Особливості функціонування світових ринків

Размещено на http://www.allbest.ru/

6

- 3 -

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

На тему:

«Особливості функціонування світових ринків»

Зміст

Вступ

Розділ 1. Поняття світового ринку та його особливості

1.1 Сутність ринку

1.2 Виникнення світового ринку

1.3 Функції світових ринків

1.4 Особливості функціонування

Розділ 2. Характерні риси та структура світових ринків

2.1 Структура та критерії світових видів ринку

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Ринок як економічний механізм формувався протягом тисячоліть, протягом яких змінювалося і зміст самого поняття. У загальному вигляді, поняття ринок-це система економічних відносин, що складаються в процесі виробництва, обігу та розподілу товарів, а також руху грошових коштів. Розвиток ринку відбувається разом з розвитком товарного виробництва, залучаючи в обмін не тільки вироблені продукти, а й продукти, які не є результатом праці (земля, дикоростучий ліс). В умовах панування ринкових зв'язків всі стосунки людей у суспільстві охоплені купівлею-продажем.

Якщо говорити більш узагальнено, то ринок представляє сферу обміну (обігу), в якій здійснюється зв'язок між агентами суспільного виробництва у формі купівлі-продажу, тобто зв'язок виробників і споживачів, виробництва і споживання. За ознакою простору дії вирізняють місцевий (у межах міста чи села), регіональний (певна територія якоїсь країни), національний і світовий ринки, а з точки зору відповідності чинному законодавству - легальний (офіційний) і тіньовий ринки.

Світовий ринок став закономірним результатом розвитку заснованих на поділі праці внутрішніх і національних ринків товарів, що вийшли за державні кордони. Він являє собою сферу стійких товарно-грошових відносин між країнами, заснованих на міжнародному поділі праці, та інших факторах виробництва. Головною зовнішньою ознакою існування світового ринку є пересування товарів і послуг між країнами. Для світового ринку характерно переважний розвиток ліцензійної торгівлі в електротехнічній і електронній промисловості,загальному машинобудуванні, приладобудуванні, автомобільної, авіаракетної промисловості, хімії і нафтохімії, біотехнології, у галузі ресурсозберігающчх технологій та ін..

Об'єктом мого дослідження виступає ринок. Досвід країн, в яких функціонує ринкова економіка,свідчить про те, що вона являє собою ефективно працюючий механізм.

Обравши за предмет розгляду таку тему, як особливості функціонування світових ринків,я маю за мету розкрити спочатку економічну сутність ринку, тобто, що таке ринок, як взагалі виник світовий ринок, що ринок представляє собою, а потім визначити і проаналізувати його основні функції і види світових ринків та особливості функціювання.

Актуальність зазначених проблем, їхня практична значимість і недостатня наукова розробленість визначили вибір теми курсової роботи та обумовили постановку мети та завдання даного дослідження.

Ринок - це не тільки загальноекономічна категорія, властива в тій чи іншій мірі всіх етапах розвитку цивілізації, але це водночас складне соціально-філософське поняття. Воно зовсім не обмежується економічною сферою. Як результат історичного розвитку людського суспільства ринок включає історичні, національні, культурні, релігійні, психологічні особливості розвитку народів, що увібрали в себе всі багатства багатовікових традицій спільного пристрої культурного та економічного життя. Це визначає особливості сучасного ринку та ринкової системи в різних країнах. Ринок мав місце у всіх цивілізаціях, але його роль у них значно відрізняється.

Той факт, що ринкові відносини і сьогодні далекі від досконалості, можливо, пояснюється тим, що в природі досконалість взагалі недосяжно.

Розділ1. Поняття світового ринку та його особливості

1.1 Сутність ринку

В науковому плані ринок являє собою складне багатопланове поняття, тому важко дати яке-небудь єдине визначення ринку, яке б повністю відбило його суть. Суть даного поняття заключається в тому,що ринок -- це сукупність економічних відносин,які виникли з приводу купівлі-продажу товарів та послуг в грошовій формі.

Ринок -- це складне багатогранне явище. Ринкові відносини суттєво відрізняються в різних країнах за ступенем розвитку, особливостями модифікації, рівнем зрілості, історичними, соціальними та іншими ознаками.

На протязі всієї історії існування ринку, йому при суща тенденція до територіальної експансії -- територіальному розширенню та збільшення сфер впливу. Ця тенденція привела до створення трьох зон ринково економічного простору. Розрізняють місцевий, національний і світовий ринок.

Місцевий ринок - стартова форма ринкової території,яка розвивається в межах села,міста. На індустріальній стадії виробництва місцеві ринки існували в окрузі переважного народного господарства. Із-за недостатнього розвитку галузевого та територіального поділу праці,слабого функціонування товарного виробництва локальні ринки реалізовували порівняно невеликий традиційний набір продуктів.

Національний (внутрішній для країни) ринок створився на індустріальній стадії виробництва. На цій стадії поряд з товарним виробництвом з'явились такі транспортні засоби, які відповідали новим масштабам ринкового простору. Досконаліший транспорт, зв'язки та реклама допомогли забезпечити вигідність реалізації товарів у всіх регіонах країни. У підсумку місцеві ринки стали органічними складовими частинами внутрішнього ринку держави.

В результаті міцного розвитку машинного виробництва, появою великого акціонерного капіталу, поглибленням міжнародного поділу праці і появою сучасних засобів транспорту та зв'язку отримав розвиток - світовий ринок. Світовий ринок вже довго постачає всім державам таку сировину, як нафта, олово, каучук, пшениця,цукор,чай, кофе, та інше.

Ринкова економіка - це система економічних відносин з приводу купівлі - продажу товарів і послуг, що здійснюється за допомогою грошей в умовах плюралізму усіх форм власності, вільної конкуренції і ціноутворення, що забезпечує ефективність рішення соціально-економічних проблем.

