Органи (інститути) Європейського Союзу. Європейська комісія

Основні етапи створення Європейського Союзу: створення Європейського об'єднання вугілля і сталі, Європейської асоціації вільної торгівлі та підписання договору про створення Європейського Союзу. Європейська комісія як вищий виконавчий орган ЄС.

Рубрика Международные отношения и мировая экономика
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 02.05.2011
Размер файла 37,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

23

Органи (інститути) Європейського Союзу. Європейська комісія

План

Вступ

1. Від спільного ринку до ЄС

1.1 Основні етапи створення ЄС

2. Виконавча влада ЄС

2.1 Політичний устрій ЄС

2.2 Європейська комісія, як вищий виконавчий орган ЄС

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

У стратегічних пріоритетах зовнішньої політики України йдеться про європейський вибір, відданість України загальнолюдським цінностям, ідеалам свободи та демократії [4]. Фактично всі парламентські партії в Україні є поборниками вступу України до ЄС і розвитку відносин із Західною Європою.

Для України, як незалежної держави гостро стоїть питання входження в Європейський Союз з метою подальшого розвитку демократії, свободи слова, стабілізації економічного розвитку. Можна з впевненістю стверджувати, що Україна має всі підстави зайняти належне місце в системі міжнародних відносин і світовій економіці [5,с.16-17].

Отримання статусу повноцінного члена Європейського Союзу, як стратегічної мети України, було вперше задекларовано президентом України Віктором Ющенко на початку 2005-го року, одразу після його обрання. Але поглибленню співпраці України з Європейським Союзом перешкоджає надмірне втручання держави в економіку, політична нестабільність, а також правова база України, яка не адаптована до європейських стандартів. Крім того, деякі західноєвропейські політики говорять про тимчасову «стомленість від розширення» європейських інституцій. Тому, на цей час, офіційно від ЄС Україні було запропоновано лише так звану Європейську політику сусідства.

В березні 2007-го року Європейський Союз висунув пропозицію про укладення Договору про Зону вільної торгівлі між Україною та ЄС. На даний час наша країна веде переговори з ЄС про асоціацію, спрощення візового режиму, створення зони вільної торгівлі. Керівництво країни має надію, що ці договори будуть підписані в поточному році. Але розвиток відносин України з Європейським Союзом все ж не містить конкретних планів приєднання України до ЄС найближчим часом.

Всі ці обставини викликають настійну необхідність всебічного вивчення системи правових норм, які регулюють процес європейської інтеграції, порядок створення і функціонування європейських владних інститутів і пов'язаних з цим суспільних відносин.

Метою даної роботи є аналіз права ЄС, як самостійної правової системи, яка знаходиться на стику національного права держав-членів ЄС і міжнародного права.

Об'єктом дослідження виступає право Європейського Союзу, як суб'єкта міжнародного публічного права.

Предметом даного дослідження є джерела європейського права, засновницькі договори, акти, що видаються інститутами Євросоюзу, а також співвідношення між правом ЄС та національним правом держав, які входять до Європейського Союзу.

1. Від спільного ринку до ЄС

1.1 Основні етапи створення ЄС

В післявоєнний період інтеграційні процеси, які відбувались в світі, підштовхувались високим рівнем розвитку продуктивних сил, поглибленням спеціалізації виробництва в умовах відносно незначних масштабів внутрішніх ринків країн Західної Європи. Вагомим чинником інтеграційних процесів в Європі стала необхідність протидії цілковитому домінуванню в повоєнні роки Сполучених Штатів в світовому господарстві. Так, в 1948р. США виробляли понад 60% сукупної продукції промислово розвинутих країн, на частку США припадало близько половини всіх довгострокових зарубіжних капіталовкладень і майже 80% всього золотого запасу капіталістичного світу. Крім того, створена після війни система міжнародних валютних та інших економічних відносин, а також мережа міжнародних економічних організацій - МВФ, МБРР, ГАТТ - були побудовані таким чином, щоб зміцнити економічне становище і вплив США, які домінували і у політичних союзах: від НАТО до АНЗЮС. Жодна країна Західної Європи поодинці не могла бути для США рівноправним партнером. Для цього потрібен був міцний і довгостроковий економічний союз, єдиний господарський простір, який міг би зіставитися з національним господарством США. Все це і обумовлювало необхідність консолідації західноєвропейської економічної еліти на власній основі.

Першим етапом європейської інтеграції стало створення в 1951р. ФРН, Бельгією, Нідерландами, Люксембургом, Францією та Італією Європейського об'єднання вугілля і сталі (ECSC - European Coal and Steel Community), метою якого було об'єднання європейських ресурсів по виробництву стали і вугілля. Велика Британія відмовилася брати участь в цій організації з міркувань національного суверенітету [7].

