Частка фармацевтичних продуктів та дубильних екстрактів і барвників у загальному обсязі експорту до Росії в 1994-1996 рр. залишалася практично на одному рівні (відповідно 0,7% і 1,1% у 1994 р. та 1% і 0,8% у 1996 р.).

У той же час значно зменшилися обсяги експорту до Росії органічних хімічних з'єднань - з 100,5 млн дол. США у 1994 р. (2,16% загального обсягу експорту) до 42,5 млн дол. у 1996 р. (0,77%).

Серед найбільш представницьких товарів продукції хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості - каучук та гумові вироби, частка яких у загальному обсязі експорту поступово зростала протягом 1994-1996 рр.

В цілому по товарній групі, що об'єднує продукцію хімічної промисловості, відбувається постійне скорочення обсягів експорту до Росії, тобто цей сектор є одним з найбільш потерпілих.

Україна практично втратила російський ринок збуту калійних та азотних добрив, різко зменшилися обсяги експорту до Росії сірчаної кислоти, кальцинованої та каустичної соди, фосфатних добрив та інших товарів хімічної промисловості. До 1994 р. стабільнішими були позиції українських експортерів на російському ринку пластмас та синтетичних смол, оскільки на ньому зберігався попит на поліетилен, полістирол, споживчі смоли, полівінілхлорид.

Ускладнення проблеми експорту українських товарів хімічної промисловості до Російської Федерації обумовлене рядом факторів, основними серед яких є: різке скорочення попиту на хімічну продукцію промисловості, транспорту і особливо сільського господарства Росії, нестабільне забезпечення українських підприємств енергоносіями та сировиною (зокрема нафтою та стиролом), подібністю внутрішньої галузевої структури хімічної промисловості в Україні і Росії.

Тому можна передбачати збереження в перспективі попиту російського ринку на вироби української малотоннажної хімії (барвники, хімічні реактиви, синтетичні пігменти, особливо чисті речовини), хлорвміщувальні продукти та ін. [ 11, 120 ]

У той же час посилення позицій українських експортерів на російському ринку товарів хімічної промисловості може бути забезпечене лише при докорінній перебудові вітчизняної галузі з метою створення виробництв, що не залежать від імпортної сировини та із значно меншою енергоємністю.

Після аналізу зовнішньоторговельних відносин між Україною та Росією у 1994-1996 рр. звернемося до наших торгових взаємин у 1997 - 1999 рр., які з повною підставою можна назвати періодом торговельної війни.

Після дискримінаційного запровадження стягнення ПДВ з товарів, що походять з України і ввозяться з Росії, тобто подвійного застосування ПДВ, у зовнішній торгівлі України і Росії спостерігався обвальний спад обсягів експортно-імпортних операцій, про що наочно свідчать дані таблиці 2.3. За 1997 - 1999 рр. загальний товарообмін з Росією товарами, послугами, роботами становив 15 млрд дол. США і зменшився порівняно з 1996 р. на 15,7%, або на 2,8 млрд дол. Спад, як бачимо, вельми значний.

Таблиця 2.3

Динаміка зовнішньоторговельного обороту між Україною та Російською Федерацією (млн. дол.)

При цьому загальний експорт товарів і послуг скоротився на 21,6% і становив 6,9 млрд дол. США, загальний імпорт товарів і послуг зменшився на 10% і становив 8,1 млрд дол. Таким чином, склалося негативне сальдо у розмірі 1,2 млрд дол., або в 6 разів більше, ніж у 1996 р.

У структурі загального торговельного обороту торгівля послугами, роботами зайняла 21,3%, в тому числі в загальному обсязі експорту послуги та роботи становили 46,4%. Отже, обмін товарами зменшувався значно швидше, ніж обмін послугами та роботами.

Коефіцієнт покриття загального обсягу імпорту зменшився порівняно з 1996 р. на 12,6 відсотка.

Структура загального експорту товарів до Росії практично не змінилася: продукція металургійної промисловості, машини та механізми, продукція хімічної промисловості, продовольство, різна промислова продукція, руди та мінеральні продукти, деревина, папір, целюлоза, будматеріали з каменю та гіпсу, продукція легкої промисловості. [ 11, 121 ]

Однак слід підкреслити, що структура українського експорту була більш досконалою порівняно із структурою російського експорту, тому що складалася з продукції глибокої чи достатньо глибокої переробки (послуги - 46,4%, товари - 53,6%, у тому числі вироби з чорних металів - 15,5%, машини та устаткування - 12,8%, продукція харчової промисловості - 11,76%, продукція хімічної промисловості та пов'язаних з нею галузей - 8,6%, вироби з каміння, гіпсу, цементу, бетону - 0,92%, різні промислові товари - 0,6%, деревина та вироби з неї - 0,22%). А от експорт Росії до України на 80-85% складався з товарів сировинного характеру та товарів із низьким ступенем переробки.

