Переваги та особливості здійснення свопових валютних операцій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Мета роботи - визначити основні переваги та особливості валютних операцій «своп».

Об'єктом виступає свопова валютна операція.

Предмет роботи - комбінація двох протилежних конверсійних операцій на однакову суму з однією датою укладання та різними датами валютування. При цьому одна із вказаних операцій і дій - термінова, а інша є угодою з негайною поставкою.

До основних завдань належать:

- визначення сутності та значення свопових валютних операцій на валютному ринку та особливості їх застосування;

- дослідження впливу свопів на економіку країни;

- визначення основних переваг та недоліків даного виду валютних операцій;

- проаналізувати значення даного виду валютних операцій для економіки країни тощо.

Актуальність теми. На ринку капіталів одні учасники ринку інвестують кошти, інші на різних умовах залучають їх. Емітуючи акції, суб'єкти ринку формують свій акціонерний капітал. Емітуючи різного роду зобов'язання, вони стають позичальниками на ринку фінансових ресурсів.

Угодами своп називають угоди між двома учасниками ринку про обмін у майбутньому платежами відповідно до умов угоди. Фактично своп полягає в зміні грошового потоку з одними характеристиками на грошовий потік з іншими характеристиками.

Угоди своп укладаються на період від кількох років до десятків років з метою усунення валютного або процентного ризику, а також у цілях арбітражу. Часто в угодах своп беруть участь фінансові посередники -- комерційні банки. Вони виступають гарантами виконання умов угоди, приймаючи на себе ризики несплати та валютні ризики.

1. Сутність, розвиток та особливості валютних операцій «своп»

Своп - сукупність операцій спот і форвард - обмін номіналу (який також називається основним капіталом) і процентних платежів в одній валюті на номінал і процентні платежі в іншій валюті, тобто обидва грошові потоки представлені різними валютами. Процентна ставка може бути фіксованою або плаваючою для обох валют, або фіксованою - для однієї і плаваючою - для другої валюти.

Свопи - операції купівлі валюти на умовах спот в обмін на національну з наступним викупом - укладаються з метою здійснення комерційних угод, кредитування клієнта, придбання банками валюти без валютних ризиків для забезпечення міжнародних розрахунків.

У 60-і роки ХХ ст. у часи функціонування Бреттон-Вудської валютної системи валютні курси розвинутих країн засновувалися на твердих фіксованих паритетах, а ринкові, поточні коливання були обмежені в рамках інтервенційних точок. Операції своп широко використовувалися як засіб підтримання курсів ключових валют, особливо долара США. З цією метою з 1962 р. між Федеральною резервною системою США і центральними банками більшості розвинутих західноєвропейських країн існувала домовленість надання європейськими країнами американським банкам певних сум своїх національних валют за долари на певний термін. Одержаними коштами американські валютні органи здійснювали інтервенцію на валютному ринку, тим самим насичували попит на західноєвропейські валюти і забезпечували, таким чином, курс долара. Після закінчення терміну своп-операції Федеральна резервна система повинна була відновити одержану суму, викуповуючи долари назад. Однак на практиці термін операції продовжувався, оскільки короткострокові інтервенції не були в стані припинити процес знецінення і сильний натиск на американський долар.

Розвиток ринку приватних свопів почався у 70-і роки ХХ ст. в рамках компенсаційних угод, коли в більшості промислово розвинутих країн застосовувався жорсткий валютний контроль і був відсутній вільний обмін валюти. Все це обмежувало можливості компаній одержувати іноземні кошти (як у вигляді фінансування, так і у вигляді кредитів). Значною мірою від обмежень страждали багатонаціональні корпорації, що відчували труднощі при кредитуванні закордонних дочірніх відділень. Для подолання перешкод стали укладатися паралельні та компенсаційні позики.

