Сучасні концепції міжнародної економічної інтеграції

Узагальнюючи викладене вище, можна дійти висновку щодо остаточного відмежування Росії від євроінтеграційного процесу з центром у Брюсселі, зміщення акцентів з інституціональної до функціональної інтеграції. Паралельно з цим змінюється стратегічний підхід до захоплення пострадянського простору - відмова від форсованої «інтеграції згори» та перехід до еволюційної «інтеграції знизу» на засадах жорсткого прагматизму і відкритого регіоналізму, основним змістом яких є експансія російського капіталу і створення бар'єрів для входження ТНК у сфери інтересів РФ. При цьому стратегічним завданням залишається поступова інституціональна інтеграція України у сферу російського впливу, яка певний час (вичікувальна позиція до настання сприятливих політичних умов) здійснюватиметься виключно економічними, а не політичними методами.

Україна знаходиться на перетині інтересів Заходу та Росії і не належить до сфери історико-культурного комплексу цінностей, які визначають так звану європейську ідентичність. Тому її інтереси значною мірою визначаються результуючою дією гравітаційних сил європейської і позаєвропейської сфер впливу, а її зовнішня політика буде неминуче багатовекторною. Вичерпаність ідеології багатовекторності у формі політичного балансування між двома напрямами є очевидною. Багатовекторність потребує іншого змістовного наповнення, переходу від малорезультативних міждержавних відносин до реалізації конкретних інтеграційних проектів, які б давали Україні максимальний економічний ефект у довгостроковій перспективі.

Обсяги експорту з України у країни СНД у 2004-2005 рр. практично зрівнялися з обсягами експорту у країни ЄС, разом з тим близько половини імпорту надходило з країн СНД (насамперед з Росії). Україна набагато більше залежить від Росії, ніж Росія від України: у 2005 р. торговельний оборот між двома країнами становив 20,2 млрд. дол. США, 5,9% зовнішньоторговельного обороту Росії і 35% - України. Можна стверджувати про недостатній рівень інтегрованості економіки України ані в ЄС, ані в СНД, тобто відсутність вагомих економічних передумов для поглиблення інтеграції в обох напрямах. Набагато вищим є рівень інтегрованості між Росією та ЄС: у 2004 р. 52,5% зовнішньоторговельного обороту Росії припадало на країни ЄС, при цьому майже 4/5 іноземних інвестицій у цю країну мали походження з ЄС. У той же час на країни СНД припадало лише 15% зовнішньоторговельного обороту Росії. Ці показники є додатковим підтвердженням суто політичного підтексту проекту ЄЕП.

Частка інвестицій в Україну з країн ЄС значно перевищує відповідну частку російських інвестицій. Намітилася тенденція щодо зростання обсягів інвестицій з країн ЄС - лише протягом 2005 р. вони зросли з 4,9 до 11,7 млрд. дол., що становить майже 72% загального обсягу іноземних інвестицій в Україну. У відносному вимірі обсяги іноземних інвестицій в Україну залишаються недостатніми, якщо розглядати їх як передумову для поглиблення інтеграції. На кінець 2004 р. обсяги прямих іноземних інвестицій у країнах ЦСЄ та Балтії становили 25-35% ВВП, в Україні - 14%. Досі відсутня достатня політична підтримка для поглиблення інтеграції України в ЄС, що здатен генерувати європейський бізнес, економічні інтереси якого в Україні поки що мають локальний характер. Водночас зростає вплив російського капіталу у стратегічно важливих секторах української економіки, прямі іноземні інвестиції з Росії на кінець 2005 р. перевищували 0,8 млрд. дол. (4,9% іноземних інвестицій), а з урахуванням російських інвестицій з офшорних зон ця частка оцінюється у 14%. Російські інвестори контролюють значну частку підприємств (понад 50%) у таких секторах, як телекомунікації, кольорова металургія та нафтопереробка [20].

Сьогодні для України потрібна цілеспрямована політика «відкритих дверей» для західного фінансового капіталу, що сприятиме залученню західних інвестицій у реальний сектор (так званий ефект «локомотива»). Сценарії розвитку інших країн свідчать, що інвестиції у фінансовий сектор стали міцним фундаментом для зростання інвестицій у реальний сектор, тобто існує причинно-наслідковий зв'язок: «фінансова інтеграція і зростання інвестицій у реальний сектор», що має стати важливим елементом інтеграційної стратегії України. Економічні позиції ТФГ не залежать від наближеності до влади, що має прискорити руйнування євразійської традиції економічних відносин в Україні, яка склалась історично. Це створить економічні передумови для підвищення результативності прозахідної інтеграційної політики України.

