Стан співробітництва України з міжнародними валютно-фінансовими організаціями

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

АНОТАЦІЯ

Курсова робота: ____ с., ___ рис., ___ табл., ____ джерел.

Предметом дослідження є стан співробітництва України з міжнародними валютно-фінансовими організаціями.

Об'єктом дослідження курсової роботи є міжнародні валютно фінансові відносини України з МВФ та Світовим Банком.

Зважаючи на актуальність теми, метою курсової роботи є розгляд теоретичних основ співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями, оцінка його позитивного та негативного аспектів та розробка пропозицій щодо покращення відносин України з міжнародними валютно-фінансовими інституціями.

В курсовій роботі були застосовані методи наукового аналізу і синтезу, порівняння, збору і обробки інформації, дедукції і індукції, моделювання тощо. При написанні курсової роботи було використано законодавчі і нормативні акти, підручники, навчальні посібники, статті з журналів і газет провідних сучасних фахівців.

Сьогодні Україна невповні використовує потенціал такої співпраці як щодо залучення іноземних капіталовкладень, так і розв'язання проблеми зовнішнього боргу, а також побудови довгострокових і стабільних відносин із міжнародними фінансовими структурами. Це зумовлює потребу в розробці обґрунтованої стратегії поведінки України з МФО і тактики взаємодії з ними на майбутнє, спрямованих на підвищення ефективності зовнішніх фінансових запозичень у контексті структурної перебудови економіки, її фінансового сектора тощо.

Ключові слова: міжнародна організація, мвф, світовий банк, єбрр.

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти діяльності міжнародних організацій

1.1 Сутність та принципи діяльності міжнародних організацій

1.2 Класифікація міжнародних організацій

1.3 Нормативно-правове забезпечення

Розділ 2. Аналіз співробітництва України із міжнародними організаціями

2.1 Аналіз розвитку співробітництва України з міжнародними організаціями

2.2 Міжнародний валютний фонд, його основна діяльність та напрямки співробітництва з Україною

2.3 Стан та перспективи співпраці України зі світовим банком та його основними інституціями

Розділ 3. Проблеми та перспективи покращення співпраці України з міжнародними організаціями

3.1 Проблеми співпраці України з міжнародними організаціями

3.2 Перспективи співпраці України з міжнародними організаціями

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Неухильний процес поглиблення інтернаціоналізації економічного життя, який має своїми проявами розширення і ускладнення взаємозв'язків національних економік, усуспільнення характеру праці та виробництва в глобальному масштабі, об'єктивно підвищує значення зовнішніх джерел фінансових ресурсів для будь-якої національної економіки. Особливе місце серед них належить кредитуванню з боку міжнародних фінансових організацій (МФО).

Що стосується країн з перехідною економікою, то саме співробітництво з провідними МФО на початковому етапі трансформаційних перетворень відіграло вагому роль у вирішенні таких стратегічно важливих завдань, як структурна перебудова народногосподарських комплексів, системи власності та матеріального виробництва, запровадження дієвих моделей промислової політики тощо. Разом з тим, слід відмітити, що хоча кредитні ресурси МФО і є одним з найпоширеніших інструментів акумуляції грошових ресурсів до національних економік, сприяючи включенню країн-реципієнтів до міжнародних ринків фінансів та капіталів, проте вимагає зваженого підходу до оцінки співробітництва з міжнародними фінансовими установами та визначення переваг і недоліків залучення до національних економік кредитного капіталу цих інституцій.

Актуальною дана проблематика є і для України, яка пов'язує свою інтеграцію у світову економіку та вихід на міжнародні фінансові ринки з поглибленням співробітництва із такими впливовими МФО, як Міжнародний валютний фонд та група Світового банку. В даному аспекті слід зауважити, що на сьогодні наша держава невповні використовує потенціал такої співпраці як щодо залучення іноземних капіталовкладень, так і розв'язання проблеми зовнішнього боргу, а також побудови довгострокових і стабільних відносин із міжнародними фінансовими структурами. Це зумовлює потребу в розробці обґрунтованої стратегії поведінки України з МФО і тактики взаємодії з ними на майбутнє, спрямованих на підвищення ефективності зовнішніх фінансових запозичень у контексті структурної перебудови економіки, її фінансового сектора тощо.

Проблемами співпраці України з МФО займалися такі українські дослідники як А. Гальчинський, В. Геєць, Л. Кістерський, Г. Климко, Ю. Ковбасюк, В. Колосова, Л. Ларіонова, Я. Оніщук, О. Пересада, Г. П'ятаченко, В. Хорошковський та інші.

Предметом дослідження є стан співробітництва України з міжнародними валютно-фінансовими організаціями.

Об'єктом дослідження курсової роботи є міжнародні валютно-фінансові відносини України з МВФ та Світовим Банком.

Зважаючи на актуальність теми, метою курсової роботи є розгляд теоретичних основ співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями, оцінка його позитивного та негативного аспектів та розробка пропозицій щодо покращення відносин України з міжнародними валютно-фінансовими інституціями. Для досягнення означеної мети в роботі було поставлено такі завдання:

- проаналізувати характер, масштаби та особливості співробітництва України з МФО на різних етапах розвитку;

- дослідити специфіку, основні напрями та форми співпраці України з міжнародними фінансовими організаціями універсального характеру;

- оцінити роль і значення кредитного капіталу міжнародних фінансових організацій у трансформаційних процесах країн з перехідною економікою;

- розробка пропозицій з метою покращення відносин України з сучасними міжнародними валютно-фінансовими організаціями.

Джерелами вихідної інформації при написанні роботи були: періодичні видання, навчальні посібники, нормативно-правові акти, дані офіційного сайту Міністерства Фінансів України, Міністерства економіки України та офіційного сайту МВФ.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

1.1 Сутність та принципи діяльності міжнародних організацій

Об'єктивна необхідність посилення розвитку міжнародних організацій, пояснюється сукупністю вагомих чинників:

1. Зростаюча кількість проблем, що виникають на перетині кількох сфер: валютних відносин і торгівлі, торгівлі та фінансових ринків тощо;

2. Тривалий період узгодження та використання дискретної координації;

3. Велика кількість учасників переговорного процесу, що ускладнює досягнення консенсусу;

4. Залежність учасників переговорів та урядових осіб від тиску виборців і громадської думки в країні;

5. Складність та дорожнеча інформаційного забезпечення взаємодії.

