Наслідки вступу України до СОТ на прикладі автомобільної промисловості

25

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ1. Загальна характеристика СОТ

1.1 Поняття та історія Світової організації торгівлі

1.2 Структура та задачі СОТ

1.3 Основні угоди і принципи СОТ

1.4 Переваги торговельної системи СОТ

Розділ2. Вступ України до СОТ

2.1 Початок процесу вступу України до СОТ

2.2 Перспективи вступу України до СОТ

Розділ3. Наслідки вступу України до СОТ

3.1 Наслідки вступу України до СОТ

3.2 Наслідки вступу України до СОТ на автомобільну галузь країни

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

На сьогодні одним із головних пріоритетів зовнішньоекономічної політики України щодо інтеграції у світову економіку є вступ до Світової організації торгівлі (СОТ). У Посланні Президента України до Верховної Ради (2002 р.) набуття членства в СОТ у 2002 -- 2003 рр. визначено як системний чинник розвитку національної економіки, підвищення її конкурентоспроможності, лібералізації зовнішньої торгівлі, створення сприятливого середовища для залучення іноземних інвестицій. Майже всі політичні сили в Україні визнають неможливість ефективної діяльності в системі міжнародної торгівлі, якщо країна не є при цьому членом СОТ. Україна як велика європейська держава з високим економічним потенціалом, учасник багатьох міжнародних організацій не має іншої (кращої) альтернативи вступу до СОТ. [1]

Новій Президент України також продовжує цей напрямок: „Я стверджую, що вступ до СОТ - це шанс отримати визнання на світових ринках, це можливість стати сильною країною, яка забезпечить добробут своїм громадянам, це намагання бути конкурентними. Нині Світова організація торгівлі об'єднує 148 країн. Майже вся світова торгівля здійснюється в рамках СОТ. Поза цією організацією залишається менше п'ятої частини країн світу.”

На початку 2005 року Президент проголосив вступ України до Світової організації торгівлі одним із першочергових пріоритетів зовнішньоекономічної політики на 2005 рік. Орієнтовним терміном вступу України до СОТ було визначено грудень 2005 року - час проведення Міністерської конференції СОТ у Гонконгу. [1]

Загалом процес вступу України до СОТ передбачає дві головні складові:

- проведення двосторонніх та багатосторонніх переговорів та підписання угод з доступу до ринків товарів та послуг з країнами-членами Робочої групи СОТ; світовий організація торгівля україна

- гармонізація законодавства України відповідно до вимог угод СОТ.

Членство в СОТ -- це чинник стабільного і передбачуваного розвитку економіки України. Можна прогнозувати, що набуття Україною членства в СОТ справить значний позитивний, вплив на розвиток зовнішньої торгівлі і стане запорукою стабільності і передбачуваності розвитку за рахунок забезпечення гарантованого доступу до світових ринків товарів, робіт, послуг.

Можна сказати, що від членства України в системі СОТ безпосередньо залежать можливість та перспективи інтеграції України до Європейського Союзу, Центральноєвропейської зони вільної торгівлі (СЕРГА), інших інтеграційних угруповань, а також залучення іноземних інвестицій та отримання торговельних пільг від розвинених країн.

Набуття Україною членства в СОТ -- необхідний практичний крок на її шляху до європейської інтеграції. Так, виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною i Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, більшість статей якої грунтуються на принципах СОТ, реалізація положень Спільної стратегії ЄС щодо України i запровадження зони вільної торгівлі з ЄС неможливі без вступу України до СОТ у найближчій перспективі.

При цьому вступ до СОТ забезпечить передбачуваний розвиток торговельно-економічних стосунків України з країнами Центральної, Східної та Західної Європи i країнами Балтії. [7]

Розділ1. Загальна характеристика СОТ

1.1 Поняття та історія Світової організації торгівлі

Світова організація торгівлі (СОТ) була заснована в 1995 році. Вона є продовжувачем Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), укладеної відразу після Другої світової війни.

У 1998 році в Женеві відзначався золотий ювілей ГАТТ. Ця система, покликана регулювати світову торгівлю через механізм стримування однобічних дій, проіснувала майже 50 років і довела свою дієздатність як правова основа багатобічного товарообміну. Час після Другої світової війни був відзначений винятковим ростом світової торгівлі. Ріст експорту товарів складав у середньому 6% у рік. Загальний обсяг торгівлі в 1997 році збільшився у 14 разів, порівняно з рівнем 1950 року.

Система розвивалася у процесі проведення в рамках ГАТТ низки торгових переговорів (раундів). На перших раундах в основному обговорювалися питання скорочення тарифів, але пізніше переговори охопили інші області, такі як антидемпінг і нетарифні міри. Останній раунд - 1986-1994р., т.зв. “Уругвайський раунд”, - призвів до створення СОТ, що значно розширила сферу діяльності ГАТТ, поширивши її на торгівлю послугами і торгові аспекти прав інтелектуальної власності. Таким чином, механізм ГАТТ було удосконалено і адаптовано до сучасного етапу розвитку торгівлі. Крім того, система ГАТТ, фактично будучи міжнародною організацією, формально такою не була; а СОТ одержала юридичний статус спеціалізованої установи системи ООН. [14]

1.2 Структура та задачі СОТ

СОТ - це і організація, і одночасно комплекс правових документів, свого роду багатобічний торговельний договір, що визначає права і обов'язки урядів у сфері міжнародної торгівлі товарами і послугами. Правову основу СОТ складають Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ) у редакції 1994 року (ГАТТ-1994), Генеральна угода про торгівлю послугами (ГАТС) і Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС). Угоди СОТ було ратифіковано парламентами всіх країн-учасниць.

Головні задачі СОТ - лібералізація міжнародної торгівлі, забезпечення її справедливості і передбачуваності, сприяння економічному росту і підвищенню економічного добробуту людей. Країни-члени СОТ, яких на сьогоднішній день нараховується більше 140, вирішують ці задачі шляхом контролю за виконанням багатосторонніх угод, проведення торгових переговорів, врегулювання торговельних суперечок відповідно до механізму СОТ, а також надання допомоги країнам, що розвиваються, і проведення огляду національної торговельної політики держав.

Рішення приймаються всіма державами-учасниками методом консенсусу. Ухвалення рішення більшістю голосів теж можливо, але у СОТ такої практики ще не було; у рамках роботи попередника СОТ, ГАТТ, такі одиничні випадки мали місце.

