Міжнародні лізингові операції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Тернопільський національний економічний університет

Факультет міжнародного бізнесу та менеджменту

кафедра міжнародної економіки

РЕФЕРАТ

на тему:

«Міжнародні лізингові операції»

Виконав:

студент групи МЕс-51

Блендоногий Я.Д.

Перевірив:

викладач Кривоус В.Б.

Тернопіль- 2011



План

Вступ

1.Суть, елементи та та етапи міжнародних лізингових операцій

2.Класифікація міжнародного лізингу

3.Переваги та недоліки міжнародних лізингових операцій

4.Підвищення ефективності міжнародних лізингових операцій в Україні

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Мета даної роботи - визначити значення та роль міжнародних лізингових операцій у світі та відобразити їх практичне застосування, а також показати їх вплив на суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Предметом виступає сукупність майнових відносин, які виникають при придбанні певного майна та передбачають подальше його передання у тимчасове користування за відповідну плату.

Обєктом дослідження виступає власне сам лізинг.

До основних завдань можна віднести:

- визначення ролі міжнародних лізингових операцій;

- характеристика докладної класифікації видів лізингу та його операцій зокрема;

- визначення переваг та недоліків міжнародного лізингу для його суб'єктів та для суспільства загалом;

- визначити стан, перспективи та проблеми міжнародних лізингових операцій в Україні тощо.

Актуальність теми. Незважаючи на те, що лізинг в багатьох країнах світу давно отримав широке розповсюдження та вважається найбільш доцільним способом організації підприємницької діяльності, в Україні все ще визначаються шляхи та форми його розвитку в багатоукладній економіці. В умовах фінансової кризи, коли більшість підприємств невзмозі здійснювати крупні капіталовкладення фінансових засобів в технічне оновлення та інтесифікацію виробництва, стала очевидною необхідність значного зростання ролі лізингового бізнесу, який дозволяє залучати додаткові приватні інвестиції для розвитку виробничої сфери та підтримки вітчизняного виробництва всіх форм власності, в першу чергу тих, що займаються малим та середнім підприємництвом.



1.Суть, елементи та та етапи міжнародних лізингових операцій

Лізинг -- це комплекс майнових та економічних відносин, що виникають у зв'язку з придбанням у власність майна і наступного передання його у тимчасове користування і володіння за певну плату.

За економічною природою лізинг схожий з кредитними відносинами й інвестиціями. Такі принципи кредитних відносин, як строковість, поверненість, платність, притаманні і лізингу. При лізингу власник майна передає його на певний строк у тимчасове користування і в обумовлений строк повертає його назад, а за послугу отримує комісійні. Тільки учасники оперують не грошовими коштами, а майном (основним капіталом). І тому лізинг класифікують як товарний кредит в основні фонди, а за формою він схожий з інвестиційним фінансуванням [9, 23].

З погляду майнових відносин лізингова угода складається з двох взаємозв'язаних частин:

- угода про купівлю-продаж;

- угода, що стосується тимчасового використання майна.

Лізингова операція -- це довгострокова оренда матеріальних цінностей, придбаних лізингодавцем для орендатора з метою їх виробничого використання при збереженні права власності на них за лізингодавцем на весь строк угоди; специфічна форма фінансування вкладень (або альтернативна форма міжнародного кредитування) в основні фонди при посередництві спеціалізованої (лізингової) компанії, яка купує майно для третіх осіб та передає його в довгострокову оренду.

Основними елементами міжнародної лізингової операції є:

- об'єкт і суб'єкти (сторони лізингової угоди);

- термін лізингової угоди;

- лізингові платежі;

- послуги, що надаються за лізингом.

Об'єктом лізингової операції є будь-яка форма матеріальних цінностей, яка не зникає у виробничому циклі, а також земельні ділянки та інші природні об'єкти. За природою об'єкта, що орендується, розрізняють лізинг рухомого і нерухомого майна.

