Робота цієї організації здійснюється шляхом багатостороннiх переговорів - раундів. З початку роботи ГАТТ було проведено 8 раундів. Найбільше значення в сфері регулювання МТ мав Уругвайський раунд 1986-1994 р., на якому були прийняті наступні угоди:

1. Угода про створення СОТ;

2. Генеральна Угода по торгівлі послугами (ГАТС);

3. Угода по торгових аспектах інвестиційної діяльності (ТРИМ);

4. Угода по торгових аспектах прав інтелектуальної власності (ТРИПС);

5. Меморандум про врегулювання протирiч.

В даний час членами ГАТТ/СОТ є більш 130 держав. Крім того подано більш 60 заявок на вступ у цю організацію (у тому числі Україною в 1993 р.) і ці країни одержали статус спостерігачів. Сьогодні діяльність СОТ спрямована в основному проти нетарифних бар'єрів.

Угода про створення СОТ вимагає від країни, що тiльки вступає в цю органiзацiю, прийняття на себе таких же зобов'язань, що вже взяті країнами-засновниками. Кожен член СОТ повинен забезпечити відповідність своїх законів і нормативних актів всім угодам, що прийнятi цiєю організацією. Країна повинна взяти на себе зобов'язання насамперед по відношенню до доступу товарів на внутрішній ринок у відповідь на надання їй загальних умов діяльності на зовнішніх ринках. У ці умови входять:

- ставки імпортного мита ;

- засоби нетарифного регулювання;

- технічні і санітарні норми;

- участь у міжнародних економічних санкціях.

Участь у СОТ дає ряд переваг, насамперед на країну поширюється режим найбільшого сприяння в торгівлі. У результаті можна скористатися тарифами інших країн, якi постiйно знижуються. Вітчизняна продукція не буде пiдпадати під дискримінаційні обмеження. Україна зможе захищати свої торгові права від неправомірних дій інших країн під егідою СОТ. В даний час Україна дискримінується насамперед по продукції металургійної, текстильної і хімічної промисловості.

З іншого боку, вступивши у СОТ, Україна повинна в значній мірі зменшити захист внутрішнього ринку, що може бути несприятливим для вітчизняного виробництва.

Регулювання міжнародної торгівлі також здійснюється в межах їхньої компетенції Міжнародною торговельною палатою, ЮНКТАД (Конференція ООН по торгівлі і розвитку). Головними функціями яких є заохочення міжнародної торгівлі; визначення принципів і політики міжнародної торгівлі; ведення переговорів і розробка багатостороннiх правових актів у сфері торгівлі; узгодження політики урядів і регіональних економічних угруповань у сфері торгівлі.

Регулюванням міжнародної торгівлі послугами в рамках окремих галузей займаються спеціалізовані міжурядові організації, що діють під егідою ООН: IКАО - організація міжнародної цивільної авіації; IМО - міжнародна морська організація; ВПС - всесвітній поштовий союз; ВООЗ - всесвітня організація охорони здоров”я; ВТО - всесвітня туристська організація. Так, наприклад, остання встановлює стандарти утримання готелів і ресторанів, а IКАО уніфікує правила перельотів і експлуатації повітряного транспорту і т.п.

В сфері міжнародного руху факторів виробництва - капіталу, праці та технологій, ще не створилася чітка організаційна структура міжнародного моніторингу та регулювання. Питання руху капіталу вирішуються БАГІ, Світовий центр з врегулювання інвестиційних спорів, міжнародна міграція - тільки Міжнародна організація праці, технології - ВТО, ПРООН.

3.2 Шляхи макроекономічної стабілізації економіки України

Україна активно співпрацює з кількома міжнародними фінансово-кредитними організаціями, таким як - Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Багатостороннє агентство з гарантій інвестицій (БАГІ), Міжнародній центр із врегулювання інвестиційних суперечок (МЦВІС), Банк міжнародних розрахунків (БМР).

В економічній літературі, особливо в періодичній, не дається чіткого розмежування між світовим банком з одного боку і Міжнародним валютним фондом - з другого, оскільки існує цілий ряд зовнішніх подібностей цих організацій. Але в дійсності, світовий банк і МВФ - це юридично самостійні міжнародні - фінансово-кредитні установи з відмінними функціями.

