Валютний контроль
Валютні обмеження: сутність, принципи, цілі, заходи, що застосовуються. Вплив валютних обмежень на валютний курс і міжнародні економічні відносини. Валютний ризик: учасники та структура. Принципи страхування валютного ризику, основні способи захисту.
| Рубрика | Международные отношения и мировая экономика |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 23.02.2012 |
| Размер файла | 39,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Реферат на тему: Валютний контроль
Зміст
- 1. Валютні обмеження: сутність, принципи, цілі
- 1.1 Сутність валютних обмежень
- 1.2 Цілі валютних обмежень
- 1.3 Принципи валютних обмежень
- 1.4 Заходи, що застосовуються при валютних обмеженнях
- 1.5 Вплив валютних обмежень на валютний курс і міжнародні економічні відносини (МЕВ)
- 2. Валютний ризик: учасники та структура
- 2.1 Види валютного ризику
- 2.2 Учасники валютного ризику
- 2.3 Принципи страхування валютного ризику
- 2.4 Способи захисту від валютних ризиків
- 2.5 Захисні застереження
- 2.6 Сучасні методи страхування валютного ризику
- Література
1. Валютні обмеження: сутність, принципи, цілі
1.1 Сутність валютних обмежень
Валютні обмеження використовуються в якості однієї з форм валютної політики. "Валютні обмеження - законодавче чи адміністративне заборона, лімітування і регламентація операцій резидентів і нерезидентів з валютою та іншими валютними цінностями".
Це складова частина валютного контролю, який забезпечує дотримання валютного законодавства шляхом перевірок валютних операцій резидентів і нерезидентів. При валютних обмеженнях в процесі валютного контролю перевіряється наявність ліцензій і дозволів, виконання резидентами вимог щодо продажу інвалюти на національному валютному ринку, обґрунтованість платежів в інвалюті, якість обліку та звітності за валютними операціями. При валютних обмеженнях функції валютного контролю покладаються зазвичай на центральний банк, а в деяких країнах створюються спеціальні органи (наприклад, у Франції після другої світової війни). У Росії цими органами валютного контролю є Центральний банк РФ і Уряд РФ, а в ролі агентів валютного контролю виступають Федеральна служба Росії по валютному й експортного контролю (ВЕК), Державний митний комітет, федеральні органи податкової поліції та ін Безпосередні виконавці валютного контролю - уповноважені комерційні банки, підзвітні Банку Росії.
1.2 Цілі валютних обмежень
Валютні обмеження як різновид валютної політики переслідують такі цілі:
1) вирівнювання платіжного балансу,
2) підтримка валютного курсу,
3) концентрація валютних цінностей у руках держави для вирішення поточних і стратегічних завдань. Під час підготовки і ведення воєн валютні обмеження використовуються військово-промисловими комплексами для імпорту військово-стратегічних товарів за рахунок лімітування ввезення предметів цивільного призначення. Валютні обмеження відрізняються дискримінаційним характером, оскільки сприяють перерозподілу валютних цінностей на користь держави і великих підприємств за рахунок дрібних і середніх підприємців, ускладнюючи їм доступ до іноземної валюти.
Тому немонополізований сектор зазвичай виступає проти їх введення. Валютні обмеження зазвичай є складовою частиною політики протекціонізму і дискримінації торгових партнерів. Важливу роль в їх реалізації відіграють політичні мотиви.
З метою тиску на інші країни провідні держави застосовують валютну блокаду. Це економічна санкція у формі односторонніх валютних обмежень однієї країни чи групи країн по відношенню до іншої держави, що перешкоджають використанню його валютних цінностей з метою примусити його до виконання певних вимог і спрямованих на підрив її валютно-економічного становища. Сутність валютної блокади полягає в заморожуванні валютних цінностей цієї держави, що зберігаються в іноземних банках, і застосуванні дискримінаційних валютних обмежень.
"Під час і після Другої світової війни Великобританія блокувала банківські рахунки, на яких зберігалася іноземна (в основному англійська) валюта країн стерлінгової зони. Кошти з цих рахунків могли використовуватися тільки для розрахунків між учасниками даної валютної угруповання. У зв'язку з націоналізацією Англо-Іранської нафтової компанії на початку 50-х років Банк Англії припинив оборотність фунтів стерлінгів на долари для Ірану і рекомендував Італії та Японії не вести розрахунки з цією країною в фунтах стерлінгів. У 1956р. у відповідь на націоналізацію Суецького каналу банки Великобританії, США та Франції організували валютну блокаду щодо Єгипту, заморозивши його валютні рахунки".