Географічні розміри та економічний потенціал на дають підстав для віднесення України до самостійних гравців у глобальному економічному просторі. Враховуючи політичну та економічну неготовність ЄС для розширення та перехід Росії до стратегії жорсткого прагматизму, Україні доцільно змістити акценти з міждержавних стосунків на вирішення низки внутрішніх проблем та диспропорцій, які негативно впливають на інвестиційний імідж країни. Це стримує і європейські, й російські інвестиції. Власне потрібна зміна ідеології інтеграційної політики - реальна економічна інтеграція (поглиблення економічних взаємозв'язків) має стати пріоритетом такої політики. Політика «відкритих дверей» має якщо не замінити, то суттєво доповнити занадто політизований і декларативний процес інтеграції «згори» (особливо це стосується відносин з ЄС) [23].

Економічні передумови для глибшої інтеграції як на Захід, так і на Схід поки що не створено, відповідно не може сформуватися політична підтримка того чи іншого інтеграційного вектора як в Україні, так і за її межами. Лише значні структурні зрушення в зовнішньоторговельному обороті й іноземних інвестиціях в Україну можуть схилити шальки терезів у той чи інший бік. Економічні інтереси посунуть історико-культурні аргументи на другий план. Поки що Росія дещо відстає від ЄС щодо розширення сфер впливу в Україні, принаймні за даними статистики (інвестиції та товарообіг). Але активна стратегія Москви у цьому напрямі може докорінно змінити розстановку сил навіть у короткостроковій перспективі. З цих позицій Україні потрібні альтернативні ініціативи, нові форми і напрями інтеграційних процесів, позбавлені ідеологічних стереотипів. Саме інвестиції та міцні кооперативні зв'язки можуть поглибити і у формально-правовій площині закріпити інтеграцію. Відповідно напрями та глибина інтеграційних процесів у майбутньому залежатимуть від інвестиційних стратегій провідних європейських та російських ПФГ, запровадження прозорих конкурсних засад та конкуренції між ними на українському ринку. Найважливішим завданням України є відхід від політики прихованого ізоляціонізму і перехід до політики «відкритих дверей» як для західного, так і для російського капіталу.

Особливо важливим завданням є забезпечення інвестиційної відкритості України для іноземного капіталу, конкуренція між ним та вітчизняним капіталом зумовить зростання вартості інвестиційних активів в Україні, що у свою чергу сприятиме підтриманню сальдо платіжного балансу, прискорить темпи економічного зростання (інвестиційний попит). Для реалізації політики «відкритих дверей» потрібно відмовитись від прихованого ізоляціонізму з ореолом «вітчизняного товаровиробника», низки антиінтеграційних стратегій ізоляціонізму («вирощування національного капіталу» тощо), які значно загальмували (і гальмують) входження України у сферу цивілізованого ринку і, відповідно, динаміку економічного розвитку. Десятиріччя втрачених можливостей, яке почалось з проголошення радикальних економічних реформ у 1994 р., має відійти в історію.

2.3 Стратегічні напрямки інтеграції України у світове господарство

Об`єктивна необхідність вимагає поступового, але неухильного включення економіки України до системи міжнародного поділу праці (МПП), світових інтеграційних процесів. Нинішня ситуація характеризується глобальною трансформацією усіх країн світу до нового якісного стану, нового типу цивілізації третього тисячоліття. В майбутньому велике значення буде мати інтеграція України в Європу. Україна широким фронтом виходить на західноєвропейський соціально-економічний простір.

Таким чином самостійність України зовсім не означає її самоізоляції на міжнародній арені. Сучасні тенденції світового розвитку ставлять перед Україною нові проблеми та потребують від неї активної участі в їх рішенні.

Характерною рисою сучасного світового соціально-економічного розвитку є бурхлива динаміка інтеграційних процесів у світі та Європі зокрема. При цьому навіть ті країни, які не входять до складу інтеграційних об'єднань, неминуче відчувають на собі їх відчутний вплив. На європейському континенті таким інтеграційним угрупованням є Європейський Союз, розширення якого приведе до того, що за 3-5 років Україна матиме з Євросоюзом спільний кордон. Це відкриє нові можливості для поглиблення співпраці, та водночас і змусить відповідати на нові виклики [15].

