Європейський Валютний Союз

Виникнення європейської валютної системи (ЕВС) та створення Європейського Союзу. Особливості запровадження спільної валюти - євро. Виконання критеріїв вступу до ЕВС, визначених Маастрихтським договором. Європейський механізм регулювання валютних курсів.

Рубрика Международные отношения и мировая экономика
Вид контрольная работа
Язык украинский
Дата добавления 01.09.2011
Размер файла 72,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрольна робота

з дисципліни:

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА

Тема: «Європейський Валютний Союз»

Київ 2009

План

Вступ

1. Історія виникнення європейської валютної системи

1.1 Створення ЄС

1.2 Етапи формування ЄВС

2. Міжнародна грошова одиниця Євро

2.1 Запровадження спільної валюти - євро

2.2 ERM та ERM II

2.3 Європейська система центральних банків

2.4 Євро в світі

3. Проблеми ЄВС та їх вирішення

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Європа завжди тяжіла до об'єднання. В силу багатьох чинників виникала необхідність у створенні простору, де не було б втрат на різниці курсів, митних зборів чи правил експорту та імпорту. Влада європейських держав чітко розуміла що процес консолідації та об'єднання неминучий. В грудні 1991 року лідери європейських держав підписали Маастріхтський договір за яким передбачалося утворення економічного і валютного об'єднання та введення нової європейської валюти.

З самого початку в склад Євросоюзу (ЄС) увійшло 11 країн - Бельгія, Німеччина, Нідерланди, Ірландія, Іспанія, Франція, Італія, Люксембург, Австрія, Португалія та Фінляндія.

Вже після 8 років, а саме 1999 році країни-члени ЄС прийняли нову валюту - євро. Вона мала прийняти роль загальної і поширюватись на всій території Єврозони. Але власні валюти країн-членів деякий час залишались в обігу. Пройшло зовсім небагато часу і євро повністю замінило національні валюти держав - членів ЄС.

Що спонукало лідерів держав до об'єднання? Чому було вирішено створити ЄВС? Що понесло за собою введення Євро?

1. Історія виникнення європейської валютної системи

1.1 Створення ЄС

У 50-х роках у більшості європейських держав були розвинуті індустріальні господарства. Їхній розвиток відзначився динамічністю і стабільністю. Швидкі темпи економічного зростання доповнюються початком органічної інтеграції в єдиний західноєвропейський економічний простір. Організаційне оформлення цей процес отримав ще у 1951 році. Саме тоді у Парижі (Паризька угода) було створено Європейське об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС). До нього ввійшли ФРН, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург. Ця міжнародна організація об'єднала кам'яновугільну, залізнорудну, металургійну галузі промисловості контролювала 60% виплавляння сталі, 50% видобутку кам'яного вугілля в Західній Європі.

Важливим кроком в інтеграційному процесі було підписання Римського договору про створення Європейського Економічного співтовариства (ЄЕС). Договір підписали у 1957 році шість перелічених вище західноєвропейських країн. Мета Співтовариства - створити «спільний ринок», забезпечити рівномірний розвиток, стабільність і добробут населення у Західній Європі. Для цього передбачалося ліквідувати митні бар'єри і обмеження для ввозу та вивозу товарів, капіталів, сприяти пересуванню людей. Договір передбачав також проведення єдиної торговельної політики стосовно третіх країн, усунення перепон для руху капіталів Європейського інвестиційного банку і т. ін. Фундаментом існування і розвитку Співтовариства мали бути вільна торгівля і конкуренція . Євратом, створений у тому ж році, мав координувати розвиток атомної енергетики. У 1958 році були утворенні вищий виконавчий, законодавчий та консультативний органи ЄС, відповідно: Комісія, Рада Міністрів та Європарламент. Бюджет співтовариства формувався із внесків його членів.

Створення ЄЕС свідчило про подолання антагоністичного протистояння у Європі між індустріальними країнами, перш за все між ФРН та Францією. Вже у наступні десятиліття стали очевидними і незаперечними позитивні результати європейської інтеграції. З 1 липня 1968 року було запроваджено єдиний тариф на ввезення товарів з третіх країн. Успішно проводилася єдина сільськогосподарська політика. З 1 січня 1993 року функціонує єдиний внутрішній ринок Співтовариства, відмінена решта обмежень щодо руху товарів, послуг, капіталів та людей. Введені єдині стандарти на багато видів продукції. У листопаді 1993 року набрав чинності Маастрихтський договір, згідно з яким Співтовариство поступово трансформується у валютний, економічний і політичний Європейський Союз з єдиними зовнішньою політикою, громадянство та валютою.

1.2 Етапи формування ЄВС

Економічна криза 1970-их років (зростання безробіття та інфляції) негативно вплинула на функціонування тогочасної міжнародної валютної системи (ревальвація німецької марки, девальвація французького франка). Виникла необхідність захистити від регресу досягнуту економічну інтеграцію і розвиток торгівлі між країнами Співтовариства. Держави-члени вирішили розпочати підготовку до тіснішої економічної інтеграції та утворення єдиного економічного та валютного простору.

