Міжнародний валютний фонд і його політика стосовно України

Размещено на http://www.allbest.ru

Реферат

на тему: "МВФ і його політика стосовно України"

План

Вступ

1. МВФ: проблеми створення і діяльності

1.1 Створення МВФ та його члени

1.2 Органи управління МВФ

1.3 Механізми кредитування МВФ

2. Політика МВФ щодо України

2.1 Вступ і членство України в МВФ

2.2 Співробітництво України і МВФ

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Міжнародний валютний фонд - одна із міжнародних фінансово-кредитних організацій. Заснований з метою регулювання валютно-кредитних відносин країн-членів і надання їм допомоги при дефіциті платіжного балансу шляхом надання коротко- і середньострокових кредитів в іноземній валюті.

Україна є членом МВФ і їхня співпраця сьогодні розвивається як ніколи тісно. Адже для подолання економічної кризи та забезпечення підґрунтя для економічного зростання МВФ схвалив для України дворічну програму кредитування. Це і визначає актуальність теми даного реферату на сьогоднішній день.

1.МВФ:проблеми створення і діяльності

1.1 Створення МВФ і його члени

Міжнародний валютний фонд (МВФ) - міжнародна наднаціональна кредитна організація, що має статус спеціалізованої представницької установи Організації Об'єднаних Націй. МВФ створений 27 грудня 1945р. після того, як у липні 1944 р. представники 44 країн на валютно - фінансовій конференції ООН підписали "Заключний акт", складовими якого були статути МВФ та МБРР. Штаб-квартира МВФ знаходиться у Вашингтоні (США).

Згідно зі статутом метою створення МВФ було сприяння міжнародному валютному співробітництву та стабілізації валют, створення багатосторонньої системи платежів і розрахунків, підтримування рівноваги платіжних балансів країн - членів Фонду, здійснення системи заходів, спрямованих на регулювання валютних курсів, підвищення ступеня конвертованості валют, надання короткострокових кредитів країнам - членам Фонду для покриття тимчасового дефіциту їхніх платіжних балансів, на ліквідацію валютних обмежень, організацію консультативної допомоги з фінансових та валютних питань.

Оскільки МВФ є організацією акціонерного типу, то його ресурси складаються із внесків країн-членів, для кожної з яких встановлюється вступна квота залежно від частки країни у світовій торгівлі. Ця квота переглядається кожні п'ять років. Квота країн-членів МВФ під час дії Бреттон-Вудської валютної системи складалася з 25% у золоті і 75% - у національній валюті певної країни, а з моменту введення в дію Кінгстонської валютної системи ця квота складається з 22,7% у вільно конвертованій і 77,3% у національній валюті.

На сьогодні до складу МВФ входять 185 країн. Останньою у січні 2007 р. приєдналася Чорногорія

Згідно зі Статутом МВФ, його кредити спрямовуються на підтримку курсу національної валюти, міжнародних резервів держави та активних позицій платіжного балансу. Отримувачами кредитів Фонду є центральні банки країн, які зараховують їх у свої міжнародні резерви і використовують виключно для інтервенцій на валютному ринку для вказаних цілей.

З листопада 2007 р. Директором-розпорядником МВФ є Домінік Строс-Кан.

1.2 Органи управління МВФ

Вищим керівним органом МВФ є Рада керуючих, в якій кожна країна - член представлена керуючим і його заступником. Зазвичай це міністри фінансів або керівники центральних банків. До повноважень ради належить:

? вирішення ключових питань діяльності фонду;

? внесення змін до Статей Угоди;

? прийняття і виключення країн-членів;

? визначення і перегляд їх часток в капіталі;

? вибори виконавчих директорів.

Керуючі збираються на сесії 1 раз на рік, але можуть проводити засідання і голосувати через пошту у будь-який час.

В МВФ діє принцип "зваженої кількості голосів": можливість країн-членів впливати на діяльність Фонду через голосування визначається їх часткою в його капіталі. Кожна держава має 250 "базових" голосів незалежно від величини її внеску у капітал і додатково по 1 голосу за кожні 100тис. SDR (СПЗ - спеціальне право запозичення - це резерви та платіжний засіб, що емітуються МВФ, існує лише в безготівковій формі у вигляді записів на банківських рахунках) суми цього внеску. Такий порядок забезпечує більшість, яка спроможна прийняти рішення.

