Міжнародні економічні відносини (МЕВ) у міжнародній економіці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжнародні економічні відносини (МЕВ)

у міжнародній економіці

міжнародний економічний ринок послуга

Перші зв'язки між народами здійснювалися на підставі натурального обміну між особами, сім'ями й племенами. Людська історія нараховує 2 млн. років, про що свідчать письмові джерела.

На території України колись мешкали племена, які підтримували зв'язки з населенням Кавказу і Західної Європи. Спілкування було епізодичним і короткотривалим.

З розвитком продуктивних сил привласнююче господарство змінюється економікою, що відтворюється. Поглиблюється поділ праці, нарощуються масштаби й асортимент виробництва, з'являються надлишки виробів і знарядь праці. Таким чином, виявляються ознаки певної спеціалізації окремих громад. Наприклад, племена трипільської культури почали першими користуватися виробами, зокрема, знаряддями праці з міді. Відомостей про наявність мідних родовищ в Україні не було, тому вироби із вказаного металу надходили з Карпатського регіону. Йдеться про рибальські знаряддя, прикраси та ін.

У трипільських племен було розвинуте гончарне виробництво, вироби якого користувалися широким попитом. Трипільські племена мешкали в Придніпров'ї й басейні р. Дністра.

В епоху рабовласницького ладу виникла міждержавна торгівля. Вона ґрунтувалася на природній спеціалізації регіонів або держав. Торговельні відносини мали два основні типи:

- експортно-імпортні;

- транзитні, наприклад, Фінікія (територія сучасного Лівану).

Стародавні держави поєднували міжнародну торгівлю з активною загарбницькою діяльністю.

Наприклад, Стародавній Єгипет мав колонії, мешканці яких сплачували наступні натуральні форми данини: Ефіопія - золото і слонову кістку, Палестина - срібло, свинець, тканини, фарби та ін.

На початку 2 ст. до н.е. римська срібна монета сестерцій витісняє з регіону Середземного моря усі інші гроші й стає головною валютою. У цей час для міждержавної торгівлі пропонувалися, насамперед, предмети розкоші, сировина, раби.

Саме у цей час ремесло відокремлюється від сільського господарства. Самостійними сферами діяльності стають торговельно-посередницька діяльність і лихварство.

Типовою формою торгівлі, зокрема міждержавної, у середні віки був ярмарок. Слід нагадати про торговельні союзи міст-держав, насамперед, Ганзейський союз.

Найважливішою подією стали великі географічні відкриття, що суттєво розширили обсяги міжнародних контактів.

Формування світового господарства пройшло три стадії, які співпадають з розвитком загальноекономічного трудового поділу:

1) підприємницька проста кооперація (поч. XIV - XV ст. до середини XVI ст.);

2) мануфактурне виробництво (ХVІ - XVIII ст.);

3) велике машинне виробництво (XVIII - XIX ст.).

Велике машинне виробництво завершує формування світового господарства під час промислового перевороту і до останньої третини XIXст. (електротехнічна революція).

Власне світове господарство пройшло у розвитку три основні етапи:

- з кінця ХІХ до початку 20-х років ХХ ст., коли завершився територіальний поділ світу на метрополії, колонії та інші держави, а також почалося формування двох світових соціально-економічних систем - ринкової та командно-адміністративної;

- з початку 20-х до початку 90-х років ХХ ст., коли змагання двох світових систем закінчилося поразкою командно-адміністративної системи, а також була зруйнована колоніальна система, зросла ринкова цілісність країн і одночасно поширилася прірва між багатими й бідними державами;

- з початку 90-х років ХХ ст. до нашого часу, коли провідну роль грають транснаціоналізація і глобалізація на підставі нового етапу НТР, подальший розвиток інтернаціоналізації та економічної інтеграції.

МЕВ - сукупність виробничих відносин на міжнародному рівні, яка формується трьома головними чинниками:

- розвиток продуктивних сил і світової інфраструктури;

- національні виробничі відносини кожної країни;

- неекономічні особливості, насамперед, політичні моменти.

Визначають чотири рівні прояву МЕВ:

- мікрорівень, пов'язаний зі зовнішньоекономічною діяльністю (ЗЕД) окремих економічних суб'єктів, насамперед, ТНК;

- метарівень як сукупність міжгалузевих і міжрегіональних зв'язків;

- мезорівень, тобто комплекс відносин об'єднань різних суб'єктів за різними ознаками (історичними, релігійними, мовними та ін.);

- макрорівень як система міждержавних відносин.

Відрізняють два аспекти аналізу МЕВ:

- кількісний, що описується системою статистичних показників;

- якісний, що має вираз у специфіці існування кожного суб'єкта.