Рішення на вищому рівні у СОТ приймає Конференція міністрів, що збирається як мінімум один раз у два роки. Перша конференція у Сінгапурі у грудні 1996 р. підтвердила курс країн-учасниць на лібералізацію торгівлі і додала до існуючої організаційної структури СОТ три нові робочі групи, що займаються питаннями співвідношення між торгівлею і інвестиціями, взаємодії між торгівлею і політикою конкуренції, а також прозорістю в області державних закупівель. Друга конференція, проведена в 1998 р. у Женеві, була присвячена 50-річчю ГАТТ/СОТ; крім того, на ній члени СОТ домовилися про вивчення питань світової електронної торгівлі. Третя конференція, що була скликана в грудні 1999 року в Сиетлі (США) і повинна була прийняти рішення про початок нового раунду торгових переговорів, закінчилася фактично безрезультатно. 9-13 листопада 2001 р. у Досі (Катар) відбулася четверта Міністерська конференція, на якій у підсумку було прийняте рішення почати переговори по ряду напрямків, що стосується “ комплексного порядку денного”, промислових тарифів, ТРІПС, правил СОТ. Чергова Конференція міністрів повинна відбутися у вересні 2003 р , у м. Канкун, Мексика. Планується підбити проміжні підсумки БТП і визначити формат їхнього продовження. Новий раунд передбачається завершити до початку 2005 р.

У підпорядкуванні Конференції міністрів знаходиться Генеральна рада, що відповідає за виконання поточної роботи і збирається кілька разів у рік у штаб-квартирі в Женеві у складі представників членів СОТ, зазвичай послів і глав делегацій країн-учасниць. Підзвітними Генеральній раді знаходяться два спеціальних органи: щодо огляду торговельної політики і щодо врегулювання суперечок. Крім того, Генеральній раді підзвітні комітети з торгівлі і розвитку; щодо обмежень, пов'язаних з торговельним балансом; з бюджету, фінансів і адміністративних питань.

Генеральна рада делегує функції трьом радам, що знаходяться на наступному рівні ієрархії СОТ: Раді з торгівлі товарами, Раді з торгівлі послугами і Раді з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності.

Рада з торгівлі товарами, у свою чергу, керує діяльністю спеціалізованих комітетів, що здійснюють контроль за дотриманням принципів СОТ і виконанням угод ГАТТ-1994 у сфері торгівлі товарами.

Рада з торгівлі послугами здійснює контроль за виконанням угоди ГАТС. У її складі знаходяться Комітет з торгівлі фінансовими послугами і Робоча група з професійних послуг.

Рада з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності, крім здійснення контролю за виконанням відповідного угоди (ТРІПС), займається також питаннями запобігання виникненню конфліктів, пов'язаних із міжнародною торгівлею підробленими товарами.

Численні спеціалізовані комітети і робочі групи займаються окремими угодами системи СОТ і вирішенням питань у таких областях, як захист навколишнього середовища, проблеми країн, що розвиваються, процедура приєднання до СОТ і регіональні торговельні угоди.Секретаріат СОТ, що базується в Женеві, має близько 500 штатних співробітників; його очолює генеральний директор. Секретаріат СОТ, на відміну від подібних органів інших міжнародних організацій, не приймає рішень, тому що ця функція покладається на самі країни-члени. Основні обов'язки Секретаріату - забезпечувати технічну підтримку радам і комітетам, а також Конференції міністрів, здійснювати технічне сприяння країнам, що розвиваються, проводити аналіз світової торгівлі і роз'яснювати положення СОТ громадськості і засобам масової інформації. Секретаріат також забезпечує деякі форми правової допомоги у процесі врегулювання суперечок і консультує уряди країн, які бажають стати членами СОТ. На сьогоднішній день таких країн нараховується більше двадцяти. [14]

1.3 Основні угоди і принципи СОТ

Країни-члени СОТ взаємодіють у рамках недискримінаційної торгової системи, де кожна країна одержує гарантії справедливого і послідовного відношення до її експорту на ринках інших країн, зобов'язуючись забезпечувати такі ж умови для імпорту на свій власний ринок. У виконанні зобов'язань країнами, що розвиваються, передбачена велика гнучкість і свобода дій.

Основні правила і принципи СОТ, відображені в багатосторонніх торгових угодах, що торкаються торгівлі товарами і послугами, а також торговельних аспектів прав інтелектуальної власності, врегулювання суперечок і механізму огляду торговельної політики.

Ключові принципи СОТ були вперше сформульовані в ГАТТ 1947 року. З 1947 по 1994 рік ГАТТ представляв собою форум для проведення переговорів по зниженню митних тарифів і інших торгових бар'єрів; текст Генеральної угоди обумовлював важливі правила, зокрема, недискримінацію. Згодом, у результаті переговорів Уругвайського раунду (1986-1994), основні принципи були розширені і одержали розвиток в інших угодах. Так, були створені нові правила з торгівлі послугами, з важливих аспектів інтелектуальної власності, із врегулювання суперечок і з огляду торговельної політики.

ГАТТ у новій редакції 1994 року є основним зводом правил СОТ з торгівлі товарами. Його доповнюють угоди, що стосуються специфічних секторів, таких як сільське господарство і текстиль, а також окремих напрямків, наприклад, державної торгівлі, стандартів на різну продукцію, субсидій і антидемпінгових заходів.

Два фундаментальних принципи ГАТТ - це недискримінація і забезпечення доступу на ринок.

Принцип недискримінації реалізується через застосування режиму найбільшого сприяння (РНС), при якому країна забезпечує однакові умови торгівлі для всіх учасників СОТ, і національного режиму, при якому імпортовані товари не можуть піддаватися дискримінації на внутрішньому ринку.

Доступ на ринок забезпечується, крім застосування РНС і національного режиму, також шляхом скасування кількісних обмежень імпорту на користь митних тарифів, що є більш ефективним засобом регулювання товарообігу, а також найбільш прозорим засобом у питаннях торгових режимів країн-учасниць.

Принципи більш вільного експорту і імпорту послуг, незалежно від способу їхнього постачання (трансгранична торгівля, споживання послуг за кордоном, комерційне присутність, присутність фізичних осіб) були вперше документально закріплені в новій Генеральній угоді про торгівлю послугами (ГАТС). Однак, через специфіку торгівлі послугами, режим найбільшого сприяння і національний режим застосовуються тут зі значними виключеннями, індивідуальними для кожної країни. Аналогічно, скасування кількісних квот носить вибірковий характер, рішення стосовно цього приймаються в ході переговорів.

