Розвиток зовнішньої торгівлі в умовах ринкових перетворень

Размещено на http://www.allbest.ru/

18

12

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

З дисципліни «Економічний аналіз»

на тему «Розвиток зовнішньої торгівлі в умовах ринкових перетворень»

Вступ

Сфера зовнішньої торгівлі завжди цікавила економістів різних країн світу у зв'язку з тим, що вона займає особливе місце у загальній системі світогосподарських зв'язків і опосередковує майже усі види міжнародного співробітництва. Протягом століть економічні погляди щодо цілей і механізмів здійснення зовнішньої торгівлі змінювалися. Це визначено особливостями розвитку економіки і конкретними задачами, які ставили перед собою держава й суб'єкти господарювання на певних історичних відрізках часу.

На сучасному етапі розвитку зовнішньої торгівілі України недостатньо вивченими залишаються питання щодо механізму розвитку і управління зовнішньою торгівлею в умовах ринкових перетворень, а також щодо характеру впливу зовнішньої торгівлі країни на стабільність її соціально-економічної системи та господарське життя взагалі. Таке становище ускладнює розробку оптимальної зовнішньоторговельної політики і оптимальної структури зовнішньої торгівлі України, що залишаються далекими від бажаних.

Несприятливі і певною мірою некеровані державою торговельні контакти при відсутності чітко визначених цілей і засобів їхнього досягнення, необґрунтовані сподівання на саморегулюючу дію ринкових механізмів призвели до виникнення та загострення деструктивних процесів у зовнішньоторговельній сфері. Збільшення кількості невигідних для економічних інтересів держави товарообмінних операцій свідчить про те, що зовнішня торгівля все більше перетворюється на джерело макроекономічної дестабілізації.

Актуальність зазначених проблем й зумовила потребу в дослідженні, метою яких є аналіз причин несприятливого розвитку зовнішньої торгівлі, пошук шляхів підвищення її ефективності та зміцнення безпеки держави в цій сфері економічної діяльності та вплив вступу України до СОТ на розвиток зовнішньої торгівлі.

1. Умови розвитку зовнішньої торгівлі в ринкових умовах 1991-2011 роках

З прийняттям Верховною Радою (16 липня 1990 р.) Деклараії про Державний суверенітет України самостійно здійснює і регулює зовнішньоекономічну діяльність, керуючись при цьому як внутрішнім, так і міжнародним законодавством.

Незважаючи на те, що Україна в минулому посідала провідне місце в експортно-імпортних операціях СРСР, її зовнішньоекономічні зв'язки, зокрема, такий їх концентрований вираз, як істотний рівень міждержавної торгівлі, характеризуються зараз негативними рисами. Протягом 90-х років істотно скорочувався обсяг експорту України. Лише за 1992 рік він скоротився на 19%. Традиційно в експорті України переважають паливно-сировинні галузі, частка яких на початку існування країни становила разом з матеріалами та товарами народного споживання близько 90% експорту України. Експорт характеризується низькою питомою вагою машин та обладнання, незначна частка припадає на продукцію, що випускається згідно з договорами про спеціалізацію та кооперування виробництва, низька частина в експорті виробів сучасної техніки, технологій, ліцензій. У зовнішньоторгівельному обігу України протягом 90-х років різко зросла частка бартерних операцій - з 10% до близько 70%.

Більша частина зовнішньоторговельного обороту України у 1992-1996 р. припадала на близьке зарубіжжя, але переважала тенденція до відносного скорочення торгівлі з ним.

Зменшення товарообміну значною мірою зумовлено несприятливою загальногосподарською кон'юнктурою країн СНД, яка проявилася у скороченні обсягів виробництва та ослабленні традиційних господарських і торговельних зв'язків

До першої десятки основних торговельних партнерів України входили Російська Федерація, Білорусь, Молдова і Туркменистан. Їхня частка у загальному обсязі українського експорту за 1994 та 1995 роки скоротилася від 50,9% до 50,2%, а в імпортних поставках - від 71,3% до 61,4%.

Заслуговує на увагу несприятливе співвідношення між експортом та імпортом у торгівлі з країнами-постачальниками енергоносіїв яке свідчить про посилення енергетичної залежності, яка суттєво впливає на розвиток товарообміну з іншими республіками колишнього СРСР.