У 1969 році, на саміті в Гаазі, глави держав та урядів країн ЄЕС прийняли рішення про створення Економічного та Валютного Союзу (ЕВС). Створення такого Союзу мало зміцнити позиції Співтовариства у світі, а також вплинути на зростання добробуту у державах-членах. Було створено групу експертів, котрі в рамках Комітету Вернера підготували доповідь про поступову реалізацію ЕВС. Доповідь Вернера, що визначала форму Союзу, була прийнята Європейською Радою у 1971 р.. Згідно з доповіддю він мав бути створений у три етапи, до 1980 р. Суттю цього плану була координація економічної політики, яка мала створити основи для валютної інтеграції.

Проте, економічні труднощі у державах-членах (розвал Бреттон-Вудської валютної системи, коливання курсу долара, нафтовий шок, часті зміни курсів валют) спричинили сповільнення процесу економічної та валютної інтеграції. Єдиним результатом тогочасних прагнень до валютної інтеграції була «валютна змія», тобто механізм, що обмежував коливання ринкових курсів валют країн Співтовариства між собою до 2,25 %. Коли зміна курсу даної валюти відносно валют інших держав-членів перевищувала допустиму межу, центральні банки повинні були здійснювати інтервенції на валютних ринках, щоб повернути курс на попередню позицію.

Оскільки для інтервенцій на валютних ринках з метою утримання бажаного курсу валюти потрібні були значні кошти, у 1973 році країни ЄЕС створили Європейський Фонд Валютної Співпраці (ЄФВС). Метою цього Фонду було надання національним центральним банкам кредитів для інтервенцій, а також координація політики, яку проводили центральні банки держав-членів. ЄФВС існував до кінця 1993 р., тобто до утворення Європейського Валютного Інституту.

Створена система функціонувала, на жаль, далеко не ідеально (часті зміни центральних курсів), тому необхідність стабілізації курсів валют у рамках економічної інтеграції наштовхнула на пошуки нових розв'язків.

Європейська Валютна Система почала свою роботу у 1979 р. і замінила тогочасну «валютну змію». Її головною метою було забезпечення стабільності курсів валют держав-членів Співтовариства. Європейська Валютна Система спиралася на три елементи:

· Європейська валютна одиниця - ЕКЮ

· Курсово-інтервенційний механізм

· Кредитний механізм

Головним елементом ЄВС була Європейська валютна одиниця (ЕКЮ). ЕКЮ було лише розрахунковою одиницею, воно не мало матеріальної форми (банкноти, монети). ЕКЮ було кошиком, який складався з валют держав-членів Співтовариства. Кількість валюти держав-членів у кошику ЕКЮ залежала в першу чергу від:

· частки ВВП держави-члена в сукупному ВВП Співтовариства

· частки експорту та імпорту держави-члена у внутрішній торгівлі Співтовариства

· значення даної валюти як деномінатора інструментів ринків капіталу та грошей (кількість операцій у даній валюті на обох ринках)

Вага валюти в кошику - це відношення між кількістю даної валюти, що входила до кошика ЕКЮ і вартістю ЕКЮ, вираженій у цій валюті. Натомість, вартість ЕКЮ виражена в одній з валют кошика дорівнювала сумі кількості цієї валюти в кошику ЕКЮ і кількості решти складових валют ЕКЮ, перерахованій на цю валюту за чинним тоді центральним курсом.

Наприклад, 06.03.1995 року 1 ECU = 1.91007 DM, а до складу ЕКЮ входило 0.6242 DM. Тоді вага марки в кошику ЕКЮ була 0.6242 : 1.91007 х 100%=32.68% .

1 січня 1994 року склад кошика було заморожено і остаточно до нього входило 12 валют, тобто валюти всіх тодішніх членів ЄС (Австрія, Швеція та Фінляндія стали членами ЄС у 1995 р.)

Функції ЕКЮ:

· міра вартості у механізмі валютних курсів

· основа для визначення показника відхилення курсів валют від центрального курсу

· платіжний засіб для розрахунків в рамках інтервенцій на валютному ринку

· платіжний засіб для розрахунків між органами та фінансовими інституціями Співтовариства

· одиниця, у якій складався бюджет Співтовариства та проводилися усі розрахунки в рамках Співтовариства

Коридор коливань ринкових курсів між валютами країн Співтовариства був чітко визначений. Ці курси могли відхилятись до ±2,25% (або ±6% для слабих країн, наприклад, Іспанії та Португалії) від двосторонніх центральних курсів. Цей коридор в результаті численних криз та проблем, пов'язаних з утриманням коливань курсів валют у настільки вузьких межах був у 1993 році розширений до ±15%. Це мало запобігти відмові держав Співтовариства від участі у ЄВС.

Примусові інтервенції центральних банків на валютних ринках полягали в тому, що якщо курс однієї валюти по відношенню до другої занадто зростав або падав, то центральні банки зацікавлених держав були зобов'язані вжити відповідні заходи. До 1993 року примусових інтервенцій було небагато, оскільки банки втручались заздалегідь, ще перед тим, як курс досягав межі коридору допустимих коливань. Лише у разі, коли інтервенції не приносили бажаних результатів, можливою була зміна центральних курсів між ЕКЮ і валютами держав-членів, проте, лише шляхом вирівнювання паритетів за згоди усіх зацікавлених урядів.

Якщо досягалась нижня чи верхня межа коридору коливань курсів валют, центральні банки проводили інтервенції на валютних ринках. Якщо бракувало коштів на таку інтервенцію, то ці банки використовували взаємну кредитну допомогу. Європейський Фонд Валютної Співпраці виконував таку саму функцію, як і під час функціонування «валютної змії», тобто, надавав кредити центральним банкам країн, що належали до ЄВС.

