансування великих інфраструктурних проектів, насамперед тих, які завдавали шкоди навколишньому середовищу або спричиняли значне перенаселення в місцях реалізації проектів, і були приводом серйозних претензій до Банку. Так, з діяльністю МБРР пов'язано не менш як 3 % переселень у світі, в результаті яких навіть створилася категорія так званих "біженців розвитку".
За час діяльності Банку значно змінився і сам характер фінансування проектів. Проект 50-х років у певному розумінні був "замкненим" проектом. Його розробляли і контролювали іноземні консультанти, виконували іноземні підрядники та постачальники. Керували здійсненням проекту теж іноземці. Звичайно аналізові підлягали технічна і фінансова життєздатність, управління та організація проекту. Але при цьому мало уваги приділялося раціональному використанню в межах проекту наявних ресурсів країни, відповідності проекту рівневі розвитку і структурі галузі, взаємному впливу галузі на проект та проекту на подаль ший розвиток галузі, соціокультурним та демографічним особливостям населення країни-позичальниці.
Але вже з 70-х років проект, що фінансується Банком, являє собою інтегрований пакет товарів і послуг (поширення знань освіти, кредит, маркетинг, інфраструктура. дослідження тощо), спрямований передусім на підвищення продуктивності праці і, відповідно, рівня життєвих стандартів позичальника. До уваги стали брати економію витрат при розробці й виборі відповідної техніки, більші можливості надані місцевим організаціям-підрядникам, які дістали змогу самостійно готувати технічне завдання, проводити тендери й обирати фірми для виконання робіт за проектом. Почала застосовуватися система моніторингу й оцінки реалізації проекту, щоб мати змогу коригувати його в міру здійснення. Загалом більша увага стала приділятися розподілу доходів і зайнятості населення, впливу на довкілля і подолання соціальних та культурних обмежень.
Суттєвих змін зазнала стратегія фінансування розвитку, спрямована на зменшення бідності в країнах, що розвиваються. Спочатку основу діяльності МБРР становила "теорія проникнення", згідно з якою вигоди від економічного зростання в кінцевому підсумку отримують значні маси бідного населення. Але практика показала, що не бідні верстви населення, а, навпаки, заможні дістають найбільші вигоди від реалізації проектів. Тому ще з 70-х років МБРР перейшов до іншої стратегії, яка поєднує прискорене економічне зростання і безпосередню допомогу бідним верствам населення через конкретні інвестиційні про грами.
Особливу увагу проектам, від яких виграють найбідніші верст ви населення, МБРР почав приділяти з початку 90-х років. Була розроблена стратегія боротьби з бідністю в країнах-членах. Вона охоплює кілька напрямів:
1. проведення оцінки рівня бідності всіх країн-позичальниць;
2. підтримка державних заходів, спрямованих на зміцнення системи соціального захисту і розширення доступу бідних верств населення до соціальних послуг через створення цільових програм соціальної допомоги;
3. пріоритет інвестуванню, здатному безпосередньо вплинути на добробут бідніших верств за допомогою підвищення продуктивності праці та залучення їх як активних членів у процес розвитку.
Безпосереднє залучення бідних груп населення до економічної діяльності здійснюється переважно через кредитування роз витку трудомісткого виробництва, зокрема землеробства і малих підприємств. Загалом же вживані МБРР заходи боротьби з бідністю охоплюють різноманітні сектори і передбачають інвестиції в розвиток системи освіти, охорону довкілля, розвиток сільської місцевості і міст, розширення економічних можливостей для жінок, охорону здоров'я, харчування, розвиток приватного сектора тощо.
На здійснення стратегії Банку з подолання бідності впливають зовнішні фактори, такі як воєнні конфлікти, фінансові кризи і т.д., але найбільшою мірою -- глобалізація та інтеграція світової економіки. Сьогоднішній підхід МБРР базується на тому, що хоча глобалізація й надає нові можливості для подолання бідності, але вона створює також істотні ризики, пов'язані з маргіналізацією і зубожінням населення країн, що розвиваються. Нині заходи боротьби з бідністю розвиваються за трьома напрямами: активізація участі незаможного населення у процесі ухвалення рішень; соціальний захист від економічних негараздів, спричинених швидкими змінами у світовому середовищі; створення матеріальної бази для подолання бідності. А власне стратегію Банку було переорієнтовано з аналізу проблем бідності й моніторингу того, як використовуються надані ресурси, на вироблення політики допомоги для боротьби з бідністю та оцінку ефективності діяльності на основі конкретних результатів.