Валютні обмеження передбачають:
1) регулювання міжнародних платежів і переказів капіталів, репатріації експортної виручки, прибутків, руху золота, грошових знаків і цінних паперів,
2) заборона вільної купівлі-продажу іноземної валюти;
3) концентрацію в руках держави іноземної валюти та інших валютних цінностей. У їх числі також платіжні документи (чеки, векселі, акредитиви тощо), цінні папери, номіновані в іноземній валюті, дорогоцінні метали.
1.3 Принципи валютних обмежень
Розрізняються наступні принципи валютних обмежень, що визначають їх зміст:
централізація валютних операцій у центральному та уповноважених (девізний) банках;
ліцензування валютних операцій - вимога попереднього дозволу органів валютного контролю для придбання імпортерами або боржниками іноземної валюти;
повне або часткове блокування валютних рахунків;
обмеження оборотності валют. Відповідно вводяться різні категорії валютних рахунків: вільно конвертовані, внутрішні (у національній валюті з використанням у межах країни), по двостороннім урядовим угодами, клірингові, блоковані та ін. Розрізняються дві основні сфери валютних обмежень: поточні операції платіжного балансу (торгові та "невидимі" операції) і фінансові (рух капіталів і кредитів, переведення прибутків, податкових та інших платежів).
Форми валютних обмежень відображають їх внутрішній зміст і структуру, розрізняються за сферами їх застосування. За поточними операціями платіжного балансу практикуються наступні їх форми:
валютний контроль ризик міжнародний
блокування виручки іноземних експортерів від продажу товарів в даній країні, обмеження їх можливостей розпоряджатися цими коштами;
обов'язковий продаж валютної виручки експортерів повністю або частково центральному та уповноваженим (девізним) банкам, які мають валютну ліцензію центрального банку;
обмежена продаж іноземної валюти імпортерам (лише при наявності дозволу органу валютного контролю). В деяких країнах імпортер зобов'язаний внести на депозит в банк певну суму національної валюти для отримання імпортної ліцензії;
обмеження на форвардні купівлі імпортерами іноземної валюти;
заборона продажу товарів за кордоном на національну валюту;
заборона оплати імпорту деяких товарів іноземною валютою;
регулювання строків платежів по експорту та імпорту у зв'язку з розвитком операцій "лидз енд легз" в умовах нестабільності валютних курсів. Іноді контролюються авансові платежі імпортерів іноземним експортерам, встановлюються обмежені терміни продажу експортерами іноземної валюти на національну (30 днів), щоб ці кошти не були використані для спекулятивних операцій проти національної валюти;
множинність валютних курсів - диференційовані курсові співвідношення валют за різними видами операцій, товарним групам і регіонам. Вперше множинність валютних курсів стала застосовуватися в період світової економічної кризи 1929-1933 рр., Після скасування золотого монометалізму та введення валютних обмежень. Оскільки багато валютні рахунки були блоковані і ступінь вільного розпорядження ними була різна, знижки (дисконт) по відношенню до офіційного курсу валюти коливалися від 10 до 90% (у Німеччині).
"Після другої світової війни багато країн-членів МВФ в порушення його Статуту практикували множинність валютних курсів. У Франції було встановлено десять валютних курсів. До середини 60-х років в Туреччині разом з завищеним офіційним курсом національної валюти (1 доларів США = 2,8 ліри) застосовувалися інші диференційовані курси: 9 лір по імпорту з метою його стримування; 4,9 ліри з експорту міді; 5,6 ліри з експорту родзинок і горіхів з метою стимулювання вивезення цих традиційних експортних товарів країни; 9 лір з вивезення інших товарів".
Хоча в більшості промислово розвинених країн курс валют був уніфікований з введенням їх конвертованості, окремі держави періодично повертаються до практики множинних валютних курсів у формі подвійного валютного ринку.
