Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ХАРЧУВАННЯ ТА ТОРГІВЛІ

Кафедра Менеджменту ЗЕД та туризму

КУРСОВА РАБОТА З МЕНЕДЖМЕНТУ

на тему:

Розвиток міжнародного туризму

ХАРКІВ 2011

ЗМІСТ

Вступ

1. Суть, історія розвитку, структура міжнародного туризму та його роль у розвитку світової економічної системи.

2. Види сучасного туризму

3. Сучасна динаміка розвитку міжнародного туризму

Висновки

Перечень використаних джерел

Додатки

Вступ

Туризм як форма задоволення потреб людей у відпочинку справляє великий вплив на життя світової спільноти. Надходження від міжнародного туризму нині є однією з найзначніших складових так званого невидимого експорту (invisible export). Розвиток туристських зв'язків є важливим засобом нормалізації міжнародного становища, зміцнення дружби між народами і поглиблення взаєморозуміння. Туризм став об'єктивною потребою сучасної цивілізації.

Міжнародний туризм не тільки збільшує валютні надходження в країну, він забезпечує зайнятість населення, а також допомагає раціонально використовувати ресурси. Останнім часом міжнародний туризм надзвичайно швидко розвивається, поступаючись лише автомобільній та хімічній промисловості. Таковим чином вивчення явища міжнародного туризму є надзвичайно актуальним на сьогоднішній день.

Мета цієї роботи - визначити роль міжнародного туризму у розвитку світової економічної системи; предмет дослідження - структура, вплив, а також особливості розвитку міжнародного туризму; об'єкт дослідження - міжнародний туризм.

Основні завдання роботи:

а) дослідити історію міжнародного туризму;

б) з'ясувати причини його розвитку і фактори привабливості окремих держав;

в) визначити його роль у розвитку як світового господарства, так і окремих країн;

г) виявити закономірності цього явища, його динаміку та тенденції в різних країнах;

д) зробити певні прогнози.

1. Суть, історія розвитку, структура міжнародного туризму та його роль

у розвитку світової економічної системи

Міжнародний туризм є відносно молодою галуззю в світі, хоча свої корені бере з давніх часів, так як велика кількість людей відправлялися в подорожі з метою пізнання світу й відкриття нових територій, з торговельними, дипломатичними, військовими, релігійними й іншими місіями. Туристичні мандрівки потребували певних послуг з боку місцевого населення в плані розміщення, харчування й т.Д. Історично першими підприємствами індустрії туризму стали таверни.

В античні часи основними мотивами подорожей були торгівля, освіта, паломництво, лікування. У Древній Греції зародилися й спортивні поїздки (Олімпійські ігри). Розвиток торгівлі призвів до масового будівництва доріг, постоялих дворів, таверн. Деякі постоялі двори по розкоші не відрізнялися від будинків багатих людей. Римська аристократія брала активну участь у рекреаційних подорожах - на свої вілли, до моря, у гори.

На сході в старі часи подорожували великими караванами на верблюдах. Ночували в наметах або в караван-сараях (постоялий двір із загоном для тварин). Рівень обслуговування був набагато вище, ніж у Європі через більш активну торгівлю.

У середні століття серед подорожей підсилився релігійний фактор - величезні маси людей спрямовувалися до християнських і мусульманських святинь. І тільки епоха Ренесансу послабила релігійні мотиви й підсилила індивідуальний характер і освітню спрямованість поїздок. Молоді люди нерідко відправлялися в тур по Європі перш ніж зайнятися професією. Європейське суспільство відпочивало на курортах Швейцарії, Німеччини, Австрії, Греції, Італії.

Зародження спеціалізованих підприємств з виробництва туристичних послуг (XIX століття) і швидкий розвиток індустрії туризму (до 80-х рр. XX століття) сприяли появі етапу масового туризму.

Революційний розвиток транспорту - поява пароплава, паровоза, розширення мережі доріг також зіграло важливу роль.

Перші висококласні готелі з'явилися в Німеччині й Швейцарії на початку XIX століття, у другій половині століття - створюються бюро подорожей, які організовували туристичні поїздки й реалізовували споживачеві.

У першій половині XX століття в Німеччині й СРСР стимулювався масовий відпочинок, спортивний туризм і військово-прикладні види спорту.

Після економічного спаду, пов'язаного з Другою світовою війною, почався новий етап. З 60-х років XX століття почався активний розвиток туристичних фірм, масового будівництва готелів і різного роду розважальних закладів. Європейський туризм був орієнтований на прийом американських туристів, а з 70-х років, розпочався ріст і виїзного туризму. В СРСР розвивалася мережа профспілкових лікувально-профілактичних і курортних установ, дитячий сезонний і спортивний туризм.

З 80-х років XX століття темпи росту туризму сповільнилися, а масовий туризм трансформувався в диференційований. Туризм стає стилем життя, підсилюється тенденція до розширення асортиментів послуг, появі нових об'єктів рекреації. Популярними стають індивідуальні тури, екологічний і спортивний туризм.

Туризм спочатку розглядався як подорож. Термін "туризм" в перекладі з французького означає прогулянка, поїздка. Проте з розвитком економіки, если потреба в подорожах різко виросла, з'явилися виробники послуг для таковых подорожей, туризм стає продуктом. Як продукт туризм реалізується в формі послуг (матеріальних і нематеріальних).

Туризму властиві економічні особливості:

1. Міжнародний туристичний обмін є обміном живими людьми. Туристичні послуги не можуть пересуватися за своїм покупцем, їх не можна зберігати. Ринок міжнародного туризму є ринком покупця.

2. Одною з характерних рис сучасного туризму являється його масовість. Масового характеру туризм набув у післявоєнні роки. З предмета розкоші він став потребою для більшості населення багатьох країн світу. Масовий попит на туристичні послуги породив масове туристичне виробництво. Формується міцна туристична індустрія зі своїми, індивідами, своїм продуктом, виробничим циклом, способами організації і управління виробництвом.

3. Туристичні послуги на світовому ринку виступають як "невидимий" продукт, характерною рисою якого є те, що значна частина цих послуг робиться з мінімальними витратами на місці.

До факторів, що викликали бурхливий розвиток туризму в останні роки, можна віднести такі:

· ріст суспільного багатства і доходів населення;

· скорочення робочого часу і збільшення вільного часу;

· розширення використання транспорту для туристичних поїздок (авіаційного, автомобільного та ін.);

· удосконалювання усіх видів транспорту удешевило поїздки;

· розвиток засобів комунікації та інформаційних технологій;

· збільшення числа найманих робітників та службовців у розвитих країнах і підвищення їх матеріального і культурного рівня;

· ослаблення обмежень на вивіз валюти в багатьох країнах і спрощення прикордонних формальностей;

· істотні зрушення в структурі духовних цінностей;

· туристичний бізнес захоплює підприємців по багатьох причинах (невеликі стартові інвестиції, зростаючий попит на туристичні послуги, високий рівень рентабельності і мінімальний період окупності витрат).