Наслідком стрімкого зростання цін на енергоносії стало збільшення у 1992 та 1995 роках частки імпорту з Російської Федерації та Туркменистану в загальному обсязі ввозу з близького зарубіжжя з 82,0% до 90,9%. У той же час питома вага українського експорту до цих країн зросла з 73,1% до 84,5% поставок до республік колишнього СРСР.

Різниця між приростом експорту (11,4 процентного пункту) та імпорту (8,9 процентного пункту) у товарообміні з основними постачальниками енергоносіїв викликана відставанням приведення цін на експортовану продукцію від випереджаючого зростання їх на імпортовану. В умовах несприятливої загальногосподарської кон'юнктури в країнах СНД і погіршення умов збуту на їхніх товарних ринках це стало основною причиною пасивного сальдо торговельного балансу.

Збільшення частки поставок критичного імпорту призвело до згортання господарських зв'язків та зменшення зовнішньої торгівлі з тими країнами СНД та Балтії, які не можуть бути постачальниками енергоносіїв.

Наслідком збільшення у 1995 році на 11,3 процентного пункту частки експортних поставок до Росії та Туркменистану у загальному обсязі збуту до держав СНД та Балтії стало різке зменшення товарообміну з Молдовою (-3,0 п. п.), Білоруссю (-1,4 п. п.), Казахстаном (-1,2 п. п.), Литвою (-0,7 п. п.) та іншими республіками колишнього Радянського Союзу.

У товарообмiнi з iншими республiками колишнього СРСР, на який менше впливала полiтика форсованого доведення цiн на енергоносії до рiвня свiтових, бiльш чiтко простежується взаємозв'язок мiж темпами їхнього економiчного розвитку i зростанням українського експорту. Підтвердженням цього є розширення протягом 1993-1995 рр. експортних поставок до Латвії (282,9%), Литви (202,6%), Молдови (218,9%) та Білорусі (152,4%). У той же час спостерігалося зменшення товарообміну з Азербайджаном, Вірменією, Казахстаном, Киргизстаном та деякими іншими країнами СНД і Балтії, що значною мірою зумовлювалося полiтичною нестабiльнiстю та кризовими економічними процесами в них.

В цiлому, несприятливий товарообмiн з основними постачальниками критичного імпорту - Росiйською Федерацією та Туркменистаном - є основною причиною пасивного сальдо торговельного балансу з республіками колишнього СРСР.

Характерною особливiстю 1993-1995 рр. стало зростання експортних поставок до країн Америки та Європи при відносному зменшеннi їх до держав Азiї та Африки

Ще бiльш вiдчутними є змiни у географiчнiй структурi ввозу, яка вiдзначається зростанням iмпортних поставок з розвинених країн при одночасному скороченні їх з країн Азiї. Значно збiльшилася питома вага північноамериканського iмпорту при зменшеннi більше ніж удвічі поставок з Африки.

На розвиток зовнiшньої торгiвлi з країнами далекого зарубіжжя (передусім з розвиненими) суттєво вплинула рiзнонаправленiсть змiн загальногосподарської кон'юнктури в рiзних регiонах світу. Вона викликана тим, що в останньому економiчному циклi час, тривалiсть i глибина кризових процесiв мали суттєвi вiдмiнностi у загальногосподарськiй кон'юнктурi розвинених країн, яка вплинула на можливостi розширення товарообмiну з ними.

Зміни питомої ваги експорту свідчать про однобоку орiєнтацiю українських експортерiв при розширенні товарообмiну з розвиненими країнами, чому сприяло полiпшення загальногосподарської кон'юнктури в бiльшостi з них. В той же час не використані повною мiрою потенцiйні можливості нарощування експортних поставок до держав Азiї та Латинської Америки.

Пiдтвердженням цього служить зменшення у 1994 р. при сприятливiй загальногосподарськiй кон'юнктурi частки експорту до Китаю (-4,2 процентного пункту), Туреччини (-4,1), Iндiї (-0,5), Сiнгапуру (-0,1), Єгипту (-0,2), Мексики (-0,4) тощо. У 1995 р. також не використано належним чином сприятливi можливостi розвитку товарообмiну з державами Азії, Латинської Америки та Африки.

