Зовнішні державні запозичення України

Размещено на http://www/.allbest.ru

Зовнішні державні запозичення України

Державне запозичення коштів з міжнародного фінансового ринку

державне запозичення міжнародний фінансовий кредитний

Державний зовнішній борг складається із зобов'язань держави перед нерезидентами щодо повернення залучених коштів (основна сума боргу), отриманих на умовах строковості, зворотності та платності, відсоткових платежів за користування кредитними ресурсами, термін сплати яких настав, та суми боргу за гарантованими державою кредитами під час настання гарантованого випадку.

Обсяг залучених зовнішніх позик для будь-якої країни визначається такими чинниками:

-- по-перше, скільки іноземного капіталу вона може поглинути;

-- по-друге, який обсяг боргу вона може обслуговувати без ризику виникнення кризи за зовнішніми платежами;

-- по-третє, обсяги необхідних фінансових коштів міжнародного ринку капіталів.

Виходячи з критеріїв мети залучення і використання коштів, зовнішній борг України поділяється на такі групи:

Кредити, залучені з метою фінансування дефіциту державного бюджету та підтримку платіжного балансу країни.

Пов'язані кредити, надані в рамках міждержавних та міжурядових домовленостей.

Інвестиційні кредити, залучені суб'єктами господарської діяльності під державні гарантії.

Довгострокові негарантовані кредити, залучені недержавними позичальниками в рамках власних проектів розвитку.

Державний зовнішній борг являє собою заборгованість за кредитами (позиками), залученими з іноземних джерел. Він виступає у вигляді зовнішніх фінансових зобов'язань держави перед нерезидентами. Тобто держава виконує роль позичальника або гаранта погашення цих кредитів (позик) іншими позичальниками. Отже, до складу державного зовнішнього боргу входять:

1) прямий державний зовнішній борг, що формується через залучення іноземних кредитів, безпосереднім позичальником за якими є держава, та випуск державних цінних паперів у вигляді зовнішніх державних позик;

2) умовний державний зовнішній борг, який формується за рахунок іноземних кредитів, залучених іншими позичальниками під державні гарантії (гарантований державою борг).

Динаміка прямих іноземних зобов'язань держави та гарантованих іноземних зобов'язань держави подана на рис.3.1.

Рис.1.Динаміка зовнішнього прямого та гарантованого боргу України за 2002-2007 рр.

Згідно з даними рис.3.1, у 2007 році відбулося зростання розмірів зовнішніх запозичень порівняно з попередніми роками: прямих - у звязку з необхідністю фінансування бюджетного дефіциту, та гарантованих - у зв'язку з наданням державних гарантій для фінансування будівництва, реконструкції та капітального ремонту автомобільних доріг загального користування та розміщенням Державною іпотечною установою власних облігацій під гарантію держави.

Зовнішнім запозиченням притаманні певні ознаки, які відрізняють їх від боргових відносин між резидентами однієї країни [Лютий І.О., Зражевська Н.В., Рожко О.Д. Державний кредит та боргова політика України: Монографія. - К: Центр учбової літератури, 2008. 352 с., с.51-52]:

- більш сильна позиція кредитора в процесі залучення та погашення зовнішнього боргу;

- поява ризиків, що відсутні при кредитуванні на внутрішньому ринку;

- можливість за рахунок зовнішніх запозичень усунути тимчасову нестачу фінансових ресурсів у разі проведення податкової політики, спрямованої на зниження ставок оподаткування;

- доступ до середньо- та довгострокового фінансування;

- залучення зовнішніх позик сприяє зниженню вартості внутрішніх ресурсів, за умови відносної стабільності обмінного курсу національної валюти;

- зовнішні запозичення відкривають дорогу на міжнародний ринок капіталів вітчизняним суб'єктам господарювання.

До зовнішнього державного боргу, звичайно, належать борги, платежі за якими проводяться в іноземній валюті або в товарах і послугах і які впливають на платіжний баланс. За джерелами фінансування до складу зовнішнього державного боргу України входить чотири види заборгованості (рис.3.2.).



Рис. 2. Динаміка структури зовнішнього боргу України за 2002-2007 рр.

Заборгованість України перед міжнародними фінансовими організаціями в середньому за останні роки становить 34,63% від загальної суми зовнішнього державного боргу України та складається із заборгованості за кредитами Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку, Європейського співтовариства та МВФ. Структура заборгованості перед міжнародними фінансовими організаціями відображена на рис.3.3.



Рис.3. Динаміка структури зовнішнього боргу України перед міжнародними організаціями економічного розвитку за 2002-2007 рр.

Кредити та позики міжнародних фінансових організацій надаються на пільгових умовах, тобто є середньо- та довгостроковими, передбачають пільговий період та невисокі відсоткові ставки. Можливість залучення пільгових фінансових ресурсів є вкрай важливою для України з огляду на гостру потребу у капітальних вкладеннях, яку відчувають виключно усі галузі вітчизняної економіки, в той час як вітчизняний ринок капіталів залишається неспроможним задовольнити ці потреби.

Найбільш успішними проектами в умовах енергетичної залежності України та нагальної потреби в проведенні заходів щодо енергозбереження є реалізація проектів “Реабілітація та розширення централізованого теплопостачання м. Києва”, “Енергозбереження в адміністративних та громадських будівлях м. Києва” та “Фінансування української ЕСКО” тощо.

Заборгованість за позиками, наданими закордонними органами управління (Росії, Туркменістану, Японії, ФРН, США та ін.) становить в середньому 21,79% від загальної суми зовнішнього боргу України, в структурі якої в середньому 61,16% заборгованість України перед Російською Федерацією, 5,03% заборгованість перед Туркменістаном та 33,81% заборгованість України згідно з угодами про реструктуризацію частини державного зовнішнього боргу України перед країнами кредиторами Паризького клубу кредиторів (Італія, Німеччина, США, Швейцарія).

Україна завершила розрахунки за державним боргом перед Туркменістаном 30 квітня 2007 року, коли Міністерство фінансів України здійснило остаточний розрахунок за державним боргом України перед цією державою на суму 36,36 млн. дол. США. Розрахунки за державним боргом України перед Російською Федерацією здійснюються відповідно до Угоди про взаєморозрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України шляхом щорічних заліків відповідних сум за оренду об'єктів берегової інфраструктури Чорноморським флотом Російської Федерації. При цьому погашення боргу не передбачає грошових виплат з боку України. Погашення державного боргу за угодами про реструктуризацію державного зовнішнього боргу України перед Паризьким клубом кредиторів здійснюється з 2005 року та закінчується у 2013 році.