Члени СОТ беруть на себе індивідуальні зобов'язання в рамках ГАТС, у яких вони заявляють, які із секторів послуг і в якому ступені вони готові відкрити для іноземної конкуренції. Угода СОТ про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС) являє собою звід правил з торгівлі та інвестицій у ідеї і творчу діяльність, у яких обумовлюється, як інтелектуальна власність повинна бути захищена в процесі здійснення торговельних операцій. Під “інтелектуальною власністю” розуміються авторські права, торгові марки, географічні назви, які використовуються для найменування товарів, промислові зразки (дизайни), топології інтегральних мікросхем і інформація, яка не розголошується, наприклад, торгові секрети.

Угода про правила та процедури врегулювання суперечок передбачає створення системи, у якій країни могли б урегулювати свої розбіжності в ході консультацій. Якщо це не вдається, вони можуть діяти згідно до чітко налагодженої поетапної процедури, що передбачає можливість рішення питань групою експертів і дає можливість подавати апеляцію на дані рішення з відповідним правовим обґрунтуванням. Про довіру до даної системи свідчить кількість суперечок, що виносилися у СОТ: 167 справ до березня 1999 р. у порівнянні з 300 справами, що були розглянуті протягом усього періоду існування ГАТТ (1947-94 р.) Задача механізму огляду торговельної політики полягає в підсиленні прозорості, у роз'ясненні торгової політики тих чи інших країн, і в оцінці наслідків її проведення. Політика всіх країн-членів СОТ піддається регулярному “огляду”; у кожнім огляді містяться звіти відповідної країни і Секретаріату СОТ. З 1995 року був зроблений огляд політики 45 країн - членів організації. [14]

1.4 Переваги торговельної системи СОТ

Переваги системи СОТ доводить не тільки той факт, що практично усі великі торгові нації зараз є її членами. Крім чисто економічних вигод, які досягаються шляхом зниження бар'єрів для вільного товарообміну, ця система позитивно впливає на політичну і соціальну ситуацію в країнах-членах, а також на індивідуальний добробут громадян. Переваги торгової системи СОТ можна визначити на всіх рівнях - окремого громадянина, країни і світового співтовариства в цілому.

Найбільш очевидна вигода від вільної торгівлі для споживача - це зниження вартості життя за рахунок зниження протекціоністських торгових бар'єрів. За 50 років існування організації було проведено вісім раундів переговорів, і на даний момент торгові бар'єри в усьому світі нижче, ніж вони були будь-коли, за всю історію сучасної торгівлі.

У результаті зниження торгових бар'єрів дешевшають не тільки готові імпортовані товари і послуги, але і вітчизняна продукція, у виробництві якої використовуються імпортні компоненти.

Імпортні тарифи, державні виробничі субсидії (наприклад, у сільському господарстві) і кількісні обмеження імпорту (приміром, у торгівлі текстилем) в остаточному підсумку призводять не до бажаних результатів захисту вітчизняного ринку, а до підвищення вартості життя. Так, споживачі у Великобританії, згідно до статистичних розрахунків, платять на 500 мільйонів фунтів у рік більше за одяг через торгові обмеження на імпорт текстилю; для канадців ця сума складає приблизно 780 мільйонів канадських доларів. Аналогічна ситуація в секторі послуг: лібералізація сектора телекомунікацій у Європейському Союзі привела до зниження цін у середньому на 7-10 відсотків.

Система СОТ, заохочує конкуренцію і знижує торгові бар'єри, у результаті чого споживачі виграють. Так, велика реформа у торгівлі текстилем і одягом у рамках СОТ, що завершиться в 2005 році, містить у собі усунення обмежень на обсяг імпорту.

Більш широкий вибір товарів і послуг - також безсумнівна перевага вільної торгової системи для споживача. Крім готової іноземної продукції, мова тут йде і про вітчизняні товари і послуги, асортимент яких розширюється через зниження цін на імпортні матеріали, окремі частини і устаткування. Імпортна конкуренція стимулює максимально ефективне вітчизняне виробництво і, отже, безпосередньо знижує ціну і підвищує якість продукції, що випускається.

Крім того, у результаті більш активного товарообміну розвиваються нові технології, як це відбулося, наприклад, з мобільним зв'язком.

Збільшення експорту вітчизняної продукції також підвищує доходи виробників, податкові надходження в скарбницю і, отже, доходи і добробут населення в цілому.

Неможливо провести чітку грань між впливом вільної торгівлі на споживачів, виробників і державу. Так, зниження торгових бар'єрів сприяє росту торгівлі, що приводить до підвищення як державних, так і особистих доходів. Емпіричні дані свідчать: після Уругвайського раунду в результаті переходу на нову систему торгових угод світовий доход збільшився з 109 до 510 мільярдів доларів. Єдиний ринок на території Європейського Союзу також сприяв підвищенню доходів і добробуту.

Підвищення державного доходу за рахунок діяльності успішних експортерів дозволяє перерозподілити одержувані додаткові ресурси і допомогти іншим компаніям, що зіштовхуються з іноземною конкуренцією, підвищити продуктивність, розширити масштаби виробництва, поліпшити свою конкурентноздатність або переключитися на нові види діяльності.

Розвиток торгівлі веде у довгостроковій перспективі до підвищення зайнятості, особливо в експортних галузях економіки. Однак у короткостроковій перспективі втрати робочих місць у результаті конкуренції вітчизняних підприємств з імпортними виробниками практично неминучі.

Протекціонізм не може вирішити цю проблему. Навпаки, підвищення торгових бар'єрів викликає зниження ефективності виробництва і якості вітчизняної продукції, що при обмеженні імпорту призводить до підвищення цін на неї і негативно відбивається на обсягах продажів, а в остаточному підсумку і на кількості робочих місць. Подібна ситуація склалася, приміром, у США у 1980-і рр., коли були уведені тверді обмеження на імпорт японських автомобілів. І навпаки, лібералізація ринку ЄС створила як мінімум 300 тисяч нових робочих місць у країнах Співтовариства. В експортних галузях США зайняті як мінімум 12 мільйонів робітників; у металургії Росії з близько 1 мільйона зайнятих 600 тисяч також працюють на експорт.