Туризм - це екскурсії, походи і подорожі в яких відпочинок поєднується з пізнавальними і освітніми цілями. За призначенням і формами проведення туризм поділяється на плановий (екскурсний) і самодіяльний.

При плановому туризмі учасники подорожують на автобусах, літаках, теплоходах, у поїздах по наперед намічених маршрутах, зупиняються в готелях або на турбазах, де їм надається ночівля, харчування і екскурсовод.

При самодіяльному туризмі подорож будується повністю або частково на самообслуговуванні. Тут туристи самі намічають маршрути і спосіб пересування, забезпечують собі харчування, нічліг і місце відпочинку, намічають місця для екскурсій.

На даний час туризм класифікується:

1. за цілями: маршрутно-пізнавальний; спортивно-оздоровчий; самодіяльний, у тому числі з активними методами пересування; діловий і конгрес-туризм; курортний, лікувальний; гірськолижний; фестивальний; мисливський; екологічний; шоп-туризм; релігійний; навчальний і ін.;

2. за ступенем мобільності: пересувний; стаціонарний; змішаний;

3. за формою участі: індивідуальний; груповий; сімейний;

4. за віком: зрілий; молодіжний; дитячий; змішаний;

5. за тривалістю: одноденний; багатоденний; транзитний;

6. за видом використовуваного транспорту: автомобільний; залізничний; авіаційний; водний; велосипедний; кінний; комбінований;

7. за сезонністю: активний туристський сезон, міжсезон (напівсезон), несезон;

8. за географічним складом: міжконтинентальний; міжнародний (міжрегіональний); регіональний; місцевий; прикордонний;

9. за методом пересування: пішохідний; з використанням традиційних транспортних засобів; з використанням екзотичних видів транспорту (канатна дорога, фунікулер, дирижабль, повітряна куля, дельтаплан).

Значення туризму в світі постійно зростає, що пов'язано з впливом туризму на економіку окремої країни.

В економіці окремої країни міжнародний туризм виконує ряд важливих функцій:

1. Міжнародний туризм - джерело валютних надходжень для країни і засіб для забезпечення зайнятості.

Туризм є однією з небагатьох галузей світового господарства, де постійно зростає кількість робочих місць, що у 1,5 раза перевищує цей середньогалузевий показник в інших сферах економічної діяльності. Робочі місця та туристичні підприємства зазвичай створюються в менш розвинутих регіонах країн базування, що сприяє поліпшенню економічної ситуації та заохочує місцевих жителів не полишати традиційні зони мешкання у пошуках економічно привабливіших місць проживання. Активно розвивається так званий сільський туризм, який у країнах Європи розглядають як найефективніший шлях соціального розвитку сільських депресивних регіонів, шлях до забезпечення зайнятості сільського населення, яке витісняється зі сфери матеріального виробництва внаслідок науково-технічного прогресу. За даними звіту Міжнародної ради з подорожей і туризму (World Travel and Tourism Council), 2004 р. У сфері подорожей і туризму безпосередньо працювало майже 73,7 млн осіб, або 2,8% зайнятих у світовому господарстві, а у суміжних з туризмом галузях -- ще близько 215 млн осіб (8,1% працездатного населення планети). За кількістю зайнятих тут лідирують Китай, Індія, США, Індонезія, Японія, Бразилія, Росія, Німеччина, Іспанія і Франція. Очікується, що зайнятість у зазначених сферах світового господарства до 2014 р. Сягне 8,6% працездатного населення Землі.[18]

Міжнародний туризм є активним джерелом надходжень іноземної валюти. Наприклад, велика частина доходів від міжнародного туризму в загальній сумі надходжень від експорту товарів і послуг складає: в Іспанії -- 35%, Австралії і Греції - по 36%, Швейцарії - 12%, Італії - 11%, Португалії - 21% і на Кіпрі - 52%. В більшості країн, що розвиваються, на долю іноземного туризму припадає 10-15% доходів від експорту товарів і послуг. Проте в деяких країнах цей показник значно вище, наприклад, в Колумбії він складає 20%, Ямайці - 30%, Панамі -55% і на Гаїті -73%.[18]

2. Міжнародний туризм розширює внески в платіжний баланс і ВНП країни

Так у таковых країнах, як Угорщина, Чехія, Австрія, Швейцарія, Італія, Франція, Іспанія, Португалія туризм являється одною з пріоритетних галузей, внесок у валовий національний дохід яких складає 15-35%.

3. Міжнародний туризм сприяє диверсифікації економіки, створюючи галузі, обслуговуючі сфери туризму: будівництва, торгівлі, сільського господарства, виробництво товарів народного споживання і т.Д.

4. З зростанням зайнятості в сфері туризму ростуть прибутки населення і підвищується рівень добробуту нації.

5. Частенько завдяки міжнародному туризму у віддалених територій з'являється стимул до розвитку. Зокрема, там відроджуються забуті ремесла й окремі галузі народної творчості.

6. Надання туристичних послуг є вигідним для держави з точки зору використання рекреаційних ресурсів. Таковым чином, іноземний турист платить за туристичні послуги, при цьому не вивозячи рекреаційні ресурси за межі країни. Країна отримує прибутки, зберігаючи свої природні та культурно-історичні цінності.

7. Для деяких слаборозвинутих країн туризм є єдиним рушієм економічного зростання. Кенія, Танзанія, Єгипет, Марокко, Туніс, Мадагаскар та Маврикій - це ті країни, уряди яких стимулюють розвиток туристичної галузі, так як туризм - це єдине джерело надходження капіталу, та іноземних інвестицій.

Проте індустрія туризму несе з собою і певні небезпеки:

1. Екологічні небезпеки. Насамперед туризм впливає на навколишнє середовище надмірною концентрацією виробництва й людей у туристичних центрах, освоює раніше що не використовувалися природні комплекси й підсилює вплив інших галузей (сільське господарство, будівництво, лісозаготівлі, мисливські промисли).

2. Втрата культурних цінностей. Комерціалізація життя й розвиток туризму в окремих регіонах приводить до знецінення традицій і падіння престижу національних культур. Особливу заклопотаність у світової громадськості викликає секс-туризм і вивіз туристами витворів мистецтв.

3. Негативний вплив навколишнього середовища. Природне середовище постійно загрожує людині різними стихійними лихами. Соціальне середовище має такі проблеми як епідемії, Віл-Інфекції, злочинність, поширення наркотиків, насильство, тероризм, піратство, військові ускладнення. Щорічно порядку 30 держав відносять до числа несприятливих для туризму.