В рамках ЄОУС вперше в міжнародне життя вводилися елементи над національності через делегування державами-учасниками частини свого суверенітету.

Основними керівними органами ЄОУС були:

· Найвищий керівний орган формувався з представників держав-учасників, але діяв незалежно від їх урядів і отримав повноваження приймати рішення в загальних інтересах держав-членів, обов'язкових для виконання. Члени керівних органів призначалися по рекомендаціях урядів держав-членів і з їх згоди. Проте вони не повинні були слідувати вказівкам своїх урядів, що і забезпечувало наднаціональний елемент в діяльності керівних органів ЕОУС.

· Рада міністрів складалася з членів урядів відповідних держав. Саме Найвищий керівний орган і Рада міністрів приймали всі рішення в рамках ЕОУС. Створення разом з Найвищим керівним органом Ради міністрів забезпечувало необхідний баланс між національними інтересами і елементами над національності.

З метою поглиблення економічної інтеграції, ці ж шість держав в 1957р. заснували Європейське економічне співтовариство (EEC - European Economic Community) і Європейське співтовариство по атомній енергії (Euratom - European Atomic Energy Community). ЄЕС був створений, в першу чергу, як митний союз шести держав, покликаний забезпечити свободу переміщення товарів, послуг, капіталів і людей. Євратом повинен був сприяти об'єднанню мирних ядерних ресурсів цих держав. Найважливішим з цих трьох європейських співтовариств було Європейське економічне співтовариство, яке пізніше, у 1990-ті роки, стало іменуватися просто Європейським співтовариством (ЄС - European Community). ЄЕС було засновано Римським договором 1957р., який набув чинності з 1 січня 1958р. У 1959-му році членами ЄЕС був створений Європейський парламент - представницький, консультативний, а пізніше і законодавчий орган [7].

Процес розвитку і перетворення цих європейських співтовариств в сучасний Європейський Союз відбувався шляхом одночасних структурній еволюції і інституційній трансформації в більш згуртований блок держав з передачею все більшого числа функцій управління на наднаціональний рівень (так званий процес євроінтеграції, або поглиблення союзу держав) з одного боку, і збільшення числа учасників європейських співтовариств (і пізніше Європейського Союзу) з 6 до 27 держав (розширення союзу держав) з другого.

Відповідно до Договору злиття, який був підписаний в Брюсселі в квітні 1965-го року, Найвищий керівний орган і Раду міністрів ЄОУС, а також Комісію і Раду Євратома змінили Комісія ЄЕС і Рада ЄЕС. Інститути трьох європейських співтовариств (ЄОУС, ЄЕС і Євратом) таким чином злилися воєдино. Цей договір розглядається деякими істориками, як реальний початок існування сучасного Євросоюзу.

Другий етап євроінтеграції ознаменувався заснуванням в січні 1960р. Великою Британією і низкою інших країн, які не ввійшли до складу ЄЕС, альтернативної організації - Європейської асоціації вільної торгівлі. До складу ЄАВТ ввійшли 7 країн. Ідея створення ЄАВТ полягала у розвитку торгівлі між країнами, проте без об'єднання влади та створення офіційних інститутів, уповноважених вести законодавчу діяльність, як це зроблено у ЄЕС.

Велика Британія, проте, незабаром зрозуміла, що ЄЕС - набагато ефективніше об'єднання і ухвалила рішення про вступ до ЄЕС. Її прикладу прослідували Ірландія та Данія, чиї економіки істотно залежали від торгівлі з Великою Британією. Аналогічне рішення ухвалила і Норвегія [7].

Проте перша спроба в 1961-1963-х роках закінчилася невдачею у зв'язку з тим, що французький президент Шарль де Голль наклав вето на рішення про вступ нових членів в ЄЕС. Аналогічним був результат і переговорів про вступ в 1966-1967-х роках [6].

Справа зрушилася з мертвої точки лише після того, як генерала де Голля в 1969р. змінив Жорж Помпіду. Після декількох років переговорів і адаптації законодавства, Велика Британія вступила в ЄС з 1 січня 1973-го року. В 1972р. пройшли референдуми про вступ до ЄС Ірландії, Данії і Норвегії. Населення Ірландії (83.1 %) і Данії (63.3 %) підтримали приєднання до ЄС, але в Норвегії ця пропозиція не отримала більшості (46.5 %). Проте, в Данії народ проголосував на референдумі про входження лише після обіцянок уряду не переходити на єдину валюту Євро, тому в Данії до цих пір в обігу данські крони. Пропозиція про вступ до ЄЕС в 1973-му році поступила також Ізраїлю. Проте із-за війни «Судного дня» переговори були перервані. А в 1975-му році замість членства в ЄЕС, Ізраїль підписав договір про асоціативну співпрацю (членство). Греція подала заявку на вступ в ЄС в червні 1975р. і стала членом співтовариства з 1 січня 1981-го року.