Розумне використання захисних мір і ефективна схема перерозподілу додаткового державного доходу можуть допомогти країні перебороти труднощі періоду адаптації до системи вільної торгівлі.

Підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності

Застосування принципів СОТ дозволяє підвищити ефективність зовнішньоекономічної діяльності держави за рахунок, насамперед, спрощення системи митних тарифів і інших торгових бар'єрів. Як наслідок, передбачуваність і прозорість економіки залучають нових торговельних партнерів і підвищують товарообіг. Недискримінаційний підхід, прозорість, визначеність умов торгівлі і їхнє спрощення - усе це сприяє зниженню витрат компаній, оптимізації їхньої діяльності і створенню сприятливого клімату для торгівлі й інвестицій.

У свою чергу, приплив капіталу в країну, зокрема, у формі прямих іноземних інвестицій, створює додаткові робочі місця і підвищує добробут населення в цілому.

Крім економічних вигод від більш вільної зовнішньої торгівлі, держава одержує і визначені політичні вигоди.

В уряду з'являється більше можливостей захищати себе від дій лобістських груп, тому що торговельна політика здійснюється в інтересах економіки в цілому.

Проведена державою політика протекціонізму для окремих галузей передбачає політичний вплив представників цих сфер виробництва. У перші десятиліття 20-го століття посилення політики торговельних обмежень привело до торгової війни, переможців у який не було, адже в кінцевому рахунку від подібних обмежень страждають навіть сектори, що вимагають захисту, сповільнюється економічний ріст і падає загальний добробут.

Приєднання до системи СОТ допомагає уникнути подібних ситуацій, тому що проведена державою політика орієнтується на розвиток усіх галузей економіки, а не окремих її частин, що допомагає уникнути викривлення конкурентного середовища.

Система вільної торгівлі також створює передумови для прийняття розумних політичних рішень, боротьби з корупцією і привнесення позитивних змін у законодавчу систему, що в кінцевому рахунку сприяє припливу інвестицій у країну. Застосування деяких форм нетарифних обмежень, приміром, імпортних квот, неминуче сполучено з небезпекою корупції серед чиновників, які розподіляють ці квоти і, отже, з одержанням надприбутку компаніями-імпортерами - т.зв. “квотної ренти”. Зараз у СОТ ведеться робота зі скорочення й усунення багатьох ще існуючих квот, особливо на текстильні вироби.

Прозорість і гласність, тобто забезпечення доступу громадськості до всієї інформації з правил торгівлі; більш чіткі критерії за правилами, які охоплюють питання безпеки і стандарти на продукцію; застосування принципу недискримінації також впливають на політичну обстановку, скорочуючи можливість прийняття необґрунтованих рішень і обману.

Система СОТ урівнює шанси всіх членів, надаючи право голосу невеликим країнам, обмежуючи, таким чином, можливості економічного диктату більш великих держав, що було б неминуче при двосторонніх переговорах. Більш того, поєднуючись в союзи, невеликі країни здатні домагатися більшого успіху на переговорах. У той же час великі держави-учасники звільняються від необхідності вести переговори по торгових угодах з кожним зі своїх численних торгових партнерів, тому що відповідно до принципу недискримінації досягнуті в ході переговорів рівні зобов'язань автоматично поширюються на всіх учасників СОТ. Система СОТ створює ефективний механізм для врегулювання торговельних суперечок. Після Другої світової війни торгуючі країни в ході переговорів погоджували правила торгівлі, які зараз діють у рамках СОТ. Вони містять у собі зобов'язання щодо розгляду своїх суперечок у СОТ і незастосування однобічних дій.

Кожна суперечка, що виноситься у СОТ, розглядається насамперед з огляду на діючі норми і правила. Після ухвалення рішення країни концентрують свої зусилля на його виконанні, і, можливо, наступному перегляді норм і правил шляхом переговорів. З моменту створення СОТ в 1995 році близько 200 торговельних суперечок було винесено на її розгляд. Угоди СОТ створюють правову основу для ухвалення чіткого рішення.

Число суперечок, які виносяться у СОТ, постійно збільшується. Це свідчить не про наростання напруженості у світі, а скоріше про зміцнення економічних зв'язків і довіру країн, до даної системи врегулювання суперечок.

Торговельна система СОТ допомагає здійсненню торгівлі і забезпечує країни конструктивним і справедливим механізмом для врегулювання суперечок з торгових питань, тим самим створюючи і зміцнюючи міжнародну стабільність і співробітництво.

Яскравим прикладом впливу торгівлі на міжнародну безпеку є торгова війна 1930-х років, коли країни змагалися у зведенні протекціоністських торгових бар'єрів. Це збільшило Велику депресію і зіграло визначну роль у розв'язанні Другої світової війни.

Повторення передвоєнної напруги у торгівлі після Другої світової війни в Європі удалося уникнути через розвиток міжнародного співробітництва у торгівлі вугіллям і чорними металами в рамках Європейського об'єднання вугілля і стали, що слугувало основою для створення в майбутньому Європейського Союзу. У світовому масштабі було засновано Генеральну угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ), перетворену у 1995 році у Світову організацію торгівлі (СОТ).

Підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що система довела свою життєздатність, тому що політичний конфлікт між країнами із сформованими стабільними торговими відносинами менш ймовірний. Крім того, люди, які більш забезпечені і благополучні, виявляють меншу схильність до конфліктів.

Система ГАТТ/СОТ, у якій угоди укладають шляхом консенсусу в результаті переговорів і правила угод неухильно виконуються, також є важливим інструментом зміцнення довіри. Коли уряд упевнений у тому, що інші країни не піднімуть свої торгові бар'єри, у нього не виникає спокуси зробити те ж саме. Держави також будуть набагато більш готові до співробітництва одна з одною, і це дозволить уникнути ситуацій, подібних до торгової війни 1930-х років. [14]

Розділ2. Вступ України до СОТ

2.1 Початок процесу вступу України до СОТ

Процес приєднання України до системи ГАТТ/СОТ розпочався 17 грудня 1993 року, коли було прийнято рішення про створення Робочої групи (РГ) з розгляду заявки України щодо приєднання до ГАТТ/СОТ. Наступним кроком, відповідно до процедури приєднання, стало подання на розгляд Робочої групи 28 червня 1994 року Меморандуму про зовнішньоторговельний режим України. Після ознайомлення членів РГ з Меморандумом та завершення етапу запитань та відповідей розпочалися переговори про вступ у багатосторонньому форматі. З того часу відбулося шістнадцять офіційних засідань РГ (останнє - у червні 2006 року), а з 1997 року розпочався процес двосторонніх переговорів з країнами-членами РГ. В цілому до складу РГ з розгляду заявки України щодо приєднання до СОТ входить 43 країни (країни ЄС ведуть переговори як один учасник РГ). [7]

Важливо зазначити, що в середньому тривалість процесу вступу будь-якої країни до СОТ становить 4 - 6 років. Процес вступу України до цієї організації дещо затягнувся, оскільки вона вже більш 10 років перебуває у стані країни - претендента на вступ.