4. Техногенні небезпеки. Одними із самих серйозних ризиків у туризмі залишаються транспортні події, аварії і катастрофи. Багато заморочек створюють великі аварії на атомних електростанціях, хімічних комбінатах, військових об'єктах. Аварії й пожежі на об'єктах туріндустрії щорічно призводять до травм і смертельних випадків серед туристів.

5. Міжнародний туризм може призвести також і до відпливу валюти за кордон. З такою ситуацією зіштовхнулася мала країн, що розвиваються, які змушені купувати за кордоном продукти і товари для іноземних туристів та необхідне для інфраструктури туризму обладнання. Має місце і "демонстраційний ефект" міжнародного туризму - іноземні туристи під час своїх поїздок демонструють зарубіжні товари, що викликає зростання місцевого попиту на них.

Таким чином, туризм - це екскурсії, походи і подорожі в яких відпочинок поєднується з пізнавальними і освітніми цілями. За призначенням і формами проведення туризм поділяється на плановий (екскурсний) і самодіяльний.

Значення туризму в світі постійно зростає, що пов'язано з впливом туризму на економіку окремої країни: туризм розширює внески в платіжний баланс країни, забезпечує зайнятість населення, сприяє диверсифікації економіки, а також раціональному використанню рекреаційних ресурсів.

Проте індустрія туризму несе з собою і певні небезпеки: відплив валюти за кордон, екологічні і техногенні небезпеки; втрата культурних цінностей.

2. Види сучасного туризму

Туристський бум, що охопив в останні десятиліття всю планету, залучає до себе велика увага. Завдяки зусиллям фахівців різних наукових профілів, і в тому числі географів), а також співробітників Всесвітньої туристської організації (ВТО) багато хто досить складні термінологічні й класифікаційні питання туристської проблематики в тієї або іншій мері вдалося вирішити. Однак питання про види туризму як і раніше залишається досить заплутаним; існують різні його трактування, найчастіше досить сильно розбіжні. Нова систематика видів туризму пропонується автором (див. схему).

За значенням туризм підрозділяють на внутрішній і міжнародний. Внутрішній туризм (подорожі усередині країни осіб, що постійно проживають у цій державі) в умовах уповільненого росту обсягу іноземного туризму служить свого роду «амортизатором» для туристської економіки, даючи можливість послабити негативна дія, що відбувається у випадку недовантаження матеріальної бази туризму. Тим більше, що внутрішній туризм залишається основою світового туризму і є необхідною й надійною базою для іноземного туризму. На думку експертів Міжнародного союзу офіційних туристських організацій (МСОТО), внутрішній туризм становить 75--80 % від загального обсягу туризму у світі. У свою чергу, його можна підрозділити на внутріобласний і міжобласний. Наприклад, на частку внутрішнього туризму в Італії доводиться більше 50 % всіх туристських поїздок. Більшість жителів центральної й південної Італії влітку воліють відпочивати на морських курортах своєї області, у зимовий період зростає кількість міжобласних туристських поїздок, що пов'язане з початком гірськолижного сезону в альпійській частині північних областей.

Міжнародний туризм як форма спілкування людей трансформується відповідно до історичного розвитку суспільства, постійно розширюючись, видозмінюючись і ускладнюючись. Цей вид туризму відіграє більшу роль при рішенні політичних, економічних і багатьох інших питань. Він став феноменом XX в. і зайняв певне місце в державних планах розвитку країн, у їхній зовнішньополітичній діяльності. Досить сказати що, по даним ВТО, міжнародний туризм охоплює 693 млн. чоловік, а доходи від нього склали 462 млрд. дол. Міжнародний туризм можна підрозділити на внутріконтинентальний, найбільш розвитий у Європі, міжконтинентальний, що здобуває популярність в Азіатсько-Тихоокеанському макрорегіоні, і кругосвітній. Існує величезна кількість різноманітних програм кругосвітніх подорожей, приведемо лише деякі з них: «Кругосвітній мінімум» (Лондон - Нью-Йорк - Майями - Ріо - Токіо - Кейптаун - Каїр - Рим - Париж); «Слідами древніх цивілізацій» (Лондон - Токіо - Бали - Банкок - Пекін - Делі - Каїр - Стамбул - Афіни - Рим): «Гори миру» (Лондон - Сантьяго - Токіо - Нова Зеландія - Ява - Катманду - Найробі - Афіни - Рим - Сицилія - Женева). Тривалість кругосвітніх турів у середньому становить від 20 до 30 днів.

По характері організації туризм буває організований і неорганізований, причому й ті, і інший туристи можуть подорожувати як індивідуально, так і групами.

По тривалості подорожі підрозділяють на короткочасні й тривалі. У цей час має місце тенденція до скорочення частки тривалих подорожей і збільшенню короткострокових. У зв'язку зі спрощенням туристських формальностей у цілому у світі й особливо в Європі (Євросоюз і країни Шенгенського угоди) різко збільшується кількість короткострокових, 2-3-денних, туристських поїздок на уїк-енди в сусідні країни.

По інтенсивності туристські потоки підрозділяють на постійні й сезонні. У свою чергу, у сезонних туристських потоках виділяють літні, зимові й міжсезонні. Сезонність деяких туристських потоків зв'язана насамперед з рекреаційним потенціалом і природними умовами території перебування. Так, туристські потоки, спрямовані в міста з високим культурно-історичним потенціалом (наприклад, Париж, Каїр, Пекін і ін.), мають високу інтенсивність протягом усього року, у той час як деякі регіони (північні території, гори й ін.) через суворість клімату стають малопривабливими або недоступними, що приводить до сезонного зниження інтенсивності туристських потоків або їхньому повному припиненню.

У Європі найчастіше відпочивають на узбережжя Середземного моря. Туристи віддають переваги курортам, що належать Франції, Іспанії й Італії. Ці країни сполучають у собі вигідне транспортно-географичес-кое положення, багатство культурно-історичної спадщини й високорозвинену туристичну інфраструктуру.

За віком туристів виділяють дитячий, молодіжний, туризм дорослих людей і туризм людей пенсійного віку. Статистика свідчить про те, що найбільша туристська рухливість спостерігається в людей у віці від 30 до 50 років. Близько 20 % всіх туристів становлять молоді люди, які досить забезпечені, одержали гарне утворення й прагнуть задовольнити свої пізнавальні інтереси. Швидко збільшується частка подорожуючих осіб пенсійного віку, особливо в США й Німеччині, оскільки люди похилого віку звикли до туристських поїздок ще в молоді й зрілі роки, мають у розпорядженні достатні засоби й вільний час.

По засобах пересування прийнято виділяти авіаційний, автомобільний, морський і річковий, залізничний, а також пішохідний і велосипедний види туризму. На графіку відображений розподіл міжнародних поїздок по видах транспорту в 1980 і 1995 р. (пішохідний і велосипедний туризм через відсутність даних не знайшли на ньому відбиття).