2. Міжнародна грошова одиниця Євро

2.1 Запровадження спільної валюти - євро

25 березня 1998 року Європейська Комісія рекомендувала 11 державам запровадити спільну валюту, а 2 травня у Брюсселі Європейська Рада прийняла остаточне рішення, які держави будуть членами ЕВС з дня його створення, 1 січня 1999 року. Це були 11 країн: Австрія, Бельгія, Фінляндія, Франція, Іспанія, Голландія, Ірландія, Люксембург, Німеччина, Португалія та Італія. європейський валютний євро маастрихтський

Оцінку стану економік держав-кандидатів на вступ до ЕВС, виконану на підставі критеріїв, визначених у Маастрихтському договорі, містить Таблиця 1.

До ЕВС із самого початку не вступили: Греція, Данія, Великобританія та Швеція. Великобританії та Данії були даровані спеціальні поступки, необхідні для того, щоб вони ратифікували Договір. Великобританія не погоджувалась з передачею своїх повноважень на проведення грошової політики Європейській Системі Центральних Банків і тому відмовилася від вступу до Валютного Союзу. У випадку Данії, вступ до ЕВС зробив неможливим результат референдуму. Пропозиція вступити до Валютного Союзу була відкинута громадянами. У 2000 р. у Данії вдруге відбувся референдум про вступ цієї держави до Валютного Союзу, на якому данці знову відкинули можливість вступу Данії до ЕВС. Інші дві держави, Швеція та Греція, не виконали критеріїв Договору. Однак, уже через 2 роки, 1 січня 2001 року, Греція стала дванадцятим членом ЕВС. Кожна з трьох держав, що залишаються поза зоною євро, може бути прийнятою до ЕВС як повноправний член. Вона лише мусить виконати економічні критерії та висловити своє бажання і готовність стати членом.

Таблиця 1. Виконання критеріїв вступу до ЕВС, визначених Маастрихтським договором

Держава

Річний показник інфляції, %

Дефіцит бюджету, % ВВП

Державний борг, % ВВП

Довготермінова %-ва ставка

Належність до ЄВС

1997

1998

1997

1998

1997

1998

1998

Критерії

3,2

3,0

60,0

7,7

так

Австрія

1,1

1,5

2,5

2,3

66,1

64,7

5,6

так

Бельгія

1,4

1,3

2,1

1,7

122,2

118,1

5,7

так

Данія

1,9

2,1

-0,7

-1,1

65,1

59,5

6,2

так

Фінляндія

1,3

2,0

1,1

-0,3

55,8

53,6

5,9

так

Франція

1,2

1,0

3,0

2,9

58,0

58,1

5,5

так

Греція

5,2

4,5

4,0

2,2

108,7

107,7

9,8

так

Іспанія

1,8

2,2

2,6

2,2

68,8

67,4

6,3

так

Голландія

1,3

2,3

1,4

1,6

72,1

70,0

5,5

так

Ірландія

1,2

3,3

-0,9

-1,1

66,3

59,5

6,2

так

Люксембург

1,4

1,6

-1,7

-1,0

6,7

7,1

5,6

так

Німеччина

1,4

1,7

2,7

2,5

61,3

61,2

5,6

так

Португалія

1,8

2,2

2,5

2,2

62,0

60,0

6,2

так

Швеція

1,9

1,5

0,8

-0,5

76,6

74,1

6,5

ні

Великобританія

1,8

2,3

1,9

0,6

53,4

53,0

7,0

ні

Італія

1,8

2,1

2,7

2,5

121,6

118,1

6,7

так

Джерело: „Rzeczpospolita" 21.04.98 r.

31 грудня 1998 р. було визначено курси валют держав ЕВС щодо євро, а 1 січня 1999 р. Євро стало легальним платіжним засобом на території держав-членів ЕВС (Див. Таблицю 2).

У період з 1 січня 1999 р. до 1 січня 2002 р. в обігу перебували національні валюти. Існувала правова рівноправність національних валют та євро. Проте, євро використовували виключно у безготівкових операціях. Банки, на побажання клієнта, повинні були перевести рахунок з національної валюти на євро, але зворотна операція була неможливою. У той час кожен клієнт ще міг мати банківський рахунок у національній валюті. Цей період був необхідний для друкування банкнот та виготовлення монет євро, а також для підготовки громадськості до заміни національних валют на євро.

Таблиця 2. Курси валют держав ЕВС щодо євро

Держава

Вартість 1 € в національній валюті

Австрія

1 € = 13,7603 шилінгів (ATS)

Бельгія

1 € = 40,3399 франків (BEF)

Фінляндія

1 € = 5,94573 марок (FIM)

Франція

1 € = 6,55957 франків (FRF)

Греція

1 € = 340,750 драхм (GRD)

Іспанія

1 € = 166,386 песет (ESP)

Голландія

1 € = 2,20371 гульденів (NLG)

Ірландія

1 € = 0,787564 фунта (IEP)

Люксембург

1 € = 40,3399 франків (LUF)

Німеччна

1 € = 1,95583 марки (DEM)

Португалія

1 € = 200,482 ескудо (PTE)

Італія

1 € = 1936,27 лір (ITL)

Джерело: K. Jakubiszyn, B. Karski, D. Rybinska, EURO - nowa waluta, Twigger S.A., War-szawa 1999 r., s. 25 - 26.