В період утворення і на ранньому етапі розвитку ринку свопів була необхідною наявність двох контрагентів з протилежними запитами. В той час банки діяли в ролі посередників-брокерів, добираючи пари контрагентів. Після укладення успішної угоди банк одержував комісійні за свої послуги і в майбутньому розвитку подій участі не брав. Поступово по мірі розвитку ринку ідеальна ситуація спів падання інтересів ставала все рідшою - все важче було знайти відповідного контрагента, і банки почали брати участь і в другій половині угоди (закінченні свопу). Банки зводили партнерів, інтереси яких співпадали не повністю, і намагалися хеджувати різницю. Це привело до створення дилерського ринку свопів. Тому на даний час банки виступають не брокерами, а власниками основного капіталу. З'явилося поняття «складу свопів» - свопів, що не знайшли собі пари. Замість стягнення плати з учасників свопу банки одержують доходи за рахунок різниці між пропонованими ними цінами купівлі та продажу (Bid-Offer Spread). Реструктуризація значно збільшила ліквідність, тому що більше не було необхідності чекати появи відповідних контрагентів. Все це призвело до буму ринку свопів у 90-і роки і до появи багатьох різновидів цієї операції.

На даний час основними цілями операції своп є:

- придбання банком готівки в одній валюті за рахунок надлишку іншої валюти;

- зменшення/нейтралізація валютних ризиків при проведенні форвардних угод;

- пролонгування (продовження) відкритої валютної позиції.

На міжнародному ринку капіталів своп має наступні значення:

- здійснення одночасних купівлі та продажу валюти;

- одночасне надання кредитів у різних валютах;

- обмін зобов'язаннями.

Таким чином, своп, це одночасна купівля з гарантією наступного продажу. Укладаються два окремі контракти по обміну валют в один і той самий час, але дати розрахунків є різними. Часто ці операції здійснюють банки.

Оскільки операція своп - це комбінація купівлі та продажу однієї і тієї ж валюти, але з різними строками платежів, визначена сума валюти одночасно виступає об'єктом як касової, так і термінової угоди. Отже, вона була продана як готівка і одночасно викуплена через певний час, або навпаки, закуплена як готівка і одночасно продана на термін. Перша частина операції здійснюється за курсом кеш (спот), друга - термінова угода - за курсом форвард. Сума, яку взамін одержуємо або продаємо, збільшена або зменшена на своповий процент, який виражає різницю між курсами спот і форвард.

Тому на практиці часто такі угоди називають подвійними угодами. Вони зручні для банків, оскільки не створюють відкритих позицій - купівля/продаж валюти покривається зустрічним продажем/купівлею.

Свопові операції використовуються і для зменшення та уникнення валютних ризиків, пов'язаних з коливаннями валютних курсів. Однак найчастіше вони пов'язані з поточними операціями банків і укладаються для підтримання їх позицій, для надання короткострокових кредитів іншим фірмам та банкам.

У періоди великого поширення клірингових розрахунків свопові операції використовувалися і для придбання клірингової валюти, коли плафон технічного кредиту за даною кліринговою угодою було вичерпано і не було іншої можливості придбати авуари для розрахунків за необхідний країні імпорт. У таких випадках держави, що потребували імпортних товарів, закладали вільно конвертовану валюту на визначений термін. Напр., за клірингом між Іраном і Фінляндією технічний кредит повністю засвоєно. Іран потребує імпорту важливих для країни товарів, але не має клірингових коштів, щоб оплатити імпорт. Тоді він домовляється з Фінляндією і переводить їй 1 млн. вільноконвертованих доларів, за що Фінляндія надає Ірану 1 млн. клірингових доларів. Якщо своп укладено на 1 місяць, після його закінчення Фінляндія повертає Ірану 1 млн. вільноконвертованих доларів, а Іран Фінляндії - 1 млн. клірингових доларів. В даному випадку маємо своп - комбінацію з двох операцій: угода готівкою - обмін конвертованої валюти на клірингову - і термінова угода - зворотний обмін клірингової валюти на конвертовану.

2. Класифікація свопів

Залежно від кількості контрагентів у своп-угоді виділяються такі види своп-операцій:

А) чистий своп (pure swap) - коли обидві частини операції здійснюються одними і тими самими контрагентами.