Завищення курсу національної валюти по певним товарам або операцій має на меті здешевити імпорт товарів першої необхідності, зменшити реальні виплати за зовнішнім боргом в даній валюті, зменшити експорт певних товарів. Заниження курсу переслідує протилежні цілі. Курсова різниця виступає як премія чи знижка по відношенню до офіційного курсу. Причому за множинністю валютних курсів нерідко ховається фактична девальвація (так, введення в Туреччині багатоступінчастого курсу ліри в червні 1979 р. обернулося фактичним зниженням її курсу до долара на 43,6%). Ліцензійна система по імпорту обмежує можливість ввезення товарів. Незважаючи на рекомендації про скасування множинності валютних курсів, що включаються в стабілізаційні програми МВФ, деякі країни, що розвиваються продовжують використовувати їх для захисту національної економіки.
В цілях економії іноземної валюти обмежується її обмін для резидентів, що виїжджають за кордон в якості туристів. Валютні обмеження поширюються на страхування, ліцензійні платежі, гонорари, комісійні винагороди, переклад прибутків і відсотків та інші "невидимі" операції. Форми валютних обмежень за фінансовими операціями залежать від напрямку регулювання руху капіталів.
1.4 Заходи, що застосовуються при валютних обмеженнях
При пасивному платіжному балансі застосовуються такі заходи з обмеження вивозу і "втечі" капіталу, стимулювання припливу капіталу з метою підтримки курсу валюти:
лімітування вивезення національної та іноземної валюти, золота, цінних паперів, надання кредитів;
контроль за діяльністю кредитного та фінансового ринків: операції здійснюються лише з дозволу міністерства фінансів і при наданні інформації про розмір видаваних кредитів і прямих інвестицій за кордоном, залучення іноземних кредитів за умови попереднього дозволу органів валютного контролю (зокрема, на випуск облігаційних позик), щоб вони не вплинули на національний валютний ринок, ринок позичкових капіталів і зростання грошової маси в обігу;
обмеження участі національних банків у наданні міжнародних позик в іноземній валюті;
примусове вилучення іноземних цінних паперів, що належать резидентам, та їх продаж на валюту. До цього заходу вдавалися Німеччина перед другою світовою війною, Великобританія в період і після війни;
повне або часткове припинення погашення зовнішньої заборгованості або дозвіл оплати її національною валютою без права переказу за кордон. У період світової економічної кризи 30-х років 25 країн припинили платежі за зовнішніми боргами, а Німеччина з 1933 р. погашала стерлінгову і доларову заборгованість німецькими марками, зараховуються на блоковані рахунки без права розпорядження ними та обміну на іноземну валюту.
При надзвичайних обставинах об'єктом валютних обмежень є золото. Під час другої світової війни ринки золота були закриті: у Франції - до 1949р., Великобританії - до 1954р., В Нідерландах - до 1968р. У США протягом 40 років з 1934р. були заборонені операції з золотом для фізичних і юридичних осіб.
При активному платіжному балансі з метою стримування як припливу капіталів у країну, так і підвищення курсу національної валюти застосовуються такі форми валютних та кредитних обмежень з фінансових операцій:
депонування на безпроцентний рахунку в центральному банку нових закордонних зобов'язань банків. У ФРН в 1978р. мінімальні резерви кредитних установ, які вони зобов'язані зберігати в центральному банку, були підвищені до 100% приросту іноземних зобов'язань банків. У Японії ця норма була підвищена в березні 1978р. з 50 до 100%, щоб призупинити приплив доларів в країну, а в грудні 1978 р. знижена до 50% після оголошення програми США з підтримки долара, з лютого 1979р. скасовано, за винятком 0,25%;
заборона на інвестиції нерезидентів та продажу національних цінних паперів іноземцям. У Швейцарії в 1972-1974 рр. частково, а з лютого 1978р. до кінця 1979р. майже повністю було заборонено продаж короткострокових швейцарських цінних паперів нерезидентам. У ФРН в січні 1978р. був заборонений продаж іноземцям національних цінних паперів строком від 2 до 4 років. В Японії заборону на покупки нерезидентами короткострокових облігацій в ієнах був тимчасово введений в березні 1978р.;