Рішення в Раді керуючих зазвичай приймаються простою більшістю (не менше половини) голосів, з важливих питань, які мають оперативне або стратегічне значення, - "спеціальною більшістю" (70 або 85% глосів країн-членів).Голоси США та ЄС можуть накладати вето на ключові питання Фонду. Це значить, що США разом із провідними західними державами мають можливість здійснювати контроль над процесом прийняття рішень в МВФ і спрямовувати його діяльність, виходячи із своїх інтересів.

В діяльності МВФ важливу роль відіграє Міжнародний валютний і фінансовий комітет (МВФК). Він є дорадчим органом Ради керуючих і не має повноважень для прийняття директивних рішень. МВФК формує стратегічні рішення, які відносяться до світової валютної системи і діяльності МВФ.

Рада керуючих делегує більшість своїх повноважень Виконавчій Раді, тобто директорату, який несе відповідальність за ведення справ МВФ, які включають широке коло його політичних, оперативних і адміністративних питань, а саме надання кредитів країнам-учасникам і здійснення нагляду за їхньою політикою валютного курсу.

Виконавча рада МВФ обирається на 5- річний термін директора-розпорядника, який очолює штат співробітників фонду. Він має бути представником однієї з європейських країн.

1.3 Механізми кредитування МВФ

Основними механізмами кредитування МВФ є :

1. Резервна частка. Перша частина іноземної валюти, яку країна-член може отримати в МВФ в межах 25% з 1978р. називається резервною часткою. Вона визначається як перевищення величини квоти країни-члена над сумою, яка знаходиться на рахунку Фонду національної валюти даної країни. Якщо МВФ використовує частину національної валюти країни-члена для надання кредиту іншим країнам, то резервна частка такої країни збільшується.

2. Кредитні частки. Засоби в іноземній валюті, які країна-член може отримати понад розмір резервної частки, поділяються на чотири кредитні частки, які становлять 25% квоти. Доступ країн-членів до кредитних ресурсів МВФ в межах кредитної частки є обмеженим: сума валюти країни в активах МВФ не може перевищувати 200% її квоти. Таким чином, гранична сума кредиту, яку країна може отримати у Фонді завдяки використання резервної і кредитної частки, становить 125% її квоти. Але угода надає право МВФ призупиняти це обмеження.

3. Домовленості про резервні кредити стенд - бай (з 1952р.) забезпечують країні - члену гарантію того, що в межах визначеної суми і протягом терміну дії угоди вона може при умові дотримання обумовлених в угоді умов безперешкодно отримувати від МВФ іноземну валюту в обмін на національну. Така практика надання кредитів являє собою відкриття кредитної лінії .Якщо використання першої кредитної частки може бути здійснено у формі прямого придбання іноземної валюти після схвалення Фондом її запиту, то виділення коштів понад верхню кредитну частку відбувається шляхом домовленості з країнами-членами про резервні кредити. З 1977 р. угоди про кредити стенд-бай укладаються строком до 18 міс і навіть до3 років у зв'язку зі збільшенням дефіцитів платіжних балансів.

4. Механізм розширеного кредитування (з 1974 р.) доповнив резервну і кредитні частки. Він призначений для надання кредитів на більш тривалий період і в більших розмірах по відношенню до квот, ніж в рамках звичайних кредитних часток. Підставою для звернення країни до МВФ з проханням про надання кредиту в рамках розширеного кредитування є серйозні порушення рівноваги платіжного балансу, які були спричинені несприятливими структурними змінами у виробництві, торгівлі, цінах. Розширені кредити надаються на три роки, за необхідністю - до чотирьох, визначеними частками (траншами).Транш - частка кредиту , що надається на різних умовах через певний проміжок часу протягом дії кредитної угоди.

Головним призначенням кредитів стенд-бай і розширених кредитів є сприяння країнам - членам МВФ в реалізації макроекономічних стабілізаційних програм або структурних реформ.

Фонд вимагає від держави-позичальника виконання певних умов, до того ж їх жорсткість збільшується поступово з переходом від однієї кредитної частки до іншої. Деякі умови необхідно виконати до моменту отримання кредиту.

Зобов'язання країни-позичальника передбачають проведення нею відповідних фінансово-економічних заходів , фіксуються в Листі про наміри або Меморандумі про економічну і фінансову політику, які подаються до МВФ. Процес виконання зобов'язань країною, яка отримала кредит контролюється шляхом періодичної оцінки передбачених домовленістю спеціальних цільових критеріїв реалізації. Ці критерії можуть бути або кількісними або структурними. Якщо МВФ прийме рішення, що країна використовує кредит не за призначенням , не виконує взятих на себе зобов'язань, в цьому випадку Фонд має право обмежити її кредитування або відмовити в наданні наступного траншу. Таким чином, цей механізм дозволяє МВФ здійснювати економічний тиск на країни-позичальники.