Класифікація ринків :

1) По об'єктах програми розрізняють: ринок товарів, ринок послуг, будівельний ринок, ринок технологій, інформаційний ринок, кредитний ринок, фондовий ринок, ринок робочої сили.

2) У просторовому відношенні розрізняють: локальний, регіональний, національний, регіональний по групі інтегрованих країн, світовий ринки.

3) За механізмом функціонування розрізняють: вільний, монополізований, державно-регульований та планово-регульований ринки.

4) За рівнем насиченості розрізняють: рівноважний (за обсягом і структурою), дефіцитний і надлишковий.

Ринок є невід'ємною частиною суспільного господарського відтворення і формується в тісній взаємодії з усіма його елементами: виробництвом, споживанням, розподілом.

Ринок являє собою сферу товарно-грошового обміну, розвитку торговельних функцій між продавцем і покупцем.

1.2 Виникнення світового ринку

Ринок є система обміну різними по своїх споживчих властивостях продуктами праці як товарами.

Виникнення і становлення ринку обумовлено розвитком суспільного поділу праці і товарного виробництва. З ростом товарного виробництва розвивається і ринок - засіб обміну продуктів, що призначені для продажу, а не споживання самими виробниками.

При рабовласницькому ладі товарне виробництво і товарне обертання усередині окремих країн були розвинуті слабко.Відповідно до цого на зовнішній ринок відправлялася лише незначна частина продукції.І усе ж при рабовласницькому засобі виробництва виник світовий ринок.У той час він носив переважно внутриконтинентальний масштаб. Фінікія, Древній Єгипет, Греція, Рим вели торгівлю як між собою, так і з численними містами Середземномор'я і Чорного моря . Але рабство по самій своїй природі не було товарним виробництвом і тому лише частково могло бути основою розвитку зовнішньої торгівлі.Його більш тривалою основою було ремісниче виробництво. Тому сформований в епоху рабства світовий товарний ринок по своєму соціально-економічному характеру був ремісно-рабовласницьким ринком.

Світовий ринок виник не в XIX в., а значно раніше. Звичайно, тривалість його була короткою, а масштаби невеликі. І усе ж він існував. Основними постачальниками товарів на зовнішній ринок були феодали і ремісники. Тому сформований в епоху феодалізму товарний ринок по своєму соціально-економічному утриманню був ремісно-феодальним.

Засіб обміну продуктів праці як товарів, вироблених відособленими друг від друга власниками, наприкінці епохи феодалізму став розвиватися під впливом виникнення капіталістичних підприємств, відділення промисловості від землеробства.В міру спеціалізації сільського господарства в різних районах на виробництві визначених видів товарів,у силу розчленовування промислового виробництва на усе більше число галузей.

Світовий ринок базується на міжнародній виробничій спеціалізації окремих країн і є сферою, де з метою забезпечення розширеного відтворення здійснюється заміщення виробів, зроблених одною країною, продуктами інший.

Обмін товарів на світовому ринку являє собою процес, що забезпечує безперервність розширеного відтворення.Тому зв'язку між товаровиробниками різних країн, здійснювані через обмін товарів, розширюється в міру збільшення масштабів виробництва.

Варто підкреслити, що вирішальний вплив на формування єдиних національних ринків,а потім і подальший розвиток світового міжконтинентального ринку зробила значна капіталістична промисловість. Тому світовий ринок міг досягти свого повного розвитку лише при капіталістичному машинному виробництві і викликаному їм широкому міжнародному поділі праці. Тільки в умовах капіталістичного засобу виробництва світовий ринок стає цілком розвинутою економічною категорією,створюється грунт для широкого розвитку регулярного і всебічного міжнародного товарообігу, що спирається на постійне і масове виробництво товарів для продажу на світових ринках, на розвиток мережі міжнародних засобів транспорту і зв'язку. Світовий ринок має складну структуру, яка може змінюватись під впливом різних чинників,але найголовніший з них є НТР(Науково-технічна революція),так як протягом усієї своєї історії людство перебуває у стані постійного наукового пошуку, змінюючи навколишній світ. Під впливом НТР змінюється не тільки сучасний стан світового господарства, а й відбуваються якісні і територіальні зрушення у ньому. Сучасний світовий ринок має ряд рис, що розкривають особливості його функціонування.

Основні види ринків підрозділяються на різноманітні субринки, ринкові сегменти. Сегментація ринку представляє собою розподіл споживачів даного товару на окремі групи, що пред'являють до товарів неоднакові вимоги.

Сегмент ринку - це частина ринку, група споживачів, продуктів чи підприємств, що утворюються на основі спільних ознак. Сегментація може бути проведена різними шляхами з використанням різноманітних факторів (ознак). Основними з них є:

1. Географічні (по регіонам, за адміністративним поділом, за густотою населення, за кліматичними умовами).

2. Демографічні (групування населення за віком, за статтю, за розміром сім'ї, за рівнем доходу, за професійним складом, за рівнем освіти, за національним складом).

3. Психографічні (групування населення за соціальним складом з низьким, середнім, високим, дуже високим достатком, за стилем життя: богемний, елітарний, молодіжний, спортивний).

4. Поведінчі (придбання товарів носить випадковий характер, пошук користі при придбанні товарів: вироби високої якості, хороше обслуговування, низькі ціни, статус постійного клієнта, ступінь потреби в продукті, емоційне відношення до продукції) .

1.3 Функції світових ринків

Більш повно і глибоко сутність ринку можна розкрити через функції, які він виконує. Головні з них такі: регулююча, стимулююча, розподільча та інтегруюча.

