Соціально-політичні тенденції в сучасному світі

Размещено на http://www.allbest.ru

Реферат

Тема: Соціально-політичні тенденції в сучасному світі

1. Сутність міжнародних відносин та зовнішньої політики

Проблема міжнародних відносин здавна привертала увагу дослідників різних наукових напрямків і шкіл. Вона цікавила філософів і юристів, істориків і соціологів, політологів і дипломатів. Цю проблему зачіпав давньогрецький мислитель Фукідід і видатний політичний теоретик Нового часу Н. Макіавеллі. Над нею міркували такі мислителі минулого, як Т. Гоббс, Дж. Локк, І. Кант, Г. Гегель, К. Маркс та ін. Нарешті, ця проблема нині висувається на перший план в теоретичних дослідженнях провідних міжнародних центрів, інститутів і в практичній діяльності видних лідерів міжнародної політики.

Сучасний світ визначається надзвичайною складністю та суперечливістю, тенденцією до посилення реальної оцінки процесів і явищ міжнародного життя. Проявами цієї тенденції є розпад Радянського Союзу і вихід його колишніх республік на світову арену як нових, незалежних держав, зміна в країнах Центральної та Східної Європи.

Спочатку з'ясуємо поняття "зовнішня політика" і "міжнародні відносини". Зовнішня політика - загальний курс держави в міжнародних справах, покликаний регулювати відносини даної держави з іншими державами і народами згідно з її принципами і цілями, що здійснюються різними засобами і методами. Найважливіший засіб зовнішньої політики - дипломатія.

Міжнародні відносини. В радянській літературі початку 60-х рр. це поняття трактується як сукупність економічних, політичних, ідеологічних, правових, дипломатичних зв'язків і відносин між народами, державами і групами держав, провідними соціальними, економічними та політичними силами і організаціями, що діють на світовій арені. Міжнародні відносини виникли одночасно з появою держав і розвивались на всіх континентах. Заведено вважати, що поняття міжнародні відносини більш широким, ніж поняття міжнародна політика, і позначає всі зв'зки між суб'єктами міжнародного спілкування (економічні, соціальні, культурні тощо). В політичних документах поняття "міжнародні відносини" вживають, коли треба наголосити офіціальний характер зв'язків між країнами, на відміну від поза урядових, громадянських або особистих контактів та ініціатив.

У західноєвропейському регіоні міжнародні відносини виникли принаймні 2,5 тис. років тому. Тут переважали конфлікти, війни і противоборства. Підраховано, що за 3,5 тис. років написаної історії людства тільки 270 років жило без війн.

Якщо протягом століть характер і зміст міжнародних відносин визначались інтересами пануючих класів різних держав, в останні десятиліття ХХ ст. у зв'язку із підсиленням взаємозалежності і взаємовпливу країн, розвитку світового ринку і міжнародного розподілу праці, міжнародні відносини почали все більше визначатися загальнолюдськими інтересами.

Роль міжнародних, міждержавних, регіональних організацій. Найбільш універсальною міжнародною організацією Всесвітньою урядовою організацією від імені держав-членів як особливий і самостійний суб'єкт міжнародного права виступає ООН. Ініціаторами створення ООН були провідні держави антигітлерівської коаліції - СРСР, США, Великобританія. 26 червня 1945р. на конференції в Сан-Франциско Статут ООН підписали 50 держав, у тому числі СРСР, УРСР, БРСР. Головні ограни ООН: Генеральна Асамблея ООН, Рада безпеки ООН, Економічна і Соціальна Рада, Рада з опіки, Міжнародний суд, Секретаріат ООН.

Протягом десятків років найбільш впливовими міждержавними об'єднаннями були Північноатлантичний блок "НАТО" та Організація Варшавського Договору (ОВД). До 1990р. протиборство цих двох об'єднань значною мірою визначило характер міжнародних відносин.