1 січня 2002 р. в обіг були запроваджені банкноти та монети євро. Хоча вони могли знаходитися в обігу разом із банкнотами та монетами національних валют до 1 липня 2002 р., уже 1 березня 2002 р. з обігу були вилучені всі національні валюти і євро стало єдиним легальним засобом оплати у валютному союзі. Тривалість терміну одночасного обігу євро та національних валют незначно різнилася в окремих країнах. Після 1 березня 2002 р. банкноти та монети національних валют можна і надалі обмінювати на євро в національних центральних банках, а також комерційних банках в країнах зони євро.

Курси обміну національних валют на євро складаються з шестицифрових чисел, причому нуль перед комою не є значущою цифрою. (див. Таблицю 3). При виконанні перерахунку чинні курси обміну не можна заокруглювати, курс обміну завжди має форму 1 євро = Х одиниць національної валюти, не існують зворотні курси. Після виконання перерахунку отримане число заокруглюємо до сотих.

Суму у національній валюті ділимо на курс обміну з шести цифр, а отриману суму у євро заокруглюємо до сотих.

Приклад: перераховуємо 1000 німецьких марок (DEM) на євро (EUR)

1 EUR = 1,95583 DEM

1000 DEM : 1,95583 = 511,291881196 = 511, 29 EUR

Суму у євро множимо на курс обміну з шести цифр , а отриманий результат заокруглюємо до сотих.

Приклад: перераховуємо 1000 євро (EUR) на німецькі марки (DEM)

1 EUR = 1,95583 DEM

1000 EUR х 1,95583 = 1955,83 DEM

Неможливо безпосередньо провести перерахунок однієї національної валюти на іншу. Перерахунок повинен здійснюватись через євро.

Приклад: перераховуємо 1000 німецьких марок (DEM) на бельгійські франки (BEF)

1000 DEM : 1,95583 = 511,291881196 EUR

511,291881196 EUR х 40,3399 BEF = 20625,4633582 BEF = 20625,46 BEF

2.2 ERM та ERM II

ERM (European Exchange Rate Mechanism) - Європейський механізм регулювання валютних курсів. Механізм ERM базується на жорсткому взаємозв'язку обмінних курсів валют держав ЄС. Допускаються лише т. зв. «нормальні коливання». Амплітуда коливань з часом змінювалася. До введення євро валютні курси були зв'язані з ЕКЮ.

Ліквідація паритету ірландського фунта щодо фунта стерлінгів

Участь Ірландії в системі ERM спричинила припинення прив'язування ірландського фунта до фунта стерлінгів. Розрив паритету був викликаний раптовою ревальвацією (апреціацією) фунта стерлінгів. У той період Велика Британія (на відміну від Ірландії) не брала участі в ERM. Відтак раптове зростання вартості британської валюти не могло не викликати зростання вартості ірландського фунта понад 2,25%, що не відповідало засадам ERM.

Вихід фунта стерлінгів із ERM

Велика Британія приєдналася до ERM 1990 року, але вже 1992-го мусила вийти з цієї системи після того, як фунт стерлінгів був підданий значним курсовим коливанням внаслідок великих спекулятивних трансакцій (фунтом стерлінгів спекулював, зокрема, Джордж Сорос). Падіння курсу фунта стерлінгів 16 вересня 1992 року увійшло до історії як «чорна середа». Наслідки тих подій примусили Велику Британію переглянути свої підходи до монетарної політики. Імпульс, отриманий 16 вересня, спричинив зміцнення економіки, а сам той день згодом перейменували на «білу середу».

Сучасний статус ERM II

З розширенням Європейського Союзу 1 травня 2004 р., центральні банки нових держав-членів були зобов'язані приєднатися до ERM II. Валюти окремих країни мали зробити це в різний час - згідно з двосторонніми угодами.

Естонська крона, литовський лит і словенський толар приєдналися до ERM II вже 28 червня 2004 р. Кіпрський фунт, латвійський лат і мальтійська ліра - 2 травня 2005 р. Словацька крона - 28 жовтня 2005 р. Валюти трьох найбільших держав серед нових членів - польський злотий, чеська крона та угорський форінт мають приєднатися до ERM II протягом найближчих років.

Умовою приєднання країн до зони євро є втримання протягом двох років поспіль своєї валюти в системі ERM, а також дотримання інших 4 вимог валютної конвергенції (максимальний бюджетний дефіцит не повинен перевищувати 3% ВНП; розмір державного боргу - 60% ВНП; довготермінові ставки по кредитах - 2% від середнього рівня цього показника по трьох країнах ЄС з найстабільнішими цінами; інфляція - 1,5% від середнього рівня цього показника по трьох країнах ЄС з найстабільнішими цінами).

Таблиця 3. Допустимі курсові коливання окремих валют

Валюта

Код

Центральний курс

Амплітуда коливань

кіпрський фунт

CYP

0.585 274

15%

данська крона

DKK

7.460 38

2.25%

естонська крона

EEK

15.646 6

15%

литовський лит

LTL

3.452 80

15%

латвійський лат

LVL

0.702 804

15%

мальтійська ліра

MTL

0.429 300

15%

словацька крона

SKK

38.4550

15%

2.3 Європейська система центральних банків

Разом із запровадженням спільної валюти було створено Європейську Систему Центральних Банків (ЄСЦБ), що складається з Європейського Центрального Банку (ЄЦБ) та національних центральних банків, що діють на підставі постанов та інструкцій ЄЦБ. ЄЦБ володіє такою правоздатністю, яку кожна з держав-членів ЕВС визнає за юридичними особами. ЄСЦБ діє на основі принципу субсидіарності. Централізовано приймаються лише ті рішення, що є необхідними для нормального функціонування ЕВС.