Серед суб'єктів системи міжнародних фінансів найбільш зацікавленими в існуванні міжнародних організацій, установ та конференцій є держави (уряди), оскільки використовуючи досвід та відповідний арсенал методів впливу, міжнародні інститути допомагають різним країнам координувати свої дії на світовій арені. Міжнародні організації необхідні також для нормального існування та динамічного розвитку компаній, які в різних формах беруть участь у міжнародному бізнесі і під час здійснення комерційних операцій натрапляють на внутрішні та міжнародні обмеження, рис.1.1, які є різними у різних країнах та регіонах.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІІІ ІІІ

Рис. 1.1 місце міжнародних організацій у міжнародному бізнесі.

І - потоки (товари, послуги, інформація, фінансові та трудові ресурси);

ІІ - внутрішні обмеження (національне середовище фірми);

ІІІ - міжнародні обмеження (міжнародне середовище);

ІV - міжнародні організації.

Характерною рисою сучасного етапу розвитку міжнародних організацій є розширення їх компетенції і ускладнення структури. Загальна кількість міжнародних організацій наближується до 5 тисяч, з яких понад 400 - міжурядові. Організації економічного напрямку становлять найбільшу частку - понад 50 % усіх міждержавних організацій, табл..1.1

Таблиця 1.1

Динаміка створення міжнародних організацій.

	1910-1914	1925-1929	1935-1939	1945-1949	1956-1957	1966-1967	1972-1973	1990	2000
Загальна кількість МО	212	464	618	962	1117	2134	2750	4300	5000
Недержавні організації	192	426	570	862	985	1995	2470	4000	-
Міждержавні організації	20	38	48	100	132	199	280	300	-

Сучасний етап розвитку міжнародних організацій починається з 1945 року. Йому властиві такі риси:

- Збільшення впливу міжнародних організацій на міжнародне життя, зокрема економічне;

- Посилення ролі недержавних організацій у вирішенні світових проблем (через систему консультацій);

- Поява і вже понад 50-річне успішне функціонування універсальної організації глобального типу - Організації Об'єднання Націй;

- Утворення інших функціональних організацій глобального типу - Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Генеральної угоди з тарифів та торгівлі, Всесвітньої торговельної організації.

- Формування мережі міжнародних організацій наднаціонального типу, які інституціонально забезпечують діяльність регіональних інтеграційних угрупувань;

- Посилення позиції ООН завдяки створенню системи «спеціалізованих установ» у складі шістнадцяти міждержавних організацій;

- Розширення сфери діяльності міжнародних організацій;

- Значне збільшення кількості як міждержавних, так і недержавних міжнародних організацій.

Існує два підходи визначення поняття міжнародної організації:

Інституціональний (звужений) підхід: міжнародна організація - це стабільний інститут багатосторонніх міжнародних відносин, який створюється, щонайменше, трьома сторонами (державами) і має погодженні учасниками цілі, компетенцію та свої постійні органи, а також інші специфічні політико-організаційні норми (статут, процедура, членство, порядок прийняття рішень).

Відповідно наданому визначенню та нормам міжнародного права належність до міжнародних організацій визначають наступні критерії:

1. Об'єднання сторін різної національності (держав, юридичних та фізичних сторін);

2. Погоджені, спільні, постійні цілі;

3. Наявність міжнародного установчого документу;

4. Постійні організаційні структури;

5. Політико-організаційні норми;

6. Юридична рівність учасників;

7. Відповідність цілей створення та діяльності загально визначеним принципам і нормам міжнародного права.

Розширений підхід до визначення міжнародних організацій: міжнародна організація - це будь-яка група або асоціація, яка у своїй діяльності виходить за межі однієї країни і має постійну структуру органів

Таке розширене тлумачення припускає віднесення до міжнародних організацій транснаціональних корпорацій і навіть кримінальних групувань.

1.2 Класифікація міжнародних організацій

Міжнародні організації можна розрізняти щонайменше за трьома базовими критеріями: членство держав, географічне охоплення, компетенція. Крім цих характеристик можна доповнити ознаками юридичного статусу, характеру діяльності, періоду функціонування та порядку вступу до організації, табл..1.2

Таблиця 1.2 Типізація міжнародних організацій.

Критерії типізації	Типи організації
Членство держав	1. Міждержавні (міжурядові)
	2. Недержавні
	3. Змішані
Географічне охоплення	1. Глобальні (всесвітні)
	2. Регіональні
	3. Субрегіональні
Компетенція (функціональне охоплення, спрямованість)	1. Універсальні (загальної компетенції)
	2. Спеціальні (вузької компетенції)
Характер повноважень (юридичний статус)	1. Міжнародні
	2. Наднаціональні
Характер діяльності	1. Регульовані
	2. Контрольні
	3. Координаційно-інформаційні
	4. Консультативні
Період функціонування	1. Тимчасові
	2. Постійні
Порядок вступу до організації	1. Відкриті
	2. Закриті

Міжнародні міждержавні організації (МДО) - це об'єднання держав, які створені на основі міжнародної угоди, оформлені в систему постійно діючих органів, мають визначену та погоджену мету, міжнародну правосуб'єктність і засновані згідно з нормами міжнародного права.

Міжнародні недержавні організації (НДО) - організаційно оформлені за спільними або близькими соціальними, політичними, економічними, ідейними, професійними та іншими інтересами об'єднання різних громадських угрупувань з різних країн.

Класифікація міжнародних організацій за трьома найпоширенішими критеріями подана в таблиці 1.3

Таблиця 1.3 Основні типи міжнародних організацій

Географічне охоплення		Функціональна спрямованість		Членство
		Універсальні	Спеціалізовані
	Глобальні	Організація Об'єднаних Націй (ООН)	Міжнародний валютний фонд (МВФ) Всесвітня торговельна організація (ВТО)	МДО
		Всесвітня федерація асоціацій ООН Асамблея громадян світу	Всесвітня федерація наукових працівників Міжнародна асоціація економічних наук Міжнародна торговельна палата	НДО
	Регіональні	Організація американських держав Організація африканської єдності Асоціація країн Південно-Східної Азії	Дунайська комісія Арабська поштова спілка Міжамериканський банк розвитку	МДО
		Європейський рух Організація солідарності народів Азії та Африки	Тихоокеанська туристська організація.	НДО

Головним світовим центром координації зусиль з підтримання миру, зміцнення безпеки, розвитку міжнародного співробітництва - Організація Об'єднаних Націй (ООН), створена 26 жовтня 1945 року

Організація об'єднаних націй має шість головних органів, рис.1.2.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.2. Принципова схема структури ООН

Головним органом з координації економічної діяльності ООН та спеціалізованих установ, пов'язаних з ООН є Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР).