У структурі загального ввозу з Росії майже три чверті становлять енергоносії (газ, нафта, нафтопродукти тощо), а з урахуванням машинобудівної, хімічної, гірничорудної та металургійної промисловості, деревини та деревообробки питома вага продукції, що належить до сфери виробничо-промислового імпорту й спрямовується на задоволення потреб вітчизняного виробництва, становить майже 92%. Звідси можна зробити очевидний висновок, що імпорт із Росії має життєво важливе значення для України, і його зменшення, без суттєвої структурної перебудови вітчизняної економіки, може призвести до колапсу у народногосподарському комплексі держави. Водночас експортні поставки до Росії дають змогу “втриматися на плаву” українській промисловості, сплачувати податки й зарплату, забезпечити процес відтворення тисячам підприємств, які не змогли б реалізувати свою продукцію на внутрішньому ринку. Тому цілком зрозуміло, що обвальний спад взаємного обміну товарами майже до рівня 1994 р. не може не викликати занепокоєння.

За 1997 - 1999 рр. зовнішньоторговельний оборот з Росією товарами (без послуг) становив лише 11,5 млрд дол. США і зменшився порівняно з 1996 р. на 2,7 млрд дол., або на 19%. При цьому експорт товарів (без послуг) скоротився аж на 32,8% і становив 3,7 млрд дол., а імпорт товарів (без послуг) порівняно з 1996 р. зменшився на 10,4% і становив 7,8 млрд дол. Певною мірою негативне сальдо в торгівлі товарами поки що вдається покривати доходами від надання Росії послуг, здебільшого транзитних. Але в зв'язку з тим, що Україна, на жаль, поступово втрачає своє значення як транзитна територія для Росії, збалансування (хоча і неповне) позицій у торговельних взаєминах в найближчому майбутньому виглядає проблематичним.

Враховуючи, що введення подвійного ПДВ значною мірою спричинило падіння українського експорту до Росії, необхідно мати на увазі ще одну обставину. Зниження взаємного товарообміну збіглося з падінням виробництва як в Україні, так і Росії. До погіршення взаємної ділової активності насамперед призвели загальноекономічний спад та системна криза в обох країнах, а не тільки введення ПДВ чи неузгоджена зовнішньоекономічна діяльність. Так, наприклад, за статистичними даними Держкомстату України, виробництво продукції легкої промисловості в 1997 - 1999 рр. знизилось порівняно з 1996 р. на 5,2%, харчової промисловості - на 14,6% тощо . Якщо ж врахувати, що споживчий ринок Росії на 49% наповнюється за рахунок імпорту продовольчих товарів, то українські виробники у зв'язку зі спадом виробництва втрачають дуже місткий ринок збуту.

Обсяги експорту до Росії в 1997 - 1999 рр. порівняно з 1996 р. навіть збільшилися за окремими товарними групами, а саме: з деяких видів продовольчих товарів, фармацевтичної продукції, літальних апаратів та їх частин, паперових виробів. Але зменшення експорту інших товарів традиційного експорту призвело до зростання негативного сальдо України в торгівлі з Росією товарами на 0,9 млрд дол. США.

Слід також відзначити певний негативний вплив неплатоспроможності багатьох підприємств, що призводить до подорожчання продукції, в тому числі й експортної. Ці фактори викликали суттєве зниження обсягів експорту українських товарів до Росії. Перш за все це стосується продовольчої та іншої сільгосппродукції, значно менше - продукції машинобудування, адже згідно з законодавством Російської Федерації від ПДВ було звільнено близько 750 товарних позицій, частка яких у загальному експорті продукції машинобудування до Росії у 1996 р. становила близько 40%. Разом з тим, слід зауважити, що в квітні 1997 р. у Російській Федерації було прийнято Закон РФ “Про внесення змін до Закону РФ “Про податок на додану вартість”, згідно з яким звільняються від пільг по стягненню ПДВ: технологічне устаткування, транспорт громадського користування та комплектуючі з запасними частинами до них. Це також вплинуло на зменшення обсягів експорту перелічених груп продукції внаслідок її недостатньої конкурентоздатності на російському ринку.

До факторів, що зумовлюють зростання дефіциту торговельного балансу, можна також віднести порівняно високу й постійно зростаючу собівартість товарів традиційного експорту до Росії (товари продовольчої групи, металургійної та хімічної промисловості, машинобудування тощо);несприятливу кон'юнктуру по цих же товарах, що складається на інших зовнішніх ринках; низку заходів нетарифного обмеження, що впроваджуються з боку РФ переважно на відомчому рівні; систематичне пов'язування поточних торговельно-економічних питань з питаннями політичного характеру.