Розвиток МЕВ спирається на розв'язання суперечностей, зокрема, таких головних:

- між національними й міжнародними інтересами;

- між інтеграцією країн і нерівномірністю їх розвитку, наприклад, курс України на вступ до ЄС обмежений суттєвою невідповідністю так званим Копенгагенським критеріям, тоді як Польща з 1 травня 2004 р. стала повним членом організації;

- між зростанням потреб і забезпеченістю країн власними виробничими ресурсами, наприклад, висока залежність української промисловості від імпорту енергоносіїв з Росії;

- між позитивними й негативними чинниками світового ринку, наприклад, світові ціни, з одного боку, є орієнтиром для національних, з іншого боку, коливання світових цін можуть дестабілізувати стан рівноваги в країні;

- між посиленням різноманіття відносин і поглибленням прірви в соціально-економічному розвитку країн “Півночі” та “Півдня”.

Відзначимо основні типи МЕВ:

- традиційні, пов'язані з міжнародною торгівлею кінцевими товарами;

- перехідні до стратегічних як обмін чинниками виробництва, зокрема, міграція робочої сили та капіталу, науково-технічне співробітництво;

- стратегічні як комплекс постійних спеціалізованих і коопераційних заходів у внурішньофірмових відносинах ТНК;

- синтезовані як особливості регіональної інтеграції країн;

- специфічні, які поєднують економічні й неекономічні моменти, наприклад, міжнародний туризм, спортивні, культурні та рекреаційні контакти.

Підкреслимо головні форми МЕВ:

- торгівля кінцевими товарами, зокрема, послугами;

- рух чинників виробництва (капіталу, робочої сили, природних ресурсів, інформації, технологій);

- спільна виробнича, торговельна, науково-технічна та інша діяльність;

- валютно-фінансові й кредитні відносини;

- міжнародна економічна інтеграція;

- членство в міжнародних організаціях;

- спільні зусилля з розв'язання глобальних проблем людства.

Зазначені форми взаємопов'язані й взаємозалежні. На сучасному етапі вони характеризуються наступним:

- суттєві зрушення в структурі торгівлі з випереджаючим розвитком торгівлі послугами, насамперед, інформаційними;

- інтенсифікація міграції капіталів;

- зростання масштабів міграції робочої сили;

- прискорення і розширення інтеграції країн і регіонів;

- розширення ролі міжнародних організацій, зокрема, недержавних.

Світовий ринок як середовище існування світового господарства у своєму розвитку пройшов чотири основні періоди:

1. Створення місцевих ринків.

1. Створення загальнонаціональних ринків.

3. Створення міжнародних (міждержавних, регіональних) ринків.

4. Поява і розвиток власне світового ринку.

Формування світового ринку почалося наприкінці ХІХ ст.

Визначимо головні функції світового ринку:

- оптимізує використання чинників виробництва;

- виконує оздоровчу (санаційну) роль;

- використовує систему загальносвітових цінностей;

- суперечливо поєднує внутрішньо- і зовнішньоекономічні фактори.

На світовому ринку поєднуються складові сукупного попиту і сукупної пропозиції, які формують рівні світових цін як головних індикаторів стану економіки.

Функціонування світового ринку поєднує механізми його саморегулювання з методами та інструментами штучного впливу суб'єктів господарювання, держави й міжнародних організацій.

На відміну від речовинних виробів послуги мають наступні властивості:

- невідчутні;

- невидимі;

- не підлягають збереженню;

- виробництво послуг співпадає в часі з їх споживанням;

- експорт або імпорт послуги є процедура між резидентом і нерезидентом країни, навіть якщо обидва агенти знаходяться на території однієї з двох країн.

Існує багато класифікацій послуг.

У країнах Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) і публікаціях Конференції ООН з торгівлі й розвитку (ЮНКТАД) послуги поділені на 5 категорій:

1) фінансові;

2) інформаційні;

3) професійні або виробничі;

4) туристичні;

5) соціальні.

За класифікацією Світової організації торгівлі (СОТ), визначають такі види:

1) комунальні послуги й будівництво;

2) оптова і роздрібна торгівля;

3) ресторанні й готельні послуги;

4) транспортування;

5) зберігання;

6) зв'язок;

7) фінансове посередництво;

8) оборона і охорона;

9) охорона здоров'я;

10) громадські роботи;

11) соціальні й особисті послуги.

Групи послуг за класифікацією Міжнародного валютного фонду (МВФ).

1. Транспортні перевезення, у тому числі:

- пасажирські;

- багажні;

- вантажні.

2. Поїздки, в. тому числі:

- ділові (відрядження);

- особисті (туризм).