У структурі зовнішнього державного боргу України заборгованість за позиками, наданими іноземними комерційними банками (фідуціарними кредитами) становить в середньому 4,97%. Фідуціарні операції - це операції, які банк або трастова компанія проводить від свого імені, але за дорученням і за рахунок клієнтів. Для фінансування кредиту, що надається позичальнику, фідуціар випускає власні облігації з аналогічними умовами, які потім розповсюджує серед інвесторів.

До такої схеми позик Міністерство фінансів України вдавалося у зв'язку з відсутністю у 90-х роках у чинному законодавстві повноважень на безпосереднє розміщення облігацій зовнішньої державної позики. Тобто, розміщення зовнішніх боргових зобов'язань через облігації здійснювалося за допомогою іноземних посередників. Надалі більшість цих фідуціарних кредитів було переоформлено в облігації зовнішньої державної позики.

У структурі зовнішнього державного боргу України в середньому 38,34% становить заборгованість за облігаціями державної зовнішньої позики. Протягом 2003-2007 рр. Україна здійснила близько десяти суверенних випусків ОЗДП на зовнішніх ринках капіталу з метою фінансування державного бюджету з термінами обігу 5-12 років та дохідністю від 7,65 до 3,5% річних.

Випуск Єврооблігацій України 2003 року отримав нагороду “Кращий суверенний випуск року серед країн, що розвиваються” одного з найавторитетніших світових ділових видань журналу “Euromoney”. Здійснення запозичення на таких умовах підтверджує зростання довіри до політики уряду України як позичальника з боку іноземних інвесторів та вказує на укріплення Україною своїх позицій на міжнародних ринках капіталу, що також підтверджується підвищенням кредитного рейтингу України всіма рейтинговими агентствами.

На розміри зовнішнього державного боргу впливає залучення коштів за рахунок зовнішніх державних позик, кредитів міжнародних фінансово-кредитних організацій, урядів окремих держав та обсяги надання державних гарантій.

Таким чином, зовнішні позики надають державі можливість інвестувати і споживати понад те, що виробляє її економіка. Ефективне використання зовнішніх запозичень для фінансування капітальних вкладень стимулює економічний прогрес. Зовнішні запозичення мають продуктивно використовуватися і спрямовуватися на розширення виробничих потужностей, що створить можливості для зростання обсягів експорту продукції, забезпечення майбутнього фінансування відсоткових та амортизаційних виплат за зовнішнім державним боргом.

Фінансові інструменти і фінансова інформація на міжнародному ринку

Міжнародний (світовий) фінансовий ринок - система відносин попиту і пропозиції щодо фінансового капіталу, що функціонує у міжнародній сфері в якості покупних і платіжних засобів, кредитів, інвестиційних ресурсів.

Основна функція світових фінансових ринків - забезпечення міжнародної ліквідності, тобто можливості швидко залучити достатню кількість грошових засобів в різних формах на вигідних умовах на наднаціональному рівні.

Операції на міжнародному фінансовому ринку поділяються на дві великі групи - кредитні та інвестиційні. Відповідно, весь фінансовий ринок складається з двох частин: кредитний ринок - де грошові ресурси рухаються на принципах поверненості, терміновості, платності і гарантованості; ринок цінних паперів - на якому відбувається купівля і продаж фінансових зобов'язань і таким чином здійснюється процес інвестування.

Критерієм їх виділення виступає тип фінансових зобов'язань чи інструментів, що використовуються. Якщо вільна купівля-продаж неможлива, то ми маємо справу з кредитним ринком. Там же, де зобов'язання чи інструменти купуються і продаються, покупці і продавці виступають учасниками ринку цінних паперів.

На міжнародному ринку цінних паперів представлені такі види зобов'язання як євроноти, єврокомерційні папери, міжнародні облігації.

Євроноти цінні напери, які випускають корпорації на строк від трьох до шести місяців зі змінною ставкою, яка базується на LIBOR. (LIBOR це ставка міжбанківського лондонського ринку з надання коштів у євровалюті, яка є плаваючою і переглядається за зміни економічних умов та розраховується на базі 360 днів). Оскільки євроноти за своєю природою є короткостроковими цінними напорами, вони, як правило, використовуються для надання середньострокового кредиту. Комерційні банки за домовленістю з фірмами-позичальниками зобов'язуються придбати в них євроноти протягом 5-10 років у міру закінчення строку попереднього випуску. Банки фактично гарантують емітенту євронот середньострокове кредитування. Інколи банки перепродають придбані євроноти іншим покупцям. Тоді євроноти на міжародному фінансовому ринку виступають одночасно в ролі банківського кредиту й облігаційної позики. Ринок євронот. став активно розвиватися з кінця 70-х років [works.tarefer.ru].

Єврокомерційні папери - зобов'язання комерційних корпорацій, які випускаються на 3-6 місяців з невисокою маржею до базової ставки.

Міжнародними облігаціями (international bonds) вважаються облігації, які розміщуються на закордонних ринках. Серед усієї цієї множини облігацій можна виділити дуже багато різновидів та типів інструментів, а саме:

- єврооблігації,

- іноземні облігації,

- паралельні облігації,

- глобальні облігації.

Єврооблігації (eurobonds) - це середньо- та довгострокові боргові папери, які випускаються урядами країн, муніципальними та корпоративними позичальниками та розміщуються за допомогою міжнародного синдикату андеррайтерів за межами як країни-емітента, так і країни, у валюті якої вони деноміновані.

Єврооблігаціям притаманні наступні характерні особливості [www.pension.kiev.ua]:

- їх розміщують, як правило, на ринках декількох країн;

- валюта єврооблігаційної позики не обов'язково є національною грошовою одиницею не тільки для емітента, але й для інвесторів;

- розміщення здійснюється емісійним синдикатом;

- емісія єврооблігацій в незначній мірі підпадає під регулювання (як з боку держави, грошова одиниця якої використовується у якості валюти позики, так і інших держав);

- випуск цінних паперів та їх обіг здійснюються у відповідності із правилами та стандартами, встановленими ринком;

- доходи сплачуються власникам єврооблігацій у повному обсязі, без утримання податку у джерела виплати (withholding tax) в країні емітента (що не є характерним для звичайних інструментів внутрішніх ринків).