Суб'єктами лізингової операції виступають сторони угоди, якими є:

а) власник майна (лізингодавець) -- особа, яка спеціально придбаває майно для здавання його у тимчасове використання;

б) користувач майна (лізингоотримувач) -- особа, яка отримує майно у тимчасове використання;

в) продавець (постачальник, виробник) майна -- особа, яка продає майно, що є об'єктом лізингу;

г) інвестор -- особа, що бере участь у фінансуванні лізингової угоди (у разі високої вартості угоди для фінансування проекту лізингодавцем залучаються банки, страхові компанії, інвестиційні фонди та ін.) [16, 84].

Іноді продавець та власник майна є однією особою. Суб'єктів лізингової угоди можна поділити на прямих учасників і непрямих.

До прямих учасників лізингової угоди відносять: лізингові фірми або фінансові компанії. Останні поділяються на компанії, що спеціалізуються тільки на фінансуванні лізингової угоди (оплата майна), й універсальні компанії, що здійснюють фінансування не тільки угоди, а й пов'язаних з її з реалізацією операцій, наприклад технічне обслуговування, навчання, консультації; виробничі, торговельні, транспортні підприємства та населення, які мають ліцензію на лізингову діяльність і достатню кількість фінансових коштів; постачальники об'єкта угоди (виробничі та торговельні компанії).

До непрямих учасників лізингової угоди відносять установи, у статуті яких передбачена лізингова діяльність. Такими є:

- комерційні банки;

- інвестиційні банки;

- страхові компанії;

- брокерські компанії;

- інші посередницькі фірми.

Строк лізингової угоди -- це період лізингу, тобто строк дії угоди.

До основних факторів, що впливають на визначення строку лізингової угоди належать:

1) строк служби устаткування;

2) період амортизації устаткування;

3) цикл появи дешевшого аналога об'єкта угоди;

4) динаміка інфляційних процесів;

5) кон'юнктура ринку позичкових капіталів.

Сутність лізингової операції полягає в тому, що потенційний лізингоотримувач, у якого відсутні вільні фінансові кошти, звертається до лізингової компанії з пропозицією укласти лізингову угоду. Відповідно до цієї угоди лізингоотримувач вибирає продавця, який має необхідне майно; лізингодавець придбаває його у свою власність і передає його лізингоотримувачу у тимчасове володіння і використання за обумовлену в угоді лізингову плату. По закінченні угоди майно повертається лізингодавцю чи переходить у власність лізингоотримувача [12, 28].

Процес організації лізингової операції складається з кількох етапів.

Перший етап: виробник обладнання і майбутній лізингодавець укладають угоду про купівлю-продаж і виступають як продавець і покупець. При цьому користувач майном юридично не бере участі в угоді купівлі-продажу, хоча є активним учасником угоди, бо вибирає обладнання і конкретного постачальника. Усі технічні питання реалізації угоди купівлі-продажу (комплектність, строки та місце постачання, гарантійні зобов'язання і т.п.) вирішуються між виробником і лізингоотримувачем, на лізингодавця покладається забезпечення фінансового боку угоди.

Другий етап: покупець майна здає його у тимчасове користування, виступає як лізингодавець. При цьому хоча продавець майна уклав угоду купівлі-продажу з лізингодавцем, він несе відповідальність за якість обладнання перед користувачем. Для реалізації угоди лізингу у лізингодавця має бути достатньо вільних фінансових коштів або він має доступ до «дешевих» коштів.

Важливим елементом лізингової операції є встановлення графіка виплат -- лізингових платежів, які включають такі елементи: амортизація фінансованого активу та витрати лізингодавця, а саме: витрати, пов'язані із залученням капіталу, тобто процентні виплати за кредит; операційні витрати лізингодавця, пов'язані з укладанням та управлінням лізинговим контрактом; прибуток лізингодавця.

Виплати можуть здійснюватися у двох випадках:

1) за фіксованою у момент укладання контракту лізинговою ставкою, тобто протягом усього контракту лізингоотримувач здійснюватиме лізингові платежі рівними частками;

2) із застосуванням плаваючої чи змінної ставки, яка змінюється у часі протягом усього терміну контракту залежно від еволюції грошового чи облігаційного ринку, тобто процентної ставки-застереження (наприклад, тримісячна міжбанківська ставка ЛІБОР), і залишається фіксованою до моменту її нової зміни.

Лізинговий процент -- це плата за ресурси, лізингова маржа та ризикова премія.