В своєму інтеграційному розвитку Європейське співтовариство пройшло ряд еволюційних етапів, основою яких була лібералізація торгівлі. Розвиток співробітництва у межах ЄОВС та Євратому підштовхнув країни до зняття цілої низки бар'єрів, які перешкоджали розширенню торгівлі між ними, а також проведенню політики гармонізації регулювання зовнішньоторговельної діяльності. Було створено митний союз. В період 1958-1969-х років формувався спільний ринок. Мито у взаємній торгівлі країн-членів поступово знижувалось. Вже до 1962 року були, в основному, ліквідовані кількісні обмеження товарообміну. Одночасно національні митні тарифи замінювались єдиним тарифом. Єдиний тариф члени Співтовариства почали застосовувати з 1 липня 1968р. з одночасним усуненням мита у ЄС.

У цей же період в межах «Спільного ринку» здійснювався процес формування спільної сільськогосподарської політики, прийнятої під тиском Франції, зацікавленої у розширенні збуту своєї сільськогосподарської продукції в самому Співтоваристві: були введені єдині ціни і правила регулювання ринків основних сільськогосподарських товарів, а також створений протекціоністський механізм торгівлі з третіми країнами.

Спільна митно-тарифна політика забезпечила утворення у 1970-х роках власних коштів Співтовариства, головним чином за рахунок надходжень від митних виплат і компенсаційних зборів, які стягувались при імпорті товарів з третіх країн.

Важливим елементом подальшої інтеграції стало створення Європейської Валютної Системи (ЄВС), яка почала функціонувати з березня 1979р., і перед якою були поставлені чотири головні цілі:

- досягнення валютної стабільності в межах ЄС;

- спрощення конвергенції процесів економічного розвитку;

- забезпечення стратегії зростання в умовах стабільності;

- стабілізація міжнародних валютних та економічних взаємовідносин.

Базовим елементом ЄВС стало запровадження розрахункової валютної одиниці - ЕКЮ.

Завдяки цьому, зокрема, країнам ЄС вдалось побороти валютну кризу початку 80-х років. Після подолання інфляції у 80-ті роки було відмінено обмеження з поточних фінансових операцій, а в 1990 р. було введено режим вільного руху капіталів.

В 1979р. були проведені перші прямі вибори до Європейського парламенту.

Португалія і Іспанія подали заявки в 1977р. і стали членами ЄС з 1 січня 1986р. До складу співтовариства стало входити 15 країн.

В лютому 1986р. в Люксембурзі був підписаний Єдиний європейський акт. ЄАВТ і ЄЕС домовились створити єдиний економічний простір і поширити своє співробітництво на такі галузі, як економіка, валютна та промислова політика, дослідження та технології, охорона навколишнього середовища, рибальство, виробництво сталі та транспорт. При цьому ЄАВТ отримувала всі пільги та торговельні прибутки від членства у Європейському співтоваристві, не беручи однак участі в роботі інститутів ЄС. Ця угода набула чинності 1 січня 1994 р. Швейцарія була єдиною з країн-членів ЄАВТ, яка не приєдналась до цієї угоди, оскільки національний референдум Швейцарії відхилив її. Три країни ЄАВТ - Австрія, Фінляндія та Швеція - стали повноправними членами ЄС у січні 1995 р., припинивши своє членство у ЄАВТ. Європейський економічний простір, створений цією угодою, - це більше, ніж просто економічна зона; він розповсюджує на країни-члени ЄАВТ принцип чотирьох свобод ЄС - вільний рух товарів, послуг, капіталу і населення.

Третій етап Європейської інтеграції почався з підписання в 1992-му році всіма державами, що входили до Європейського співтовариства, Договору про створення Європейського Союзу - Маастрихтського договору. Цей договір заснував три опори ЄС (pillars):

· Економічний і валютний союз (ЕВС);

· Загальну зовнішню політику і політику безпеки(ОВПБ);

· Загальну політику в області внутрішніх справ і юстиції.

З 1 листопада 1993 р. Європейське співтовариство за рішенням держав і урядів країн-членів стало називатись Європейським Союзом. В межах ЄС планувався перехід і до політичної інтеграції - створення нової наддержави конфедеративного або федеративного типу. Поступово ЄС набуває рис єдиної державності, контури якої проступають в економіці, політиці і в соціальній сфері [7].