Графік розподілу міжнародних поїздок по видах транспорту

Аналіз даного графіка показує, що в зазначений період часу основними видами транспорту в міжнародному туризмі були авіаційне й автомобільний, але співвідношення між ними змінилося на користь першого. Значення водного й залізничного транспорту продовжувало зменшуватися. При цьому існує певна закономірність переваги туристами видів транспорту залежно від дальності поїздки: при відносно недалеких поїздках (до 300 км) частіше інших використається автомобіль, при поїздках на відстанівід 300 до 500-600 км воліють використати залізничний транспорт. Число авіаперевезень різко збільшується в подорожах на відстань більше 500 км. Морський і річковий транспорт максимально використається в круїзному туризмі, а пересування на велосипедах або пішки в пригодницьких подорожах.

Але найбільшу складність, та й найбільший інтерес, являє собою класифікація туризму по його цілям. Аналіз відповідної літератури дозволяє затверджувати, що таких цілей може бути 11, хоча за своїм значенням і «охопленню» вони, звичайно, сильно розрізняються.

Оздоровчий туризм останнім часом стає одним з масових видів туризму. І це не дивно, оскільки здоров'я нині -- важлива складова частина комплексного поняття про якість населення. З огляду на кількість стресів, що вражають жителів сучасних мегаполісів, і найчастіше несприятливий вплив навколишнього середовища, оздоровчий вид туризму варто розглядати ширше, ніж раніше. У якості головних його підвидів можна назвати бальнеологічний, пляжно-курортний і гірський туризм,

В 70-х рр. XX в. були поширені традиційні пропозиції бальнеологічного туризму, здатні задовольнити тільки деякі потреби. Пізніше з'явилися пропозиції подібного типу, так називані Beauty Houses - спеціалізовані готелі, що розташовують необхідним устаткуванням і надають особливі послуги, пов'язані з оздоровленням, такі як талассотерапия, обгортання в морські водорості, й т.п. Стали організовуватися оздоровчі круїзи, що надають кваліфіковані послуги на борті лайнера. Більшість круїзів відбувається в басейнах Середземне й Карибського морів.

Пляжно-курортний туризм розвивається практично уздовж усього узбережжя. Туристам пропонуються додаткові послуги, пов'язані з оздоровленням, усілякими розвагами, а також екскурсійної й пригодницької програми. У Європі найчастіше відпочивають на узбережжя Середземного моря. Туристи віддають переваги курортам, що належать Франції, Іспанії й Італії. Ці країни сполучають у собі вигідне транспортно-географічне положення, багатство культурно-історичної спадщини й високорозвинену туристичну інфраструктуру. Півострів Флорида й Гавайські острови -- найбільші курортні райони Американського континенту. Обоє ці курорту розташовуються в США. Гавайські острови -- це особлива туристсько-рекреаційна зона. Екзотичність даному курорту надають вулкани, деякі з яких діючі, і на 90 % ендемічна флора. Найбільш популярними азіатсько-тихоокеанськими курортами останнім часом були курорти Південного Китаю й країн Південно-Східної Азії. Сянган (Гонконг) -- один з найважливіших туристичних центрів регіону. Неподалік від Сянгана розташовується Аоминь (Макао) -- інший субтропічний морський курорт із розвинутих індустрій розваг. Сінгапур, Малайзія, Індонезія, Тайвань і Республіка Корея залучають туристів своєю екзотичною природою й можливостями купально-пляжного відпочинку.

Слід зазначити відсутність чіткого розмежування видів гірського туризму, що може стати предметом окремого вивчення. Це пов'язане з тим, що та сама територія в різні сезони може використатися з різними цілями, так, наприклад, деякі райони Альп у літній період широко практикують сільський і екологічний туризм, тут же пролягають маршрути пригодницьких подорожей різних рівнів складності. До початку зими активність цих видів туризму знижується до мінімуму, і територія починає перетворюватися в центр гірськолижного курорту й екстремальних видів спорту.

В олімпійські роки й у період проведення чемпіонатів світу з найбільш популярних видів спорту - футболу й хокею - туристські потоки особливо збільшуються. Тривалість перебування із за рубежем найчастіше збігається зі строком проведення змагань.

Культурно-пізнавальний, або екскурсійний, туризм із кожним роком стає усе більше масовим. Зростає інтерес до об'єктів всесвітньої спадщини, що закономірно випливає із загальної тенденції підвищення державної й суспільної уваги до глобальних і регіональних проблем, до загальнолюдських цінностей. Завдяки збільшенню ролі цивілізованого підходу підходу до виховання й утворення особливий інтерес представляють пам'ятники, внесені в список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. В 2002 р. список містив у собі 730 об'єктів (563 культурно-історичних, 144 природних і 23 змішаних) в 125 країнах. Біля половини всіх об'єктів доводиться на Європу, що пояснюється особливо широкою розмаїтістю пропонованих екскурсійних програм. Екскурсійні тури можна підрозділити на:

*маршрутні, що передбачають відвідування декількох міст і екскурсійних центрів по певному маршруті з ночівлями в засобах розміщення міста, у якому проходить екскурсія.

Прикладом може служити екскурсійна програма «Столиці Європи» (Прага -- Берлін -- Амстердам -- Брюссель -- Париж -- Берн);

*стаціонарні, з ночівлями в засобах розміщення основного міста екскурсійного тура. Стаціонарні екскурсійні тури, у свою чергу, можуть бути:

--поглиблені, з постійним перебуванням в одному місті й більше детальним розглядом більшості його екскурсійних і культурних об'єктів, наприклад екскурсійна програма по Москві;

--розширені, що включають деяка кількість радіальних поїздок на екскурсії в інші міста. Подібні програми практикуються для курортних відпочиваючих або учасників конгресів і конференцій. Сюди ж можна віднести й туристів круїзного лайнера, що повертаються на ночівлю в каюти.

У переважній більшості випадків засобом пересування туристів-екскурсантів є автобус.

Діловий, або конгресний, туризм (поїздки з діловими цілями) є частиною сучасного туристичного обміну й уважається одним із самих перспективних. Західна Європа нараховує шість великих конгресних міст: Париж, Лондон, Женева, Брюссель, Рим і Відень. Лідерству в конгресному туризмі Парижа, Женеви, Відня й Брюсселя сприяє знаходження в них штаб-квартир міжнародних організацій, зокрема ЮНЕСКО.