Як уже згадувалося, протягом багатьох років Банк зосереджу вав увагу на фінансуванні індивідуальних проектів, куди спрямовувалася більшість його кредитних ресурсів. Але з 80-х років МБРР почав збільшувати позики, спрямовані на загальне вдосконалення економічної політики країн, що розвиваються. Зміни у фінансовій політиці МБРР були спричинені тим, що його досвід показав -- за відсутності необхідних економічних і політичних передумов навіть ефективні проекти не здатні забезпечити довго строкового економічного зростання країн, що розвиваються. Відтак важливе місце у кредитній політиці МБРР посіло так зване стабілізаційне кредитування -- фінансування програм структурної перебудови і галузевої адаптації, тобто галузевих реформ, не пов'язаних з проектами. І в 1999 р. вперше за історію Банку обсяг кредитування структурних перетворень перевищив 50 % загальної суми зарезервованих коштів.
Загальна мета таких позик -- допомога в подоланні труднощів макроекономічного характеру та усунення їхніх причин. Так, позики структурного регулювання мають на меті фінансову підтримку трансформації економічної політики і здійснення інституційних реформ. Програми галузевих реформ охоплюють структурну перебудову найважливіших секторів економіки, зокрема оптимізацію їхньої організаційної структури і системи стимулювання (тарифів, ціноутворення, податків тощо). Політика структурного коригування здійснюється МБРР спільно з МВФ. Власне структурне регулювання пропонується МВФ у вигляді певної макроекономічної програми, а пізніше стає головною умовою надання позик Банком. Загалом програми структурної перебудови передбачають підтримку тих реформ економічної політики і господарської реорганізації, які спрямовані на зменшення незбалансованості в зовнішній торгівлі, скорочення бюджетних дефіцитів і зменшення інфляції. Такі заходи, як приватизація державних підприємств, скорочення державних видатків, девальвація національної валюти, а також експортозорієнтована політика, яку впроваджує МБРР, у цілому сприяють залученню іноземних інвестицій, розвиткові приватного підприємництва зростанню сукупного доходу в країні-реципієнті. Однак, як пра вило, здійснення таких програм супроводжується скороченням субсидій для бідних верств населення, падінням доходів населення, зростанням майнового розшарування у суспільстві.
Значну частину (до 90 %) загального обсягу кредитних операцій МБРР становить технічна допомога країнам-позичальницям. Більша частина (85 %) цієї допомоги спрямовується в компоненти проектів, решта -- в самостійні проекти технічної допомоги. Звичайно технічна допомога МБРР передує традиційним кредитним операціям і охоплює дві великі категорії послуг -- інженерно-консультаційні послуги та адміністративно-організаційну допомогу. Відповідно вона поділяється на "жорстку" -- технічну допомогу на рівні проектів у сфері фізичних інвестицій та "м'яку " -- технічну допомогу інституційному роз виткові, спрямовану на розв'язання проблем у сфері розробки політики. Частка "м'якої" допомоги становить близько 2/3 загального вартісного обсягу технічної допомоги, що фінансується МБРР. Практично всі інвестиційні проекти містять компоненти технічної допомоги інституційному розвиткові. "М'яка" технічна допомога має як прикладне, так і політичне застосування. Вона передбачає консультування урядів країн, що розвиваються, з питань державної політики у сфері структурної перебудови економіки, освіти, захисту промисловості й розвитку приватного сектора, управління державним сектором та реформи державного апарату тощо. Звичайно питання, пов'язані з розробкою економічної політики, є дискусійними, тому керування "м'якою" допомогою та її реалізація в країнах, що розвиваються, викликає багато проблем і суперечностей.
2.3 МБРР та спільне фінансування
Спільне фінансування є одним із важливих напрямів діяльності Банку. З одного боку, за Статутом МБРР, у процесі реалізації широкого кола програм на рівні окремих країн, регіонів чи світу в цілому його ресурси мають доповнюватися інвестиціями з інших джерел. З іншого боку, внаслідок постійного зростання потреб країн-позичальниць у фінансуванні (особливо за умов боргової кризи) роль МБРР у стимулюванні припливу зовнішнього капіталу в ці країни останніми роками значно зросла. Саме спільне фінансування є одним з основних засобів залучення іноземного капіталу до країн, що розвиваються. І якщо У 80-ті роки лише близько 1/3 проектів, що фінансуються Банком, мали ту чи іншу форму спільного фінансування, то в 90-ті роки XX ст. спільне фінансування охопило половину всіх проектів і програм Банку.