Єврооблігації мають декілька різновидів:

- звичайні облігації з фіксованою відсотковою ставкою на весь період позики;

- облігації з плаваючою відсотковою ставкою (використовуються у період різких коливань відсоткових ставок);

- облігації, що конвертуються в акції; цей вид облігацій приносить їх власнику дохід менший, ніж попередні два види, але через певний термін власник облігацій має право обміняти їх на акції компанії-позичальника;

- облігації з нульовим купоном, відсотки по яких враховуються при встановленні емісійного курсу; за певних умов такі облігації надають їх власникам додаткові пільги;

- облігації, що поєднують риси наведених вище видів облігацій.

Переважна більшість єврооблігацій випускається в доларах США (за різними оцінками в середньому біля 50% усього ринку). Крім того, слід відзначити, що єврооблігації є найбільш розповсюдженим видом міжнародних облігацій.

Значно менш поширені так звані іноземні облігації (foreign bonds) боргові папери, що випускаються та розміщуються емітентом в певній іноземній державі у валюті даної держави за допомогою синдикату андеррайтерів з даної держави. Емітент зобов'язаний дотримуватися правил та інструкцій, передбачених органами влади країни, де здійснюється випуск. Тому іноземні облігації відрізняються від звичайних “внутрішніх”, як правило, режимом оподаткування, методом розміщення, обсягом розкриття інформації, обмеженнями на коло потенційних покупців.

До іноземних облігацій належать Yankee bonds (облігації “Янкі” - США), Samurai bonds (облігації “Самурай” - Японія), Shibosai bonds (облігації “Шибосай” - Японія), Bulldog bonds (облігації “Бульдог” - Великобританія), Rembrandt bonds (облігації “Рембрандт” - Франція), Matador bonds (облігації “Матадор” - Іспанія), Kangaroo bonds (облігації “Кенгуру” - Австралія), Chokolate bonds (облігації “Шоколад” - Швейцарія) та ін.

Так, наприклад, облігації «Янкі» випускаються нерезидентами США в доларах США в іменній формі. Розміщуються переважно в США синдикатом американських фінансово-кредитних установ.

Облігації «Самурай» випускаються нерезидентами для публічного розміщення на фінансовому ринку Японії і деноміновані в японських єнах. Форма випуску може бути іменна та на пред'явника.

Облігації «Шибосай» призначені для розміщення на японському фінансовому ринку, але, на відміну від облігацій «Самурай», їхнє розміщення здійснюється приватно.

Облігації «Бульдог» - облігації на пред'явника і випускаються нерезидентами у фунтах стерлінгів для розміщення на фінансовому ринку Великої Британії.

Паралельні облігації - міжнародні облігації на пред'явника, які випускаються кількома траншами одночасно в кількох валютах, що передбачає їхнє розміщення на національних ринках країн, відповідно до валюти випуску.

Глобальні облігації - міжнародні облігації, призначені для розміщення і на національному, і на євроринку. Умови випуску глобальних облігацій передбачають їх вільний рух між ринками.

Будь-яка міжнародна облігація проходить чотири загальновизнані етапи свого життєвого циклу [www.justinian.com.ua]:

I. емісія;

II. розміщення;

III. обіг;

IV. погашення (крім безстрокових облігацій).

На стадії емісії визначаються потреба в додаткових коштах, цілі їх мобілізації, приймається рішення про випуск облігацій і умови цього випуску. Відбувається визначення організацій, які будуть гарантами зобов'язань і представляти права інвесторів і емітентів. Емітентами єврооблігацій можуть бути і держави та міжнародні фінансові організації, і банки, підприємства й організації різних країн. Використання єврооблігацій дає змогу широкому колу позичальників і кредиторів використовувати ресурси міжнародного ринку капіталів. Біржова реєстрація єврооблігацій дає змогу залучати ресурси інституціональних інвесторів, для яких реєстрація на біржі є головною умовою отримання дозволу на їх придбання. Дохідність єврооблігацій залежить від рейтингу емітента.

На стадії розміщення визначаються агенти, які будуть представляти емітента на фондовому ринку, виконувати платежі і розрахункові операції, вести облік і зберігання облігацій. На ній же відбувається формування фондів шляхом переходу права власності на облігації від емітента до інвесторів. Розміщення єврооблігацій відбувається у фінансових центрах різних країн - за допомогою міжнародного синдикату андерайтерів (синдикату банків з розміщення цінних паперів через представників, зазвичай, інвестиційних банків).

Розміщення боргових паперів на євроринку відбувається у формі відкритої передплати або через приватне розміщення. Приватне розміщення передбачає участь обмеженого кола інвесторів. Розміщення паперів серед них здійснюється незначною кількістю банків. При цьому папери не мають лізингу на фондовій біржі. Управління процесом розміщення здійснює лише один визначений менеджер із розміщення.

Відкрита передплата передбачає необмеженість кола інвесторів, що беруть участь у передплаті з розміщення міжнародних боргових паперів. Керує синдикатом андерайтерів з передплати та розміщення ведучий менеджер (лід-менеджер). Залучення необмеженої кількості інвесторів передбачає участь боргових паперів у біржовій торгівлі, тому такі випуски мають лістинг на біржі та виготовляються відповідно до вимог біржової торгівлі.

Організація випуску єврооблігацій починається з попереднього обговорення лід-менеджером і емітентом (а у випадку опосередкованого випуску лід-менеджером, емітентом і кінцевим одержувачем-позичальником) умов випуску, до яких відносять форму й обсяги випуску, ціну розміщення облігацій, термін погашення та розмір їх купонної ставки. Ці умови є попередніми і включаються до попереднього проспекту емісії. Водночас призначаються основний платіжний агент (principal paying agent), повірений (trustee) і агент з лістингу (listing agent) (якщо отримується лістинг). Основним платіжним агентом виступає банк, уповноважений емітентом на виплату відсотків за облігаціями та їх погашення після отримання коштів від емітента, а за опосередкованої схеми - після отримання коштів від кінцевого одержувача коштів (позичальника). Повірений діє в інтересах і від імені інвесторів при порушенні емітентом умов позики, а за умови застосування опосередкованої схеми повірений у випадку дефолту також отримує право вимоги безпосередньо до кінцевого одержувача коштів (позичальника). Агент з лістингу зазвичай здійснює всі необхідні дії для отримання лістингу облігацій на відповідній фондовій біржі.