1. Регулююча функція ринку -

забезпечує постійність зв'язків між різними галузями виробництва, попитом і споживанням, встановлення пропорцій в економіці та безперервність процесу відтворення. Через конкуренцію ринкові відносини активно впливають на рівень витрат та виробництво будь-якого товару, науково-технічний прогрес, на задоволення платоспроможного попиту населення. Внаслідок дії закону вартості, закону попиту та пропозиції, інших законів ринкової економіки індивідуальна праця зводиться до суспільно необхідної та визначення цінності товару. Без конкуренції, еквівалентного обміну вартість не може бути визначена. Цей механізм сприяє вирівнюванню прибутків підприємців різних галузей виробництва, утворенню середньої норми прибутку, що досягається через перелив капіталів між галузями. Останнє, в свою чергу, є регулятором пропозиції в економіці.

У зв'язку з тим, що створена споживна вартість перетворюється на товар лише після визнання її суспільством (після продажу), можна зробити висновок, що споживач здійснює контроль над виробником. Якщо цього немає, то в суспільстві принижується роль ринку як регулятора, що призводить до наростання диспропорцій між попитом і пропозицією товарів, виникнення дефіциту як загальноекономічного явища.

Визначаючи важливість регулюючої функції ринку, не можна абсолютувати її. У сучасних розвинених ринкових системах ринок регулюється також державою і товаровиробниками. А це означає, що методи регулювання можуть бути також державними і недержавними.

До перших належать:

а) економічні важелі - кредити, податки, ціни, які встановлює держава;

б) адміністративні важелі - державне замовлення, державні програми, правила укладання господарських договорів.

До других належать різні угоди між товаровиробниками про ринки збуту, ціти, квоти тощо.

2. Стимулююча функція ринку -полягає в тому, що вона сприяє заохоченню тих, хто найбільш раціонально використовує фактори виробництва для одержання найкращих кінцевих результатів, застосовуючи найновіші досягнення науки, техніки, організації, стимулювання праці та управління. У свою чергу ринок спонукає і покупця піклуватися про економічність споживання, про економію витрат на придбання товарів, спонукає порівнювати рівень попиту з рівнем доходів.

Якщо суб'єкти господарювання не прагнутимуть до постійного підвищення ефективності виробництва, їхні індивідуальні витрати виробництва будуть вищими,ніж суспільно необхідні, то вони будуть неконкурентоздатними і стануть банкрутами. А це означає, що ринок виконує і таку функцію, як 3. - розподільча.

У конкурентному середовищі ринкова ціна диференціює доходи товаровиробників, виявляє переможців та переможених. Для перших створюються умови для подальшого розвитку і процвітання, а для других постає питання про їхнє існування. Відповідно відбувається і соціальне розшарування суспільства за доходами - на багатих і бідних.

Ринок “зшиває” економіку в єдине ціле, розвиваючи систему горизонтальних і вертикальних зв'язків (підприємтсв, галузей, регіонів), у тому числі зовнішньоекономічних. У цьому виявляється

4. - інтегруюча функція.

Будучи за своєю природою інтернаціональним, ринок сприяє проникненню товарів у різні країни і куточки світу. Обмін товарами між країнами здійснюється за світовими цінами, які будуються на інтернаціональній вартості. Якщо ж на світовий ринок потрапляють товари, витрати на виготовлення якого перевищують суспільно необхідні інтернаціональні витрати праці, то їхній власник стає неконкурентоспроможним.

5. Інформаційна функція.

Її суть полягає в тому, що через систему цілого ряду показників (ціни, відсотки, кількість, якість і асортимент товарів і послуг тощо) ринок, як гігантський комп'ютер, збирає, обробляє та видає узагальнену інформацію в рамках тієї економічної території, яку він охоплює, інформує суспільство про стан економіки.

6. Посередницька функція.

Ринок сполучає в єдину систему економічно відособлених, товаровиробників і споживачів. У результаті продавці і покупці знаходять один одного, у кожного з них з'являється можливість вибрати і відповідного покупця, і потрібного продавця.

7. Ціноутворюючий функція.

Відомо, що в кожного товаровиробника складаються свої індивідуальні витрати і отже, індивідуальні вартості і ціни. Тим часом ринок визнає тільки суспільно необхідні витрати і відповідно суспільні, ринкові ціни, які одночасно відображають і потреби покупця, і рівень пропозиції товарної маси.

8. Функція економічності споживання - скорочення витрат обігу у сфері споживання (витрат покупців на придбання товарів) і пропорційності попиту населення із заробітною платою.

9. Еквівалентна функція.

Ринок порівнює індивідуальні витрати праці окремого виробника з громадським «еталоном», порівнюючи витрати й результати, а також виявляючи цінність товару.

10. Творчо-руйнівна функція.

Ринок забезпечує динамічні зміни всіх господарських пропорцій між галузями і регіонами. Він як би підриває стару структуру господарства і на кожному новому етапі розвитку формує нову структуру. Зрозуміло, цей процес важкий, болісний, болючий, але він - реальність.

11. Сануючих, оздоровча функція.

У цьому сенсі ринок нагадує санітара, який прибирає з господарства все застаріле, хворе, очищає суспільне виробництво від застарілих галузей, економічно нежиттєздатних господарюючих суб'єктів і дасть дорогу галузям економічним, господарствам високоефективним. Цілком очевидно, що і цей процес є болючим, болісним, бо він прискорює загибель слабких господарств.

12. Диференціюються функція.

Ринок розшаровується, диференціює товаровиробників, збагачує одних і розоряє інших. Загально відомо, що середній цикл життя малого бізнесу не перевищує шести років, що, як правило, з кожних трьох підприємців-двоє розоряються в порівняно короткий період (1,5 - 2 роки).