Ще бiльшим динамiзмом порiвняно з розвитком експорту вiдзначилася змiна питомої ваги основних торговельних партнерів у загальному обсязі товарообміну з далеким зарубiжжям. Здебiльшого вона пов'язана з одночасним зростанням частки ввозу та вивозу. Виняток становлять Болгарія, Румунія, Iталiя, Угорщина, Індія, Єгипет, Японія, США, Південна Корея, Гонконг, Таїланд та ряд інших країн, в товарообмiнi з якими спостерігалося зменшення їхньої питомої ваги у загальному обсязi iмпорту при вiдносному зростаннi частки цих країн в експортних поставках українських товарiв.

Серед бiльшостi основних торговельних партнерiв з далекого зарубiжжя у 1994 роцi спостерiгалося переважання темпiв зростання експорту над iмпортом. Це дозволило забезпечити активне сальдо торговельного балансу з усіма регіональними групами країн. Однак торгівля з Нiмеччиною, Голландiєю i Швейцарiєю відзначилася відставанням темпiв зростання експорту над iмпортом.

У 1995 році становище ускладнилося. Наслідком випереджаючого зростання ввозу порівняно з вивозом стало пасивне торговельне сальдо у товарообміні з державами Європи (-313,4 млн дол.). Найбільшою стала заборгованість у торгівлі з Ірландією (-165,4 млн дол.), Німеччиною (-134,8 млн дол.), Польщею (-106,2 млн дол.), Великобританією (-99,6 млн дол.) та Словаччиною (-74,8 млн дол.).

Змiни у регiональнiй структурi ввозу на користь розвинених країн супроводжувалися значним зменшенням частки iмпортних поставок з Угорщини, Румунії, Болгарії, Словаччини, Чехії та інших країн з перехідною економікою, а також з деяких держав Азії та Латинської Америки (Китаю, Єгипту, Індії, Таїланду).

Причини змін у регіональній структурі товарообміну слід шукати в його умовах, загальногосподарській кон'юнктурі, нормативно-правовій базі регулювання зовнішньоторговельниї процесів та у ряді інших внутрішніх і зовнішніх чинників.

Підсумком зовнішньої торгівлі України з державами далекого зарубіжжя у 1995 році стало активне сальдо торговельного балансу. Воно досягло +1313,8 млн дол., здебільшого за рахунок розриву між обсягом експорту та імпорту до країн Азії (+1373,5 млн дол.).

Активне сальдо торговельного балансу одержано у 1995 роцi i у товарообмiнi з країнами Америки (+118,6 млн дол.), Африки (+129,1 млн дол.), а також Австралiї та Океанiї (+6,0 млн дол.).

Однак за цими пiдсумковими даними криються значнi вiдмiнностi у товарообмiнi з конкретними країнами та недовикористання потенційних можливостей нарощування експортних поставок до держав Азії, Африки та Латинської Америки з більш вигідними умовами збуту. Підтвердженням цього служить зменшення протягом 1993-1995 рр. при сприятливій загальногосподарській кон'юнктурі частки експорту до Китаю з 16,2 до 7,3 процентного пункту, Туреччини - з 6,8 до 3,7 п. п., Єгипту - з 1,6 до 1,2 п. п., Південної Кореї, Сінгапуру, Мексики, Бразилії та ряду інших країн.

Не використано також можливості розвитку товарообміну з такими державами Африки, як Туніс, Гана, Ботсвана, ПАР, Зімбабве та Марокко.

Протягом 1996-2003 рр., загальний обсяг імпорту товарів збільшився на 60 відсотків, 42 з яких пояснюється збільшенням об'єму експорту, а 18-збільшенням вартості експорту. Після ревальвації реального курсу гривні в 1995-1997 рр., що підірвало цінову конкурентноздатність, збільшення експорту з початку 2000 р. було частково спричинене реальним зниженням гривні по відношенні до західноєвропейських валют. Така ситуація тривала і далі. За 12 місяців до кінця червня 2004 реальний курс національної валюти знизився приблизно на 5 відсотків, в основному через нижчий рівень інфляції в Україні відносно Росії та посилення євро. Навіть за таких умов, коли пожвавлення економіки відбувалось здебільшого завдяки заміщенню імпорту, а не розширенню експорту, реальне зниження вартості гривні у 1998-1999 рр. створило умови для отримання переваги за рахунок цінової конкуренції. Більш того, позитивне торгівельне сальдо та позитивне сальдо поточних розрахунків створили базу для зростання довіри інвесторів та дали змогу складати довготермінові прогнози. Як наслідок, зросли обсяги інвестування в національну економіку, так саме як і побічні вигоди, що супроводжують прямі іноземні інвестиції.

