Основні поняття міжнародної інформації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Основні поняття міжнародної інформації

інформація міжнародний політика

На сьогодні терміном «Міжнародна інформація» позначають 3 поняття:

I. МІ - це процес глобальної комунікації між суб'єктами міжнародних відносин, які виникають у всіх сферах життєдіяльності держави і суспільства при одержанні, зберіганні та використанні інформації.

II. МІ - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища у міжнародному товаристві (міжнародному інформаційному просторі) зафіксовані на матеріальних носіях з реквізитами, які дозволяють ідентифікувати ці відомості. Коли ми говоримо про сукупність якихось явищ, то ці явища можуть ставати суб'єктами міжнародного права. Та коли вони зафіксовані на матеріальних носіях, то вони будуть ставати предметами речового, майнового міжнародного права. Тобто вони можуть оскаржувати ся, їх можна подавати в арбітражний суд, з ними можна працювати як із звичайними матеріальними речами. Тому з одного боку ми говоримо, що інформація - це не матерія, а з іншого боку інформація може бути об'єктом міжнародного права. Незважаючи на приватний характер власності інформації, на те що є фірми, є приватні особи, які володіють тими чи іншими масивами інформації, відповідальність, за міжнародним правом, на міжнародній арені несе держава. І тому держава в спеціальному законодавстві контролює ті інформаційні масиви, які перебувають на території певної країни. Це стосується як фінансової інформації, а також інформації яка має конфіденційний або закритий характер. Є такі масиви інформації. Які відносять до державної таємниці. Тому в міжнародних економічних відносинах є 5 пунктів, за якими інформація яка надається підлягає кримінальному переслідуванню, або належить до такої інформації, яка захищається законодавством держави. Наприклад, такою інформацією може бути інформація про найвищій рівень цін, за якими може бути проданий той чи інший товар.

III. МІ визначається як сукупність відомостей про систему міжнародних відносин, а також про структуру, загальні властивості інформації і питання, пов'язані з пошуком, збиранням. Аналізом та розповсюдженням інформації у системі міжнародних відносин.

Міжнародна інформація є складовою глобальної комунікації, мета якої з'ясування закономірностей взаємодії суспільства та інформації і формування інформаційного суспільства. Міжнародна інформація орієнтована на забезпечення зовнішньої та внутрішньої політики держав. Економічної стратегії країн, на забезпечення національної безпеки, прогресивний розвиток міжнародних відносин та міжнародного права. Кожна країна формує свою стратегію інформаційної політики. В якій визначаються усі аспекти інформаційного забезпечення міжнародних відносин. Так, наприклад, в США інформаційна політика держави спрямована на забезпечення національних інтересів у міжнародному інформаційному просторі, вона входить до воєнної доктрини США та американської стратегії безпеки. Це зовнішній аспект. Внутрішній аспект інформаційної політики США орієнтована на забезпечення доступу до інформації для кожного індивіда, на забезпечення прав інтелектуальної власності та авторських прав, а також на забезпечення інтелектуальних прав певних верств суспільства.

Функції міжнародної інформації полягають в узагальненні та професійній оцінці інформації, в прогнозуванні міжнародних правових та економічних наслідків прийняття рішень у створенні обґрунтованих рекомендацій для їх реалізації. Через обмін та інтерпретацію інформацію аналізуються і плануються політичні дії.

Країни Європи та Америки розглядають міжнародні інформаційні процеси як об'єктивну реальність і шукають можливості співпраці з монопольними інформаційними центрами, які володіють 85% міжнародної інформації.

МІ концентруються в міжнародних інформаційних потоках з безпрецедентним рівнем контролю над проходженням інформації, пропагандою ідей і створення іміджу. Цей контроль дає можливість формувати зміст МІ: добирати інформацію за певними напрямками і впливати на міжнародну громадську думку, культивуючи певні ідеї.

Найбільші корпорації:

* CNN

* RCA

* Ascett

* DPA

* BBC

* RTL

* Rater

* Франспрес

* Acosiatiol Press

МІ має такі складові як:

Інформаційні ресурси

Інформаційний потенціал

Інформаційний продукт

Інформаційні ресурси - це запаси, засоби, можливості і джерела інформації, які визначають роль і місце держави в світі і виступають сторони показником національного багатства країни. Так, наприклад, в Конституції України та у Законі про інформацію написано: «Інформація є національною цінністю».

До поняття «інформаційні ресурси» входять:

Фундаментальна інформація

Поточна інформація

Документована і зафіксована на документальних носіях

Новітня інформація або ноу-хау.