Метою ЄС є створення умов вільного пересування в його межах товарів, послуг, капіталів та робочої сили. До 1999 р. передбачалось створити Європейський центральний банк, впровадити спільну валюту, єдине громадянство, закінчити створення організаційного та правового механізму узгодження зовнішньої політики та політики безпеки держав-членів ЄС.

У 1994р. в Австрії, Фінляндії, Норвегії і Швеції проводяться референдуми про вступ до ЄС. Більшість норвежців знов голосують проти. Австрія, Фінляндія (з Аландськими островами) і Швеція стають членами ЄС з 1 січня 1995р.

Членами Європейської асоціації вільної торгівлі залишаються лише Норвегія, Ісландія, Швейцарія і Ліхтенштейн.

На четвертому етапі євроінтеграції в жовтні 2002-го року Європейська комісія рекомендувала 10 держав-кандидатів на вступ в ЄС в 2004р.: Естонію, Латвію, Литву, Польщу, Чехію, Словаччину, Угорщину, Словенію, Кіпр, Мальту. Населення цих 10 країн складало близько 75 млн. осіб, а сумісний ВВП по ППС (Паритет купівельної спроможності) - приблизно 840 млрд. доларів США, приблизно рівний ВВП Іспанії [7].

Це розширення ЄС можна назвати одним з самих амбітних проектів ЄС на теперішній час. Необхідність такого кроку була продиктована бажанням підвести межу під роз'єднанням Європи, яке тривало з моменту закінчення Другої Світової війни, і міцно прив'язати до Заходу країни Східної Європи, щоб не допустити їх відкоту назад до комуністичних методів правління. Кіпр був включений в цей список, оскільки на цьому наполягла Греція, яка інакше загрожувала накласти вето на весь план в цілому.

Після закінчення переговорів між «старими» і майбутніми «новими» членами ЄС позитивне остаточне рішення було оголошено 13 грудня 2002р. Європейський парламент затвердив це рішення 9 квітня 2003р., а 16 квітня 2003р. в Афінах 15-ма «старими» і 10-ма «новими» членами ЄС був підписаний Договір про приєднання. В 2003р. в дев'яти державах (за винятком Кіпру) були проведені референдуми, а потім підписаний Договір був ратифікований парламентами. А 1 травня 2004 року Естонія, Латвія, Литва, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Словенія, Кіпр і Мальта стали повноправними членам Євросоюзу. Вступ Кіпру в ЄС відбувся після референдуму, що проводився одночасно в обох частинах острова, і тоді як населення невизнаної Турецької Республіки Північного Кіпру в більшості своїй проголосувало за реінтеграцію острова в єдину державу, процес об'єднання був заблокований саме грецькою стороною, в результаті обидві частини Кіпру вступили в ЄС поодинці.

1 січня 2007-го року відбулося чергове розширення Євросоюзу - входження в нього Болгарії і Румунії. Євросоюз раніше попереджав ці країни про те, що Румунії і Болгарії треба ще чимало зробити в області боротьби з корупцією та реформування законодавства. В цих питаннях Румунія, на думку європейських чиновників, відставала, зберігаючи пережитки соціалізму в структурі економіки і не відповідаючи стандартам ЄС.

17 грудня 2005-го року офіційний статус кандидата на вступ в ЄС був наданий Македонії. європейського союз комісія вільна торгівля

В лютому 2005-го року Європейський союз підписав план дій з Україною. В той же час, на думку керівництва ЄС, про повноправне членство України в Євросоюзі поки говорити не варто, оскільки владі необхідно зробити ще дуже багато, щоб довести, що в Україні існує повноцінна демократія, яка відповідає світовим стандартам, провести політичні, економічні і соціальні реформи.

Після приєднання до ЄС десяти нових країн, рівень економічного розвитку яких був помітно нижче середньоєвропейського, лідери Євросоюзу опинилися в положенні, коли основний вантаж бюджетних витрат на соціальну сферу, дотації сільському господарству і т. д. лягав саме на них. В той же час ці країни не бажають збільшувати частку відрахувань до загальносоюзного бюджету понад визначених документами ЄС рівня в 1 % ВВП [6].

Друга проблема полягала в тому, що після розширення Євросоюзу менш ефективним виявився принцип ухвалення найважливіших рішень консенсусом, який діяв до цих пір. На референдумах у Франції і в Нідерландах в 2005р. проект єдиної Конституції ЄС був відхилений, і весь Євросоюз як і раніше живе по цілому ряду основоположних договорів.

