Міжнародна економічна діяльність на підприємницькому рівні

· запозичення досвіду та знань шляхом запрошення іноземних спеціалістів, а також підготовка й підвищення кваліфікації національних кадрів за кордоном;

· взаємодія у створенні, розширенні та забезпеченні нормальної діяльності навчальних закладів, науково-дослідних та консультативних центрів, у тому числі спільних;

· співробітництво у галузі науки й техніки при будівництві, модернізації та експлуатації підприємства й інших об'єктів виробничого призначення і соціальної інфраструктури;

· обмін технологіями, ліцензіями, конструкторськими і проектними матеріалами, сприяння їх використанню;

· співробітництво у збиранні, обробці та використанні науково-технічної й економічної інформації.

· робочих місць.

Проаналізувати умови використання валютно-фінансових операцій з негайним постачанням («спот»). Термінові валютні угоди (форвардні, ф'ючерсні)

Форвардна угода -- це угода між двома учасниками про купівлю-продаж обумовленої кількості конкретного виду базових активів за фіксованою ціною на визначену дату в майбутньому.

Форвардні контракти належать до твердих строкових угод, тобто є обов'язковими до виконання обома учасниками. Обов'язковість виконання є основною умовою існування і дієздатності форвардних угод, без якої вони втрачають свій сенс і не можуть використовуватись як інструмент хеджування ризику.

Найактивнішими учасниками форвардного ринку є банки, які використовують форвардні контракти для хеджування власного ризику зміни цін на фінансові інструменти, а також пропонують їх як послугу своїм клієнтам.

Форвардні контракти можуть укладатися на реальну або умовну суму. У першому разі сторони домовляються про реальну операцію купівлі-продажу. У другому -- виплачується лише цінова різниця, що виникла внаслідок розбіжності контрактної та ринкової цін базового активу, а реального обміну валютами, грошовими коштами, цінними паперами не відбувається.

Ф'ючерсна угода -- це угода між продавцем (покупцем) фінансових інструментів, з одного боку, і кліринговою палатою ф'ючерсної біржі, з іншого, про поставку (прийняття) певної кількості базових активів за узгодженою вартістю на конкретну дату в майбутньому. Ф'ючерсні угоди укладаються між двома сторонами, однією з яких завжди є клірингова (розрахункова) палата ф'ючерсної біржі, що виконує роль гаранта здійснення всіх контрактів.

Особливості ф'ючерсних контрактів та організації ф'ючерсної торгівлі дають змогу легко ліквідувати зайняту на ринку позицію укладанням офсетної (зворотної) угоди. Більшість ф'ючерсних угод взаємно погашаються до моменту закінчення строку їх дії, і лише 2 -- 5% контрактів закінчуються реальною поставкою базових активів.

Ф'ючерси належать до короткострокових похідних фінансових інструментів. Строки здійснення ф'ючерсних контрактів на міжнародних біржах -- березень, червень, вересень, грудень. Торгівля ф'ючерсами на біржах відбувається щоденно. Котируються контракти також щоденно на рік вперед, котирування друкуються в періодичній фінансовій пресі.

При здійсненні валютної угоди з негайним постачанням, яка має назву “спот”, іноземна валюта постачається банками-кореспондентами не пізніше двох наступних днів з дня укладання угоди.

Строк постачання валюти має назву “дата валютування”. Ці операції найбільш поширені, їхня частка ставить 2/3 обсягу валютних угод на міжбанківському ринку. Ринок “спот” характеризується участю практично всіх країн світу і практично всіх валют. Він має високу стандартизацію та автоматизацію операцій.

За допомогою операцій “спот” банки забезпечують вимоги своїх клієнтів у іноземній валюті для міжнародних рахунків; створюють можливості для швидкості міграцій капіталів, у тому числі “гарячих” грошей, з однієї валюти в іншу;здійснюють арбітражні та спекулятивні операції.

Проаналізувати умови використання операцій «своп». Валютний арбітраж

“Своп” - це валютна операція, яка об'єднує купівлю-продаж на умовах термінового постачання з одночасною контругодою на конкретний термін і тими самими валютами. За операціями “своп” готівкова угода здійснюється за курсом “спот”, який у контругоді (терміновий) коригується з урахуванням премії чи дисконту, залежно від руху валютного курсу. При здійсненні операцій “своп” клієнт економить на мархі - різниці між курсами продавця та покупця за готівковою угодою.

Операції “своп” зручні для банків, які не створюючи відкритої позиції (купівля покривається продажем), тимчасово забезпечують клієнтів необхідною валютою без ризику, пов'язаного зі зміною її курсу. Такі операції приводяться в усіх основних євровалютах, однак більша їх частка припадає на долар США. Розрізняють операції “відсотковий” та “валютний своп”, які використовуються з метою нецтралізацій несприятливої зміни відсоткових ставок та валютних ризиків за кредитними операціями,а також пониження вартості залучення та надання валютних коштів.

Валютний арбітраж - особливий вид валютних угод, основна мета проведення яких полягає в отриманні прибутку на основі розбіжностей курсів на окремих валютних ринках, а також курсів різних платіжних засобів на одному і тому самому ринку.

Укладання арбітражних угод, основним принципом яких є купити валюту дешевше і продати дорожче, урівноважує попит і пропозицію на валютних ринках, геграфічнорізних, об'єднуючи їх у єдиний міжнародний ринок. Як наслідок відбувається вирівнювання валютного курсу на різних ринках, що позбавляє арбітраж об'єктивної основи. Але арбітраж не зникає повністю, адже з часом виникає нова неврівноваженість валютних курсів. Економічна доцільність арбітражу визначається розміром витрат на купівлю-продаж валюти.

