Принципи функціонування міжнародних офшорних зон та розкриття механізму участі компаній в офшорних зонах

Міжнародні організації з боротьби з відмиванням грошей, які прямо або опосередковано впливають на ситуацію в даній сфері, є регіональними (ЄС, ОАД (організація американських держав)) та глобальними (ООН, ОЕСР (економічна організація співпраці і розвитку)) структурами, які забезпечують можливість для обговорення та розв'язання першочергових проблем у сфері профілактики злочинності та кримінального правосуддя. На європейському континенті було засновано Європейську організацію вищих органів фінансового контролю (регіональну організацію ІНТОСАЇ) для розширення контактів у сфері державного фінансового контролю. На рівні країн СНД можна відзначити створення у 1993 р. Бюро з координації боротьби з організованою злочинністю і іншими небезпечними злочинами на території СНД. Зростає й увага ООН до відмивання грошей та фінансових аспектів боротьби з організованою злочинністю. У документації Генеральної асамблеї ООН серед принципів боротьби з відмиванням грошей особливо наголошується на задачах фінансового регулювання. Паралельно до конгресів та спеціальних розглядів проблем відмивання грошей на сесіях Генасамблеї ООН, відбуваються міжнародні зустрічі та конференції, які досліджують аналогічні питання.

Особлива роль у даному відношенні відведена такій організації, як утворена в Парижі 1989 р. FATF - Міжнародна організація з боротьби зі злочинними доходами (англ.: Financial Action Task Force), яка працює під егідою ОЕСР. FATF у своїй діяльності дотримується принципів силового тиску, що хоча й не афішується, але й не приховується. Ця організація виробила низку вимог до національного законодавства країн, правила фінансового контролю, виконуючи які, держави запобігають відмиванню засобів. Відмова виконувати вимоги, зокрема неприведення національних законів у відповідність із критеріями FATF, має наслідком те, що країна - об'єкт зауважень заноситься до чорного списку FATF. Країнам - членам організації не рекомендується працювати з резидентами цих країн, і враховуючи, що членами FATF є більшість розвинутих країн світу, в т.ч. всі найвпливовіші, подібний механізм є дуже дієвим. Це, разом з такими країнами й територіями, як Науру, Гренада, Острови Кука, Єгипет, Нігерія, Сент-Вінсент, Філіппіни, Маянмар, серед перших «ізгоїв» відчула на собі й Україна. Практично всі трансакції за участю банків із країни, проти якої запроваджено санкції FATF, піддаються жорсткому контролю, а будь-яка організація, яка займається кредитною діяльністю та зареєстрована в такій країні, стикається зі значно ускладненою процедурою відкриття філій у державах ОЕСР.

У системі міжнародних економічних відносин склався механізм забезпечення економічного правопорядку, взаємодії різних джерел впливу на дії макро - та мікроекономічних агентів з метою протидії відмиванню грошей. Він інтегрує різнорідні інструменти та інститути, правові, організаційні засоби реалізації завдань протидії відмиванню грошей, геоекономічних цілей окремих агентів глобального ринку.

Практично-рекомендаційна частина

Унаслідок наростаючої активності міжнародного спекулятивного капіталу можна спостерігати явні загрози дестабілізації як глобального, так і регіонального та національного економічного розвитку багатьох країн і регіонів світу, коли «мегаспекулянти» акумулюють фінансові ресурси, отримуючи з об'єктних країн та регіонів світу величезні надприбутки. Можливості спекуляцій, які якісно збільшуються через поглиблення процесів глобалізації, розвиток фінансових технологій, безперешкодний рух капіталу, - сприяють зрощуванню кримінальних грошей з легальними секторами економік різних країн та зі світовою економікою загалом. Причому, багато форм кримінально-тіньової активності (передусім, наркобізнес, відмивання грошей, отриманих злочинним шляхом, торгівля людьми) можуть із найбільшою ефективністю функціонувати саме на міжнародному економічному рівні. Це означає необхідність активізації міжнародної взаємодії у сфері боротьби з негативними проявами тінізації та криміналізації, міжнародною злочинністю, відмиванням грошей, за наступними напрямами:

· максимальне поширення сфери дії міжнародних угод з боротьби із корупцією та криміналом;

· міжнародна стандартизація економіко-статистичного, бухгалтерського обліку;

· активізація міжнародного інформаційного обміну, формування режиму прозорості та підконтрольності руху капіталів, інвестиційних ресурсів, усіх форм міжнародної економічної діяльності.