У загальновизнаній практиці ознаками, за якими визначаються види лізингів: якість учасників угоди; тип майна; сектор ринку; форма лізингових платежів; обсяг зобов'язань (обсяг обслуговування); термін використання майна і пов'язані з ним умови амортизації [7, 296].

2.Класифікація міжнародного лізингу

Класифікація міжнародних лізингових операцій здійснюється за такими ознаками:

І.Залежно від кількості учасників (суб'єктів) угоди:

- прямий лізинг -- вид лізингу, згідно з яким власник майна сам, без посередників здає об'єкт у лізинг. Це дає змогу виробникові одержувати всі економічні переваги від лізингу своєї продукції і використовувати їх на розширення та технічну реконструкцію виробництва;

- непрямий лізинг -- вид лізингу, згідно з яким передавання майна у лізинг відбувається через посередника;

- зворотний лізинг («ліз-бек») полягає в тому, що лізингова фірма спочатку придбаває у власника обладнання, а потім надає це обладнання продавцеві (початковий власник) в оренду .

ІІ.За типом майна:

1) лізинг рухомого майна поділяється на лізинг виробничого і будівельного обладнання, комп'ютерів, транспортних засобів, верстатів тощо;

2) лізинг нерухомого майна -- лізингодавець будує або купує нерухомість за дорученням орендаря і передає йому для користування з виробничою та комерційною метою з правом викупу або без нього, по закінченні строку договору;

3) лізинг майна, що вже перебував в експлуатації [17, 42].

ІІІ.За обсягом обслуговування майна, що передається:

а) чистий лізинг -- угода, за якої технічне обслуговування устаткування, переданого у користування, покладається на лізингоодержувача;

б) лізинг з повним набором послуг -- повне обслуговування об'єкта угоди покладається на лізингодавця;

в) лізинг з частковим набором послуг -- лізингодавець виконує лише окремі функції обслуговування об'єкта лізингу [10, 8].

IV.За ступенем окупності:

- лізинг з повною окупністю -- вид лізингу, згідно з яким термін угоди дорівнює нормативному терміну служби майна і відбувається повна виплата лізингодавцеві вартості лізингового майна;

- лізинг з неповною окупністю майна, за якого термін угоди менший від нормативного терміну служби майна і тому виплачується тільки частина вартості лізингового майна [15, 17].

V.За умовами амортизації:

- лізинг з повною амортизацією майна і, відповідно, з повною виплатою лізингодавцеві вартості лізингового майна;

- лізинг з неповною амортизацією майна і з неповною виплатою вартості лізингового майна.

VI.Залежно від ступеня окупності й умов амортизації лізингового майна:

· фінансовий лізинг -- це договір (угода) лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на термін, не менший терміну, за який амортизується 60 % вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладання договору. Після закінчення терміну договору об'єкт лізингу переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю;

· оперативний лізинг -- це договір (угода) лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на термін, менший від терміну, за який амортизується 90 % вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладання договору. Після закінчення терміну договору оперативного лізингу він може бути продовжений або об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцеві і може бути переданий у користування іншому лізингоодержувачу за договором лізингу. Договір укладається на строк від двох до п'яти років. Об'єктом такого лізингу виступає обладнання з високими темпами морального старіння.

VII.З правового погляду:

- дійсний лізинг -- повинен відповідати чинному законодавству й економічному змісту лізингу;

- фіктивний лізинг -- має спекулятивний характер і розрахований на одержання прибутку за рахунок чинних у країні податкових та інших пільг. Ця угода здійснюється для прикриття операції купівлі-продажу в розстрочку, яку б хотіли здійснити сторони насправді [11, 50].

VIII.Залежно від сектору ринку, де відбуваються лізингові операції:

- внутрішній лізинг -- усі учасники угоди представляють одну країну;

- міжнародний (зовнішній) лізинг -- лізингодавець і лізингоодержувач перебувають у різних країнах. Продавець майна може перебувати в одній із цих країн чи взагалі в іншій державі;

IX.Залежно від форми лізингових платежів:

- грошовий лізинг -- передбачає, що всі платежі здійснюються у грошовій формі;

- компенсаційний лізинг -- передбачає платежі у формі поставки товарів, що виробляються на орендованому обладнанні, або у формі надання зустрічних послуг;

- змішаний лізинг -- базується на поєднанні грошових та компенсаційних платежів [5, 79].