Основні види арбітражу такі: вирівнюючий, відсотковий валютно-відсотковий.

Вирівнюючий арбітраж ділиться на прямий та непрямий.

Прямий арбітраж - використання курсової різниці між валютами боржника та кредитора.

У непрямому вирівнюючому арбітражі бере участь третя валюта.

Відсотковий арбітраж пов'язаний з операціями на ринку позичкових капіталів і включає дві угоди: отримання кредиту на іноземному ринку позичкових капіталів, де ставки нижчі, та розміщення еквівалента запозичень іноземної валюти та національному ринку капіталу, де відсоткові ставки вищі.

Валютно-відсотковий арбітраж - різновид відсоткового і ґрунтується на використанні банком різниці відсоткових ставок за угодами, які здійснюються в різні терміни.

Визначити природу кооперування виробництва, обґрунтувати його цілі та методи

Кооперуванням - безпосередньо спрямована на виробництво матеріальних цінностей та послуг діяльність економічних суб'єктів, які поєднують свої зусилля з метою економії витрат, підвищення ефективності та прибутковості виробництва, підвищення продуктивності праці, якості продукції, що виробляється, покращення систем управління та умов реалізації продукції.

Згідно класифікації Європейської економічної комісії ООН (ЄЕК ООН), формами виробничої кооперації можна вважати:

· поставку комплектних підприємств та обладнання з наступною оплатою їхньої вартості продукцією, що має бути виготовлена на їх основі;

· надання ліцензій та (або) виробничого досвіду і знань з наступною оплатою їхньої вартості поставками продукції, отриманої з їх використанням;

· підряд;

· спільне виробництво, включаючи науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи (НДДКР);

· організацію спільних підприємств;

· запровадження спільних проектів.

· На відміну від цього, в класифікації ЮНКТАД виділяються таі виробничо-коопераційні форми:

· спільне виробництво;

· підряд;

· поставки в рамках ліцензійних угод;

· взаємне доповнення виробничих потенціалів;

· розподіл виробничих програм у вигляді спеціалізації;

· організація спільних підприємств.

Таким чином, хоча всі можливі форми міжнародного кооперування представлені в діяльності таких структур, як ТНК, від них та від інших акціонованих одиниць, а також структурно залежних та споріднених одиниць при такій класифікації, як правило, абстрагуються (разом з тим, міжнародна консорціумна організація комерційної взаємодії типово вважається формою міжнародної кооперації; те ж саме стосується спільних підприємств, щоправда традиційне для наших умов міжнародне спільне підприємництво частіше виступає акціонерною формою докладання капіталів, ніж проект спільної реалізації певного конкретного проекту).

Обґрунтувати практичні завдання міжнародної кооперації в сучасних умовах

Багатобічна кооперація за умов сучасного науково-технічного прогресу, особливостей соціально-економічного розвитку постає ключовою передумовою підвищення ефективності окремих національних відтворювальних комплексів, зокрема й нашої держави.

Ефективність участі національної економіки в процесах виробничої кооперації значною мірою залежить від правильності її макроекономічного регулювання.

Функцією державного втручання є:

- створення сприятливого для коопераційної взаємодії законодавства,

- укладання відповідних міжнародних угод,

- забезпечення стабільності внутрішнього ринку

- забезпечення умов діяльності для комерційних структур у рамках світової конкуренції та їх підтримка і т.д.

В практиці економічних відносин країн СНД є багато прикладів комплексного міжнародного регулювання процесів кооперування виробництва.

Україна заінтересована в розвиткові різноманітних кооперативних форм спільного господарювання. Адже дуже часто міжнародне кооперування передбачає технологічне лідерство однієї з сторін, а стан різних галузей вітчизняної економіки обумовлює як можливість впровадження передових технічних ідей інших країн на власних підприємствах, так і потенціал виходу з власними технологіями на ринки інших країн сумісно з фірмами-резидентами.

Інструментами державного регулювання міжнародної кооперації може поставати пільгове митне регулювання поставок обладнання або виробничих ліній, цілих виробничих комплексів, сприяння торгівлі ліцензіями. Особливий напрям уваги - сприяння розвитку нових видів технологій відповідному забезпеченню інформацією, ноу-хау. Товарообмін, який відбувається у відповідності до міжнародних договорів підряду, цілком обґрунтовано може претендувати на значно сприятливіший режим регулювання.

Поширеною в світі є створення транснаціональних корпорацій на базі об'єднання зусиль.

Цілями створення наукових парків може поставати технічна модернізація та структурна реконструкція промисловості цільового регіону, стимулювання розвитку місцевих підприємств, забезпечення заходів для того, щоб допомогти підвестися на ноги численним малим фірмам задля створення кращого конкурентного середовища.

Для сучасної розвинутої країни з ринковою економікою характерною є наявність кількох десятків.

Перші кроки в процесі створення технополісів було зроблено в Україні. Так, в рамках Національної академії наук України було створено три технологічні парки - на базі інститутів фізики напівпровідників, монокристалів та електрозварювання. Було навіть прийнято окремий закон про встановлення спеціального режиму інноваційно-інвестиційного сприяння діяльності цих утворень.

На особливу увагу заслуговує нетиповий для індустріально розвинутих країн, але зрозумілий Україні досвід Китаю щодо організації наукових парків, зокрема першого з них, у Шеньчжені.

міжнародний імпорт експортний зовнішньоекономічний

Проаналізувати наслідки міграції на ринку праці

Міжнародна міграція робочої сили - це постійне або тимчасове переміщення працездатного населення з одних країн до інших, яке викликається як економічними, так і неекономічними причинами.