Оголошення про випуск публікується в засобах масової інформації в день офіційного повідомлення про початок розміщення єврооблігацій. Потенційні учасники мають 7-10 днів для прийняття рішення щодо участі в розміщенні облігацій згідно з наданими проспектом емісії, графіком процедури емісії та іншими юридичними документами, які вони мають підписати для того, щоб взяти участь у розміщенні єврооблігацій.

Водночас відбувається презентація емітента, а за опосередкованої схеми - презентація кінцевого одержувача коштів (позичальника) та умов випуску, відома під назвою “роуд-шоу” (від англ. “road-show” дорожня презентація). Традиційно такі “роуд-шоу” відбуваються в провідних фінансових центрах світу, зокрема, в Лондоні, Франкфурті, Женеві, Цюріху, Відні та Парижі. Основною метою “роуд-шоу” є розміщення емітентом найбільшого обсягу облігацій під найнижчі відсотки. Така презентація використовується як рекламний хід, завдяки якому емітент (а за опосередкованої схеми кінцевий одержувач коштів (позичальник)) поширює інформацію про себе серед потенційних інвесторів.

Лід-менеджер веде книгу заяв синдикату, що дозволяє відслідковувати попит на облігації. Коли ситуація з розміщенням стає більш-менш зрозумілою, про що свідчать договори про участь у синдикаті, які надходять у процесі розміщення, лід-менеджер починає попередній розподіл облігацій між членами синдикату. При цьому агенти з розміщення несуть обмежену відповідальність за розміщення і мають право повернути частину непроданих облігацій, тоді як андеррайтери зобов'язані придбати всі непродані облігації за заздалегідь обумовленою ціною.

Основними документами, крім проспекту емісії, в процесі підготовки випуску та розміщення єврооблігацій є [www.yur-gazeta.com]:

1) угода про підписку (subscription agreement), яка визначає умови андеррайтингу, в тому числі гарантії, зобов'язання, методи оплати тощо;

2) кредитний договір (loan agreement), який визначає умови надання емітентом кредиту позичальнику (за опосередкованої схеми), порядок виплати кредиту й погашення сум основного боргу та відсотків, здійснення додаткових виплат(gross-up), опис документів (дозволів, свідоцтв і т.п.), що є передумовою для укладення кредитного договору, тощо;

3) договір про довірче управління (trustee agreement), за яким призначається повірений, що діє в інтересах і від імені інвесторів;

4) угода між менеджерами (agreement among managers) це зазвичай стандартна угода ІРМА (International Primary Markets Association Міжнародна асоціація учасників первинного ринку, до якої входять професійні учасники ринку, що діють як менеджери), яка включається до запрошення про підписку (invitation telex);

5) агентська угода, за якою регулюються відносини з розрахунків і передачі сертифікатів облігацій;

6) угода про відшкодування і компенсацію послуг агентів (реєстратора, основного платіжного агента, агентів з переказу, платіжних агентів);

7) угода про відшкодування та компенсацію повіреному;

8) юридичні висновки (legal opinions) щодо правомірності випуску облігацій згідно з законодавством країни емітента, а у випадку застосування опосередкованої схеми - згідно із законодавством країни позичальника, а також країни, де відбувається розміщення.

Після розміщення менеджери та емітент (а у випадку застосування опосередкованої схеми кінцевий одержувач коштів (позичальник)), визначають остаточні цінові умови і офіційно пропонують облігації до продажу. Емітент і лід-менеджер укладають угоду про підписку на облігації. За опосередкованої схеми угоду про підписку укладають емітент, лід-менеджер та кінцевий одержувач коштів (позичальник), а емітент і позичальник підписують кредитний договір. Отже, на цей момент синдикат фактично придбав облігації в емітента за фіксованою ціною. При цьому друкується остаточний варіант проспекту емісії, а лід-менеджер повідомляє андеррайтерів і агентів з розміщення, яку кількість облігацій отримує кожен з них. Члени синдикату викуповують облігації шляхом перерахування коштів на спеціальний банківський рахунок, відкритий лід-менеджером. Емітент, у свою чергу, отримує емісійний дохід відповідно до умов угоди про підписку на облігації. З цього часу синдикат розпадається, а в засобах масової інформації з'являється публікація про завершення розміщення єврооблігацій (так звана “tombstone”, що в перекладі з англійської означає “надгробний камінь”).

Стадія обігу період часу від розміщення до останньої виплати по облігації (погашення). Обіг облігацій це багаторазовий перехід прав власності на облігації від одного інвестора до іншого. Під час обігу виплачуються (або не виплачуються) проміжні виплати по облігаціях передбачені умовами випуску.

Стадія погашення передбачає задоволення претензій власників облігацій щодо виплати суми боргу (як правило з погашенням останнього купону) і сум, що не були виплачені за умовами випуску.

Серйозно працювати на ринку міжнародних облігацій без доступу до продуктів таких міжнародних інформаційних агентств, як Bloomberg або Reuters, просто неможливо [www.pension.kiev.ua].

Саме в їх інформаційних продуктах можна почерпнути інформацію про котирування українських та інших міжнародних облігацій, в тому числі і дані брокерських екранів провідних міждилерських брокерів.

Крім того, доступ до інформаційних продуктів цих агентств дає можливість отримувати найбільш оперативні новини, що стосуються ринку міжнародних облігацій, огляди ринків, коментарі фахівців з провідних фінансових інститутів світу, аналітичні продукти деяких провідних інвестиційних банків.

Більшість активних учасників світового ринку облігацій користується інформаційно-аналітичними продуктами Bloomberg. Продукти Reuters по цьому складному ринку часто є неповними. Крім того, контингент надавачів інформації (contributors) в Bloomberg щодо котирувань міжнародних облігацій є дещо соліднішим та більш широким, ніж в Reuters. Облігаційна аналітика теж є більш сильною у Bloomberg.

Звичайно, продукти цих інформаційних агентств є дорогими. В Україні досить багато банків користуються послугами Reuters. Але, як правило, це мінімальні пакети - без придбання спеціалізованих інформаційних продуктів по ринку міжнародних облігацій. Зрозуміло, що ситуація тут зміниться лише якщо в Україні з'явиться достатньо вагомий попит на послуги щодо посередництва в інвестуванні у міжнародні облігації (перш за все, в українські єврооблігації).