Формування міжнародних, а також внутрішньонаціональних кримінальних фондів є системоутворюючим фактором міжнародної злочинності. Тому протидію організованому руху фінансових ресурсів слід розглядати в якості ключового напряму у справі забезпечення економічного правопорядку як на національному, так і на міжнародному рівні економічного життя, а також обов'язковим елементом сучасного міжнародного економічного життя. Необхідність такої протидії випливає з розуміння того, що обов'язковою ознакою міжнародної організованої злочинності є економічна мотивація, оскільки злочинні угруповання та співтовариства створюються для постійного здійснення злочинів у вигляді промислу в цілях отримання прибутків (як правило, великих). Протидія капіталізації міжнародного кримінального бізнесу, вкладанню коштів у нерухомість, відмиванню через банківську систему і осіданню грошей на рахунках у міжнародних банках є фактором боротьби з відтворенням злочинної діяльності.

Плачевною, з точки зору відмивання капіталу, є ситуація і в Україні. Станом на 21 вересня поточного року правоохоронними органами України порушено понад 200 кримінальних справ щодо легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, з яких більшість (187) - за матеріалами податківців. Незважаючи на вжиті організаційні та практичні заходи, спрямовані на посилення боротьби з відмиванням доходів, здобутих злочинним шляхом, ситуація щодо цієї проблеми залишається складною.

В Україні до цього часу не створено ефективно діючої системи фінансово-банківського контролю запобігання злочинам та іншим правопорушенням, пов'язаним з «відмиванням» коштів. Майже рік з часу прийняття Закону України «Про банки і банківську діяльність» не був визначеним порядок ідентифікації осіб, які здійснюють великі або сумнівні операції. Лише після внесення 6 вересня 2001 року Незалежною міжнародною організацією FATF України до «чорного списку», Правління НБУ затвердило інструкцію щодо регулювання цих питань.

Зі зростанням масштабів «тіньової» економіки, проблема контролю за фінансовими потоками набуває ще більшої гостроти. Стрімкий розвиток взаємовідносин, створення нових можливостей щодо здійснення міжбанківських і внутрібанківських операцій вимагають від державних контролюючих органів використання нових заходів щодо боротьби та запобігання «відмиванню» грошей, податкових порушень, шахрайства з фінансовими коштами та відтоку національних капіталів за кордон.

Лише співробітниками ДПА України у 2008 р. припинено злочинну діяльність 4,3 тисячі фіктивних підприємств та 111 «конвертаційних центрів», як механізму легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, внаслідок чого з їх рахунків до бюджету стягнуто 40,4 мільйонів гривень.

Неузгодженість дій не тільки не дозволяє своєчасно виявити злочинні наміри осіб, що займаються легалізацією злочинних коштів, але й виявити весь ланцюг протиправної діяльності. У результаті величезні матеріальні ресурси країни опиняються у закордонних фінансових установах.

Цьому значною мірою також сприяє розвиток офшорної банківської системи. «Податкові гавані» використовуються криміналом. Це означає, що з'являється безліч юрисдикцій, через які гроші переводяться електронним способом, перешкоджаючи роботі правоохоронних органів, створюючи сектор, вільний від національного регулювання країн-нерезидентів.

Серед основних чинників, що створюють перешкоди, чи не найголовнішим є недостатнє законодавче та нормативне регулювання окремих питань, пов'язаних з протидією «відмиванню брудних» коштів та взаємодією правоохоронних органів і фінансово-кредитних установ.

Відсутність в Україні базового закону щодо протидії легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом, як і тісної співпраці правоохоронних органів у боротьбі з цим злочином, призвели до того, що незалежною міжнародною організацією FATF 6 вересня 2001 року Україну віднесено до країн, що потрапили до вже згадуваного «чорного списку» і наша держава одержала попередження Організації економічного співробітництва та розвитку про можливість застосування захисних заходів, починаючи з 2005 року, якщо не будуть реформовані податкова і наглядова системи.