На даний час п'ять країн мають статус кандидата: Ісландія (подала заявку в 2009 році), Македонія (у 2004р.), Туреччина (у 1987р.), Хорватія (у 2003р.) і Чорногорія (у 2008р.), при чому Македонія і Чорногорія ще не почали переговорів по приєднанню. Решта держав Західних Балкан підписала Угоду про стабілізацію і асоціацію, яка вже набула чинності для Албанії, Македонії, Хорватії і Чорногорії і яка зазвичай передує подачі заяви на членство. Албанія і Сербія також подали заяву в квітні і грудні 2009р. відповідно, але Європейська комісія ще не винесла по ним рішень.

2. Виконавча влада ЄС

2.1 Політичний устрій ЄС

Ефективність діяльності ЄС забезпечується відповідними його органами. Організаційна будова ЄС базується на загальних засадах західної політичної системи, проте її конкретні форми суттєво відрізняються від національних систем. До характерних її рис належать:

1. Об'єднання інститутів двох типів - міждержавних і наднаціональних. Особи, що входять до органів першого типу, діють як офіційні представники держав-членів. Члени органів іншого типу також призначаються кожною державою, проте діють як незалежні особи, що не зв'язані будь-якими інструкціями своїх урядів. Такий подвійний принцип формування особового складу сприяє підтримці балансу між інтересами окремих держав-членів та інтересами Союзу в цілому.

2. Гнучкий розподіл компетенцій між органами ЄС та національними урядами. Можна окреслити три основних варіанти розподілу компетенцій: сфери, де здійснюється спільна політика ЄС (аграрна, торговельна тощо); сфери змішаної компетенції, коли за окремі напрями чи групи питань відповідають органи ЄС, а решта лишається під керівництвом національних урядів (регіональна, соціальна тощо); сфери, де функції ЄС обмежуються координацією дій держав-членів та розробкою рекомендацій (макроекономічна політика, політика в галузі охорони навколишнього середовища тощо).

3. Значна кількість типів рішень, які приймаються - від регламентів та директив, що обов'язкові для виконання національними урядами і всіма учасниками об'єднання, до висновків, що мають лише рекомендаційний характер.

4. Примат права ЄС над національними законодавствами держав-членів у межах, які визначені змістом установчих договорів [9].

Організаційна структура ЄС побудована за принципом поділу законодавчої, виконавчої та судової функцій. До основних органів ЄС належать:

- Європейський парламент

- Європейська Рада

- Рада Міністрів

- Європейська Комісія

- Європейський Суд

- Палата аудиторів

Європейський парламент - представниць кий орган, що обирається з 1979 р. прямим загальним голосуванням громадян усіх держав-членів ЄС один раз на п'ять років. За кожною державою-членом закріплюється фіксована кількість депутатських місць, відповідно до чисельності населення країни.

Функції Європарламенту дещо відрізняються від функцій національних парламентів. Так, Європарламент не обирає уряд. Це пов'язано з тим, що на рівні ЄС не існує структури, яка може вважатись урядом у повному розумінні цього слова. Проте Європарламент впливає на формування Європейської Комісії, оскільки Голова (Президент) Комісії призначається урядами держав-членів тільки після консультації з Європарламентом. Крім того, кандидатури як Голови, так і інших членів Комісії, затверджуються Європарламентом.

Основними функціями Європарламенту є: дорадчі, наглядові, прийняття рішень, політичної ініціативи, демократичного контролю та законодавча.

Європейська Рада скликається щонайменше двічі на рік на рівні глав держав та урядів. Крім них, у засіданнях Європейської Ради беруть участь міністри закордонних справ, Президент (Голова) та Віце-президент Європейської Комісії. Рішення Європейської Ради не мають обов'язкової сили, проте вони дають політичний імпульс та визначають основні орієнтири подальшого розвитку Союзу. Зважаючи на високий рівень влади, яку мають у своїх країнах глави держав та урядів, Європейська Рада стала органом, до якого можуть звернутись Рада Міністрів та Європейська Комісія з особливо складних питань, що не вирішують ся у межах звичайної процедури ЄС.

Рада Міністрів є органом прийняття остаточних рішень. В роботі Ради Міністрів беруть участь представники держав-членів на рівні міністрів урядів. На відміну від національних рад міністрів, Рада Міністрів ЄС є не виконавчим, а законодавчим органом. Рішення РМ є обов'язковими. Разом з установчими документами ці рішення утворюють право ЄС. РМ не має постійного складу. Практично існує ряд Рад, залежно від питань, що розглядаються: Рада Міністрів економіки, сільського господарства, фінансів, освіти тощо.

Оскільки ЄС побудовано на основі юридично обов'язкових Договорів, Європейський Суд суттєво відрізняється від інших міжнародних організацій. Статті Договорів про ЄС і законодавчі акти, які грунтуються на них, стають частиною національного права держав-членів. Це потребує чіткого тлумачення цих законодавчих актів. Основною функцією Європейського Суду і є забезпечення єдиного тлумачення законодавства ЄС та його примату над національними законодавствами у межах юрисдикції, що встановлена установчими Договорами.