Міжнародна міграція може бути викликана як економічними, так і неекономічними причинами

До економічних причин традиційно відносіть причини, направлені на підвищення економічного стану населення шляхом поліпшення його добробуту та рівня життя, що пов'язано з відмінностями, що існують між країнами щодо рівнів життя, заробітної платні, можливості знайти роботу (зокрема за певним фахом) Звичайно, “чисто економічних” мотивів виїзду або в'їзду до країни не існує: всі вони так або інакше працюються на соціальну, психологічні системи цінностей людей.

До неекономічних причин відносять значно ширший спектр факторів, що впливають на свідомість людини і її місце в суспільстві.

Економічні фактори:

· підвищення добробуту (поліпшення рівня життя, матеріального достатку)

Неекономічні фактори:

· політичні

· релігійні

· об'єднання або розпад держав

· природні катаклізми

· військові дії

· екологічні проблеми

· психологічні

· проблеми статусу в суспільстві

Дати оцінку основних концептуальних проблем регулювання відкритої економіки

Ефективність міжнародної економічної діяльності країни визначається цілим комплексом факторів. За своєю природою ці фактори можуть бути пов'язаними із застосуванням тих або інших методів макроекономічного регулювання, тобто стосуватися внутрішніх аспектів відкритої економіки; вони можуть мати геополітичну природу, бути пов'язаними із створенням сприятливого міжнародного клімату для виробничо-збутової діяльності, тобто аспектів зовнішніх.

Надзвичайно обтяжливими постали для України реалії постсоціалістичного господарства з надмірно великою роллю держави, аномально великим навантаженням по функції централізованого перерозподілу виробленого продукту на виробника, реальний сектор економіки. Оптимізація економічної політики має бути пов'язаною і з виробленням адекватних принципів макроекономічного регулювання.

Отже при розв`язанні конкретних практичних геоекономічних завдань розвитку відкритої економіки України одразу постає велика кількість складних питань структурно-регулятивного характеру, які потребують оцінки. Так, зважаючи на сьогоденні реалії, залишитися осторонь лібералізаційно-інтеграційного процесу ГАТТ/ВТО для будь-якої країни світу фактично означало б самоізоляцію від потужного динамізуючого фактору розвитку.

Для України, як і для інших країн з економікою транзитивного типу, ці питання постають з особливою нагальністю, причому в складних формах. Адже необхідним є створення ефективної системи відкритої економіки за умов радикальної структурної реформи.

Механізм саморегулювання сучасної відкритої економіки органічно включає в себе систему взаємозв'язків із зовнішнім середовищем. Очевидно, що з практичної точки зору ця система є ні чим іншим, як міжнародною економічною діяльністю держави та суб'єктів, які належать до її юрисдикції.

Взаємний зв'язок між державою та її міжнародно-економічним сектором, які частково зумовлюють вплив:

а) вплив з боку держави на стан свого міжнародно-економічного сектора;

б) вплив сфери міжнародного співробітництва на загальний стан економіки та на якість її розвитку.

А. Вплив з боку держави на умови та результативність міжнародного співробітництва можна класифікувати згідно двох критеріїв:

1) Критерій системної масштабності, відповідно до якого засоби впливу можна класифікувати у вузькому та широкому розумінні.

· Коли йдеться про вплив у вузькому розумінні, мається на увазі регулювання характеру міжнародної торгівлі, руху капіталів, переміщення людей, технологій, валютно-фінансових відносин та ін. 2) Критерій характеру впливу (прямої та непрямої дії).

· Інструменти прямого впливу - це такі засоби економічної політики уряду, за допомогою яких він визначає конкретні особливості економічних дій та процесів.

· Інструменти непрямої дії - це вплив на вартісні пропорції та на абсолютні показники цін у міжнародній торгівлі: маніпуляції з валютним курсом, митними ставками, податками тощо.

· Вплив, який здійснює сфера міжнародного співробітництва на національну економіку, в свою чергу може відбуватися по ряду напрямів:

· Забезпечення національної економіки товарами та послугами, які не є типовими для певної країни взагалі, є дефіцитними, або виробництво яких, згідно факторного розподілу, є порівняно малоефективним (товарне балансування економіки).

· Підвищення ефективності національної економіки завдяки розвитку механізмів спеціалізації, обміну факторами виробництва та оптимізації їх розміщення у світовому масштабі, поєднанню економічних потенціалів різних країн та різнонаціональних кооперантів.

· Стимулюючий вплив на національну конкурентну систему з боку міжнародних ринків, який відбувається завдяки взаємному проникненню на товарні та факторні ринки.

· Надання системних прикладів організації соціально-економічних відносин, що, фактично, є макроекономічним аналогом конкуренції на підприємницькому рівні

· Перетік технологій та прогресивних методик організації виробництва, поширення сучасного досвіду менеджменту, регулювання суспільних процесів.

· Фінансово-кредитно-монетарне балансування економіки, яке набуває дедалі більшого значення з поглибленням процесів глобалізації;

· Що стосується функціональної, а також організаційно-політичної сторони дієвої та ефективної моделі відкритої економіки України, то з усією очевидністю вона має містити в собі дві інколи діалектично суперечливі, проте обумовлюючі риси.

Дати оцінку регулювання міжнародної економічної діяльності в державі,зокрема, проаналізувати вплив з боку держави на умови та результативність міжнародного співробітництва

Вплив з боку держави на умови та результативність міжнародного співробітництва можна класифікувати за двома критеріями.

Критерій системної масштабності, відповідно до якого засоби впливу можна класифікувати у вузькому та широкому розумінні.

- Вплив у вузькому розумінні означає регулювання характеру міжнародної торгівлі, руху капіталів, переміщення людей, технологій, валютно-фінансових відносин та ін. По суті, йдеться про вироблення та реалізацію міжнародно-економічної політики (або про спеціалізовані, секторальні засоби впливу).