Торгівля послугами становить порівняно невелику частку від загального торгівельного обороту, і залишається на рівні нижче 20 відсотків.

Транспортні послуги, зокрема транзит газу з Росії у Західну Європу, становлять 75 відсотків від загального експорту послуг.

Від початку 2006 року в Україну імпортували товарів на 16,7 млрд доларів, що перевищує показники аналогічного минулорічного періоду на 24,4%. Зокрема збільшився імпорт мінеральних продуктів на 17,6%, а продукції машинобудування, хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості - в 1,4 та 1,2 рази відповідно. Тож від'ємне сальдо торговельного балансу за січень - травень 2006 року становить 2,6 млрд. доларів (у аналогічному періоді 2005 року воно було позитивним - понад 770 млн. доларів).

Зовнішньоторговельні операції з товарами Україна здійснювала з партнерами зі 198 країн світу. Основними партнерами є Туреччина, Італія, США, Польща, Німеччина, Білорусь, до яких надходило понад 26% експортних поставок. Імпортні надходження з Туркменистану, Німеччини, Китаю, Польщі, Італії, Білорусі становили разом майже третину всього обсягу імпорту. Російська Федерація є найбільшим торговельним партнером України, на її частку припадає 20,4% експортних та 32,7% імпортних надходжень.

За 2007 р. експорт товарів склав 49248,1 млн. дол. США, імпорт - 60669,9 млн. дол. США. Порівняно з відповідним періодом 2006 р. експорт збільшився на 28,4%, імпорт - на 34,7%. Від'ємне сальдо становило - 11421,8 млн. дол. (за 2006 р. - 6670,6 млн. дол.). Коефіцієнт покриття експортом імпорту складав 0,81 (за 2006 рік - 0,85).

Зовнішньоторговельні операції проводились з партнерами із 204 країн світу.

Обсяги експортних поставок до країн СНД становили 37,8% від загального обсягу експорту, Європи - 30% (у т.ч. до країн Європейського Союзу - 28,3%), Азії - 21%, Африки - 5,7%, Америки - 5,5%.

У порівнянні з 2006 р. збільшились обсяги експорту товарів до країн СНД (на 47%), Азії (на 27,4%), Африки (на 17,6%), Європи (на 17%), Америки (на 5,3%). Зменшився експорт до Австралії і Океанії (на 12,4%).

Найбільші обсяги експортних поставок за 2007 р. здійснювались до Російської Федерації - 25,7% від загального обсягу експорту України, Туреччини - 7,4%, Італії - 5,4%, Німеччини та Польщі - по 3,3%, Білорусі - 3,2% та Казахстану - 2,9%.

Порівняно з 2006 р. збільшився експорт товарів до найбільших країн-партнерів: Казахстану - у 1,7 рази, Туреччини - у 1,5 рази, Російської Федерації - на 46,4%, Німеччини - на 28,1%, Білорусі - на 27,7%, Польщі - на 21,8%, Італії - на 6,9%.

У загальному обсязі експорту товарів за 2007 р. порівняно з 2006 р. збільшилась частка механічних машин з 5,3% до 5,6%, електричних машин з 3,3% до 4,5%, залізничних або трамвайних локомотивів, шляхового обладнання з 2,8% до 3,7%, жирів та олій тваринного або рослинного походження з 2,5% до 3,5%, наземних транспортних засобів з 1,5% до 2%. Натомість зменшилась частка виробів з чорних металів з 6,2% до 5,9%, енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки з 6,7% до 5,3%, продуктів неорганічної хімії з 2,8% до 2,3%, руд, шлаків та золи з 2,4% до 2,2%, зернових культур з 3,5% до 1,6%.

Імпорт з країн СНД становив 42,2% від загального його обсягу, Європи - 38% (у т.ч. з країн Європейського Союзу 36,6%), Азії 14,7%, Америки - 3,7%, Африки - 1,1%, Австралії і Океанії - 0,2%.

Збільшились обсяги імпортних надходжень в Україну з країн Африки (у 1,6 раза), Америки (у 1,5 раза), Азії (на 47,3%), з Європи (на 37,2%), Австралії і Океанії (на 29%), країн СНД (на 27%).

Найбільші імпортні надходження здійснювались з Російської Федерації 27,8%, Німеччини 9,6%, Туркменістану 7%, Китаю - 5,5%, Польщі - 4,8%, Італії 2,9%, Казахстану 2,6%.