Зараз, під час економічної кризи, МВФ розглядає можливість створення нового механізму антикризового кредитування, який охоплюватиме групи країн. Новий кредит надаватиметься одразу групі країн, які, на думку МВФ, опинилися під загрозою в ході кризи, а не окремим державам, як зараз. При цьому країнам не потрібно буде просити про допомогу: МВФ сам відкриватиме кредитну лінію, якщо визнає їхню антикризову економічну політику обгрунтованою.

Ідея нового кредитного механізму буде оформлена до вересня і потім може бути схвалена радою керівників фонду.

Крім цього, був впроваджений новий тип кредиту - Flexible Credit Line, який країни, що відповідають базовим критеріям фонду, можуть використовувати практично негайно, без додаткових умов, у великих обсягах і на тривалий період часу. Для країн, які не відповідають критеріям використання Flexible Credit Line, почала пропонуватися розширена програма stand-by. Була підвищена квота для використання кредитів МВФ.

В ході кризи МВФ почав переосмислювати механізми своєї діяльності, зокрема, те, як організація повинна працювати над запобіганням кризам. Переглядаються багато традиційних підходів експертів фонду, зокрема, пов'язані з механізмами контролю над перетіканням капіталу, набором заходів, які країни повинні використовувати для боротьби з кризами.

2. Політика МВФ щодо України

2.1.Вступ і членство України в МВФ

Після проголошення незалежності Україна почала відчувати гостру потребу в кредитах і була зацікавлена в тому, щоб стати членом МВФ. Для цього Кабінет Міністрів розробив і затвердив "Програму економічних реформ і політики України" спеціально до подання МВФ. Україна пройшла всі етапи, необхідні для вступу до МВФ, і 27 квітня 1992 р. наша держава стала повноправним членом цієї міжнародної організації.

3 червня 1992 року Президент України Л.Кравчук підписав Закон України "Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції і розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій".Таким чином, Україна була прийнята до МВФ. На час вступу України до Фонду було проведено вісім і завершувався дев'ятий загальний перегляд квот. Згідно з дев'ятим переглядом Україна отримала 997,3 млн. СПЗ (Спеціальні права запозичень). У даний час квота України у Фонді складає 1 млрд. 372 млн. СПЗ. Ця квота є 31-ю за розміром і становить 0,653% у загальному капіталі фонду.

Україна делегувала своє представництво та захист інтересів у Раді директорів МВФ Нідерландам, які вважаються країною-опікуном України.

міжнародний валютний фонд україна співробітництво

2.2 Співробітництво України і МВФ

Починаючи з 1994 року, співпрацю з МВФ було активізовано за програмами STF, Stand-by та "Механізм розширеного фінансування" (EFF), по яких Україна отримала коштів загальним обсягом близько 4,3 млрд. дол. США. Необхідно зауважити, що значна частина цих коштів пішла на фінансування дефіцитів платіжного та торговельного балансів

Ще одним напрямом використання кредитів МВФ є формування валютних резервів. Формування цих резервів за допомогою МВФ дозволило Україні підтримувати стабільність національної валюти, успішно провести грошову реформу, ввести конвертованість гривні за поточними операціями. Крім того, збільшення валютних резервів та їх високий рівень є підтвердженням стабільності фінансової системи країни та підвищує рівень довіри до неї.

У співробітництві України з МВФ в межах кредитних програм можна виділити наступні етапи:

> перший етап - 1994- 1995 роки.У цей період Україні було надано фінансову допомогу у вигляді системної трансформаційної позикиSTF-Systemic Transformation Facility) на суму 498,7 млн. СПЗ або 763,1 млн. дол. США для підтримки платіжного балансу України. Проте, через невиконання Україною, ряду умов програму було завершено завчасно.

> другий етап - 1995 - 1998 роки. У цей період Україна отримала від МВФ кредити на загальну суму 1318,2 млн. СПЗ. (1935 млн. дол. США.) за трьома річними програмами „Стенд-бай" (Stand-By). Головною метою цих кредитів була підтримка курсу національної валюти і фінансування дефіциту платіжного балансу України.

> третій етап - 1998 - 2002 роки. Програма розширеного фінансування (EFF-Extended Fund Facility), передбачала надання Україні кредиту на загальну суму 2,6 млрд. дол. США. У грудні 2000 року термін дії Програми EFF було продовжено до вересня 2002 року, але в решті-решт Фонд так і не надав Україні залишкової суми кредитів (визнавши негативними висновки останнього перегляду ходу виконання програми). Таким чином, Україна отримала у рамках Програми EFF 1193,0 млн. СПЗ (1591,0 млн. дол. США.), які були спрямовані на поповнення валютних резервів Національного банку України.