- Вплив на характер міжнародного економічного співробітництва через регулювання стану економіки в цілому, як правило, є не самоціллю, а результатом вибору та застосування комплексу інструментів загальної соціально-економічної політики в державі (або засобів загальноекономічного призначення). На практиці це означає, насамперед, зростання економічного потенціалу. Технічна модернізація є запорукою успішного проведення зовнішньоекономічної політики (світовий лідер за обсягами експорту наприкінці 20 ст. - Німеччина власне і посідала чільні позиції на світових ринках завдяки ефективності національного виробництва; великі обсяги продажу німецьких товарів зумовлювали й великі закупівлі товарів та послуг за кордоном).

Критерій характеру впливу (прямої та непрямої дії).

- Інструменти прямого впливу - це такі засоби економічної політики уряду, за допомогою яких він визначає конкретні особливості економічних дій та процесів. Наприклад, виділення бюджетних коштів на будівництво економічної інфраструктури, зокрема внутрішніх шляхів сполучень, створення митних переходів ведуть до недвозначних та обов'язкових за характером економічних наслідків. До інструментів прямої дії можна віднести й нетарифні обмеження експортно-імпортної діяльності.

- Інструменти непрямої дії - це вплив на вартісні пропорції та на абсолютні показники цін у міжнародній торгівлі: маніпуляції валютним курсом, митними вставками, податками тощо.

Проаналізувати вплив, який здійснює сфера міжнародного співробітництва на національну економіку в контексті регулювання міжнародної економічної діяльності в державі

Вплив, який здійснює сфера міжнародного співробітництва на національну економіку, у свою чергу може відбуватися за кількома напрямками.

- Забезпечення національної економіки товарами та послугами, які нетипові чи дефіцитні для певної країни.

- Підвищення ефективності національної економіки завдяки розвитку механізмів спеціалізації, обміну факторами виробництва та оптимізації їх розміщення у світовому масштабі, поєднання економічних потенціалів різних країн та різнонаціональних кооперантів.

- Стимулюючий вплив на національну конкурентну систему з боку міжнародних ринків, який відбувається завдяки взаємному проникненню на товарні та факторні ринки.

- Надання системних прикладів організації соціально-економічних відносин, що, по суті, є макроекономічним аналогом конкуренції на підприємницькому рівні: ефективніші механізми економічного відтворення в національному масштабі стимулюють розвиток та модифікацію менш ефективних

- Перелив технологій та прогресивних методик організації виробництва, поширення сучасного досвіду менеджменту, регулювання суспільних процесів.

- Фінансово-кредитно-монетарне балансування економіки, яке набуває дедалі більшого значення з поглибленням процесів глобалізації, яскравий утилітарний приклад впливу такого ґатунку дає Росія, для якої надходження від експорту енергоносіїв є важливим фактором формування бюджету.

Визначити напрями підвищення конкурентоспроможності української економіки

Регулювання відкритої економічної системи не може бути ефективним за відсутності програмно-цільової промислово-технологічної політики, виважених інвестиційних програм та створення передумов ефективного залучення фінансових ресурсів у вигляді капітальних активів, які функціонують у виробничій сфері.

В сучасних українських умовах оптимальною формою регулятивної політики, що комплексно та глибоко сприяла б оптимізації не лише національної участі в міжнародній кооперації, а й усього масиву економічних відносин в суспільстві, є індикативне планування макроекономічного розвитку.

Політика повинна переслідувати такі загальні цілі та відповідати наступним принципам:

недоторканість національного суверенітету;

свобода підприємництва у зовнішньоекономічній сфері при активній регулятивній ролі держави;

безумовне дотримання законів усіма суб'єктами зовнішньоекономічної підприємницької діяльності та їх рівність перед законом, а також недискримінація;

верховенство закону в регулюванні зовнішньоекономічної діяльності;

захист інтересів національного товаровиробника як на території України, так і за її межами;

еквівалентність міжнародного товарообміну, неприпустимість нечесної конкуренції та демпінгу при вивезенні та ввозі товарів та послуг.

Поетапний вихід України на умови низько тарифного регулювання експортно-імпортних зв`язків, як це передбачається домовленостями Уругвайського раунду, має бути узгодженим з програмами державної політики реконструкції тих галузей промисловості, які на даному відрізку часу особливо гостро потребують цілеспрямованого централізованого опікування, сприяння експорту.

Значний резерв становить державна стратегія, за допомогою якої можливі як кількісне збільшення каналів збуту експортованої продукції, так і нарощування маси продукції, що підлягає вивозу за кордон. Оцінюючи ситуацію в експортному виробництві на території України доводиться визнати, що вона не відповідає не тільки її економічному потенціалові за валовими показниками, а і господарсько-технологічній структурі, галузевому розподілові та рівневі кадрового корпусу..

Слід стимулювати експорт з високим ступенем переробки. Від експорту "на вагу" Україні необхідно переходити до спеціалізації на виробництві високоточної продукції, від вивозу промислової та сільськогосподарської сировини до експорту продукції її обробки.

Зважаючи на світову тенденцію до підвищення питомої ваги в масі експорту послуг, а також на наявний в Україні потенціал в цій сфері, необхідно здійснювати заходи щодо реалізації існуючих та створення нових експортних можливостей щодо послуг на експорт.