Зросли обсяги імпорту товарів з усіх основних країн-партнерів: Казахстану - у 1,6 рази, Китаю - на 43,1%, Польщі - на 38,5%, Німеччини - на 36,6%, Туркменністану - на 22,2%, Російської Федерації - на 22,1%, Італії - на 21,9%.

У загальному обсязі імпорту товарів збільшилась частка наземних транспортних засобів, крім залізничних з 10,9% до 12,8%, механічних машин з 11,5% до 12,3%, чорних металів з 3,3% до 3,7%. Зменшилась частка енергетичних мате - ріалів; нафти та продуктів її перегонки з 28,2% до 26,3%, електричних машин з 6% до 5,2%.

У той же час, до України імпортовано готової продукції, виготовленої з давальницької сировини, на 115,8 млн. дол. (збільшення у 1,6 рази).

Обсяг експорту готової продукції, виготовленої з імпортованої давальницької сировини, становив 3262,2 млн. дол. і збільшився в порівнянні з попереднім роком на 34,2%. Основні поставки готової продукції здійснювалися до Угорщини - 21,4%, Німеччини - 16,5%, Російської Федерації - 11,7%, Польщі - 8,7%, Нідерландів - 6,3%. Найбільша частка припадала на електричні машини (25,3%), одяг текстильний (16,7%), органічні хімічні сполуки (11,6%), папір та картон (8,3%), чорні метали (5,1%).

2. Зовнішні та внутрішні чинники гальмування розвитку зовнішньої торгівлі України

зовнішній ринок співробітництво торгівля

Посилення ресурсної залежності України від поставок критичного імпорту та все більше проникнення на український ринок споживчих товарів розвинених країн призводить до «проїдання» значної частки валютних коштів, обмежує можливості забезпечення потреб у життєво необхідній продукції, сприяє подальшому скороченню обсягів виробництва та зменшенню збуту продукції, зростанню соціальної напруженості, врешті-решт може призвести до колапсу вітчизняної економіки.

Комплекс перелічених вище негативних явищ погіршує економічне становище України, обмежує можливості маневрування при виборі шляхів виходу з кризи, реформуванні та структурній перебудові економіки, підриває економічну безпеку держави.

Формування неефективної товарної i регiональної структури зовнішньої торгівлі i недовикористання можливостей поліпшення умов товарообміну свiдчать про вiдсутнiсть надiйних методiв i механiзмiв захисту економiчних iнтересiв України у сферi зовнiшньоторговельних вiдносин. Певною мiрою це зумовлено тим, що розвиток зовнiшньої торгiвлi i змiни в структурi та результатах товарообмiну залежать вiд комплексу внутрiшнiх i зовнiшнiх економiчних, правових, валютно-фiнансових, структурних, екологiчних, полiтичних, технiчних та iнших чинникiв, можливостi впливу на якi виходять за межi сфери управлiння зовнiшньою торгiвлею.

Вiд комплексної дiї внутрiшнiх факторiв безпосередньо залежить загальногосподарська кон'юнктура, обсяги та ефективнiсть виробництва, насиченiсть внутрiшнього ринку товарами i створення їхніх надлишкiв для включення до процесів зовнiшньоторговельного обмiну.

Не менш важливе значення мають i зовнiшнi чинники (передусім кон'юнктура конкретних свiтових та регiональних товарних ринкiв), які визначають можливi обсяги та умови товарообмiну.

Внутрішні чинники

До найважливiших внутрiшнiх (ендогенних) чинникiв, якi вплинули на структуру та розвиток зовнiшньої торгiвлi України, вiдносяться:

ь несприятлива загальногосподарська кон'юнктура i стан нацiональної економiки, викликанi умовами економічної кризи перехiдного періоду;

ь структура нацiонального виробництва, рiвень iнтегрованостi його до регiональної та свiтової системи подiлу працi;

ь якiсть та конкурентоспроможнiсть вiтчизняної продукцiї, рiвень її сертифiкацiї та вiдповiдностi мiжнародним стандартам;

ь обсяги нацiонального виробництва конкретних видiв продукцiї i вiдповiднiсть їх потребам внутрiшнього i зовнiшнього ринків;

ь ефективнiсть економiчної полiтики держави, її вiдповiднiсть завданням ринкової трансформацiї економiки та структурної перебудови народного господарства;