Серед міждержавних регіональних об'єднань, які відіграють певну роль у світовій політиці, слід назвати також Лігу арабських держав, Асоціацію країн Південно-Східної Азії, Азіатсько-Тихоокеанську Раду, Організацію Африканської єдності, ЮНЕСКО. З середини 80-х рр. у міжнародних відносинах відбуваються принципові зміни значною мірою під впливом нових підходів, нового мислення.

2. Тенденції розвитку сучасної світової політики

міжнародний відносини політика глобалізація

Перша пов'язана зі зміцненням і розвитком національної державності, виходом національних спільнот на міжнародну арену як самостійних суб'єктів міжнародної політики (розпад "соціалістичної співдружності", розпад СРСР, ліквідація РВЕ і Організація Варшавського Договору (ОВД)).

Друга: універсалізація цінностей, на які орієнтуються учасники міжнародного спілкування сприяє посиленою тенденції до гуманізації міжнародної політики.

Третя: тенденція до всесвітньої інституалізації, що знаходить своє відображення в розвитку загальноєвропейському процесі, в утворення інституціальних форм широкої міжнародної співпраці.

3. Глобальні проблеми людства

На наших очах відбувається процес глобалізації політичних та економічних взаємозв'язків і взаємовідносин. У чому це проявляється? В світовій економіці - це розвиток і удосконалення ринкових відносин. В світовій політиці - це рух народів і держав по шляху до демократії. Розгорнулись далеко їдучі демократичні перетворення в межах колишнього СРСР , в країнах Східної Європи, в Латинській Америці, на величезних просторах Азії та Африки. Тим самим світовий політичний процес набуває нових рис, а саме: відходить у минуле поділ світу на дві аптагоністичні політичні системи; двополюсний світ, який очолювали і уособлювали - США і СРСР , уступає місце новий системі політичних відносин. Доречно нагадати, що протиборство двох систем привело до тяжких наслідків. Так, у середині 80-х рр. на озброєння йшло вже 60% світового валового продукту. За даними Стокгольмського міжнародного інституту миру, в середені 80-х рр. більше половини вчених і технічної інтелігенції працювали над створенням засобів і методів руйнування, а не матеріальних цінностей. Воєнні витрати оцінювались в 1000 млрд. дол. в рік або більше 2 млн. дол. за хвилину. В багатьох розвинутих країнах на воєнні цілі виділялось до 45% національного бюджету.

Водночас близько 80 млн. чол. У світі жили в абсолютному убозтві, 500 млн. голодних. З них 50 млн. (половина - діти ) щорічно вмирали. Лише від середини ХХ ст. під впливом наслідків Другої світової війни й загрози термоядерного конфлікту світова громадськість, правлячі кола низки держав поступово доходять висновку про згубність війни, військового способу розв'язання міжнародних конфліктів.

Кожний народ - невід'ємна частина людства. Кожний народ - творець унікальних звичаїв, традицій, звичок, власного менталітету. Тому цілком природно, що загальнолюдське повинно лежати в основі міжнародних відносин. По суті загальнолюдський характер носять:

1. вся створена людьми матеріальна і духовна культура;

2. величезний історичний досвід багатьох поколінь землян;

3. гігантська сума наукових знань про оточуючий нас світ: природу, суспільство і людину;

4. природа самої людини в її соціальному і біологічному аспектах.

Загальнолюдські цілі і завдання, інтереси і цінності не суперечать розумним устремлінням всіх і кожного, а інтегративно виражають їх у цілісний сукупності. Про це свідчать глобальні проблеми сучасності, вирішення яких вимагає об'єднання зусиль всіх народів і держав.

Глобальні проблеми поділяють на чотири основні групи:

1. Проблеми переважно соціально-політичного характеру:

а) відвернення ядерної війни;

б) припинення гонки озброєнь, роззброєння;

в) мирне вирішення регіональних, міждержавних і міжнаціональних збройних конфліктів,

г) будівництво ненасильницького миру на основі утвердження довір'я у відносинах між народами, зміцнення системи всезагальної безпеки.