Однієї з різновидів ділових поїздок є участь або відвідування міжнародних і національних ярмарків і виставок. Серед причин, що обумовлюють вибір з ярмарку, головний - чисельність іноземних туристів, які є потенційними відвідувачами ярмарку в місті. У свою чергу, ярмарки служать стимулом для збільшення припливу іноземних туристів у ці міста. Ганновер - одне з найбільших виставочних міст, на виставці ЕХРО-2000 було представлено 189 країн, стенди яких розміщалися в 53 павільйонах на площі 170 га. Тематичні ярмарки проводяться практично в Кожній галузі сучасного господарства. Багато хто з ярмаркових міст - столиці держав.

Інтенсив-туризм, або заохочувальний туризм, можна розглядати як частину ділового (А. Ю. Александрова). Він з'явився в 60-х рр. XX в. і полягає в організації подорожей для співробітників фірм як заохочення за успіхи в роботі. Цей вид туризму найпоширеніший у США. У Європі він почав розвиватися в 1970-1980-і рр., а потім проникнув в Азію. Маршрути інтенсив-турів пролягають переважно по території Франції, Іспанії, Австрії, Швейцарії, Кіпру, а також США й островам Карибського басейну.

Фестивальний туризм пов'язаний із проведенням показів досягнень музичного, театрального, естрадного, циркового, кіно й інших видів мистецтва (Канський кінофестиваль, музичний фестиваль у Сан-Ремо, тиждень високої моди в Парижеві й ін.), а також із проведенням спортивних змагань (чемпіонати й олімпіади). Даний вид туризму охоплює дві різні категорії подорожуючих: учасників змагань і конкурсів (порівняно невеликі потоки) і глядачів (велика кількість туристів). В олімпійські роки й у період проведення чемпіонатів світу з найбільш популярних видів спорту - футболу й хокею - туристські потоки особливо збільшуються.

Тривалість перебування із за рубежем найчастіше збігається зі строком проведення змагань.

Науковий туризм має деякі подібності з конгресним туризмом, включає поїздки для участі в різних конкурсах, симпозіумах, нарадах і займає все більше місце в сучасному міжнародному туризмі. Характерною рисою сучасних міжнародних заходів є високий відсоток супровідних осіб, тому учасникам пропонуються не тільки професійні програми, але й розважальні заходи. Як правило, місцем проведення наукових з'їздів бувають університетські й наукові міста, а також столиці.

Маршрути пригодницьких подорожей розрізняються по складності природних умов, наприклад у долині ріки Амазонки, пустелі Сахара, екваторіальній зоні Африки, Гімалаях, Гренландії, стрибки з парашутом на Північному полюсі, круїзи навколо Антарктиди й т.д. Крім того, складність маршруту залежить від транспортних засобів туристів, місць їхнього проживання й виду харчування.

Етнічний туризм пов'язаний з відвідуванням родичів або місць народження батьків і займає важливе місце в міжнародному туризмі. Зараз ці поїздки всі частіше вживають представники третіх і четвертих поколінь, у яких губляться прямі родинні зв'язки, і більшою мірою мотивом поїздок стає знайомство з батьківщиною предків.

Релігійний туризм містить у собі паломництво до святих місць. Найбільші центри релігійного туризму: Єрусалим, Рим, Мекка. Активна зона циркуляції прочан включає насамперед більшу частину західної й південної Євразії й північні райони Африки. Міжнародним паломництвом майже не охоплені країни Латинської Америки й Африки, незважаючи на сильне поширення католицизму в Америці й ісламу в Африці. На відміну від звичайного туризму, де в циркуляції потоків існує тенденція меридіонального переміщення (північ-південь), у релігійному туризмі в основному переважають широтні переміщення, що пояснюється широтною географією всієї зони країн розвиненого паломництва й відповідним розташуванням релігійних центрів. Масштаби впливу релігійного туризму щонайкраще ілюструє святкування 2000-річчя християнства. В 2000 р. приріст пілігримів склав приблизно 12 млн. чол. до середньорічного числа туристів в Італії.

Наприкінці XX в. оформилися як самостійні види туризму сільський, екологічний і пригодницький.

Сільський, або агротуризм, -- це туристська діяльність у контакті із природою. Агротуризм припускає знайомство з життям маленьких селищ, піші екскурсії по природних об'єктах, заняття спортом, вивчення флори й фауни, знайомство із традиціями національної кухні й т.п. Туристи проживають у спеціально пристосованих заміських або селянських будинках разом з хазяями. Сільський туризм придбав популярність у сімейних пар і пенсіонерів, у дітей і молоді, що користуються тимчасовими таборами. Як частина сільського туризму, можна розглядати промисловий туризм -- поїздки на полювання, рибний лов, збір грибів, ягід, горіхів і т.д.

Термін «екотуризм» увів мексиканський економіст-еколог Г. Цебаллос-Ласкурья.

Відповідно до туристського термінологічного словника, це сполучення подорожі з екологічно чуйним відношенням до природи, що дозволяє об'єднати радість знайомства з новими ландшафтами, вивчення зразків флори й фауни з можливістю сприяти їхньому захисту. Основним ресурсом екотуризма виступають охоронювані території, заповідники, національні й природні парки, унікальні й типові ландшафти. Подібні види подорожей особливо популярні в США, що пов'язане з високорозвиненою системою національних парків і охоронюваних територій (Йелоустон, Гранд Каньйон і ін.).

3. Сучасна динаміка розвитку міжнародного туризму

В сучасних умовах туризм являє собою одну з найбільш розвинених галузей світового господарства, а також одну з форм міжнародної торгівлі послугами, які найдинамічніше розвиваються. В цілому обсяги валютних надходжень від туризму за період з 1950 по 1995 роки виросли в 144 рази. Так, якщо в 1950 р. Кількість туристів у всьому світі складала 25 млн., А обіг туріндустрії - 2,1 млрд. Дол., То в 1995 р., Згідно даних Всесвітньої організації туризму, ці показники перевищили 400 млн. і 372,6 млрд .дол. США. До початку 90-х років частка туризму вже склала більше 10% світової торгівлі продуктами й послугами, що позволило йому зайняти третє місце після експорту нафти і автомобілів, а до 2010 р. Туризм повинен вийти на перше місце.[22]

Сьогодні найбільший розвиток міжнародний туризм одержав у західноєвропейських країнах. На частку цього регіону приходиться понад 70% світового туристичного ринку і близько 60% валютних надходжень. Приблизно 20% припадає на Америку, менше 10% - на Азію, Африку й Австралію разом узяті. [17]

Всесвітня організація з туризму у своїй класифікації виділяє країни, що є переважно постачальниками туристів (США, Бельгія, Данія, Німеччина, Голландія, Нова Зеландія, Швеція, Канада, Англія) і країни що є, в основному, реципієнтами (Австралія, Греція, Кіпр, Італія, Іспанія, Мексика, Туреччина, Португалія, Франція, Швейцарія).