Спільне фінансування надходить із трьох основних джерел:
- офіційні джерела, до яких належать уряди, державні установи, багатосторонні фінансові установи;
- експортні кредитні установи, які безпосередньо фінансують закупівлі товарів і послуг у певній країні;
- фінансові посередники, які є джерелами приватного капіталу -- комерційні банки, страхові компанії, пенсійні фонди та ін.
Найбільшим джерелом спільного фінансування є офіційні і багатосторонні організації розвитку, такі як Міжамери канський банк розвитку, Європейський інвестиційний банк, Європейський банк реконструкції й розвитку та ін. Разом вони надають до 70 % загального обсягу спільного фінансування проектів.
Спільне фінансування набирає двох форм: паралельне фінансування і сумісне фінансування. За паралельного фінансування Банк разом з партнерами кожний окремо фінансують різні час тини проекту. За сумісного фінансування загальні витрати на проект пропорційно розподіляються між партнерами.
Найбільша частка спільного фінансування припадає на інвестиційні позики у сфері інфраструктури. Для таких довгострокових проектів МБРР намагається залучити максимально можливий обсяг приватного капіталу. Банк надає позичальникам часткові гарантії, аби полегшити їм доступ до ринків синдикованих банківських позик і міжнародних ринків цінних паперів. Отже спільне фінансування є вигідним позичальникам, оскільки відкриває їм доступ до пільгових кредитів. .Але вигоди мают кредитори, насамперед приватні, оскільки таке фінансування дає їм додаткову гарантію своєчасного повернення боргу країною-позичальницею.
2.4 Стратегічний план Міжнародного банку реконструкції та розвитку
Протягом своєї більш як 55-річної історії МБРР надав позик загальним обсягом понад 340 млрд. дол. США на фінансування у більш ніж 6 тис. проектів у країнах-членах. Кількість проектів та обсяг кредитування за час діяльності Банку значно зросли. На початку 50-х років МБРР надавав менш ніж 20 позик на рік, головним чином у країни Європи і Латинської Америки загальною сумою близько 400 млн. дол. США. У 1960 р. він надав 31 позику на суму 659 млн. дол.
У 70--80-ті роки позики МБРР вже мали ширшу географію, значно збільшилася загальна сума наданих у позику коштів, зросла кількість проектів, що фінансуються. З початку 80-х років поряд з інвестиційними операціями з'явилося стабілізаційне кредитування країн, що розвиваються. А в 90-ті роки Банк щорічно надавав близько 130 позик загальним обсягом 14 -- 16 млрд. дол. США для фінансування розвитку більш ніж 50 країн. Проте Банк, як і раніше, фінансує відносно невелику кількість по-справжньому великих проектів, хоча середній обсяг позики на проект зріс.
Значно змінився регіональний розподіл кредитних операцій МБРР. Позики Банку, що раніше були орієнтовані на країни Азії, Африки та Латинської Америки, тепер починають використовуватися для кредитування країн Центральної і Східної Європи, Середньої Азії тощо. З 80-х років найактивнішими позичальниками МБРР є такі країни, як Мексика, Бразилія, Індія та Індонезія. У 90-ті роки до цих країн приєдналися Китай і Росія. Але основна сума кредитів МБРР, як і раніше, припадає на країни "Латинської Америки, Східної Азії та Тихоокеанського регіону.
МБРР намагається зміцнювати економіку країн, які залучають його позики, аби вони мали змогу відмовитися від користування ресурсами Банку і задовольняти свої фінансові потреби безпосередньо з традиційних джерел капіталу на тих умовах, які вони можуть собі дозволити. Характерним прикладом є Японія, котра протягом 14 років користувалася кредитами МБРР, а сьогодні сама надає значні кошти Банкові. Проте зв'язок між обсягами кредитування і результатами функціонування економік країн-позичальниць не завжди такий позитивний.