обов'язкова конверсія позик в іноземній валюті в національному центральному банку (практикувалася в Швейцарії);
заборона на виплату відсотків по строкових вкладах іноземців в національній валюті. Подібний заборона діяла в Швейцарії з листопада 1974р. по лютий 1980р. з метою перерозподілу капіталів з країни на ринок еврошвейцарських франків і зниження курсу національної валюти;
введення негативної процентної ставки за вкладами нерезидентів у національній валюті (від 12 до 40% річних). При цьому відсотки платить або вкладник банку, або банк, зацікавлений у залученні вкладів в іноземній валюті, виплачує сам державному валютному установі. Таку міру застосовували в різний час Бельгія, Нідерланди, ФРН, Швейцарія (в 1972-1979 рр.) З метою стримування припливу капіталів. Так, у Швейцарії в 1978р. ставка "негативних" відсотків становила 10% в квартал за вкладами нерезидентів у швейцарських франках на суму понад 5 мільйонів франків;
обмеження ввезення валюти в країну. Вперше ця міра була введена в Швейцарії в 1976-1977гг. Потім банківський закон 1979р. заборонив банкам зберігати банкноти в швейцарських франках в сейфах, орендованих іноземцями, тримати чеки на великі суми, виписані на їх ім'я за наказом іноземних клієнтів;
обмеження на форвардні продажу національної валюти іноземцям. У Швейцарії ці обмеження практикувалися з листопада 1974р. по березень 1980р., потім вони були пом'якшені: з продажу франків на термін до 10 днів ліміт був збільшений з 20 до 40% від суми угоди за станом на 31 жовтня 1974р., по операціях на більш тривалий термін - з 50 до 80%;
схема примусових депозитів. Цей захід застосовувалася в ФРН з березня 1972р. по вересень 1974р. Фірми, активно почали користуватися єврокредитами, за якими ставки були нижчі, ніж в країні, повинні були поміщати частину залучених капіталів на безпроцентний рахунок в Німецькому федеральному банку.
Таким чином, валютні обмеження в ряді випадків переплітаються із кредитним і торговим регулюванням. Їх арсенал різноманітний, неефективні форми замінюються більш пристосованими до особливостей валютно-економічного становища країни та конкуренції на світовому ринку.
1.5 Вплив валютних обмежень на валютний курс і міжнародні економічні відносини (МЕВ)
Воно різне за ступенем і спрямованості в залежності від форм обмежень і валютно-економічного становища окремих країн і світової економіки в цілому. У ряді випадків це фактор впливу на конкурентоспроможність товарів поряд з цінами, умовами поставки та якістю після продажного обслуговування. Наслідком валютних обмежень є підтримання на певному рівні офіційного валютного курсу. Однак на вільному ринку встановлюється паралельний, вищий, ніж офіційний, курс іноземної валюти, а на нелегальному ("чорному") - ще більш високий її курс.
Після другої світової війни, незважаючи на жорсткі валютні обмеження в ряді країн Західної Європи, курс їхніх валют знижувався. А курс валют Швейцарії, Японії, ФРН, незважаючи на контроль за припливом капіталів, стрімко підвищувався. Щодо дієвим засобом стримування припливу іноземного капіталу до Швейцарії виявилися обмеження на форвардні продажу швейцарських франків нерезидентам, а також негативні процентні ставки за їхніми рахунками. Однак поширення негативних відсотків на рахунки у франках іноземних центральних банків у Швейцарії виявилося неефективним, оскільки частка швейцарського франка в міжнародній валютній ліквідності невелика. У ФРН введення негативних процентних ставок не дало значних результатів, так як ринок позичкових капіталів в цій країні більш відкритий, ніж у Швейцарії. Збільшення норм зобов'язань резервів в 1978р. до 100% приросту іноземних зобов'язань банків ФРН дало можливість вилучити 1/3 припливу іноземних валют.
Програма добровільних обмежень і змінила її система регулювання всіх форм вивозу капіталу з США не призвели до зменшення обсягу закордонних кредитів американських банків.
Суперечливість валютних обмежень з фінансових операцій полягає в однаковому їх впливі як на небажане переміщення "гарячих" грошей, "втеча" капіталу, так і на нормальні потоки короткострокових капіталів.
Лімітування обміну національної валюти на іноземну для туристів, які вирушають за кордон, стимулює спекулятивні операції на "чорному" валютному ринку.