Формуючи інтеграційну стратегію і тактику, слід враховувати особливості України як потенційної учасниці міжнародних економічних угруповань:

– відсутність досвіду державності, необхідність здобуття справжнього суверенітету;

– нерозробленість політико-правових регуляторів та інструментів;

– нерозвиненість ринкових відносин;

– інерція погіршення економічного стану;

– запас соціальної витримки населення, який виснажується [18].

Виходячи з пріоритету національних економічних інтересів, держава прагне розвивати взаємовигідні зв'язки як в експортному, так і в імпортному секторах. Пріоритетними напрямами експортного сектора є:

– розвиток виробництва і пошуки ринків збуту верстатів, літаків, побутової техніки, виробів порошкової металургії, електрозварювальної техніки та інших високотехнологічних і наукомістких виробів, які відповідають світовому рівню;

– перетворення сільськогосподарського і продовольчого виробництва у високоефективну галузь, спроможну істотно впливати на обсяги вітчизняного експорту;

– розвиток торгівлі патентами, ліцензіями, різноманітними послугами, передусім транспортними, пропонуючи транзитні перевезення вантажів, нафти, газу;

– розвиток виробництва та пошук вигідних ринків збуту кольорових металів, урану, що можуть посилити експортний потенціал України.

В галузі імпортної політики пріоритетними напрямами визнано передусім такі:

– імпорт лікувальних засобів, обладнання для медичних закладів, техніки для розвитку медичної промисловості;

– імпорт продовольства, новітньої техніки і технологій для розвитку харчової промисловості.

Інтеграція України в світогосподарську систему передбачає вибір пріоритетного економічного простору, в якому найбільш повно можуть реалізуватися національні інтереси. Будучи складовою єдиного народногосподарського комплексу, Україна мала широко розгалужену мережу економічних і науково-технічних зв'язків з колишніми республіками, а нині з незалежними країнами. Зараз на ринку країн СНД Україна реалізує понад 25% ВВП і забезпечує головні свої потреби в нафті, газі, деревині, бавовні і ін. сировині.

Незважаючи на те, що в 90-х роках відбулося значне скорочення зовнішньоекономічних зв'язків між країнами колишнього СРСР в результаті переорієнтації їх торгових потоків на країни так званого далекого зарубіжжя, рівень взаємозалежності партнерів по СНД залишається досить високим [17].

На даний момент, відповідно до законодавства нашої держави, основними пріоритетами регіонального співробітництва України починаючи з 2000 р. є:

– організація та координація дій, спрямованих на підтримку економічної, наукової, екологічної, культурної та освітньої співпраці регіонів України та держав-членів і кандидатів у члени ЄС;

– формування соціально-економічного середовища, яке забезпечить активне залучення ринкових структур до процесу регіонального співробітництва;

– реалізація єдиної транспортної політики щодо митних переходів та головних транспортних напрямків, будівництва автомагістралей і головних доріг, розвитку регіональної системи залізниць, будівництва регіональних аеропортів, розвитку регіонального повітряного транспорту в рамках єврорегіонів;

– формування конкурентної економічної структури єврорегіонів: прискорення економічної трансформації та ефективної утилізації природних ресурсів, поширення технологічних інновацій і подальший розвиток інфраструктури, яка необхідна для запровадження цих інновацій, активізація бізнесу, впровадження спільних проектів в цих галузях господарського комплексу;

– створення спільних фондів, асоціацій, реалізація проектів спільного розвитку, укладення міжрегіональних угод, які забезпечать найефективніше використання та розвиток потенціалів об'єднаних територій, сприятимуть формуванню єдиного господарського комплексу в межах єврорегіонів;

– формування однорідного соціально-економічного простору на основі поглиблення міжнародної кооперації праці між підприємствами країн-учасниць, розвитку спільної підприємницької діяльності, формування спільної банківської, транспортної та промислової інфраструктур, створення єдиного ринкового простору, фінансової системи, узгодження політики щодо регулювання потоків робочої сили, вирівнювання економічного та соціального рівнів розвитку територій, які входять до єврорегіонів;

– реалізація спільних проектів, програм як в рамках єврорегіонів, так і у рамках двостороннього, регіонального та прикордонного співробітництва дасть змогу поряд з реалізацією інших заходів запобігти штучній відірваності від європейських процесів держав, які поки що не є першочерговими кандидатами на вступ до ЄС [19].