Таким чином, ефективність боротьби з «відмиванням брудних» грошей у значній мірі залежить від того, наскільки різнопланово і комплексно здійснюється підхід до цієї проблеми. Було б помилково зводити все лише до кримінально-правової діяльності. На це повинні бути зорієнтовані і відповідні норми адміністративного, цивільного, господарського законодавства тощо, а також щоденна копітка робота всіх фінансово-банківських установ, контролюючих та правоохоронних органів.

Ця проблема турбує весь цивілізований світ, оскільки «брудні» кошти йдуть на фінансування організованих злочинних угруповань, терористичних організацій. Віденська Конвенція, прийнята Організацією Об'єднаних Націй, оголосила «відмивання» грошей міжнародним злочином.

Україна не стоїть осторонь боротьби світового співтовариства з цим негативним явищем. Протидія легалізації прибутків, отриманих злочинним шляхом, на сучасному етапі розвитку нашого суспільства є одним із найбільш актуальних і важливих напрямків боротьби зі злочинністю. Більш того, це цілком новий напрямок діяльності контролюючих і правоохоронних структур. Якщо іншими цивілізованими державами Західної Європи, Америки й Азії накопичений більш ніж десятилітній досвід боротьби з відмиванням «брудних» грошей, то ми тільки робимо перші кроки.

Вивчаючи природу такого явища як «відмивання» грошей, ми встановили, що на відміну від інших економічно розвинутих країн, де відмиваються в першу чергу, прибутки, отримані від торгівлі наркотиками - в Україні, де йде накопичення початкового капіталу, має місце відмивання прибутків, отриманих внаслідок вчинення фінансових злочинів, і в першу чергу - приховування прибутків від оподаткування! Однак причина вказаного явища одна - сильний податковий тягар, що існує у нашій країні. Надмірний тягар податкового навантаження - природний результат діяльності держави, нездатної забезпечити реальний збір податків і яка намагається компенсувати скорочення податкової бази збільшенням ставок оподаткування. Податковий тягар визнається одним із значних факторів, що стимулюють зростання тіньової економіки і активізацію кримінальної економічної діяльності. Він здійснює вплив у країнах з будь-яким видом ринкової економіки. Разом з тим дія навантаження у кожній державі відрізняється особливостями.

І тому, на мою думку, перш, ніж оприлюднювати, так званий «чорний список», Кабінету Міністрів України, можливо, спочатку слід навести порядок у національному законодавстві і, насамперед, податковому! Коли податкова політика буде здорова і раціонально побудована, український підприємець визначить для себе: краще не мати неприємностей із законом, не сплачувати штрафи за несплату податків, не піддаватися судовому переслідуванню і ув'язненню. Офшорні зони почнуть використовуватись лише і виключно як законний інструмент мінімізації оподаткування шляхом його планування, що визначається як зменшення розміру податкових зобов'язань шляхом цілеспрямованих правомірних дій платника податку, які включають повне використання всіх наданих законодавством пільг, податкових звільнень та інших законних прийомів і способів.

Німецький спеціаліст у галузі оподаткування Клаус Коттке у своїй книзі «Брудні гроші», що витримала вже сім видань, відзначає, що «брудні» гроші варто шукати у двох сферах. Перша - це загальнокримінальна і друга - сфера оподаткування. Саме в цій сфері, як у національному, так і міжнародному масштабі, «брудні» гроші все більшою мірою мають своїм джерелом приховування прибутків від оподаткування. Таким чином, можна говорити про те, що цей вид злочину пускає в хід весь механізм «брудного» бізнесу.

Аналізуючи сучасний стан і динаміку фінансової злочинності за роки реформ і демократичних перетворень варто визнати, що вона еволюціонувала набагато швидше, ніж держава знаходила ефективні засоби протистояти кримінальній експансії.

Становлення ринку супроводжується поширенням нових форм і видів економічної злочинності - таких, як масштабні міжнародні фінансові шахрайства, у поєднанні з вивозом капіталу за кордон, фіктивне підприємництво, неповернення валютного виторгу за експортними контрактами тощо.