ь рiвень адаптацiї нацiональної економiки до ринкових вiдносин, вiд якого залежить здатнiсть товаровиробникiв i експортерiв оперативно реагувати на змiни в кон`юнктурi внутрiшнього та зовнiшнього ринкiв;

ь наявнiсть резервiв виробничих потужностей, якi можуть бути використанi для розширення виробництва товарiв, що користуються попитом на внутрiшньому та зовнiшньому ринках;

ь використання вiтчизняного науково-дослiдного та проектно-конструкторського потенцiалу для освоєння та розширення виробництва експортної та iмпортозамiнної продукцiї;

ь наявнiсть резервiв висококвалiфiкованої робочої сили для нарощування виробництва продукцiї, яка користується попитом;

ь податкова та валютно-фiнансова полiтика держави;

ь iнвестицiйний клiмат у країнi, зумовлений нинiшньою стадiєю циклiчного розвитку, яка обмежує можливостi розширеного вiдтворення;

ь стiйкiсть нацiональної грошової одиницi i розвиток iнфляцiйних процесiв;

ь ефективнiсть нацiональної полiтики сприяння залученню iнвестицiй до структурної перебудови економiки та нарощування виробництва продукцiї пiдвищеного попиту;

ь ефективнiсть заходiв, спрямованих на пiдвищення якостi та ступеня обробки сировини, розширення виробництва i експорту наукомiсткої та високотехнологiчної iмпортозамiнної продукцiї;

ь ефективнiсть полiтики стимулювання експорту i регулювання iмпорту, полiпшення його структури, пiдтримка нацiональних товаровиробникiв i експортерiв при освоєннi виробництва експортної i iмпортозамiнної продукцiї та просуваннi товарiв на зовнiшнiй i внутрiшнiй ринки;

ь ефективнiсть системи та структури управлiння зовнiшньоторговельними зв`язками та контролю за їхнім розвитком;

ь ефективнiсть митно-тарифного регулювання, його спрямованість на недопущення надмiрного експорту товарiв, який призводить до штучного загострення їхнього дефiциту i зростання iмпорту;

ь ефективнiсть митно-тарифного регулювання, спрямованого на недопущення надмiрного iмпорту товарiв не першої необхiдностi, захист iнтересiв нацiональних товаровиробникiв i споживачiв вiд недобросовiсної конкуренцiї зарубiжних фiрм;

ь геополітичні фактори.

Врахування перелiчених вище чинників, виникнення яких значною мірою залежить від дій органів державного управління, є важливою умовою ефективного регулювання структури товарообмiну, захисту вiтчизняних товаровиробникiв вiд недобросовiсної конкуренцiї i вдосконалення системи стимулювання вигiдних для iнтересiв держави зовнiшньоекономiчних контактiв.

Зовнiшнi чинники

До найвагоміших зовнiшнiх (екзогенних) факторiв, якi визначають структуру та умови товарообмiну, вiдносяться:

ь тенденцiя до зростання «ножиць» цiн мiж непаливними сировинними ресурсами та продукцiєю обробної промисловостi*;

ь процеси поглиблення свiтового та регiонального подiлу працi i розширення мiжнародного товарообмiну;

ь стан дiлової активностi в економiці сусiднiх держав та окремих регiональних груп, зумовлений циклiчним характером економiчного розвитку;

ь економiчна та господарська полiтика потенцiйних торговельних партнерiв України;

ь кон'юнктура конкретних регiональних та товарних ринкiв i тенденцiї їхнього розвитку;

ь митне регулювання країн-експортерiв та iмпортерiв;

ь митнi та валютнi обмеження потенцiйних торговельних партнерiв;

ь можливi коливання валютних курсiв;

ь iншi заходи державного регулювання потенцiйних торговельних партнерiв (нетарифнi обмеження, вплив полiтичних, соцiальних, екологiчних та iнших чинникiв);

ь можливi спiльнi економiчнi акцiї свiтового спiвтовариства або країн регiону.

Вплив зовнішніх чинників здебільшого не залежить від дій органів державної влади. Тому останні повинні створювати систему національних економічних демпферів для пом'якшення деструктивного впливу екзогенних факторів.

Наслідки комплексного впливу внутрішніх та зовнішніх чинників

На результатах зовнiшньої торгiвлi позначилася взаємозалежнiсть мiж станом економiки та розвитком й ефективнiстю зовнiшньоекономiчних вiдносин, а також залежнiсть зовнiшньоторговельних зв'язкiв вiд комплексної дiї зовнiшнiх і внутрiшнiх факторiв.