Валютні обмеження дають короткочасний позитивний результат. Так, якщо скасування валютних обмежень у вересні 1968р. полегшила "втеча" 15 млрд. французьких франків з Франції, то після їх відновлення відлив капіталів різко скоротився і сальдо руху короткострокових капіталів стало позитивним. В кінцевому рахунку валютні обмеження негативно впливають на МЕВ в цілому, зокрема ускладнюючи розвиток експорту. Експортери, не маючи впевненості в отриманні іноземної валюти, прагнуть ухилитися від здачі валютної виручки девізним банкам за невигідним для них офіційним курсом національної валюти за допомогою:
маніпулювання цінами в рахунках-фактурах (подвійний контракт). Наприклад, експортер за домовленістю з імпортером занижує офіційну ціну для проходження митного контролю в порівнянні з реальною валютною виручкою. Різниця зараховується на рахунок фізичної особи або підставний фірми в іноземному банку;
продажу товару в треті країни, чиї валюти не підлягають здачі;
листів адвокатів, які аргументують прохання фірми-експортера не здавати частину валютної виручки державі у зв'язку з необхідністю надати підтримку своєму закордонному відділенню;
хабарів, зокрема у вигляді цінного подарунка чи послуги. Органи валютного контролю строго стежать за дотриманням відповідного законодавства, цінами, рахунками, застосовують штрафи та санкції при порушеннях. Однак більшість юридичних і фізичних осіб воліють піддаватися санкціям, але не втратити вигідного контрагента. Всупереч валютним обмеженням держава робить ряд поступок великим фірмам.
2. Валютний ризик: учасники та структура
Валютний ризик є одним з видів комерційних ризиків, суть якого полягає в небезпеці валютних втрат у результаті зміни курсу валюти ціни (позики) стосовно валюти платежу в період між підписанням зовнішньоторговельного або кредитної угоди і здійсненням платежу по ньому.
2.1 Види валютного ризику
1) операційний - можливість збитків або недоотримання прибутку;
2) балансовий (трансляційний) - невідповідність активів і пасивів, виражених в інвалютах;
3) несприятливий вплив валютного ризику на економічний стан підприємства.
В основі валютного ризику лежить зміна реальної вартості грошового зобов'язання в зазначений період.
2.2 Учасники валютного ризику
Учасниками є експортер (кредитор) та імпортер (боржник). Експортер несе збитки при зниженні курсу валюти ціни по відношенню до валюти платежу, так як він отримає меншу реальну вартість у порівнянні з контрактною. Аналогічним буде валютний ризик для кредитора, який ризикує не отримати еквівалент вартості, переданої в тимчасове користування позичальнику. Навпаки, для імпортера і боржника за позиками валютні ризики виникають, якщо підвищується курс валюти ціни (позики) стосовно валюти платежу. В обох випадках еквівалент в національній валюті боржника буде менше сум, на які контрагенти розраховували при підписанні угоди. Коливання валютних курсів ведуть до втрат одних і збагачення інших фірм і банків. Валютним ризикам піддаються обидві сторони угоди (торгового і кредитного), а також державні і приватні власники іноземної валюти. Валютні ризики банків виникають при відкритої валютної позиції. Зміна валютних курсів впливає на результати діяльності ТНК, що здійснюють інвестиції в різних країнах і в різних валютах. При девальвації іноземної валюти сума капіталовкладень в реальному обчисленні може виявитися нижче, ніж при інвестиціях в національній валюті, і навіть перетворитися на збиток.
2.3 Принципи страхування валютного ризику
Світова практика виробила наступний основний принцип страхування валютного ризику. Нетто-позиції по кожній інвалюті підсумовуються, сортуються за строками укладення та виконання угоди і повинні бути застраховані в кінці кожного місяця зазвичай однією сумою для спрощення звітності, за винятком окремих угод. З введенням єдиної валюти в ЄС валютний ризик зникне у взаєминах країн, що приєдналися до зони євро.
Учасники міжнародних кредитно-фінансових операцій схильні не тільки валютному, але і кредитний, процентний, трансферного ризиків. Кредитний ризик - ризик несплати позичальником основного боргу і відсотків по кредиту, належних кредитору. Цей ризик несе кредитор при неплатоспроможності позичальника. Процентний ризик - небезпека втрат, пов'язаних зі зміною ринкової процентної ставки в порівнянні зі ставкою, передбаченою кредитною угодою в період між його підписанням і здійсненням платежу. Позичальник несе ризик зниження ринкової процентної ставки, а кредитор - ризик її підвищення. Трансферний ризик - ризик неможливості переказу коштів в країну кредитора (експортера) у зв'язку з валютними обмеженнями в країні-позичальнику або його неплатоспроможністю і іншими причинами. Учасники ринку здійснюють міжнародні угоди на базі комбінації різних валют, процентних ставок, строків і шукають ефективні способи покриття валютних, кредитних, процентних, трансфертних та інших ризиків.