За регіонами представництво розподіляється наступним чином: 14 місць - квота Африки, 10 - Латинської Америки, 11 - Азії, 13 - Західної Європи та інших країн і 6 - країни Східної Європи. Членів ЕКОСОР обирають строком на три роки, щорічно по 18 членів. Кожен член Ради має один голос, рішення приймаються простою більшістю голосів.

ЕКОСОР проводить щорічно дві сесії тривалістю 1 місяць: у Нью-Йорку та в Женеві. Як один із шести головних органів ООН Економічна і Соціальна Рада обговорює міжнародні соціальні і економічні проблеми глобального і міжгалузевого характеру і розробляє рекомендації щодо політики з цих проблем для країн-членів і для системи ООН.

Механізм допоміжних органів ЕКОСОР складається з функціональних комісій, постійних комітетів, регіональних комісій, постійних експертних органів, рис.1.3.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.3. Робочі органи ЕКОСОР

В межах дисципліни «міжнародні фінанси» цікавими є економічні організації системи ООН. У структурі Генеральної Асамблеї економічними питаннями займаються: Комітет з економічних і фінансових питань, Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ), Комісія з міжнародного права, Комітет з інвестицій. ,

Комісія ООН з права міжнародної торгівлі - ЮНСІТРАЛ (UN Commіssіon on Іnternatіonal Trade Law - UNCІTRAL) була створена в 1966 році з метою сприяння гармонізації та уніфікації правих норм у міжнародній торгівлі. До завдань ЮНСІТРАЛ належать: координація роботи міжнародних організацій з правових питань міжнародної торгівлі; сприяння ширшій участі держав в існуючих міжнародних конвенціях; розробка нових конвенцій та інших документів стосовно права міжнародної торгівлі; підготовка кадрів і надання допомоги в правовій сфері міжнародної торгівлі.

Комісією прийнятті чисельні конвенції: Конвенція ООН про позовну давність у міжнародній купівлі - продажу товарів (1974 р.), Конвенція ООН про морські перевезення вантажів (Гамбурзьки правила, 1978 р.), Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Віденська конвенція про купівлю-продаж, 1980 р.), Конвенція ООН про міжнародні переказні векселі і міжнародні прості векселі (1988 р.). Комісією прийнятті Арбітражні правила ЮНСІТРАЛ (1976 р.) і правові принципи укладання міжнародних контрактів з промислового будівництва, розробляється типовий закон про електронні перекази грошових коштів.

Україна є членом ЮНСІТРАЛ і приєдналася в останні роки незалежності до багатьох конвенцій.

Комісія з міжнародного права - КМП (Іnternatіonal Law Commіssіon - ІLC) утворена у 1947 році з метою сприяння міжнародному співробітництву і розвитку міжнародного права та його кодифікації. Комісія готує проекти з питань, які вона визначає або самостійно, або які передані їй Генеральною Асамблеєю чи ЕКОСОР. На основі проектів Комісії були прийнятті такі конвенції з економічних питань: Конвенція про риболовство й охорону ресурсів відкритого моря; Міжнародна конвенція про право договорів між державами міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями.

Комітет з інвестицій (Іnvestment Commіttee) створений у 1947 році для сприяння Секретаріату в розміщенні інвестицій з коштів Пенсійного фонду та інших трастових і спеціальних фондів, які перебувають під контролем ООН.

Органи, які мають на меті сприяння економічному та соціальному співробітництву країн певного регіону відносяться до складу Регіональних економічних комісій ЕКОСОР: ЄЕК - Європейська економічна комісія, ЕСКАТО - Економічна і соціальна комісія для Азії та Тихого океану, ЕКЛАК - Економічна комісія для Латинської Америки і країн Карибського басейну, ЕКА - економічна комісія для Африки, ЕСКЗА - Економічна і соціальна комісія для Західної Азії.

Традиційно приоритетними в діяльності Європейської економічної комісії - ЄЕК (UN Economіc Commіssіon for Europe - UN/ECE) останні роки є: сприяння розвитку європейської торгівлі, довгострокове економічне планування і прогнозування, науково-технічне співробітництво і захист довкілля. Поточною діяльністю Комісії керує Секретаріат на чолі з виконавчим секретарем, який призначається Генеральним секретарем ООН. До складу Секретаріату входять: група з системних даних, економічна довідкова служба, відділ загального економічного аналізу, відділи економічного аналізу і прогнозування, торгівлі і техніки, енергетики, транспорту, навколишнього середовища і населених пунктів, сільського господарства і лісоматеріалів, статистичний відділ.

ЄЕК співпрацює як з установами ООН (ФАО, ЮНІДО, МВФ, МБРР), так і з багатьма урядовими і неурядовими міжнародними організаціями (ЄС, ЄАВТ, ОЕСР, ІСО, СНД, ОЧЕС тощо).

Адміністративний бюджет Комісії складається за рахунок регулярного бюджету ООН, а для окремих проектів залучаються позабюджетні кошти.

Економічна і соціальна комісія для Азії і Тихого океану - ЕСКАТО (UN Economіc and Socіal Commіssіon for Asіa and the Pacіfіc - ESCAP) була створена в 1947 році з метою відновлення післявоєнної економіки цього регіону.

Основна діяльність ЕСКАТО спрямована на сприяння комплексному розвиткові країн Азії, Далекого Сходу та Тихого океану, розвитку промисловості, сільського господарства і транспорту в цих країнах; координацію національних програм і планів розвитку; рішення питань соціального розвитку та інше.

Економічну комісію для Латинської Америки і Карибського Басейну - ЕКЛАК (UN Economіc Commіssіon for Latіn Amerіca and Carіbbean), було створено в 1948 році з метою постійного сприяння економічному та соціальному розвитку регіону. Комісія вивчає економічні і соціальні процеси, які відбуваються в країнах регіону; надає консультативну допомогу державам у розробці й реалізації проектів індустріального та аграрного характеру; проводить дослідження в різних сферах, особливо таких, як валютне та клірингове співробітництво, регіональне експортування готових виробів; інше.