Питання про функції ринку впливає на економічне життя суспільства і має позитивний вплив. Можна відзначити наступні прояви позитивного впливу ринку:

* стимулює зростання виробництва, прискорює темпи його розвитку;

* підвищує ефективність виробництва, спонукає економити працю і ресурси;

* формує структуру господарства, що відповідає потребам і запитам споживача;

* певною мірою ринок створює саморегулюючу систему господарства, Де кожен займає свою нішу;

* багатовіковий досвід використання ринку свідчить про його природній природі, яка відповідає потребам суспільства;

* ринок збагачує певну частину, населення. Однак ринок не слід ідеалізувати,оскільки йому притаманні недоліки. Можна вказати які успадковують прояви негативного , впливу ринкового механізму на економічне та соціальне життя суспільства:

* як саморегулююча система ринок не є ідеальною системою. Часткова і особливо загальна макроекономічна рівновага в даній системі реалізується через постійне порушення цієї рівноваги. Іншими словами, ринкова система недостатньо стабільна. Типовою формою її нестабільності є циклічний характер розвитку економіки;

* однією з форм порушення рівноваги і одночасно формою нестабільності економіки є інфляція, зростання цін. Наслідки цієї форми макроекономічної нестабільності економічно руйнівні і соціально небезпечні;

* ринкова система не забезпечує повного використання ресурсів. Їй властиві неповна зайнятість речових і трудових ресурсів.Безробіття- неминучий супутник ринку, її наслідки соціально драматичні;

* ринок сам породжує фактори, які порушують свободу підприємця; Такими факторами є різні форми монополізму, які деформують правила гри на вільному, класичному ринку;

* ринок не враховує так званих негативних зовнішніх ефектів (наприклад, забруднення навколишнього середовища). Товаровиробники, порушуючи екологічне середовище, не хочуть нести витрати по відновленню сил природи, з відновлення екологічної рівноваги;

* ринок байдужий до виробництва так званих суспільних благ і послуг (національна оборона, охорона громадського порядку, виховання дітей і т. п.);

* ринок не тільки збагачує, а й неминуче руйнує частину підприємств і частину домашніх господарств;

* ринок не здатний вирішити цілий ряд соціальних проблем: утримання пенсіонерів, хворих, інвалідів, сиріт і т. п.;

* ринку властиві чужі моральні ідеали добра,справедливості, патріотизму і т.д. Різні народи склали чимало прислів'їв і приказок з цього приводу: «Ринку немає справи до людини без гаманця», «ринок - це спеціально відведене місце, де люди можуть обманювати один одного», «хоча чесна людина може досягти успіху в справах, педантичність буде для нього перешкодою, і тоді недолік моральної гнучкості йому доведеться заповнити умінням».

1.4 Особливості функціонування

Особливості функціонування ринкової економіки припускає наявність певних її елементів, які в сукупності складають ринкову систему.

· Першим і найважливішим елементом ринкової економіки є виробники і споживачі. Вони формуються в процесі суспільного розподілу праці, коли одні виробляють товар, а інші - споживають його.

· Другим елементом ринкової економіки виступає економічна відособленість, яка обумовлена приватної або змішаної форми власності на базі корпоративного управління виробничими одиницями.

· Третій найважливіший елемент ринкової економіки - ціни. Вони - предмет особливого дослідження.

· Четвертим центральним елементом ринкової економіки є дві складові-попит і пропозиція. Попит та пропозиція є найважливішими елементами ринкового механізму, які забезпечують постійний зв'язок між виробниками і споживачами матеріальних благ.

· П'ятий елемент ринкового механізму-конкуренція. Вона забезпечує максимізацію прибутку і на цій основі розширення масштабів виробництва. Основна функція конкуренції полягає в тому, щоб визначити величину економічних регуляторів, якими виступають ціни, норма прибутку, відсотка і т.д.

· Крім цього, невід'ємним елементом ринкової економіки є ринкова інфраструктура. Ринок вимагає створення і функціонування товарних бірж, структур оптової та роздрібної торгівлі.

Функціонування ринкової економіки припускає наявність певних її елементів, які в сукупності складають ринкову систему.

Для ефективного функціонування ринку необхідні такі умови:

1) реальний плюралізм типів і форм економічної власності та форм господарювання. Як свідчить досвід розвинутих країн, для цього повинні існувати індивідуальна (приватна) власність (заснована як на власній, так і на чужій праці), колективна (у формі акціонерних компаній, кооперативів, власності трудових колективів тощо), державна (муніципальна, регіональна) власність, змішана та інші типи і форми власності як результат їх різних комбінацій;

2) розвинуте антимонопольне законодавство та дієві механізми його реалізації певною мірою послаблюють монополістичні тенденції в економіці й сприяють ефективному функціонуванню сучасного ринку;

3) ефективна система економічного, правового та адміністративного регулювання економіки державою (за переважання економічних методів) що зумовлює існування регульованого ринку;

4) доступність всебічної інформації про ринок;

5) конкурентна боротьба між різними суб'єктами підприємницької діяльності (їх кількість у виробництві однотипної продукції повинна становити більш як 7-8, оскільки 1-2 суб'єкти - це монополія, а 3-5 - олігополія);

6) розвинутий і розгалужений комплекс об'єктів власності, які можуть стати об'єктом купівлі-продажу;

7) наявність ринкової інфраструктури, тобто комплексу інститутів, підприємств, служб та установ, які забезпечують обслуговування ринку, купівлю-продаж різних об'єктів власності;

8) свобода господарської діяльності, що передбачає здатність суб'єктів господарювання самостійно вибирати партнерів і заключати з ними контракти, договори за взаємовигідними цінами, вільно розпоряджатись частиною прибутку (після сплати податків), різними ресурсами, незалежність у прийнятті інших господарських рішень, що поєднуються з відповідальністю за економічно необґрунтовані рішення, господарювання на принципах господарського розрахунку (самофінансування) тощо;

9) поступова і наростаюча інтегрованість національної економічної системи у світове господарство передусім через механізм міжнародного поділу праці;

10) наявність економічно доцільного доступу до джерел фінансування - низьких ставок за банківські кредити, сприятливого інвестиційного клімату в країні тощо;

11) унеможливлення впливу різних суб'єктів підприємницької діяльності на рівень цін. За наявності такого впливу, що передбачає існування монополій (у тому числі олігополій як колективних монополій), ефективність функціонування ринка знижується;

12) розвинутий і розгалужений комплекс об'єктів власності, що можуть бути предметом купівлі-продажу (засоби виробництва, в тому числі земля, робоча сила, інтелектуальна власність (у формі патентів, ліцензій, ноу-хау, цінних паперів, грошей, нерухомості, предметів споживання та ін.) .