Палата аудиторів (Європейська рахункова палата) - порівняно молодий орган ЄС, створений 1975 р. з метою перевірки усіх доходів і витрат ЄС та створених ним інститутів. Вона складається з 12 членів, що обираються на шість років, і є повністю незалежною у своїй діяльності.

Окрім перелічених інститутів, доцільно назвати також два консультативних органи, що призначені сприяти роботі Ради Міністрів, Європейській Комісії і Європарламенту, а саме:

- Комітет з економіки та соціальних питань, до якого входять представники організацій, що виражають інтереси основних соціальних груп -- найманих робітників, підприємців, фермерів, осіб вільних професій тощо;

- Комітет регіонів, створений відповідно до Маастрихтського Договору і включає в себе представників регіональних та місцевих установ і організацій.

У межах ЄС діє також Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) -- кредитна установа, що сприяє реалізації інвестиційних проектів, які відповідають інтересам і завданням ЄС.

2.2 Європейська комісія, як вищий виконавчий орган ЄС.

Європейська Комісія є виконавчим органом ЄС. Вона складається з 17 членів, незалежних від урядів своїх країн, хоча й призначених ними. До складу Комісії входять по два представники від великих держав: Франції, Німеччини, Італії, Іспанії та Великобританії. Інші країни мають по одному представнику.

Склад Комісії розглядається і ухвалюється Європарламентом, тому кожний із її членів працює 5-річний термін. Як член колективно го органу, кожний член ЄК патронує один або кілька напрямів діяльності ЄС і очолює відповідний підрозділ Комісії, що називається Генеральним Директоратом (Департаментом). Таких Директоратів 23.

ЄК виконує три основні функції:

· Маючи право ініціативи, ЄК зобов'язана подавати пропозиції щодо нових законів ЄС. Такі пропозиції вона висуває після активних консультацій, але не на грунті інтересів окремих регіонів чи країн ЄС, а базуючись на власному уявленні про доцільність того чи іншого рішення для долі ЄС та його громадян. У своїх ініціативах ЄК виходить з принципу допоміжності, тобто виступає з законодавчими ініціативами тільки у тих галузях, де для ефективних дій ЄС має кращі можливості, ніж окремі його члени.

· Друга функція ЄК полягає у захисті угод ЄС, забезпеченні застосування державами-члена ми законодавства ЄС. У тих випадках, коли держави-члени порушують або не застосовують закони ЄС, Комісія може вжити відповідні санкції, включаючи передачу справи до Європейського Суду.

ЄК здійснює контроль за використанням субсидій, які виділяються урядами окремих країн власним галузям промисловості, а також за наданням дозволів на державну допомогу в разі, коли це не заборонено законодавством ЄС.

· Третя функція ЄК полягає у виконанні обов'язків виконавчого органу, який відповідає за практичне втілення політики ЄС та управління нею. Для цього ЄК наділена суттєвими власними повноваженнями і правом прийняття рішень у різних галузях політики, зокрема аграрній, торговельній, транспортній тощо. Крім того, ЄК керує фінансами ЄС -- бюджетом та роботою різноманітних фондів і програм ЄС, включаючи й ті, які стосуються допомоги країнам, що не входять до Союзу.

Діяльність Європейського Союзу заснована на принципі, за яким жодна держава-учасниця не може бути примушена до будь-яких дій без згоди цієї держави. Якщо рішення ЄС приймаються більшістю, то вони мають декларативний характер. Для того щоб рішення мали обов'язковий характер, необхідно їх схвалення кожною державою.

Прийняття рішень у ЄС має таку послідовність дій. Європейська Комісія починає розробку законопроектів за своєю ініціативою або на прохання Європарламенту чи Ради Міністрів. Пропозиції ЄК надходять до Ради Міністрів, а потім передаються до Європарламенту, де розглядаються відповідним комітетом.

Комітетом Європарламенту до проектів вносяться поправки, і вони проходять попереднє обговорення перед тим, як їх буде винесено на чергове засідання Європарламенту у Страсбурзі. Одночасно проекти передаються до Комітету з економіки та соціальних питань.

Висновки Європарламенту і Комітету з економіки та соціальних питань надходять до ЄК, яка з їх урахуванням вносить проект до Ради Міністрів і Європарламенту на друге читання. Пропозиції знову розглядаються на рівні комітетів, голосуються на щомісячній пленарній сесії Європарламенту і повертаються до Ради Міністрів, яка приймає остаточне рішення.