Однією з найважливіших проблем кредитної діяльності МБРР є низька ефективність фінансової допомоги, яку він надає країнам. що розвиваються, стосовно її впливу на національну економіку. Причому якість кредитного портфеля МБРР різниться як за регіонами, так і за окремими проектами й галузями. Найвищі показники ефективності проектів у Азії, Європі, на Близькому Сході та в Північній Африці, а найнижчі -- у Центральній Африці. В галузевому аспекті найефективнішими є проекти в галузі енергетики, промисловості та зв'язку, транспорту, розвитку міст і водопостачання, в той час як проекти в галузі сільського господарства, сфері державного управління -- мало результативні.
На якість кредитного портфеля МБРР впливають різні чинники. Важливим фактором є стан світової економіки. Так, на умови, за яких здійснюються проекти, негативно впливають зростання міжнародних процентних ставок та інфляція, нерегульовані потоки приватного капіталу і міжнародні фінансові кризи, погіршення умов торгівлі та нестійкість світових цін на енергоносії. Низька ефективність проектів пов'язана і зі складністю проведення структурних та економічних реформ у країнах, що розвиваються. Спостерігається тісний зв'язок між успішною реалізацією проектів і сприятливим макроекономічним середовищем у період реалізації проектів. Багатоспрямованість проектів, їхня надмірна складність і недостатні інституційні та бюджетні можливості країн-позичальниць теж негативно впливають на якість кредитного портфеля МБРР. Однак чималу роль у загальній ефективності проектів відіграють і деякі специфічні аспекти діяльності самого Банку. Зокрема, це надмірна увага до нових кредитних операцій, складність процедур фінансування проектів, уніфікований підхід до кредитних операцій у різних країнах. Тому в березні 1997 р. Банком був запроваджений 30-місячний Стратегічний план, спрямований на реформування та оновлення його діяльності. Фактично це нова стратегія функціонування, яка передбачає раціоналізацію діяльності Банку на основі зміни спо собів виконання його роботи.
Складовими вдосконалення діяльності МБРР в рамках здійснення даного Плану стали: підвищення ефективності кредитних та інших послуг і відповідне посилення їх впливу на процес економічного розвитку; якомога повніше задоволення потреб клієнтів за рахунок розширення кількості пропонованих їм продуктів і послуг; скорочення адміністративних витрат і пере роз поділ ресурсів на користь операційної діяльності; децентралізація діяльності персоналу Банку і підвищення відповідальності за виконання проектів; удосконалення взаємовідносин з клієнтами і міжнародними партнерами. Особливістю Плану є те, що він не обмежувався визначенням завдань, а й передбачав конкретну методику оцінки результатів їх виконання. Започаткована в Банку система управління проектами на основі результатів є одночасно і системою управління проектами, і системою аналізу.
За даними МБРР, після запровадження Стратегічного плану поліпшилися якість і оперативність операцій, зріс попит на продукти і послуги Банку, підвищилася ефективність виконання проектів. Можна навести, зокрема, такі приклади результативності здійснюваної стратегії: скоротився час на ухвалення проектів Радою виконавчих директорів (з 20 до 13 місяців), зменшилася частка "проблемних" проектів з одночасним збільшенням задовільно оцінених проектів (з 65--70 % у 1990--1996 рр. до 75 % і більше в 1997--1998 рр.), скоротилися середні витрати на підготовку однієї операції МБРР (з 330 до 270 тис. дол. США). Поліпшення показників пояснюється як підвищенням ефективності діяльності позичальників, так і реалістичнішою проробкою проектів і вдосконаленням методів управління ними. Ці позитивні зміни дали Банкові змогу додатково виділяти 4 млрд. дол. США нових кредитів на рік.
Однак, незважаючи на досягнуті успіхи, серйозні проблеми в діяльності Банку залишаються. Так, почали знижуватися початкові темпи загальних позитивних змін у ефективності операцій, подальшого вдосконалення потребують забезпечення стійкості програм розвитку, оцінка впливу інституційного розвитку на економічне зростання, усунення ризиків виконання проектів за умов глобальної взаємозалежності.
3. Співробітництво Міжнародного банку реконструкції та розвитку з Україною
Найбільшою філією групи Світового банку є Міжнародний банк реконструкції та розвитку. Він є основною позиковою організацією. Це найбільша установа, що надає позики на розвиток країнам з середнім рівнем доходів, а також відіграє роль головного каталізатора щодо фінансування з інших джерел. Позики Світового банку є досить привабливим джерелом зовнішнього фінансування як дефіциту державного бюджету, так і реформування економіки України. Фінансові умови, на яких Світовий банк надає позики Україні, є вигіднішими, ніж більшість інших зовнішніх джерел запозичення, доступних для України в даний час.
