Імідж Росії в Україні

Україна в останні перед незалежністю сторіччя управлялася ззовні і була позбавлена власної держави, а навіть в багатонаціональному Радянському Союзі Росія і її громадяни вважали себе великою державою, яка не тільки розташована на двох континентах, але і визначає хід світової історії.

Проте нова українська держава, не дивлячись на відмінності між Заходом і Сходом України, свою державну ідентифікацію може прив'язати до мови, до народної культури, до стародавньої історії. Нова Росія ніяк свою державність не може прив'язати ні до російського етносу, ні до російської мови, бо є багатонаціональною державою, а стародавня історія стає неповноцінній без історії Київській Русі. Нова Росія, що зберегла більшість колоніальних завоювань царської Росії, не може себе ідентифікувати з російським етносом і його культурою.

Протилежна ситуація в Україні, де народна культура, основним носієм якої в імперії декілька десятиліть було село (як і носієм української мови), існує на противагу міській, панській російській культурі в Україні. Народно-сільський характер української культури зумовив і природне відторгнення чужої, панської культури, яка була переважно російсько-імперською. Особливо сильним це відторгнення було в перші роки незалежності.

І численні дослідження соціологічних служб останнього десятиліття в Україні про відношення до Росії красномовно свідчать про поступову нормалізацію і прагматизації соціального сприйняття громадянами України Росії і росіян.

Два масштабні соціологічні дослідження в Україні по національній вибірці - перша «Громадська думка про україно-російські відносини» під керівництвом автора в квітні 1993 року на зорі української незалежності і друге дослідження геополітичних орієнтацій громадян в листопаді 2003 року підтверджують ці висновки.

А як же змінилися оцінки громадян Росії характеру цих відносин? Про це нічого сказати не можна. Річ у тому, що в дослідженнях російських соціологів проблема україно-російських відносин практично не розглядається. Навіть в порівняльних дослідженнях, проведених в Росії і Україні Інститутом соціології НАН України і ВЦІОМ (Росія) по частково порівнянній методиці українці оцінювали політичну ситуацію і в Україні, і в Росії, а громадяни Росії - тільки в Росії. Аналогічно українці висловлювали свою думку не тільки про свого Президента (Л. Кучми), але і про тодішніх Президентів Росії і США (Б. Ельцин і Б. Клінтон), а росіяни -лише про свого Президента. Адже дослідження проводилося не по спільно узгодженій методиці. Просто українські дослідники в свій щорічний моніторинг включили ряд питань, розроблених російськими дослідниками. І це дуже показово - росіяни не включали в свій моніторинг питань українських соціологів. І ця приватна ситуація відображає загальний характер відносин двох країн, є свідоцтвом нашої «меншовартості». Не професійної, ні. Ментальної «меншовартості». Адже взаємні оцінки ситуацій могли б про багато що сказати. Адже оцінки громадянами України політичної ситуації в Росії дуже мало відрізняються від оцінок росіян ситуації у власній країні. А дуже сумнівно, що оцінки росіян ситуації в Україні співпали б з оцінками наших громадян. Бо ми (громадяни України) «живемо» в російському медіа-просторі. Значна частина населення України в режимі «on line» має можливість дивитися російські телеканали, слухати FM-станції, читати російські газети. Всього цього позбавлені громадяни Росії, хоча значна частина українських ЗМІ російськомовні, але вона технічно недоступна росіянам. Тому громадяни Росії (включаючи етнічних українців) сприймають ситуацію в Україні крізь призму коротких повідомлень власних засобів масової інформації, а не з першоджерела. І не випробовують при цьому інформаційного дискомфорту. Адже громадяни колишніх колоній завжди більше цікавляться ситуацією в метрополіях, ніж громадяни метрополій - ситуацією в колоніях.

5 СПРИЙНЯТТЯ СУСІДІВ ЗА РЯДКОМ СУХИХ ЦИФР

Не можна сказати, що громадяни України не усвідомлюють нинішній нерівноправний характер відносин України і Росії. Як показують результати національного соціологічного опиту, проведеного в листопаді 2003 року Соціологічною службою Національного інституту стратегічних досліджень у всіх регіонах України (див. табл. 1) серед громадян явно переважають ті, хто вважає, що керівництво Росії постійно чинить тиск на Україну, а не відноситься до України, як до рівноправного партнера.

Таблиця 1 - Оцінка громадянами різних регіонів України ставлення керівництва Росії до України, в %

росія україна політичний ситуація

Таке сприйняття Росії і її керівництва, природно, не може не позначатися на відношенні частини громадян до інтеграції України з Росією. І, разом з тим, опити показують, що майже 60% громадян України підтримують ідею економічної інтеграції і членства в ЕЭП.

І це не дивно, якщо враховувати сприйняття ситуації в Україні і Росії громадянами нашої країни.

Як показують результати національного опиту Соціологічної служби НІСД в листопаді 2003 року в Україні, про яке вже йшла мова, навіть серед тих наших громадян, які в останні 5 років відвідували Росію і могли судити про ситуацію в наших країнах не з чужих вуст (а таких опинилося 21%) тільки 72% (15% від загального числа громадян) вважає, що рівень життя в Україні значно або дещо вищий, ніж в Росії, а 76,8% всіх наших громадян дотримуються протилежної думки. Така позиція щодо рівня життя в двох країнах швидше за все відображає об'єктивну реальність. Але її ще треба і визнавати. Адже хоча в Росії подібних опитів про співвідношення рівня життя їх громадян з Україною, Польщею або Чехією не проводилося, проте дуже сумнівно, що громадяни Росії (3/4) «визнали» б, що рівень життя в їх країні нижче, ніж в Польщі або Чехії. Великодержавна свідомість не сприяла б визнанню очевидних реалій. Абсолютно інша психологія громадян України.

Адже якщо порівняння рівнів життя і має під собою об'єктивну основу, яка, на жаль, не на користь нашої країни, те порівняння рівня демократії в двох країнах говорить про другом. Як показують результати опиту тільки 10,8% наших громадян рахує, що рівень демократії і захисту прав людини в Україні вищий чим в Росії, а 63,6% - що навпаки. Навряд чи такі оцінки можна пояснити реальними відмінностями в показниках демократії і захисту прав людини в наших країнах. Причина в другом: добре там, де нас немає? Або це психологія «меншовартості», яку постійно тиражують наші ЗМІ - і владні, і опозиційні?

Але при цьому не можна сказати, що Росія сприймається українцями тільки в рожевому, позитивному ореолі. Ні. Імідж Росії в масовій свідомості громадян України достатньо прагматизований| відповідно до української селянської ментальності (див. табл. 2).

1. Вишняк О., Міщенко М. Громадська думка населення України про українсько-російські відносини // Філософська і соціологічна думка. - 1994. - №78. - С.91-92.

2. Ворона В., Головаха Е., Панина Н. Общественное мнение и массовые настроения в России и Украине: до и после августовского финансового кризиса 1998 года // Социология: теория, методы, маркетинг. - 1999. - №1. - С.122-130.

3. А. Голов Россияне и украинцы в мае 1998 года: восприятие и оценки текущей ситуации // Социология: теория, методы, маркетинг. - 1999. - №1. - С.131-137.

Размещено на Allbest.ru