Хоча імпортозаміщення не може розглядатися як магістральний курс регулювання відкритої економіки України, окремі, точкові заходи в цьому відношенні є доцільними. Слід віднайти можливості випуску окремих видів продукції в тих ситуаціях, коли для їхнього виробництва є достатньо промислових потужностей, причому використання останніх може бути ефективнішим, ніж воно є зараз. Конкурентність національної економіки є поняттям інтегральним - воно з необхідністю включає як здатність виробляти товари, що користуються попитом на світових ринках, можливості залучати іноземні капітали завдяки сприятливому підприємницькому клімату, привабливість національної території для життєдіяльності людини, висококваліфікованих спеціалістів. Один з багатьох інститутів, що займаються дослідженням цих проблем, швейцарський Міжнародний інститут менеджменту розвитку публікує свій рейтинг, згідно якого 47 країн ранжировані з використанням 290 критеріїв.

Саме правильно обрані методика й засоби проведення такої роботи можуть стати вирішальним фактором успіху позитивних соціально-економічних перетворень в країні.

Проаналізувати наслідки анти демпінгу у конкурентній боротьбі

Згідно формального підходу, антидемпінг є засобом протидії тим підприємницьким структурам, які проводять агресивну знижувальну цінову політику з метою опанування ринку, витіснення з нього конкурентів, а також тим закордонним продавцям (разом з відповідними державними структурами), які використовують субсидії та інші форми державної допомоги, що ставлять їх у більш вигідне положення порівняно з іншими виробниками (передусім виробниками країни-імпортера).

Антидемпінгові процедури, що включають розслідування, тимчасові санкції, судові процеси, підвищення митних тарифів на товари, які визнано предметами демпінгу, відчутно погіршують умови міжнародної торгівлі багатьох виробників та цілих країн. Особливо сказане стосується країн з економіками перехідного типу. Так, наприклад, антидемпінгові санкції значно уповільнили формування відкритої економіки України через значні і переважно необґрунтовані перешкоди для вітчизняної металопродукції, ферросплавів, текстилю та інших видів продукції.

Можна назвати наступні негативні явища, які повною мірою проявилися в українській економіці:

зниження темпів національного розвитку, передусім погіршення динаміки показників ВВП;

зменшення обсягів експорту з країни, що погіршує умови національної спеціалізації та знижує ефективність виробництва, а також є причиною зменшення валютних надходжень, загострення проблеми зовнішнього боргу;

вимушена зміна структури економіки у відповідності до штучного згортання ринкового простору для ряду галузей та виробництв найбільш природної експортної спеціалізації (металургія, прокат, виробництво ферросіліцію, ферросилікомарганцю, карбіду кремнію тощо);

втрата робочих місць, що, в свою чергу, є причиною погіршення умов життя, макроекономічних показників;

погіршення умов інвестування експортних галузей та їх технологічного оновлення через зменшення прибутків відповідних виробників та погіршення інвестиційного клімату в галузях, проти яких здійснюються міжнародні санкції.

Посилення антидемпінгового тиску на українських виробників частково пов'язано із позитивною динамікою вітчизняного експорту та небажанням бачити в особі нашої країни ефективного конкурента. Проблематика антидемпінгу завжди має виражено галузеву природу. Особливо гостра ситуація має місце на світових ринках сталеливарної продукції.

Обґрунтувати значення оптимізації податкової системи в контексті регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Податкове регулювання є ефективним інструментом оптимізації механізму міжнародного співробітництва, взагалі регулювання відкритої економічної системи. Саме із вдосконаленням податкового механізму пов'язані можливості пожвавлення економічного життя в країні, притоку іноземного капіталу, загального реформування національної економіки.

Податкова система - це органічно невід'ємний компонент соціально-ринкової системи.

Крім універсальних характеристик податкової політики мають місце певні національні особливості, які зумовлюються станом фінансової системи та окремих її компонентів.

Уряд має важелі впливу на структуру, сукупну величину податків, через які перерозподіляється ВВП країни. Прикладами активного впливу політичних чинників на податкову систему можуть виступати дії по лібералізації американської і британської економік і зменшенню загальної маси податків, що збираються за часів адміністрації Р.Рейгана та уряду М.Тетчер.

Суперечливе запровадження ПДВ в Україні не покращило інтеграційні перспективи (маючи на увазі співробітництво з ЄС), а погіршило їх, оскільки ПДВ запроваджувався як додаткове навантаження, без адекватного зниження інших податків.

Система оподаткування в Україні є однією з найбільш несприятливих на континенті. Причому слід відзначити, що жодні міжнародно-економічні заходи не можуть привести до помітного позитивного ефекту за умов, коли обсяги податків перевищують комерційно прийнятну норму в структурі надходжень

Що може корисного привнести комплекс заходів, що ефективно знизять податки:

Знизити собівартість продукції, а відтак - і її ціну на ринку (як на зовнішніх, так і на національному), що підвищить її конкурентність та збільшить валютні надходження від експорту. Це також може надати додаткові можливості здійснювати імпортні закупівлі технологічних товарів виробничого призначення. Опосередковані ефекти у цьому зв'язку - зменшення неефективних, нерентабельних, збиткових підприємств, зростання кількості висококонкурентних суб'єктів господарського життя, а також збільшення валютних надходжень в результаті покращення умов експорту.

Легалізувати значну кількість бізнесів, оскільки помірковані податки означатимуть можливість виходу з тіньового сектору економіки багатьох підприємств, які відтак використовуватимуть простіші процедури виходу на зовнішні ринки відповідно.

Покращити фінансовий стан експортерів. Відтак у виробників з'являється можливість більш активно проводити модернізацію виробництв, оновлення та ремонт обладнання, технічних фондів.

Зниження рівня бартеризації як у внутрішній, так і зовнішній торгівлі (внаслідок покращення фінансового стану підприємств, зменшення причин приховувати параметри реального обігу, подолання тінізації економіки). Знов-таки, опосередковано це сприятиме збільшенню валютних надходжень до держбюджету.