Також лізинг буває експортний, імпортний та транзитний.

Експортна лізингова операція -- міжнародна операція, в якій лізингодавець купує предмет оренди в національної фірми і надає в найм іноземному лізингоодержувачу (рис.1).

міжнародний лізинг майновий економічний

Рис.1 Спрощена модель експортного лізингу



Імпортна лізингова операція -- лізингова операція, в якій лізингодавець купує предмет оренди в іноземної фірми і надає його вітчизняному лізингоодержувачу (рис.2).

Рис.2 Спрощена модель імпортного лізингу

Транзитний (непрямий) міжнародний лізинг -- лізингова операція, в якій лізингодавець однієї країни бере кредит чи купує необхідне устаткування в іншій країні і постачає його орендатору, котрий перебуває в третій країні (рис.3).

Рис.3 Спрощена модель транзитного міжнародного лізингу

Міжнародний лізинг має як позитивні риси, так і негативні [6, 48-55].



3.Переваги та недоліки міжнародних лізингових операцій

До переваг міжнародного лізингу можна віднести:

для лізингодавця:

- інвестування у формі обладнання порівняно з грошовим кредитом знижує ризик неповернення коштів, тому що зберігається право власності за лізингодавцем;

- існування амортизаційних та податкових пільг для лізингодавця, якими він може, так би мовити, поділитися з лізингоодержувачем шляхом зменшення лізингових платежів;

для лізингоодержувача:

- лізинг передбачає 100-відсоткове фінансування і не потребує негайного початку платежів, які відбуваються не одночасно, а частково;

- зменшується ризик морального і фізичного зносу і старіння обладнання, тому що майно не придбавається у власність, а береться у тимчасове користування;

- лізингове майно не на балансі у лізингоодержувача, що не збільшує його активів і звільняє від сплати податків на це майно;

- лізингові платежі відносяться на витрати виробництва та обігу (собівартість) лізингоодержувача і, відповідно, знижують оподаткований прибуток;

- орендна плата виплачується після того, як обладнання встановлено на підприємстві і досягло відповідної продуктивності;

- лізинг дає змогу збільшити виробництво без накопичення капіталу;

- обслуговування і ремонт майна здійснюється власником;

- дає змогу орендатору використовувати найсучасніше обладнання;

- термін лізингу може бути значно більшим за термін міжнародного кредиту;

- податкові пільги;

для всіх учасників міжнародного лізингу:

- лізинговий контракт може включати додаткові послуги з обслуговування обладнання;

- лізингова угода є більш гнучкою порівняно з позичковою, оскільки дає змогу обом сторонам застосувати зручну схему виплат;

- виробник обладнання отримує додаткові можливості для збуту своєї продукції і негайний платіж;

- з погляду господарської діяльності лізинг служить засобом реалізації продукції, розвитку виробництва, упровадження науково-технічного прогресу, створення нових робочих місць. Тому держава має бути зацікавлена в поширенні і заохоченні лізингових операцій [14, 63].

До недоліків міжнародного лізингу можна віднести:

1) На лізингодавця покладається ризик морального старіння обладнання й отримання лізингових платежів, а для лізингоодержувача вартість лізингу більша, ніж ціна купівлі чи банківського кредиту.

2) Лізингоотримувач не є власником своїх основних коштів і тому не може передати їх як заставу у разі необхідності банківської позики, що знижує його шанси щодо отримання такої позики на вигідних умовах.

3) Порівняно з продажем обладнання в кредит для лізингу характерний більший ризик, який полягає в тому, що лізингодавець зазвичай не може обмежити прийняття лізингоодержувачем додаткових боргових зобов'язань і у випадку банкрутства останнього не в змозі вимагати своє майно.

4) Лізинг може бути дорожчим за кредит [18, 90].