Висновки

Таким чином, дослідивши міжнародну економічну інтеграцію, її причини, цілі та тенденції, визначивши вплив глобалізації на розвиток міжнародних відносин та національних економік та стратегічні цілі України щодо інтеграції, можна зробити такі висновки:

– економічна інтеграція - це об'єктивний процес розвитку глибоких, стійких взаємозв'язків та поділу праці між національними господарствами, створення міжнародних господарських комплексів у межах держави;

– інтеграція є одним із найважливіших чинників розвитку людської цивілізації;

– на розвиток процесів міжнародної економічної інтеграції впливає багато факторів - політичних, економічних, науково-технологічних, соціокультурних, глобальних;

– економічна інтеграція сприяє посиленню взаємозв'язку та взаємодоповнюваності національних господарств на основі міжнародного поділу праці;

– на мікрорівні вирізняють горизонтальну, вертикальну, змішану інтеграцію;

– на макрорівні інтеграція розвивається на основі формування економічних об'єднань країн з тим чи іншим ступенем узгодження їхніх національних політик та через проінтеграційну діяльність міжнародних економічних організацій;

– інтеграційний процес охоплює такі ланки економічної системи, як виробництво, сферу обігу та сферу прийняття рішень;

– творення економічних спілок - один з шляхів інтеграції країн;

– виділяють такі основні форми міжнародної економічної Інтеграції: зона преференційної торгівлі; зона (асоціація) вільної торгівлі; митний союз; спільний ринок, економічний та політичний союзи;

– економічна природа інтеграційних угруповань та взаємовідносин між країнами, що їх утворюють, зумовлюють логіку і спадкоємність у становленні та розвитку форм міжнародної економічної інтеграції;

– економічні спілки або союзи можуть бути регіональними, спеціальними, товарно-виробничими, інвестиційними, а також військово-політичними;

– інтеграційні процеси - тенденція, що визначає світовий поділ праці і вони являються невід'ємною частиною світового співтовариства та всіх відносин у ньому;

– процеси глобалізації безпосередньо торкаються національної економічної політики, обмежуючи її можливості;

– ефективність інтеграційних угруповань можна оцінити за економічним ефектом, що спричинило його утворення;

– інтеграція не є самоціллю, а відкриває доступ до ринків факторів виробництва - капіталу, технологій і робочої сили;

– сьогоднішня ізольованість та слабка інтеграція України у світове господарство зумовлена насамперед внутрішніми чинниками та аморфністю моделі економічного розвитку;

– значний вплив на вектори регіональної інтеграції України справляє позиція Росії як провідного актора пострадянського простору;

– інтеграція як взаємна відкритість ринків конфліктує з надмірно політизованою позицією Росії:

– зміни на пострадянському просторі у 2004-2005 рр., загострення політичної конкуренції між Росією та ЄС щодо поширення впливу та зміцнення стратегічних позицій зумовили еволюційні зрушення в їхніх інтеграційних стратегіях;

– сьогодні для України потрібна цілеспрямована політика «відкритих дверей» для західного фінансового капіталу, що сприятиме залученню західних інвестицій у реальний сектор;

– об`єктивна необхідність вимагає поступового, але неухильного включення економіки України до системи міжнародного поділу праці, світових інтеграційних процесів;

– виходячи з пріоритету національних економічних інтересів, держава прагне розвивати взаємовигідні зв'язки як в експортному, так і в імпортному секторах;

– формуючи інтеграційну стратегію і тактику, слід враховувати особливості України як потенційної учасниці міжнародних економічних угруповань;

– інтеграція України в світогосподарську систему передбачає вибір пріоритетного економічного простору, в якому найбільш повно можуть реалізуватися національні інтереси.

– щодо глобальної (світової) економічної інтеграції, можна зробити висновок про її бурхливий розвиток в останні декілька десятиліть, які дають підстави стверджувати, що позитивні наслідки економічної інтеграції в світовому масштабі явно переважають деякі негативні прояви цього процесу. На теперішній час існують суттєві передумові для подальшого поглиблення світової економічної інтеграції. Можна сподіватися на те, що вона, як складова загальносвітових інтеграційних тенденцій (політичних, культурних, тощо), буде сприяти подальшому суспільному розвитку та вирішенню глобальних світових проблем.