Резюмуючи вищевикладене, можна констатувати, що проблеми у зовнішньоторговельних відносинах України та Російської Федерації є і, на жаль, досить серйозні. Їх потрібно вирішувати, оскільки альтернативі торговельно-економічному співробітництву двох країн нема. Судячи з усього, переговорний процес щодо усунення суперечностей буде довгим і нелегким, але спільне прагнення до злагоди має привести до взаємних компромісів і розв'язання назрілих проблем. [ 11, 125 ]

3. Заходи щодо поліпшення ефективності зовнішньоекономічних зв'язків України

Для України важливо врахувати зарубіжний досвід, особливо стратегію Японії та інших провідних східноазіатських країн, які ще в 50-х роках продемонстрували переорієнтацію з імпортозамінної моделі економіки на експортоорієнтовану. Цим країнам вдалося повною мірою:

використати свої конкурентні переваги в трудомістких галузях;

шляхом жорсткої державної політики спрямовувати зарубіжну допомогу в імпортозамінний сектор економіки;

вдосконалити науково - технічний потенціал експортних галузей;

створити відповідну структуру експорту;

сприяти кредитній політиці для експортерів тощо.

Наприклад, японський уряд з метою захисту внутрішнього ринку допускав туди іноземних конкурентів згідно з спеціально розробленим графіком, який встановлював поступову лібералізацію. До того ж експортному прориву в Японії передувало насичення внутрішнього ринку вітчизняними товарами, що сприяло розвитку конкуренції між товаровиробниками і стимулювало експорт. В Україні все було зроблено навпаки - шляхом повної лібералізації зовнішньої торгівлі спочатку допустили на внутрішній ринок без будь - яких обмежень іноземних конкурентів, а після руйнації вітчизняної промисловості заговорили про необхідність захисту вітчизняних товаровиробників.

Пріоритетом у розвитку експортного потенціалу України повинно стати використання переваг тих виробництв, які мають передові технології та високий експортний потенціал, а саме : літакобудування, космічне ракетобудування та космічні послуги, порошкова металургія, виробництво нетвердих матеріалів тощо. Значний експортний потенціал має також сільське господарство за умови його реформування, створення сучасної переробної промисловості, поліпшення зберігання продукції тощо.

Географічне розташування України сприяє розширенню міжнародних транспортно - експедиторських послуг під час транзитних перевезень автомобільним, залізничним, повітряним, водним і трубопровідним транспортом. З цієї точки зору важливо забезпечити участь України у проектах прокладання трансконтинентальних транспортних коридорів “ Південь - Північ”, “Західна Європа - Східна Європа” тощо. Це сприятиме інтеграції України у світову систему господарства і забезпеченню її економічної безпеки.

Враховуючи весь комплекс факторів, пов'язаних із станом та перспективами розвитку експорту, необхідно сформувати цілісну систему заходів державного стимулювання експорту з метою створення сприятливих економічних, правових, організаційних та інших умов для розширення експорту та надання вітчизняним експортерам відповідної допомоги в фінансовій, правовій, інформаційній, дипломатичній, маркетинговій сферах.

Важливо, щоб Україна інтегрувалася у світову економіку як рівноправний партнер, що можливо лише за умов кардинального поліпшення структури зовнішньоекономічної діяльності за рахунок поставок готової продукції, використання інвестицій виробничої та науково-технічної кооперації тощо. Необхідно ефективно використовувати для розвитку експортного потенціалу різні форми міжнародного економічного співробітництва. Йдеться про створення спільних підприємств, міжнародний лізинг, створення вільних економічних зон, прикордонну торгівлю, розвиток міжнародного туризму тощо.

Стимулювання розвитку експорту повинно включати насамперед економічні та організаційно - правові заходи.

Економічні заходи повинні полягати у забезпеченні:

страхування експортних кредитів від комерційних та політичних ризиків;

надання урядом гарантій щодо залучення кредитних ресурсів в експортоорієнтовані виробництва, запровадження спеціальної системи кредитування обігових коштів виробництв;

надання державної фінансової підтримки експортерам промислової продукції;

податкового заохочення експортерів;

митно - тарифного стимулювання.

Серед організаційно - правових заходів доцільно виділити:

вдосконалення правової бази розвитку експортної діяльності;

створення системи зовнішньоторговельної інформації;

державну підтримку просування української продукції на зовнішні ринки; організацію ефективної системи сертифікації експортної продукції;

підвищення ролі закордонних українських представництв у дипломатичній підтримці ними важливих експортних операцій, попередніх маркетингових досліджень, зусиль щодо організації зарубіжних виставок, ярмарків тощо;

підготовка кваліфікованих кадрів для діяльності в зовнішньоекономічній сфері.