Для того щоб забезпечити роботу ЄК у тісному контакті з урядами держав-членів ЄС, їй підпорядковані комітети, до складу яких входять представники урядів. Це комітети трьох видів: консультативні, адміністративні та регулюючі.

Консультативний комітет доводить до ЄК точку зору представників держав-членів на питання, що розглядається. Незважаючи на те, що ЄК повинна всебічно розглянути зауваження консультативного комітету, вони не обмежують її при прийнятті рішення і тому консультативний комітет не може безпосередньо вплинути на результати розгляду питання в ЄК. Процедуру консультативного комітету використовують в основному при розгляді заходів, що стосуються формування внутрішнього ринку.

Адміністративні комітети створені для вирішення проблем аграрного ринку. Кожний такий комітет розглядає питання відповідної категорії продуктів. Процедура полягає в тому, що та пропозиція, якій ЄК передбачає надати правовий статус, подається на розгляд відповідного адміністративного комітету. Останній приймає рішення кваліфікованою більшістю, причому вагомість кожного голосу така ж, як у Раді Міністрів.

І в цьому випадку ЄК приймає рішення незалежно від висновків комітету -- враховуючи їх, Комісія лишається абсолютно вільною у виборі. Проте, якщо висновки комітету і ЄК не збігаються , справа передається до Ради Міністрів, яка може переглянути рішення ЄК протягом місяця. Якщо ж рішення ЄК співпадає з висновками комітету або ж останній не зміг визначитись (не набрав кваліфікованої більшості голосів ні “за”, ні “проти”), то рішення Комісії є остаточним і не підлягає оскарженню у Раді.

Регулюючі комітети працюють на тих же засадах, що і адміністративні, але в інших галузях. Це питання розробки спільних митних тарифів, єдиних стандартів на продовольчі товари, ветеринарний контроль, законодавство щодо охорони навколишнього середовища тощо. У регулюючого комітету більш широке коло питань, які можуть бути оскаржені в Раді Міністрів. Якщо заходи, що плануються ЄК, суперечать думці комітету або якщо комітет не визначив свою позицію, Комісія виходить до Ради Міністрів зі своїми пропозиціями. У цьому випадку Рада приймає рішення кваліфікованою більшістю.

Якщо рішення не вдається прийняти протягом відповідно визначеного терміну після надходження матеріалів (як правило -- три місяці), Комісія приймає рішення на свій розсуд. Винятком є ті випадки, коли Рада Міністрів чітко висловила своє ставлення та відхилила пропозиції ЄК простою більшістю. У таких випадках ЄК не може приймати рішення з цього питання, а повинна надати нову пропозицію.

Існує також спеціальна процедура прийняття рішень при розгляді заходів торговельної політики. Ця процедура дозволяє ЄК приймати рішення прямої дії після того, як вона була ознайомлена з висновками консультативного комітету. Проте ці рішення мають бути схвалені Радою Міністрів у тримісячний термін. У протилежному випадку вони анулюються.

Існуюча в ЄС процедура підготовки та прийняття рішень є складною, проте закладений у ній механізм перевірок та противаг забезпечує демократичність процесу, грунтуючись на відкритій дискусії, консультаціях та консенсусі.

Висновки

В Західній Європі національні держави давно сформовані. Вони пережили трагедії двох світових війн, обрали шлях подолання націоналістичної ідеології і силової політики. Країни Західної Європи стали на шлях будівництва нового інтеграційного типу міждержавного співробітництва. Це країни з віковими традиціями ринкової економіки.

Консолідації західноєвропейських країн значною мірою сприяли обставини «холодної війни».

В загальному досвіді ЄС є специфічне і універсальне - дві складові, які можна виявити і проаналізувати на різних рівнях:

- в загальній концепції, стратегії та інституційній моделі Європейського Союзу;

- в конкретних напрямках його практичної політики;

- в діяльності фірм, банків та інших об'єктів господарювання в умовах єдиного ринку ЄС з елементами наднаціонального регулювання економіки.

До стратегії ЄС треба віднести:

- пріоритет загальних довгострокових інтересів над розходженнями і протиріччями національних інтересів;

- погляд на конфлікти і кризи в ЄС як на одну з фаз розвитку, яка має спонукати учасників до переоцінки накопиченого досвіду і пошуку нових рішень;

- прихильність принципу поступовості і поетапності просування вперед з чітким визначенням пріоритетних завдань, які належить вирішити на черговому етапі розвитку;

- яскраво виражений прагматизм у визначенні першочергових завдань, у виборі пріоритетних напрямків і засобів розвитку, що дозволяють гнучко реагувати на нову ситуацію, змінюючи курс, відкладаючи вирішення одних питань і висуваючи на перший план інші.