Так Міжнародний валютний фонд (МВФ) був заснований у 1944 р. на конференції світових лідерів у Бреттон-Вуді. Головне завдання Фонду полягало в тому, щоб нормалізувати національну монетарну політику 30-х років у післявоєнний період. Будівництво доріг, мостів, комунікацій, енергетичних систем та інших основних будівельних споруд, зруйнованих війною в Європі, покладалось на Міжнародний банк реконструкції та розвитку.

Якщо Світовий банк надає позики тільки країнам, що розвива ються, то до послуг і ресурсів МВФ можуть звертатися всі держави. Враховуючи, що міжнародна торгівля й інвестиції мають глобальний характер, кожна країна купує та продає іноземну валюту для фінансування експорту й імпорту. МВФ здійснює моніторинг таких угод і проводить консультації з країнами-членами щодо шляхів створення гнучкої стабільної монетарної системи. МВФ також надає технічну допомогу на рівні макроекономічного менеджменту та розширює фінансову допомогу країнам, котрі взяли на себе зобов'язання змінити економічну політику.

Головний напрям діяльності МВФ полягає у розробці економічної політики. Фонд слідкує за монетарною та фінансовою політикою своїх членів у тих аспектах, які можуть вплинути на їхню змогу фінансувати свій імпорт і експорт, тобто на «платіжний баланс». Фонд розробляє рекомендації під час регулярних консультацій із урядовими чиновниками щодо того, яких заходів слід вживати у політиці, щоб запобігти їм у майбутньому. Він надає позики країнам-членам, котрі мають короткочасні проблеми, пов'язані зі зовнішніми платіжними проблемами. Фонд прагне досягти повної конвертованості валют країн-членів у межах гнучкого курсу валют, який набув чинності у 1973 р.

МВФ здійснює контроль за функціонуванням міжнародної валютної системи, валютною політикою і валютними курсами країн - членів МВФ, за дотриманням ними певного кодексу поведінки в міжнародних валютних відносинах, включаючи надання допомоги тим чи іншим країнам у вигляді короткострокових кредитів у випадку виникнення труднощів, пов'язаних із станом платіжного балансу.

За період 1994 - 2000 років реалізовано повністю 5 кредитних угод України з МВФ. Таким чином, під впливом результатів здійснення стабілізаційних програм МВФ, в основі реформування економіки України вже протягом семи останніх років лежить монетаристська теорія в якій віддається перевага ринковим відносинам порівняно з втручанням держави в економіку. Тому основними важелями стабілізаційних програм в Україні є кредитно-грошова, фіскальна та валютна політика також додається структурно-інституційний аспект у вигляді адміністративної і земельної реформ та приватизації. В конкретному плані така програма розвитку України передбачає в основному монетарні засоби мобілізації та підвищення ефективності використання внутрішніх фінансових джерел, а саме, скорочення бюджетного дефіциту, жорстоку грошово-кредитну політику, інституційну трансформацію і валютно-фінансову стабілізацію національної економіки.

Основні макроекономічні показники розвитку економіки України наведені в таблиці 5.

Одними з основних завдань України на сьогоднішній день є:

1. подолання платіжного дисбалансу, що вимагає з огляду на необхідність забезпечення економічної безпеки більш ретельного з боку Уряду України і НБУ аналізу підходів МВФ до фінансування зовнішнього дисбалансу;

2. покращення бюджету і поширення доступу держави до внутрішнього кредитування дефіциту бюджету;

зниження інфляції завдяки запровадженню кредитних обмежень.

Оскільки економіка України знаходить на шляху розвитку і становлення основні напрями оптимізації макроекономічного регулювання. Основними шляхами в цьому напрямку оптимізації макроекономічного регулювання в Україні можуть бути:

По-перше, необхідна розробка довгострокової стратегії управляння державним зовнішнім боргом, яка б містила апробовані в світі інструменти:

- тимчасове підвищення норм обслуговування боргу (відрахувань від валютної виручки) і здійснення дійового валютного контролю;

- розвиток експортного потенціалу і скорочення некритичного імпорту;

- ефективне використання механізмів ринкової конверсії боргових зобов'язань в облігації;

- конверсія боргових зобов'язань в прямі іноземні капіталовкладення в ході здійснення приватизації;

- перетворення державного боргу в іноземні прямі чи портфельні інвестиції;

- поступова відмова від зовнішніх запозичень;

- викуп із скидкою боргів на вторинному ринку і перетворення їх в зобов'язання, які підлягають оплаті в національній валюті за номіналом або із скидкою, меншою за скидкою на вторинному ринку (схема використовувалась країнами Латинської Америки);