За сприянням Комісії створені такі інтеграційні об'єднання, як Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі, Центральноамериканський спільний ринок.

Економічна комісія для Африки - ЕКА (UN Economіc Commіssіon for Afrіca - ECA) заснована в 1958 році з метою сприяння економічного розвитку, зокрема фінансів, економічного планування, планування розвитку, соціальних питань, торгівлі, транспорту і комунікацій, ресурсів тощо.

Сьогодні основна діяльність Комісії спрямована на розвиток і поглиблення інтеграційних процесів у регіоні з метою припинення подальшого розвитку економічної кризи в Африці.

Економічна і соціальна комісія ООН для Західної Азії - ЕСКЗА (UN Economіc and Socіal Commіssіon for Western Asіa - ESCWA) створена в 1973 році на заміну Бюро ООН з економічних і соціальних питань у Бейруті. Основними напрямками діяльності ЕСКЗА визнано: здійснення погоджених дій країнами - членами для економічного розвитку країн Західної Азії і зміцнення економічних відносин як між країнами регіону, так і з іншими державами; вивчення економічних і соціальних проблем у регіоні; збір, оцінка і поширення економічної, технічної і статистичної інформації; надання країнам регіону дорадчих і консультативних послуг.

До глобально універсальних торгівельних організацій відносять наступні:

1. Конференція ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД);

2. Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ);

3. Міжнародний торгівельний центр (МТЦ);

4. Всесвітня митна організація (ВМО);

5. Міжнародна торговельна палата (МТП)

Конференція ООН з торгівлі і розвитку - ЮНКТАД (Unіted Natіons Conference on Trade and Development) створена в 1964 році як головний орган Генеральної Асамблеї з питань міжнародного економічного співробітництва. ЮНКТАД охоплює практично всі економічні і правові аспекти сучасної міжнародної торгівлі і пов'язані з нею питання економічного розвитку.

Діяльність ЮНКТАД спрямована на:

- Регулювання торгових і економічних відносин між державами шляхом розробки концепцій і принципів розвитку світових торгівлі;

- Розробку заходів регулювання міжнародної торгівлі сировинними товарами за допомогою укладання міжнародних товарних угод, створення дослідницьких груп з сировинних товарів тощо;

- Сприяння розвитку економічного співробітництва між країнами, що розвиваються, шляхом організації переговорів щодо створення глобальної системи преференції між країнами, що розвиваються; розробка програми світового співтовариства для сприяння подоланню економічного відставання найменш розвинутих країн;

- Аналітичну роботу з проблеми глобалізації і розвитку, інвестицій, розвитку підприємств і технологій, міжнародної торгівлі товарами і послугами, розвитку інфраструктури в сфері послуг;

- Сприяння координації діяльності в рамках ООН з питань міжнародної торгівлі, підготовка документів для Генеральної асамблеї, ЕКОСОР та інших організацій;

- Співробітництво з міжнародними економічними організаціями (ВТО, МТЦ та іншими);

У сучасних умовах уряди країн, що розвиваються, звертаються по допомогу до ЮНКТАД з метою вирішення наступних проблем:

1. Необхідність (з погляду країн) збільшити свої надходження від експорту товарів, робіт та послуг, що є головним джерелом надходження для фінансування розвитку;

2. Стабілізація та зміцнення міжнародних ринків сировинних товарів, продаж яких забезпечує майже 80-90 % експортного виторгу більшості таких країн;

3. Розширення експортних можливостей країн завдяки мобілізації внутрішніх і зовнішніх ресурсів, включаючи сприяння процесу залучення іноземних капіталовкладень; створення належних умов для проведення відповідної національної політики в сфері торгівлі;

4. Зменшення тягаря заборгованості;

5. Надання особливої підтримки і допомоги найменш розвинутим країнам;

6. Сприяння розширенню торгівлі та економічному співробітництву між країнами, що розвиваються, в доповнення до традиційних економічних зв'язків з розвинутими країнами.

Діяльність ЮНКТАД суттєво вплинула на міжнародні організації, що займаються питанням регулювання міжнародної торгівлі (зокрема ВТО/ГАТТ, МВФ, МБРР), привернувши їх увагу до країн, що розвиваються, і до найменш розвинутих країн. У рамках ЮНКТАД утворилася «Шрупа 77», що складається з країн, що розвиваються, з метою захисту своїх економічних інтересів у міжнародній торгівлі.

Міжнародний торгівельний центр - МТЦ (Іnternatіonal Trade Centre - UNCTAD/WTO) створений в 1964 році як спільний допоміжний орган ГАТТ та ООН (через ЮНКТАД). Центр допомагає країнам, що розвиваються, вирішувати питання розширення експорту, надає інформацію і консультації з питань ринків і методів збуту експортної продукції, допомагає у створенні експортних служб і підготовці відповідних кадрів. Генеральна Асамблея ООН визначила правовий статус МТЦ як робочий допоміжний орган ГАТТ та ОНН, що діє через ЮНКТАД. Відповідно членами МТЦ є держави-члени ВТО та ЮНКТАД. З серпня 1973 року резолюція ЕКОСОР визначила статус МТЦ як центрального органу в системі ООН з надання технічної допомоги в розвиткові торгівлі, в передусім експорту, країнам, що розвиваються.

Основними приоритетними напрямками діяльності МТЦ є:

- Сприяння торгівлі з метою зменшення злиднів, включаючи стимулювання експорту продукції сільських районів;

- Надання допомоги найменш розвинутим країнам;

- Розвиток торгового і економічного співробітництва «Південь-Південь» між країнами, що розвиваються;

- Розвиток підприємництва в галузі експорту;

- Розвиток людських ресурсів.

Фінансування діяльності МТЦ здійснюється за рахунок рівних внесків ЮНКТАД та ВТО у регулярний бюджет, добровільних внесків країн (донорського фонду) і внесків Програми розвитку ООН (ПРООН), які утворюють позабюджетний фонд.

Всесвітня митна організація (ВМО) створена в 1995 році з метою гармонізації і уніфікації митних систем, поліпшення техніки митної справи і митного законодавства. ВМО виконує наступні завдання:

- Уніфікація номенклатури для класифікації товарів у митних тарифах, яка дозволяє зіставляти рівень митного обкладення і розміри взаємних поступок, а також однаково тлумачити обмеження і пільги щодо окремих товарів, що обертаються в міжнародній торгівлі;

- Узагальнення митного досвіду різних країн, формування єдиної нормативної бази митної оцінки, гармонізація митних процедур (Конвенція Кіото, 1973 р.);

- Організація міжнародного співробітництва із запобігання, розслідування і відвернення порушень митних правил (Конвенція Найробі, 1977 р.);

- Технічне співробітництво та навчання (Сеульська декларація, 1984 р.)