Подолати загальну деформованість товарно-грошових відносин через поширення сурогатних взаєморозрахунків та взаємозаліків, зниження ставок кредиту, що опосередковано сприятиме експортному та імпортоконкурентному виробництву.

Розширити коло суб'єктів міжнародної економічної діяльності і передусім експортерів, оскільки високий податковий тиск передусім пригнічує малі та середні підприємства, які, внаслідок покращення фінансової кон'юнктури, можуть значно збільшити сукупний експорт країни.

Основними напрямами вдосконалення системи оподаткування відкритої економіки України є зниження загального рівня оподаткування, узгодження процесу оподаткування з пріоритетами розвитку наукомісткого та технологічно авангардного виробництва, яке, крім іншого має стратегічне значення для розвитку експортної бази.

Проаналізувати вплив мита на зовнішньоекономічну діяльність

Митний тариф - це податок, який встановлюються на імпорт товарів з метою підвищення їхньої ціни на ринку країни-імпортера та забезпечення безпосередніх надходжень до держбюджету.

Основні мотиви використання митного тарифу:

а) захист національного товаровиробника б) наповнення державного бюджету країни

Відповідно до способу здійснення митних стягнень види мита можуть класифікуватися наступним чином:

1. По об'єкту обкладання:

імпортні - стягнення, якими обкладається імпорт товарів при їх пропуску для вільного обігу на ринку країни; це - переважна форма стягнень, яка застосовується усіма країнами світу; протягом останніх десятиліть відбулися значне скорочення митних ставок, а по багатьох галузях торгівлі і їх ліквідація;

експортні - стягнення, якими обкладаються експортовані товари при їх перетині кордонів національної митної території; застосовуються рідко і тільки окремими країнами; типово - стосовно енерго-сировинних ресурсів;

транзитні - на товари, які перевозяться територією країни.

2. За економічним змістом:

протекціоністські - спрямовані на захист національного товаровиробника;

фіскальні - спрямовані на поповнення доходів держбюджету;

балансувальні - спрямовані на попередження вивозу товарів, при виробництві яких застосовувались субсидії.

3. По способах стягнення:

адвалорні - нараховуються у процентах до митної вартості товару, що обкладається (наприклад, 15% від ціни товару); саме адвалорні ставки є домінуючими в структурі тарифних ставок в Україні - вони застосовуються приблизно в трьох з чотирьох випадків;

специфічні - нараховуються у встановленому розмірі за одиницю товару, що обкладається (наприклад, 30 гривень за тону, 50 гривень за контейнер тощо); в структурі тарифних ставок в Україні специфічні тарифи застосовуються в 1,5 - 2% випадків;

комбіновані - є синтезом обох попередніх (наприклад, 20%, але не більше 30 гривень за тону); в практиці застосування тарифних ставок в Україні приблизно у чверті випадків застосовуються комбіновані тарифи.

4. За походженням:

автономні - стягнення, які запроваджуються згідно односторонніх рішень органів державної влади; за нормальних умов прерогатива щодо принципових рішень у тарифній політиці належить парламентам, а розміри конкретних ставок визначають уряди й конкретні відомства;

конвенційні (договірні) - стягнення, які встановлюються на базі двосторонніх або багатосторонніх угод (наприклад, ГАТТ) або угод про митний союз (Росія - Білорусь);

преференційні - стягнення, що мають низькіші ставки порівняно до звичайних з метою підтримки експорту товарів з країн, що розвиваються (на основі ряду багатосторонніх міжнародних угод, зокрема з 1971 року існує Загальна система преференції, яка встановлює пільговий режим торгівлі для країн, що розвиваються).

5. Згідно часового принципу:

постійні - стягнення, які не змінюються залежно від кон'юнктури та інших обставин;

змінні - стягнення, які змінюються при зміні кон'юнктури, умов торгівлі, зокрема сезонні стягнення, які застосовуються для оперативного регулювання міжнародної торгівлі продукцією сезонного характеру, передусім сільськогосподарською;

6. За характером:

антидемпінгові - стягнення, які застосовуються у випадках ввезення на територію країни товарів за ціною нижчою, ніж нормальні для її ринку ціни;

компенсаційні - стягнення, які застосовуються до товарів, при виробництві яких використовуються субсидії.

7. За способом нарахування:

номінальні - вказані у митному тарифі;

ефективні - такі, що враховують рівні мит на комплектуючі до готових виробів.

У відповідності до діючого законодавству України при імпорті до Україні товарів використовуються наступні податки:

- мито;

- акцизи;

- податок на додану вартість;

- митні збори за митне оформлення.

Дати оцінку ролі нетарифних інструментів в регулюванні зовнішньоекономічної діяльності

Нетарифні інструменти регулювання міжнародної торгівлі - це засоби адміністративного обмеження та впливу на умови міжнародної торгівлі та конкуренції з боку держави.

Нетарифні засоби регулювання торгівлі виступають разом із тарифними інструментами в комплексі державних методик та важелів впливу на міжнародну торгівлю. Інколи, в певних галузях та сферах торгівлі, нетарифні засоби є домінуючими, інколи, навпаки, їх застосування є менш доцільним або неможливим.