Таблиця 5. Основні макроекономічні показники України за 1994 - 2001 роки

- збільшення привабливості вкладів в національній валюті;

- залучення тільки середньої і довгострокових зарубіжних кредитних ресурсів;

- диверсифікація джерел зовнішнього кредитування з орієнтацією на ті, що надають можливість збільшити економічний та політичний суверенітет;

- суттєве збільшення приватизації привабливих підприємств і залучення до бюджету доходів від цього, які спрямувати на виплату зовнішнього боргу;

- здійснення жорстокої бюджетної політики і отримання за рахунок цього фактичного профіциту державного бюджету в 2001 і наступних роках;

- конверсію частини державного боргу в майнові активи на території України;

- введення цільового податку на експортерів та імпортерів, який спрямувати на сплату зовнішнього боргу;

- випуск внутрішньої валютної позики забезпеченої землею чи іншими ресурсами;

- погашення зовнішнього боргу частково чи повністю в національній валюті.

По-друге, необхідно дотримання пунктів закону України „Про державний борг”, де встановити ліміт державного боргу, здійснення державних позик і надання державних гарантій тільки через окремі постанови уряду, визначити чіткий порядок обслуговування державного боргу, і чіткі пріоритети в використанні зовнішніх кредитів, зменшити рівень централізації механізму управління боргом за рахунок залучення корпоративного сектору, регіонів, випуску регіональних цінних паперів на зовнішні ринки.

По-третє, доцільно розробити і здійснити жорсткі адміністративні заходи щодо припинення відтоку капіталів з країни (контроль за експортними цінами, повернення валютної виручки, бартером у зовнішній торгівлі, жорсткі митні процедури, посилення боротьби з контрабандою, з розрахунками через офшорні зони, тощо).

По-четверте, розробити і почати здійснювати широкомасштабну національну програму подолання тіньової економіки, в якій було б передбачено повернення вітчизняних капіталів з-за кордону на ґрунті їх амністування і подальшої легалізації.

Зокрема необхідно відмітити, що жорсткі монетарні обмеження гальмують функціонування внутрішніх важелів економічного зростання і нагромадження національних капіталів.

Критерієм оцінки ефективності макроекономічного регулювання в Україні має стати співвідношення між прогнозованим зиском від набуття відкритості і лібералізації економіки і зовнішньоекономічних зв'язків і можливими втратами для вітчизняних виробників і агентів зовнішньої торгівлі і споживачів. В основі повинна знаходитися відповідність всіх заходів національним економічним інтересам і загальному економічному курсу України.

Висновки

Все більшу роль у міжнародних економічних відносинах відіграють міжнародні організації. Особливо важливою є діяльність цих організацій для країн із перехідною економікою, які здійснюють перехід до ринкових відносин і готові використати як управлінський досвід міжнародних організацій, так і власні реальні можливості.

Україна активно співпрацює з кількома міжнародними - організаціями, таким як - Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ/СОТ), Міжнародна торговельна палата, ЮНКТАД (Конференція ООН по торгівлі і розвитку), спеціалізовані міжурядові організації, що діють під егідою ООН: IКАО - організація міжнародної цивільної авіації, IМО - міжнародна морська організація, ВПС - всесвітній поштовий союз, ВООЗ - всесвітня організація охорони здоров'я, ВТО - всесвітня туристська організація, ПРООН, Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Багатостороннє агентство з гарантій інвестицій (БАГІ), Міжнародній центр із врегулювання інвестиційних суперечок (МЦВІС), Банк міжнародних розрахунків (БМР).

У 1999 і 2000 роках Україна була без дефіциту зведеного бюджету. В перше за роки незалежності в 2000 році відбулося економічне зростання, хоча і завдяки приросту експорту вітчизняної продукції і позитивного сальдо зовнішньої торгівлі в обсязі 1406 млн. дол. США, а не наповненню внутрішнього ринку. У 1999, 2000 роках ліквідовано дисбаланс поточного рахунку платіжного балансу. Інфляція в перше стала багато в чому контрольованою і прогнозованою.

Але також багато і негативного. Так, жорстока монетарна інфляційна політика призвела не тільки до стримування дії чинників інфляції витрат, а й до гострої нестачі платіжних засобів в економіці в вигляді платіжної кризи, а звідси і до скорочення вітчизняного виробництва, що власно і відбувалося в Україні. Обмеження грошової маси і внутрішнього кредитування, а також штучне стимулювання внутрішнього сукупного попиту спричинило небажані соціально-економічні наслідки.