У 2000 р. відбулися позитивні зрушення у процесі приєднання України до СОТ. Вони стали наслідком активізації двосторонніх переговорів i були закріплені у двох указах Президента України -- від 05.09.2001 р. № 797/2001 «Про додаткові заходи щодо прискорення вступу України до Світової організації торгівлі» та від 05.02.2002 р. № 104/2002 «Про Програму заходів щодо завершення вступу України до Світової організації торгівлі».

Так, в Указі Президента України «Про додаткові заходи щодо прискорення вступу України до Світової організації торгівлі» одним із пріоритетних напрямів діяльності Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади у сфері реалізації зовнішньоекономічної політики визначено забезпечення завершення вступу України до Світової організації торгівлі протягом 2001-2002 рр. Цим же Указом було передбачено ініціювання в установленому порядку проведення парламентських слухань з питання вступу України до СОТ.

Водночас в Указі Президента України «Про Програму заходів щодо завершення вступу України до Світової організації торгівлі» одним із ключових етапів завершення Україною вступу до СОТ визначено гармонізацію національного законодавства з нормами та вимогами цієї організації.

У країни-претендента основним координатором процесу вступу до СОТ є спеціально створений з цією метою орган, до якого входять представники різних міністерств, відомств та організацій. В Україні таким органом є Міжвідомча комісія з питань вступу України до СОТ. Цю Комісію з метою забезпечення координації діяльності органів виконавчої влади стосовно вирішення питань вступу України до СОТ було утворено у 1996 р. Указом Президента України. Головою Комісії є віце-прем'єр-міністр України. До складу Комісії входять представники законодавчої i виконавчої гілок влади. Одним з основних завдань Міжвідомчої комісії з питань вступу України до СОТ є аналіз актів законодавства України з метою гармонізації та приведення їх у відповідність з нормами i принципами СОТ, договорами i домовленостями, підписаними в рамках багатосторонніх торговельних переговорів країн - членів СОТ. [13]

Крім того, з метою належного забезпечення процесу адаптації національного законодавства до норм СОТ у структурі окремих міністерств i відомств утворені та діють підрозділи (робочі групи) з питань вступу до СОТ. У структурі Державної податкової адміністрації України таким відокремленим підрозділом є відділ адаптації нормативно-правових актів України до законодавства ЄС та співробітництва з СОТ.

На сьогодні в Україні створено ряд структур, які забезпечують процес вступу України до СОТ:

- Делегацію України на переговорах зі вступу до СОТ;

- Спільну парламентсько-урядову комісію з інтеграції України до СОТ;

- Департамент співробітництва з СОТ Міністерства економіки України;

- підрозділи та робочі групи з питань СОТ у межах окремих міністерств і відомств.

Водночас у квітні 2005 року ліквідовано Міжвідомчу комісію з питань вступу України до СОТ, з метою впорядкування системи органів з координації заходів щодо набуття Україною членства у Світовій організації торгівлі. Натомість не визначено інших організаційних механізмів координації дій органів державної влади для узгодження рішень, спрямованих на гармонізацію нормативної бази із вимогами угод СОТ.

З метою забезпечення ефективної співпраці Уряду, Верховної Ради та представників ділових і громадських кіл 19 лютого 2004 року постановою парламенту прийнято рішення “Про утворення Спільної парламентсько-урядової комісії з інтеграції України до Світової організації торгівлі”.

Зазначена комісія є робочим органом з розгляду питань, що виникають у зв'язку з інтеграцією України до СОТ, включаючи питання всебічної оцінки ходу та результатів переговорного процесу, аналізу потенціалу держави щодо виконання міжнародних зобов`язань за угодами СОТ та стратегічного розвитку економіки України після вступу до СОТ, реформування системи державного управління і адаптації законодавства до вимог СОТ.

У 2003 - 2006 рр. було значно активізовано переговорний процес між Україною до СОТ. Зокрема, протягом цього періоду було забезпечено:

- проведення 7-и засідань Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ;

- проведення двосторонніх переговорів з 35 країнами-членами СОТ.

Протягом 2003-2006 років підписано 35 з 44 двосторонніх протоколів з доступу до ринків товарів та послуг:

- у 2003 році (11) з Бразилією, Болгарією, Естонією, ЄС, Ізраїлем, Кубою, Польщею, Словаччиною, Таїландом, Чехією, Угорщиною;

- у 2004 році (10) з Аргентиною, Гондурасом, Домініканською Республікою, Литвою, Малайзією, Монголією, Парагваєм, Туреччиною, Швейцарією, Шрі-Ланкою;

- у 2005 році (9) з Сальвадором, Молдовою, Норвегією, Індонезією, Японією, Ісландією, Хорватією, Еквадором та Китаєм;

- у 2006 році (5 протоколів) з США, Панамою, Австралією, Єгиптом та Колумбією.

Також завершено переговори із Перу, Вірменією та Тайванем. Тривають переговори з Киргизстаном. [8]

2.2 Перспективи вступу України до СОТ

Протягом 2005-2006 рр. було вирішено низку проблемних питань, які уповільнювали переговори між Україною та РГ СОТ.