> четвертий етап - 2004 - 2005 роки. Після завершення співробітництва за Програмою EFF Уряд України серед прийнятних форм подальшого співробітництва України з Міжнародним валютним фондом на безкредитній основі обрав попереджувальну програму "Стенд-бай".

Протягом 2005 - 2007 років Україну відвідували повномасштабні місії з метою надання технічної допомоги в сфері управління державним боргом та розвитку внутрішнього ринку цінних паперів, митного адміністрування, монетарної та податкової політики.

Крім цього, Україну регулярно відвідують робочі місії Європейського департаменту МВФ та проходять консультації за статтею IV статуту МВФ.

У листопаді 2008 року МВФ схвалив для України дворічну програму для підтримки антикризової програми української влади на загальну суму 16,4 млрд. дол.. Під час перебування місії МВФ в Україні було погоджено Меморандум про економічну і фінансову політику, у якому викладені всі зобов'язання, які взяла на себе Україна. Основними цілями заходів української влади мають бути мінімізація макроекономічного впливу кризи, забезпечення підґрунтя для відновлення економічного зростання та подальше скорочення інфляції. Так зазначено безпосередньо в розділі 2 Меморандуму.

Із усієї суми кредиту перший транш було надано у розмірі 4,5 млрд. дол..12 травня 2009 року в Україну надійшло 2,8 млрд. дол. другого траншу кредиту МВФ. Частина цього траншу, а саме 1,5 млрд. дол. направлена безпосередньо в Державний бюджет для фінансування зовнішніх боргових зобов'язань уряду. Третій транш становив 3,3 млрд. дол. замість запланованих 3,2 млрд. Четвертий транш у обсязі 3,8 млрд. дол. МВФ планував надати Україні до кінця 2009 року

Але на час президентських виборів співпраця між Україною і МВФ була призупинена. 24 березня цього року місія МВФ розпочала візит до Києва для консультацій з українською владою. 29 березня глава Міжнародного валютного фонду Домінік Стросс-Кан висловив надію на швидке відновлення програми кредитування України. "Перша частина програми пройшла успішно. Наша допомога була тимчасово припинена на період виборів. Сподіваюся, ми відновимо (кредитування) досить швидко", - заявив Стросс-Кан під час виступу у Варшавській школі економіки.

Висновки

Отже, за 65 років функціонування МВФ виявив неабияку гнучкість і високу пристосованість до мінливих умов розвитку міжнародних валютних відносин. Так, МВФ успішно забезпечував функціонування Бреттон-Вудської системи, яка на початку 70-х років відігравала значну роль у зміцненні зовнішньоекономічних і валютних фінансових зв'язків у світовому господарстві. Фонд вчасно відреагував на зміни у світовій господарській системі , обґрунтувавши основні принципи нової Кінгстонської валютної системи, став засновником нової міжнародної грошової одиниці - СПЗ. Крім того, МВФ створив сприятливі можливості для післявоєнного зростання та збалансованості міжнародної торгівлі, поліпшення економічних умов господарювання в окремих країнах та стабілізації світового господарства в цілому.

Що ж стосується політики МВФ щодо незалежної України, то їх співпраця почалася в 1994 році і триває досі. Про це свідчить нещодавно ухвалена для України програма антикризової підтримки на суму 16,4 млрд. дол.. Крім цього, фахівці та експерти МВФ визначили низку заходів, що на їх думку, забезпечать зростання ефективності промислового виробництва, поглиблення фінансових ринків та вдосконалення структури виробництва.

Список використаної літератури

1. Боринець С.Я. "Міжнародні валютно-фінансові відносини": Підручник. - К: Знання, 2004. - 409 с.

2. Загородній А.Г, Вознюк Г.Л. "Фінансово - економічний словник". - К.:Знання, 2007. - 1072 с.

3. "УСЕ: універсальний словник-енциклопедія": 3-тє вид. перероб., доп. - К.:Всеувито. Новий друк, 2003. - 1414 с.

4. http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/content/2932.htm

5. http://unian.net/ukr/news/news-345096.html

6. http://news.bigmir.net/business/261070/

7. http://www.unian.net/ukr/news/news-311812.html

8. http://ua.proua.com/news/2009/12/11/193336.html

9. http://project.ukrinform.ua/news/11846/

10. http://www.dk.ua/uk/news/628/

11. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%92%D0%A4

Размещено на Allbest.ru