Крім продуктів міжнародних інформаційних агентств, усі серйозні учасники ринку міжнародних облігацій мають доступ до інформаційних продуктів галузевих асоціацій цього ринку, таких як ISMA та EMTA (на правах учасників цих асоціацій). Деякі з цих продуктів можна отримувати і через Reuters або Bloomberg, але далеко не всі.

В цьому аспекті важливо виділити інформаційний продукт EMTA - “Emerging Markets Debt Trading Volume Surveys”. Це дослідження EMTA щодо обсягів торгівлі EM-борговими інструментами. Вони вимірюють обсяг торгівлі по п'ятьох основних категоріях: Брейді облігації, не-Брейді облігації (суверенні та корпоративні), позики, місцеві інструменти (в місцевій валюті та деноміновані в доларах США), опціони та варранти на боргові інструменти.

Дані збираються EMTA від більш ніж 70 провідних фінансових інститутів по всьому світу та покривають торгівлю борговими інструментами з 85 розвиваючихся країн.

Однак, для учасників ринку найбільш цікавими є дані в розрізі конкретних інструментів. Це, насправді, є досить цінною інформацією, оскільки погана прозорість ринку міжнародних облігацій щодо обсягів торгівлі завжди була проблемою. Причина її зрозуміла: ринок цей є позабіржовим і в жодній позабіржовій системі не реєструється основна маса угод. Дані щодо обсягів могли б по ідеї надавати міжнародні депозитарії - Euroclear та Clearstream.

Але зараз вони перестали розкривати таку інформацію (принаймні Clearstream перестав - раніше він надавав інформацію про обсяги торгівлі в розрізі інструментів).

З кожним роком в міжнародному обігу з'являються все нові види цінних паперів, що випускаються банками. Через інвестиційний сектор світового фінансового ринку банки мобілізують величезні маси капіталу для своїх клієнтів. У 1993-96 роках тільки через розміщення єврооблігацій та акцій на наднаціональному рівні щорічно було отримано в середньому 500 млрд. дол., тоді як через міжнародні кредити - в середньому 250 млрд. дол.

Новою тенденцією в розвитку світового фінансового ринку стало розмиття меж між традиційними секторами - кредитним та інвестиційним. Міжнародною банківською системою був ініційований процес “сек'юритизації кредитів” (“securities” по англ. - цінні папери), основною метою якою було зменшення кредитних ризиків. На суму виданого клієнту кредиту банки випускають цінні папери типу облігацій, що вільно обертаються на ринку. Продаючи їх, банки повертають гроші набагато раніше строку погашення кредиту. Крім цього, банки можуть об'єднувати свої кредити з різними строками, різною мірою ризику, в різних валютах і в різних країнах в один кредитний пул і на цій основі випускати єдині облігації. Інвестори, що купують ці цінні папери, не знають, які саме кредити складають їх основу. Таким чином страхуються навіть самі проблематичні кредити.

Необхідність, сутність і призначення кредитних рейтингів

Кредитний рейтинг являє собою незалежну суб'єктивну якісну оцінку, якою інвестори керуються при визначенні ступеня довіри до кредитора і допомагає приймати рішення про здійснення інвестицій.

Суверенний кредитний рейтинг, котрий отримують держави-емітенти боргових зобов'язань, є системою умовних показників оцінки можливості і готовності уряду країни погашати випущені боргові зобов'язання в національній і іноземних валютах у відповідності до умов їх випуску, тобто кредитний ризик країни-емітента.

Суверенний кредитний рейтинг розробляється спеціалізованими рейтинговими агентствами за певною рейтинговою шкалою, які, залежно від визнання інвесторів і врахування наданої ними інформації, можуть бути поділені на групи:

-- міжнародні агентства (Мoody's, Standard & Poor's);

-- регіональні (IBRS (Велика Британія), CBRS (Канада), DBRS (Канада);

-- спеціалізовані: Thomson Banr Watch (банківська справа), A.M.Best (страхування).

У світі існує майже 2000 рейтингів цінних паперів і майже 5000 рейтингів їх емітентів. Перші рейтингові агентства виникли в США. Так, Moody's Investors Service (Moody's) засновано 1909 року, а Standard & Poor's Corporation (Standard & Poor's) - 1941. Накопичений досвід роботи та достовірність їхньої інформації привертає увагу до особливостей визначення кредитних рейтингів цими агентствами. До світових лідерів відносяться (дод):

“Standard and Poor's Corporation” (“S&P”) і “Moody's Investors Service, Inc.” (“Moody's”), які займаються рейтинговою справою понад 50 років і історично орієнтовані на американський ринок США,

Fitch Ratings Ltd. (“FITCH”), що створилося у на основі злиття трьох агентств: американських Fitch Investor Services (США) і Duff & Phelps Credit Rating Co. (“DCR”), що мали велику розгалужену мережу по всьому світу і міцні позиції у Латинській Америці, і IBCA (Великобританія), методологія якого більше прийнятна для європейських країн,

Rating & Investment Information Inc. (Японія), створене на основі злиття провідних японських агентств “Nippon Investor Service” і “Japan Bond Reserch Institute” і рейтинг якого є індикатором стабільності та платоспроможності емітента для інвесторів азіатського регіону.

Методологія, якою користуються рейтингові агентства при визнанні рейтингу тієї чи іншої країни, складається з двох головних компонентів: політичного та економічного ризиків [www.minfin.gov.ua].

Перший елемент стосується готовності держави виконувати свої боргові зобов'язання і залежить від стабільності таких факторів, як політична система, соціальне середовище, міжнародні відносини.

Економічний ризик характеризує ступінь спроможності країни виконувати свої боргові зобов'язання і залежить від таких факторів, як зовнішнє фінансове становище, гнучкість платіжного балансу, структура економіки і темпи її приросту, управління економікою і економічними перспективами.

Для країн з перехідною економікою, до яких належить Україна, головним чинником при прийнятті рішення щодо суверенного кредитного рейтингу є політичний ризик, який визначається як ступінь стабільності політичної системи, соціальної атмосфери і міжнародних відносин.

Оцінка стабільності політичної системи зосереджується на таких факторах, як порядок зміни політичного лідерства, реагування і пристосування системи до перемінних соціальних і економічних умов, ступінь консенсусу з приводу основних політичних, соціальних і економічних проблем, ступінь участі народу в політичних процесах, централізація процесу прийняття рішень і характеристика основних політичних партій і коаліцій.