Зокрема, було:

- усунуто податкові пільги, що надавались окремим підприємствам промисловості;

- встановлено однакові ставки акцизного збору на вітчизняні та імпортні транспортні засоби відповідно до принципу національного режиму;

- усунуто звільнення від ПДВ та податку на прибуток, платежів у Державний інноваційний фонд, від ПДВ та митних зборів на імпорт сировини, матеріалів, обладнання та товарів (не вироблених в Україні), які призначались для використання в межах технологічних парків;

- усунуто пільги у спеціальних економічних зонах та особливі режими для інвестиційної діяльності. Зокрема, всі звільнення від сплати мита на імпорт, ПДВ, акцизних зборів, квот та ліцензій, податку на прибуток, платежів у фонд соціального страхування безробіття, збору у Державний інноваційний фонд та обов'язкового продажу валютних надходжень;

- скасовано вимогу продажу Національному банку України 50% валютної виручки суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності при реалізації зовнішньоторговельних контрактів;

- скасовано дискримінаційний підхід до іноземних компаній щодо використання податкових векселів при розрахунках з бюджетом;

- скасовано режим ліцензування і квотування експорту деяких видів продукції;

- встановлено фіксовану плату за видачу експортних ліцензій, що відповідає вартості надання зазначеної послуги замість плати в адвалерному еквіваленті до вартості контракту;

- скасовано додатковий збір при імпорті нафтопродуктів.

Таким чином за станом на 15 червня 2006 року підписано 44 двосторонніх протоколів з країнами-членами СОТ, на 80% узгоджено текст проекту Звіту Робочої групи - документу, що описує торговельний режим країни та містить перелік зобов`язань, погоджено більше 98% тарифних позицій у рамках доступу до ринку товарів, завершено переговори з більшістю країн-членів Робочої групи щодо доступу до ринку послуг. [11]

Розділ3. Наслідки вступу України до СОТ

3.1 Наслідки вступу України до СОТ

До основних позитивних наслідків приєднання України до СОТ можна віднести зростання обсягів експорту та пожвавлення виробництва у певних галузях економіки. Таке зростання буде наслідком зменшення тарифних i нетарифних обмежень для українських товарів на світових ринках і витрат на транспортування товарів національного походження, враховуючи свободу транзиту товарів територією країн -- членів СОТ. При цьому буде забезпечено кращі умови захисту українських виробників шляхом справедливого вирішення торговельних спорів i відповідного скорочення дискримінаційних заходів, що застосовуються до українських експортерів.

Іншим позитивним моментом є те, що вітчизняні підприємства будуть учасниками міжнародної торгівлі на більш стабільних і передбачуваних умовах, маючи при цьому доступну інформацію щодо законодавства та правил у галузі торгівлі в інших країнах. Створення таких умов буде наслідком поширення на вітчизняні підприємства принципів, норм i стандартів СОТ, апробованих протягом десятиріч у багатьох країнах світу, та відповідної трансформації українського законодавства. У подальшому ці умови сприятимуть збільшенню іноземних інвестицій в економіку держави.

Крім того, вітчизняні виробники отримають полегшений доступ до світових ринків товарів, послуг, технологій та капіталів, а іноземні компанії -- до ринків збуту в Україні. Все це буде додатковим стимулом для підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств i впровадження ними новітніх технологій. [13]

Водночас уряд України матиме можливість використання міжнародних заходів захисту внутрішнього ринку. Це, зокрема, застосування антидемпінгових та компенсаційних заходів захисту внутрішнього ринку від субсидованого експорту i введення тимчасових обмежень імпорту з метою вирівнювання платіжного балансу.

Зі вступом України до СОТ пов'язані також негативні наслідки. Так, з метою вступу до СОТ Україна повинна зменшити тарифні й нетарифні обмеження, які застосовуються для захисту внутрішнього ринку, з одночасним скороченням державної підтримки для окремих галузей національної економіки (сільське господарство, автомобілебудування). Внаслідок цього вітчизняні підприємства в багатьох випадках вимушені будуть діяти в умовах жорсткої конкуренції. Крім того, лібералізація торговельного режиму України збільшить залежність національної економіки від стану світової економіки. [7]

Таким чином, за кількістю та значимістю для України переважають позитивні наслідки приєднання до СОТ. Водночас слід звернути увагу на те, що в окремих галузях та секторах економіки може складатися різне співвідношення позитивних та негативних наслідків вступу до СОТ.

Слід наголосити, що небезпечність форсування вступу до СОТ полягає в тому, що Україна може вступити до цієї організації на неприйнятних умовах, чим завдасть шкоди багатьом галузям економіки.

Крім того, необхідно враховувати, що наслідки вступу до СОТ змінюватимуться в часовому вимірі. Так, негативний наслідок у перспективі може перетворитися в позитивний, або навпаки. [13]

3. 2 Наслідки вступу до СОТ на автомобільну галузь України

Забезпечення вступу України до СОТ вимагає досить масштабних змін у законодавстві, в економічній політиці держави, значних економічних поступок, що їх має зробити Україна. Вступ України до СОТ передбачає розв'язання цілої низки різнобічних впливів і наслідків, як позитивних, так і негативних: зростання і зменшення конкурентних переваг, зміни у позиціях окремих галузей у зовнішньоторговельних стосунках, соціально-економічні наслідки для добробуту населення та ціла низка економічних і політичних чинників. У цьому аспекті автомобільна промисловість стала об'єктом пильної уваги учасників переговорів зі вступу України до СОТ. Державна підтримка вітчизняного автомобілебудування залишається головною перепоною у двосторонніх відносинах Україна - СОТ, оскільки більшість преференцій, що надавалися раніше, стали несумісними з умовами Світової організації торгівлі. Участь України в даній міжнародній організації в короткостроковій перспективі призведе до скорочення вітчизняного виробництва та експорту в машинобудуванні відповідно [8]. З іншого боку, купівля імпортованих авто для українського споживача в період економічної кризи виявилася нереальною.

Отже, на сьогодні український автомобільний ринок знаходиться в кризовому становищі. Попит та обсяги ринку впали. Популярним став обмін уживаних авто, а не придбання в автосалонах нових машин. Банки перестали надавати кредити, що призвело до зміщення придбання авто в розстрочку в сторону лізингу та кредитування власними фінансовими структурами.

Таким чином, із процесом пристосування України до умов СОТ та подолання наслідків фінансової кризи 2008 року для вітчизняного автомобільного ринку розпочинається критично важливий період, коли, по суті, визначатиметься його подальша доля. За великим рахунком, все залежить від того чи зможе держава за нових умов проводити ефективну політику, спрямовану на реальну підтримку вітчизняних автопідприємств.