Б) складовий своп (engineered swap) - коли угоди здійснюються між різними партнерами (за участю третіх осіб).

Оскільки своп - комбінація двох протилежних конверсійних операцій на однакову суму з різними датами валютування, то дата виконання ближчої операції називається датою валютування свопа, а дата віддаленої угоди - датою закінчення свопу.

Залежно від черговості угод свопи поділяються на:

1) звичайний своп (b+s, buy/sell, buy and sell swap) - коли перша конверсійна угода є купівлею, а друга - продажем валюти;

2) обернений своп (s+b, sell/buy, sell and buy swap) - коли спочатку здійснюється угода продажу, а потім - купівлі валюти.

 Своп - взаємодія брокерів (дилерів), що дотримуються різних суджень стосовно того, який вплив чинитиме змінний форвардний спред однієї валюти на форвардний спред іншої валюти під впливом діючих процентних ставок. Можливості маневрування терміном і сумою залежать від періоду угоди. Чим більший період за угодою своп, тим більше можливостей і часу, щоб скоригувати термін і суму. Як правило, свопи укладаються на термін до 1 року, але можливі й варіації.

За термінами свопи поділяються на:

1) стандартний своп (зі споту, спот-уїк, s/w swap, spot-week swap), коли перша угода здійснюється на споті, а інша - на умовах однотижневого форварда;

2) короткий (одноденний) своп (до споту, том/некст, tom/next swap), коли перша операція здійснюється з датою валютування завтра, а друга - на споті.

3) форвардний своп (після споту) - поєднання двох форвардних угод; ближча операція здійснюється на умовах форвард з датою валютування пізніше, ніж спот, а обернена - на умовах пізнішого форварда.

 Котирування своп - різниця між форвардною ціною та ціною спот (можна сказати, що своп - це різниця процентних ставок за даними валютами за визначений період часу).

 Стандартна угода складається з двох операцій - спот і форвард (в першій угоді береться курс спот, в другій - курс форвард), які засновані на загальному курсі спот. Відповідно, відмінність цих курсів складає форвардну маржу (спред) на визначений період. Тому при котируванні такого свопу, як правило, вказуються лише форвардні пункти двостороннього котирування для відповідного періоду.

Основні різновиди свопу - процентний і валютний свопи. Такі операції, як процентний і валютний свопи, мають на меті запобігання несприятливій зміні процентних ставок та валютних ризиків за кредитними операціями, а також зниження вартості залучення та надання валютних коштів.

Процентний своп являє собою середньострокову чи довгострокову угоду між двома банками чи фінансовими організаціями, згідно з якою одна сторона бере на себе зобов'язання сплачувати за конкретну суму кредиту проценти за фіксованою ставкою, а інша зобов'язується сплачувати проценти за ту ж саму суму кредиту, виражену в тій самій валюті, але за плаваючою ставкою. При цьому учасники угоди процентного свопу не вступають в кредитні відносини між собою, і реального руху коштів за кредитом не відбувається. Процентні свопи, які передбачають змінну процентну ставку на актив, називаються активними, а ті, що змінюють процентну ставку на пасив, -- пасивними.

За угодою валютного свопу сторони узгоджують суму основного боргу в одній валюті та її еквівалент у іншій валюті, і, на відміну від процентного свопу, де реального руху основної суми не відбувається і сторони обмінюються тільки процентними платежами (на практиці розмір платежів установлюється, як правило, в інтервалі між більшою та меншою сумами нарахованих процентів), за угодою валютного свопу сплаті підлягають як суми процентів, так і основні суми. При цьому, оскільки зобов'язання сторін виражені в різних валютах, взаємні платежі здійснюються в повних сумах.

Нині створений і функціонує повноцінний ринок валютних та процентних свопів. Ці операції проводяться в усіх основних євровалютах, однак найбільше їх припадає на долар США. Угоди "своп" укладаються, як правило, на термін від 2 до 10 років.