Можна зробити узагальнення, що ринок виконує як позитивні для економічної системи, так і негативні функції, а тому забезпечення його нормального функціонування, і в певній мірі, регулювання державою, є крайнє необхідним для будь-якої країни .

Розділ 2. Характерні риси та структура світових ринків

2.1 Структура та критерії світових видів ринку

Структуру світового ринку можна розглянути у трьох аспектах: регіональному, товарно-галузевому та соціально-економічному.

Згідно з регіональною структурою світового ринку розрізняють ринки окремих країн або їх угруповань.

За товарно-галузевою структурою світового ринку відрізняють окремі товарні ринки, які відповідають рівню ринку певного товару або його частини.

За соціально-економічною структурою світового товарного ринку розрізняють ринки промислово розвинутих країн, країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою.

Внутрішній ринок

Світовий ринок

Національний ринок

Схема 1. Структура світового ринку Джерело: Мазаракі А.А. та ін. “Світовий ринок товарів та послуг: регіональна структура”: Навч. посібник. - К.: Видавн. центр КДТЕУ, 1998..

Структура ринку - це внутрішня будова, розташування, порядок окремих елементів ринку, їх питома вага в загальному обсязі ринку.

Ознаками будь-якої структури є:

а) тісний зв'язок між її елементами

б) певна стійкість цих зв'язків;

в) цілісність, сукупність цих елементів.

Сукупність всіх ринків, розчленованих на окремі елементи на основі самих різноманітних критеріїв, утворює систему ринків.

Можна виділити наступні критерії для характеристики структури і системи ринку:

Перший: по об'єктах:

* ринок товарів і послуг (споживчий ринок);

* ринок факторів виробництва;

* фінансовий ринок;

* ринок науково-технічних розробок, патентів;

* ринок інформації;

* ринок засобів обігу;

* ринок окремих товарів або товарних груп (м'яса, одягу, взуття);

* ринок ліцензій та ін.

Ринок товарів і послуг (споживчий ринок).

Історично спочатку виник саме він. Описуючи товарне господарство і ринкову систему, ми тим самим описували історію і механізм функціонування ринку товарів і послуг. Ми можемо лише додатково вказати на організацію самого цього ринку і конкретні, його форми. Це товарні біржі, безліч інших форм оптової та роздрібної торгівлі, маркетингу та маркетингових організацій і т.д.

До категорії світових належать усі товарні ринки, на яких виключно велику частку складають зовнішні торговельні операції (наприклад, світовий ринок олова, де експортна квота сягає 90% від його виробництва) і ті, де вона помірна - 30-50% (наприклад, світовий ринок автомобілів) і навіть незначна - 10-20%.

Структуру світового товарного ринку можна розглядати в трьох аспектах - регіональному (або географічному), товарно-галузевому та соціально-економічному.

Згідно з регіональною структурою світового ринку розрізняють ринки окремих країн або їх угруповань (схема 2)

Cхема 2. Регіональна структура світового ринку.

За товарно-галузевою структурою світового ринку відрізняють окремі товарні ринки, які відповідають рівню ринку певного товару або його частини. За основу цієї класифікації беруть Міжнародну класифікацію 00Н - Стандартну Міжнародну торговельну класифікацію - СМТК, Брюссельську митну номенклатуру, Гармонізовану систему опису товарів.

За товарно-галузевою структурою світового ринку відрізняють три провідних групи товарів - готові вироби, сировину і напівфабрикати, послуги (схема 3).



Кожну товарну групу складають підгрупи товарів, які можуть бути окремими товарними ринками. Так, ринок промислової сировини поєднує ринки руд чорних, кольорових металів, дорогоцінного каміння, діамантів, хімічної сировини та ін.

За соціально-економічною структурою світового товарного ринку розрізняють ринки промислово розвинутих країн (ПРК), країн, що розвиваються ( КР ) та країн з перехідною економікою (КПЕ), країн соціалістичної орієнтації (КСО).

За ступенем монополізації та характером торговельних угод на світовому ринку виділені такі типи його структури:

- монополістичний, де панує один постачальник (ринок діамантів);

- олігополістичний, де домінує група великих продавців (ринок нафти);

- атомістичний, де спостерігається невисока концентрація пропозиції товарів за участю багатьох постачальників та загострюється конкурентна боротьба (ринки текстильних, швейних товарів та ін.).

Світовий ринок послуг -- це система міжнародних відносин обміну, які існують на основі міжнародного поділу праці та інших форм міжнародних економічних відносин, де основним товарним об'єктом виступають різноманітні види послуг.

Послуга -- це продукт праці, створений в результаті угоди, про купівлю-продаж, якому іманентні властивості товару, але у якого відсутня уречевлена форма.

Передумови та умови розвитку світового ринку послуг:

-- прискорення розвитку процесу міжнародного поділу праці, який призводить до виникнення нових видів діяльності;

-- науково-технічний прогрес;

-- ускладнення виробництва;

-- насичення ринків товарами;

-- інформаційний бум;

-- прискорений розвиток нових видів транспорту;

-- нові наукові відкриття;

-- нові форми розвитку економічних процесів.