Значна кількість невигідних для економічних інтересів держави зовнішньоторговельних контрактів, пов'язаних із демпінгом, надмірним експортом дефіцитної на внутрішньому ринку продукції і недовикористанням можливостей поліпшення умов товарообміну, з урахуванням кон'юнктури конкретних регіональних ринків, свідчить про зростання загрози економічній безпеці держави. Несприятливі структура та умови товарообміну поглиблюють інфляційні процеси, загострюють соціальну напруженість і збільшують соціальну платню за реформування економіки.

3. Перспектива розвитку зовнішньої торгівлі в СОТ

Сьогодні безперечним є те, що Україна вступила до світового економічного співтовариства.

Перш за все, необхідно відмітити ті переваги, які здобула Україна у СОТ:

ь підвищення можливостей у міжнародній торгівлі товарами та послугами;

ь спрощення ринкового доступу до головних експортних ринків та посилення його безпеки;

ь доступ до механізмів вирішення спорів у торговельних питаннях;

ь участь у встановленні правил, за якими здійснюється переважна частина світової торгівлі;

ь збільшення вибору продуктів з більшим спектром якостей;

ь економічне зростання, що, у свою чергу, приводить до створення робочих місць;

ь зниження вартості продукції і цін на товари та послуги для кінцевого споживача у зв`язку зі зниженням торговельних бар`єрів та застосуванням принципу недискримінації;

ь інтенсифікація торгівлі, що збільшує доходи як держави, так і окремих суб`єктів господарювання;

ь збільшення умов для зростання іноземних інвестицій в економіку України;

ь створення зони вільної торгівлі з Європейським Союзом зі щорічним збільшенням обсягів експорту української продукції до ЄС не менше ніж на 10%.

Особливо слід відзначити позитивний вплив вступу України до СОТ на вдосконалення національного законодавства. Інтенсивна робота з удосконалення внутрішнього правопорядку, стимулом до якої став процес входження до СОТ, необхідна передусім Україні. Не можна не визнати самостійної цінності прогресивних зрушень, що відбуваються:

ь впорядкування законодавства у найважливіших галузях шляхом прийняття цивільного, кримінального, процесуального, податкового, митного кодексів;

ь розбудова сучасної сумісної системи технічних стандартів, які, з одного боку, сприятимуть реалізації української продукції на міжнародному ринку, а з другого - перешкоджатимуть виробництву та ввезенню недоброякісної продукції, чим слугуватимуть охороні здоров'я, підтриманню технологічної, санітарно-епідеміологічної, ветеринарної та фітосанітарної безпеки в Україні.

Вступ України до СОТ є початком переговорів про створення зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом. Це гарантія захисту від дискримінаційних заходів з боку країн СНД й запорука розвитку експортних відносин з країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону й Латинської Америки, які є членами ASEAN та МЕРКОСУР/NAFTA.

В той же час, потрібно вказати і можливі проблеми, які викликало вступ України до СОТ:

ь використання України розвиненими країнами як ринку збуту своєї продукції;

ь занепад неконкурентоспроможних галузей економіки;

ь зменшення золотовалютних резервів, пов'язане із збільшенням обсягів імпорту;

ь перетворення України на країну з вузькою спеціалізацією, що призведе до зростання імпортозалежності;

ь дискримінація національних товаровиробників.

Необхідно також зазначити, що очікування вступу до СОТ можуть виявитися перебільшеними через недосконалість механізму функціонування СОТ, через що очікувані переваги від вступу можуть бути недосяжними або й перетворитися на недоліки. Можна виділити такі основні недоліки функціонування СОТ:

ь дискримінація з боку сильних держав - членів СОТ. Вважається, що механізм СОТ дозволяє стерти різницю у відносинах між розвиненими країнами та країнами, які розвиваються, завдяки застосуванню встановлених міжнародних правил та стандартів, але, на практиці, розвинені країни при необхідності можуть навіть використати правила СОТ на свою користь;

ь недосконалість процедур антидемпінгового розслідування. Через відсутність чітко визначених критеріїв, за якими може бути встановлений факт демпінгу, та практичну відсутність жорсткого контролю за його встановленням, розпочати антидемпінгове розслідування надто просто;

ь відсутність досвіду у вирішенні суперечок між країнами, особливо на етапах, коли виключається можливість досягнення згоди;