Представники тіньового бізнесу у взаємодії з організованими злочинними групами виявилися більш гнучкими у реалізації своїх задумів. Спираючись на корумповані зв'язки в структурах влади і широку мережу кримінально орієнтованих комерційних підприємств і організацій, вони сьогодні намагаються не тільки утримувати під контролем деякі сфери економічної діяльності, але і розширити джерела свого незаконного збагачення. У цих умовах державна податкова служба спільно з іншими контролюючими і правоохоронними органами вживають всіх заходів для підриву фінансової бази злочинності, в тому числі й організованої, чим викликають озлоблений опір кримінальних структур. Прагнучи до самозбереження і зміцнення своїх позицій, вони намагаються впливати на економічні і політичні процеси, що відбуваються в країні, використовуючи при цьому всі доступні засоби - від недосконалості чинного законодавства до підкупу, шантажу, погроз і навіть фізичного насильства.

Щодо проблеми боротьби з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, то незалежно від джерела їх походження відмивання відбувається у секторах так званих «швидких грошей» - у паливно-енергетичному і агропромисловому комплексах, на ринку підакцизних товарів, у кредитно-фінансовій системі, на фондовому ринку, у шоу бізнесі, зовнішньоекономічній діяльності тощо. Практика свідчить, що складність боротьби з нею полягає в тому, що для відмивання грошей злочинний світ широко використовує не лише можливості всередині країни, але й міжнародні грошові розрахункові системи, сприятливі умови для реєстрації підприємств і відкриття рахунків у банках, розташованих у багаточисленних офшорних зонах - у так званому податковому раї.

Навіть поверхневий аналіз ділової української зовнішньоекономічної сфери свідчить про те, що багато хто з заможних громадян заробили капітал кримінальними методами, використовуючи офшорні «податкові оазиси». І продовжують заробляти далі.

У своїх виступах Голова Державної податкової адміністрації Микола Азаров, Міністр внутрішніх справ Юрій Смирнов, заступник Голови Служби безпеки України Сергій Черних доповіли Координаційному комітету про заходи, що здійснюють підпорядковані їм правоохоронні органи з метою протидії «відмиванню» коштів, здобутих злочинним шляхом. З їх виступів можна зробити висновок, що зроблено у цьому напрямі чимало, однак ця проблема, на жаль, залишається болючою.

У заключному слові Голова Координаційного комітету Генеральний прокурор України Михайло Потебенько підкреслив, що для активізації боротьби з цим негативним явищем, членам Координаційного комітету, іншим керівникам правоохоронних органів необхідно розглянути на спеціальних засіданнях колегій стан роботи підпорядкованих органів у боротьбі з «відмиванням» доходів, здобутих злочинним шляхом, вжити вичерпних та ефективних заходів з метою корінного покращання результатів діяльності.

Для боротьби з відмиванням капіталу, особливо на Україні, необхідно вжити такі заходи:

- Основну увагу слід сконцентрувати на виявленні та припиненні діяльності організованих злочинних угрупувань у сфері банківської діяльності, економіки регіонів, де сконцентровано потужний потенціал, з метою запобігання спроб «відмивання» коштів, здобутих злочинним шляхом.

- Національному банку України, Міністерству фінансів України розробити чітку та ефективну форму контролю за фінансовими потоками у державі та переміщення їх за межі України.

- Державному комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України потрібно систематично висвітлювати через засоби масової інформації стан боротьби, що проводиться центральними та місцевими державними органами з «відмиванням» грошових коштів, здобутих злочинним шляхом, вести активну пропаганду ефективних форм і методів протидії цьому явищу.

Ситуація, що склалася в Україні, свідчить, що назріла необхідність у створенні дієвого організаційно-правового механізму боротьби з «відмиванням» доходів, здобутих злочинним шляхом, а також повернення в Україну незаконно перерахованих коштів. Тому необхідно:

- прискорити прийняття законів України «Про легалізацію коштів, здобутих злочинним шляхом», «Про повернення капіталів, вивезених з України»;

- внести зміни та доповнення до чинного законодавства України з метою приведення його у відповідність до Сорока рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF).

Необхідно більш чітко визначити систему валютного контролю всіх основних напрямків фінансово-господарської діяльності з метою запобігання подальшому витоку капіталу та спроб легалізації з незаконно здобутих коштів.