2.4 Способи захисту від валютних ризиків
1. Прийняття рішення про необхідність спеціальних заходів по страхуванню ризику.
2. Виділення частини зовнішньоторговельного контракту або кредитної угоди, відкритої валютної позиції, яка буде страхуватися.
3. Вибір конкретного способу і методу страхування ризику.
У міжнародній практиці застосовуються три основних способи страхування ризиків:
1) односторонні дії одного з контрагентів;
2) операції страхових компаній, банківські та урядові гарантії;
3) взаємна домовленість учасників угоди. Іноді комбінується кілька способів.
На вибір конкретного методу страхування валютного і кредитного ризиків впливають такі чинники:
особливості економічних і політичних відносин з країною - контрагентом угоди;
конкурентоспроможність товару;
платоспроможність імпортера чи позичальника;
діючі законодавчі обмеження на проведення валютних чи кредитно-фінансових операцій в цій країні;
строк, на який необхідно отримати покриття ризику;
наявність додаткових умов здійснення операції (заставний депозит, гарантія третьої особи);
перспективи зміни валютного курсу або процентних ставок на ринку і т.д.
З метою досягнення оптимального страхування валютного і кредитного ризиків контрагенти допускають поступки за одними статтями угоди, домагаючись переваг по іншим. Одним з методів страхування ризиків є захисні застереження - договірні умови, що включаються в угоди і контракти, що передбачають можливість їх перегляду в процесі виконання з метою страхування валютних, кредитних та інших ризиків, тобто обмеження втрат контрагентів МЕВ. Складовою частиною захисних заходів від валютного ризику є прогнозування валютного курсу і процентних ставок. При цьому практикуються метод експертних оцінок, який базується на знаннях, інтуїції суб'єктів ринку, і формалізовані методи. У їх числі ринково-орієнтовані методи, багатофакторні економетричні, а також методи, засновані на ретроспективному аналізі динаміки валютного курсу.
Світова практика страхування валютних і кредитних ризиків відображає еволюцію цих ризиків і методів захисту від них, пов'язану зі змінами в економіці і світовій валютній системі. При золотом стандарті валютні ризики були мінімальні, так як валютний курс коливався у вузьких межах золотих точок. Після першої світової війни в умовах нестабільності світової валютної системи валютні ризики зросли. При Бреттонвудської системі, заснованої на режимі фіксованих валютних курсів і паритетів, валютні ризики були обумовлені періодичними офіційними девальвації і ревальвації. За 1949-1973 рр. було проведено близько 500 офіційних девальвацій і 10 ре вальвацій. У зв'язку з кризою Бреттонвудської системи і переходом до плаваючих валютних курсів (з березня 1973 р.) і Ямайської валютної системі валютні ризики збільшилися.
"Різкі короткострокові коливання і помітні довгострокові відхилення курсових співвідношень приводять до переоцінки або недооцінки валют на світових ринках. Незбалансованість платіжних балансів і міжнародних розрахунків періодично приводить у рух значні обсяги короткострокових капіталів ("гарячі" гроші). Величезні масштаби валютної спекуляції". Збільшилася амплітуда коливань плаваючих процентних ставок. Цьому сприяла криза заборгованості, що вразив велику групу країн, що розвиваються і держав Східної Європи. Широка лібералізація міжнародних валютних та кредитно-фінансових операцій поєднується з посиленням вимог національних органів контролю і нагляду до банків, які зобов'язані дотримуватися встановлених банківські коефіцієнти.
2.5 Захисні застереження
Після другої світової війни для страхування валютного ризику застосовувалися золоті і валютні застереження.
Золота обмовка - різновид захисної обмовки, заснована на фіксації золотого вмісту валюти платежу на дату укладання контракту і перерахунку суми платежу пропорційно зміні цього золотого вмісту на дату виконання. При прямій золотий застереженні сума зобов'язання прирівнювалася до вагового кількості золота (після другої світової війни 1 т пшениці - до 65-70 г чистого золота). При непрямої золотий застереження сума зобов'язання, виражена у валюті, перераховувалася: сума платежу підвищувалася пропорційно зменшенню золотого змісту цієї валюти (звичайно долара) або знижувалася при його підвищенні. В окремих країнах застосування золотої застереження було заборонено законодавством. Застосування золотий застереження базувалося на припущенні, що існують офіційні золоті паритети - співвідношення валют по їх золотому вмісту, які з 1934 по 1976р. встановлювалися на базі офіційної ціни золота, вираженої в доларах. В результаті різких коливань ринкової ціни золота, частих девальвацій в умовах кризи Бреттонвудської системи золота обмовка втратила захисні властивості проти валютного ризику. У зв'язку з Ямайської валютної реформою, що скасувала золоті паритети країн - членів МВФ і офіційну ціну золота, золота обмовка перестала застосовуватися.