Широкі міжнародні зв'язки України сприяють макроекономічній стабілізації - так протягом 1994-1995 років МБРР надав Україні кошти реабілітаційної позики на загальну суму близько 500 млн дол. США. У 1996 р. було підписано 7 кредитних угод, 6 з яких Верховна Рада України вже ратифікувала. У 1997 р. передбачається надходження кредитних ресурсів від МБРР на суму 1075 млн. дол. США.

Що стосується відносин України з Міжнародним банком реконструкції та розвитку то вони чітко викладені в "Меморандумі взаєморозуміння щодо стратегії допомоги Світового банку Україні на 1996 - 1998 роки". В Меморандумі зазначається, що повна реалізація програми економічних реформ дасть змогу виконати як мінімум три завдання:

- здійснення реалістичної програми при підтримці МВФ;

- досягнення узгоджених цілей в галузі малої і масової приватизації та приватизації сільськогосподарських земель;

- продовження лібералізації ринку, особливо стосовно обмежень, які ще залишилися щодо експорту.

Лише за цих умов Світовий банк надає Україні протягом 1996-1998 років допомогу в сумі 3 млрд. доларів США. Однак в Меморандумі ставиться умова, що в разі відхилення від реформ, позики Міжнародного банку реконструкції і розвитку не перевищуватимуть 200 млн. доларів США.

Позики повертаються протягом 17 років, причому у перші п'ять років сплачується тільки процентна ставка та кошти за резервування клієнту кредитної лінії. Повернення основної суми починається з шостого року.

Діяльність міжнародних організацій набуває в Україні все більшого значення, зокрема у справі загального співробітництва та надання державі допомоги у переході економіки на ринкові відносини.

Література

1. Андрющенко I. Особливостi зарубiжних iнвестицiй в умовах лiбералiзацiї економiки України з точки зору безпеки - "Економiка, фiнанси, право", 2000, №2

2. Артемьев И.Е. Рынки технологий в мировом хозяйстве. М.,1992

3. Градобитова Л.Д., Рубинская Э.Т. Международная миграция рабочей силы и проблемы ее регулирования. Ростов-на-Дону, 1992

4. Герчикова И.Н. Международное коммерческое дело. М., 1996

5. Гринько И.С. Внешнеторговые сделки. Сумы, 1994

6. Губський Б.В. Iнвестицiйнi процеси в глобальному середовищi. К.,1998

7. Дегтярева О.И. Организация и техника внешнеторговых операций. М.,1992.

8. Дюмулен И.И. Всемирная торговая организация. М., 1997

9. Иголкин А.А. Международное разделение труда: модели, тенденции, проблемы. М.,1988

10. Киреев А.П. Международная экономика. т.1,2 . М., 1998,1999

11. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Мiжнароднi економiчнi вiдносини. Л.,1999

12. Колосова В.П. Кредитування економіки України міжнародними фінансовими організаціями.// Фінанси України 2000 № 2

13. Ломакин В.К. Мировая экономика. М., 1998

14. Мар"єнко А. Проблеми залучення iноземних iнвестицiй в економiку України- "ФУ", 1999,№7

15. Медведев А.Г. Международная передача технологии. СПб,1992

16. Мухопад В.И. Международная торговля лицензиями. М., 1994

17. Овчинников К.П. Международное разделение труда: модели, тенденции, прогнозы. М.,1998

18. Пузакова Е.П. Международное производственное и научно-техническое сотрудничество. Ростов-на-Дону, 1995

19. Рут Френкейн Ф., Фiлiпенко А. Мiжнародна торгiвля та iнвестицiї. К.,1998

20. Соціально-економічне становище України за 2001 рік. Статистика України № 1 2002, с. 67

21. Соціально-економічне становище України за 2001 рік. Статистика України 2 2001, с. 24

22. Стабілізаційні програми МВФ та реформування економіки України. Єрмошенко М.М. Актуальні проблеми економіки, № 5-6, 2001, с. 17

23. Шовкалюк В. Iнвестицiйний клiмат: сучасний стан та перспективи, “МIД”, 2000,№1

24. Цапенко И. Социально-политические последствия международной миграции населения - "МЭиМО",1999,№3

25. Яновський О. Проблеми української зовнiшньої торгiвлi - "Науковий економiчний журнал"- 1999,№№3,4

Размещено на Allbest.ru