Міжнародний туризм розвивається нерівномірно не лише в окремих регіонах, а й у межах певного регіону планети, що зумовлено ступенем розвитку туристичної інфраструктури, віддаленістю території та іншими чинниками. В цій роботі фактори привабливості для туристів окремих регіонів світу подані в Додатку 1, а фактори привабливості рекреаційно-туристичних ресурсів у Додатку 2.

Взявши до уваги показники надходження від міжнародного туризму за період 1997-2003 р., Можна виділити 10 країн з найбільшими прибутками (табл. 2.1)

Таблиця 2.1. Країни з найвищими показниками грошових надходжень від міжнародного туризму (у млн. Дол. США)

	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003
США	73,400	71,325	74,801	82,400	71,893	66,547	65,054
Іспанія	26,700	29,839	32,497	31,454	32,873	33,609	41,708
Франція	28,000	29,931	31,507	30,754	29,978	32,329	36,347
Італія	29,700	29,866	28,359	27,500	25,796	26,915	31,286
Німеччина	16,700	17,911	17,225	18,479	18,422	19,158	22,829
Великобританія	20,000	20,985	20,221	19,374	16,276	17,591	19,511
Китай	12,100	12,602	14,099	16,224	17,792	20,385	17,406
Австрія	11,100	11,276	11,035	9,931	10,118	11,237	14,068
Туреччина	8,100	7,809	5,203	7,636	10,067	11,901	13,203
Греція	5,200	6,188	8,783	9,221	9,447	9,741	10,629
в середньому:	23,100	23,773	24,373	25,297	24,266	24,941	27,204

Джерело: World Tourism Organization (WTO)

Найбільші прибутки за 2003-97 рр. Отримали такі країни як США, Іспанія, Франція, Італія. Проте в США спостерігається поступове зменшення темпів приростів грошових надходжень з 2000 р. Найдинамічніше за показниками грошових надходжень від міжнародного туризму розвиваються Китай, Греція та Німеччина.

Загалом, якщо вивести середній арифметичний бал за цією десяткою держав, можна побудувати графік (Додаток 3), з якого видно, абсолютний приріст грошових надходжень за 1997-2003 рр. Склав в 4,1, (прибутки зростали в середньому на 0,59 млн. Дол. США щорічно, або на 17,7% за весь період). Вирахувавши темпи росту на основі середніх надходжень за кожен рік, 171,76 отримуємо графік. Відповідно до нього темп росту грошових надходжень в 1998 році порівняно з 1997 роком (1998-97) склав 102,91%, у 1999-98 - 102,52%, у 2000-99 - 103,79%, у 2001-00 - 95,92%, у 2002-01 - 102,78%, й у 2003-02 - 109,07%. Взявши за базу ці дані можна розрахувати темпи приросту: протягом 1998 року прибутки зросли на 2,91%, у 1999 році зросли на 2,52%, а у 2000 знову ж таки збільшилися на 3,79%; протягом 2001 скоротилися на 4,08%, далі знову простежувалося зростання у 2002 і 2003 роках на 2,78% і 9,07% відповідно. Середній темп росту складає 102,76%.

Пожвавлення в туристичній індустрії сприятливо позначилося на економіці всіх країн світу, в 2005 р. Фінансовий оборот світової індустрії подорожей і туризму склав біля $6,2 трлн. Галузь в цілому принесла 10,6% доходів у світовий ВВП, що склало $4,75 млн., Де найбільшу частку займає ЄС(11,5%), Північна Америка (11%) та Східна Азія (9,8%) (табл. 2.2)

Таблиця 2.2. Частка надходжень від міжнародного туризму в ВВП за регіонами світу в 2005 р.

	$,млн.	(%)
Світ	4 745 690	10,6
Європейський альянс	1 615 560	11,5
Північна Америка	1 562 600	11
Східна Азія	787 500	9,8
Південно-Східна Азія	114 440	7,5
Латинська Америка	104 070	7,6
Близький Схід	87 454	9,7
Південна Азія	45 698	5,5
Північна Африка	37 751	13,1
Карибський басейн	32 647	15,4

www.tourbus.ru

Завдяки взаємозв'язку туризму із суміжними галузями економіки, туризм створив 221,6 млн робочих місць (8,3% від загальносвітового показника).

Найбільше число зайнятого населення в туристичній сфері спостерігається в країнах Східної Азії (Корея, Японія, Китай) - 74819 тис.Чол. Далі йдуть країни Південної Азії - 30 795 тис.Чол. В Європі цей показник складає 24 301тис чол. (2.3)

Таблиця 2.3

Кількість і частка зайнятих в туристичному секторі за регіонами світу в 2005 р.

	тис.Чол	Частка від загального числа економічно активного населення, %
Світ	221 568	8,3
Східна Азія	74 819	15,1
Південна Азія	30 795	12,4
ЄС	24 301	12,3
Північна Америка	23 012	12,1
Південно-Східна Азія	19 306	9,1
Латинська Америка	12 305	8,8
Північна Африка	5 999	7,9
Близький Схід	3 998	7,3
Карибський басейн	2 380	5,2

Джерело: www.tourbus.ru

Надходження від міжнародного туризму становлять порядку $2 млрд. У день. В 2005 році загальна сума витрат у цій сфері склала $682 млрд., Що на $49 млрд., Або на 3,4% перевищує показники 2004 року. Якщо до цього додати $130 млрд., Витрачених іноземними туристами на перевезення, то загальна сума туристичного експорту перевищить $800 млрд. А це - 6% загальносвітового експорту товарів і послуг.

Основну частину надходжень до в туристичний сектор складають витрати туристів, які подорожують за особистими цілями, і оцінюються в $2833 млрд.

В 2005 р. Лідирує в списку країн за витратами туристів США, Японія, країни ЄС, Канада і Мексика (табл. 2.4)

Таблиця 2.4 Країни з найбільшими витратами туристів 2005 р. ($, млн.)

	2005 г.
США	883 324
Японія	286 836
Германія	196 082
Великобританія	194 918
Франція	155 577
Италія	125 403
Испанія	96 598
Китай	89 889
Канада	78 609
Мексика	57 679

Джерело: www.tourbus.ru

Обсяг туристичних витрат у Європі виріс в 2005 р. На $19 млн. і склав $347 млн. (51% Від загальносвітового обсягу), в Америці - ріст на $13 млрд. (Усього $145 млрд., Або 21%), Азіатсько-Тихоокеанський регіон - ріст на $11 млрд. (Усього $139 млрд., Або 20%), Близький Схід - виріс на $3 млрд. (Усього $29 млрд., Або 4% від загальносвітового обсягу витрат), Африка - додала $2 млрд. і досягла $21 млрд. По темпах росту можна скласти наступний рейтинг: Африка (+ 7,8%), Близький Схід (+5,8%). Азія й Тихий океан (+4, 5%), Америка (+4, 3%), Європа (+2,3%).[19]

Витрати туристів на придбання товарів і послуг у країнах свого перебування склали $1512 млрд (12% усього експорту), обсяг капітальних інвестицій у туризм - $ 918 млрд (9,4% від загального числа інвестицій), державні витрати в галузі - $285 млрд (3,8% всіх державних витрат).