Інформаційний потенціал - це сукупність інформаційних засобів країни, які включають інфоінфраструктуру, тобто:

? Інформаційні і комп'ютерні мережі і системи

Національну систему інформації

Сукупність різних видів інформації

Інформаційно-аналітичну структуру

Інформаційні служби та засоби масової комунікації

Електронну інформацію

Національний інформаційний продукт - це матеріальний або нематеріальний результат інформаційної діяльності, який має синтезований характер, оскільки поєднує в собі результати інформаційної інтелектуальної діяльності суспільства та технічні засоби інформаційного забезпечення. компонентами національного інформаційного продукту є:

Технічні засоби зв'язку (обчислювальна техніка та інші новітні технології)

Супутникові форми забезпечення передачі інформації

Кабельні мережі

Бази і банки даних

Аудіовізуальне забезпечення передачі інформації

Новітні оптоволоконні мережі

Традиційні засоби передачі інформації.

На сьогодні 200 ретрансляторів України передають міжнародну та національну інформацію безпосередньо у пам'ять електронно-обчислювальних машин, що сприяє концентрації інформації, розвитку національного інформаційного продукту. В результаті створюється новий вид національного продукту, який може бути використаний, як матеріальне майно і як інтелектуальна власність.

Міжнародний інформаційний простір визначається як:

1) Система спільного використання національних інформаційних ресурсів за узгодженими сферами і напрямками діяльності;

2) Сума складних інформаційних технологій які є основою промислово економічного комплексу транснаціональних спільнот;

3) Система середовища буття людини, яка забезпечує життєдіяльність будь-якої іншої системи в тому числі системи міжнародних інформаційних відносин.

Міжнародний інформаційний простір характеризується такими чинниками:

1. Територія розповсюдження інформації за глобальної системи комунікацій.

2. Інфраструктура або технологічні засоби і можливості зберігання, обробки і розповсюдження інформації по вертикалі і горизонталі.

3. Наявність міжнародної та національної інформаційної політики комплексу норм і принципів, що регулюють функціонування та використання міжнародної інформації.

4. Наявність міжнародних угоду галузі комунікацій, які базуються на розумінні світової ролі інформаційних процесів і її впливу на розвиток цивілізацій.

5. Доступ до інформації світової громадськості і участь суб'єктів міжнародних відносин у загальній системі зв'язку.

Джерела інформації - це встановлені законом база і банки даних із широким типом представництва, які використовуються у дипломатичній практиці, діяльності міжнародних організацій, у врегулюванні міжнародних конфліктів, у передачі особистої інформації.

Усі джерела інформації поділяються на:

1. Відкриті;

2. Закриті.

До (1) відносять:

a) Міжособистісні джерела;

b) Опосередковані джерела.

Міжособистісні - це джерела інформації, до яких належать міжособистісні контакти на різних рівнях представництва, тобто контакти представників зовнішньої політики, відомств, керівництв відповідних відомств за усіма напрямками співробітництва, а також дипломатичні контакти і контакти представлені в держав в рамках міжнародних форумів (організацій). Міжособистісні джерела виконують спеціальні структури для одержання конфіденційної інформації.

Опосередковані - це джерела інформації, які виступають посередником між конкретним джерелом інформації та суб'єктами міжнародних відносин.

До них відносять:

- Засоби масової комунікації;

- Електронні засоби комунікації;

- Інформаційні центри;

- Архіви;

- Бібліотеки та інші джерела збереження інформації.

Опосередковані джерела в свою чергу поділяються на:

* Офіційні;

* Неофіційні.

Опосередковані офіційні джерела - це органи державної влади, спеціалізовані науково-дослідні інститути та відомчі установи (МЗС), силові структури та інші державні органи, які виступають з офіційною точкою зору.

Джерелом інформації про стан країни на міжнародній арені є 2 особи:

1. Президент.

2. Міністр закордонних справі.

До офіційних джерел відносять також:

* Органи державної статистики;

* Інформаційно-аналітичні структури із окремих сфер міжнародного співробітництва;

* Установи соціальної політики і праці;

* Демографічні відомства;

* Промислові концерни (представництва);

* Окремі відомства, які відносяться до джерел конфіденційної інформації.

Неофіційні опосередковані джерела - це громадські організації та рухи, політичні партії, політичні структури, соціологічні установи, альтернативні засоби масової комунікації, а також незалежні інформаційно-аналітичні центри, які створюють суб'єктивні оцінюючі прогнози.

Офіційні і неофіційні джерела поділяються на:

* Джерела загального характеру (політичні, економічні, військові джерела інформації, які використовують для оцінки економічного та політичного потенціалу держави, їх використання для складання прогнозів на довготривалий період, для планування зовнішньої політики і прийняття рішень на рівні економічних, політичних та воєнних відомств).

* Джерела спеціальної інформації. Ці джерела стосуються конкретної сфери економічних відносин. Вони призначені для вузького поля спеціального моделювання та прогнозування окремих стратегій та економічних кроків.