Валютна обмовка - умова в міжнародному торговому, кредитному або іншій угоді, що обумовлює перегляд суми платежу пропорційно зміні курсу валюти застереження з метою страхування експортера або кредитора від ризику знецінення валюти. Валюта і сума платежу ставляться в залежність від більш стійкої валюти застереження. Найбільш поширена захист у формі розбіжності валюти ціни (позики) і валюти платежу. Якщо валюта ціни товару або валюта позики виявилася більш стійкою, ніж валюта платежу, то сума зобов'язання зростає пропорційно підвищенню курсу валюти ціни (застереження) по відношенню до валюти платежу. При іншому варіанті застереження валюта ціни і валюта платежу збігаються, але сума платежу поставлена в залежність від курсу останньої до валюти застереження. Наприклад, угода укладена в італійських лірах, а валютою застереження є долар США. Експортери та кредитори несуть ризик при зниженні курсу валюти застереження по відношенню до валюти угоди.
Багатовалютні (мультивалютні) застереження, відповідно до них сума грошового зобов'язання перераховується в залежності від зміни курсового співвідношення між валютою платежу і корзиною валют, заздалегідь обираних за згодою сторін.
Товарно-цінова обмовка - умова, що включається в міжнародні економічні угоди з метою страхування експортерів і кредиторів від інфляційного ризику. До таких застережень відносяться:
1) застереження про змінну ціну, що підвищується в залежності від ціноутворюючих факторів,
2) індексація, заснована на включенні в угоду особливої ??індексного застереження про перерахунок суми платежу пропорційно зміні індексу цін за період з дати підписання до моменту виконання зобов'язання. Індексні застереження мало застосовуються в міжнародних розрахунках у зв'язку з труднощами вибору і перегляду індексів, реально відображають зростання цін на товари. Крім того, позичальники заперечують проти погіршення умов кредитування при застосуванні індексного застереження.
Компенсаційні угоди для страхування валютних ризиків при кредитуванні: сума кредиту ув'язується з ціною у певній валюті товару, що поставляється в рахунок погашення кредиту, з метою уникнути змін цієї суми внаслідок коливань цін і курсів валют. Однак при цьому односторонні вигоди отримують контрагенти, які купують продукцію підприємств, побудованих за компенсаційними угодами. Позичальникові невигідно фіксувати ціни на момент укладання угоди, так як в умовах інфляції його реальні витрати з погашення кредиту будуть менше, ніж при поставках товарів за заздалегідь фіксованими цінами. Комбінована валютно-товарна обмовка використовується для регулювання суми платежу залежно від змін як товарних цін, так і валютних курсів. Якщо ціни і курси змінюються в одному напрямку, то сума зобов'язання перераховується на найбільший відсоток відхилення; якщо направлення їх динаміки не збігається, то сума платежу змінюється на різницю між відхиленнями цін і курсів. Банки використовують плаваючі процентні ставки для страхування ризиків по середньо-і довгостроковим кредитам.
2.6 Сучасні методи страхування валютного ризику
З 70-х років замість захисних застережень, які не дають повної гарантії усунення валютного ризику, застосовуються в основному нові методи покриття валютного і кредитного ризиків. У їх числі:
1) валютні опціони (вперше в 1973р. На біржі Чикаго),
2) міжбанківські операції "своп",
3) форвардні валютні операції;
4) валютні ф'ючерси (з 1973р. На нью-йоркському валютному ринку, з 1972р. на чиказькому валютному ринку та ін.)
Валютний опціон - угода між покупцем і продавцем валют, яка дає право покупцю опціону купувати чи продавати за певним курсом певну суму валюти протягом обумовленого часу за винагороду.