Загалом вважається, що переваг лізинг має більше, ніж недоліків. Історичний досвід розвитку лізингу в багатьох країнах підтверджує його важливу роль в оновленні виробництва, розширенні збуту продукції й активізації інвестиційної діяльності. Особливо привабливим лізинг може стати у зв'язку з введенням податкових та амортизаційних пільг. Лізингові операції мають значний попит на світовому ринку, бо забезпечують переваги для учасників угоди.

4.Підвищення ефективності міжнародних лізингових операцій в Україні

З 2004 р. Україна визнана міжнародною спільнотою як держава з ринковою економікою, що сприяло розвитку фінансово-кредитних відносин і, зокрема, міжнародного лізингу. Лізинг дає нові можливості використання досягнень НТП і є новішою формою матеріально-технічного забезпечення суб'єктів господарювання. Лізинг забезпечує доступ до передової техніки і найкращих світових технологій не лише в періоди економічного зростання у різних країнах, а й, що є дуже важливим для нашої держави, в умовах уповільнення темпів зростання [1;2].

Технологічно міжнародні лізингові операції реалізуються за допомогою договорів, що укладаються: українською лізинговою компанією безпосередньо із зарубіжним орендарем; українською лізинговою компанією з іноземним користувачем через дочірню компанію за кордоном; українською лізинговою компанією з іноземним орендарем через зарубіжну лізингову компанію за комісійну винагороду або участь у прибутках; українським орендарем безпосередньо з іноземним постачальником або із зарубіжною лізинговою компанією через українську лізингову компанію.

Лізинг, який по суті є чимось середнім між орендою та кредитом, найбільш поширений у міжнародній комерційній практиці. Практика орендної взаємодії підтверджує, як правило, більш високу ефективність операцій по міжнародному лізингу порівняно з операціями внутрішнього лізингу. Ефективність міжнародної лізингової операції звичайно значно вище, якщо використовується авансовий платіж і при розрахунку суми гарантії враховується угода про виключення подвійного оподаткування [5]. Причинами бурхливого розвитку міжнародних лізингових операцій у світовій комерційній практиці були:

- труднощі, пов'язані з отриманням кредитів у багатьох країнах та підвищені банками процентні ставки;

- нестабільність податкових систем;

- швидке моральне старіння техніки. Відтак стають вигідними лізингові операції, які залишають за орендарем право дострокового припинення договору;

- зростання конкуренції. Тим, хто починає свою справу, «пробитися» на ринок дуже складно. Отже, треба шукати такі способи маркетингу, які дали б можливість клієнтам на практиці ознайомитись зі зразками продукції, що виготовляється. Пропонуючи його в лізинг на певний термін, виробник нерідко бере на себе проблеми щодо встановлення і обслуговування обладнання, навчання персоналу свого клієнта;

- збільшення кількості капіталомістких проектів, у тому числі будівництва нових промислових підприємств, постачання літаків, суден транспортним компаніям;

- економія грошових коштів фірм-споживачів, особливо спеціалізованих і невеликих за розмірами: дешевше орендувати обладнання, ніж придбати його за повну вартість;

- лізинговий ринок є ідеальним засобом для збільшення прибутку обох партнерів з допомогою офіційно наданих податкових пільг. Якщо, наприклад, компанія-виробник не може скористатися податковими пільгами на інвестиції, то вона отримає їх, коли передасть свою продукцію у лізинг іншій компанії, яка має формальне право на такі пільги, але через скрутний фінансовий стан не може самостійно освоїти виробничі інвестиції. Внаслідок такої угоди обидві компанії користуватимуться податковими пільгами, отримуючи обопільний зиск [4].

Зараз в Україні, попри відносну новизну цього фінансового інструменту для господарюючих суб'єктів, частка лізингу за неофіційними даними становить близько 1% від загальних обсягів інвестицій. Хоч ринок лізингових послуг в Україні лишається відносно малим, існує багато позитивних ознак того, що протягом наступних кількох років він стрімко зростатиме. Велика кількість потенційних інвесторів у лізингові компанії уже відвідали Україну, щоб оцінити тут можливості розвитку свого бізнесу, а багато з них нещодавно розпочали або розпочинають свою підприємницьку діяльність в Україні.