Що стосується структури світового ринку послуг, то її розглядають по-різному. У Міжнародному валютному фонді, наприклад, усі послуги зводять до чотирьох груп:

-- фрахт;

-- решта транспортних послуг;

-- туризм;

інші послуги.

За іншим, більш детальним підходом, структуру послуг можна подати по-іншому:

-- фінансові послуги, до яких відносять: міжнародний лізинг, міжнародний факторинг, міжнародним франчайзинг, міжнародний форфейтинг;

-- міжнародний туризм;

-- міжнародний ринок професійних послуг;

міжнародний консалтинг;

інші послуги.

Ринок житла.

До недавнього часу в нашій країні існував у вигляді купівлі-продажу приватних будинків, дач та інших володінь подібного роду, а також кооперативних квартир, які могли бути продані і куплені. У зв'язку з приватизацією державного житлового сектору можна чекати формування повноцінного, а не обмеженої вузької зоною обміну або тіньового продажу «за домовленістю» ринку житла, що охоплює всі види житлової площі. Це покінчить з кричущою соціальною несправедливістю, коли (часто забезпечені) люди отримують житло безкоштовно, а інші купують за повну вартість.

Ринок факторів виробництва.

Об'єктами купівлі-продажу на цьому ринку є земля, робоча ста в засоби виробництва (капітал). Відповідно, можна розрізняти і сегменти цього ринку: ринок землі, ринок праці, ривок капіталів.

На ринку землі -

величезну роль відіграє географічний фактор і обмеженість самих земель, як ніякого іншого ресурсу. У силу цього в кожній країні, в залежності від її перебування на планеті, території та інших факторів ринок землі носить суто специфічний характер. Він глибоко національний, історично традиційний. Справа в тому, що під землею розуміється не тільки земля як така, а й ті додаткові, дуже істотні товари та послуги, які вона дає: врожай, сировина, матеріали, корисні копалини і т. д.

Ринок робочої сили.

Організується у формі біржі праці, де безпосередньо формується складна інфраструктура, що дозволяє зводити разом роботодавців та найманих робітників, які продають свою робочу силу.

Біржа праці.

Представляє собою цілий науково-дослідний комплекс, що займається реєстрацією безробітних та вільних робочих місць на підприємствах. Маючи повну інформацію з цих аспектів, 6іржа направляє на підприємства відповідну їм за профілем і кваліфікації робочу силу, займається її перепідготовкою перекваліфікацією. Бирка тримає тісний зв'язок з профспілками і підприємцями і отримує від них потужну підтримку. Хоча біржа праці в якійсь мірі і обмежує свободу товаровиробників наймати робочу силу на свій розсуд, але вона ж і звільняє їх від величезних витрат на утримання великого апарату по найму, підготовки та перепідготовки робочої сили. Вже тому підприємці матеріально підтримують біржу праці, до 90 відсотків робочої сили наймається виключно за її напрямками. З іншого боку, біржа праці спирається на потужну підтримку держави, тому що, по-перше, вона не може бути прибутковою організацією, по-друге, вона і не ставить собі таку мету, виконуючи роботу величезної соціальної значущості. Саме біржа праці визначає статус безробітного, видасть посібники і займається іншими формами соціального допомоги.

На ринку капіталів - займаються організацією купівлі-продажу засобів виробництва, будівель, споруд, верстатів, обладнання. Він відрізняється двома особливостями.

Перша полягає в тому, що попит на капітальні кошти покупці завжди вплутуються з тією прибутком, яку їм могли б принести цінні папери. Покупець завжди вирішує питання, що йому вигідніше: Вкласти гроші в засоби виробництва і отримати певну норму підприємницької прибутку або купити цінні папери і потім отримувати дохід у формі певного відсотка. Отже, рух відсотка (фінансовий ринок) і попит на засоби виробництва досить тісно пов'язані. Якщо норма позикового відсотка падає, то попит на засоби виробництва зростає, зростає відповідно і ціна на них. Взаємозв'язок цих двох видів ринку проявляється і в тому, що попит на засоби виробництва і їх ціна визначають розміри інвестицій у виробництво, але самі інвестиції безпосередньо витягуються з ринку фінансів, де формується норма (ставка) відсотка. У силу цієї особливості ринок засобів виробництва відрізняється серед усіх інших його видів найбільшою нестабільністю і непередбачуваністю.

Іншою особливістю ринку засобів виробництва є його висока неоднорідність і виключна різноманітність товарів. На ринку товарів і послуг різноманітність ще більше, але тут кожен товар чи група товарів має свій ринок, що відтинає його від решти маси, дозволяючи враховувати всі його специфічні особливості. Ринок же засобів виробництва такими можливостями не має в своєму розпорядженні.

Важливою частиною ривка засобів виробництва є ринок вживаного обладнання. Сам по собі цей ринок нічим примітним не відрізняється від ринку засобів виробництва, але функціонально він надзвичайно важливий, тому що саме в цьому секторі визначається ступінь зносу обладнання, а отже, норма амортизації. Остання ж у свою чергу визначає терміни поновлення засобів виробництва і, таким чином, має пряме відношення до регулювання всього ринку засобів виробництва.

Ринок інвестицій.

Представляє собою одну з різновидів грошового ринку, в якому об'єктом ринкових відносин є капіталовкладення.

Фінансовий ринок - це ринок, де купуються і продаються фінансові кошти: гроші, облігації, акції, векселі в інші цінні папери. На цьому ринку формуються позиковий відсоток, курс валют і цінних паперів. він є найважливішим після ринків товарів, більше того, в сучасній ринковій інфраструктурі стає визначальною формою ринку. Справа в тому, що не існує виду господарської діяльності, який би не зважувався на фінансових вагах, не був би опосередкований фінансами і не проходив би через фінансовий ринок. У той же час він є найбільш чуйним барометром ринкового благополуччя. Реагує на будь-які зміни у виробництві товарів і послуг, включаючи і зміни на ринку засобів виробництва.