Чим швидше держава зможе не тільки перевести власну економіку у нормативно-правове поле, а й практично обмежувати економічно-небезпечні, передусім, кримінальні складові «тіньової» економіки, тим більш дієвішою стане боротьба з «відмиванням» коштів, здобутих злочинним шляхом.

Тільки спільними зусиллями усіх державних, правоохоронних та контролюючих органів ми зможемо протистояти цьому явищу.

Якщо ж говорити про заходи, спрямовані на вирішення проблеми відмивання капіталу на світовому рівні, то в першу чергу необхідно:

- Міжнародному співтовариству створити таку законодавчу базу, яка дозволятиме контролювати фінансові операції, що набувають глобальних масштабів, а також запобігати можливості використання офшорних зон нерезидентами для ухилення від виконання законів своєї держави.

- Законодавством має передбачатися застосування жорсткіших заходів щодо моніторингу та контролю офшорного фінансового сектора, запровадження проти країн і компаній спеціальних штрафів і серйозних санкцій у випадках порушення встановлених правових норм щодо боротьби з незаконними фінансовими операціями з відмивання грошей і кримінальних прибутків.

- Від держав, включених до чорного списку, слід вимагати проведення масштабних реформ правової і контролюючої систем регулювання фінансового сектора.

Визначальною для успішного вирішення цього питання буде ефективність співпраці міжнародних фінансових організацій і політичних кіл країн.

Висновок

Під час написання своєї індивідуальної роботи, опрацьовуючи різноманітні джерела, у мене сформувалося цілісне й досить чітке уявлення сутності офшорних зон, механізму участі компаній в офшорних зонах.

Також я розглядала українські підприємства в контексті їх участі в ОК, а також проблему відмивання капіталу та міжнародне й українське регулювання цієї проблеми.

В теоретичній частині я розглядала поняття офшору в цілому, його характерні риси й особливості, типи офшорних компаній та особливості кожного з них.

В аналітичній частині я розглядала порядок відкриття фізичною чи юридичною особою ОК за кордоном й все необхідне, що потрібно для цього зробити, механізм організації типової ОК, фінансовий механізм ОК, використання офшорних компаній в Україні для легального зменшення податкового тягаря, проблеми, пов'язані з ОЗ та проблему відмивання капіталу в цілому.

В практично-рекомендаційній частині викладене моє бачення проблеми відмивання капіталу у світі і в Україні зокрема, і перелічена система заходів, що на мою думку, покращили б стан цієї проблеми. Нашій країні потрібно для цього:

1) підвищити увагу до виявлення незаконних фінансових операцій та операцій, пов'язаних з легалізацією незаконно отриманих доходів, налагодити міжнародний обмін інформацією про контроль за такими операціями;

2) розширити участь в міжурядових угодах про взаємну співпрацю у сфері боротьби з незаконними фінансовими операціями, у т.ч. з легалізацією незаконних доходів;

3) вивчити досвід зарубіжних країн (США, Німеччини, Великої Британії, Франції та ін.) в боротьбі з легалізацією незаконних доходів і попередженні даного виду злочинів;

4) проводити спільні дослідження, науково-консультативні конференції, обмін досвідом і стажування фахівців із проблем, пов'язаних з легалізацією доходів, отриманих незаконним шляхом;

5) оптимізувати законодавство у сфері протидії відмиванню грошей, передбачити тлумачення даного злочину як особливо небезпечного, налагодити інформаційний та погоджувальний міжнародно-правовий процес.

Для кращої протидії відмиванню грошей в Україні слід розширювати існуючу систему міжнародних, міжурядових угод про співпрацю та взаємну допомогу у сфері боротьби з незаконними фінансовими операціями, а також фінансовими операціями, пов'язаними з відмиванням. Доцільно ставити питання про набуття Україною статусу членства у спеціалізованих організаціях, які займаються проблематикою відмивання грошей.

Соціально-економічне регулювання та забезпечення економічної безпеки держави не є ізольованими завданнями, розв'язання яких можливе в рамках суто ендогенного інструментарію та автономне відносно функцій інноваційного розвитку, глобальної конкурентоспроможності. Важливим напрямом вдосконалення роботи фінансових і контрольних органів є широке використання сучасних інформаційних технологій, що створюють умови не тільки для забезпечення транспарентності бюджету, але й для ефективного фінансового контролю в умовах глобалізації фінансової системи та всесвітньої інтеграції інформаційних ресурсів.