Що ж стосується імпорту України, то його оптимальний обсяг та регіональний розподіл повинен визначатися для кожного виду товарної продукції з урахуванням найважливіших та внутрішніх факторів зовнішньоекономічної діяльності. Для цього необхідно:

привести товарну структуру імпорту у відповідність з потребами виходу національної економіки з кризи і, перш за все, з урахуванням вимоги захисту вітчизняного товаровиробника;

здійснити структурну перебудову економіки України, зокрема, створювати замкнені цикли виробництва;

розробити економічно обґрунтовану систему тарифного регулювання імпорту з метою насичення внутрішнього ринку необхідними товарами;

здійснювати географічну диверсифікацію імпорту, особливо стратегічно важливих матеріалів і сировини з метою зменшення ресурсної, фінансової і технічної залежності від інших країн та створення умов для стабільного функціонування національної економіки;

здійснювати імпорт дефіцитних сировинних ресурсів з метою збереження власних ресурсів;

залучати передові технології для модернізації національного виробництва;

здійснювати сертифікацію імпортної продукції відповідно до норм міжнародної практики і національного законодавства з метою запобігання ввезення в Україну екологічно небезпечної продукції;

здійснювати, в разі необхідності односторонні обмеження імпорту з метою захисту вітчизняних товаровиробників та споживання ринку;

вдосконалити чинне законодавство з метою ефективного регулювання імпорту;

законодавчо оформити внесення змін до переліку країн ( у бік їхнього зменшення), на які поширюється преференційний режим;

розробити і прийняти антидемпінговий кодекс України з метою усунення інтервенціоністських імпортних поставок та запобігання матеріальних збитків у національній промисловості.

Слід зазначити, що багато країн у зовнішній торгівлі вдаються до протекціоністських заходів. Наприклад, Ізраїль з метою захисту особливо важливих галузей своєї економіки визначив перелік товарних груп, щодо яких встановлено “дискримінаційний режим” ліцензування імпорту. До речі, Верховна Рада України 5.05.96 року ратифікувала Угоду між урядом України та урядом Ізраїлю про торгівлю та економічне співробітництво, в якій і для України передбачено такий “дискримінаційний” режим.

Насамперед доцільно здійснювати імпорт таких передових технологій та продукції виробничого призначення, які сприятимуть модернізації вітчизняної промисловості, заміні нераціонального імпорту і зростання експорту готової продукції. [ 14, 54-55 ]

Висновок

Отже, дослідження зовнішньоекономічних зв'язків України, що було проведено в даній роботі, допомогло нам з'ясувати ряд досить важливих питань.

По - перше, зовнішньоекономічна діяльність України визначається і регулюється на державному рівні, зокрема Законом України “Про зовнішньоекономічну діяльність”. В даному законі надається чітке визначення поняттю зовнішньоекономічної діяльності, як діяльності суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Окрім цього, даний закон визначає перелік суб'єктів, які мають право на формування зовнішньоекономічних зв'язків та перелік видів діяльності, що може здійснюватися ними.

По - друге, здійснення зовнішньоекономічної діяльності не можливо без ряду інструментів, до яких в першу чергу відноситься зовнішньоекономічний договір, який являє собою належним чином оформлену угоду двох суб'єктів підприємницької діяльності - резидентів різних країн, спрямовану на встановлення ( зміну, припинення) їхніх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Структура та порядок укладання зовнішньоекономічного договору також регулюється на державному рівні.

Стосовно практичних аспектів зовнішньоекономічних зв'язків України, то детальний їх аналіз засвідчив, що процес формування зовнішньоекономічних відносин України з іншими країнами світу поки що не має чіткої позитивної тенденції та ускладнюється багатьма проблема, головною з яких є тінізації вітчизняної економіки та значний спад обсягів виробництва.

В даній роботі ми провели детальний аналіз зовнішньоекономічних зв'язків України з Російською Федерацією. Причиною такого аналізу стала велика питома вага Росії в структурі зовнішньоекономічних відносин України. В результаті аналізу, ми з'ясували, що за останній період спостерігається постійне зниження обсягів торгівлі між нашою країною та Росією. Причинами такого скорочення стають як політичні так і економічні перепони між нашими державами. Вирішення даних проблем та налагодження тісних партнерських відносин можливо лише за умови постійного та ефективного співробітництва між державами на вищому рівні.

Стосовно України та її взаємовідносин з світом, то в третьому розділі цієї роботи ми запропонували конкретні заходи щодо поліпшення в першу чергу експортного потенціалу нашої держави та вдосконалення структури імпорту. Основою даних заходів є детальний аналіз досвіду зарубіжних країн, зокрема Японії та Північної Кореї, які досягли значних успіхів в організації зовнішньоекономічних зв'язків з країнам всього світу.

Список літератури