Головною метою ЄСЦБ є підтримка стабільності цін. Крім того, ЄСЦБ сприяє проведенню загальної економічної політики, допомагаючи Співтовариству досягти своїх цілей.

До основних завдань, які виконує ЄСЦБ, належать:

· вироблення та реалізація валютної політики Співтовариства,

· проведення валютних операцій,

· зберігання офіційних валютних резервів держав-членів та управління ними,

· підтримка нормального функціонування платіжних систем.

ЄЦБ має виключне право давати згоду на емісію банкнот євро. Такі банкноти можуть бути емітовані ЄЦБ та національними центральними банками. Банкноти емітовані ЄЦБ і національними центральними банками є єдиним легальним засобом оплати на території ЕВС. Держави-члени можуть емітувати монети після отримання згоди ЄЦБ щодо величини емісії.

До завдань центральних банків держав-членів ЕВС, що входять до складу ЄСЦБ, належать, між іншим, емісія банкнот на замовлення ЄЦБ, проведення операцій на відкритому ринку, збір даних для ЄЦБ про макроекономічну ситуацію в даній країні.

Виконуючи свої повноваження, завдання та обов'язки, ані ЄЦБ, ані центральні банки держав-членів і члени їх керівних органів не можуть вимагати або отримувати інструкцій від інституцій чи органів Співтовариства, від урядів держав-членів чи якихось інших органів.

ЄЦБ уповноважений давати рекомендації та висловлювати свої думки відповідним інституціям, органам Співтовариства чи органам влади держав-членів у справах, що належать до його компетенції, приймати рішення і видавати регламенти, необхідні для виконання своїх завдань. Рекомендації та думки не мають зобов'язальної сили, рішення зобов'язують лише тих, до кого вони були скеровані, а регламенти застосовуються до всіх держав-членів та інших суб'єктів права ЄС. Ці повноваження існують для виконання завдань довірених ЄЦБ і охоплюють вироблення та реалізацію політики ЕВС, кредитну дисципліну та обов'язок підтримання резервів у національних центральних банках.

Слід зазначити, що ЄЦБ приймає рішення, пов'язані зі внутрішнім функціонуванням ЕВС, натомість, регулювання курсу євро щодо курсів валют держав-членів, що не вступили до ЕВС, належить до компетенції Європейської Ради. Підчас саміту в Амстердамі Європейська Рада затвердила принципи нового механізму валютних курсів, т.зв. ЄВС ІІ. Його функціонування прив'язує курси валют держав ЄС, що не є членами ЕВС, до курсу євро. Центральний паритет валют цих держав може коливатись у коридорі ±15% щодо спільної валюти.

Європейським Центральним Банком керує Рада ЄЦБ, що складається з Правління (6 осіб) та голів центральних банків держав-членів ЕВС. Президента, віце-президента та інших членів Правління призначають з осіб із визнаним авторитетом та значним професійним досвідом у валютній та банковій сферах, за спільною згодою урядів держав-членів, вираженою на рівні глав держав чи урядів. Термін їх повноважень триває вісім років і не поновлюється. Лише громадяни держав-членів можуть стати членами Правління.

Рада ЄЦБ визначає напрямки грошової політики, а також встановлює величину основних відсоткових ставок. Правління, натомість, зобов'язане реалізовувати цю політику, а також давати інструкції центральним банкам.

Першим президентом ЄЦБ, відкриття якого відбулося у липні 1998 р., став президент ЄВІ, голландець Вім Дуйзенберг. Штаб-квартира ЄЦБ розташована у Франкфурті-на-Майні.

Рис. 1. Схема організації центральних банків

Серед позитивних наслідків утворення ЕВС можна виокремити:

· ліквідацію витрат на обмін валют, великі заощадження

· усунення курсового ризику в діяльності підприємств та банків

· покращення планування виробництва, розвиток виробництва в масштабах цілого європейського ринку

· прозорість цін, зростання конкуренції

· поглиблення спеціалізації економік окремих держав-членів

· злиття національних ринків капіталів у єдиний європейський ринок

· євро стане валютою, здатною конкурувати з доларом

· прискорення темпів економічного зростання у державах-членах

Створення ЕВС дає його членам шанси швидкого розвитку, але несе із собою і загрози, пов'язані із:

· втратою можливості державами-членами ЕВС користуватись політикою валютного курсу, відсотковими ставками, а також значною мірою, фіскальною політикою з метою протидії сповільненню економічного зростання

· труднощами у виробленні економічної та монетарної політики, що відповідала б потребам усіх держав-членів (через відмінності у рівнях економічного розвитку)

· браком можливостей підтримки ресурсами з бюджету ЄС проблемних регіонів, що могло б компенсувати втрату традиційних інструментів

2.4 Євро в світі

З моменту своєї появи в 1999 році, євро міцно утвердився в якості однієї з основних міжнародних валют, другий після долара США. Широке використання євро в міжнародній фінансовій і валютній системах демонструє глобальну присутність:

· Євро все частіше використовується у видачі державних і корпоративних боргових зобов'язань у всьому світі. На кінець 2006 року доля євро на міжнародних ринках кредитів складала приблизно одну третину, в той час як долар США займав 44%.