Україна стала членом організації в 1992 році, приєднавшись до Конвенції про створення РМС.

Міжнародна торговельна палата - МТП (Іnternatіonal Chamber of Commerce - ІCC) - об'єднання національних організацій ділових кіл країн, зацікавлених у розвитку міжнародної торгівлі та підтримки економічних зв'язків між окремими державами для забезпечення збуту товарів і отримання необхідної сировини і матеріалів.

МТП являє собою найбільшу міжнародну організацію приватного підприємництва. Згідно Статуту до МТП можуть входити колективні члени - національні або місцеві торговельні, промислові, страхові, банківські, транспортні та інші організації, як іне займаються політичною діяльністю та індивідуальні члени - фірми, компанії, корпорації та інші юридичні й приватні особи, пов'язані з міжнародним бізнесом.

Мета МТП - сприяння розширенню відносин між країнами і встановлення контактів в усіх сферах міжнародного бізнесу.

Основні напрямки діяльності МТП:

1. Сприяння розвитку підприємництва в світі шляхом розвитку торгівлі, інвестицій, вільного пуху капіталів;

2. Застосування ефективних і послідовних заходів в економічній та правовій сферах для сприяння розвитку міжнародної торгівлі;

3. Регулювання підприємницької діяльності;

4. Забезпечення гармонізації торгової практики; розробка рекомендацій для поліпшення існуючої міжнародної ділової практики з банківських операцій, реклами, контейнерних перевезень; розробка типових контрактів, міжнародних комерційних термінів «ІНКОТЕРМС», митних правил і практичних рекомендацій у сфері кредитної документації; боротьба з економічною злочинністю.

1.3 Міжнародні фінансові інституції

Важливе місце в системі інституціональних структур регулювання світової економіки та світогосподарських зв'язків займають міжнародні фінансові інституції.

Ключові міжнародні фінансові інститути об'єднані під назвою «Бреттон-Вудські інститути». Важливу роль у сфері регулювання міжнародних розрахунків і розробки нормативних документів з банківського нагляду відіграє Банк міжнародних розрахунків (БМР). Окрему групу серед міжнародних банківських організацій представляють регіональні банки розвитку. Проблемами міжнародної заборгованості займаються спеціальні міжнародні організації: Паризький і Лондонський клуби, рис. 1.4.

Бреттон-Вудські інститути - це Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Всесвітній банк, які є провідними міжнародними фінансовими інститутами, найважливішою ланкою сучасної інституціональної структури міжнародних валютних відносин.

Міжнародний валютний фонд - міжнародна валютно-кредитна організація, метою якої є сприяння розвитку міжнародної торгівлі і валютного співробітництва шляхом застосування норм регулювання валютних курсів і контролю за їх додержанням, вдосконалення багатосторонньої системи платежів, надання державам-членам коштів у іноземній валюті для вирівнювання платіжних балансів.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.4 Система міжнародних фінансових інститутів.

Фонд здійснює свою діяльність як спеціалізована установа ООН. Є інституціональною основою сучасної міжнародної валютної системи.

Першочерговим завданням Фонду є створення постійно діючого органу для забезпечення консультацій і співробітництва між країнами-членами з міжнародних валютних проблем. Друге завдання -- сприяння збалансованому зростанню міжнародної торгівлі і таким чином підвищувати й підтримувати на високому рівні зайнятість та реальні прибутки населення, розвивати виробничі можливості країн-членів. Крім того, Фонд має створювати умови для інтенсифікації й підвищення ефективності міжнародного обміну через стабілізацію валютних курсів і запобігання конкурентному знеціненню валют, сприяння встановленню багатосторонньої системи платежів за поточними операціями між країнами-членами, скасування валютних обмежень, надання кредитів для регулювання платіжних балансів, сприяння скороченню тривалості та масштабів дефіцитів платіжних балансів, табл..1.4

Таблиця 1.4

Джерела ресурсів та їх використання по рахунках, що управляються фондом і департаментом рахунків СПЗ

Назви рахунків	Джерела	Використання
Позиковий рахунок	Платежі відсотків і основних сум по позиках МРФСП	Позики членам, що мають право, виплата відсотків і основних сум по позиках МРФСП
Резервний фонд	Перекази з РСВ, чистий дохід від інвестування коштів з позикового і резервного рахунків	Виплата відсотків і основних сум по позиках Трастового фонду у разі затримки платежів позичальників
Рахунок субсидій	Прямі гранти, інвестиційний дохід по пільгових позиках, чистий дохід по пільгових інвестиціях, що управляються Фондом	Субсидійована частина відсоткових платежів по позиках Трастового фонду
Трастовий фонд	Дохід від реалізації золота (закритий з ЗО квітня 1981 р)., отримання платежів по відсотках	Пільгові позики, перерахування на рахунок субсидій МДФ через рахунок спеціальних виплат (РСВ), перерахування платежів по відсотках
Рахунок субсидій МДФ	Платежі відсотків і основних сум по позиках з ТФ, пожертвування, позики, інвестиційний дохід	Оплата субсидій (надлишки повертаються на РСВ)
Інші рахунки	Безоплатні позики, пільгові позики, позики	Різне, в тому числі в механізмах зниження заборгованості, врегулювання неплатежів Фонду, перерахування на рахунок субсидій Трастового фонду МРФСП
Департамент рахунків СПЗ	Розподіл серед членів Фонду	Викуп валюти, збори, квоти, занупівлі валюти, винагорода, відсотки, повернення позик, гарантії, позики, свопи, форвардні угоди, пожертвування тощо

Для реалізації зазначених завдань учасники Бреттон-Вудської конференції доручили Фонду виконувати такі функції:

1. Наглядати за виконанням кодексу поведінки, що стосується політики валютних курсів та обмежень щодо платежів за поточними операціями.

2. Надавати членам Фонду фінансові ресурси, щоб вони мали змогу дотримуватися відповідного кодексу поведінки у той час, коли вони виправляють порушення рівноваги платіжного балансу або намагаються уникнути таких порушень.

3. Фонд має забезпечити форум, на якому члени організації могли б консультуватися один з одним і співробітничати з міжнародних фінансових питань.

