1

Размещено на http://www.allbest.ru/

Середовище міжнародних економічних відносин

У другій половині ХХ ст. МЕВ у світовому господарстві набули надзвичайного значення. Єдиний господарський простір - це наднаціональне середовище підприємства (бізнесу), в рамках якого діють єдині економічні, технологічні, правові і соціально-культурні вимоги до суб'єктів виробничої та комерційної діяльності. На розвиток і функціонування будь якої системи впливають як внутрішня її будова, так і зовнішні умови.

Середовище МЕ - це система умов і чинників існування МЕ зв'язків. Середовище МЕВ поділяють на зовнішнє й внутрішнє.

Внутрішнє середовище міжнародної економіки - це внутрішня структура системи МЕВ разом із законами функціонування, що притаманні їй. Елементами ВС виступають:

-ЗЕД країн та їх суб'єктів;

управління та регулювання міжнародними економічними процесами та явищами;

форми і види МЕВ;

внутрішні закони функціонування системи МЕВ.

Зовнішнє середовище МЕ - це система зовнішніх умов, у яких розвиваються МЕВ, і система чинників, що формують мікро- та макромотивацію поведінки суб'єктів світо-господарської взаємодії та визначають ступінь ефективності їх участі у МПП.

Зовнішнє середовище класифікують:

за характером впливу: а) умови й фактори прямої дії; б)умови й фактори непрямої дії.

за сферами впливу: а)економічне; б)соціально-культурне; в)політико-правове; г)природно-географічне; д)технологічне.

Умови й фактори прямої (безпосередньої) дії характеризуються тим, що МЕВ не можуть без них функціонувати (міжнародні організації, торгові представництва, міжнародні правові норми тощо). Навколишнє середовище МЕВ як система факторів безпосереднього впливу на існування та розвиток світової економіки називається інфраструктурою МЕВ, завданням якої є забезпечення безперешкодного функціонування об'єктів і суб'єктів МЕ та націленість на оптимізацію їх взаємодії.

Умови й фактори непрямої (опосередкованої) дії характеризуються тим, що їх зміни безпосередньо не впливають на розвиток МЕВ (розробка нових родовищ корисних копалин, політичні непорозуміння, наукові відкриття, збільшення чи зменшення народжуваності тощо).

Кожне з середовищ, що виділяють за сферами впливу: (економічне; соціально-культурне; політико-правове; природно-географічне; технологічне) має свою специфіку. Цим підсистемам світового господарства притаманні власна логіка розвитку, свої власні підсистеми, але функціонують вони як елементи цілісного організму - єдиного наднаціонального світо-господарського простору. Розбалансованість у функціонуванні будь-якої з підсистем впливає на стан системи в цілому. Взаємодія перелічених підсистем (середовищ) рівноправна і рівнозначна. Детермінуючої і домінуючої підсистеми в розвитку світового господарства немає. Її виділення залежить або від конкретних обставин, які роблять ту чи іншу сторону визначальною, або від цільової установки, конкретного завдання, кута зору в дослідженні системи світового господарства. Більш детально кожне з середовищ розглянемо у наступних питаннях.

Оскільки міжнародні економічні відносини є підсистемою економічної системи, то одним з найважливіших елементів є економічне середовище. Економічна підсистема (середовище) -- це єдиний економічний простір вільного пересування товарів і послуг, капіталів і робочої сили, інформації через кордони національних держав, а також вільний взаємообмін національними валютами. Економічна підсистема формується в міру вироблення і реалізації єдиних вимог до міжнародної торгівельної, виробничо-інвестиційної та валютно-фінансової діяльності.

Єдиний економічний простір передбачає також наявність єдиних норм і стандартів організації і управління міжнародними процесами, втілених у принципах менеджменту. В якості обов'язкової інфраструктурної компоненти економічна підсистема світового господарства повинна вміщувати єдиний науково-інформаційний простір. В рамках єдиного економічного простору регулювання економічного життя світового співтовариства відбувається на основі соціально-орієнтованих ринкових відносин і коригуючих функцій ТНК, ТНБ, міждержавних та наддержавних інститутів.