В 2007 р. Показники частки ВВП, зайнятості і інвестування набули такового вигляду (Додаток 6). Сумарні вкладення в сферу туризму в 2007 році складають 7,06 млрд. Дол. (9,5% інвестицій в економіку всіх країн світу), а попит на туристичні послуги досягне 7 трлн. Дол., При цьому через десять років ця сума подвоїться й складе 13,2 трлн. Дол. [17]

В 2007 році темпи росту міжнародного туризму складуть 3,9% у рік. Цього року Євросоюз заробить 2,5 млрд. Доларів, Північна Америка - 2 млрд. Дол., А Північно-Східна Азія - 1,2 млрд. Дол.

Кількість економічно активного населення, зайнятого в туристичній індустрії, досягне 231 млн. Чоловік. Лідером по кількості зайнятого населення стане Північна Азія - 83 млн. Чоловік. З значним відставанням від лідера далі йтиме Південна Африка - 31 млн. і Євросоюз - 26 млн. Чоловік.

Таблиця 2.5 Частка надходжень від міжнародного туризму в ВВП за регіонами світу за 2005/07 рр.( $ млн.)

	2005	2007
Світ	4 745 690	7 060 288
Європейський альянс	1 615 560	2 486 881
Північна Америка	1 562 600	2 040 764
Східна Азія	787 500	1 184 810
Південно-Східна Азія	114 440	196 794
Латинська Америка	104 070	186 356
Північна Африка	37 751	61 985
Карибський басейн	32 647	56 077

Джерело: www.tourbus.ru

Частка надходжень від міжнародного туризму в ВВП за регіонами світу за 2005/07 рр. .( $ млн.)

Рис 1Частка надходжень від міжнародного туризму в ВВП за регіонами світу за 2005/07 рр. ( $ Млн.)

Аналізуючи дані графіку, можна зробити висновки, про те, що всі регіони отримEють більше надходжень до ВВП в 2007 р. В трійку країн з найбільшими показниками надходжень входять ЄС, Північна Америка і Східна Азія.

В Азії спостерігаються темпи приросту 50,45%, в країні збільшення кількості надходжень було спричинено високими тем-пами зростання в Китаї та його адміністративних регіонах - Гонконг та Макао. Південно-Східна Азія - особливо Таїланд, Малайзія, Камбоджа та В'єтнам - стає одним із найулюбленіших регіонів ту-ристів, маючи попит, що випереджає надання туристичних по-слуг.

Збільшення кількості надходжень до Тихоокеанії здебільшого спричинені інтересом туристів до мистецтва та побуту аборигенів. Найбільша кількість туристів відвідують Австралію та Океанію в місяці, если в Європі та Північній Америці відбувається спад туристичної активності. Це дозволяє згладити сезонні коливання в міжнародному туризмі в загальному.

Азія/Тихоокеанський регіон приваблює туристів своєю унікальною природою, а нові індустріальні країни бізнес-турами. Розважальний туризм розвинений у Японії, Південній Кореї і в Тайвані. Японська індустрія посідає друге місце у світі після США. Гонконг і Сінгапур пропонує шоп-туризм. Таїланд освоює нові пляжі на південному узбережжі країни, організовує пізнавальні поїздки в північну частину.

Добре розвинений туризм в Австралії і Новій Зеландії, у Меланезії й Мікронезії. Відпочинок на островах Тихого океану виграє від відносної близькості австралійського ринку і має гарний імідж у Європі.

В Африці темп приросту складає (64,1%). Теплий клімат, піщані пляжі, унікальні історичні та культурні пам'ятки, екзотична флора і фауна таковых країн як Кенія, Замбія, Маврикій, Туніс та Алжир сприяли збільшенню туристів в Африканському регіоні.

Проте число іноземних туристів, що відвідують Африку, і грошові надходження від них відносно невеликі і становлять біля 2-3% загальносвітових. Ріст міжнародного туризму в Африці стримувався через високі ціни африканського продукту на туристоутворюючих ринках. Однак, в останні роки регіон перекваліфікувався на недорогий масовий, переважно пляжний туризм, особливо на півночі континенту біля берегів Середземного моря.

Найбільш популярні місця відпочинку туристів розташовані: на півночі - Туніс, Єгипет, Марокко; на сході - Кенія, Танзанія, Сейшельські острови, Мавританія, Зімбабве. Деякі з них спеціалізуються на елітному пляжному туризмі й розвивають висококласну готельну індустрію, одержуючи з кожного відпочиваючого до 900 дол.

Однак, Африка в цілому відстає в міжнародному туризмі, тому що багато країн регіону економічно не розвинені і не мають політичної стабільності, а також у багатьох частинах континенту тривають військові конфлікти, епідемії.

Америка є иным після Європи регіоном за часткою надходжень до ВВП, темпи приросту (30,6%). Це Південна, Центральна й Північна Америка, острова Карибського басейну.

США і Канада - величезний внутрішній туристичний ринок і високорозвинена інфраструктура з великою готельною мережею й транспортною індустрією. У Південній Америці туристичні потоки відносно слабкі через політичну нестабільність і економічний розвиток. Основні види туризму - пляжний, спортивний, екскурсійний, бізнес-туризм.

Доходи від міжнародного туризму досягають 10-20% від загальних доходів експорту. Такий високий рівень є наслідком конкурентоспроможності регіону й спеціалізацією деяких районів на туризмі - Канада, Карибські острови.

Європа залишається лідером світового туризму, у 2007 році частка надходжень до ВВП склала (1,615 млн. Дол), що є найбільшим показником серед всіх регіонів світу. Темпи приросту склали 53,93%. Європа вважається основним регіоном світу в сфері санаторно-курортного лікування, відпочинку та туризму. В європейському регіоні зосереджені джерела мінеральних вод, пляжі, гірські території. Більша частина регіону має всі умови для проведення відпочинку, санаторно-курортного лікування. На розвиток рекреації впливає і те, що в Європі найвищий рівень освіченості та культури. Традиційно тут проводяться різні міжнародні заходи: конгреси, з'їзди, конференції, семінари, симпозіуми, фестивалі, спортивні змагання і інше, що сприяє розвитку туризму.[12]

Проте частка Європи у світовому туризмі поступово зменшується.

Відносна втрата домінуючого положення Європи в туризмі викликана:

1. старінням туристичного продукту південноєвропейських країн (Греція і Італія);

2. високі ціни на туристичні продукти в північноєвропейських країнах (Великобританія, Швеція);

3. соціально-економічні і етнічні проблеми в східноєвропейських країнах;

4. ріст популярності країн Південно-Східної Азії.