Проекти МБРР в Україні можна поділити на системні та інвестиційні.
Системні проекти призначені для реформування цілих секторів економіки, і гроші за ними траншами направляються безпосередньо в Держбюджет України. А потім вже Мінфін зі свого бюджету повинен передбачити фінансування зазначеної в проекті програми -- що і є основною метою кредитів МБРР. За інвестиційними проектами схема надання коштів МБРР де що інша. Ще в процесі підготовки проекту визначаються пакети закупівель, які необхідні для його впровадження, та джерела фінансування. Потім створена українською стороною робоча група управління проектом (інколи за участю консультантів МБРР) готує тендерну документацію, оскільки всі закупівлі робляться за принципом проведення відкритих міжнародних конкурсних торгів.
Участь у торгах можуть брати всі компанії, які мають достатній міжнародний досвід і виробничі можливості виконати умови конкурсу. Це стосується і місцевих виробників, більше того, їм надається знижка у розмірі 15% контрактної ціни. Тобто, як що український виробник виконує всі умови щодо якості, надійності та своєчасності поставок або послуг, але ціна його конкурсної пропозиції на 15% вища, саме його можуть все одно оголосити переможцем конкурсу. Конкурс проводить українська сторона і підготовлена нею тендерна документація обов'язково узгоджується з МБРР. Кредитні угоди щодо впровадження інвестиційних проектів укладаються між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку. Міністерство фінансів України призначається представником позичальника. Крім цього, кредитною угодою визначаються частини позики, які будуть передані відповідним субпозичальникам, а також категорії ви трат, які можуть бути здійснені в межах проекту. Наступним за ходом є підготовка та підписання субкредитних угод між Міністерством фінансів України та субпозичальниками -- бенефіціарами. Субкредитними угодами визначається сума, яку Міністерство фінансів України кредитує тому чи іншому субпози-чальнику, а також установлюються умови та терміни погашення зобов'язань з обслуговування цього боргу перед державним бюджетом.
Субпозичальник -- юридична особа, яка за субкредитною угодою може мати зобов'язання за частиною позики перед Міністерством фінансів як представником позичальника.
Міжнародний банк реконструкції і розвитку, поряд із МВФ, є найбільшим кредитором України, що вступила в дані організації в 1992 році. Здійснивши підписку на 10 908 акцій (0.7% загальної чисельності) на суму 1315,9 млн. дол., Україна стала членом банку й одержала можливість кредитування МБРР найважливіших для країни проектів.
МБРР надає кредити Україні під урядові гарантії, їхня динаміка представлена в таблиці 3.1
Таблиця 3.1 - Динаміка кредитування України за рахунок МБРР
|
1993 |
1994 |
1995 |
1996 |
1997 |
1998 |
1999 |
2000 |
2001 |
2002 |
2003 |
2004 |
||
|
Кількість угод |
1 |
1 |
2 |
7 |
3 |
4 |
0 |
1 |
1 |
1 |
0 |
0 |
|
|
Сума кредитів, млн. дол. США |
27,0 |
500,0 |
146,0 |
1259,8 |
62,9 |
816,4 |
0 |
18,3 |
15,2 |
6,1 |
0 |
0 |
Відповідно до «Положення про порядок підготовки і реалізації проектів розвитку економіки України, підтримуваних міжнародними фінансовими організаціями» (затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.97. № 414) усі проекти МБРР підрозділяються на системні й інвестиційні.
Системні проекти спрямовані на здійснення економічної реформи в Україні, у тому числі на реформування державного сектора, структурні й інвестиційні зміни в галузях і секторах економіки. Системні проекти використовуються для підтримки платіжного балансу і фінансування дефіциту державного бюджету і погашаються за рахунок бюджетних засобів.
Інвестиційні проекти спрямовані на розвиток окремих галузей і секторів економіки, виробництв. Фінансування інвестиційних проектів здійснюється на умовах самооплатності й обов'язкового внутрішнього спільного фінансування.