Найголовнішим економічним показником кожної країни економічний потенціал, який являє собою здатність економіки кожної країни виробляти промислову та сільськогосподарську продукцію, здійснювати капіталовкладення, надавати послуги протягом певного проміжку часу для досягнення поставлених цілей. Даний показник характеризує:

- ефективність використання природних ресурсів;

- стан наукових досліджень;

-демографічна ситуація, наявність кваліфікованих кадрів;

-фінансово-кредитна система країни;

- рівень доходів і рівень споживання;

стан інтегрованості країни у світове господарство та інші.

Тому, виходячи з цього, необхідно виділити наступні чинники, що характеризують економічне середовище МЕВ:

переважаючі відносини власності в країні;

механізм організації національних господарств;

виробничі та зовнішньоекономічні традиції країни;

наявність та ефективність використання природних ресурсів;

якісний рівень і диверсифікація розвитку науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт;

рівень розвитку засобів виробництва, техніки та технології;

рівень міжнародної спеціалізації економічної діяльності країни;

рівень розвитку інфраструктури;

спорідненість економічних структур країн;

демографічна ситуація, що характеризується загальним обсягом, структурою, перспективами росту населення окремих країн;

рівень споживання населення, що визначається доходами, цінами, заощадженнями, доступністю одержання кредитів.

Складність вивчення та оцінки економічного середовища пов'язана з тим, що національні економіки різняться між собою за рівнем розвитку, кількісними та якісними показниками (див. попередню лекцію).

У сучасному світі формується нова система цінностей. Науково-технологічний потенціал, його ефективність та інноваційна політика держав стають одним з визначальних факторів у системі міжнародних економічних відносин. Головним чинником тривалого зростання добробуту країн став науково-технічний прогрес та здатність держав до інноваційних змін. Саме спрямованість на досягнення технологічного лідерства самоорганізовує та самоутворює соціально-економічні моделі розвинутих країн.

Технологічна підсистема -- це сукупність вимог, які пред'являє НТР, котрі забезпечують конкурентоспроможність на світовому ринку. НТР зумовлює об'єднання країн світу з метою використання сукупного науково-технічного потенціалу світового співтовариства, у тому числі й у межах окремих країн.

Технологічні вимоги можуть бути зведені до таких основних параметрів:

інформаційно-комп'ютерний характер технології;

наукомісткість;

ресурсозберігаючий, безвідходний та екологічно чистий тип технології;

біотехнологічність, тобто технологія, яка грунтується на природних процесах.

Такі параметри забезпечують витримування світового рівня ефективності, продуктивності, якості та новизни продуктів, реалізацію принципів сучасного менеджменту. Реалізація цих вимог практично неможлива і малоефективна в рамках відособлених національних технологічних просторів.

У зв'язку із цим, нова модель розвитку сучасного світового господарства набула таких характерних рис:

почав переважати інтенсивний тип економічного зростання;

з'явилися нові галузі промисловості та швидко модернізувалися діючі;

скоротився виробничий цикл;

розширилася сфера послуг (особливо банківських і страхових, транспортних та туристичних).

Традиційні форми розвитку міжнародних науково-технічних зв'язків піднімаються на інтеграційний рівень. Основними наслідками цього процесу можна вважати появу міжнародних науково-технічних організацій, науково-виробничих об'єднань, інститутів, центрів, лабораторій, дво- та багатосторонніх програм розвитку науки і техніки в межах світового співробітництва.

Правова підсистема -- це зведення загальних правил підприємницького права і норм господарської поведінки. Вони складаються в єдине правове поле в міру вироблення норм міжнародного, приватного, цивільного та патентного права. Тенденція подальшого зближення правових систем держав, котра розповсюджується і на права людини, закладає фундамент всесвітнього правового простору.