Головним знаряддям фінансового ринку є позиковий відсоток, що перетворився в універсальний критерій ефективності, вкладення капіталу в яку б то не було галузь виробництва.

З іншого боку, фінансовий ринок є і найдосконалішим ринком. Перш за все тому, що забезпечує практично єдину ставку позикового відсотка не тільки в кожній окремій країні, але й на міжнародному рівні. Крім того, він відрізняється численністю суб'єктів, що діють на ньому. По суті, це всі суб'єкти економічних відносин. У той же час об'єкти купівлі-продажу тут характеризуються однорідністю товарів: гроші, акції, облігації і тому подібне, що полегшує функціонування самого ринку, збільшує його передбачуваність. На фінансовому ринку існують розвинена інформаційна структура та мережа, банків, широкий ринок позикових коштів, тим самим забезпечується головне: умова існування конкурентного ринку в цілому вільний "вхід" до нього і вільний "вихід" з нього. Очевидно, що фінансовий ринок є ключовим елементом в ринковій системі. Без розвиненого фінансового ринку ринкова система взагалі не може вважатися повноцінною.

Ринок інновацій, тобто нововведень, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, практично також був відсутній в нашій економіці. Перехід до ринкової економіки дає підставу розглядати інновації як товар, котрий доцільно продавати за ринковими цінами, що, безсумнівно, має призвести до прискорення науково-технічного прогресу.

Ринок інформаційних продуктів -

це особливий ринок, предметом купівлі-продажу тут є книги, газети, картини, різного виду реклама та безліч інших предметів і видів діяльності, що несуть людям необхідну інформацію. Такий ринок у нас існує. Але якщо розуміти інформаційний продукт у широкому сенсі слова, включаючи в нього і інтелектуальний, тобто науковий, культурний, духовний, освітній продукт, то ринок подібної продукції тільки формується. Певне поширення набувають як об'єкт купівлі-продажу програми для ЕОМ. Ринок ліцензій -

це частина ринку інновацій. Об'єктом купівлі та продажу тут служать патентні та безпатентні ліцензії на передачу винаходів, технологічного досвіду, промислових секретів і комерційних знань, використання товарних знаків і т.д. Це торгівля технологією. У сучасних умовах найбільше поширення в міжнародній практиці набули ліцензійні угоди, що передбачають комплексний технологічний обмін з наданням ноу-хау (інформації, що є технічні знання і практичний досвід, що має комерційну цінність і не забезпечену патентним захистом: Специфікацій, формул, рецептур, документації, схем організації виробництва, характеристик технологічного процесу та ін.) та інжинірингових послуг з промислової реалізації переданої технології.

Другий критерій : по суб'єктах:

* ринок покупців;

* ринок продавців;

* ринок державних установ;

* ринок проміжних продавців посередників.

На ринку покупців

пропозиція повинна перевищувати попит, тоді покупець порівнює між собою різні сорти товарів, їх ціни і надає перевагу тому чи іншому товару. Тут є конкуренція виробників і торговців, що характерно для сучасних розвинених національних та міжнародних ринків.

Ринок продавця.

Характеризує значне перевищення попиту над пропозицією. Тут головну роль грає кількість товарів і послуг, якості приділяється мінімальна увага. Ні про передпродажному, ні про після продажному сервісі не згадується, все продається відразу, як би «з коліс», тому що конкуренція між виробниками відсутній, товарний асортимент бідний. Торгівля працює за принципом: «Бери, що дають!» Такий був наш ринок.

Ринок державних установ.

включає сукупність актів купівлі-продажу державних організацій, федерального уряду, штатів, місцевих органів влади, які закуповують або орендують товари, необхідні їм для виконання своїх основних функцій по відправленню влади.

Ринок проміжних продавців.

Виражає сукупність економічних відносин осіб і організацій, які купують товари для перепродажу або здачі їх в оренду іншим споживачам з вигодою для себе.

Третій критерій: за географічним положенням:

* місцевий (локальний) ринок;

* регіональний ринок;

* національний ринок;

* світовий ринок.

Світовий ринок -

це не тільки сукупність національних ринків різних держав, економічні зв'язки між якими визначені міжнародною торгівлею (в тому числі торгівля ліцензіями, послугами, міжнародне переміщення капіталів і т.д.), але і їх якісно новий рівень. Це можна відобразити у вигляді схеми. (Схема 4).

Світовий ринок

Сукупність внутрішніх ринків

Внутрішній ринок

Схема 4. Сукупність національних ринків.

Четвертий критерій: за рівнем насичення:

* рівноважний ринок;

* дефіцитний ринок;

* надмірний ринок.

П'ятий критерій: за ступенем зрілості:

* нерозвинений ринок;

* розвинений ринок;

* формується ринок.

Шостий критерій: За ступенем обмеженості конкуренції:

* вільний ринок;

* монополістичний ринок;

Основні види ринків підрозділяються на різноманітні субринки, ринкові сегменти. Сегментація ринку представляє собою розподіл споживачів даного товару на окремі групи, що пред'являють до товарів неоднакові вимоги. Сегмент ринку - це частина ринку, група споживачів, продуктів чи підприємств, що утворюються на основі спільних ознак. Сегментація може бути проведена різними шляхами з використанням різноманітних факторів (ознак). Основними з них є:

1. Географічні (по регіонам, за адміністративним поділом, за густотою населення, за кліматичними умовами).

2. Демографічні (групування населення за віком, за статтю, за розміром сім'ї, за рівнем доходу, за професійним складом, за рівнем освіти, за національним складом).

3. Психографічні (групування населення за соціальним складом з низьким, середнім, високим, дуже високим достатком, за стилем життя: богемний, елітарний, молодіжний, спортивний).