Ринок лізингових операцій у Співдружності Незалежних Держав оцінюється експертами як надзвичайно місткий, який зможе принести значні доходи його учасникам і відчутний соціальний ефект. Обсяг внутрішніх та міждержавних лізингових операцій, що прогнозується в Співдружності, може скласти у найближчий час більше 3,7 млрд. дол. США на рік.

Для забезпечення правової основи міждержавної лізингової діяльності Міждержавним економічним комітетом (МЕК) був підготовлений проект Конвенції про міждержавний лізинг в СНД. Ця Конвенція була прийнята 25 листопада 1998 р. Але вона поки що не ратифікована Україною. Прийняття Конвенції всіма країнами-учасницями СНД та її ратифікація дозволить господарюючим суб'єктам держав СНД перейти до взаємовигідної співпраці на основі угод про лізинг, відкриє можливості для створення спільних структур у вигляді міждержавних лізингових компаній і асоціацій.

Здійснення скоординованих дій і мір законодавчого, нормативно-правового та організаційного забезпечення міждержавного лізингу дозволить зробити його ефективним інвестиційним механізмом розвитку країн Співдружності, посилення їхніх інтеграційних зв'язків, укріплення і розвитку потенціалу країн СНД.

Дослідження проведення міжнародних лізингових операцій в Україні показало, що для впровадження міжнародного лізингу необхідно:

- при валютному регулюванні дозволяти вносити орендну плату у вільно конвертованій валюті без обов'язкового її продажу;

- провести демонополізацію виробництва основних засобів;

- ратифікувати Конвенцію про міждержавний лізинг;

Державне регулювання ринку фінансового лізингу повинно здійснюватися шляхом:

- ведення державного реєстру фінансових установ та ведення обліку юридичних осіб, які не є фінансовими установами й мають можливість за законом надавати фінансові послуги;

- розробки та затвердження нормативно-правових актів, обов'язкових для виконання учасниками ринку лізингу, контролю за їх виконанням;

- здійснення контролю за достовірністю інформації, що надається учасниками ринку лізингу;

- нагляду за діяльністю лізингодавців;

- застосування уповноваженими державними органами заходів впливу за порушення чинного законодавства з питань лізингу.

Держава повинна бути зацікавлена у розвитку лізингу, оскільки він є інвестиційним механізмом, що сприяє оновленню техніки та технологій, зростанню конкурентоспроможності економіки, зменшенню енергоємності та матеріалоємності виробництва, зростанню екологічної та технічної безпеки виробництва, покращенню умов праці, розвитку малого та середнього бізнесу [8, 137].



Висновки

Після докладного аналізу міжнародних лізингових операцій можна зробити ряд висновків.

Являючись продуктом розвитку в умовах постіндустріального суспільства, з характерними для нього високорозвиненими відносинами ринкової економіки, традиційних форм позики і оренди, лізинг став однією з найбільш перспективних форм діалектичого вирішення протиріч відношення власності і інвестиційного нагромадження.

Враховуючи ситуацію з іноземними кредитами і інвестиціями, а також ситуацію, що склалася на вітчизняному ринку довгострокових кредитів (по них дуже високі проценти і їх практично ніхто не надає), саме лізинг може стати єдиною формою довгострокового кредитування в Україні в найближчий час. На даний момент в Україні розглядається проблема розвитку лізингу, тому що це давно розповсюджений на Заході фінансовий інструмент, сприятливий мобілізації коштів для інвестицій, а також він забезпечує гарантоване використання інвестиційних ресурсів з метою реконструкції і розвитку виробництва.

За економічною природою лізинг схожий з кредитними відносинами й інвестиціями. Такі принципи кредитних відносин, як строковість, поверненість, платність, притаманні і лізингу.

У загальновизнаній практиці ознаками, за якими визначаються види лізингів: якість учасників угоди; тип майна; сектор ринку; форма лізингових платежів; обсяг зобов'язань (обсяг обслуговування); термін використання майна і пов'язані з ним умови амортизації.

Міжнародний лізинг має як позитивні риси, так і негативні.