Існує кілька способів класифікувати нетарифні заходи регулятивної, макроекономічної політики. Найпоширенішим з них є застосовуваний ГАТТ/СОТ, згідно якого виділяють п'ять груп таких заходів:

участь держави в операціях міжнародної торгівлі, передусім - державні закупівлі товарів, субсидування виробництва;

запровадження нетарифних та адміністративних імпортних формальностей (встановлення вимог до товаросупроводних документів, застосування товарних класифікаторів, методик оцінки митної вартості товарів), які впливають на характер ввозу товарів до країни;

застосування стандартів та вимог, які пов'язані з охороною здоров'я, технікою безпеки, екологічними критеріями та ін. (наприклад, можуть встановлюватися санітарні, епідеміологічні, епізоотичні, промислові стандарти, особливі вимоги до пакування, маркування товарів тощо);

застосування кількісних та валютно-цінових обмежень щодо ввезення (вивезення) товарів;

використання обмежень щодо умов та механізмів здійснення платежів.

Найбільш поширеним засобом впливу на міжнародну торгівлю є кількісні та валютно-цінові обмеження, які переважно застосовуються щодо ввезення товарів. Передусім це - контингентування та ліцензування.

Контингентування (квотування) - це обмеження державною владою ввезення або вивезення товарів шляхом встановлення певної кількості або граничної суми на певний період часу. Контингентування може стосуватися імпорту (переважно воно і має місце) та експорту. Організаційними засадами контингентування можуть бути двосторонні угоди, односторонні рішення країн або блокових угруповань. Контингенти можуть бути спрямованими, які стосуються певних країн, та загальними, які стосуються усіх країн світу.

Ліцензування - це видача дозволу на здійснення експортно-імпортних та транзитних операцій у тих випадках, коли відповідні вільні операцію не допускаються.

За звичай ліцензії видаються урядовими органами провідним операторам, причому ліцензії підрозділяється на генеральні та індивідуальні ліцензії.

Генеральна ліцензія - дозвіл на вільного ввезення, вивезення або перевезення певного товару (групи товарів відповідно до списку), яка діє, протягом певного часу (як правило, року). Відомості про генеральну ліцензію зазвичай публікуються в офіційних виданнях країни.

Індивідуальна (разова) ліцензія - це дозвіл на ввезення, вивезення або перевезення певного товару, який є дійсний протягом обмеженого терміну часу (до року).

На відміну від антиімпортної політики, яка має короткотерміновий вплив на економічну ситуацію, яка приховує істотні небезпеки та яка може мати довготермінові позитивні наслідки тільки тоді, коли ефект “переведення подиху” (завдяки цілеспрямованій тактиці) мав-таки структурооптимізуючий ефект, інструменти загальної підтримки виробництва мають принципово іншу природу. Вони покликані сприяти оздоровленню ринкового середовища, пріоритетному розвитку високотехнологічних економічних об'єктів, покращенню національної конкурентоспроможності.

Визначити сутність та проаналізувати передумови економічної інтеграції

Економічна інтеграція є процесом об'єднання та взаємного структурного наближення національних економік, який приводить до появи спільного ринкового простору, створення інтернаціональних форм господарювання, збільшення взаємозалежності виробничих комплексів, все більш широкого узгодження економічної політики та спільного регулювання на основі міждержавних угод та в ході мікроекономічної підприємницької взаємодії.

Розвиток інтеграційних процесів у другій половині ХХ сторіччя можна вважати закономірним результатом розширення обсягів виробництва та торгівлі в світі.

Отже інтеграція є явищем об'єктивним, всесвітнього масштабу та існує в комплексі конкретних форм співробітництва. Таке ставлення питання вимагає чіткого визначення цілей та передумов інтеграції. Ними є:

економія на масштабі, яка є закономірним наслідком спеціалізації виробництва та, як результат, збільшення його обсягів, підвищення ефективності та зменшення витрат на одиницю продукції;

розширення фізичних обсягів ринків, можливостей збуту товарів, а відтак - потенціалу виробничої діяльності підприємницьких структур;

більш вільний рух товарів та факторів виробництва, що дозволяє знижувати непродуктивні трансакційні витрати, які зумовлюються виходом економічної діяльності за межі національних територій;

створення для країн та суб'єктів підприємницької діяльності додаткових конкурентних переваг в регіональному та світовому масштабах, особливо зважаючи на загострення змагань по темпах економічного розвитку, за сфери економічного та політичного впливу між окремими країнами, міждержавними утвореннями;

створення сприятливих умов соціально-політичного розвитку, забезпечення національних інтересів, взагалі гарантування для країн кращої безпеки в геостратегічному контексті;

сприяння структурній перебудові економіки, що є особливо значущим для країн з економікою трансформаційного типу;

підвищення рівня добробуту населення за рахунок приєднання до більш ефективного ринкового простору, макрогосподарських структур, оптимізації умов підприємницької діяльності.

Визначити завдання та проаналізувати передумови інтеграції України в ЄС

В останні роки в українській науковій, суспільно-політичній літературі став широко використовуватись термін “Геоеокономічна політика”. Під цим терміном розуміють комплекс дій, спрямованих на налагодження вигідних міжнародних торговельно-коопераційних зв'язків, оптимізацію умов міжнародної економічної інтеграції країни (блоку країн). Для будь-якої країни необхідною складовою зовнішньої стратегії, а також умовою розв'язання кардинальних проблем розвитку виступає вироблення національної політики стосовно тих або інших міжнародно-економічних об'єднань та коопераційних, інтеграційних процесів. “вузол залежності" України від СНД - збут товарів. Особливе значення для України має торгівля з окремими країнами Євросоюзу. У відповідності до духу та положень Угоди про партнерство та співробітництво з ЄС Україною було підписано та ратифіковано торгово-економічні угоди з усіма країнами-членами Союзу. Аналогічні угоди були укладені із країнами-членами CEFTA, Швейцарією та рядом інших держав. Тільки активна та узгоджена в усіх своїх геоекономічних компонентах позиція України як суверенного суб'єкта на міжнародній арені може сприяти розв'язанню актуальних проблем розвитку держави на непростому для неї перехідному етапі.