Структура Фонду побудована таким чином, щоб забезпечити його ефективне функціонування. Вищим органом є Рада керуючих, куди входять представники всіх країн-членів. Вона збирається 1 раз на рік, обмежується, як правило, загальною дискусією, прийняттям лише таких рішень, які за Статутом не можуть бути передані іншому органу. Керуючими, як правило, є міністри фінансів або керівники центральних банків. Як вищий орган Рада визначає політику Фонду, вирішує головні, принципові питання.

Виконавчим органом Фонду, який керує всіма поточними справами, є Виконавча рада (директорат), до якої входять 24 виконавчих директори. Вибори проводяться 1 раз на два роки.

Система виборів досить складна, вона враховує вагу тих чи інших країн у формуванні ресурсів Фонду.

Ключова роль у структурі Фонду належить директору розпоряднику. Він призначається Виконавчою радою і не може бути ні керуючим, ні виконавчим директором. У його функції входить ведення поточних справ, призначення посадових осіб МВФ -- його заступника, секретаря, скарбника, завідуючих відділами, генерального радника юридичного відділу, завідуючого адміністративною службою, завідуючого Європейською штаб-квартирою Фонду (в Парижі), співробітників апарату. Від діяльності адміністративного апарату й експертів Фонду багато в чому залежить не тільки функціонування Фонду, а й доля багатьох людей, цілих країн і регіонів.

Регулююча роль МВФ спрямована на те, щоб на багатосторонній основі узгодити всю сукупність прямих та зворотних зв'язків між національними господарствами, валютною сферою та світовою економікою для виявлення й усунення вогнищ нестабільності. У відповідності до своїх статутних повноважень МВФ здійснює "пильний нагляд" за станом міжнародної валютної системи й економічною політикою країн-членів. За цим терміном -- величезний обсяг роботи, яку проводить персонал Фонду в повсякденних контактах і консультаціях з усіма без винятку національними урядами, що беруть у ньому участь.

Світова економіка вступила в такий етап свого розвитку, коли дуже важливого значення набуває багатостороння координація макроекономічної політики найрозвинутіших держав. Така практика розвивалася протягом останніх десятиліть, у її процесі склалася й удосконалюється нова форма міжнародного співробітництва -- регулярні наради лідерів "сімки", тобто найрозвинутіших країн. Слід зауважити, що вперше у світовій історії уряди економічно розвинутих держав погодилися координувати різноманітні заходи, які досі вважалися внутрішньою справою.

Інформаційна роль Фонду тісно пов'язана з наданням рекомендацій у галузі валютно-економічної політики для кожної з країн, з якими здійснюється співробітництво. Практично всі країни-члени мають можливість користуватися тим величезним обсягом даних, які має Фонд, але найефективніший спосіб використання цієї інформації -- через отримання рекомендацій Фонду з тих чи інших економічних проблем конкретної країни у їх зв'язку з проблемами і перспективами розвитку інших країн та усієї світової економіки. В цьому, мабуть, головна причина заінтересованості приватних фінансово-кредитних установ, урядів та міжурядових організацій у співробітництві з Фондом.

Членство в МВФ відкрито для будь-якої країни, що здатна та готова виконувати певні обов'язки. Країна, що вступає до Фонду, вносить певну суму грошей (внесок за передоплатою), свого роду членський внесок - квота. Квоти виконують наступні функції:

- Створюють об'єднанні грошові запаси, якими МВФ користується як джерело надання позик своїм членам;

- За їх допомогою визначається сума, на яку країна може розраховувати у разі виникнення потреби (позика) або отримати при періодичному розподілі спеціальних активів (СДР);

До 25 % квоти повинно бути сплачено в резервних активах, які визначаються Фондом (СПЗ або вільно конвертовані валюти), решта - в національній валюті держави-члена. Частка квоти в національній валюті передається в формі простих векселів у національній валюті.

МВФ організований за зразком акціонерного підприємства, тому вплив кожного учасника на діяльність Фонду обмежується його часткою в капіталі. Кожна країна-член має 250 «базових» голосів (незалежно від розміру внеску в капітал Фонду) і додатково по 1 голосу за кожні 100 тис. одиниць СДР.

Розмір квот визначається під час вступу країни в МВФ. При цьому МВФ збирає макроекономічні показники по країні і розраховує діапазон можливих значень квоти. Отримані дані порівнюють з аналогічною інформацією по дійсних членах МВФ.

Вихідні квоти перших членів Фондів (учасників конференції в Бреттон-Вудсі в 1944 р.) визначалися на основі формули, яка містила у собі наступні економічні показники: вартість середньорічних експортних та імпортних потоків; розмір авуарів у доларах та золоті, національний доход. Економічні критерії, що застосовувались під час обчислення квот, уточнювалися за рахунок змін деяких економічних параметрів.

Країна, що потребує позики (табл..1.4), повинна скоординувати свою політику з рекомендаціями МВФ, у яких закладені критерії, обов'язкові для виконання. Суть цих рекомендацій полягає в наступному:

1. Макроекономічна політика має бути спрямована на забезпечення активного сальдо платіжного балансу як головного чинника виплати основної частини боргу і відсотків.

2. Стабілізація внутрішнього попиту за рахунок обмеження державних витрат.

3. Використання позик на фінансування виробничої сфери; виплата основної частини боргу і відсотків за рахунок прибутку, отриманого у виробничій сфері.

4. Забезпечення бездефіцитності державного бюджету завдяки скороченню невиправданих державних витрат і стримування інфляції.

5. Ефективна податкова політика, яка сприятиме розвитку інвестування і підприємництва і забезпечуватиме збір податків для покриття державних витрат.

6. Стабілізація грошового обігу.

7. Забезпечення максимального використання ринкових механізмів і конкуренції як засобів підвищення рівня конкурентоспроможності економіки; відміна контролю над цінами і заробітною платою; вільний допуск на внутрішній ринок і конкуренція з боку імпортних товарів.

8. Структурна перебудова економіки як основа довгострокового розвитку через роздержавлення промислових підприємств і переведення їх з бюджетного на кредитне фінансування; розвиток експортних галузей за рахунок як податкових стимулів, так і девальвації, сприяння припливу прямих іноземних інвестицій завдяки зниженню рівня оподаткування і наданню гарантій на вивезення прибутків.

9. Забезпечення стабільності політичної влади.