До переваг міжнародного лізингу належать: інвестування у формі обладнання порівняно з грошовим кредитом знижує ризик неповернення коштів; лізинг передбачає 100-відсоткове фінансування; зменшується ризик морального і фізичного зносу і старіння обладнання; лізингові платежі відносяться на витрати виробництва та обігу (собівартість) лізингоодержувача;орендна плата виплачується після того, як обладнання встановлено на підприємстві і досягло відповідної продуктивності; лізинг дає змогу збільшити виробництво без накопичення капіталу; обслуговування і ремонт майна здійснюється власником; термін лізингу може бути значно більшим за термін міжнародного кредиту; податкові пільги; лізинговий контракт може включати додаткові послуги з обслуговування обладнання; лізингова угода є більш гнучкою порівняно з позичковою

Серед недоліків міжнародного лізингу слід виділити: на лізингодавця покладається ризик морального старіння обладнання й отримання лізингових платежів, а для лізингоодержувача вартість лізингу більша, ніж ціна купівлі чи банківського кредиту; лізингоотримувач не є власником своїх основних коштів і тому не може передати їх як заставу у разі необхідності банківської позики, що знижує його шанси щодо отримання такої позики на вигідних умовах; порівняно з продажем обладнання в кредит для лізингу характерний більший ризик, який полягає в тому, що лізингодавець зазвичай не може обмежити прийняття лізингоодержувачем додаткових боргових зобов'язань і у випадку банкрутства останнього не в змозі вимагати своє майно.

Вважається, що переваг лізинг має більше, ніж недоліків. Історичний досвід розвитку лізингу в багатьох країнах підтверджує його важливу роль в оновленні виробництва, розширенні збуту продукції й активізації інвестиційної діяльності. Особливо привабливим лізинг може стати у зв'язку з введенням податкових та амортизаційних пільг. Лізингові операції мають значний попит на світовому ринку, бо забезпечують переваги для учасників угоди [13, 29].



Список використаної літератури

1. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про лізинг» від 11.12.2003 № 1381-ІV. - http://zakon.rada.gov.ua

2. Про підприємництво: Закон України від 7 лютого 1991 року //Закони України. --Т. 1.--К., 1996. -- С. 191.

3. Про підприємства в Україні: Закон України від 27 березня 1991 року //Закони України. --К., 1996. -- С. 310.

4. Про оподаткування прибутку піприємств: Закон України від 22.05.97 р. № 283/97- ВР

5. Мартыненко Н.М. Основы менеджмента: Учебник. - К.: Каравелла, 2008. - 504 с.

6. Ткаченко В. Особливості розвитку лізингових операцій в Україні // Фінансова консультація. - 2007. - № 17. - С. 48-55.

7. Бирман. Г., Шмидт С. Экономический анализ инвестиционных проектов /Пер. с англ. под ред. Л .Белых. -- М.: ЮНИТИ. -- 2009. -- С. 279--307.

8. Бутнік-Сіверський О. Ринковий механізм господарвання. -- К.: Компас, 2007. -- 246 с.

9. Внукова Н., Ольховиков О. Мир лизинга. -- X.: Основа, 2006. -- 223 с.

10. Голощапов В., Комаровський В., Новичихін В. Розвиток лізингу соціалістичних і капіталістичних країнах. М.:ЦНІІТЕМІС, 2006. -- С. 44.

11. Кабатова Е. Лізинг:поняття, правове регулювання, міжнародна уніфікація. -- М.: Наука,2008. -- 132 с.

12. Лізинг і факторинг: Метод, вказівки по проведенню факторингових. і лізингових операцій. -- М., 2002. -- 36 с.

13. Лізингові операції:-- М.: ДІАМОНД, 2009. -- 54 с.

14. Лізинг і комерційний кредит. -- М.:. -- Сервіс, 2008. --100 с.

15. Ляшенко В., Барановський А., Толмачева А. Методичні рекомендації щодо розвитку лізингу як форми фінансової підтримки малого бізнесу.-- Донецьк.:2005. -- С. 35.

16. Мішенко В.І., Луб'яницький О.Г., Слав'янська Н.Г. Основи лізингу. - К.: Знання, 1997. - 136с.

17. Смірнов А. Лізингові операції. -- М.: Консалт--банкір,2009. --136 с.

18. Яновский О. Лізинг як форма підприємницької діяльності //Економіка України. -- 194. --№11.--С. 90--91.

Размещено на Allbest.ru