Обґрунтувати основні напрями і визначити суб'єкти зовнішньоекономічних відносин України

Основними напрямами подальшого розвитку системи регіональних зовнішньоекономічних відносин є:

- створення сприятливого інвестиційного середовища в регіоні через банк даних інвестиційних об'єктів, які можуть бути запропоновані іноземним інвесторам для переоснащення і модернізації;

- організація функціонування регіонального Агентства економічного розвитку, робота якого має бути спрямована на підтримку діяльності і задоволення потреб не тільки іноземних інвесторів, але і вітчизняних підприємств і організацій.

Об'єктами зовнішньоекономічної діяльності є:

1) господарські організації -- юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

3) підрозділи (структурні одиниці) іноземних суб'єктів господарювання, що не є юридичними особами за законодавством України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України і зареєстровані в порядку, встановленому законом.

Обґрунтувати цілі міжнародної економічної інтеграції

Основні цілі міжнародної економічної інтеграції:

1 Використання переваг економіки масштабів, що забезпечує розширення розмірів ринку, скорочення трансакційних витрат, часток прямих іноземних інвестицій. Цілі збільшення національних масштабів особливо чітко виражені в інтеграційних угруповань Центральної Америки й Африки.

2. Створення сприятливого зовнішньополітичного середовища. Така мета особливо характерна для країн ПСА і Близького Сходу. Тут важливе зміцнення взаєморозуміння і співробітництва в політичній, військовій, соціальній та інших неекономічних областях.

3Рішення завдань торговельної політики. Регіональна інтеграція розглядається як спосіб зміцнити переговорні позиції країн, що беруть участь, у рамках багатосторонніх переговорів у СОТ. Крім того, регіональні об'єднання дозволяють створювати більш стабільну основу для взаємної торгівлі, про що вже говорилося раніше.

4Сприяння структурній перебудові економіки. Залучення країн, що створюють ринкову економіку або здійснюють глибокі економічні реформи, до регіональних торговельних угод країн з більш високим рівнем ринкового розвитку розглядається як найважливіший канал передачі ринкового досвіду. Більш розвинуті країни, залучаючи своїх сусідів до процесів інтеграції, також зацікавлені в прискоренні їхніх ринкових реформ і в створенні там повноцінних містких ринків.

5Підтримка молодих галузей національної промисловості, тому що для них виникає більш широкий регіональний ринок. Ця мета була провідною для інтеграційних об'єднань країн Латинської Америки й Африки до півдня від Сахари

Обґрунтувати економічний зміст процесу глобалізації, проаналізувати суттєві риси глобалізації як закономірності міжнародного співробітництва

Глобалізація - це процес поступового утворення універсального світового середовища ринкової діяльності шляхом зниження та скасування країнами тарифних та нетарифних регуляторів зовнішньої торгівлі, лібералізації руху факторів виробництва та розвитку транснаціональних господарських структур.

Економічний, соціально-політичний, культурний розвиток людства в останній чверті XX ст. та на початку XXІ ст. відбувається під знаком глобалізації. У сучасних умовах глобалізації світогосподарських зв'язків відбувається подальше розширення взаємодії і взаємозалежності держав. Величезну і багато в чому визначаючу роль тут виконували і продовжують виконувати великі міжнародні компанії, більшу частину з яких складають фінансово-промислові корпоративні структури, у вигляді транснаціональних корпорацій (ТНК), в рамках яких здійснюється перетікання значної частини ресурсів. Їх влада і вплив обумовлюються концентрацією контролю над стратегічно важливими сферами -- фінансами, технологією, робочою силою, поставками сировини і компонентів, послугами і збутом.

Світовий досвід дозволяє стверджувати, що ніякі специфічні умови, особливості національного розвитку, кризові стани і внутрішні трансформації не можуть ані відмінити, ані відкласти дію об'єктивних законів глобалізації розвитку. Країни, які виявляться неспроможними зайняти місце в системі світової глобалізації, неминуче опиняться під її “колесами”. Так, М. Драгоманов ще наприкінці 19 століття писав: «Уся практична мудрість людська може бути в тому, щоб убачати напрямок руху світового, його міру, закон і послужитись тим рухом. Інакше той рух піде проти нас, розчавить нас». Таким є закон сучасного розвитку - закон глобалізації.

Для України, як незалежної держави, з новою формою господарювання, вирішення цих питань та прийняття визначених стратегій поведінки на сьогодні є найбільш актуальними. Це вимагає проведення цілісного та цілеспрямованого дослідження та виявлення гами взаємопов'язаних задач: цілепокладання та ціледосягнення для вироблення певної концепції для проведення глобальних реформ, щоб не опинитись на вістрі чи за межею цих глобальних світових перетворень сучасності.

Глобалізація відкриває перед людством величезні можливості в розширенні обміну товарами, послугами, інформацією, технологіями та капіталом, взаємодії в гуманітарній сфері, духовному збагаченні особистості. Водночас для значної частини людства глобалізація несе в собі й істотні загрози, зумовлюючи розмежування країн на "цивілізаційний центр" і "периферійну зону".

Глобальна ноосфера, глобалізація розвитку, глобальна інтеграція, глобальна соціалізація розвитку та ідеї формування глобальної ноосфери розвитку - ці абсолютно нові категорії, які виявилися в центрі уваги світової наукової громадськості й міжнародних організацій - ООН, ЮНЕСКО, ОБСЄ, МВФ та ін. Зазвичай, чи не найскладнішим завданням є визначення генезису суті, характеру, можливих загроз і наслідків глобалізації, і особливо глобалізації розвитку.

Размещено на Allbest.ru