Отже, в сучасних умовах туризм являє собою одну з найбільш розвинених галузей світового господарства, а також одну з форм міжнародної торгівлі послугами, які найдинамічніше розвиваються.

Сьогодні найбільший розвиток міжнародний туризм одержав у західноєвропейських країнах. На частку цього регіону приходиться понад 70% світового туристичного ринку і близько 60% валютних надходжень. Приблизно 20% припадає на Америку, менше 10% - на Азію, Африку й Австралію разом узяті.

3. Основні тенденції та перспективи розвитку міжнародного туризму в майбутньому

Міжнародний туризм явище досить динамічне, що очікує туріндустрію через 20 років дізнаємося аналізуючи розроблені нижче прогнози.

Аналізуючи дані графіків (Додатків 4 і 5), можна зробити деякі прогнози.

В 2008 році грошові надходження від міжнародного туризму складуть 30,1 млн. Дол. США, в 2009 - 30,7, а у 2010 - 31,3 млн. $. За даними СОТ фінансовий оборот світової індустрії подорожей і туризму до 2015 року повинен збільшитися до $9 трлн. [17]

Протягом найближчого десятиліття прогнозується помітний ріст туристичного сектора: щорічний попит на туристичні послуги в період з 2005 по 2015 р. Буде збільшуватися на 4,6% і в 2015 р. Внесок міжнародного туризму у світову економіку складе $10 679 млрд. Виробництво туристичних послуг щорічно буде збільшуватися на 3,5%, число зайнятих у туристичному секторі - на 1,4%. Щорічний ріст турисичних прибуттів складе 5,7%, ріст капітальних інвестицій - 4,8%, і до 2015 р. їхня сума складе $1673 млрд.

До 2015 р. Показник зайнятих у суміжних галузях з туризмом працівників виросте майже до 270 млн. Робочих місць (8,9%). Кількість зайнятих в туристичному секторі з урахуванням суміжних галузей в 2015 р. (тис.Чол)

Першою країною за кількістю зайнятого населення залишатиметься Китай (78 594 тис.Чол), за ним йтиме Індія (26 078 тис.Чол) та США (19 261 тис.Чол). разумеется, що через 10 років витрати мандрівників виростуть. Наприклад, витрати американських туристів як усередині країни, так і за її межами зростуть майже вдвічі. А по темпах приросту цього показника в першій десятці країн виявляться в основному держави, що розвиваються, Азії. Швидше всього витрати туристів будуть рости в Китаї. З європейських країн у десятку ввійдуть держави Східної Європи: Польща, чий середньорічний ріст витрат на туризм складе 8,2%, і Чеська Республіка - 7,6%.

Країни з найбільшими витратами туристів 2015 р. ($, Млн.)

	2015 р.
США	1 633 790
Японія	382 866
Германія	306 492
Великобританія	252 213
Франція	214 648
Италія	195 460
Испанія	159 869
Китай	131 933
Канада	108 527
Мексика	96 515

Джерело: www.tourbus.ru

У прогнозах Всесвітньої ради по туризму й подорожам відзначено, що індустрію подорожей у найближче десятиліття "чекає планомірний ріст, оскільки ринок нарешті оправився від серії ударів, які гальмували його розвиток, - терактів 11 вересня в США, війни в Іраку, епідемії атипічной пневмонії й пташиного грипу, цунамі в Азії.

Бачення туризму Світовою туристичною організацією: прогноз розвитку міжнародного туризму за регіонами світу (в млн.)

Світ і регіон	Основний рік 1995	Прогнози	Середньорічні темпи зростання (%) 1995-2020	Ринкова частка
		2010	2020		1995	2020
Світ	565,4	1006,4	1561,1	4,1	100	100
Африка	20,2	47,0	77,3	5,5	3,6	5,0
Америка (Пн. і Пд.)	108,9	190,4	282,3	3,9	19,3	18,1
Сх. Азія та Океанія	81,4	195,2	397,2	6,5	14,4	25,4
Європа	338,4	527,3	717,0	3,0	59,8	45,9
Середній Схід	12,4	35,9	68,5	7,1	2,2	4,4
Пд. Азія	4,2	10,6	18,8	6,2	0,7	1,2

Джерело: World Tourism Organization (WTO)

Згідно даних СОТ до 2020 р. Спостерігатиметься збільшення ринкової частки у всіх регіонах світу крім Європи та Америки (тут прогнозується скорочення). Середні темпи зростання будуть найвищими на Середньому Сході та Східній Азії та Океанії (відповідно 7,1% і 6,5%), а найнижчі темпи спостерігатимуться в Північній та Південній Америці (3,9%).[14]

Узагальнюючи діяльність багатьох розвинутих країн у сфері туризму, Комісія ЄС опублікувала основні тенденції розвитку туризму на період 1999-2010 роки. Зокрема, тут відзначається, що:

Ш У Європі потрібно буде витримувати жорстку конкуренцію за прибутки від туризму, що, в свою чергу, буде вимагати від європейської індустрії туризму підвищення якості наданих послуг.

Ш Витрати на усі види подорожей і, у першу чергу, витрати на транспорт, будуть збільшуватися швидше, а ніж інші статті сімейного бюджету. Подорожі стануть більш частими, але менш тривалими, тому що витрати на одну поїздку знизяться. У цілому ж витрати на подорожі зростуть за рахунок споживання більш якісного відпочинку.

Ш Число поїздок буде збільшуватися за рахунок міжконтинентальних подорожей з Європи в Америку, Азію й Океанію.

Ш Використання повітряного транспорту буде розширюватися швидше завдяки збільшенню числа зручних прямих рейсів.

Ш В міру все більш активного впровадження комп'ютерних систем бронювання будуть зменшуватися терміни бронювання.

Ш Найбільш активними туристами будуть дві вікові групи: люди літнього віку і молодь.

Ш Продовжуватиме зростати попит на туризм, пов'язаний із відвідуванням визначних пам'яток культури, а також з активним відпочинком.

Ш Стан навколишнього середовища стане одним із домінуючих чинників у притягненні туристів, особливо в сільських і приморських районах.

Ш Географія ж міжнародного туризму буде визначатися пріоритетним для туристів факторами привабливості чи тих чи інших регіонів/країн (Додаток 1). Надалі основним джерелом задоволення туристичних потреб залишатиметься природній потенціал (Додаток 2).

Ш За прогнозами експертів, бурхливий розвиток міжнародного туризму продовжуватиметься і далі, одним з найпопулярніших регіонів перебування, мабуть, стане Південна і Південно-Східна Азія.

Ш Відбуватиметься тяжіння до незайманої природи, що асоціюється з поняттям краси, і в зв'язку з цим розвиватиметься насамперед екологічний туризм.