Дослідження економічних механізмів протидії відмиванню грошей у контексті міжнародного досвіду та українських завдань дозволило зробити такі висновки:

1) Сутність феномену відмивання грошей в умовах сучасної інтернаціоналізації та зростання взаємної залежності країн пов'язана з перерозподілом фінансових ресурсів та вилученням прибутку від нелегального підприємництва за участю угруповань, організацій або груп з унітарною та ієрархічною структурою і розподілом функцій. Відмивання грошей має міжнародну природу і виявляє риси об'єктивно властивого глобалізації феномену, розвиток якого випереджає становлення національних та міжнародних механізмів правозахисту.

2) Масштабні фінансові операції з легалізації злочинних доходів здебільшого мають міжнародний характер, що дозволяє контролювати великі ринки та максимізувати обсяги діяльності, зменшити ризик бути спійманими через державні кордони, проблеми у взаємодії між правоохоронними органами різних країн, відсутність достатньої правової, міжнародно-правової бази. Це актуалізує продумані, програмно-цільові підходи щодо протидії відмиванню грошей та іншим формам економічної злочинності.

3) Міжнародна практика свідчить про необхідність жорсткого підходу при визначенні ступеня доцільності проникнення капіталів сумнівного походження до території країни, оскільки кримінальні капітали, увійшовши до легального фінансового обігу, залишаються під контролем власників і «працюють» на них, в результаті чого економіка виявляється залежною від діючих на території країни злочинних організацій.

4) Відмивання грошей є багатостадійним, функціонально складним і тривалим процесом, що включає цілу низку різноманітних операцій. На початковому етапі брудні, як правило готівкові, гроші потрапляють до легального господарського обігу відкритої економіки, до певного проекту у фінансово-монетарному або реальному секторі. Надалі реалізується комплекс операцій, в результаті яких гроші відділяються від джерела їх походження, втрачають ознаки причетності до нелегального, кримінального сектору, а фінансово-капітальні ресурси отримують нову прив'язку до формального джерела походження, зокрема в іншій країні.

5) Існує необхідність подальшого розвитку системи класифікації брудних грошей у глобальному масштабі, адже брудними вважаються не тільки доходи, отримані від торгівлі зброєю, наркобізнесу і проституції, а також шляхом ухилення від сплати податків. Ці види злочинної діяльності, які пов'язані з міжнародним рухом фінансів, не тільки мають різний ступінь суспільної небезпеки, але й вимагають специфічного до себе ставлення, і цю специфіку слід враховувати.

6) Активізація боротьби з відмиванням грошей та іншими формами організованої злочинності в Україні в умовах існування як легальної, контрольованої державою, так і нелегальної, тіньової, економіки, які паралельно й по-різному включаються до системи міжнародних економічних відносин, передбачає розширення існуючої системи міжнародних, міжурядових угод про співпрацю та взаємну допомогу у сфері боротьби з незаконними фінансовими операціями, часто пов'язаними з відмиванням доходів, отриманих незаконним шляхом. Доцільно ставити питання про набуття Україною статусу членства у спеціалізованих організаціях, які займаються проблематикою відмивання грошей, зокрема у FATF.

7) Феномен відмивання грошей реалізується в умовах сучасної інформатизації та НТП, зумовлюється поширенням сучасних електронних засобів для проведення фінансових і торгових операцій, новітніх форм розрахунків. Тому особливого значення набуває становлення та розвиток інформаційних систем як безальтернативної умови запровадження ефективного фінансового контролю в умовах глобалізації фінансової системи та всесвітньої інтеграції інформаційних ресурсів.

Список використаної літератури

1. Пешко А.В. Офшорний бізнес, як складова світової економіки // Держава і регіони, - 2006 р.

2. Бабонін В.Б Міжнародний досвід ведення і регулювання офшорного бізнесу // Фінансовий ринок України, - 2006 р.

3. Полотенко Д.В. Вільні економічні зони в контексті регулювання економіки // Фінанси України, - 2007 р.

4. www.kmu.gov.ua

5. Вісник НБУ №5, 2005 р.

6. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»

7. www.uapravo.net - законодавство України

8. zakon.rada.gov.ua

Размещено на Allbest.ru