2. Проблеми переважно соціально-економічного характеру:

а) подолання слабо розвинутості і пов'язаних з нею злиденності і культурної відсталості;

б) забезпечення ефектного виробництва і відтворення світового валового продукту;

в) пошук шляхів виходу з енергетичної, сировинної і продовольчої криз;

г) оптимізація демографічної ситуації, особливо у країнах, що розвиваються;

д) освоєння в мирних цілях навколоземного простору і Світового океану.

3. Соціально-екологічні проблеми:

а) гостро постала необхідність ужиття заходів щодо поліпшення складу газової оболонки атмосфери;

б) щодо гармонійного розвитку живої і неживої природи;

в) щодо раціонального використання природного потенціалу планети.

4. Проблеми людини:

а) дотримання соціальних, економічних і індивідуальних прав і свобод;

в) ліквідація голоду , епідемічних захворювань, невігластва;

в) духовний розвиток особи;

г) подолання відчуженості людини від природи, суспільства, держави, інших людей і результатів власної діяльності.

Зазначені глобальні проблеми заклади ідеологічну основу для перебудови всієї системи міжнародних відносин.

Політичні проблеми. Упродовж багатьох століть на політичний розвиток людського суспільства впливали дві протилежні тенденції - створення світових імперій і національних держав. Тривалий час інтеграційні процеси, яких вимагає розвиток світового господарства, відбувалися шляхом створення велетенських наддержав - імперій, де можна було мобілізувати великі трудові і фінансові ресурси, створити місткий внутрішній ринок. Але поступово почала домінувати тенденція створення порівняно невеликих держав на національній основі, яка остаточно перемогла у XX ст. Боротьба цих двох напрямків світового політичного розвитку постійно призводить до виникнення міжнаціональних суперечностей, які дуже часто вирішується за допомогою воєн.

Саме світові війни, до яких були залучені людські і матеріальні ресурси більшості країн світу, показати, що світові проблеми, насамперед політичні, треба якось вирішувати. Для цього після Першої світової війни була створена Ліга Надій, що трансформувалась після Другої світової в Організацію Об'єднаних Націй.

Зараз більшість регіональних конфліктів виникає на національній і релігійній основі. Особливо небезпечною є широка смуга регіональних конфліктів, що виникла на південних межах колишньої світової соціалістичної системи. Вона простягнулась від Південної Європи (держави колишньої Югославії, Албанія) через Кавказ (Грузія, Вірменія, Азербайджан, південь Росії) і Малу Азію (проблема Курдистану) до Центральної і Південної Азії (Афганістан, Таджикистан, прикордонні райони Індії і Пакистану, Шрі-Ланка). У західній частині цієї зони явно спостерігається протистояння між християнським та мусульманським світом. У багатьох мусульманських країнах посилюється ісламський фундаменталізм, який становить суттєву загрозу для міжнародної стабільності.

Докладаються величезні зусилля, щоб ліквідувати вогнища релігійних конфліктів. Для цього задіюються можливості ООН, багатьох миротворчих організацій і авторитетних політичних діячів, а в останні роки - військових структур НАТО. Частину конфліктів на Півдні Африки, Близькому Сході (проблема Палестини), в Індокитаї, у країнах колишньої Югославії вдалося ліквідувати або пригасити. Наслідком військово-політичних конфліктів є консервація розвитку багатьох країн, мільйонні потоки біженців, злидні і голод.

Регіональні конфлікти часто породжують ще одну важливу сучасну проблему - міжнародний тероризм. Щоб досягти своєї мети, ворогуючі сторони часто вдаються до захоплення заручників, вибухів у літаках, поїздах, супермаркетах та інших місцях масового скупчення людей.

Вирішення проблеми регіональних конфліктів можливе лише при виясненні їх причин, які найчастіше полягають в існуванні тоталітарних режимів, національному, релігійному і соціальному гнобленні.

Размещено на Allbest.ru