– міжнародна економічна інтеграція буде і далі розвиватися прискореними темпами, сприяючи при цьому все сильнішій інтернаціоналізації національних господарств і всесвітнім процесам глобалізації.

Список використаної літератури

1. «Особливості формування ринкової інфраструктури зовнішньоекономічних зв'язків України.» Н. Почерніна / Міжнародні відносини / Економічний Часопис-XXI №6'1999 // Портал О. Соскіна http://old.soskin.info/ea.php? pokazold=19990685&n=6&y=1999

2. «Інтеграційні процеси у країнах з перехідною економікою»: автореферат дисертації канд. екон. наук: [Електронний ресурс] / Н.А. Кавценюк; Київ. Національний університет ім. Т. Шевченка. - К., 2008. http://www.nbuv.gov.ua/_scripts/wwwi32.exe/[in=_scripts/ep.in

3. Тема 8 «Міжнародна економічна інтеграція» // Конспект лекцій (КНЕУ) «Міжнародна економіка» http://in1.com.ua/book/13700/12103/

4. Лук'яненко Д. Г «Економічна інтеграція і глобальні проблеми сучасності» / Розділ 2 «Міжнародна економічна інтеграція» http://library.if.ua/book/121/8044.html

5. «Міжнародна економічна інтеграція.» http://bobych.ru/referat/1/1 12/6.html

6. «Міжнародна економічна інтеграція»

http://revolution.allbest.ru/economy/00027173_0.html

7. «Економічна інтеграція. Економічні союзи»

http://www.prodiplom. com.ua/content/view/3005/75/

8. «Сутність і особливості міжнародної економічної інтеграції» / Розділ 3 // Курс лекцій за програмою курсу «Міжнародна економіка» http://www.vuzlib.net/lazebnik/31.htm

9. «Механизмы интеграции национальной экономики в систему мирохозяйственных связей: региональный аспект» Ермакова Е.А. / Томский политехнический университет, инженерно-экономический факультет http://www.rae.ru/use/pdf/2004/03/Ermakova.pdf

10. «Европейский союз» / Материал из Википедии - свободной энциклопедии http://ru.wikipedia.org/wiki/Европейский_союз

11. «Глобалізація світової економіки» / Рефераты по Международным экономическим отношеним http://www.znaj.ru/html/24334_9.html

12. Тема 8. «Міжнародна економічна інтеграція» / Маркетинг // Книги http://www.proces.biz/MS/Book/mizhnarEconom/t8.htm

13. «Курс лекцій з міжнародної економіки» / Навчальні матеріали // КНЕУ ProJect - Неофіційний сайт КНЕУ http:// 6201.org.ua/load/55-1-0-315

14. «Управління зовнішньоекономічною діяльністю» / За редакцією Кредісова А.І. http://books.artbevza.com/? p=734

15. «Інтеграція України у європейське співтовариство» / Статті // Бюро адвоката Р. Лещишина http://leschishin.org/review/r019.php

16. «Світові інтеграційні процеси. Детальна інформація» http://referaty.com.ua/ukr/details/9367/2/

17. Тема 3 «Основні напрямки економічної інтеграції України в систему міжнародної економіки» // «Міжнародна економіка» Кукурудза. http://www.library.if.ua/book/18/1491.html

18. Тема 8.3 «Інтеграція України у сучасну світогосподарську систему» // Конспект лекцій (КНЕУ) «Міжнародна економіка» http://in1.com.ua/book/13700/12105/

19. «Програма інтеграції України до Європейського Союзу» Президент, Програма від 14.09.2000 // Законодавство України http://www.uapravo.net/data2008/base56/ukr56298/page30.htm

20. «Результати дослідження про стан процесу інтеграції України до ЄС» http://www.icps.com.ua/doc/public_opinion_survey_ukr.pdf

21. «Економічна інтеграція і Україна» Зимовець В.В. - Київ 2001

22. «Основы экономической теории» / П.Г. Ермишин

http://www.aup.ru/books/m63/

23. «Международная экономика» Киреев А.П.

http://wara.ru/knigi/124613-kireev-a.p-mezhdunarodnaja-jekonomika-chast-2.html

24. «Сучасне світове господарство. Міжнародна економічна інтеграція.» http://uchilka.org.ua/parts/svitoviy_rinok/29.html

25. «Міжнародна економічна інтеграція: сутність, види та особливості» http://otherreferats.allbest.ru/international/0000005561.html

Размещено на Allbest.ru