4. Поведінчі (придбання товарів носить випадковий характер, пошук користі при придбанні товарів: вироби високої якості, хороше обслуговування, низькі ціни, статус постійного клієнта, ступінь потреби в продукті, емоційне відношення до продукції) .

світовий ринок економіка

Висновок

Під час виконання курсової роботи я дійшла певних висновків, що ринок це складне багатогранне явище, який живе за своїми об'єктивними економічними законами. В основі якого лежать складні товарно-грошові відносини. На мою думку ринок являється посередником між товаровиробниками та споживачами.

Сутність ринку знаходить своє вираження в його економічних і соціальних функціях. Світовий і національний досвід показує, що ринок робить величезний вплив на всі сторони життя суспільства. Можна виділити наступні основні економічні функції ринку. Головні з них такі:регулююча,стимулююча, розподільча та інтегруюча.

Дослідження структуризації ринків дозволяє виділити основні види світових ринків: Ринки товарів та послуг і в цю групу включаються наступні ринки(товарів споживчого призначення (продовольчі та непродовольчі товари); послуг (побутові, транспортні, комунальні);житла та будівель невиробничого призначення.);Ринки факторів виробництва, до яких входять: (ринок нерухомості; ринки: (ринок капіталів (інвестиційні ринки);кредитний ринок ; ринок цінних паперів;валютно-грошовий ринок.); Ринок робочої сили,являє собою економічну форму руху трудових ресурсів, при якому робоча сила мігрує відповідно з законами ринкової економіки;Регіональні ринки: місцевий, внутрішній, національний, зовнішній, міжнародний).

Основні види ринків підрозділяються на різноманітні субринки, ринкові сегменти.Основними з них є: Географічні, Демографічні, Психографічні та Поведінчі.

Світовий ринок являє собою сукупність ринків окремих країн, що пов'язані між собою законами міжнародного поділу праці. Світовий ринок є сферою забезпечення розширеного відтворення,тому зв'язки між товаровиробниками різних країн здійснюються через обмін товарами і розширюються в міру збільшення масштабів виробництва.

Також треба зазначити, що взаємодія світових господарств відбувається на основі різноманітних виробничих, економічних та політичних відносин, які реалізуються через зовнішню торгівлю, надання послуг, рух капіталу, обмін інформацією з наукових знань, обмін здобутками культури і через міграцію робочої сили.

Первісним елементом світового ринку є внутрішній ринок, який здійснює торговельні операції з внутрішньої торгівлі, за нім слідкує національний ринок поєднує внутрішню та зовнішню торгівлю даної країни і також світовий ринок - це сукупність національних ринків, поєднаних між собою всесвітніми господарськими зв'язками на підставі міжнародного поділу праці, спеціалізації, кооперування, інтеграції виробництва і збуту товарів і послуг.

Виходячи з цього, можна зробити висновок,що виникнення і становлення світового ринку - це складний і довготривалий процес, що був обумовлений міжнародним поділом праці і капіталістичним виробництвом.

Отже, ринок є складним утворенням, що являє собою, з одного боку, сферу обміну,сукупність процесів купівлі-продажу, які здійснюють збалансування за рахунок ціна, з іншого - забезпечує зв'язок між виробництвом і споживанням - безперервність процесу відтворення, його цілісність.

Функції ринку полягають у тому, що ринок розподіляє загальний обсяг продукції, тобто будь-який даний продукт розподіляється між споживачами на основі їх здатності і бажання заплатити за нього існуючу ринкову ціну,він виконує орієнтуючу функцію, що значить врівноважує попит та пропозицію, а також ринок містить стимули для технічного прогресу і сприяє накопиченню капіталу.

У цьому змісті світовий ринок виявляється первинним стосовно виробника і є центральною категорією теорії міжнародної економіки.

Список використаної літератури

1. Экономика. Тренинг курс. - Прусова Л.Г. К.: 1999, 632 с.

2. Экономикс: принципы, проблемы и политика. - Макконел К.Р., Брю С.Л.,К.: 1999 г., 785 с.

3. Економічна теорія: навчальний посібник. Борисов Е.Ф. - М., 1999 р.

4. Макроекономіка. Навчальний посібник. - Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. К.: Атака, 2002. - 368с.

5. Макроекономіка: Навч.посіб.- Бутук О.І.К.:Знання,2004.-514с.-(вища освіта ХХст.)

6. Міжнародні економічні відносини. - Козик.Львів, 1999 р.

7. Международные экономические отношения. - Семенов Л.Д. М.: 1998 г.

8. Основи економічної теорії/За ред. Гальчинського А.С., Єщенко П.С., Палкіна Ю.І.-К.:Вища школа, 1995.

9. “Основи економічної теорії: політ економічний аспект Климко Г.Н., Нестеренко В.П. та ін.Київ: “Знання”, 1997

10. “Основи економічної теорії - Мочарний С.В. Київ:видавничий центр “Академія ”, 1998

11. Основи ринкової економіки. Рузавін. Г.І. М.: ЮНИТИ. 1996.

12. Основи сучасної економіки: підручник для вузів. перераб .І е. М., 2000 р.- Козирєв В.М.

13. Політична економія. Навчальний посібник. - Башнянін Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. К.: Видавництво „Ніка-Центр Ельга”, 2000. - 527с.

14. Ринкова система та її функціонування. Макконелл К.Р., Брю С.Л.

15. Ринок - мікроекономічна модель. - С.П. 1998. Долан Е.Д., Ліндсей Д.Є.

16. Світовий ринок товарів та послуг: товарна структура - Мазаракі А.А.К.1996р

17. “Світовий ринок товарів та послуг: регіональна структура”: Навч. посібник. - Мазаракі А.А. та ін. К.: Видавн. центр КДТЕУ, 1998.

Размещено на Allbest.ru