При проведенні операцій валютного та процентного свопів слід зважати на низку пов'язаних з ними ризиків, і передусім на ризик неплатежу та ризик дострокового розірвання угоди.

Ризик неплатежу за угодою процентного свопу порівняно невеликий, оскільки, як уже зазначалося, реального руху коштів за основною сумою не відбувається. Що ж до угод валютного свопу, то вони є ризикованими, оскільки взаємні платежі здійснюються в повній сумі. Як захист від указаного ризику більшість угод передбачає, що сума платежу за угодою "своп" переходить у повну власність її бенефіціару тільки за умови, що сам бенефіціар, своєю чергою, виконає повною мірою власні платіжні зобов'язання.

Угоди "своп" передбачають також право будь-якої із сторін достроково розірвати угоду в деяких випадках: по-перше, у разі невиконання будь-якою із сторін своїх зобов'язань за угодою (default), по-друге, при виникненні для будь-якої із сторін додаткових витрат (increased costs).

Операції "своп" інколи використовуються центральними банками промислово розвинутих країн для тимчасового підкріплення своїх резервів у інвалюті при проведенні валютної інтервенції. Угоди "своп" здійснюються за телефоном у межах установленого міжбанківською угодою ліміту взаємних кредитів у національних валютах на термін 3--6 місяців, який часто продовжується.

Також виділяють і інші види свопів, про що йтиметься далі.

Операції "своп" з валютою і золотом означають тимчасовий обмін активами, з відсотками і борговими вимогами - остаточний обмін.

Сутність операцій "своп " з відсотками полягає в тому, що одна сторона зобов'язується виплатити іншій відсотки за ставкою LIBOR в обмін на одержання платежів за фіксованою ставкою. Виграє та сторона, яка не помилилася при прогнозуванні ринкової процентної ставки.

Операції "своп" з борговими зобов'язаннями полягають у тому, що кредитори обмінюються не тільки процентними надходженнями, але і всією сумою боргу клієнта.

Операції "своп" з валютою і відсотками іноді поєднуються (одна сторона виплачує відсотки за плаваючою процентною ставкою, у доларах США в обмін на одержання процентних платежів за фіксованою ставкою в ЕВРО).

Операції "репо" засновані на домовленості учасників угоди про зворотний викуп цінних паперів. Угода передбачає, що одна сторона продає іншій пакет цінних паперів визначеного розміру з зобов'язанням викупити його по заздалегідь обумовленій ціні. Одна сторона кредитує іншу під заставу цінних паперів.

Операції "репо" бувають декількох видів:

"Репо з фіксованою датою" передбачає, що позичальник зобов'язується викупити цінні папери до заздалегідь встановленої дати.

Операції "відкрите репо" припускають, що викуп цінних паперів може бути здійснений у будь-який час або в будь-який час після визначеної дати.

За допомогою операцій "репо" власники великих пакетів цінних паперів одержують можливість більш ефективно розпоряджатися своїми активами, а банки й інші фінансові інститути одержують ще один інструмент управління ліквідністю.

Традиційно свопи ділять на дефолтні свопи, свопи на активи, свопи на сукупний дохід.

3. Переваги здійснення свопових валютних операцій

Перевага валютних операцій своп у тому, що вони майже повністю ліквідують валютний ризик. Валюти, куплені і продані у різні дати, можуть бути продані і куплені, утворюючи обернений своп. Тому, якщо непокрита позиція виникає лише через різницю розрахункових дат, вона може бути легко зменшена, або покрита повністю, тобто може бути створена обернена позиція.

Отже, основна перевага операцій своп як засобу створення термінових позицій полягає у тому, що їх учасникам не треба переживати про короткострокові коливання курсів, оскільки останні не чинять сильного впливу на форвардний курс.

Свопові операції використовуються і для зменшення та уникнення валютних ризиків, пов'язаних з коливаннями валютних курсів. Однак найчастіше вони пов'язані з поточними операціями банків і укладаються для підтримання їх позицій, для надання короткострокових кредитів іншим фірмам та банкам.

валютна операція своп

Размещено на Allbest.ru