Невирішеними залишаються більшість питань щодо розробки важелів і механізмів регулювання зовнішньої торгівлі, що не суперечать нормам СОТ і можуть використовуватися державою для розв'язання завдань зовнішньоекономічної, структурної та промислової політики в нових умовах. Сукупність цих обставин викликає необхідність окремого розгляду зазначених питань і зумовлює наукову та практичну актуальність обраної теми дослідження. У зв'язку із кризою світової фінансової системи автомобільна галузь провідних автобудівельних держав світу переживає найгірший у своїй історії занепад. За оцінками експертів криза сприяла зміні структури продажів автомобілів: сегмент малих автомобілів продовжив зростання в усьому світі навіть у 2008 р., у той час як автомобілі преміального сегмента і позашляховики значно втратили свої позиції. До того ж, відбувається різке падіння продажів комерційних автомобілів. Рентабельність автовиробників досягла історичного мінімуму [5].

Світова криза у галузі авто виробництва не обминула і Україну. За даними Держкомстату, обсяг промислового виробництва в Україні за 11 місяців 2009 р. скоротився порівняно з аналогічним періодом минулого року на 24 %. За підсумками 2009 р. керівник групи радників голови НБУ В. Литвицький прогнозує зростання інфляції до 13% [10]. Міжнародні оглядачі звертають увагу на те, що за минулий рік українці стали найбіднішим народом Європи: країна опустилась на останнє місце по зарплатам у доларовому еквіваленті. Причини зниження доходів - різка девальвація курсу національної валюти.

І як наслідок, український авторинок став другим за рівнем падіння продажів в Європі. Основними причинами такого спаду слід вважати:

- продовження економічної рецесії;

- недосконалість та неефективність споживчого кредитування;

- зниження платоспроможного попиту населення;

- поступове вичерпання у імпортерів ліквідних складів автомобілів 2008-2009 рр. випуску;

- мінімальні обсяги ввезення нових машин (імпортери, не впевнені в своїх продажах, не хотіли входити в 2010 рік з великими стоками торішніх машин, як це трапилося в 2009 році);

- українське населення відкладає серйозні покупки у зв'язку з невизначеністю щодо політичної та економічної ситуації після виборів.

Загалом, ринок нових іномарок в Україні скоротився вчетверо - до рівня 2004-2005 рр. [5]



Рис. 1. Динаміка продажів нових іномарок в Україні за 2004 - 2009 рр.

Проте зміну основних тенденцій в автомобільній сфері слід розглядати лише в розрізі нових умов Світової організації торгівлі, учасником якої Україна стала в липні 2008 року.

Фундаментальний принцип Багатосторонньої торговельної системи, що слід імплементувати Україні, як країні-учасниці СОТ, - принцип країни зі статусом найбільшого сприяння в трьох важливих сферах міжнародної торгівлі: торгівля товарами, торгівля послугами і торговельні аспекти, що пов'язані з правами інтелектуальної власності.

Тепер Україна не може обмежувати квотами імпорт продукції, не погодивши квотування із СОТ. Відповідно до підписаного Протоколу передбачаються поетапне зменшення мита на імпорт автомобілів з 25 до 10 % і скасування заборони на ввезення машин віком понад вісім років [3]. Проте для виконання перелічених зобов'язань Української держави перед СОТ парламенту треба було ухвалити ще ряд законопроектів.

У протоколі прописано зниження мит на автомобілі до 5% до 2013 року у такому порядку:

Автомобілі з об'ємом двигуна понад 2200 см3:

2008	2009	2010	2011	2012	2013
10%	9%	8%	7%	6%	5%

Автомобілі з об'ємом двигуна менше 2200 см3:

2008	2009	2010	2011	2012	2013
10%	8%	8%	7%	6%	5%

Виходячи з такого графіка, відкладати введення нових мит до 2009 року - означає порушувати досягнуті домовленості. Після вступу в СОТ середньозважена тарифна ставка становить відповідно до зв'язаних рівнів по всій номенклатурі - 5,09% (сільське господарство 10,07% та промисловість 4,77%) [6].

Не виключено, що в найближчому майбутньому ми побачимо зниження цін на нові автомобілі та пожвавлення попиту. Однак, автопідприємства все одно боротимуться за покупця в непростих умовах українського авторинку.

З іншого боку, зниження мита на усю імпортну продукцію [2] поставили під загрозу торговельний баланс країни. У період між травнем, коли Україна вступила у СОТ, та жовтнем 2008 року, коли криза, власне, досягла України, зовнішня торгівля активно розвивалася. Прямий вплив на зростання українського експорту до інших країн мали заходи, пов'язані із членством у СОТ, а саме: зниження імпортних тарифів на українські товари; відміна кількісних обмежень ЄС на імпорт з України металургійної продукції; зняття українських обмежень експорту зернових. Кількість антидемпінгових розслідувань проти України також зменшилась [11]. У той же час зниження імпортних тарифів сприяла зростанню обсягів імпорту до України, що вимагало значних обсягів вільноконвертованої валюти. А це означало необхідність отримання нових кредитів і неухильне зростання зовнішнього боргу країни. Тож, можна стверджувати, що поточна криза виникла і за рахунок перевищення ввозу товарів над вивозом: в Україну потрапило більше товарів з-за кордону, за що ми розплачуємось відтоком із країни валюти і скороченням внутрішнього виробництва, втратою робочих місць і зниженням рівня доходів населення. Україна стає імпортозалежною державою. Як наслідок - від'ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу, що стало головним болем урядів багатьох країн світу. До речі, значну частку в українському імпорті складають саме транспортні засоби, половина з яких є легковими автомобілями. Ця тенденція пояснюється не тільки незадоволеним внутрішнім попитом, але й суттєвим зниженням ввізної ставки мита після вступу до СОТ. Загалом імпорт автотранспортних засобів обійшовся Україні в більш ніж 1 млрд. дол. У 2009 році зовнішньоторговельний оборот України в частині автотранспорту склав майже 1,5 млрд. дол., з якого на частку експорту припадало лише 244 млн. дол., тобто імпорт перевищував експорт України в 6 разів! Найбільший «внесок» у формування негативного сальдо автоторгівлі дала торгівля легковими автомобілями - мінус 808 655 тис. дол. [4]

Згідно зі стандартами МВФ, в Україні вже наступив критичний рівень платіжного балансу, і навіть виданий Фондом кредит поки що не рятує, адже останній був наданий, перш за все, для здійснення виплат України своїх зовнішніх боргів, а не з метою підтримки вітчизняної економіки. До речі, МВФ дозволяє також регулювати платіжний баланс тарифами. При цьому, як відзначають автори проекту відповідного закону, Україна може, але не зобов'язана проводити консультації з СОТ з приводу такого підвищення [10].