Країни-члени повинні надавати МВФ інформацію про офіційні золоті запаси і валютні резерви, стан економіки, платіжного балансу, грошового обігу, закордонні інвестиції.

Свої рекомендації країнам-членам МВФ базує на монетаристській концепції, яка враховує взаємозалежність між величиною грошової маси в країні, обсягу сукупного попиту, з одного боку, і станом платіжного балансу з іншого.

Сьогодні Група Всесвітнього банку (The World Bank Group -- WB) об'єднує п'ять організацій:

1. Міжнародний банк реконструкції та розвитку -- МБРР (The Іnternatіonal Bank for Reconstructіon and Development -- ІBRD);

2. Міжнародну асоціацію розвитку -- MAP (The Іnternatіonal Development Assocіatіon);

3. Міжнародну фінансову корпорацію -- МФК (The Іnternatіonal Fіnance Corporatіon -- ІFC);

4. Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій -- БАГІ (The Multіlateral Іnvestment Guarantee Agency -- MІGA);

5. Міжнародний центр урегулювання інвестиційних спорів -- МЦУІС (The Іnternatіonal Center for Settlement Dіsputes).

Усі організації Групи Всесвітнього банку є спеціалізованими агентствами ООН і мають власні статути та самостійне членство. Президент МБРР є одночасно президентом кожної з організацій групи, а виконавчі директори керують МБРР, МФК і МАР. БАГІ та МЦУІС мають окремі ради директорів, але до складу цих рад входять також виконавчі директори МБРР.

Залежно від рівня економічного розвитку і, відповідно, типу стосунків, що складаються між Банком і країнами-членами, останніх можна поділити на чотири групи, табл. 1.5

Таблиця 1.5

Класифікація країн-членів Всесвітнього Банку

Характеристика країни	Тип стосунків
Найбагатші економічно розвинуті країни	Не беруть кредити МБРР, а лише вносять кошти
Платоспроможні країни, середньорічний дохід на душу населення в яких коливається між 1345 і 4866 дол.	Беруть кредити МБРР
Країни, середньорічний дохід на душу населення в яких коливається від 835 до 1345 дол.	Мають право отримувати «змішані» кредити від МБРР і МАР.
Найбідніші країни, середньорічний дохід на душу населення в яких не перевищує 835 дол.	Отримують пільгові позики тільки від МАР

Склад вказаних груп постійно змінюється, країни можуть переходити з однієї групи до іншої.

Кожна країна, незалежно від належності до тієї чи іншої групи, при вступі до Банку обов'язково сплачує лише незначну частину вартості своєї частки акцій, яка становить приблизно 6,5 % вартості всього пакету акцій, на який вона підписалась. За даними США сплатили лише 6,16 % вартості своєї частки акцій (1998,4 з 31 964,5), Японія -- 6,16%, Німеччина і Франція -- по 6,21 %, Росія -- 6,17 %. Україна -- 6,02 %. Усього ж з 186 436 млн дол. загальної суми підписного капіталу Банку акціонери внесли лише 11 288 млн дол., тобто приблизно 6,05 % вартості виділених акцій. Решта 93,95 % статутного капіталу вважається «гарантійною» (callable) і підлягає сплаті лише «за запитанням», тобто у випадку неспроможності МБРР виконати взяті на себе зобов'язання по отриманих ним позиках. На щастя за всі роки діяльності Банку потреби у використанні «гарантійної» частини не виникало.

Згідно зі статутом Банку країни члени можуть робити свої внески до акціонерного капіталу Банку золотом, доларами або національною валютою. Внески, зроблені в національній «обмеженій» валюті (restrіcted currency), можуть використовуватися лише на покриття адміністративних витрат самого Банку. Щоб конвертувати внесок у такій валюті або надати кредит іншому членові Банку, необхідна згода емітента цієї валюти. «Обмеженою» Банк вважає валюту 145 країн-членів. Для нейтралізації наслідків коливань курсу такої валюти і для підтримки стабільності активів Банку країни, що роблять внески до акціонерного капіталу Банку в національній («обмеженій») валюті, відповідно до розділу 9 статті ІІ Статуту МБРР повинні у разі знецінення їхньої національної валюти зробити додатковий внесок до Банку. І навпаки, у випадку значного зростання курсу цієї ж валюти вже МБРР має зробити цим країнам відповідні відшкодування. Так, у 1998 фінансовому році МБРР отримав від країн, внески яких були знецінені в результаті коливання їхніх національних валют, 392 млн дол. і виплатив 2 млн дол. відшкодування тим країнам, вартість внесків яких за попередній рік зросла через зміни курсів їхніх валют, у 1999 р. ці цифри становили відповідно -- 527 і 111 млн. доларів

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ ІЗ МІЖНАРОДНИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ

2.1 Аналіз розвитку співробітництва України з міжнародними організаціями

Державні зовнішні запозичення у міжнародних фінансових організацій за умови їх ефективного використання є важливим джерелом ресурсного забезпечення реалізації пріоритетних проектів соціального та економічного розвитку (додається), інструментом інституційних перетворень та міжнародної інтеграції.

Загальні обсяги кредитних ресурсів МФО з 1992 року

За весь час співробітництва з МФО Україна отримала кредитних ресурсів МВФ, МБРР, МФК, ЄБРР та ЧБТР на загальну суму більше, ніж 15,4 млрд. доларів США, в тому числі:

МВФ - 4,41 млрд. доларів США (3009,83 млн. спеціальних прав запозичення);

МБРР - 5,3 млрд. доларів США;

ЄБРР - 3,2 млрд. євро;

МФК - 786 млн. доларів США;

ЧБТР - 180 млн. доларів США.

Загальний обсяг ресурсів, які Україна може отримувати від МФО (ЄБРР, СБ, ЄІБ, ПІБ, ЧБТР) для впровадження пріоритетних проектів розвитку, складає 2 -- 2,5 млрд. дол. США щорічно, що відповідає потребам у залученні фінансових ресурсів протягом 5 років.

Запозичення в Світовому банку (СБ) та ЕБРР залишається вигідним для України з огляду на термін, на який надаються кредити, вартість ресурсів, інституційний вплив та передачу знань. Успішне співробітництво з МФО є також важливим індикатором для іноземних приватних інвесторів.

Україна приєдналась до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства з гарантування інвестицій згідно з законом України від 03.06.92 №2402-ХІІ.