Стабільність соціальної атмосфери оцінюється шляхом вивчення економічних факторів (рівень життя, розподіл багатства та доходів, стан ринку праці) та неекономічних факторів (культурні і демографічні характеристики населення, політичне значення регіональних, расових, релігійних та інших культурних відмінностей у країні).

Вплив міжнародних відносин на політичний ризик визначається ступенем інтеграції в міжнародну торгівлю та міжнародні фінансові системи і ризиком національної безпеки країни (табл.3.1).

Таблиця 1

Порівняльні значення кредитних рейтингів різних агентств

Загальне значення рейтингів	Moody's	S&P	Fitch	R&I
Висока здатність до виконання фінансових зобов'язань.	Ааа	ААА	ААА	ААА
	Аа	АА	АА	АА
	А	А	А	А
Достатня здатність до виконання фінансових зобов'язань, але більш висока чутливість до несприятливих економічних умов.	Ваа	ВВВ	ВВВ	ВВВ
	Ва	ВВ	ВВ	ВВ
	В	В	В	В
Небезпечне становище. Виконання зобов'язань або цілком залежить від сприятливих ділових, фінансових і економічних умов, або оголошено банкрутство, але виконання фінансових зобов'язань здійснюється.	Саа	ССС	ССС	ССС
	Са	СС	СС	СС
	С	С	С	С
Дефолт по фінансових зобов'язаннях.		SD	DDD
		D	DD
			D

До рейтингів можуть додаватися знаки “+/-“ або цифрова модифікація (1, 2, 3) для демонстрації відносного положення всередині основної категорії і прогноз (позитивний/негативний) щодо підвищення або відповідно зниження рейтингу у короткостроковому періоді

Кредитний рейтинг України зазнавав змін табл.2.

Таблиця 2

Динаміка кредитних рейтингів України (боргових зобов'язань)

Рейтингове агентство	Рейтинг боргових зобов'язань в іноземній валюті	Рейтинг боргових зобов'язань в національній валюті	Прогноз	Дата присвоєння /підтвердження рейтингу
	Довгострокові зобов'язання	Короткострокові зобов'язання	Довгострокові зобов'язання	Короткострокові зобов'язання
“Fitch Ratings” (Fitch)	BВ-	B	BВ-	В	Позитивний	21 січня 2005 - підвищення рейтингу 25 жовтня 2006 - зміна прогнозу 19 червня 2007 - підтвердження рейтингу 14 травня 2008 - підтвердження рейтингу і зміна прогнозу з “ Позитивного ” на “Стабільний”
"Standard and Poor's” (S&P)	BВ-	B	BВ	B	Негативний	11 травня 2005 5 квітня 2007 - зміна прогнозу та підтвердження рейтингу 2 серпня 2007 - підтвердження рейтингу
“Rating and Investment Information” (R&I)	BB	-	-	-	Стабільний	16 січня 2007 - підвищення рейтингу 26 червня 2007 - підтвердження рейтингу 20 березня 2008 - підтвердження рейтингу і покращення прогнозу зі “Стабільного” на “Позитивний”.
“Moody's”	В1	-	В1	-	Позитивний	10 листопада 2003 28. 03.2006 - останнє підтвердження 10 листопада 2006 - зміна прогнозу

Особливості механізму надання державних гарантій

Центральним органом виконавчої влади, який координує роботу з пiдготовки та впровадження проектiв, якi передбачають залучення iноземних кредитiв пiд державнi гарантiї, є Мiнiстерство економiки.

Проекти рiшень Кабiнету Мiнiстрiв України щодо надання кредитiв за рахунок коштiв, залучених державою або пiд державнi гарантiї на виконання зобов'язань юридичних осiб-резидентiв, розглядаються Урядовим комiтетом економiчного розвитку.

Агентськi функцiї стосовно окремого кредитора щодо залучення, погашення та обслуговування iноземних кредитiв, повернення яких гарантується Кабiнетом Мiнiстрiв України, та надання юридичним особам-резидентам кредитiв за рахунок залучених коштiв виконують банки-агенти, визначенi Кабiнетом Мiнiстрiв України за результатами конкурсу, порядок проведення якого встановлює Мiнiстерство фiнансiв.

Iз зазначеними банками-агентами Мiнiстерство фiнансiв вiд iменi Кабiнету Мiнiстрiв України укладає агентськi угоди, в яких визначається порядок виплати комiсiйної винагороди банку-агенту за виконання агентських функцiй.

Рішення про надання юридичним особам-резидентам України права використання іноземних кредитів, які залучаються Україною, приймаються на засіданні Кабінету Міністрів України та оформлюються постановою Кабінету Міністрів України. Рішення про визначення банків-агентів Кабінету Міністрів України із залучення та обслуговування іноземних кредитів, повернення яких гарантується Кабінетом Міністрів України, приймаються на засіданні Кабінету Міністрів України та оформлюються постановою Кабінету Міністрів України;

Міністерство економіки подає на розгляд Кабінету Міністрів України проекти рішень про надання іноземним кредиторам гарантій для забезпечення виконання юридичними особами-резидентами зобов'язань щодо повернення іноземних кредитів, які залучаються на умовах валютної самоокупності, тільки після укладення між зазначеними юридичними особами та Міністерством фінансів угоди про порядок відшкодування видатків державного бюджету, які можуть виникнути внаслідок виконання Кабінетом Міністрів України гарантійних зобов'язань.

Вимоги до структури, змісту та форми документів, які подаються на державну експертизу, а також форми подання юридичною особою-резидентом інформації про стан та ефективність використання іноземного кредиту, повернення якого гарантується Кабінетом Міністрів України, затверджуються наказом Міністерства економіки.

Гарантії, що надаються іноземним кредиторам, забезпечуються коштами Державного валютного фонду України, в якому створюється резерв Кабінету Міністрів України для погашення іноземних кредитів, або заставою іншого майна.

Предметом застави може бути: майно позичальника кредиту, що належить йому на праві власності або повного господарського відання (останнє - за згодою власника або органу, уповноваженого управляти цим майном), або майно, що належатиме позичальнику на момент виконання зобов'язання, якщо це передбачено кредитною угодою; об'єкти незавершеного будівництва, які фінансуються повністю з державного бюджету, та інше майно, що перебуває у загальнодержавній власності, але не передано підприємствам, установам та організаціям у повне господарське відання чи оперативне управління.