· Крупні банки беруть величезні кредити переважно в євро, по всьому світі.

· Євро являється другою, найбільш торгово-активною валютою на валютних ринках, і отримує приблизно 40% щоденних транзакцій.

· Євро широко використовується, поряд з доларом США, як важлива резервна валюта в грошових надзвичайних ситуаціях.

· В кінці 2006 року, більше ніж на чверть запасів світової валюти було переведено в євро, в порівнянні з 18% в 1999 році.

· Країни що розвиваються, відносяться до числа тих, хто збільшили свої резерви в євро, в більшості з 18% в 1999 році до приблизно 30% в 2006 році.

· Ряд країн керують своєю валютою шляхом підключення її до євро, яке служить в якості «якоря» або базової валюти.

Статус євро, як глобальної валюти, в поєднанні з розмірами і економічною вагою Єврозони, доводить лідерство в міжнародних економічних організаціях, таких як МВФ та G8, з огляду на зону євро як один економічний суб'єкт. Це дає Євросоюзу більш вагомішого голосу в світі.

Для того щоб скористатися цією сильною позицією і ефективно сприяти стабільності міжнародної фінансової системи, зона євро розмовляє однією мовою із багатьма важливими економічними форумами. Це робиться шляхом тісної координації між країнами членами зони євро а також Європейським центральним банком і Європейською комісією в ході міжнародних економічних зустрічей.

Ряд третіх країн та регіонів, ще більш тісніше пов'язані з євро. Стабільна грошова система робить євро привабливим «якорем» їхньої валюти, особливо для тих країн, які мають особливі домовленості з ЄС, такі як домовленість про преференційну торгівлю. Прив'язуючи свою валюту до євро вони добиваються більшої визначеності і стабільності в свої національних економіках.

Євро також широко використовується в сусідніх від ЄС країнах, наприклад в Південно-Східній Європі, в той же час в деяких інших країнах - Монако, Сан-Маріно та Ватикан - використання євро в якості офіційної валюти зумовлюється певними домовленостями з ЄС, навіть можливе карбування власних євро-монет, проте в певних кількісних обмеженнях.

Також євро використовується по різним причинам в якості офіційних або де-факто валют ряду третіх країн, які не входять до Євросоюзу. Окрім того деякі країни знаходяться за межами європейського континенту, такі як Французькі заморські департаменти Гваделупи, Французька Гвіана, Мартініка в Карибському басейні та Реюньон в Індійському Океані, Португальські острови Мадейра, Азорські острови, Іспанські Канарські острови та ін. Як частина зони євро вони використовують євро як зазвичай. Проте євро можна знайти в країнах які не входять ні в ЄС, ні в зону євро. Мало того, є країни, які використовують євро без будь-яких юридичних домовленостей. Наприклад Об'єднане князівство Андорра, прийняла для себе євро. Оскільки своєї власної валюти вона не мала, а раніше використовувала французький франк та іспанські песети. Косово та Чорногорія також використовують євро в якості національних валют без всіляких домовленостей з ЄС, слідуючи традиції використання німецької марки, яка також де-факто була національною валютою.

3. Проблеми ЄВС та їх вирішення

Створення ЄВС і введення єдиної валюти є необхідною умовою максимальної реалізації переваг спільного ринку в ЄС і підвищення ефективності макро- і мікроекономічних інтеграційних процесів, що відбуваються в країнах-учасницях ЄЕВС. Однак кризи Європейської валютної системи 1992 і 1993 років свідчать про неможливість проведення країнами незалежної грошово-кредитної політики й одночасного досягнення вільного переміщення капіталу і стабільних валютних курсів у ЄС. Національна валютна автономія є несумісною з метою забезпечення вільного руху товарів, послуг, капіталу, робочої сили й одночасної підтримки фіксованих валютних курсів.

Створення ЄВС і введення єдиної валюти надає його країнам-учасницям істотні економічні вигоди у відношенні збільшення прозорості цін, підвищення конкуренції, зменшення трансзакційних витрат, зменшення інвестиційних ризиків, ліквідації невизначеностей і втрат, пов'язаних з коливаннями валютних курсів країн-учасниць валютного союзу. Однак, участь у валютному союзі позбавляє країн-учасниць можливості проводити незалежну грошово-кредитну і валютну політику для стабілізації рівня виробництва і зайнятості. Ця втрата є особливо відчутною, якщо економіки країн учасниць не однаково розвивається відносно один одного.

Минулий досвід створення валютних союзів у Європі свідчить про нежиттєздатність валютних союзів, що не досягли політичного об'єднання чи принаймні повної солідарності в питаннях проведення спільної економічної політики. У валютному союзі, де немає політичного союзу або країни, яка здійснює домінуючий вплив на спільну економічну політику країн-учасниць валютного союзу, кожна країна-учасниця валютного союзу буде дбати лише про свої власні інтереси у випадку виникнення протиріч між спільною економічною політикою й економічними потребами країн-учасниць цього валютного союзу. ЄВС не є політичним об'єднанням. У ньому також не передбачена наявність домінуючого впливу будь-якої однієї країни-учасниці ЄВС на економічну політику інших країн-учасниць.