З 16 березня 2009 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з метою поліпшення стану платіжного балансу України у зв'язку зі світовою фінансовою кризою» [3], згідно з яким було введено тимчасову 13% надбавку до ввізних мит на імпорт автомобілів. У нинішніх умовах це рівносильне смерті авторинку. Адже обсяги продажів в Україні, як вже згадувалося, впали майже на 75% [6]. Виникла ситуація, коли додаткове оподаткування імпорту у цьому сегменті лише ускладнить стан справ. Прийнятий закон не призведе до скорочення відтоку коштів з нашої держави та не поліпшить стан платіжного балансу, а відбудеться лише перерозподіл імпорту між групою готових автомобілів та групою машинокомплектів на користь останньої [9].

Крім того, будь-які додаткові податки чи збори в ситуації фінансової кризи призводять до подальшого зростання цін на товари та є додатковим навантаженням на споживача. Таким чином, в Україні посилюється фінансовий тиск, що сприяє подальшому зубожінню населення. Ситуація особливо загострилася на початку 2010 року. Донедавна дилери мали можливість продавати імпортні авто, завезені в проміжках між стрибками курсу долара і введенням додаткового 13%-го підвищення до імпортного мита, за нижчими цінами, ніж зараз. На сьогодні імпортери вже розпродали складські запаси і не можуть проводити спеціальні акції, які були двигуном продажів у 2009 році. Навіть неофіційні дилери завозять автомобілі тільки під замовлення. Це говорить про скорочення вітчизняного автомобільного ринку, що найближчим часом призведе до масових звільнень працівників у цій сфері бізнесу. Адже український авторинок - це сукупність підприємств з продажу та технічного обслуговування автомобілів по всій території України. До його складу входять як офіційні імпортери, які у своїй більшості є підприємствами з іноземними інвестиціями відомих світових корпорацій, так і розгалужена дилерська мережа, що складається з підприємств малого та середнього бізнесу із загальною чисельністю понад 62 тисячі робочих місць [9]. Падіння обсягів продажів вже змусило мінімізувати витрати всіх структур цієї галузі української економіки, і надалі може призвести до повного банкрутства підприємств та значного збільшення чисельності безробітних.

В результаті технічного підвищення ставки ввізного мита ми отримаємо, з одного боку, певне скорочення офіційного автоімпорту і катастрофічні втрати Держбюджету, а з іншого - зростання потоку контрабанди і подальше використання фіктивних схем. При цьому кількість ввезених автомобілів і вивезених з України коштів в іноземній валюті не зміниться, а Держбюджет у той же час не отримає ані копійки [12]. Отже, без відповідного державного контролю автомобільний ринок України може стрімко стати «тіньовим».

Питання балансу вигод і втрат виробників, постачальників та споживачів товарів і послуг від вступу України до СОТ лишається й надалі відкритим.

Наостанок, спробуємо спрогнозувати ситуацію, яка складеться на українському автомобільному ринку у найближчих роках. (табл. 1).

Таблиця 1

Прогноз розвитку українського авторинку

ПОЗИТИВНИЙ СЦЕНАРІЙ	НЕГАТИВНИЙ СЦЕНАРІЙ
- стабільний курс гривні; - встановлення постійних цін на автомобілі; - поступове відновлення автокредитування та споживчого попиту; -  гарантія стабільності обмежувальних заходів для імпорту автомобілів.	- нові протекціоністські заходи уряду на захист вітчизняного автопрому, - зміщення попиту в дешевий сегмент; - навмисна девальвація національної валюти з метою підтримки експортерів та виплати зовнішніх боргів; - зростання інфляції.
НАСЛІДКИ
Оздоровлення банківської системи призведе до пожвавлення іпотечного та автомобільного кредитування. Стабілізація продажів на авторинку України передбачається протягом двох наступних років.	Коливання курсу національної валюти спричинить відкладання населенням покупки авто на 3-5 років вперед. Відновлення українського ринку нових легкових автомобілів відбудеться лише через 5-8 років.

Проте найбільш імовірною буде якась комбінація цих двох сценаріїв. Зміни в той чи інший бік залежатимуть від політичної та економічної ситуації в країні.

Отже попередній аналіз сучасного автомобільного ринку України свідчить про жорстку конкуренцію у цій галузі. У наш час кожен автоцентр вимушений створювати свою власну конкурентну перевагу для втримання існуючих та залучення нових клієнтів. Майже всі фірми почали широко використовувати різноманітні маркетингові стратегії, рекламу, акції і системи знижок. 

Безумовно, будь-яка криза створює можливості для тих компаній, які стабільно і ефективно працюють. У галузі досить багато сегментів, в яких чимало фрагментованих гравців і величезні надлишкові потужності, тому криза надає шанс тим, хто прагне здійснити консолідацію і реструктуризувати свій бізнес.

Криза - це час реформ. І завдання українського уряду на сьогодні полягає в тому, щоб дослідити заходи, які вживаються в інших країнах і вибрати ті, які можуть бути адаптовані до нашої реальності з метою вирішення економічних проблем.

Висновки

Оскільки Україна приєдналася до Світової організації торгівлі, нагальним питанням для держави стала адаптація національного законодавства до принципів і норм СОТ. Особливо це стосується законодавчої бази, що регулює автомобілебудування та автомобільний ринок.

Вступ до СОТ розглядається Україною як інтегрована частина широкомасштабних економічних реформ в країні і важлива компонента державної економічної політики. Та через стрімке зниження митних ставок цілком ймовірне і подальше зростання негативного сальдо платіжного балансу. Бо попит на споживчі товари, більшість яких імпортного походження (автомобілі, побутова техніка, продукція легкої промисловості тощо) зростатиме принаймні протягом кількох найближчих років. А це призведе до підвищеного попиту на вільноконвертовану валюту. Тому саме найближчими роками ситуація вимагатиме і від держави, і від підприємств посиленої роботи з вдосконалення управління та адаптації до норм СОТ і, в першу чергу, прискореного розвитку вітчизняного виробництва імпортозаміщуючих товарів.