3. Зв'язок: поштовий, кур'єрський, телефонний і т.д.

4. Будівництво.

5. Страхування нерезидентів страховими компаніями-резидентами.

6. Фінансові послуги між резидентами і нерезидентами.

7. Комп'ютерні й інформаційні послуги, у тому числі:

- консультації в області комп'ютерних програм;

- інформаційні послуги;

- обслуговування комп'ютерів.

8. Користування правами власності і використання оригіналів чи прототипів на підставі ліцензій з виплатою ліцензійних платежів, у тому числі:

- роялті, тобто періодичні платежі за підсумками користування ліцензією;

- паушальні платежі, тобто одноразові виплати за результатами експертних оцінок.

9. Інші бізнес-послуги, у тому числі:

- посередницькі послуги;

- оренда (короткострокова - рентинг, середньострокова - хайринг, довгострокова - лізинг);

- інші ділові, професійні і технічні послуги (правові, бухгалтерські, управлінські, рекламні, а також інжиніринг, послуги по нагляду, геологорозвідці і т.д.).

10. Особисті, культурні, спортивні і рекреаційні послуги.

11. Урядові послуги.

Визначають також спрощену класифікацію за критеріями МВФ:

1) морські перевезення;

2) інші види транспорту;

3) подорожі;

4) інші приватні послуги;

5) інші офіційні послуги.

За даними міжнародної статистики, ринок послуг є одним з найбільш зростаючих секторів міжнародної економіки. Світовий ринок послуг перевищив 25% суми загальносвітового експорту.

За товарною структурою зменшується питома вага транспортування. Одночасно зростає сегмент інформаційних і особливо приватних послуг, зокрема, туризму. Так, до 60% ВВП Туреччини щорічно складається з надходжень від іноземного туризму. На межі ХХ і ХХІ століть частка туристичних послуг у світовому обороті перевищила 1/3.

Географічна структура послуг підкреслює перевагу розвинутих країн. Так, наприкінці ХХ ст. на США, Велику Британію, ФРН і Францію припадало до 70% світового експорту і понад 50% імпорту послуг.

В експорті послуг в Україні домінує транзит транспортних засобів, насамперед, енергоносіїв. В імпорті на першому місці транспортування, насамперед, знову ж таки енергоносіїв з Росії та Туркменії.

Усі міжнародні транспортні операції можна класифікувати за декількома ключовими ознаками:

1. За послідовністю виконання:

Довиробничі (планування перевезень, аналіз кон'юнктури і т.д.).

Виробничі.

Поствиробничі (урегулювання спорів і розрахунків).

2. За предметом транспортних операцій:

Вантажні.

Пасажирські.

Багажні.

3. За видом транспорту:

Водні (морські, річкові ).

Автомобільні;

Залізничні.

Трубопровідні.

Космічні.

Авіаційні.

Змішані.

4. За транспортною характеристикою вантажу:

Із сухим вантажем.

З наливним чи газоподібним вантажем.

5. За періодичністю:

Регулярні (лінійне судноплавство, регулярне повітряне й авто - повідомлення).

Нерегулярні (трампове судноплавство, чартерне повідомлення).

6. За порядком проходження кордону:

Перевантажувальні.

Бесперевантажувальні.

7. За видом транспортно-технологічної системи:

Контейнерні перевезення.

Перевезення генеральних вантажів (у мішках, коробках, шухлядах і іншій упаковці).

Поромні перевезення.

Перевезення ліхтеровозами, тобто плавучими системами, що включають велике судно-плавбазу, яка перевозить кілька десятків малих судів, здатних входити в устя рік і до будь-яких мілководних причалів.

Ролкерні перевезення, тобто судами з можливістю прийому автомобілів через ніс чи корму.

Перевезення танкерами.

8. За закінченням перевезень у сусідні країни:

Сусідські.

Транзитні.

Кільцеві.

9. За видом сполучень:

Прямі.

Непрямі (ламані, з перевідправленням ).

10. За складом учасників перевезень:

Силами виробника.

Силами продавця чи покупця.

Силами перевізника.

Силами посередника.

11. За місцям проведення:

Усередині країни;

По території інших країн.

Інструменти державного регулювання міжнародної торгівлі послугами поділяються на дві групи:

1) заходи регулювання доступу до ринку, зокрема:

- обмеження на торгівлю послугами;

- введення кількісних квот на імпорт іноземних послуг;

- державне ліцензування імпорту робочої сили;

2) заходи вилучення з національного режиму, зокрема:

- надання цінових переваг місцевим виробникам;

- створення місцевим виробникам більш сприятливих умов, ніж іноземним.

Размещено на Allbest.ru