Фактичний розподіл отриманих від МББР коштів по секторам економіки України представлено на рисунку 3.1
Рисунок 3.1 - Розподіл фактично отриманих кредитів МБРР за секторами економіки України, %
Кредити МБРР є достатньо привабливим джерелом зовнішнього фінансування. За класифікацією МБРР Україна належить до третьої категорії країн (середній рівень до ходів). Для таких країн строк погашення кредитів становить 17 років з пільговим періодом 5 років, протягом яких сплачуються лише відсотки. Ставка відсотка може бути фіксованою або плаваючою з прив'язкою до ставки ЛІБОР. Проценти за позиками МБРР, які до цього часу залучені Україною, сплачуються за плаваючою ставкою. З урахуванням загальної маржі МБРР ставка процентів для України становить близько 6,5% річних. На 1 січня 2005 p. державний борг України перед МБРР дорівнює 2,1 млрд. дол. США, або 17,3% усього зовнішнього державного боргу України.
Існують деякі проблеми із виконанням українською стороною зобов'язань у межах затверджених проектів. Із восьми грантів на розроблення проектів і здійснення дослідницької роботи шість було скасовано через відсутність заінтересованості уряду України або відхилено Верховною Радою. Українська сторона досі не завершила оформлення членства у БАГІ, що унеможливило використання ресурсів організації на численні запити гарантій іноземних інвесторів, а також у Міжнародній асоціації розвитку.
Подобные документы
Цілі, завдання, напрями діяльності та структура міжнародного банку реконструкції та розвитку. Формування ресурсів та кредитної політики МБРР щодо країн, що розвиваються. Шляхи формування банківського капіталу. Структура надання територіального кредиту.
контрольная работа [965,1 K], добавлен 11.02.2014Джерела фінансування та інструменти реалізації діяльності Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР). Стадії проектного циклу ЄБРР. Формування і збереження портфеля продуктивних інвестицій. Оцінка ефективності реалізації проектів за участю ЄБРР.
дипломная работа [642,2 K], добавлен 02.12.2010Поняття міжнародного ринку позикових капіталів. Передумови формування та розвитку світового ринку позикового капіталу. Сучасні тенденції розвитку ринку позикових капіталів, лізингу, становлення та розвиток іпотечного ринку в країнах Латинської Америки.
курсовая работа [93,4 K], добавлен 13.08.2008Співробітництво з Міжнародним Валютним Фондом. Проектний цикл Світового Банку. Міжнародний банк реконструкції та розвитку. Міжнародна фінансова корпорація (МФК) - інвестиційний банк, який обслуговує підприємства приватного сектора країн, що розвиваються.
контрольная работа [153,5 K], добавлен 03.03.2009Загальна характеристика міжнародних фінансових організацій. Діяльність Міжнародного банку реконструкції та розвитку. Основні правові норми становлення України як суб`єкта міжнародних відносин. Зміцнення політичної незалежності та економічної безпеки.
курсовая работа [42,5 K], добавлен 07.06.2011Діяльність Міжнародного банка реконструкції та розвитку, його основні функції та цілі, механізми кредитування. Спеціальні права запозичення. Бреттон-Вудські інститути. Організаційна структура International Bank for Reconstruction and Development.
лекция [489,5 K], добавлен 10.10.2013Міжнародний кредит, його особливості. Форми та види міжнародного кредиту. Роль міжнародного кредиту в міжнародних економічних відносинах. Вплив міжнародних кредитів на інвестиційну привабливість країни. Тенденції розвитку міжнародного кредитування.
курсовая работа [119,4 K], добавлен 25.10.2014Міжнародні кредитні ринки та їх роль в міжнародних економічних відносинах. Основні види та форми міжнародного кредиту. Роль міжнародних кредитних відносин у фінансуванні національної економіки. Аналіз кредитування реального сектору економіки України.
курсовая работа [1014,1 K], добавлен 25.11.2014Економічна сутність та інфраструктура міжнародного інвестиційного ринку, його складові елементи. Вплив вільних економічних зон на процес руху міжнародного капіталу. Географія, масштаби, аналіз міжнародного руху капіталу та місце України в ньому.
дипломная работа [283,5 K], добавлен 14.06.2011Типологія та основні етапи становлення й розвитку системи міжнародних організацій. Європейський банк реконструкції та розвитку. Міжнародний валютний фонд. Група Світового Банку. Стан та перспективи співробітництва України із Світовим банком, МВФ та ЄБРР.
курсовая работа [62,8 K], добавлен 14.12.2014