Універсальне значення має і ряд конкретних ознак інституційної моделі ЄС. Це, передусім, безперервність переговорного процесу, система підготовки і прийняття рішень, яка забезпечує, як правило, високий ступінь опрацювання документів, що приймаються, включаючи політичне і економічне обгрунтування, закінчену юридичну форму, чітке визначення завдань, засобів і бажаних результатів. Це також гнучкий диференційований підхід до визначення оптимального ступеня інтеграції в окремих галузях внутрішньої і зовнішньої політики - від регулярного обміну інформацією і координації дій до гармонізації та уніфікації політики держав-членів ЄС.

Досвід інтеграційних інститутів у Західній Європі довів важливість і практичну можливість дотримання балансу між правами і обов'язками країн-учасниць, сполучення принципу добровільності з жорсткою договірною дисципліною.

Список використаних джерел

1. Assemblee de l'Union de l'Europe Occidentale // Une politique europeenne de renseignement. Doc. 1517, 13 mai. - 1996. - Р. 11.

2. Union de l'Europe Occidentale. Conseil des Ministres de l'UEO. Declaration de Birmingham. Birmingham, 7 mai. - 1996. - Р. 6.

3. Union de l'Europe Occidentale. Conseil des Ministres de l'UEO. Declaration de Paris. Paris, 13 mai. - 1997. - Р. 7.

4. Україна: поступ у 21 століття // Голос України, - 2000. - №19. - 2 лют.

5. МедведєвВ., П'ятницькійВ. Вступ до світової організації торгівлі як вирішальний крок на шляху інтеграції України до ЄС. - Тернопіль: Лілея, 2000.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Дослідження історії створення Європейського Союзу (від ідеї Роберта Шумена про заснування Європейського об’єднання вугілля та сталі до сьогодення). Основні цілі Євросоюзу - безпека і надійність, економічна і соціальна єдність, спільна модель суспільства.

    реферат [24,5 K], добавлен 17.07.2010

  • Передумови створення, головне призначення та етапи розширення Європейського Союзу кінця ХХ - початку ХХІ ст. Європейська політика сусідства та "Східне партнерство" як основні стратегії розширення. Взаємовідносини Європейського Союзу з Росією та Україною.

    курсовая работа [67,7 K], добавлен 16.06.2011

  • Створення Європейського валютного механізму як засіб попередження фінансових криз. Основні положення та функціювання Європейської валютної системи. Теорія оптимальних валютних зон. Становлення та проблеми розширення Європейського валютного союзу.

    курсовая работа [354,3 K], добавлен 09.02.2011

  • Історія створення Європейського Союзу (ЄС), його розширення як процес приєднання європейських країн. Характеристика основних етапів Європейської інтеграції. Особливості новітньої історії Європейської інтеграції. Підтримка громадянами України вступу до ЄС.

    презентация [1,3 M], добавлен 18.04.2015

  • Состав інституцій Європейського Союзу та органи, що з ними співпрацюють. Історія створення євро як європейської валютної одиниці, переваги її введення. Верховенство права як фундаментальний принцип Європейського Союзу. Список країн, що користуються євро.

    презентация [3,6 M], добавлен 15.01.2012

  • Характеристика процесів розробки й управління бюджетами під час створення Європейського Союзу. Особливості незалежних джерел державного фінансування Європейського Співтовариства. Визначення балансу між європейським і національним рівнями менеджменту.

    курсовая работа [62,9 K], добавлен 22.10.2011

  • Тарифні інструменти регулювання міжнародної торгівлі. Класифікація та особливості застосування митних тарифів. Мета створення Європейського Союзу, діяльність Європейської асоціації вільної торгівлі. Основи економічного співробітництва між Україною та ЄС.

    контрольная работа [162,2 K], добавлен 08.06.2011

  • Заснування у 1957 р. ЄЕС і Європейського співтовариства по атомній енергії з метою поглиблення економічної інтеграції у світі. Етапи розширення Європейського Союзу, його економічні наслідки та проблеми у політичному, правовому та процедурному аспектах.

    курсовая работа [27,8 K], добавлен 02.04.2011

  • Регулярні зустрічі глав держав та урядів країн Європейського Союзу. Генеральні політичні напрямки для розвитку Європейського Союзу. Імперативні вказівки, яких повинні дотримуватися і якими повинні керуватися в своїй діяльності держави-учасниці.

    презентация [304,6 K], добавлен 04.04.2012

  • Митна політика та митне право Європейського Союзу. Договір про Співтовариство. Джерела митного права Співтовариства. Основні принципи тарифного та нетарифного регулювання. Єдиний митний тариф Співтовариства. Створення Міжнародної Торговельної Організації.

    реферат [29,2 K], добавлен 10.11.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.