З цього моменту Україна стала 167 членом Банку та розпочала свою співпрацю задля забезпечення успішного впровадження реформ у державі.

Портфель проектів що реалізуються спільно з МБРР в Україні складається з системних та інвестиційних проектів.

За всі роки співробітництва Україною отримано ресурсів від Світового банку на 5,3 млрд. дол. США (на сьогодні використано та зарезервовано коштів на суму 3,77 млрд. доларів США) для реалізації 47 кредитних проектів.

На сьогодні в активній стадії впровадження знаходиться 10 інвестиційних проектів, сума позик за якими складає 899,83 млн. дол. США та 1 системний 300 млн. дол. США.

Позитивними прикладами інвестиційних проектів МБРР, які було успішно завершено або очікується завершення є: Розвиток системи Казначейства; Розвиток експорту (Укрексімбанк-1); Енергозбереження в адміністративних будівлях м. Київ; Модернізація системи водопостачання в м. Львів.

Таким чином, активний діалог зі Світовим банком, розпочатий в 2006 році після ініціювання та проголошення українською стороною нового етапу співробітництва України з МФО, який передбачав застосування нових принципів та підходів, зокрема, переорієнтація на реальний сектор економіки, підвищення результативності в ході підготовки та реалізації проектів, в тому числі шляхом впровадження заходів по підвищення ефективності управління проектами, вже в 2008 році дозволив досягти підвищення якості проектного портфелю Світового банку в Україні.

До кінця 2008 року очікується реалізація 13 інвестиційних проектів (3 нових), сума позики за якими складатиме 1 289,83 млн. дол. США. Слід зазначити, що раніше успішність співпраці обумовлювалася лише системними позиками, грантами та дослідженнями, а інвестиційні позики були менш успішними тоді як системні позики складуть у наступному році лише п'яту частину від суми всіх запозичень.

Розпочато підготовку проектів “Покриття автомобільних доріг та безпеки руху” (сума позики 400 млн. дол. США) та проект “Упровадження технологій енергозбереження під час перевезень залізничним транспортом на напрямку Знам`янка - Долинська - Миколаїв - Херсон - Джанкой” (сума позики 700 млн. дол. США).

Структура інвестиційного портфелю МБРР в 2008 році зазнала змін, зокрема частка ресурсів у сфері розвитку енергетики, муніципальної та транспортної інфраструктури збільшиться до 50 % ресурсів у порівняні з 14 % у 2007 році.

Специфікою проектів МБРР є орієнтація на пріоритети загальнодержавного значення. Зараз Світовий банк та Україна працюють над програмою проектів в реальному секторі.

Кабінет Міністрів України постановою від 20.06.06 № 844 прийняв національну Стратегію співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями на 2006--2008 роки. Реалізація зазначеної Стратегії дозволить:

-- здійснити переорієнтацію портфелю проектів Світового банку в Україні у реальний сектор: транспорт, енергетику, інформатизацію та зв`язок; муніципальну інфраструктуру, в яких відчувається значна потреба у кредитних ресурсах;

-- підвищити ефективність використання залучених кредитних ресурсів.

-- зосередити увагу на першочерговому кредитуванні спільних з МФО проектів в реальному секторі.

В контексті подальшого розвитку інвестиційного співробітництва, починаючи з минулого року, для України відкрилася реальна можливість істотного збільшення обсягів інвестиційних ресурсів Банку: 6 грудня Радою Директорів Світового банку схвалено Стратегію партнерства Міжнародного банку реконструкції та розвитку і Міжнародної фінансової корпорації з Україною на період 2008 - 2011 фінансових років, яка базується на результатах аналізу ключових проблем розвитку України, пріоритетах України та передбачає широку програму кредитної та дослідницької діяльності.

Так, протягом 4 років Україна матиме можливість отримати фінансування від Світового банку для реалізації першочергових проектів соціального та економічного розвитку на загальну суму від 2 до 6 мільярдів доларів США. що поряд із збільшенням кредитного пакету, призведе до суттєвого збільшення фінансування проектів в реальному секторі економіки України. Міжнародна фінансова корпорація (МФК) й надалі інвестуватиме значні кошти на підтримку приватного сектора в Україні.

13 серпня 1992 року Україна набула статусу країни-члена ЄБРР відповідно до Указу Президента України „Про членство України в Європейському банку реконструкції та розвитку” від 14 липня 1992 року № 379/92.

У 1993р. відкрилось Постійне представництво ЄБРР в Києві. Зараз Головою цього представництва є Камен Захарієв. Також, 7 квітня 2008 року було відкрито Постійне представництво ЄБРР в Дніпропетровську, головою якого є Олег Трикоз.

За весь час співробітництва з Україною ЄБРР надав інвестицій на загальну суму в 3,2 млрд. Євро в рамках 163 проектів.

У рамках інвестиційних проектів здійснено інвестиції у харчову, нафтогазову промисловість, транспорт, телекомунікації, сфери фінансів, надання послуг в сільському господарстві та муніципальну інфраструктуру. ЄБРР є розпорядником Чорнобильського фонду “Укриття”, заснованого у грудні 1997 року для надання допомоги Україні в реконструкції саркофага, який повинен стати екологічно безпечною системою.

На цей час за підтримки ЄБРР в Україні впроваджується 9 інвестиційних проектів під державні гарантії загальною оціночною вартістю 968,033 млн. євро та 476,256 млн. дол. США, у тому числі сума позик ЄБРР складає близько 418,852 млн. євро та 298,256 млн. дол. США.

Крім того, здійснюється підготовка 3 проектів сума позик, за якими складає 266 млн. євро (один проект фінансується спільно з ЄІБ).

Ключовим інструментом організації співпраці між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку є Стратегія ЄБРР в Україні, прийнята 18 вересня 2007 року Радою Директорів ЄБРР. Стратегія була розроблена таким чином, щоб допомогти Україні у вирішення основних ключових проблем перехідного періоду, як то, зокрема, диверсифікація виробничої бази та загальне покращення конкурентоспроможності країни, розвиток місцевих ринків капіталу, продовження реформи енергетичного сектору та покращення корпоративного управління та прозорості.

12 червня 2007 року в Лондоні було підписано нову Програму співробітництва на 2007 -- 2009 роки між Урядом України та Європейським банком реконструкції та розвитку та Договір між Урядом України та Європейським банком реконструкції та розвитку про співробітництво та діяльність Постійного Представництва ЄБРР в Україні.