У разi прийняття Кабiнетом Мiнiстрiв України рiшення про надання юридичним особам-резидентам iноземних кредитiв, залучених державою або пiд державнi гарантiї, вони вносять до державного бюджету в порядку, визначеному внутрiшньою кредитною угодою, укладеною з банком-агентом, плату за надання кредиту та/або державної гарантiї виконання зобов'язань юридичними особами-резидентами в такому розмiрi:

- 0,5% рiчних частини непогашеної суми кредиту, якщо його погашення та обслуговування передбачається здiйснювати за рахунок коштiв державного бюджету;

- 2% рiчних непогашеної суми кредиту, якщо його погашення та обслуговування передбачається здiйснювати за рахунок небюджетних коштiв.

У разi прийняття Кабiнетом Мiнiстрiв України рiшення про надання вiдповiдно до законiв України державних гарантiй виконання зобов'язань юридичних осiб-резидентiв перед iноземними замовниками за зовнiшньоекономiчними договорами (контрактами), цi юридичнi особи вносять до державного бюджету в порядку, визначеному угодою про порядок вiдшкодування витрат державного бюджету, якi можуть виникнути внаслiдок виконання гарантiйних зобов'язань Кабiнетом Мiнiстрiв України, укладеною мiж юридичною особою-резидентом i Мiнiстерством фiнансiв, плату за надання державної гарантiї в розмiрi 1% рiчних суми наданої гарантiї.

Обслуговування іноземного кредиту, отриманого під гарантії Кабінету Міністрів України, здійснюється Державним експортно-імпортним банком України або іншим уповноваженим Урядом України фінансовим агентом.

У середині і наприкінці 90-х років надання кредитів під гарантії уряду було таким же негативним явищем української економіки як бартер, взаємозаліки та хронічна бюджетна заборгованість. Необгрунтоване надання Кабінетом Міністрів України гарантій щодо повернення кредитів призвело до невиконання субєктами господарювання своїх боргових зобов'язань. Прострочена заборгованість перед державним бюджетом, яка виникла внаслідок невиконання суб`єктами господарської діяльності зобов`язань у частині гарантованих кредитів, продовжує зростати і на 1 квітня 2008 року становила 10 млрд. 421,4 млн. грн.

До найбільших боржників належать: асоціація “Земля і люди” (борг розміром в 55 млн доларів), концерн “Украгротехсервіс” (100 млн доларів та 229 млн євро), “Дніпроенерго” (9,3 млн доларів), ВАТ “Макіївський металургійний комбінат” (133 млн доларів), ВАТ “Оріана” (170 млн євро) і ще 61 боржник.

З 2000 року уряди заборонили надавати державні гарантії, одночасно здійснюючи спроби повернути борги. Щороку державний бюджет містить норму про дозвіл Міністерству фінансів продавати борги з аукціону з дисконтом до 5%, однак особливим попитом цей розпродаж не користується. Зокрема, 2006 року на аукціон виставлялися права вимоги з заборгованості перед державою концерну “Украгротехсервіс” та Спільного українсько-американського підприємства у формі ТОВ “Корпорація Агродон” [fisco-inform.com.ua].

Починаючи з 2004 року, практика надання кредитів під державні гарантії була поновлена. Перший транш у 480 млн доларів пішов Державній службі автомобільних доріг України на будівництво хайвею Київ-Одеса, а восени 2007 року кредит в 465 млн доларів від Морган Стенлі довів сукупну заборгованість Державної служби автомобільних доріг України до 2,2 млрд грн. У державному бюджеті на 2008 рік передбачено надання державних гарантій Державній службі автомобільних доріг України (на 0,8 млрд грн), Державній іпотечній установі (на 1 млрд грн) і Нафтогазу - на 12 млрд грн. тощо.

Співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями у сфері кредитних відносин

Міжнародний валютний фонд було створено з метою регулювання валютних відносин між країнами-членами. МВФ повинен відігравати подвійну роль: з одного боку, стежити за виконанням своїми членами визначених правил поведінки в галузі валютно-фінансових відносин, а з іншого надавати ресурси для фінансування дефіцитів платіжних балансів тим країнам, які цього потребують.

При наданні кредитів МВФ ставить перед країнами-боржниками деякі політичні та економічні умови, які втілюються у програмах перебудови економіки. Цей порядок називається принципом обумовленості. Як правило, вказані програми охоплюють заходи, що належать до сфери бюджетно-податкової, кредитно-грошової політики, цінового механізму, зовнішньої торгівлі, міжнародних кредитних та валютно-розрахункових відносин. Вони пов'язані зі зменшенням державних витрат, підвищенням податків і ставки позичкового процента, зміною валютного курсу та ін.

Кожна країна-учасниця, вступаючи у МВФ, робить відповідний внесок, який визначається встановленою квотою. Розмір такої квоти, що переглядається з періодичністю у п'ять років, розраховується на основі оцінки економічного потенціалу окремих країн у світовому господарстві. Відносно до розміру квот визначається “вага” голосу кожної країни в керівництві МВФ та обсяг її можливих запозичень. На 1 січня 2008 року квота України у МВФ становить 1,372 млн. СДР.

Відносини МВФ з країнами колишнього СРСР, у тому числі з Україною, будуються відповідно до трьох типів програм. Програму першого типу створено спеціально для цих країн та країн Східної Європи. Вона є своєрідною підготовчою програмою, відносно простою у своїх вимогах. Виконання такої програми не потребує складного інвестиційного апарату в країні. Це первісна програма програма системної трансформації економіки (Systemic Transformation Fasility STF), реалізація якої дає змогу країні і МВФ співпрацювати. Наступний крок це досить стандартна програма, яка має назву “стенд-бай” (Stand-by). Це програма короткострокового фінансування; як правило, вона триває від 12 до 13 місяців і спрямована на здійснення першочергових заходів, необхідних для досягнення макроекономічної стабілізації. Після реалізації цієї програми країна може укласти з МВФ угоду про програму розширеного фінансування (Extanded Fund Facility EFF). Вона розрахована на три роки і спрямована на закріплення досягнень початкової стабілізації за програмою “стенд-бай”. Одночасно значно більше уваги приділяється структурним змінам в економіці, тим елементам, які становлять базу (основу) подальшого економічного зростання.

Розрахунки України з МВФ понано в табл.3.3.