Джерела персональної інформації - особливо важливі для усіх міністерств та відомств, а також розвідки. Ця інформація збирається за допомогою відкритих способів, а також неконституційних методів (підслуховування, стеження, різні технічні засоби).

До закритих джерел належать:

* Дипломатичні джерела;

* Розвідувальні;

* Військово-стратегічні;

* Статистичні.

До закритої інформації у сфері МЕВ належать:

Інформація, що міститься у директивах і вказівках посадовим особам, які представляють державу на переговорах, консультаціях та нарадах з питань зовнішньої політики. Розголошення такої інформації переслідується в кримінальному порядку і віднесено до статей карного кодексу країни.

Інформація про стратегію та планування зовнішньої політики.

Відомості про номенклатуру.

Обсяги фінансування операцій з експорту та імпорту озброєння, військової техніки, стратегічних видів сировини, а також інформація про військово-технічне співробітництво з іншими державами.

До закритої інформації у сфері зовнішньоекономічних відносин належить інформація про:

Обсяги фінансування

Формування рівня індикативних цін

Формування валютних надходжень

До закритої інформації відносяться також:

Інформація про майно воєнного призначення

Маршрути, час руху військово-транспортних засобів

Місця розташування військової техніки

Відомості про діяльність, маршрути і завдання депешної служби (дипкур'єри, перевезення цінностей і т.д.)

Кожна країна встановлює закони для регулювання інформаційних потоків і захисту державної інформації, що становить державну таємницю. Додаток до таких законів публікуються в офіційних органах, звіт відомостей віднесених до держаної таємниці, такий перелік оновлюється кожного року відповідно до пріоритету і інтересів держави.

Конфіденційні джерела інформації - це джерела спеціального призначення, які захищаються законом і охороняються засобами держави.

Під конфіденційними джерелами розуміють:

Технічні носії інформації

Документовані

Інформаційні продукти

Технічні засоби обробки інформації

Джерела розвідки і закриті джерела специфічних міністерств та відомств

Є три режими секретності. Конфіденційні джерела розкриваються лише у випадку судового слідства і санкцією прокурора, або у випадку коли конфіденційна інформація свідчить про екстремальні ситуації, які стосуються життєдіяльності людства.

Ще один різновид інформації - дезінформація. Є специфічні прийоми розповсюдження інформації - «пробні шари» для з'ясування суспільної реакції на політичні рішення. Дезінформацію використовують для з'ясування напрямків діяльності військово-промислових відомств або інших відомств для з'ясування важливих проблем.

Всі джерела використовують для впливу на громадську думку для свідомого перекручення інформації.

Для вивчення діяльності фірми використовують різні джерела інформації, за якими визначать фірми конкурентів, їх стратегію і тактику, розробляють оптимальну стратегію бізнесу, проводять оптимальний набір контрагентів, визначають фірми-нейтрали.

Вимоги до таких джерел:

- Достовірність інформації

- Повнота інформації

- Актуальність змісту

- Точність даних.

Джерела інформації про фірми класифікують наступним чином:

Інформація про фірми, яка подається міжнародними організаціями та установами ООН. Цю інформацію можна одержати в міжнародних організаціях системи ООН із спеціальних досьє, які складаються економічними організаціями системи ООН. Такою організацією є ЮНІДО (організація об» єднаних націй з промислового розвитку), ПРООН, Департамент економічної та соціальної інформації (ЕКОСОС). ЮНІДО має 200000 досьє, які постійно оновлюються за допомогою спеціальної системи. Досьє ЮНІДО включає:

- Юридичний статус

- Фінансовий стан

- Напрямки діяльності

- Кількість співробітників

- Наявність дочірніх компаній та філіалів

- Членство в міжнародних економічних організаціях

- Відомості про професійний рівень і компетентність співробітників

- Дані про досвід фірми у бізнесі

- Про послуги, які нею надаються

- Про об» єм і характер проектів

- Місця їх виконання

Інформація про фірми, яка надається спеціалізованими організаціями.

До них відносяться:

Кредитно-інформаційні бюро

Банківські установи

Спілки підприємців

Торгово-промислові палати держав

Спеціалізовані державні організації

Найбільш вартісною інформацією про фірми є та, що надається спеціалізованими кредитно-інформаційними бюро.

Кредитно-інформаційні бюро збирають інформацію за різними напрямками і надають таку інформацію тільки за умов перевірки запиту для уникнення шантажу, провокацій і недобросовісної конкуренції. У довідках на фірми, які видаються кредитно-інформаційними бюро, містяться неопубліковані відомості про фінансовий стан фірми, її обороти, акціонерний капітал, характер та основні напрямки діяльності, а також короткі біографічні довідки всіх керівників.

Размещено на Allbest.ru