Тому слід згадати теорію оптимальних валютних зон, в якій йдеться про те, що створення валютного союзу між країнами може бути успішним, якщо ці країни утворять між собою так звану оптимальну валютну зону, тобто зону, в якій вигоди країн-учасниць від створення валютного союзу є принаймні не меншими за їхні втрати. Досвід показав, що в ЄЕВС відсутні умови, що сприяють збільшенню вигод і зменшенню втрат від створення валютного союзу, оскільки:

· реальний рівень економічної конвергенції країн-учасниць ЄЕВС є не досить високим;

· між економіками країн-учасниць ЄЕВС існують циклічні і структурні розходження;

· у зв'язку з недостатнім рівнем економічної конвергенції країн-учасниць ЄЕВС і асинхронністю їхніх економічних циклів єдина грошово-кредитна політика, яку проводить ЄЦБ, по-різному впливає на економіки країн-учасниць ЄЕВС;

· мобільність робочої сили, а також гнучкість цін і заробітної плати в ЄЕВС є недостатніми для того, щоб компенсувати асиметричність економічних шоків в ЄЕВС;

У відносно закритому економічному просторі, яким є ЄЕВС, процентні ставки впливають на ціни і виробництво і є більш ефективним інструментом грошово-кредитної політики.

Єдина грошово-кредитна політика, яка проводиться ЄСЦБ, не відповідає інтересам усіх країн-учасниць ЄЕВС. Істотні розходження в темпах економічного росту між країнами ЄЕВС приводять до того, що єдина процентна ставка, встановлювана ЄЦБ, є завищеною для країн, що відчувають необхідність у прискоренні темпів економічного росту, і заниженою для країн, що відчувають перегрів в економіці і посилення інфляційного тиску. Різний вплив зміни процентної ставки на економіку країн-учасниць ЄЕВС пояснюється також різним співвідношенням власних і позикових коштів у структурі капіталу компаній у цих країнах.

Різні тенденції в русі економічних циклів і в ціновій динаміці окремих країн зони євро ускладнюють проведення ЄСЦБ єдиної грошово-кредитної політики, тому що автоматичний механізм пристосування до економічних шоків не може діяти належним чином у зв'язку з зорегульованістю ринків праці і низькою мобільністю робочої сили в ЄЕВС, а фіскальна політика країн-учасниць обмежена вимогами Пакту про стабільність і зростання. Збільшення різниці між показниками інфляції в країнах Єврозони з моменту створення ЄЕВС, а також різниці в оптимальних рівнях процентних ставок, визначених для кожної з цих країн за правилом Тейлора, свідчить про те, що проведення ЄСЦБ єдиної грошово-кредитної політики в регіоні, далекому за своїми характеристиками від оптимальної валютної зони, яким є ЄЕВС, збільшує диспропорції в економічному розвитку країн-учасниць ЄЕВС.

Сучасні проблеми, пов'язані з проведенням ЄСЦБ єдиної грошово-кредитної і валютної політики, свідчать про те, що досягнення країнами, що інтегруються, високого рівня економічної конвергенції і високого ступеня відкритості у взаємній торгівлі, мобільності усіх факторів виробництва, синхронізації економічних циклів і зменшення структурних розходжень є необхідною умовою мінімізації економічних і соціальних витрат країн, що інтегруються.

Введення євро і створення ЄЕВС впливає на всю систему загальноєвропейського економічного співробітництва і на світову валютну систему в цілому. З введенням євро фінансові ринки країн Європейського економічного та валютного союзу перетворюються в єдиний фінансовий ринок зони євро, що приводить до змін в структурі і тенденціях розвитку всіх сегментів ринку капіталів у зоні євро. Інтеграція фінансових ринків країн зони євро спричиняє зміни у мотиваціях інвесторів і позичальників.

Проблеми, з якими стикаються сьогодні країни-учасниці ЄЕВС у зв'язку з проведенням у ньому єдиної грошово-кредитної політики, набудуть затяжного характеру в результаті переключення фінансових ресурсів на цілі розширення ЄС. Асинхронність, що травмує ЄС уже при нинішньому його складі, збільшиться із вступом країн, що відстають від тих, що нині входять до ЄС, в зрілості ринків та структурі господарства. Стратегія швидкої валютної інтеграції, яку намагається здійснити більшість країн з перехідною економікою, сполучена зі значним ризиком для цих країн. При цьому ризик, пов'язаний з передчасною відмовою від національної валюти як одного з головних інструментів економічної політики держави, буде тим більше, чим меншим буде ступінь економічної конвергенції країни, що інтегрується, і ступінь відповідності валютного союзу критеріям оптимальної валютної зони.

Висновки

Таким чином знаючи історію виникнення ЕВС її поетапне становлення можна дійти висновку що дана система безперечно є унікальною за всю економічну історію. Євро як основна складова ЕВС за досить швидких темпів піднялася до високого рівня і тепер складає значну конкуренцію долару США. Чи покращить це ситуацію на світовому ринку? Відбудеться своєрідний баланс валют між новим та старим світом.