Сукупність політико-правових факторів, що впливають на ефективність участі країни в МПП, класифікують за схемою:

політико-правове середовище своєї країни;

політико-правове середовище країни-партнера;

міжнародне політико-правове середовище.

При дослідженні політико-правового середовища своєї країни аналізуються внутрішні правові норми, що впливають на здійснення ЗЕД (регулювання мінімального розміру з/п, охорона навколишнього середовища, оподаткування) та зовнішня політика держави.

Політико-правове середовище країни-партнера аналізується з метою запобігання ризиків на зовнішньому ринку. Окрім чинників, що вивчаються при аналізі політико-правового середовища своєї країни, додаються такі: співвідношення політичних сил у країні, ступінь впливу держави на економіку, розвиток державного суверенітету, міжнародна позиція країни в ООН та у світі в цілому.

Незважаючи на економічну цілісність сучасного світу, система цінностей у різних народів відрізняється. Кожна країна має свої традиції, норми, заборони. Ігнорування цих традицій може привести до гальмування розвитку МЕВ. Влив соціально-культурного середовища на динаміку світо-господарських зв'язків здійснюється у формі прийняття зарубіжним споживачем товарів чи послуг, специфіки поведінки споживача на рику, можливостей впливу на нього. Крім того, СКС формує певні норми поведінки у бізнесі. Соціально-культурна підсистема формується значно повільніше і суперечливіше, ніж інші підсистеми (середовища) єдиного світо-господарського простору. Процес формування єдиного соціально-культурного простору передбачає:

* досягнення більш високого загального рівня життя і зменшення відмінностей між "багатими" і "бідними" державами. З цією метою створюються так звані структурні фонди ЄС, різні цільові фонди 00Н;

* єдиний підхід до соціальної політики;

* формування нового мислення, злам старого мислення;

* вироблення єдиних норм поведінки в бізнесі, діловій етиці та в менеджменті;

* мирне вирішення національних та міжнаціональних проблем.

Зазвичай СКС аналізується за такими напрямками: мова, релігія, ідеологія, особливості історичного розвитку, національні традиції, цінності, норми поведінки в бізнесі, діловій етиці, менеджменті, соціальні інститути.

Економічна необхідність підштовхувала суб'єктів МЕВ до вибору єдиної мови ведення міжнародного бізнесу - англійської, але привернути увагу іноземних споживачів до своєї продукції, можливо лише за умов використання маркетингової стратегії (етикетки, реклами, упаковки) на мові потенційних покупців. Ще більшої складності додає так звана “невербальна мова” (мова міміки, жестів), прийнята в тій чи іншій країні. Часто ускладнює ситуацію різне значення однакових жестів та рухів у різних країнах. Релігійний та культурний чинники також суттєво впливають на товарну структуру зовнішньої торгівлі, на суто ділові аспекти в різних країнах. Тому вчинки та дії, що стали наслідком незнання національних особливостей, можуть негативно вплинути на результат взаємодії.

До факторів, що формують природно-географічне середовище, належать:

різниця у розмірах території країн-партнерів;

різниця у чисельності населення;

географічне застосування;

нерівномірність кліматичних умов;

наявність виходу до моря;

наявність судноплавних річок;

наявність або відсутність тих чи інших природних ресурсів.

Останній чинник найбільш істотно впливає на розвиток МЕВ. Значну роль відіграють й такі фактори як величина території та кількість населення країни. Як правило, чим менша країна, тим більша в неї потреба до спеціалізації (Японія). Великі країни, зазвичай, багаті й на природні ресурси та мають широкий спектр кліматичних умов, що згладжує проблеми ресурсів.

Не останнє значення має й розташування країни відносно інших країн світу та світових торгівельних шляхів. Такі країни можуть спеціалізуватися на наданні транспортних, фінансових та комерційних послуг.

Підсумовуючи тему, слід відзначити наступні особливості зовнішнього середовища МЕВ: тісний взаємозв'язок між його сегментами, складність і різноманітність, відносна невизначеність багатьох параметрів.

міжнародний економічний господарський

Размещено на Allbest.ru