Таблиця 3

Кредитні операції України з Міжнародним валютним фондом у 1994-2008 роках[www.imf.org]

Роки	Основний ресурсний рахунок
	Purchases	ChargesPaid
	Disbursements	Repurchases
2008	0	114,984,166	7,455,602
2007	0	278,975,000	25,278,365
2006	0	278,974,998	35,979,125
2005	0	202,825,419	34,108,497
2004	0	201,800,002	30,057,314
2003	0	144,516,665	31,075,544
2002	0	140,748,392	42,719,449
2001	290,780,000	361,231,584	68,164,641
2000	190,070,000	643,491,270	92,499,478
1999	466,600,000	407,031,249	80,734,514
1998	281,815,500	77,331,250	84,795,670
1997	207,262,000	0	74,062,799
1996	536,000,000	0	51,289,813
1995	787,975,000	0	27,551,931
1994	249,325,000	0	38,868

Світовий банк являє собою групу споріднених організацій, тому досить часто говорять про групу Світового банку. До неї входять: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (саме його інколи називають скорочено Світовим банком), Міжнародна асоціація розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Багатостороння агенція гарантування інвестицій, а також Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфліктів.

Офіційні цілі членів Групи Світового банку зменшення бідності і підвищення життєвих стандартів країн-членів шляхом сприяння економічному розвитку останніх і залучення ресурсів з розвинутих країн до країн, що розвиваються. Зазначимо, що основна різниця між Світовим банком і МВФ полягає в тому, що МВФ більше концентрує свою увагу на питаннях короткострокової фінансової стабільності в країнах, тоді як Світовий банк зосереджується переважно на середньо- та довгострокових (за терміном реалізації) проектах структурних та галузевих перетворень в економіках країн. Ось чому, коли йдеться про фінансову стабілізацію в Україні, то це питання насамперед стосується діяльності МВФ. Коли ж мова йде про структурні і галузеві реформи, то тут на перший план серед міжнародних фінансових організацій постає Світовий банк, який концентрує свою увагу на перетвореннях на мікрорівні, на питаннях приватизації, дерегуляції галузевих перетворень, сприяє реформуванню енергетичної галузі, сільського господарства, соціального сектора тощо.

Кредити Світового банку є достатньо привабливим джерелом зовнішнього фінансування. За класифікацією Світового банку Україна належить до третьої категорії країн (середній рівень доходів). Для таких країн строк погашення кредитів становить 17 років з пільговим періодом 5 років, протягом яких сплачуються лише відсотки. Ставка відсотка може бути фіксованою або плаваючою з прив'язкою до ставки ЛІБОР. Проценти за позиками Світового банку, які до цього часу залучені Україною, сплачуються за плаваючою ставкою. З урахуванням загальної маржі Світового банку ставка процентів для України становить близько 6,5% річних.6 грудня 2007 Рада Директорів Світового Банку підтвердила Стратегію (CPS) Співпраці для України, що охоплює період 2008-2011. CPS описує пріоритети для діяльності групи Світового Банку в Україні через надання інвестицій, аналітичних і консультативних послуг, і технічної допомоги.

На даний час в Україні за допомогою Світового банку реалізується велика кількість проектів (табл.3.4).

Таблиця 4

Проекти Світового банку в Україні у 2002-2008 роках [www.worldbank.com.ua], млн.дол.США

Назва проекту	МБРР/МАР	Статус	Дата впровадження
Проект оновлення та модернізації Алчевського сталеобробного комбінату		Активний	6 травня2008
Проект модернізації державних фінансів	50	Активний	8 січня2008
Проект розвитку міської інфраструктури	140	Активний	28 серпня2007
Проект з передачі електроенергії	200	Активний	2 серпня2007
Проект реабілітації гідроелектростанцій	106	Активний	15 вересня2006
Проект розвитку експорту 2	154,5	Активний	27 липня2006
Проект розширення доступу до ринків фінансових послуг	150	Активний	22 червня2006
Проект вдосконалення системи соціальної допомоги в Україні	99.4	Активний	17 листопада2005
Проект реабілітації гідроелектростанцій	106	Активний	21 червня2005
Проект рівного доступу до якісної освіти	86,59	Активний	24 травня2005
Проект розвитку системи державної статистики	32	Активний	25 березня2004
Проект видачі державних актів на право власності на землю в сільській місцевості та розвитку системи кадастру	195,13	Активний	24 червня2003
Програма модернізації Державної податкової служби	40	Активний	5 червня2003
Проект “Контроль за туберкульозом і ВІЛ/СНІД в Україні”	47,50	Активний	19 грудня2002

Позики Світового Банку для України вигідніші, ніж позики з інших джерел, оскільки умови надання ним кредиту більш сприятливі. За класифікацією СБ Україна належить до III категорії країн (рівень доходів нижче середнього), тому термін погашення кредитів продовжується до 20 років з пільговим періодом 5 років. Відсотки за кредит сплачуються за плаваючою ставкою і становлять близько 6,5% річних.

Європейський банк реконструкції та розвитку ЄБРР (European Bank for Reconstruction and Development - EBRD). Ідея створення європейського банку для фінансування економічних реформ у країнах Східної Європи з метою їх переходу до ринкової економіки вперше була висловлена у жовтні 1989 р. президентом Франції Франсуа Міттераном і знайшла широку підтримку. Засновниками нового міжнародного кредитного інституту стали всі країни Європи (крім Албанії), США, Канада, Мексика, Венесуела, Марокко, Єгипет, Ізраїль, Японія, Австралія, Нова Зеландія, а також Європейське економічне співтовариство (ЄЕЄ) та Європейський інвестиційний банк (ЄІБ).

Сьогодні до складу Банку входять 58 країн та два інституціональні члени (ЄЕС, ЄІБ) усього 60 членів. Угоду про створення ЄБРР було підписано 29 травня 1990 р., діяльність Банку почалась у 1991 році. Перше засідання Ради керуючих ЄБРР відбулося 15 квітня 1991 року. Штаб-квартира Банку знаходиться в Лондоні. Угодою передбачається встановлення тісних контактів Банку із Всесвітнім банком і Міжнародним валютним фондом. Україна стала членом ЄБРР 13 серпня 1992 року.

Згідно зі статтею 3 Статуту МБРР членами Банку можуть бути європейські країни, неєвропейські країни, які є членами МВФ, а також ЄЕС і ЄІБ.

Діяльність ЄБРР спрямована на сприяння переходу до демократії і ринкової економіки та заохочення підприємницької діяльності в країнах Центральної і Східної Європи, в тому числі країнах СНД та Балтії.