ь відсутність ефективних заходів для змушення країни виконати взяті зобов'язання. Звичайно, існують такі заходи, як призупинення договору та введення компенсаційних платежів, але при застосуванні цих заходів у кінцевому разі у програші залишається країна-позивач. Ці заходи є тимчасовими, тобто вживаються доти, доки країна-порушник не погодиться виконувати взяті на себе зобов'язання. При призупиненні договору країна-позивач повертається у вихідне положення, яке існувало до його укладання та втрачає можливість отримати хоча б якісь вигоди від договору. При встановленні компенсаційних платежів країна-порушник може взагалі вийти з ринку та знайти більш вигідний ринок збуту. Внаслідок цього страждають покупці в країні-позивачі через зменшення можливості вибору, подорожчання імпортованого товару.

Попри очевидні переваги зростання експортних можливостей, що стимулює збільшення виробництва національного продукту та робочих місць і є реальним джерелом національного доходу, та перспективи вдосконалення ресурсної і технологічної бази, а також розширення можливостей задоволення споживача, залишаються певні сумніви відносно наслідків зближення українського ринку з ринками провідних країн світу.

Багато залежить від того, як Україна зуміє скористатись своїм членством в СОТ.

Потрібно пам'ятати, що її успіх у СОТ залежить не лише від суто економічних показників, велике значення має політичний аспект. Зокрема, однією з найважливіших передумов успіху може стати вміння використати в своїх інтересах конкурентну боротьбу між США, Європейським співтовариством та Японією і одержати вигідні умови для своїх експортерів.

Висновок

Узагальнення історичного досвіду України з питань зовнішньої торгівлі, а також сучасних тенденцій її розвитку надає можливість зробити висновок про те, що важливою умовою розвитку зовнішньої торгівлі в умовах ринкових перетворень є активна державна зовнішньоекономічна політика.

Політика повинна бути спрямована на поліпшення ситуації у сфері зовнішньої торгівлі шляхом впровадженя в управлінні механізму попередження деструктивних процесів. Це неможливо зробити без своєчасного прийняття та реалізації управлінських рішень щодо системної узгодженості податкової, фінансової, інвестиційної, структурної, науково-технічної, промислової, аграрної, митно-тарифної та інших складових економічної політики з метою підпорядкування їх досягненню стратегічних цілей зовнішньоекономічної діяльності та постійного контролю за станом зовнішньоторговельної сфери.

Проте, на жаль сучасна зовнішньоекономічна політика та засоби її реалізації в практичних діях виконавчими органами влади перевага надається не досягненню конкретних цілей та профілактичним заходам від деструктивного впливу зовнішніх чинників, а запізнілому прийняттю під тиском обставин неузгоджених і часто-густо суперечливих рішень щодо назрілих поточних питань.

На нашу думку ряд таких заходів можуть прискорити розвиток зовнішньої торгівлі та адаптацію до вимогам СОТ:

А) розробити та запровадити комплекс законодавчих актів щодо забезпечення диференційованих умов імпортних поставок з урахуванням:

ь доцільності ввозу даного товару;

ь якісних характеристик товару;

ь важливості товару для забезпечення структурної перебудови економіки;

Б) забезпечити підтримку вітчизняних товаровиробників за рахунок системи податкових пільг й кредитування виробництва тих видів продукції, імпорт яких можна обмежити за умови насичення внутрішнього ринку більш дешевими вітчизняними товарами;

В) забезпечити поступове скорочення імпорту продукції окремих галузей і видів виробництва за рахунок нарощування виробництва імпортозаміщуваної продукції на основі збільшення відповідних виробничих потужностей на вітчизняних підприємствах.

Список використаної літератури

1. Державний комітет статистики України «Основні показники економічного і соціального стану України 1991-2011 роки»

2. Андрійчук В.Г., Власюк О.С., Мокій А. І., Тітаренко В.П. «Розвиток зовнішньої торгівлі України та її економічна безпека»: Наукова стаття

3. Базілінська О.П. «Макроекономіка»: підручник. - К.: Либідь, 2002. - 256 с.

4. Гребельник О.П. «Основи зовнішньоекономічної діяльності»: підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 384 с.

5. Жаліло Я.А. «Україна у СОТ: очікування та реальні перспективи»: науковий збірник статтей із серії «Безпека економічних трансформацій

Размещено на Allbest.ru