Сьогодні ми спостерігаємо падіння економіки США, що призведе до більшого зміцнення євро і жвавішого його поширення. Але не варто забувати про негативні наслідки швидкої інтеграції економік нових країн-членів до ЄВС. Країни ризикують економічною свободою, втратою ведення внутрішньої економічної політики, що значно знизить темпи росту. А це свою чергу понесе значні втрати сили євро в цілому. Вже сьогодні деякі країни учасниці залюбки б повернулися до своєї старої валюти та вели економіку окремо. Зокрема Італія. Але зараз це не можливо, і можливо, відхід Італії від ЄВС спричинить запуск бомби уповільненої дії, яка призведе до краху цілої системи. Цього допускати не можна. Також не можна допускати зниження рівня життя людей, країн учасниць які щойно приєднуватимуться до ЄЕВС. Не секрет, що грошово-кредитна політика ЄЦБ значно послаблює економіку цих країн. Це показується на рівні ціни на споживчі товари, безробіття, тощо.

Безперечно, засновники ЄВС таки наблизились до своєї мети. Це безперешкодний рух капіталів в зоні та поза зоною євро. Значні скорочення витрат на конвертацію однієї валюти в іншу. Зміцнення та подальший ріст економік країн-учасниць. Це є без сумніву позитивним явищем.

Список використаної літератури

1. Долгов С. И. Единая валюта стран Европейского союза - евро: проблемы и перспективы / Деньги и кредит.-2002.-№7.-с.29-44

2. Доронкевич В. Переход к евро: преимущества и недостатки / Банковский вестник.-2003.-№2.-с.3-5

3. Золотухина Т. Интеграционные процессы в Европе: введение единой валюты / Вопросы экономики.-2001.-№1.-с.125-135

4. Иванов И. «Старт “зоны евро”»//МЭМО №1, 2001г, с 3-11

5. Поздняков В., Ганжа С. ЕС вводит евро / Международная жизнь.-2002.-№1.-с.53-58

6. Бюджет ЄС становить майже 130 мільярдів євро / ЄВРОБЮЛЕТЕНЬ. №1, СІЧЕНЬ, 2008

Інтернет:

1. http://ec.europa.eu/economy_finance/the_euro/the_euro6476_en.htm - Сайт Єврокомісії. «Чому євро?»

2. http://www.rabota2000.com.ua/dictionary.php?letter=6&page=1&id=1549 Інтернет сервіс «Робота 2000», тематичний словник

3. http://www.cofe.ru/finance/russian/6/6.htm - Енциклопедія банківського діла та фінансів

4. http://www.tomenko.kiev.ua/cgi/print.cgi?url=pc04-2003-07.html Політики дискутують - Персональна сторінка М.Томенка.

5. http://uk.wikipedia.org - вільна енциклопедія

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Состав інституцій Європейського Союзу та органи, що з ними співпрацюють. Історія створення євро як європейської валютної одиниці, переваги її введення. Верховенство права як фундаментальний принцип Європейського Союзу. Список країн, що користуються євро.

    презентация [3,6 M], добавлен 15.01.2012

  • Створення Європейського валютного механізму як засіб попередження фінансових криз. Основні положення та функціювання Європейської валютної системи. Теорія оптимальних валютних зон. Становлення та проблеми розширення Європейського валютного союзу.

    курсовая работа [354,3 K], добавлен 09.02.2011

  • Загальна характеристика фінансового та економічного розвитку Іспанії на момент вступу до Європейської валютної системи. Виконання країною критеріїв конвергенції та їх сучасний стан. Наслідки входження до Євро-зони: сучасна монетарна і фіскальна політика.

    практическая работа [25,4 K], добавлен 07.05.2015

  • Основа міжнародної економічної інтеграції. Географія, основні принципи, система і структура Європейського Союзу (ЄС). Права людини і громадянина в ЄС. Економічний і валютний союз, екологічна політика країн Європи. Інститути Європейського Союзу.

    реферат [33,0 K], добавлен 21.03.2014

  • Сутність оподаткування податком на додану вартість при експортуванні товарів (робіт, послуг) та виникнення податкових зобов'язань. Законодавче регулювання та здійснення експортного відшкодування. Створення, повноваження та діяльність Європейського Союзу.

    контрольная работа [35,9 K], добавлен 17.11.2009

  • Досвід європейської інтеграції. Фінансова відкритість економіки. Зиски від впровадження євро. Входження Польщі у зону євро. Організація інформаційної роботи з роз'яснення суспільству: що таке НАТО. Позиції іноземного капіталу у банківському секторі Польщі

    реферат [32,0 K], добавлен 15.01.2011

  • Історія створення Європейського Союзу (ЄС), його розширення як процес приєднання європейських країн. Характеристика основних етапів Європейської інтеграції. Особливості новітньої історії Європейської інтеграції. Підтримка громадянами України вступу до ЄС.

    презентация [1,3 M], добавлен 18.04.2015

  • Використання та позитивні риси європейської валютної системи. Встановлення режимів коливання валютних курсів. Створення колективної валюти. Стимулювання європейських інтеграційних процесів. Банк міжнародних розрахунків: види діяльності та функції.

    контрольная работа [286,2 K], добавлен 09.08.2009

  • Критерії оптимальності валютних зон і передумови валютної інтеграції. Аналіз виконання членами Європейського валютного союзу критеріїв конвергенції. Основні шляхи вирішення проблем європейської валютної інтеграції і перспективи участі в ній України.

    курсовая работа [2,1 M], добавлен 16.06.2014

  • Створення Європейського фонду регіонального розвитку (ЄФРР). Договір про Європейський Союз та пакет "Делор-2". Концентрація та доповнюваність структурних фондів. "Програма 2000" та берлінські домовленості. Обсяг коштів структурних фондів та їх розподіл.

    курсовая работа [38,8 K], добавлен 23.10.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.