Один із способів страхування валютного ризику - форвардні угоди з валютою платежу. Наприклад, експортер, продаючи товари на певну валюту, одночасно укладає валютну операцію на термін, реалізуючи майбутню валютну виручку. Імпортер, навпаки, вдається до форвардної угоди для завчасного придбання валюти платежу, якщо очікується підвищення її курсу до моменту платежу за контрактом. З 70-х років для страхування валютного ризику застосовуються валютні ф'ючерси - торгівля стандартними контрактами. Для захисту банківського портфеля цінних паперів, що приносять фіксовані доходи, застосовуються процентні ф'ючерси.
Література
1. Л.Н. Красавіна - Міжнародні валютно-кредитні та фінансові відносини - Підручник - Москва, видавництво "Фінанси і статистика", 2004р. - 608 стор.
2. В.К. Ломакін Світова економіка. Підручник. - Москва, видавництво"Юніті-Дана", 2005р. - 736 стор.
3. А.С. Булатов Світова економіка. - Підручник. - Москва, видавництво"Юрист", 2002р. - 690 стор.
4. Баринов Е.А. Валютні ринки та валютні операції. Москва, видавництво "Анкіл", 1996р. - 80 стор.
5. Європейська валютна система. Збірник статей. Випуск 2. ЦБ РФ. Москва, 1999 р.
6. Грязнова А.Г. Фінансово-кредитний енциклопедичний словник. Москва, видавництво "Фінанси і статистика", 2004р. - 810 стор
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Валютний курс як економічна категорія, основні фактори впливу на зміни обмінного курсу валют. Купівельна спроможність (сила валюти). Методика визначення валютних курсів. Фіксований та плаваючий валютні курси. Державне регулювання валютних відносин.
лекция [36,1 K], добавлен 10.08.2011Історія виникнення та організаційна структура Міжнародного валютного фонду. Загальні принципи та напрямки його діяльності. Вплив фінансової кризи на відносини України з міжнародними фінансовими організаціями. Шляхи покращення взаємозв’язків країни з МВФ.
курсовая работа [519,9 K], добавлен 10.05.2014Суть валютних та кредитних ризиків, їх класифікація. Валютна позиція банків. Система захисних застережень. Методи страхування валютного та кредитного ризиків. Система валютного регулювання. Погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті.
реферат [28,0 K], добавлен 10.08.2011Типи ризиків, які виникають у процесі міжнародного товарообміну, заходи, що дають змогу їх мінімізувати або усувати зовсім. Засоби банківського страхування економічних ризиків. Основні підходи до страхування валютних ризиків, обліково-дисконтні операції.
контрольная работа [21,6 K], добавлен 09.05.2010Сутність міжнародного валютного ринку. Суб'єкти валютного ринку. Основні види операцій. Особливість попиту та пропозиції на валютному ринку. Валютні угоди з негайною поставкою валюти. Особливості фінансових ф'ючерсів. Основні джерела пропозиції золота.
презентация [7,3 M], добавлен 13.11.2014Валютний курс - інструмент міжнародних фінансових відносин, його види та функції. Фактори й чинники впливу на валютний курс, механізми його утворення. Режими фіксованого курсу, з обмеженою та підвищеною гнучкістю. Конвертованість валюти та її котирування.
реферат [40,1 K], добавлен 27.10.2011Сутність та визначення валютних відносин. Методологічні та практичні аспекти організації та механізму міжнародних розрахунків та валютних операцій з урахуванням світового та вітчизняного досвіду. Основи діяльності комерційних банків на валютних ринках.
учебное пособие [3,2 M], добавлен 20.12.2009Найважливіша проблема зовнішньоекономічної діяльності України. Географічна структура експорту та імпорту країни. Валютний курс як інструмент державної політики. Темпи зміни курсу карбованця до долара США. Ретроспектива регулювання валютного курсу НБУ.
контрольная работа [681,0 K], добавлен 11.03.2013Історія створення Міжнародного валютного фонду, мета та цілі його функціонування, основні функції. Структура організації, членство в ній. Обов’язки країн-членів, їх можливість впливати на діяльність Фонду. Співробітництво МВФ з Україною. Критика дій МВФ.
реферат [29,9 K], добавлен 21.03.2011Становлення і розвиток світогосподарських зв'язків та визначення сутності валютних відносин як форми організації розрахунків та платежів на міжнародному і міждержавному рівні. Валютні умови зовнішньоторговельних контрактів. Ризики і способи їх усунення.
контрольная работа [41,7 K], добавлен 07.10.2011
